Рішення

від 01.10.2020 по справі 910/5122/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.10.2020Справа № 910/5122/20

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Украілтранс Трейд енд Логістик в Україні" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Реілвейз" простягнення 1319845,00 грн Суддя Смирнова Ю.М.

Секретар судового засідання Багнюк І.І.

Представники учасників справи:

від позивачаСилаков М.А.; від відповідачаКумановський М.В.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Украілтранс Трейд енд Логістик в Україні" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Реілвейз" 1379845,00 грн, з яких: 1185207,75 грн основного боргу та 194637,25 грн пені. Також позивач просив суд покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору транспортно-експедиторського обслуговування №107/09-2017 від 27.09.2017 в частині своєчасного здійснення оплати за надані послуги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2020 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/5122/20; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 10.06.2020; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, але не менше, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

У підготовчому засіданні 10.06.2020 було оголошено перерву до 02.07.2020. Відповідачу направлено повідомлення про оголошення перерви у підготовчому засіданні до 02.07.2020 в порядку ст.ст.120-121 Господарського процесуального кодексу України.

02.07.2020 через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовний вимог у зв`язку з оплатою відповідачем 60000,00 грн 11.03.2020, внаслідок чого Товариство з обмеженою відповідальністю "Украілтранс Трейд енд Логістик в Україні" просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Реілвейз" 1319845,00 грн, з яких: 1125207,75 грн основного боргу та 194637,25 грн пені.

У підготовчому засіданні 02.07.2020 було оголошено перерву до 12.08.2020. Відповідачу направлено повідомлення про оголошення перерви у підготовчому засіданні до 12.08.2020 в порядку ст.ст.120-121 Господарського процесуального кодексу України.

У підготовчому засіданні 12.08.2020 було оголошено перерву до 20.08.2020, а 20.08.2020 до 16.09.2020.

У судовому засіданні 20.08.2020 суд продовжив відповідачу строк для подання відзиву на позов до 26.08.2020 та встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив - 10 днів з дня отримання такого відзиву.

28.08.2020 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов, який судом прийнято до розгляду та в якому відповідач проти заявлених позовних вимог заперечив.

Серед іншого відповідач зазначив про те, що в матеріалах справи відсутні докази замовлення послуг транспортно-експедиційного обслуговування у позивача у період з 31.10.2017 по 14.02.2020, протоколи погодження договірної ціни та акт виконаних робіт від 30.11.2017 на суму 400000,00 грн.

Крім того на думку відповідача, до правовідносин сторін підлягає застосуванню строк позовної давності відповідно до положень ч.3 ст.925 Цивільного кодексу України.

14.09.2020 через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній проти тверджень відповідача у відзиві на позов заперечив.

16.09.2020 через загальний відділ діловодства від позивача надійшла заява щодо відшкодування судових витрат, в т.ч. витрат на професійну правничу допомогу на суму 20000,00 грн.

У підготовчому засіданні 16.09.2020 було оголошено перерву до 23.09.2020.

17.09.2020 через канцелярію суду від позивача надійшли додаткові докази по справі, які судом прийнято до розгляду.

23.09.2020 через канцелярію суду надійшла заява відповідача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу на суму 137984,50 грн.

У підготовчому засідання 23.09.2020 представники сторін подали заяву у порядку ч.6 ст.183 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2020 закрито підготовче провадження та розпочато розгляд справи №910/5122/20 по суті.

В судовому засіданні з розгляду справи по суті оголошено перерву до 01.10.2020.

У судове засідання, призначене на 01.10.2020 представник позивача з`явився, позовні вимоги підтримав. Також у судовому засіданні 01.10.2020 позивач надав суду заперечення проти заяви відповідача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Представник відповідача у судовому засіданні 01.10.2020 проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві на позов.

У судовому засіданні 01.10.2020 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

27.09.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Украілтранс Трейд енд Логістик в Україні", як експедитором, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еліт Реілвейз", як клієнтом, було укладено договір транспортно-експедиторського обслуговування №107/09-2017 (надалі - договір).

Відповідно до умов договору клієнт доручає, а експедитор приймає на себе обов`язки від свого імені та за рахунок клієнта виконати доручення щодо здійснення транспортно-експедиційного обслуговування внутрішніх, експортно-імпортних та транзитних вантажів клієнта залізничним, а також іншими видами транспорту (автомобільним, морським, авіа) по території України, країн СНД та інших держав (далі - послуги), клієнт зобов`язується прийняти та оплачувати виконання доручення в сумі, узгодженій сторонами в заявці на перевезення (надалі - заявка). В суму доручення включено витрати експедитора на виконання доручення клієнта, а також його винагороду (п.п.2.1, 2.2).

Відповідно до п.3.2.6 договору клієнт зобов`язується своєчасно здійснювати оплату згідно умов договору, а також відшкодовувати додаткові витрати, понесені експедитором в зв`язку з виконанням даного договору: платежі та збори, невраховані при узгодженні вартості перевезення, пов`язаних із транспортно-експедиційним обслуговуванням та необхідність яких виникла на шляху проходження вантажу; додаткові витрати, які виникли в результаті оголошення цінності вантажу; витрати, пов`язані з перевіркою вантажу митними та іншими контролюючими органами, нараховані залізницею.

Згідно п.3.2.26 договору протягом 10 робочих днів з дати отримання від експедитора акту надання послуг та звіту до нього клієнт зобов`язується їх розглянути, підписати та один примірник підписаного акту надання послуг та звіту до нього разом з оригіналом заявки повернути експедитору. У разі наявності зауважень, підписати відповідний акт надання послуг та звіт до нього із зауваженнями і повернути їх експедитору у вказаний строк разом з оригіналом заявки. У разі відсутності письмових зауважень клієнта до акту надання послуг та/або звіту до нього після закінчення 10 (десяти) робочих днів з дати отримання ним відповідного акту надання послуг та звіту до нього, акт надання послуг та/або звіт до нього вважаються прийнятими клієнтом, а послуги обумовлені в них наданими експедитором в повному обсязі, належним чином відповідно до вимог клієнта та підлягають сплаті клієнтом експедитору. Якщо клієнт відмовляється підписати акт надання послуг та/або звіт до нього, не надаючи при цьому експедитору мотивованих зауважень в письмовому вигляді, акт надання послуг та звіт до нього, підписані експедитором в односторонньому порядку є підставою для сплати клієнтом наданих йому послуг у повному обсязі, а також підтвердженням того, що обумовлені у акті надання послуг та звіті до нього послуги надані експедитором клієнту належним чином відповідно до його вимог.

Клієнт здійснює 100% попередню оплату в розмірі заявленого обсягу перевезення вантажів шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок експедитора на підставі виставлених рахунків протягом 5 календарних днів, але не пізніше дати оформлення перевізного документу (залізничної накладної) на навантажений рейс/дати оформлення перевізного документу (залізничної накладної) на підсил вагону (за наявності підсилу). Сторони домовилися вважати, що рахунок визнається належним чином пред`явленим до оплати з моменту його відправлення експедитором клієнту по електронній пошті або засобами факсимільного зв`язку. Після фактичного надання послуг, клієнт не має права посилатися на неотримання рахунку від експедитора, як на підставу для відмови від погашення виниклої заборгованості. Датою надання послуг за цим договором є дата складання акту надання послуг (п.п.4.1, 4.5 договору).

У разі порушення строків оплати послуг, що надаються експедитором клієнту за цим договором (в т.ч. відшкодування витрат, понесених експедитором в інтересах клієнта), клієнт сплачує експедитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, від вартості неоплачених в строк послуг, передбачених цим договором за кожен день прострочення платежу. Обов`язок сплати пені наступає у клієнта у випадку надсилання йому експедитором відповідного рахунку та/або вимоги (претензії). Нарахування пені є правом експедитора (п.6.12 договору).

Згідно п.10.1 договору строк дії договору встановлюється з моменту його підписання до 31.12.2017. За відсутності до спливу строку дії цього договору пропозицій сторін щодо розірвання цього договору, він вважається автоматично продовженим на кожний наступний календарний рік (12 місяців).

Як зазначає позивач, на виконання умов укладеного між сторонами договору, у період з 31.10.2017 по 31.12.2019 позивачем були надані, а відповідачем прийняті без зауважень та заперечень транспортно-експедиторські послуги на загальну суму 32604220,09 грн, що підтверджується відповідними актами виконаних робіт (наданих послуг), які були підписані між сторонами у спірний період, а також додатками до цих актів, які містять в собі розшифровку наданих послуг.

В той же час, відповідачем будо сплачено за надані позивачем у вищевказаний період послуги на загальну суму 31479012,32 грн.

17.09.2019 між сторонами було складено, підписано та скріплено печатками господарюючих суб`єктів акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.08.2019 по 17.09.2019, відповідно до якого сума заборгованості відповідача за надані позивачем послуги становила 1911613,20 грн.

Листом №889/09-2019 від 17.09.2019 відповідач зобов`язався в строк до 15.10.2019 погасити заборгованість у сумі 1911613,20 грн.

01.11.2019 позивачем надіслано на адресу відповідача претензію №253 від 28.10.2019 про оплату заборгованості.

Листом №955/01-2020 від 28.01.2020 відповідач зобов`язався в строк до 24.04.2020 погасити заборгованість у сумі 1651155,12 грн.

19.02.2020 між сторонами складено, підписано та скріплено печатками господарюючих суб`єктів акт звірки №21 від 19.02.2020 за період з 01.01.2017 по 19.02.2020, відповідно до якого сума заборгованості відповідача за надані позивачем послуги становила 1185207,75 грн.

11.03.2020 відповідачем було перераховано позивачу згідно договору транспортно-експедиторського обслуговування №107/09-2017 від 27.09.2017 60000,00 грн, що підтверджується випискою банку з рахунку позивача.

Спір у справі виник у зв`язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов`язань за укладеними між контрагентами договору транспортно-експедиторського обслуговування №107/09-2017 від 27.09.2017 в частині оплати наданих послуг, у зв`язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю "Украілтранс Трейд енд Логістик в Україні" вказує на існування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Реілвейз" заборгованості зі сплати за надані послуги на загальну суму 1125207,75 грн, а також наявності підстав для стягнення пені.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Нормами ст.626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд зазначає, що за своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами правочин є договором транспортного експедирування, який підпадає під правове регулювання норм глави 65 Цивільного кодексу України, ст.316 Господарського кодексу України та Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір транспортно-експедиторського обслуговування №107/09-2017 від 27.09.2017 як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу (ч.1 ст.929 Цивільного кодексу України). Аналогічні положення містяться в ст.316 Господарського кодексу України.

Розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату (ст.931 Цивільного кодексу України).

За приписами чинного законодавства України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, на підставі договору транспортно-експедиторського обслуговування №107/09-2017 від 27.09.2017 позивачем були надані, а відповідачем прийняті експедиторські послуги з організації перевезення вантажів, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами виконаних робіт (наданих послуг) та додатками до вказаних актів за період з 31.10.2017 по 31.12.2019, які підписані сторонами без зауважень і заперечень та скріплені печатками господарюючих суб`єктів.

При цьому з акту виконаних робіт (наданих послуг) №369 від 31.12.2019 слідує, що заборгованість відповідача перед позивачем за надані останнім послуги станом на 31.12.2019 складала 1877537,53 грн.

Зазначений акт без зауважень та заперечень підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками останніх, у зв`язку з чим приймається судом як належний та допустимий доказ на підтвердження розміру заборгованості відповідача за надані позивачем послуги станом на 31.19.2020.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, після зазначеної дати відповідачем було сплачено позивачу 50000,00 грн - 15.01.2020, 100000,00 грн - 23.01.2020, 60000,00 грн - 23.01.2020, 50000,00 грн - 30.01.2020, 50000,00 грн - 04.02.2020, 162329,78 грн - 05.02.2020, 50000,00 грн - 10.02.2020, 170000,00 грн - 14.02.2020 та 60000,00 грн - 11.03.2020, а всього на загальну суму 752329,78 грн.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, відповідач всупереч умов укладеного між сторонами договору, за надані позивачем послуги у строк, визначений цим правочином не оплатив, внаслідок чого заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Реілвейз" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Украілтранс Трейд енд Логістик в Україні" станом на день розгляду справи складає 1125207,75 грн.

Доказів оплати зазначеної заборгованості матеріали справи не містять, а відповідач суду не надав.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що наявними в матеріалах справи належними та допустимими доказами підтверджується надання позивачем транспортно-експедиційних послуг належним чином та в повному обсязі, строк виконання зобов`язання відповідача з оплати послуг є таким, що настав, а отже позовні вимоги про стягнення з останнього суми заборгованості у розмірі 1125207,75 грн є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

При цьому суд відхиляє твердження відповідача у відзиві на позов про те, що в матеріалах справи відсутні докази замовлення останнім послуг транспортно-експедиційного обслуговування у позивача у період з 31.10.2017 по 14.02.2020, протоколи погодження договірної ціни, акт виконаних робіт від 30.11.2017 на суму 400000,00 грн, як такі, що є необґрунтованими, оскільки з наявних в матеріалах справи документів у сукупності (в т.ч. з листування сторін та актів звірки взаєморозрахунків) вбачається, що у відповідача наявна заборгованість перед позивачем за надані останнім транспортно-експедиційні послуги, а розмір цієї заборгованості підтверджено сторонами шляхом підписання та скріплення печатками первинного документу - акту виконаних робіт (наданих послуг) №369 від 31.12.2019 та в подальшому підтверджено оплатами, які здійснював відповідач у період з 01.01.2020 по 11.03.2020.

Крім того твердження відповідача у відзиві на позов про те, що до правовідносин сторін підлягає застосуванню строк позовної давності відповідно до положень ч.3 ст.925 Цивільного кодексу України є необґрунтованим та юридично неспроможним з огляду на те, що позивачем надавались відповідачу послуги саме організації перевезення вантажів, тобто транспортно-експедиційні послуги, що підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами - актами виконаних робіт (наданих послуг) та додатками до них, а отже строк позовної давності, протягом якого позивач може звернутися до суду за захистом своїх прав становить три роки, а не один рік, як вважає відповідач.

Щодо вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 194637,25 грн за загальний період прострочення з 06.10.2019 по 25.03.2020 суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Частиною 1 ст.216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами ст.230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст.548 Цивільного кодексу України унормовано, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За змістом п.6.12 договору передбачено, що у разі порушення строків оплати послуг, що надаються експедитором клієнту за цим договором (в т.ч. відшкодування витрат, понесених експедитором в інтересах клієнта), клієнт сплачує експедитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, від вартості неоплачених в строк послуг, передбачених цим договором за кожен день прострочення платежу. Обов`язок сплати пені наступає у клієнта у випадку надсилання йому експедитором відповідного рахунку та/або вимоги (претензії). Нарахування пені є правом експедитора.

Як встановлено судом, відповідачем у встановлений строк свого обов`язку за договором зі сплати за надані позивачем послуги не виконано, чим допущено прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання, і він вважається таким, що прострочив, а тому позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочення платежу.

В той же час відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Суд зазначає, що даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховуються штрафні санкції і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Тобто з наведеного полягає, що пеня розраховується від заборгованості за кожним акту виконаних робіт (наданих послуг) окремо з урахуванням умов договору щодо здійснення оплати та часткових оплат відповідача.

Однак за висновками суду, долучений позивачем до позовної заяви розрахунок пені є таким, що здійснений без урахування наведених вище норм чинного законодавства України, оскільки позивачем здійснено обчислення пені від загальних даних, що містяться в акті звірки №21 від 19.02.2020, а розрахунок пені по кожному конкретному акту виконаних робіт (наданих послуг) з визначеним строком оплати та з урахуванням оплат відповідача в матеріалах справи відсутній.

Враховуючи наведене суд позбавлений можливості перерахувати заявлену до стягнення суму пені відповідно до вимог чинного законодавства.

Крім того на переконання суду, саме на позивачеві лежить процесуальний тягар доведення суду першої інстанції підстав, розміру, строку обчислення пені шляхом надання суду деталізованого розрахунку усіх заявлених позивачем сум. Водночас, відповідач вправі надати відповідні заперечення щодо позовних вимог та здійснити контррозрахунок таких сум. Як розрахунок позивача, так і контррозрахунок відповідача повинні бути аргументованими, щоби суд, аналізуючи відповідні докази та аргументи учасників справи, виконував функцію здійснення правосуддя, а не змушений би був, в іншому випадку, виконувати обчислення, тобто здійснювати дії, покладені законом на учасників справи.

Отже, за висновками суду, позовні вимоги про стягнення пені задоволенню не підлягають.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Украілтранс Трейд енд Логістик в Україні" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Реілвейз" підлягають задоволенню частково.

Згідно положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на наведене всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду стосовно наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Суд зазначає, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Щодо розподілу між сторонами витрат на професійну правничу допомогу позивача у розмірі 20000,00 грн суд зауважує наступне.

Ст.126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу Товариством з обмеженою відповідальністю "Украілтранс Трейд енд Логістик в Україні" надано до матеріалів справи договір про надання правової (правничої) допомоги №97 від 24.03.2020, який укладений з Адвокатським об`єднанням "Макс`с Блум", додаткову угоду від 24.03.2020, рахунок на оплату №117 від 15.04.2020, платіжне доручення №1094 від 22.04.2020 на суму 20000,00 грн, акт приймання-передачі наданих послуг з представництва інтересів у Господарському суді міста Києва по справі №910/5122/20 від 14.09.2020, ордер серії АІ №1030633 від 08.04.2020, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №7096/10 від 19.10.2018.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору про надання правової (правничої) допомоги №97 від 24.03.2020 та додаткової угоди від 24.03.2020 до нього, укладених між Адвокатським об`єднанням "Макс`с Блум", як представником, та позивачем, як клієнтом, представник приймає на себе обов`язок надати клієнту наступну правову допомогу: вивчення документів, підготовка позовної заяви та інших документів, представництво інтересів клієнта у Господарському суді міста Києва, Північному апеляційному господарському суді за позовом клієнта до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Реілвейз" про стягнення заборгованості за надані послуги за договором транспортно-експедиторського обслуговування №107/09-2017 від 27.09.2017, гонорар (винагорода) за надання правової допомоги становить 20000,00 грн та сплачується клієнтом до 24.04.2020.

На підтвердження факту надання послуг, обумовлених договором про надання правової (правничої) допомоги №97 від 24.03.2020 та додаткової угоди від 24.03.2020 до нього, Товариством з обмеженою відповідальністю "Украілтранс Трейд енд Логістик в Україні" та Адвокатським об`єднанням "Макс`с Блум" складено акт приймання-передачі наданих послуг з представництва інтересів у Господарському суді міста Києва по справі №910/5122/20 від 14.09.2020, який підписаний сторонами без зауважень та заперечень.

Згідно вказаного акту, витрати на правову допомогу (гонорар) за даним позовом складають 20000,00 грн, які було сплачені позивачем згідно платіжного доручення №1094 від 22.04.2020 в повному обсязі.

Повноваження адвоката Адвокатського об`єднання "Макс`с Блум" підтвердженні ордером серії АІ №1030633 від 08.04.2020 та свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №7096/10 від 19.10.2018.

Наразі, позивачем подано до матеріалів справи достатньо доказів на підтвердження факту надання Адвокатським об`єднанням "Макс`с Блум" професійної правничої допомоги Товариством з обмеженою відповідальністю "Украілтранс Трейд енд Логістик в Україні"в межах даної справи на суму 20000,00 грн.

Із врахуванням викладеного вище, витрати на професійну правничу допомогу позивача у розмірі 20000,00 грн відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відповідача на суму 137984,50 грн суд зазначає наступне.

Заява відповідача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу на суму 137984,50 грн. надійшла до суду 23.09.2020.

До заяви про розподіл судових витрат відповідачем додано копію договору про надання правничої допомоги №11/08/20-1 від 11.08.2020, укладеного між відповідачем як клієнтом та Адвокатським об`єднанням "Джібікей-Партнерс" як об`єднанням та додатку №1 від 11.08.2020 до договору, копію акту наданих послуг від 22.09.2020, копію платіжного доручення №101 від 17.09.2020 на суму 76492,25 грн.

Вказаними документами підтверджується понесення Товариством з обмеженою відповідальністю "Еліт Реілвейз" витрат на професійну правничу допомогу.

Водночас, суд відзначає, що за приписами ч.1 ст.124 Господарського процесуального кодексу України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Частиною 2 ст.124 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Суд відзначає, що договір про надання правничої допомоги №11/08/20-1 від 11.08.2020 між відповідачем та Адвокатським об`єднанням "Джібікей-Партнерс" та додаток №1 від 11.08.2020 до договору були укладені ще до моменту подання відзиву на позов до Господарського суду міста Києва.

Однак, в порушення ч.2 ст.124 Господарського процесуального кодексу України відповідачем разом з відзивом на позов не було подано суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, з якого вбачалось би, що у зв`язку із розглядом справи відповідач очікує понести витрати на професійну правничу допомогу, а також не наведено орієнтовного розміру таких витрат.

За таких обставин, з огляду на положення ч.2 ст.124 Господарського процесуального кодексу України, суд відмовляє у стягненні з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст.74, 129, 238 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Реілвейз" (03151, місто Київ, вул.Очаківська/Очаківський провулок, будинок 5/6, ідентифікаційний код 39774973) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Украілтранс Трейд енд Логістик в Україні" (03151, місто Київ, вул.Ушинського, будинок 40, офіс 606, ідентифікаційний код 40341378) основний борг у розмірі 1125207 (один мільйон сто двадцять п`ять тисяч двісті сім) грн 75 коп., 16878 (шістнадцять тисяч вісімсот сімдесят вісім) грн 12 коп. судового збору та 17050 (сімнадцять тисяч п`ятдесят) грн 60 коп. витрат на оплату професійної правничої допомоги.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. У відшкодуванні витрат на оплату професійної правничої допомоги відповідача - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257, п.п.17.5 п.17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 15.10.2020

Суддя Ю.М. Смирнова