Рішення

від 29.09.2020 по справі 922/1984/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/1984/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

при секретарі судового засідання Деньковичі А.Й.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Державної екологічної інспекції у Харківській області, м. Харків до Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, м. Харків про стягнення 209591,00 грн. за участю представників:

позивача - Полухіна А.В., довіреність 1811-12-14 від 14.05.2020 року;

відповідача - Альохіна О.О., довіреність № 0102-022 від 24.07.2020 року,

Бараник Н.І., довіреність № 0102-022 від 04.12.2019 року,

ВСТАНОВИВ:

Державна екологічна інспекція у Харківській області звернулась до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, в якій просить суд стягнути з останнього шкоду заподіяну державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства у розмірі 209591,00 грн., мотивуючи свої вимоги незаконним знесенням зелених насаджень на території об`єкту природно-заповідного фонду.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.06.2020 року було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 28.07.2020 року на 10:15 год. (з урахуванням ухвали про виправлення описки).

27.07.2020 року відповідач подав відзив (вх.№ 17156), в якому проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що видалення дерев було спрямовано не на здійснення заготівлі деревини, як одного з видів спеціального використання природних ресурсів, а як дії невідкладного характеру, як незапланований, аварійний захід, спрямований на збереження ботанічних колекцій та недопущення загрози життю та здоров`ю громадян, які є співробітниками та відвідувачами Ботанічного саду.

У судовому засіданні 28.07.2020 року оголошено перерву до 17.08.2020 року до 10:15 год.

03.08.2020 року позивач подав відповідь на відзив (вх.№ 17752), в якій вказав, що чинне законодавство в цілому визначає обов`язковість та необхідність встановлення лімітів на використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

13.08.2020 року відповідач подав заперечення на відповідь на відзив (вх.№18708), в яких зазначив, що знесення дерев на території Ботанічного саду університету було здійснено на підставі Порядку видалення дерев, кущів газонів і квітників у населених пунктах, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2006 року № 1045, який є спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює порядок видалення дерев.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.08.2020 року продовжено строк проведення підготовчого провадження до 29.09.2020 року. підготовче засідання у справі відкладено на 02.09.2020 року на 11:00 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.09.2020 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.09.2020 року на 10:00 год.

Представник позивача у судовому засіданні 29.09.2020 року підтримав позов та відповідь на відзив, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні 29.09.2020 року підтримали відзив та заперечення на відповідь на відзив, просили у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані ними докази, суд установив такі обставини.

У період з 02.03.2020 року по 16.03.2020 року Державною екологічною інспекцією у Харківській області (далі - Інспекція, позивач) на підставі ст. 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст.ст. 4,5,7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та наказу Інспекції від 25.02.2020 року № 240/11-02 було здійснено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства у діяльності Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна (відповідача).

За результатами даної перевірки, Інспекцією складено акт проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів № 240/11-02/06-06 від 13.03.2020 року.

Актом перевірки зафіксовано, що структурним науково - дослідним природоохоронним підрозділом відповідача є Ботанічний сад Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна (далі - Ботанічний сад). Ботанічний сад оголошений постановою Ради Міністрів УРСР від 22.07.1983 року № 311 згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 року № 584, затверджений як об`єкт природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, розширена територія згідно з Указом президента України від 09.12.1998 року № 1341/8.

Перевіркою також встановлено, що в 2019 році на території Ботанічного саду (вул. Отакара Яроша, 24, м. Харків) без затвердженого на це ліміту на спеціальне використання природних ресурсів та відповідного дозволу здійснено незаконне видалення дерев хвойних порід у кількості 89 штук, що відображено у переліковій відомості пнів зрубаних дерев від 04.03.2020 року.

З метою усунення порушень виявлених під час здійснення планової перевірки, Інспекцією винесено припис від 19 березня 2020 року за № 09/06-06, пунктом 2 якого зобов`язано відповідача дотримуватися режиму території Ботанічного саду з урахуванням його класифікації та цільового призначення.

Позивач вважає, що в результаті зазначених незаконних дій посадових осіб відповідача на території Ботанічного парку, державі заподіяно шкоду в розмірі 209591,00 грн., яка розрахована згідно з додатком № 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 24.07.2013 року № 541 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд" внаслідок незаконної порубки дерев.

Розрахунки розміру шкоди разом із претензією № 31 від 16.03.2020 року в порядку ГПК України направлена позивачем на адресу відповідача, однак після її отримання (повідомлення про вручення № 6102230876354) шкода сплачена не була.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення прав та охоронюваних законом інтересів держави і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (частина друга статті 22 ЦК України).

Згідно зі статтею 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Законом щодо окремих видів господарських зобов`язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань.

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини (стаття 614 ЦК України). Наведені висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 року у справі № 750/8676/15-ц.

Згідно з п. 1.6. Роз`яснень Вищого Господарського суду України № 02-5/744 від 27.06.2001 року "Про деякі питання вирішення спорів, пов`язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього середовища", вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника (статті 440 та 442 Цивільного кодексу). Отже позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

Позивач вважає, що внаслідок неправомірних дій відповідача в частині незаконного знесення зелених насаджень на території об`єкту природно-заповідного фонду, державі заподіяно шкоду в розмірі 209591,00 грн.

Проте суд не погоджується з такими висновками позивача, виходячи з такого.

Статтею 100 Лісового кодексу України передбачено, що порядок охорони, захисту, використання та відтворення лісів на землях природно-заповідного фонду визначається відповідно до Закону України "Про природно-заповідний фонд України", цього Кодексу та інших актів законодавства.

Частиною 3 статті 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" (далі - Закон) передбачено, що на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає і використанню за цільовим призначенням.

Статтею 9-1 Закону передбачено, що спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природі заповідного фонду здійснюється в межах ліміту та на підставі дозволу спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду. Перелік встановлених цим Законом видів використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду і порядок їх використання визначаються режимом територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Відповідно до статті 5 Закону завдання, науковий профіль, характер функціонування і режим територій та об`єктів природно-заповідного фонду визначаються у положеннях про них.

Відповідно до пункту 1.2. Положення про Ботанічний сад загальнодержавного значення Харківського держуніверситету від 09.03.1999 року (далі - Положення), Ботанічний сад є науково-дослідною, природоохоронною установою, і має за мету збереження, вивчення, інтродукцію, акліматизацію, розмноження в спеціально-створених умовах рідкісних і типових видів місцевої і світової флори, шляхом створення, поповнення та збереження ботанічних колекцій, ведення наукової, навчальної і освітньої роботи.

Згідно з пунктом 8.2. Положення на території Ботанічного саду забороняється будь яка діяльність, що не пов`язана з виконанням безпосередній завдань Ботанічного саду і загрожує збереженню колекцій флори.

Як убачається з матеріалів справи, відповідачем на території Ботанічного суду було виявлено розповсюдження небезпечного стовбурового шкідника короїда типографа.

З огляду на серйозність ситуації, відповідач звернувся до Державного спеціалізованого лісозахисного підприємства "Харківлісозахист", з метою проведення лісопатологічного обстеження та надання рекомендацій щодо проведення санітарних заходів, копія листа від 20.03.2019 року № 0601-032 міститься в матеріалах справи (а.с. 71).

За результатами проведеного обстеження Державним спеціалізованим лісозахисним підприємством "Харківлісозахист" був складений висновок № 06-09/162 від 26.04.2019 року (а.с. 72), відповідно до якого загальний санітарний стан колекції "Шпилькових рослин" на момент обстеження був незадовільним через масове розповсюдження стовбурових шкідників. Для поліпшення загального санітарного стану та попередження зараження інших дерев, що зростають на території Ботанічного саду, було запропоновано терміново провести видалення 79 обстежених дерев хвойних порід з наступним їх окорюванням та обробкою дозволеними в Україні препаратами.

Крім того, відповідач зіштовхнувся з проблемою старих та аварійних дерев, зростаючих на території Ботанічного саду, які загрожували безпеці співробітників та відвідувачів.

Відповідно до статті 28 Закону України "Про благоустрій населення" негайне видалення пошкоджених дерев або кущів (їх частин) може здійснюватися підприємствами, установами, організаціями або громадянами в разі, якщо стан таких пошкоджених зелених насаджень загрожує життю, здоров`ю громадян, а також майну громадян та/або юридичних осіб.

Згідно зі статтею 3 Закону одним із основних принципів охорони навколишнього природного середовища є гарантування екологічно безпечного середовища для життя і здоров`я людей.

Суд наголошує, що у даному випадку відбулося видалення аварійних дерев, тобто мав місце незапланований, аварійний захід, спрямований на збереження ботанічних колекцій та недопущення загрози життю та здоров`ю громадян, які є співробітниками та відвідувачами Ботанічного саду.

Знесення аварійних, сухостійних дерев регулюється Порядком видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2006 року № 1045 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 3 Порядку видалення зелених насаджень на території населеного пункту здійснюється за рішенням виконавчого органу сільської, селищної, міської ради на підставі ордера (крім випадків, передбачених пунктами 7-10 цього Порядку)

Пунктом 7 Порядку передбачено, що видалення аварійних, сухостійних і фаутних дерев на об`єкті благоустрою здійснює балансоутримувач на підставі акта, що складається відповідно до пункту 4 цього Порядку.

Згідно з пунктом 4 Порядку підставою для прийняття рішення компетентним органом є заява про видалення зелених насаджень, подана юридичною чи фізичною особою. Після надходження заяви компетентний орган утворює комісію з питань визначення стану зелених насаджень та їх відновної вартості, до складу якої входять представники заявника, власника земельної ділянки (користувача), компетентного органу, територіального органу Держекоінспекції.

З метою дотримання вимог зазначеного Порядку відповідач звернувся до Комісії Харківської Міської ради по обстеженню зелених насаджень, що підлягають видаленню, призначеної рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради від 22.02.2007 року № 182 "Про створення міської комісії по обстеженню зелених насаджень, що підлягають видаленню на території м. Харкова".

Комісією були складені акти від 09.08.2018 року обстеження зелених насаджень, які підлягають знесенню (а.с. 57-60).

Суд звертає увагу, що вказані акти підписані начальником Державної екологічної інспекції у Харківській області Котенком Ігорем Олександровичем, який особисто з помічниками обстежував сухостійні дерева на території Ботанічного саду.

Суд також враховує, що позивачем було здійснено вирубку саме тих дерев, які визначені актами обстеження зелених насаджень для знесення.

Таким чином, суд доходить висновку, що у даному випадку позивачем не надано доказів неправомірної поведінки відповідача, як і фактичних збитків понесених державою, оскільки відповідачем, з метою збереження ботанічних колекцій та недопущення загрози життю та здоров`ю громадян, було здійснено знесення саме аварійних та сухостійних дерев, що регулюється Порядком та не потребує затвердження ліміту на спеціальне використання природних ресурсів та надання відповідного дозволу. При цьому відповідачем належним чином було дотримано приписи Порядку.

Отже, обставин, які б свідчили про наявність у відповідача обов`язку сплатити на користь держави збитки в сумі 209591,00 грн. судом у цій справі не встановлено.

Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що позовні вимоги не підтверджені поданими доказами, спростовуються матеріалами справи, а відтак позов не підлягає задоволенню.

Пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст. 129 ГПК України, відповідно до якої, у разі відмови у задоволенні позовних вимог судові витрати покладаються на позивача.

На підставі ст.ст. 6, 11, 15, 16, 22 Цивільного кодексу України, ст. 173, ч. 1 ст. 174, ст.ст. 224,225, 228 Господарського кодексу України та керуючись статтями 73-74, 76-80, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили, відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду в установленому законом порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 06.10.2020 року.

Суддя О.В. Смірнова