Рішення

від 13.10.2020 по справі 904/1947/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2020м. ДніпроСправа № 904/1947/20

За позовом Фонду соціального захисту інвалідів, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АІС Автоцентр Дніпро", м. Дніпро

про стягнення пені у розмірі 607 292 грн. та штрафу у розмірі 740 600 грн.

Суддя Ніколенко М.О.

При секретарі судового засідання Захарчук А.Е.

Представники:

від позивача: Бабинець М.В., довіреність № 09-11/20 від 23.07.2020;

від відповідача: не з`явився

РУХ СПРАВИ.

Фонд соціального захисту інвалідів звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АІС Автоцентр Дніпро" про стягнення штрафних санкцій у розмірі 1 347 892 грн.

Ухвалою суду від 14.04.2020 позовну заяву Фонду соціального захисту інвалідів №02/21-737/11 від 03.04.2020 залишено без руху.

Ухвалою суду від 26.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне провадження у справі. Призначено підготовче засідання на 23.07.2020.

Ухвалою суду від 23.07.2020 відкладено підготовче засідання на 20.08.2020.

Ухвалою суду від 20.08.2020 відкладено підготовче засідання на 22.09.2020.

Ухвалою суду від 22.09.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 13.10.2020.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "АІС Автоцентр Дніпро" (надалі - постачальник) та Фондом соціального захисту інвалідів (надалі - замовник) було укладено договір про закупівлю спеціального обладнання автомобілів № 56 від 01.11.2019 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору, предметом договору є закупівля легкових автомобілів (спеціально обладнані автомобілі для перевезення осіб з інвалідністю та дітей з інвалідністю, які мають порушення опорно-рухового апарату), які відповідають ДК 021:2015-34110000-1 (надалі - спецавто), мають бути новими та їх доставка і місця поставки.

Відповідно до п. 1.3. договору, за цим договором постачальник зобов`язується поставити спецавто відповідної якості та комплектації протягом 2 місяців з дати підписання даного договору згідно із графіком поставки до виконавчих органів міських рад (крім міст, що є обласними центрами, та міст обласного значення), сільських, селищних рад об`єднаних територіальних громад (далі - отримувачі), а замовник - оплатити спецавто відповідно до видаткової накладної, рахунку-фактури та трьохстороннього акту приймання - передачі спецавто.

Позивач вказав, що на виконання умов договору маж сторонами було підписано специфікацію, у якій погодили найменування та характеристики спецавто, їх кількість та ціну. У додатку № 3 сторони встановили дати та адреси поставки спецавто.

За твердженням позивача, відповідач порушив свої зобов`язання за договором і поставив спецавто з порушення обумовлених строків.

При цьому, позивач наполягає на тому, що датою поставки відповідачем спецавто є дата підписання замовником акту приймання - передачі.

Пунктом 7.2 договору встановлено, що постачальник у разі невиконання або неналежного виконання умов цього договору несе відповідальність згідно зі статтями 230, 231 Господарського кодексу України.

На підставі ч. 2 ст. 231 ГК України позивач нарахував пеню у розмірі 0,1% від вартості несвоєчасно поставлених спецавто за загальний період з 10.12.2019 по 26.01.2020 у розмірі 607292 грн. та 7% штрафу у розмірі 740 600 грн.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач надав до суду відзив, у якому зазначив про таке.

Постачальник підтвердив, що він дійсно порушив строки поставки обладнання. Разом з тим, відповідач не погоджується з розрахунками штрафних санкцій, наданими позивачем, у частині періодів прострочення виконання зобов`язання. Відповідач зазначив, що позивач здійснює розрахунки виходячи з дати підписання ним актів приймання-передачі. Проте, дати підписання позивачем актів не співпадають з фактичними датами поставки товару.

За розрахунком відповідача, розмір пені за порушення ним строків поставки обладнання становить 488 796 грн.

Також відповідач заявив клопотання про зменшення розміру пені до 50 000 грн. В обґрунтування заявленого клопотання відповідач послався на відсутність у позивача збитків внаслідок прострочення відповідача; розмір штрафних санкцій неспівмірно великий, порівняно з допущеним порушенням і може бути джерелом отримання невиправданих прибутків; фактичне виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань у повному обсязі.

ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 607 292 грн. та штрафу у розмірі 740 600 грн. за порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором про закупівлю спеціального обладнання автомобілів № 56 від 01.11.2019 з поставки спецавто в обумовлені строки.

Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити, які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов`язки виникли між сторонами (в які строки і якому обсязі спецавто мали бути поставлені), чи мало місце порушення будь-яких зобов`язань (чи поставлені відповідачем спецавто у повному обсязі у встановлені строки), які саме зобов`язання порушені боржником, яке право чи інтерес кредитора порушено, які наслідки порушення зобов`язань боржником.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД. ПОЗИЦІЯ СУДУ.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "АІС Автоцентр Дніпро" (надалі - постачальник) та Фондом соціального захисту інвалідів (надалі - замовник) було укладено договір про закупівлю спеціального обладнання автомобілів № 56 від 01.11.2019 (надалі - договір).

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі цього договору, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст.193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Пунктом 10.1 договору визначено, що договір набирає чинності і вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2019, а в частині виконання сторонами зобов`язань, до повного їх виконання.

Відповідно до п. 1.1. договору, предметом договору є закупівля легкових автомобілів (спеціально обладнані автомобілі для перевезення осіб з інвалідністю та дітей з інвалідністю, які мають порушення опорно-рухового апарату), які відповідають ДК 021:2015-34110000-1 (надалі - спецавто), мають бути новими та їх доставка і місця поставки.

Згідно з п. 1.2 договору, додаток № 1 (специфікація), додаток № 2 (повне найменування та адреса місця поставки) та додаток № 3 (графік поставки) є невід`ємними частинами цього договору.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що ціна договору становить 25 392 000 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 1.3. договору, за цим договором постачальник зобов`язується поставити спецавто відповідної якості та комплектації протягом 2 місяців з дати підписання даного договору згідно із графіком поставки до виконавчих органів міських рад (крім міст, що є обласними центрами, та міст обласного значення), сільських, селищних рад об`єднаних територіальних громад (далі - отримувачі), а замовник - оплатити спецавто відповідно до видаткової накладної, рахунку-фактури та трьохстороннього акту приймання - передачі спецавто.

Так, на виконання умов договору маж сторонами було підписано специфікацію, у якій погодили найменування та характеристики спецавто, їх кількість та ціну.

У додатку № 3 сторони встановили дати та адреси поставки спецавто.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 202 Господарського кодексу України та статтею 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

З урахуванням п. 1.3 договору договору, строк виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором з поставки спецавто є таким, що настав.

Однак, відповідач порушив свої зобов`язання за договором і поставив спецавто з порушення обумовлених строків.

Пунктом 7.2 договору встановлено, що постачальник у разі невиконання або неналежного виконання умов цього договору несе відповідальність згідно зі статтями 230, 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Так, частиною 2 ст. 231 ГК України визначено, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

На підставі ч. 2 ст. 231 ГК України позивач нарахував пеню у розмірі 0,1% від вартості несвоєчасно поставлених спецавто за загальний період з 10.12.2019 по 26.01.2020 у розмірі 607292 грн. та 7% штрафу у розмірі 740 600 грн.

Перевіривши розрахунки пені та штрафу суд встановив, що позивачем неправильно визначено періоди прострочення виконання відповідачем зобов`язання з поставки спецавто.

Так, відповідно до п. 5.3 договору, сторони засвідчують поставку спецавто шляхом підписання видаткової накладної та трьохстороннього акту приймання - передачі.

Пунктом 5.4 договору встановлено, що трьохсторонній акт приймання - передачі спецавто підписується уповноваженими представниками отримувача, замовника та постачальника. Порядок підписання трьохстороннього акту приймання - передачі: 1 - постачальник, 2 - отримувач, 3 - замовник.

Датою підписання трьохстороннього акту приймання - передачі є дата фактичної поставки спецавто постачальником відповідно до п. 5.1 договору.

Підписом на трьохсторонньому акті приймання - передачі спецавто постачальник підтверджує факт поставки спецавто, який відповідає якісним та технічним характеристикам, та супроводжуючої документації на спецавто, отримувач підтверджує, що отримав спецавто та експлуатаційну документацію згідно чинного законодавства.

Отримувач передає акт приймання - передачі замовнику для підпрису та здійснення оплати.

З аналізу змісту наведених пунктів договору вбачається, що датою поставки відповідачем спецавто є дата фактичної передачі таких спецавто отримувачу та підписання останнім акту приймання - передачі та видаткової накладної. Замовник підписує акт приймання - передачі спецавто в останню чергу, вже після фактичної поставки.

За таких обставин, твердження позивача про те, що датою поставки відповідачем спецавто є дата підписання замовником акту приймання - передачі, є помилковим.

Дослідивши наданий відповідачем контррозрахунок пені суд встановив, що він зроблений правильно та відповідає вимогам чинного законодавства.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення пені є обґрунтованими у розмірі 488 796 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу слід зазначити, що постачальником не було допущено прострочення виконання зобов`язання з поставки спецавто понад 30 днів. За таких обставин, відсутні підстави для застосування до відповідача штрафу, передбаченого ч. 2 ст. 231 ГК Україн.

ЩОДО НАЯВНОСТІ ПІДСТАВ ДЛЯ ЗМЕНШЕННЯ РОЗМІРУ ШТРАФНИХ САНКЦІЙ.

Відповідач заявив клопотання про зменшення розміру пені до 50 000 грн. В обґрунтування заявленого клопотання відповідач послався на відсутність у позивача збитків внаслідок прострочення відповідача; розмір штрафних санкцій неспівмірно великий, порівняно з допущеним порушенням і може бути джерелом отримання невиправданих прибутків; фактичне виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань у повному обсязі.

Згідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню з відповідача, суд оцінює, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка, у такому випадку, перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18.

Під час вирішення питання про зменшення заявленого розміру пені, судом, зокрема, враховано, що постачальник під час поставки товару намагався діяти добросовісно, маючи на меті виконання умов договору та задоволення потреб замовника та отримувачів; постачальником було виконано своє зобов`язання за договором у повному обсязі; позивач не поніс збитків внаслідок дій відповідача; розмір штрафних санкцій, заявлених до стягнення, не відповідає наслідкам порушення постачальником своїх зобов`язань.

За таких обставин, суд вважає за можливе зменшити розмір нарахованої пені з 488 796 грн. до 400 000 грн.

ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Обставини, на які посилається позивач, доводяться договором № 56 від 01.11.2019 з додатками (т. 1 а.с. 14 - 34), актами приймання-передачі (т. 1 а.с. 54 - 77), платіжними дорученнями (т. 1 а.с. 78 - 79).

Обставини, на які посилається відповідач, доводяться видатковими накладними (т. 1 а.с. 133 - 156), актами приймання-передачі (т. 1 а.с. 157 - 180).

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити у частині стягнення пені у розмірі 400 000 грн.

Зменшити розмір нарахованої пені з 488 796 грн. до 400 000 грн.

У задоволенні вимог про стягнення штрафу у розмірі 740 600 грн. та пені у розмірі 118 496 грн. - слід відмовити.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору слід розподілити пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Зменшити розмір нарахованої пені з 488 796 грн. до 400 000 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АІС Автоцентр Дніпро" (місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Берегова, буд. 208; ідентифікаційний код: 35448001) на користь Фонду соціального захисту інвалідів (місцезнаходження: 04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 72; ідентифікаційний код: 00034163) пеню у розмірі 400 000 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 7 331,94 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу у розмірі 740 600 грн. та пені у розмірі 118 496 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження. Рішення може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний 15.10.2020.

Суддя М.О. Ніколенко