ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"07" жовтня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/1644/20
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жельне С.Ч.
при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Харківської міської ради, м.Харків до 1.Дочірнє підприємство промислової компанії "Нафтогазспецкомплект України", м. Київ , 2.Колективного підприємства "САПФІР", м.Харків про стягнення коштів за участю представників:
позивача:Судаков Д.О., (посв. №3726);
відповідача-1: Шляхта В.В., за дов. Б/н від 01.09.20;
відповідача-2: Шляхта В.В., адвокат; Гребенюк Д.А..
ВСТАНОВИВ:
Харківська міська рада звернулася до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Дочірнього підприємства промислової компанії "НАФТОГАЗСПЕЦКОМПЛЕКТ", Колективного підприємства "САПФІР", в якій просить суд стягнути з Дочірнього підприємства промислової компанії "НАФТОГАЗСПЕЦКОМПЛЕКТ" на користь позивача безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати в сумі 1 319 195,04 грн та 141 849,38 грн стягнути з Колективного підприємства "САПФІР".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Дочірнє підприємство промислової компанії "НАФТОГАЗСПЕЦКОМПЛЕКТ" та Колективне підприємство "САПФІР" всупереч вимогам статей 125-126 ЗК України використовують земельну ділянку по вул. Тахіатаській, 1 у м. Харкові (кадастровим номером 6310136600:04:007:0116) без виникнення права власності на землю, права постійного користування земельною ділянкою та права оренди земельної ділянки, без державної реєстрації, у зв`язку з чим відповідачі зберегли кошти, не сплачуючи орендну плату за користування земельної ділянки. Тому, на думку Харківської міської ради, Дочірнє підприємство промислової компанії "НАФТОГАЗСПЕЦКОМПЛЕКТ" та Колективне підприємство "САПФІР" на підставі статей 1212-1214 ЦК України зобов`язані відшкодувати позивачу всі доходи, які він одержав чи міг би одержати від цього майна, оскільки відповідачами порушені права та інтереси позивача щодо неодержаних грошових коштів у розмірі безпідставно збережених коштів у сумі орендної плати за земельну ділянку.
Ухвалою суду від 01.06.2020 року відкрито провадження у справі № 922/1644/20. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.
22.06.2020 від позивача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 14011) про долучення документів до матеріалів справи, а саме копії витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 28.05.2020 №НВ-0004971592020.
Ухвалою суду від 01.07.2020 року, яку занесено до протоколу судового засідання, вищевказані документи, судом долучено до матеріалів справи.
09.09.2020 року від відповідача 1 через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву (вх.№20774) у якому останній не погоджується з розрахунком суми безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної власності, оскільки, на думку відповідача, розподіл розміру земельної ділянки 6310136600:04:007:0116 між відповідачами було здійснено позивачем без проведення жодного правового чи технічного обґрунтування такого розподілу.
09.09.2020 року від відповідача 2 через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 20775) у якому заперечує проти позовних вимог, вважає їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного. В обґрунтування наданого до суду відзиву зазначає, що виникнення право власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди на земельну ділянку , на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику, оскільки право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Наголошує, що матеріали позовної заяви не містять технічної документації стосовно земельної ділянки за адресою: м.Харків, вул. Тахіатаська, 1, яка фактично ним використовується та земельна ділянка не є сформованою у відповідності до вимог чинного законодавства. Вважає, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження здійсненого розрахунку.
Протокольною ухвалою суду від 09.09.2020 року закрито підготовче провадження у справі № 922/1644/20 та призначено справу до розгляду по суті 23.09.2020 о 10:30.
15.09.2020 позивачем через канцелярію суду надано відповідь на відзив (вх.№21280 від 15.09.2020).
21.09.2020 відповідач-2 через канцелярію суду надав Додаткові пояснення (вх.№21671), разом з документами для долучення до матеріалів справи.Вищевказані документи, судом долучено до матеріалів справи.
23.09.2020 до суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (вх.№21993). В обгрунтування вказаної заяви позивач зазначає, що відповідачем-2 до додаткових поясненнь були надані докази, а саме - експертний висновок щодо наявності складних інженерно-геологічних умов земельної ділянки по вул. Тахіатаській в якому коефіцієнт із зазначенням "1" замінений на "0,73", у зв`язку із чим, позивач просить п.2 та п.4 прохальної частини позовної заяви читати у наступній редакції:
"2.Стягнути з Дочірнього підприємства промислової компанії НАФТОГАЗСПЕЦКОМПЛЕКТ УКРАЇНИ (вул. Інститутська, буд.13 А, кв.18, м.Київ, 01021, ідентифікаційний код 30676258 ) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції 7, ЄДРПОУ 04059243, за реквізитами: код класифікації доходів бюджету: 24062200, рахунок (IBAN): UA958999980314080611000020002; код отримувача: 37999649, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); отримувач: УК м. Харкові) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 963 012,36 грн.
"4.Стягнути з Колективного підприємства САПФІР (вул. Тахіатаська, буд.1, м.Харків, 61033, ідентифікаційний код 02403417 ) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції 7, ЄДРПОУ 04059243, за реквізитами: код класифікації доходів бюджету: 24062200, рахунок (IBAN): UA958999980314080611000020002; код отримувача: 37999649, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); отримувач: УК м. Харкові) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 103 550,08 грн".
Протокольною ухвалою від 23.09.2020 прийнято до розгляду заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх.№21993), подальший розгляд справи ведеться з урахуванням вимог викладених у цій заяві.
У судовому засіданні на підставі ч.2 ст.216 ГПК України оголошено переву до 07.10.2020 року 10:00.
02.10.2020 відповідачем через канцелярію суду надано додаткові пояснення (вх.№22888) разом із документами для долучення до матеріалів справи.
07.10.2020 відповідачем через канцелярію суду надано клопотання про призначення експертизи (вх.№23310).
Присутній у судовому засіданні 07.10.2020 представник позивача позовні вимоги, які були викладені ним у заяві про зменшення розміру позовних вимог підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.
Представник першого та другого відповідача просив поновити строк для долучення до матеріалів справи доказів, які були ним подані разом із додатковими поясненнями (вх.№22888 від 02.10.2020), а також підтримав клопотання про призначення експертизи. Проти задоволення позову заперечував у повному обсязі, посилаючись на те, що земельна ділянка не є сформованою у відповідності до вимог чинного законодавства, визначення площі на яку проведено нарахування є спірним, вважає що акт обстеження земельної ділянки 6310136600:04:007:0116, який міститься в матеріалах справи не є належним та допустимим доказом підтвердження використання відповідачами змельної ділянки саме у розмірі 1,3484 га.
Протокольною ухвалою від 07.10.2020 на підставі ст.119 ГПК України поновлено представнику відповідачів строк на подання додаткових доказів, які були ним подані до суду разом з додатковими поясненнями (вх.№22888 від 02.010.2020), клопотання про призначення експертизи залишено без розгляду на підставі ч.2 ст.207 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, дослідивши надані докази, судом встановлено наступне.
Як зазначає позивач, Харківською міською радою, відповідно до вимог статті 189 Земельного кодексу України, були здійснені заходи самоврядного контролю з питань використання та охорони земель територіальної громади міста Харкова, додержання вимог земельного законодавства.
Згідно листа КП Харківське міське БТІ від 11.01.2018 №495 реєстрація права власності на нежитлові будівлі по вул. Тахіатаській, 1 у м.Харкові станом на 31.12.2012 проведена за Колективним підприємством САПФІР на підставі акту купівлі-продажу державного майна орендного підприємства САПФІР від 07.05.1991. (державний акт про право власності від 14.12.1994).
Висновком Управління містобудування та архітектури від 07.06.2013 №1347/0/27-13 Колективному підприємсту САПФІР (відповідач-1) погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. А-2 (цех), літ. Д-1 (прохідна), літ. Е-1 (склад), літ. Б-1 (ангар), літ. Г-1 (склад), літ. В-1 (гараж) по вул. Тахіатаській, 1 у м.Харкові.
Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 06.05.2020 №208305382 право власності на нежитлові будівлі загальною площею 3 848,2 кв.м. складові частини об`єкта нерухомого майна: нежитлова будівля (основна) літ. А-2 загальною площею 3 177,4 кв.м., нежитлова будівля (гараж) літ. В-1 загальною площею 546,4 кв.м., нежитлова будівля (склад) літ. Г-1 загальною площею 100,5 кв.м., нежитлова будівля (прохідна) літ. Д-1 загальною площею 23,9 кв.м. по вул. Тахіатаській, 1 у м.Харкові з 30.07.2013 зареєстроване за ДП ПК НАФТОГАЗСПЕЦКОМЛЕКТ УКРАЇНИ (відповідач-2) на підставі договору про задоволення вимог іпотеко держателя від 30.07.2013 №2893.
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 05.03.2014 №НВ-6300931842014 земельна ділянка площею 1,3484 га за кадастровим номером 6310136600:04:007:0116 по вул. Тахіатаській, 1 у м.Харкові має категорію земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; вид використання - для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. А-2 (цех), літ. Д-1 (прохідна), літ. Е-1 (склад), літ. Б-1 (ангар), літ. Г-1 (склад), літ. В-1 (гараж).
Статтею 189 ЗК України визначено, що самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами.
На виконання наданих Харківській міській раді як органу місцевого самоврядування повноважень, на сесії міської ради прийняте рішення від 20.11.2015 №7/15, яким затверджені положення органів міської ради 7 скликання.Додатком 13 до вказаного рішення затверджене Положення про Департамент територіального контролю Харківської міської ради відповідно до п.2.2 якого основним завданням Департаменту є здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, самоврядного контрою у сфері благоустрою населених пунктів.
Пунктом 3.1.1 цього Положення визначено, що Департамент відповідно до покладених на нього завдань здійснює самоврядний контроль за використанням та охороною земель комунальної власності територіальної громади міста Харкова, а також за додержанням юридичними та фізичними особами земельного законодавства.
Пунктом 3.1.4 цього Положення передбачено, що Департамент здійснює контроль за додержанням вимог законодавства України при використанні земель комунальної власності територіальної громади міста Харкова фізичними та юридичними особами, виявляє та фіксує факти використання земельної ділянки без документа, що посвідчує право власності (користування) на земельну ділянку, виявляє та фіксує факти неотримання доходів у результаті безпідставного збереження коштів землекористувачами при використанні земельних ділянок комунальної форми власності з порушенням вимог земельного законодавства.
Відповідно до п.п. 3.2.1.-3.2.5 Положення Департамент має право: обстежувати земельні ділянки комунальної форми власності міста Харкова з метою здійснення самоврядного контрою за використанням та охороною земель комунальної власності, самоврядного контролю у сфері благоустрою населенних пунктів ; складати акти обстеження земельних ділянок за результатами заходів самоврядного контролю за використанням та охороною земель комунальної власності; здійснювати фото та відеозйомку, застосовувати інші технічні засоби фіксування фактів порушення земельного законодавства.
В матеріалах справи міститься Акт обстеження земельної ділянки за адресою:м.Харків, вул. Тахіатаська, 1 (кадастровий номер 6310136600:04:007:0116) від 06.06.2020.
У судовому засіданні 07.10.2020 представником відповідачів було наголошено, що вказаний акт складений 06.06.2020 проте як додані до позовної заяви документи засвідчені 18.05.2020.
З приводу цього, представник позивача пояснив, що вірною датою складання цього акту є 06.05.2020, зазначена у акті дата 06.06.2020 була внесена помилково.
Суд, дослідивши вищевказаний акт обстеження земельної ділянки за адресою:м.Харків, вул. Тахіатаська, 1 (кадастровий номер 6310136600:04:007:0116) приходить до висновку, що в даному випадку має місце технічна описка в даті складання акту, оскільки позовна заява разом з доданими до неї додатками була подана позивачем до суду ще у травні 2020 році.
Таким чином, Департаментом територіального контролю Харківської міської ради 06.05.2020 року було здійснено обстеження земельної ділянки по вул. Тахіатаській, 1 (кадастровий номер: 6310136600:04:007:0116) у м. Харкові та складено акт обстеження, яким встановлено, що згідно витягу з Державного земельно кадастру про земельну ділянку від 05.03.2014 року № НВ-6300931842014, площа земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:04:007:0116 складає 1,3484 га. З 30.07.2013 року відповідач 1 та відповідач 2 використовували земельну ділянку площею 1,3484 га по вул.Тахіатаській, 1 для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до статей 125, 126 Земельного кодексу України (а.с.78-82).
За твердженнями позивача, у період з 01.05.2017 року по 30.04.2020 року земельна ділянка використовувалась без реєстрації речового права на неї та за відсутності правовстановлюючих документів, а відповідач 1 та відповідач 2 за період з 01.05.2017 року по 30.04.2020 року не сплачували за користування земельною ділянкою по вул. Тахіатаській, 1 у м. Харкові плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберегли за рахунок Харківської міської ради, як власника земельної ділянки, грошові кошти у розмірі орендної плати. У зв`язку із чим, позивачем було здійснено розрахунки розміру безпідставно збережених відповідачем 1 та відповідачем 2 коштів у розмірі орендної плати на підставі витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки по вул. Тахіатаській, 1 у м. Харкові (кадастровий номер6310136600:04:007:0116) від 13.05.2019 року № 824/0/45-19 та від 19.03.2020 №2562/0/45-20 у загальному розмірі 1066562,44 грн. (згідно до заяви про зменшення позовних вимог)
Вищевказані обставини, стали причиною звернення позивача з відповідним позовом до суду. При цьому позовні вимоги Харківської міської ради обґрунтовано наявністю підстав для застосування до спірних правовідносин приписів статей 1212-1214 Цивільного кодексу України.
Надаючи правову кваліфікацію доказам які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Статтями 13, 14 Конституції України визначено, що земля є об`єктом власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується.
Відповідно до вимог статті 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів.
Згідно зі статтями 16, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування Україні", матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.
Статтями 12, 122 Земельного кодексу України встановлено, що до повноважень міських рад у сфері земельних відносин на території міст належить розпорядження землями комунальної власності та контроль за їх використанням та охороною, додержання земельного законодавства.
Згідно зі статтею 33 Закону України "Про місцеве самоврядування Україні", до відання міських рад належить справляння плати за землю, здійснення контролю за додержанням земельного законодавства, використанням і охороною земель.
Таким чином, міська рада є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах - брати участь у реалізації державної політики у сфері земельних відносин та здійснювати контроль за використанням земель, у т.ч. шляхом звернення до суду з позовом про стягнення коштів за фактичне використання земельної ділянки.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно акту від 06.05.2020 року обстеження земельної ділянки за адресою: м. Харків, вул. Тахіатаська, 1 (кадастровий номер 6310136600:04:007:0116) з 30.07.2013 та по теперішній час відповідач 1 та відповідач 2 використовують земельну ділянку площею 1,3484 га для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до статей 1265, 126 Земельного кодексу України (а.с. 78-82).
Харківська міська рада посилається на те, що відповідач 1 та відповідач 2 які фактично користувалися земельною ділянкою без укладання договору оренди та за рахунок власника земельної ділянки зберегли грошові кошти у розмірі орендної плати, зобов`язані повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.
За змістом частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.
За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Для висновку про наявність підстав для повернення безпідставно набутих коштів потрібно встановити обставини набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (потерпілого), а також те, що набуття або збереження цього майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Отже, у разі коли особа користувалася земельною ділянкою без достатньої правової підстави, у зв`язку із чим зберегла кошти, вона зобов`язана повернути ці кошти власникові земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.
Предметом позову в цій справі є стягнення з власників об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою (у період з 01.05.2017 року по 30.04.2020 року), на якій ці об`єкти розміщені за адресою: вул. Тахіатаська, 1 у м. Харкові, кадастровим номером 6310136600:04:007:0116 загальною площею 1,3484 га.
Як вбачається із матеріалів справи, за відповідачем 1 та відповідачем 2 було зареєстровано право власності на нерухоме майно за адресою: вул. Тахіатаська, 1 у м. Харкові з 01.05.2017 року по 30.04.2020 року (а.с. 39-41).
Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентований у Земельному кодексі України. Так, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частини 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України).
Частиною 1 статті 93 Земельного кодексу України унормовано, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату.
Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).
За змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди (користування) земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди (користування) земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору (тощо) з моменту державної реєстрації цього права.
До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташовано цей об`єкт, мають місце відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладення договору оренди, внаслідок чого її власник недоотримує дохід у виді орендної плати.
При цьому, зобов`язання щодо внесення плати за фактичне користування земельною ділянкою за своїм змістом є кондикційними. Для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 Цивільного кодексу України).
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), а також у постановах Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі № 922/1008/15 (провадження № 3-1271гс16), від 07 грудня 2016 року у справі № 922/1009/15 (провадження № 3-1348гс16), від 12 квітня 2017 року у справах № 922/207/15 (провадження № 3-1345гс16) і № 922/5468/14 (провадження № 3-1347гс16).
Належним способом захисту у цьому випадку є стягнення безпідставно збережених грошових коштів за користування земельною ділянкою без належного оформлення права користування нею на підставі (в порядку) глави 83 Цивільного кодексу України.
Як встановлено приписами частини 1, 3, 4, 9 статті 791 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0004971592020 з кадастровим номером 6310136600:04:007:0116 дата реєстрації земельної ділянки 05.03.2014 року (а.с. 100-101), а отже земельна ділянка по вул. Тахіатаській, 1 у м.Харкові є сформованою з 05.03.2014 року.
Відповідно до вимог статті 3 Закону України "Про оренду землі" об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.
Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди (частина 1 статті 21 названого Закону).
Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 року у справі № 920/739/17.
Згідно з абзацом 3 частини 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності.
Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. Витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (частина 2 статті 20, частина 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель").
З огляду на вказані приписи положень чинного законодавства України нормативна грошова оцінка вартості земельної ділянки є обов`язковим доказом для встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення такої справи, зокрема щодо площі земельної ділянки для розрахунку суми недоотриманих доходів позивача, а також щодо визначення розміру орендної плати за земельні ділянки на підставі нормативної грошової оцінки.
При цьому із наведених норм законодавства не вбачається можливості зазначення даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки в інший спосіб, ніж оформлення витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Вказаний висновок узгоджується з практикою Верховного Суду, яким неодноразово зазначалося, що при стягненні безпідставно збереженого майна (коштів) у розмірі орендної плати, нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно - шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі - а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (відповідні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 12.06.2019 року у справі № 922/902/18, від 08.08.2019 року у справі № 922/1276/18, від 01.10.2019 року у справі № 922/2082/18, від 16.11.2019 року у справі № 922/3607/18).
З огляду на вищевикладене, відповідач 1 та відповідач 2 як фактичні користувачі земельної ділянки, які без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, що мали заплатити за користування нею, зобов`язані повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 року у справі № 922/3412/17, від 11.06.2019 року у справі № 922/551/18.
Перевіривши надані позивачем розрахунки за період з 01.05.2017 року по 30.04.2020 року (а.с.185-192) щодо відповідача 1 на загальну суму 963 012,36 грн. та розрахунки щодо відповідача 2 за період з 01.05.2017 року по 30.04.2020 року на загальну суму 103 550,08 грн. судом встановлено, що відповідні нарахування здійснено із урахування витягів із технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки від 13.05.2019 №824/0/45-19 та від 19.03.2020 №2562/0/45-20 (а.с.48-49), виданих Відділом у м.Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області, площа земельної ділянки складає 1,3484 га.
Згідно з абзацом 3 частини 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема комунальної власності. Крім того, згідно з абзацом 1 пункту 289.1 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Отже, витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, що підтверджує дані про нормативно-грошову оцінку.
Чинне земельне законодавство, в тому числі стаття 20 Закону України "Про оцінку земель", не містить обґрунтування обов`язковості надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, а лише зазначає про необхідність фіксування нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки у відповідному витязі; витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки формуються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки, внесених до Державного земельного кадастру, а формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється автоматично в режимі "реального часу", тобто на час звернення заявників, у зв`язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.05.2020 року у справі № 922/2843/19.
Щодо заперечень відповідача 2, викладених у наданому до суду відзиві на позовну заяву,що оренда земельної ділянки можлива лише за умови укладання договору оренди землі та реєстрації його у встановленому порядку не приймаються судом, оскільки є такими, що спростовуються викладеними вище нормами.
Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідач не є власником та постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (ст. 14.1.72 Податкового кодексу України).
Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (ст.14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).
Представником відповідачів у судових засіданнях неодноразово наголошувалось про те, що позивачем у розрахунках не були враховані платежі, які були здійснені відповідачем-2 протягом 2017-2020 року у вигляді сплати земельного податку за користування земельною ділянкою за кадастровим номером 6310136600:04:007:0116.
При дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до інформації з Довідки ГУ ДПС у Харківській області, яка була надана Керівнику КП "САПФІР", КП "САПФІР" (код ЄДРПОУ 02403417) обліковується в Київському адміністративному районі, як платник земельного податку за земельну ділянку, розташовану за адресою: м.Харків, вул. Тахіатаська, буд.1, кадастровий номер 6310136600:04:007:0116. Відповідно до вказаної довідки КП "САПФІР" сплачено земельного податку:
-2017 рік - 79938,94 грн., 2018 рік - 80317,85 грн., 2019 рік - 117130,21 грн., 2020 рік - 60238,26 грн.
Отже, загальна сума сплаченого податку КП "САПФІР" за земельну ділянку (кадастровий номер 6310136600:04:007:0116) склала 337 625,26 грн.
Вказані обставини, щодо сплати КП "САПФІР" податку за земельну ділянку, розташовану за адресою: м.Харків, вул. Тахіатаська, буд.1, кадастровий номер 6310136600:04:007:0116 протягом 2017-2020 року представником позивача у судовому засіданні 07.10.2020 не заперечувались.
Отже,суд приходить до висновку, що позивачем були здійснені розрахунки за період з 01.05.2017 року по 30.04.2020 року (а.с.185-192) щодо відповідача 1 на загальну суму 963 012,36 грн. та розрахунки щодо відповідача 2 за період з 01.05.2017 року по 30.04.2020 року на загальну суму 103 550,08 грн. без врахування вже сплаченого КП "САПФІР" податку на земельну ділянку у розмірі 337 625,26 грн.
Частинами 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги до Дочірнього підприємства промислової компанії "НАФТОГАЗСПЕЦКОМПЛЕКТ УКРАЇНИ" підлагають частковому задоволенню, а саме у розмірі 625 387,10 грн. (963 012,36 - 337 625,26 =625 387,10), проте як в позовних вимогах до КП "САПФІР" слід відмовити повністю.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; статтями 22, 83, 654, 1166, 1212 Цивільного кодексу України; статтею 152 Земельного кодексу України; статтею 31 Закону "Про оренду землі", статтями 73, 74, 86, 123, 129, 183, 236-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позов до Дочірнього підприємства промислової компанії НАФТОГАЗСПЕЦКОМПЛЕКТ УКРАЇНИ задовольнити частково.
Стягнути з Дочірнього підприємства промислової компанії НАФТОГАЗСПЕЦКОМПЛЕКТ УКРАЇНИ (вул. Інститутська, буд.13 А, кв.18, м.Київ, 01021, ідентифікаційний код 30676258 ) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції 7, ЄДРПОУ 04059243, за реквізитами: код класифікації доходів бюджету: 24062200, рахунок (IBAN): UA958999980314080611000020002; код отримувача: 37999649, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); отримувач: УК м. Харкові) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати 625 387 грн. 10 коп. та витрати по сплаті судового збору 3126 грн. 94 коп.
В решті позову до Дочірнього підприємства промислової компанії НАФТОГАЗСПЕЦКОМПЛЕКТ УКРАЇНИ відмовити.
В позові до Колективного підприємства САПФІР - відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Рішення буде розміщено за адресою в мережі Інтернет: www.court.gov.ua.
Повне рішення складено "15" жовтня 2020 р.
Суддя С.Ч. Жельне
Суд | Господарський суд Харківської області |
Дата ухвалення рішення | 07.10.2020 |
Оприлюднено | 19.10.2020 |
Номер документу | 92228344 |
Судочинство | Господарське |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні