Постанова

від 07.10.2020 по справі 922/2751/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2020 року

м. Київ

Справа № 922/2751/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Могила С. К.,

секретар судового засідання - Астапова Ю. В.,

розглянувши касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Юпітер" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.01.2020 у справі

за позовом Селянського (фермерського) господарства "Юпітер" до Головного управління Держгеокадастру у Харківської області про визнання недійсним та скасування наказу, визнання права постійного користування на земельну ділянку,

про час і місце розгляду касаційної скарги сторони повідомлені належним чином, але не скористалися правом направити для участі у справі своїх повноважних представників,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Селянське (фермерське) господарство "Юпітер" (далі - СФГ "Юпітер") звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківської області (далі - ГУ Держгеокадастру) про визнання недійсним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру від 08.08.2019 № 6783-СГ "Про впорядкування земельно-облікових відомостей", визнання права постійного користування СФГ "Юпітер" на земельну ділянку площею 30,0700 га, розташовану на території Крисинської сільської ради Богодухівського району Харківської області, на підставі державного акта на право постійного користування землею від 28.07.1997 серії ХР-04-00-000910, який зареєстровано в Книзі записів державних актів за № 231.

1.2. На обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що на підставі державного акта № ХР-04-00-000910 ОСОБА_1 отримав у постійне користування земельну ділянку та в подальшому створив і зареєстрував підприємство - СФГ "Юпітер", тому право постійного користування перейшло до СФГ "Юпітер". Однак спірним наказом ГУ Держгеокадастру зазначену земельну ділянку віднесено до земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення, а державний акт на право постійного користування землею серії ХР-04-00-000910 визнаний таким, що втратив чинність. На думку позивача, виданий наказ порушує права СФГ "Юпітер" на користування спірною земельною ділянкою.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. 05.06.1993 рішенням Богодухівської районної ради народних депутатів XIV сесії ХХІ скликання за заявою ОСОБА_1 на підставі статей 51, 52 Земельного Кодексу України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) громадянину ОСОБА_1 надано земельну ділянку сільськогосподарських угідь із земель запасу Крисинської сільської ради.

2.2. Зазначену земельну ділянку громадянину ОСОБА_1 було виділено для організації селянського (фермерського) господарства.

2.3. 20.07.1993 розпорядженням Богодухівської районної ради народних депутатів Харківської області за заявою громадянина ОСОБА_1 на підставі державного акта на право користування землею серії Б № 045767 було зареєстровано СФГ "Юпітер".

2.4. Після введення нової форми державного акта на право постійного користування землею голова господарства ОСОБА_1 отримав новий державний акт на право постійного користування землею серії ХР-04-00-000910 від 28.07.1997, згідно з яким земельна ділянка площею 30,07 га, що розташована на території Крисинської сільської ради, надана громадянину ОСОБА_1 для ведення селянського господарства.

2.5. Після смерті громадянина ОСОБА_1 відповідно до Протоколу № 3 зборів засновників СФГ "Юпітер" від 27.07.2010 головою господарства є ОСОБА_2 , яка на момент смерті ОСОБА_1 була одним із учасників СФГ "Юпітер".

2.6. Станом на 26.07.2019 згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_2 є єдиним учасником (засновником) господарства позивача.

2.7. 08.08.2019 ГУ Держгеокадастру у зв`язку зі смертю користувача земельної ділянки громадянина ОСОБА_1 видано наказ № 6783-СГ "Про впорядкування земельно-облікових відомостей", яким припинено право постійного користування земельною ділянкою державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 30,0700 га для ведення селянського господарства, що розташована за межами населених пунктів на території Крисинської сільської ради Богодухівського району Харківської області.

2.8. Цим же наказом зазначену вище земельну ділянку віднесено до земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення, а державний акт на право постійного користування землею серії ХР-04-00-000910, зареєстрований в Книзі записів актів за № 231 від 28.07.1997, визнано таким, що втратив чинність.

3. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 31.10.2019 (суддя Лавренюк Т. А.) позов задоволено повністю. Визнано недійсним та скасовано наказ ГУ Держгеокадастру від 08.08.2019 № 6783-СГ про впорядкування земельно-облікових відомостей; визнано таким, що набув права постійного користування СФГ "Юпітер" на земельну ділянку площею 30,0700 га, розташовану на території Крисинської сільської ради Богодухівського району Харківської області, на підставі державного акта на право постійного користування землею від 28.07.1997 серії ХР-04-00-000910, який зареєстровано в Книзі записів державних актів за № 231.

3.2. Рішення мотивовано тим, що смерть фізичної особи, якій було надано земельну ділянку на праві постійного землекористування з метою ведення селянського господарства з подальшим утворенням селянського (фермерського) господарства не є підставою для припинення права постійного користування земельною ділянкою в розумінні статті 141 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), а дії відповідача щодо позбавлення позивача права постійного користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 ЗК України, є такими, що порушують право позивача на користування земельною ділянкою. В свою чергу наказ ГУ Держгеокадастру від 08.08.2019 № 6783-СГ про впорядкування земельно-облікових відомостей, яким припиняється право постійного користування земельною ділянкою позивачем, прийнятий всупереч приписів земельного законодавства.

3.3. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 23.01.2020 (колегія суддів у складі: Чернота Л. Ф., Гребенюк Н. В., Зубченко І. В.) рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.

3.4. Постанова мотивована тим, що, виходячи із положень чинного законодавства, право постійного користування земельною ділянкою нерозривно пов`язане з особою, котрій таке право надано згідно з державним актом на право користування земельною ділянкою, та не може бути передано або автоматично перейти до створених ним юридичних осіб. Земельним законодавством не передбачено автоматичного переходу прав на земельні ділянки. Для оформлення права на земельну ділянку законодавством встановлено певний порядок (процедура), що складається із послідовності юридично значимих дій, які мають бути вчинені заінтересованим суб`єктом з метою засвідчення права у встановленому законодавством порядку. При цьому така процедура не віднесена до компетенції суду. Єдиним належним і допустимим доказом належності спірної земельної ділянки тій чи іншій особі є наявність правовстановлюючого документа.

СФГ "Юпітер" не надало документів на підтвердження наявності у фермерського господарства оформленого права постійного користування спірною земельною ділянкою.

Крім того, суд зазначив, що законодавець, як на момент створення СФГ "Юпітер", так і на момент звернення позивача з позовом, не визначив можливості юридичної особи приватного права (селянського фермерського господарства) отримувати земельні ділянки для ведення селянського фермерського господарства на праві постійного користування, а отже, визнання за СФГ права постійного користування землею не є легітимним очікуванням, а є лише прагненням позивача отримати визнання за ним права постійного користування та встановлення юридичного факту у спосіб, не передбачений законом.

4. Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги

4.1. СФГ "Юпітер" у касаційній скарзі просить постанову апеляційної інстанції скасувати, рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням апеляційним господарським судом норм чинного законодавства, зокрема положень ЗК України, Закону України "Про селянське (фермерське) господарство".

Скаржник наголошує, що він фактично набув право користування земельною ділянкою за правилами законодавства України, що діяло на момент реєстрації СФГ "Юпітер" та видачі державного акта на право постійного користування землею від 28.07.1997 серії ХР-04-00-000910; закон жодним чином не пов`язував у 1993 році і не пов`язує зараз припинення права постійного користування із життям (чи смертю) члена СФГ, на чиє ім`я було видано державний акт; землекористувачем є саме селянське (фермерське) господарство, а не окремі його члени.

Крім того, на думку скаржника, особливості правового статусу фермерського господарства свідчать про те, що з моменту його створення фермерське господарство отримує право на користування земельною ділянкою, що була надана громадянину - його засновнику, без укладення договору між цим громадянином та фермерським господарством і це право виникло з моменту реєстрації юридичної особи - фермерського господарства - та є безстроковим.

5. Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

5.1. ГУ Держгеокадастру у відзиві просить відмовити у задоволенні касаційної скарги. Заявник наголошує, що право користування земельною ділянкою, яке виникло в особи лише на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється із смертю особи, якій належало таке право і не входить до складу спадщини.

6. Позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

6.1. Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.2. Переглянувши судові рішення у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи, враховуючи визначені ГПК України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із такого.

6.3. Згідно із частиною першою статті 51 ЗК України (у редакції, чинній на момент створення СФГ "Юпітер") громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.

6.4. Відповідно до положень статті 7 ЗК України (у відповідній редакції) користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

6.5. Згідно із частиною першою статті 23 Земельного кодексу України (у відповідній редакції) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

6.6. З вищенаведених законодавчих актів вбачається, що земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення СФГ надавалася ОСОБА_1 не як громадянину України, а як спеціальному суб`єктові - голові створюваного селянського (фермерського) господарства.

6.7. Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" (у редакції, чинній на момент створення СФГ "Юпітер"; втратив чинність 29.07.2003 - з моменту набрання чинності Законом України від 19.06.2003 "Про фермерське господарство") після одержання державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку, тобто за місцем розташування земельної ділянки. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та одержання державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право постійного користування або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи.

6.8. Тобто законодавством, чинним на момент створення СФГ "Юпітер", було передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності СФГ як юридичної особи. Водночас одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення СФГ, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації СФГ. Тобто закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення СФГ, без створення такого СФГ.

6.9. 19.06.2003 було прийнято новий Закон України "Про фермерське господарство", яким Закон України "Про селянське (фермерське) господарство" № 2009-XII визнано таким, що втратив чинність.

6.10. У статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" зазначено, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства відповідно до закону.

6.11. Згідно із частиною 1 статті 5, частиною 1 статті 7 зазначеного Закону право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому ЗК України.

6.12. Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (стаття 8 Закону України "Про фермерське господарство").

6.13. Отже, і на сьогодні можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

6.14. При цьому можливість реалізації громадянином права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) громадянину земельних ділянок відповідного цільового призначення.

6.15. Враховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа-суб`єкт господарювання за статтею 55 Господарського кодексу України.

Аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені в постанові від 01.04.2020 у справі № 320/5724/17.

6.16. Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи № 922/989/18 у постанові від 23.06.2020 зауважила, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 615/2197/15-ц).

6.17. Право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, визначених у законодавстві.

6.18. Так, статтею 141 ЗК України (у відповідній редакції) передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

6.19. У пункті 7.27 постанови від 05.11.2019 у справі № 906/392/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених у статті 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним.

6.20. З викладеного вбачається, що підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство (фермерське господарство). У земельному законодавстві (як чинному на момент створення СФГ "Юпітер", так і з 01.01.2002 й до сьогодні) така підстава припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою свого засновника як смерть громадянина - засновника СФГ відсутня.

6.21. Таким чином, одержання громадянином - засновником правовстановлюючого документа на право власності чи користування земельною ділянкою для ведення СФГ є необхідною передумовою державної реєстрації та набуття СФГ правосуб`єктності як юридичної особи. Підставою припинення права користування земельною ділянкою, яка була отримана громадянином для ведення СФГ і подальшої державної реєстрації СФГ як юридичної особи, виступає припинення діяльності відповідного фермерського господарства.

Звідси у разі смерті громадянина - засновника СФГ відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку.

(Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 922/989/18).

6.22. Натомість апеляційна інстанція з посиланням, зокрема, на постанову Верховного Суду від 18.03.2019 у справі № 922/3312/17, зазначила, що єдиним належним і допустимим доказом належності спірної земельної ділянки тій чи іншій особі є наявність правовстановлюючого документа. Оскільки СФГ "Юпітер" не надано документів на підтвердження наявності у фермерського господарства оформленого права постійного користування спірною земельною ділянкою, то за таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову щодо визнання за СФГ "Юпітер" права постійного користування земельною ділянкою. Крім того, суд апеляційної інстанції вказав, що на момент виникнення спірних правовідносин набуття права постійного користування земельною ділянкою фермерськими господарствами (для ведення фермерського господарства) не передбачено.

Поряд з цим Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2020 у справі № 922/989/18 не погодилася з цими правовими висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 18.03.2019 у справі № 922/3312/17, у зв`язку з чим відступила від них та зазначила, що з моменту створення селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) до фермерського господарства переходять правомочності володіння і користування та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки його засновника.

6.23. Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові послався також на правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду України від 23.11.2016 у справі № 657/731/14-ц, від 05.10.2016 у справі № 6-2329цс16, згідно з якими право користування земельною ділянкою, що виникло в особи лише на підставі державного акта, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право і не входить до складу спадщини.

Проте Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2020 у справі № 922/989/18 відступила від цієї правової позиції та зазначила, що у разі смерті громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, не припиняється зі смертю цієї особи, а зберігається за фермерським господарством до якого воно перейшло після створення фермерського господарства. Звідси право постійного користування земельною ділянкою саме через перехід його до селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) не входить до складу спадщини. Спадкувати можна права померлого засновника (члена) щодо селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства), а не земельну ділянку, яка перебуває в користуванні такого господарства.

6.24. З урахуванням викладеного, а також обставин, встановлених судами при розгляді справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зі смертю ОСОБА_1 , якому спірна земельна ділянка була надана на праві постійного користування згідно з Державними актами на право постійного користування землею, таке право не є таким, що припинилося.

Натомість висновок суду апеляційної інстанції про те, що право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства, припинилось у зв`язку зі смертю особи, яка таке право отримала, наведеним нормам матеріального права не відповідає.

6.25. Щодо позовної вимоги про визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру від 08.08.2019 № 6783-СГ "Про впорядкування земельно-облікових відомостей" колегія суддів зазначає таке.

6.26. За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

6.27. Право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади, спрямовані на припинення права користування земельною ділянкою поза межами підстав, закріплених у земельному законодавстві, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

6.28. Вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди враховують, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140-149 ЗК України (пункт 7.28 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.11.2019 у справі №906/392/18.

6.29. З оспорюваного наказу ГУ Держгеокадастру вбачається, що його було видано із посиланням на статті 15 1 , 22, 122 ЗК України, які регламентують повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, визначають землі сільськогосподарського призначення та порядок їх використання та повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування. Тобто ці приписи земельного законодавства України не містять підстав припинення права постійного користування земельною ділянкою.

6.30. Як уже зазначалося, підстави припинення права користування земельною ділянкою закріплені статтею 141 ЗК України (у відповідній редакції), серед яких добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

6.31. За таких обставин оспорюваний наказ не може вважатися таким, що виданий на підставі закону, оскільки діяльність СФГ "Юпітер" на момент видачі спірного наказу не припинилася. Інші законодавчо встановлені підстави припинення права постійного користування земельною ділянкою також були відсутні.

Отже, ГУ Держгеокадастру, видаючи наказ від 08.08.2019 № 6783-СГ, діяло всупереч вимогам закону, а саме статті 141 ЗК України, оскільки відсутні законодавчо визначені підстави для позбавлення СФГ "Юпітер" права використання земельної ділянки.

З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог в цій частині, тоді як апеляційна інстанція помилково зазначила про відсутність правових підстав для визнання недійсним спірного наказу ГУ Держгеокадастру.

6.32. Водночас Верховний Суд звертає увагу на те, що СФГ "Юпітер" звернулося до Господарського суду Харківської області із позовною заявою про визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру та визнання права постійного користування земельною ділянкою, проте у прохальній частині щодо другої частини позовних вимог виклало вимогу про визнання таким, що набув права постійного користування СФГ "Юпітер" на спірну земельну ділянку. З тексту позовної заяви вбачається, що заявлено позов саме про визнання права постійного користування на земельну ділянку, суд першої інстанції розглянув саме таку позовну вимогу, проте, задовольняючи позов, в резолютивній частині зазначив про визнання СФГ "Юпітер" таким, що набув права постійного користування.

Отже обґрунтування вимоги про визнання СФГ "Юпітер" таким, що набув права постійного користування, у касаційній скарзі не наведено.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

7.2. Згідно з положеннями статті 311 ГПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

7.3. Статтею 312 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

7.4. З огляду на викладене касаційна скарга СФГ "Юпітер" підлягає задоволенню частково. Постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню. Рішення суду першої інстанції слід змінити в його резолютивній частині з викладенням її в редакції цієї постанови та залишити без змін в іншій частині.

8. Судові витрати

8.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 311, 312, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Юпітер" задовольнити частково.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.01.2020 у справі № 922/2751/19 скасувати, рішення Господарського суду Харківської області від 31.10.2019 змінити, виключивши у пункті 3 резолютивної частини слова: "таким, що набув". В іншій частині рішення від 31.10.2019 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Є. Краснов

Суддя Г. Мачульський

Суддя С. Могил