Ухвала

від 15.10.2020 по справі 299/1593/17

ВИНОГРАДІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Виноградівський районний суд Закарпатської області

Справа № 299/1593/17

У Х В А Л А

15.10.2020 року м.Виноградів

Слідчий суддя Виноградівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника адвоката ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Виноградів клопотання у кримінальному провадженні №22014070000000093 від 16.09.2014 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.332 КК України, про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, раніше не судимого,

В С Т А Н О В И В:

Слідчий за погодженням з прокурором звернувся до слідчого судді з клопотанням про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , підозрюваного за ч.2 ст. 332 КК України.

Вказане клопотання мотивоване тим, що громадянину України ОСОБА_5 повідомлено про підозру у організації незаконного переправлення осіб (6-х громадян В`єтнаму) через державний кордон України, керівництво такими діями та сприяння їх вчиненню порадами, вказівками та наданням засобів, вчиненого щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб, тобто злочину, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України.

Проведеним в рамках провадження досудовим розслідуванням встановлено, що громадянин України ОСОБА_5 , будучи місцевим жителем прикордонного населеного пункту - с. Сасово, Виноградівського району Закарпатської області, та у зв`язку з чим будучи добре обізнаним щодо місця розташування лінії державного кордону України із Угорщиною та шляхи найменш помітного слідування до кордону і способи його охорони, на початку вересня 2014 року погодився на пропозицію невстановленої досудовим розслідуванням особи прийняти участь в незаконному переправленні осіб через державний кордон України.

У відповідності до досягнутої злочинної змови, ОСОБА_5 повинен був отримати на території Закарпатської області групу нелегальних мігрантів, забезпечити їх тимчасове таємне переховування на території Виноградівського району, після чого здійснити їх таємне супроводження до лінії державного кордону України та подальше незаконне переправлення через державний кордон України в Угорську Республіку.

На виконання злочинної домовленості з невстановленим досудовим розслідуванням організатором вчинення злочину щодо організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, на початку вересня 2014 року, з використанням засобів мобільного зв`язку, ОСОБА_5 домовився з громадянином ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який протягом 30 років проживає на території Російської Федерації, не ставлячи останнього до відома про свої злочинні наміри (щодо поселення в будинку, який належить його матері, групи нелегальних мігрантів та щодо подальшого їх незаконного переправлення через державний кордон України), про отримання від його матері ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає в АДРЕСА_2 , ключів від дачного будинку, який знаходиться в садовому товаристві «Зоря» в урочищі «Чорна Гора» м.Виноградів та який зареєстрований за ОСОБА_8 . З метою отримання ключів від вказаного дачного будинку, ОСОБА_5 видумав легенду, що начебто має намір деякий час пожити у вказаному будинку з метою подальшого його придбання.

Так, 06.09.2014 року, ОСОБА_5 приїхав у с. Монастирець Хустського району, де отримав від ОСОБА_8 , не ставлячи її до відома про свої злочинні наміри, ключі від належного їй дачного будинку, що знаходиться в садовому товаристві «Зоря» в урочищі «Чорна Гора» м. Виноградів.

На наступний день, діючи на виконання злочинного задуму, ОСОБА_5 отримав для тимчасового таємного переховування від невстановлених досудовим розслідуванням осіб, шістьох громадян В`єтнаму: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_8 та ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , яких невстановленими автомобілями доставили на територію Закарпатської області, для подальшого незаконного переправлення через державний кордон України.

Після отримання вищевказаних нелегальних мігрантів, ОСОБА_5 , перебуваючи за кермом транспортного засобу червоного кольору марки «AUDI А-4», з чеськими реєстраційними номерними знаками, доставив їх до дачного будинку, що знаходиться в садовому товаристві «Зоря» в урочищі «Чорна Гора» м. Виноградів, який зареєстрований за громадянкою України ОСОБА_8 , де в період з 7 по 15 вересня 2014 року, здійснив їх таємне переховування та забезпечення продуктами харчування для подальшого успішного незаконного переправлення через державний кордон України.

При цьому, з метою таємного переховування нелегальних мігрантів, ОСОБА_5 , на автомобілі марки «AUDI», доставив вказаних громадян В`єтнаму безпосередньо до входу у вказаний дачний будинок, куди їх провів та дав вказівки щодо обставин їх прихованого проживання, після чого зачинив їх у вказаному будинку. Під час таємного переховування нелегальних мігрантів у дачному будинку, що знаходиться в садовому товаристві «Зоря» в урочищі «Чорна Гора» м. Виноградів, ОСОБА_5 періодично привозив нелегальним мігрантам їжу.

Надалі, в темну пору доби 15.09.2014 р, ОСОБА_5 з використанням невстановленого слідством легкового автотранспорту доставив вищевказаних нелегальних мігрантів у лісисту місцевість, з метою їх безпосереднього незаконного переправлення через лінію державного кордону України. Однак, у зв`язку з відсутністю можливості громадянами В`єтнаму сплатити грошові кошти за організацію їх незаконного переправлення через державний кордон України, ОСОБА_5 разом з невстановленою слідством особою протягом 3 діб тримали їх у вказаній лісовій місцевості та вимагали щоб нелегальні мігранти телефонували своїм батькам, з метою переказу грошових коштів для оплати за їхнє незаконне переправлення через державний кордон України в країни Європи.

18.09.2014 року, на невстановленому слідством автомобілі, ОСОБА_5 доставив нелегальних мігрантів до фермерського господарства «Гушпан» (код ЄДРПОУ 32027751) цеху по переробці сільгосппродукції, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , та яке належить на праві приватної власності громадянину України ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , де з метою таємного переховування розмістив їх у одному з приміщень даного фермерського господарства, пояснюючи нелегальним мігрантам, що очікує на поступлення грошових коштів за їх незаконне переправлення через державний кордон України. Тримаючи нелегальних мігрантів у приміщенні вищевказаного фермерського господарства, ОСОБА_5 разом з іншими невстановленими особами, очікуючи поступлення грошових коштів для подальшого незаконного переправлення шістьох громадян В`єтнаму через державний кордон України забезпечували їх продуктами харчування.

Однак, 21.09.2004 p., не маючи можливості сплатити ОСОБА_5 , грошових коштів за організацію їх незаконного переправлення через державний кордон України, нелегальні мігранти вирішили втекти з фермерського господарства «Гушпан», у зв`язку з чим розбили вікно та побігли в невідомому їм напрямку, після чого о 19 год. 00 хв. 21.09.2004 р. були затримані групою реагування ІНФОРМАЦІЯ_11 на околиці с. Нове Село Виноградівського району, на відстані 2000 м до лінії державного кордону України на напрямку 109 прикордонного знаку (50 м від автодороги сполученням Виноградово-Вилок).

Таким чином, вказаними діями громадянин України ОСОБА_5 , діючи умисно, вчинив організацію незаконного переправлення осіб (6-х громадян В`єтнаму) через державний кордон України, керівництво такими діями та сприяння їх вчиненню порадами, вказівками та наданням засобів, вчинене щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб, тобто злочин, передбачений ч. 2 ст. 332 КК України.

Поряд з цим, вина громадянина України ОСОБА_5 у вчинені кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами: протоколами допитів свідків (нелегальних мігрантів - ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 ); протоколами пред`явлення свідкам ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_9 , ОСОБА_13 для впізнання осіб (серед яких вони впізнали ОСОБА_5 ); протоколами проведення слідчого експерименту за участю свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_10 ; протоколами допитів свідків ( ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , ОСОБА_14 , Нгуен Ху Мак) слідчим суддею в судовому засіданні від 08.10.2014 року; показаннями свідка ОСОБА_8 та протоколом пред`явлення свідку ОСОБА_8 для впізнання осіб (серед яких вона впізнала ОСОБА_5 ); протоколами обшуків від 03.12.2014 р. та іншими матеріалами кримінального провадження.

В діях ОСОБА_5 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, яке віднесено до категорії тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі від 5 до 7 років з конфіскацією транспортних засобів або інших засобів вчинення злочину, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або без такої.

05 жовтня 2015 року відносно ОСОБА_5 , підготовлено та складено повідомлення про підозру, у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, яке, в порядку ст.ст. 111, 112, 278 КПК України, надіслано за місцем його реєстрації. Поряд з цим, безпосередньо вручити повідомлення про підозру ОСОБА_5 не виявилось за можливе, у зв`язку із відсутністю останнього за місцем реєстрації та постійного місця проживання, а також у зв`язку з тим, що останній не з`явився за викликом до органу досудового розслідування для вручення повідомлення про підозру та проведення інших слідчих дій за його участю. Відсутність ОСОБА_5 за місцем реєстрації та проживання підтверджується допитами його родичів, а також повідомленням МПЗ ДПС України.

В ході досудового розслідування також отримані дані (згідно повідомлення МПЗ ДПС України), що громадянин України ОСОБА_5 переховується від органів досудового розслідування з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

05 жовтня 2015 року підозрюваного ОСОБА_5 оголошено у розшук.

30 травня 2017 року до Виноградівського відділення поліції Берегівського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області надійшов лист начальника оперативно- розшукового відділу (з м.д.н.п. Мукачево) оперативно-розшукового управління Західного регіонального управління ОСОБА_16 , про те, що місцезнаходження ОСОБА_5 встановлено і станом на 30 травня 2017 рік він перебуває на пункті пропуску «Добрянка» , що в с. Городище, Добрянського району Рівненської області.

Згідно статті 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку установлених законом. У разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його перепинити уповноважені на те законом органи можуть застосувати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обґрунтованість якого протягом сімдесяти двох годин має бути перевірена судом.

Відповідно до вимог ч.4 ст.173 КК України запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування слідчим суддею за клопотанням слідчого погодженого з прокурором.

Згідно п.4 ч.1 ст.184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених у п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: можливість переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, продовжити займатися злочинною діяльністю пов`язаною з незаконним переправлянням осіб через Державний кордон України, а також вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Зокрема, існують ризики в тому, що ОСОБА_5 , перебуваючи на волі може перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, незаконно впливати на потерпілого, може не з`являтися на виклики слідчого, прокурора, суду, а не обрання такого виду запобіжного заходу не забезпечить виконання підозрюваним ОСОБА_5 , покладених на нього процесуальних обов`язків, що в подальшому може призвести до невиконання кримінального судочинства.

Враховуючи те, що ОСОБА_5 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, ніде не працює, не має постійного джерела доходів, окрім того не має міцних соціальних зв`язків, у зв`язку з чим може переховуватись від органів досудового розслідування, усвідомлюючи про неминучість покарання за вчинення кримінального правопорушення, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі, а також перешкоджати кримінальному провадженню та існує ризик його протиправної поведінки, у зв`язку з чим особисте зобов`язання, особиста порука підозрюваного, домашній арешт та застава будуть недостатньо ефективними запобіжними заходами для запобігання ризикам порівняно із взяттям під варту.

Отже, наявність обгрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.332 КК України, а також наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується та недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, дають підстави для обрання запобіжного заходу стосовно ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою.

Прокурор та слідчий у судовому засіданні клопотання підтримали, зазначивши, що підозрюваний обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину за ч.2 ст.332 КК України, що є ризиком того, що підозрюваний, перебуваючи на волі, зможе продовжити злочинну діяльність та переховуватися від слідства та суду, а тому будь-який більш м`який запобіжний захід не зможе гарантувати належну процесуальну поведінку.

Підозрюваний у судовому засіданні щодо клопотання заперечив та пояснив, що від слідства не переховувався. Як більшість жителів краю зайнятий сезонними роботами. Про необхідність з`являтися до слідчого не знав. Про те, що був оголошений у розшук також йому невідомо, оскільки за власними документами неодноразово перетинав кордон. І тільки одного разу на кордоні йому вказали на якісь проблеми.

Захисник заперечив щодо доводів клопотання та пояснив, що його підзахисного затримала не уповноважена особа, а не слідчий. Підозра у 2014 році оголошено формально, як і оголошено ОСОБА_5 у розшук, оскільки на виконання така ухвала не подавалась. Інакше ОСОБА_5 легко би затримали раніше, оскільки він неодноразово перетинав державний кордон. Просив у клопотанні відмовити взагалі. Однак за необхідності вважав за можливе призначити особисте зобов`язання.

Під час розгляду клопотання досліджено наступні докази: витяг з ЄРДР № 220140700000000093 від 26.09.2014 р. за ч.2 ст. 332 КК України, повідомлення про підозру ОСОБА_5 за ч.2 ст.332 КК України від 05.10.2015 р., ухвалу слідчого судді від 13.11.2019 р. про надання дозволу на затримання ОСОБА_5 , протоколи допитів свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , Нгуен Ху Мак від 27.09.2014 р., протоколи впізнання по фотознімках від 28.09.2020 р.

Заслухавши доводи прокурора та слідчого, які клопотання підтримали, підозрюваного та захисника, які просили у задоволенні клопотання відмовити, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 173 КПК України запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування слідчим суддею за клопотанням слідчого погодженого з прокурором.

У відповідності до ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, зокрема:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Відповідно п. 3 абз. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства" від 25.04.2003 року N 4, запобіжні заходи застосовується за наявності підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений буде намагатись ухилятися від слідства або суду, перешкоджати встановленню істини по кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень. Разом з тим взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв`язку з чим такий обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов`язків, що випливають норм КПК України, і його належної поведінки.

Разом з тим, в п. 13.3 вищевказаної Постанови роз`яснено, що обов`язковою умовою взяття під варту (виходячи з його правової природи) має бути обґрунтована впевненість судді в тому, що більш м`які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.

Це можливо, коли особа немає постійного місця проживання, зловживає спиртними напоями чи вживає наркотичні засоби, продовжує вчиняти злочини, підтримує соціальні зв`язки негативного характеру, порушила умови запобіжного характеру, не пов`язаного з позбавленням волі, раніше ухилялася від слідства, суду чи виконання судових рішень.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України N 4 від 25 квітня 2003 року "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства" розглядаючи подання, суддя з`ясовує, чи є підозра у вчиненні особою злочину або обвинувачення останньої обґрунтованими, тобто чи є в розпорядженні органу дізнання, слідчого встановлені у визначеному законом порядку достатні дані, що свідчать про наявність ознак злочину, вчиненого саме цією особою (ними можуть бути заяви й повідомлення про злочин, явка з повинною, документи, складені за результатами оперативно-розшукової діяльності, протоколи слідчих дій, висновки експертиз тощо).

У відповідності до рішення Конституційного Суду України від 08 липня 2003 року N 14-рп/2003 тяжкість злочину законом не визначається як підстава для застосування будь-якого виду запобіжного заходу, а тільки враховується поряд з іншими обставинами, передбаченими відповідними статтями КПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 176 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Прокурором доведено, що підозрюваний обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.3 КК України, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 7 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Однак, згідно статті 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. У разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його перепинити уповноважені на те законом органи можуть застосувати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обґрунтованість якого протягом сімдесяти двох годин має бути перевірена судом.

Згідно ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м`якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити речові докази, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані в ст. 178 КПК України.

Крім того, не допускається застосування найбільш суворого запобіжного заходу лише з мотиву тяжкості вчиненого підозрюваним кримінального правопорушення.

Доказів того, що обвинувачений якимось чином впливатиме на свідків, переховуватиметься від слідства чи суду або вчинятиме інші злочини не має, а зазначені у клопотанні є виключно припущеннями слідчого.

Діяння, у яких обвинувачується ОСОБА_5 мали місце у 2014 році. З цього часу минув значний проміжок часу, а відтак доводи клопотання про можливість підозрюваного впливати на свідків, спотворювати або приховувати докази позбавлені логічного змісту.

Подані слідчим матеріали обставини переховування ОСОБА_5 від слідства не підтверджують.

Невизнання вини у пред`явленому обвинувачені не може слугувати для суду підставою для обрання підозрюваному найсуворішого виду запобіжного заходу.

Приймаючи до уваги, що підозрюваний має постійне місце проживання, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, а також те, що прокурор не довів, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою статті 176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам, слідчий суддя приходить до висновку, що в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою слід відмовити та постановити ухвалу про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді домашнього арешту та покладанням на нього обов`язків відповідно до вимог ст. 194 КПК України.

Керуючись ст.ст.176-178, 181, 193-194, 196, 376 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_5 відмовити.

Обрати щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, строком на 60 (шістдесят) днів, по 12.12.2020 року, включно.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 такі обов`язки:

1) прибувати до слідчого СВ Виноградівського відділення поліції Берегівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області за першою вимогою;

2) не відлучатися із місця фактичного проживання в АДРЕСА_1 без дозволу слідчого, прокурора або суду цілодобово.

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

4) здати на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

5) утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.202 КПК України у разі застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту підозрюваний, обвинувачений, який був затриманий негайно доставляється до місця проживання і звільняється з-під варти, якщо згідно з умовами обраного запобіжного заходу йому заборонено залишати житло цілодобово.

Попередити підозрюваного, що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.

Ухвалу передати для виконання до Виноградівського відділення поліції Берегівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області для негайного поставлення на облік ОСОБА_5 , до якого застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Працівники Виноградівського відділення поліції Берегівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області з метою контролю за поведінкою мають право з`являтися в житло, в якому проживає ОСОБА_5 по АДРЕСА_1 , вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Виноградівського відділу Берегівської місцевої прокуратури ОСОБА_3 .

Копію ухвали суду вручити підозрюваному, прокурору та захиснику.

На ухвалу слідчого судді відповідно до п.2 ч.1, п.3 ч.2 ст.395 КПК України може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1