Рішення

від 15.10.2020 по справі 400/1501/18

ПЕТРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2020 рокусмт ПетровеСправа № 400/1501/18 Провадження № 2/941/17/20

Петрівський районний суд Кіровоградської області

в складі: головуючого судді - Колесник С. І.

при секретарі - Проценко К.В.

з участю позивача - ОСОБА_1

представника позивача - - ОСОБА_2

представника

відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Петрове Кіровоградської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Петрівської районної державної адміністрації Кіровоградської області, із третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог - Малинівською сільською радою Петрівського району Кіровоградської області, про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася з позовом до суду, мотивуючи тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , яка є тіткою чоловіка позивача - ОСОБА_6 . За життя ОСОБА_5 склала заповіт, яким заповідала все своє майно своєму племіннику ОСОБА_6 . ІНФОРМАЦІЯ_2 помер чоловік позивача ОСОБА_6 , після його смерті залишилося спадкове майно, в тому числі і земельна ділянка площею 7,2304 га, кадастровий номер 3524983400:02:000:0358, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Малинівської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області, посвідчена державним актом на право приватної власності на землю серії ІІ-КР №007198, що зареєстрований в книзі записів(реєстрації) державних актів на право приватної власності на землю за №355 від 29.04.2002 року на ім`я ОСОБА_5 , яку спадкодавець набув в порядку спадкування за заповітом після смерті своєї тітки ОСОБА_5 , однак, фактично прийнявши спадщину після смерті своєї тітки, не встиг отримати свідоцтва про право на спадщину. Позивач зазначила, що фактично прийняла спадщину, однак не має можливості звернутися до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті чоловіка, через відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно, а тому вона змушена звернутися до суду з позовом про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно, що залишилося після смерті чоловіка.

Ухвалою Петрівського районного суду Кіровоградської області від 10.12.2018 року вирішено розглядати справу у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовче провадження та надано відповідачу строк для подання відзиву терміном 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

На виконання вимог ст.178 ЦПК України відповідач ОСОБА_3 у встановлений судом строк відзиву не надав.

Ухвалою Петрівського районного суду Кіровоградської області від 09.01.2019 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Петрівського районного суду Кіровоградської області від 25.06.2019 року Петрівську районну державну адміністрацію Кіровоградської області залучено в якості співвідповідача.

Позивач та її представник, в судовому засіданні позов підтримали, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні проти позову заперечив у повному обсязі з тих підстав, що спадкове майно, зазначене у позовній зайві, прийняте відповідачем та оформлене ним у порядку спадкування.

Представник відповідача Петрівської РДА у судове засідання не з`явився, надав до суду письмову заяву про розгляд справи без його участі.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - Малинівської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області у судове засідання також не з`явився, надав до суду письмову заяву про розгляд справи без його участі.

Суд заслухавши сторони, допитавши свідків, дослідивши документи справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 31.10.1997 року Малинівською сільською радою Петрівського району Кіровоградської області (а.с.13).

За життя, 14.05.1997 року, ОСОБА_5 склала заповіт, який зареєстрований в реєстрі за № 13 та посвідчений секретарем Малинівської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області, в якому заповідала все своє майно своєму племіннику ОСОБА_6 (а.с.103).

Після смерті ОСОБА_5 залишилось спадкове майно, в тому числі і земельна ділянка площею 7,2304 га, кадастровий номер 3524983400:02:000:0358, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Малинівської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області, посвідчена державним актом на право приватної власності на землю серії ІІ-КР №007198, що зареєстрований в книзі записів (реєстрації) державних актів на право приватної власності на землю за №355 від 29.04.2002 року на ім`я ОСОБА_5 , що підтверджується довідками, виданими відділом у Петрівському районі ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області від 13.11.2017 року за № 19/150-17 та від 24.10.2017 року (а.с.17,70), згідно яких, державний акт ОСОБА_5 не отримувався та є втраченим.

За життя ОСОБА_6 не звертався до нотаріальної контори за отриманням свідоцтва про право на спадщину тітки ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер чоловік позивачки ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 19.01.1012 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Петрівського районного управління юстиції у Кіровоградській області (а.с.14).

Позивач звернулась до Петрівської районної державної нотаріальної контори з питання отримання свідоцтва про право на спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_6 на майно належне ОСОБА_5 , однак отримала від ОСОБА_7 , державного нотаріуса Олександрійської районної державної нотаріальної контори, в.о. державного нотаріуса Петрівської районної державної нотаріальної контори, лист за № 517/02-31 від 03.11.2017 року про неможливість отримання свідоцтва про право на спадщину оскільки згідно довідки Малинівської сільської ради він з тіткою разом зареєстрований не був (а.с.18).

Згідно довідки Малинівської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області від 15.05.2017 року за № 05-02/2 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , до дня своє смерті проживала та була приписана по АДРЕСА_1 (а.с.10).

Відповідно до довідки Малинівської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області від 06.06.2017 року за № 01-39/97 позивач проживала разом зі своїм чоловіком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в будинку тітки свого чоловіка - ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 . Після смерті ОСОБА_5 , подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_6 продовжувало проживати та утримувати зазначене домоволодіння до дня смерті ОСОБА_6 (а.с.11).

Згідно довідки Малинівської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області від 10.04.2017 року за № 01-39/60 позивач ОСОБА_1 проживала та була зареєстрована на території Малинівської сільської ради з 23.06.2005 року по 2012 рік за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.19).

В той же час, відповідно до реєстраційних відміток у паспорті громадянина України позивачки ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 , виданого Петрівським РВ УМВС України в Кіровоградській області 23.06.2005 року, позивач була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 23.06.2005 року по 21.08.2013 року.

Згідно довідки Малинівської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області від 30.05.2018 року за № 01-30/56, чоловік позивача - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 1995 року до дня своєї смерті проживав без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.71).

Як вбачається з акту про фактичне проживання особи від 18.07.2019 року, депутатом Малинівської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області ОСОБА_8 , на підставі свідчень жителів с. Малинівка Петрівського району Кіровоградської області, які підписалися під цим актом, засвідчено те, що за адресою: АДРЕСА_1 , починаючи з 1995 року по 2013 рік, постійно без реєстрації проживала ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , разом з чоловіком ОСОБА_6 та тіткою свого чоловіка ОСОБА_5 , а також доглядали за нею. Згідно погосподарських книг ОСОБА_6 був зареєстрований за вказаною адресою із січня 2001 по 09 листопада 2011 року. Після смерті ОСОБА_5 30.10.1997 року ОСОБА_1 та ОСОБА_6 продовжували постійно проживати та утримувати вищевказане домоволодіння: косили траву, обробляли город, підрізали дерева, білили стіни, ремонтували дах, фарбували паркан, сплачували за електроенергію. Після смерті чоловіка ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 до серпня 2013 року продовжувала постійно проживати та утримувати домоволодіння АДРЕСА_1 без реєстрації (а.с.151).

З інформації наданої відділом у Петрівському районі ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області від 30.03.2017 року № 31-11-0.35-231/120-17 вбачається, що за ОСОБА_5 зареєстровано сертифікат на земельну частку (пай) серія КР № 0149049, який затверджений рішенням Петрівської РДА від 22.03.1996 року № 156-р. Зазначений сертифікат отриманий громадянином ОСОБА_9 (а.с.15).

У газеті Трудова слава від 19.07.2017 року №55, було розміщено оголошення про те, що загублений сертифікат на право на земельну частку (пай) серії КР №0149049, виданий на ім`я ОСОБА_5 , вважати недійсним (а.с.12).

З архівного витягу розпорядження голови Петрівської РДА від 06.03.2002 року за

№ 115-р Про погодження схеми поділу земель КСП імені Карла Маркса та передачу у приватну власність земельних часток (паїв) громадянам для ведення товарного сільськогосподарського виробництва вбачається, що дійсно власнику сертифікату на право на земельну частку (пай) ОСОБА_5 передано у приватну власність земельну частку (пай) за рахунок земель колишнього КСП імені Карла Маркса для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 7,22 га (а.с.69). Згідно довідок, які видані відділом у Петрівському районі ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області від 13.11.2017 року за № 19/150-17 та від 24.10.2017 року (а.с.17,70), на ім`я ОСОБА_5 було виготовлено, але не видано (який втрачено) державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-КР №007198, що зареєстрований в книзі записів (реєстрації) державних актів на право приватної власності на землю за №355 від 29.04.2002 року, кадастровий номер земельної ділянки 3524983400:02:000:0358, площа 7,2304 га.

У газеті Трудова слава від 14.10.2017 року №79, було розміщено оголошення про те, що загублений державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-КР № 007198, зареєстрований 29.04.2002 року на ім`я ОСОБА_5 , вважати недійсним (а.с.20).

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 27.10.2017 року ОСОБА_7 , державним нотаріусом Олександрійської районної державної нотаріальної контори, в.о. державного нотаріуса Петрівської районної державної нотаріальної контори, було відмовлено відповідачу ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину, в зв`язку з тим, у нього відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно - державний акт на право приватної власності на землю (а.с.177).

З копії спадкової справи № 116/2017 вбачається, що від імені відповідача ОСОБА_3 його представником ОСОБА_10 було подано заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину. Факт прийняття спадщини державним нотаріусом перевірено по наявності на руках у спадкоємця сертифікату на право на земельну частку (пай) серії КР №0149049, виданого на ім`я спадкодавця, зазначений сертифікат наявний у матеріалах спадкової справи. Місце відкриття спадщини перевірено по довідці Малинівської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області від 21.09.2017 року за № 193/01-39, в якій зазначено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , до дня своє смерті проживала та була приписана по АДРЕСА_1 , на час видання довідки за вказаною адресою прописаних та проживаючих осіб не має. На підставі поданої заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину державним нотаріусом видано на ім`я відповідача свідоцтво про право на спадщину за законом від 11.10.2018 року, зареєстрованого в реєстрі за № 329, спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває в колективній власності КСП імені Карла Маркса в селі Малинівка Петрівського району Кіровоградської області, розміром 9,58 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), посвідченого сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії КР № 0149049 (а.с.95-122).

12.10.2018 року від імені відповідача ОСОБА_3 його представником ОСОБА_10 до Петрівської РДА подано заяву про передачу у приватну власність відповідачу, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 11.10.2018 року земельної ділянки, № НОМЕР_4 (на плані), площею 7,2304 га, кадастровий номер 3524983400:02:000:0358, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Малинівської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області. На підставі вказаної заяви було видано розпорядження голови Петрівської РДА від 23.10.2018 року № 390-р, яким передано земельну ділянку площею 7,2304 га, кадастровий номер 3524983400:02:000:0358, у приватну власність відповідачу ОСОБА_3 (а.с.61-63).

В залі судового засідання були допитані свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що позивач ОСОБА_1 зі своїм чоловіком ОСОБА_6 проживали у будинку ОСОБА_5 у АДРЕСА_2 , відповідач ОСОБА_3 проживав у окремому будинку, наданому йому колгоспом, по АДРЕСА_2 . Позивач зі своїм чоловіком доглядали хвору ОСОБА_5 та утримували її домоволодіння. Після смерті ОСОБА_5 у 1997 році позивач зі своїм чоловіком продовжували проживати у тому ж будинку, після смерті свого чоловіка у 2011 році позивач проживала у будинку приблизно півтора - два роки поки не виїхала у Донецьк. Відповідач приїхав на 40 день після смерті своєї матері ОСОБА_5 і повідомив позивачу, що він не претендує на спадкове майно, так як позивач доглядала його матір до смерті. Чи були прописані в будинку ОСОБА_5 позивач та її чоловік сказати не може. Будинок на час розгляду справи знаходиться в розібраному стані.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 суду пояснив, що позивача знає з 1995 року коли вона приїхала у село Малинівка, чоловіка позивача і відповідача знає ще зі шкільних часів. Позивач зі своїм чоловіком проживали у будинку ОСОБА_5 у АДРЕСА_2 , доглядали за нею та її будинком. Після смерті ОСОБА_5 у 1997 році продовжували проживати у тому будинку, свідок товаришував з ОСОБА_6 і часто бував у нього в гостях. ОСОБА_6 помер у 2011 році. Позивач зі своїм чоловіком займалися похованням ОСОБА_5 , відповідача на похованні не було, оскільки він виїхав проживати на Західну Україну, відповідач, з його слів, на спадщину не претендував. Чи були прописані в будинку ОСОБА_5 позивач та її чоловік сказати не може. Після смерті чоловіка позивач згодом виїхала з будинку, який за участі сільського голови був проданий ОСОБА_13 , новими власниками будинок був проданий як будматеріали.

Задовільняючи позовні вимоги про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно суди виходить з наступного.

Частинами 4, 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК (2004 року) передбачено, що відносини спадкування регулюються нормами ЦК (2004 року), якщо спадщина відкрилася не раніше 01.01.2004. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати (строк на прийняття якої закінчився до 01.01.2004) або якщо вона була прийнята хоча б одним із спадкоємців, до таких спадкових відносин застосовуються норми ЦК УРСР 1963 року.

Встановлено, що спадкоємець ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , до даних правовідносин між сторонами слід застосовувати норми ЦК УРСР 1963 року.

Згідно статей 534, 548, 549 ЦК УРСР, кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям. Заповідач може у заповіті позбавити права спадкоємства одного, кількох або всіх спадкоємців за законом. Для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління чи володіння спадковим майном чи подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно довідок Малинівської сільської ради від 06.06.2017 року за № 01-39/97, від 15.05.2017 року за № 05-02/2 та від 30.05.2018 року за № 01-30/56, чоловік ОСОБА_1 - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 1995 року проживав разом зі своєю тіткою ОСОБА_5 у її домоволодінні, без реєстрації, за адресою: АДРЕСА_1 до дня її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 і продовжував проживання у цьому домоволодінні та його утримання до дня своєї смерті. Згідно погосподарських книг ОСОБА_6 був зареєстрований за вказаною адресою із січня 2001 по 09.11.2011 року. Заповітом від 14.05.1997 року ОСОБА_5 заповідала все своє майно своєму племіннику ОСОБА_6 .

Згідно з ч.2 ст. 524 ЦК України (в редакції 1963 року) визнається, що спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Статтею 549 ЦК УРСР 1963 року передбачено, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом 6 місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 553 ЦК УРСР 1963 року вважається, що відмовився від спадщини спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу).

Згідно п.113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (в редакції 1997 року, яка діяла на той момент) визначається, що доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця.

Наведені норми закону та фактичні обставини справи свідчать про те, що єдиним спадкоємцем за заповітом, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , був її племінник ОСОБА_6 . Зазначений висновок додатково підтверджується показами свідків та актом про фактичне місце проживання особи від 18.07.2019 року, а також копіями погосподарських книг.

При розгляді справ про визнання права власності на спадкове нерухоме майно у випадках, якщо спадщина прийнята, проте спадкоємцем не було одержано свідоцтво про право на спадщину (ст. 1297 ЦК) або не здійснено державну реєстрацію права на спадщину (ст. 1299 ЦК), слід брати до уваги, що законодавець розмежовує поняття "виникнення права на спадщину" та "виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини", і пов`язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки.

Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Статтею 1297 ЦК встановлено обов`язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов`язку у виді втрати права на спадщину.

Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296, 1297 ЦК) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК).

Якщо спадщина відкрилась у період чинності ЦК УРСР, застосовуванню підлягають норми ЦК УРСР про належність спадщини спадкоємцеві з часу відкриття спадщини незалежно від оформлення права на спадщину (згідно п.1 Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року №24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування ).

Прийнявши спадщину після смерті своєї тітки, чоловік позивача ОСОБА_6 не оформив своїх спадкових прав та не отримав свідоцтва про право на спадщину і ІНФОРМАЦІЯ_2 помер.

Відповідно до ч.1 ст. 1276 ЦК України, якщо спадкоємець за заповітом або законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

Відповідно до матеріалів справи, а саме довідок Малинівської сільської ради від 06.06.2017 року за № 01-39/97, від 10.04.2017 року за № 01-39/60 та реєстраційних відміток у паспорті громадянина України позивача вбачається, що позивач проживала разом зі своїм чоловіком ОСОБА_6 в будинку тітки свого чоловіка - ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , у тому числі була зареєстрована за вказаною адресою з 23.06.2005 року по 21.08.2013 року. Після смерті ОСОБА_5 , подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_6 продовжувало проживати та утримувати зазначене домоволодіння до дня смерті ОСОБА_6 .

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або законом.

У відповідності до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За положенням ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Таким чином, позивач ОСОБА_1 , як дружина спадкоємця, є єдиною спадкоємицею за законом першої черги спадкування, яка прийняла спадщину, що відкрилась зі смертю чоловіка ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі ст.1261, ч.3 ст. 1268, ст. 1276 ЦК України (в редакції 2004 року), оскільки постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та не заявила про відмову від неї. Що також додатково підтверджується показами свідків та частково актом про фактичне місце проживання особи від 18.07.2019 року, також копіями погосподарських книг.

Позивач звернулась до Петрівської районної державної нотаріальної контори з питання отримання свідоцтва про право на спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_6 на майно належне ОСОБА_5 , однак листом за № 517/02-31 від 03.11.2017 року отримала відмову ОСОБА_7 , державного нотаріуса Олександрійської районної державної нотаріальної контори, в.о. державного нотаріуса Петрівської районної державної нотаріальної контори,мотивовану тим, що згідно довідки Малинівської сільської ради ОСОБА_6 з тіткою разом зареєстрований не був.

Однак, державним нотаріусом при відмові не було враховано, що згідно п.113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (в редакції 1997 року, яка діяла на той момент) визначається, що доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця.

Окрім того, пунктом 3 глави 13 розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено, що нотаріус на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, зобов`язаний викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. У цих випадках нотаріус протягом трьох робочих днів виносить постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Проте в порушення зазначеного пункту державний нотаріус Ліб В.В. відмовила позивачу у вчиненні нотаріальної дії у формі інформаційного листа, що є порушенням прав позивачки.

В той же час, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду дійшов категоричного висновку про те, що відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем (ВС/КЦС справа №404/2163/16-ц від 04.07.2018р.; №484/747/17 від 10.01.19).

Також, згідно п.4.15 гл.10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5, спадкоємці зобов`язані надати правовстановлюючі документи на спадкове майно, яке підлягає державній реєстрації.

Документи на домоволодіння АДРЕСА_1 у позивача не збереглись, сертифікат на право на земельну частку (пай) та Державний акт на земельну ділянку втрачені та вважаються недійсними (копії газети Трудова слава від 19.07.2017р. та 14.10.2017р.).

Вищенаведене змусило позивача звернутись до суду для захисту своїх прав.

Вперше позивач звернулась до Петрівського районного суду 31.07.2017 року з позовом до Малинівської сільської ради про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно, справа №400/909/17. Дану справу було об`єднано в одне провадження з позовом ОСОБА_3 , в інтересах якого діяла представник ОСОБА_10 , до Малинівської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно.

Рішенням Петрівського районного суду Кіровоградської області від 18.04.2018 року по справі №400/909/17 поданий ОСОБА_1 позов задоволено, а в задоволенні позову ОСОБА_3 - відмовлено.

Однак, 29.08.2018 року після розгляду апеляційної скарги ОСОБА_3 на вказане рішення, Апеляційним судом Кіровоградської області було винесено постанову, якою рішення Петрівського районного суду від 18.04.2018 року - скасовано, в задоволенні позовів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - відмовлено, у зв`язку з тим, що суд першої інстанції не вирішив питання про заміну відповідачів по вказаних справах.

У зв`язку з чим, позивач повторно звернулась з позовом до Петрівського районного суду 26.11.2018 року з тим же питанням, належним чином замінивши відповідача на ОСОБА_3 - сина померлої ОСОБА_5 .

На стадії судового розгляду зазначеної справи було встановлено, що ОСОБА_3 отримав у власність спірне спадкове майно - земельну ділянку з кадастровим номером 3524983400:02:000:0358, яка знаходиться на території Малинівської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області та відповідно до інформації Держгеокадастру належна померлій ОСОБА_5 , окрім того, спірну земельну ділянку надано в строкове платне користування для вирощування с/г культур.

Як вбачається з копії спадкової справи №116/2017 держаним нотаріусом посвідчено та видано відповідачу ОСОБА_3 , в інтересах якого діяла представник ОСОБА_10 , свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_5 . Факт прийняття спадщини державним нотаріусом перевірено лише по наявності на руках у спадкоємця сертифікату на право на земельну частку (пай) серії КР №0149049, виданого на ім`я спадкодавця, в той же час представником відповідача не надано, а державним нотаріусом не виявлено інших доказів вступу відповідачем в управління чи володіння спадковим майном.

Окрім того, пунктом 17 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України передбачено, що сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю. Тоді як спадкове майно у вигляді земельної ділянки виділене в натурі і належить спадкодавцю ОСОБА_5 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-КР №007198, який є втраченим та визнаний недійсним. Саме через відсутність зазначеного державного акту, як правовстановлюючого документу, тим же державним нотаріусом раніше, а саме 27.10.2017 року Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії було відмовлено відповідачу у видачі свідоцтва про право на спадщину. А отже визнання наявності на руках у спадкоємця сертифікату на право на земельну частку (пай) в якості факту прийняття спадщини є сумнівним.

Підпунктом 1.2 пункту 1 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено, що при зверненні спадкоємця у зв`язку з відкриттям спадщини нотаріус з`ясовує відомості стосовно факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності спадкового майна, його складу та місцезнаходження, необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна.

В матеріалах спадкової справи №116/2017 наявна копія заповіту ОСОБА_5 , посвідченого секретарем Малинівської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області 14.05.1997 року та зареєстрованого в реєстрі за № 13, в якому спадкодавець заповідала все своє майно своєму племіннику ОСОБА_6 . На думку суду, державним нотаріусом в порушення Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України належним чином не з`ясовано кола спадкоємців, не надано належної правової оцінки зазначеного заповіту, його правових наслідків, а саме державним нотаріусом не з`ясовано чи прийняв спадщину ОСОБА_6 , не враховано наявність у померлого ОСОБА_6 дружини, яка є його спадкоємицею.

В той же час, відповідно до ст.549 ЦК УРСР (1963 року) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Аналогічний обов`язок подати заяву про прийняття спадщини містить і ст.1269 ЦК України (2004 року).

Суд вважає, що відповідач не міг вступити в управління та володіння спадковим майном в передбачений ст. 549 ЦК УРСР строк, доказами чого є винесення 27.10.2017 року державним нотаріусом постанови про відмову ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину (копія постанови вих.№499/0214 долучена до матеріалів цивільної справи №400/909/17), відсутність у відповідача відомостей щодо проживання ним з спадкодавцем на час відкриття спадщини та наявність саме у позивача на руках оригіналу свідоцтва про смерть ОСОБА_5 серії НОМЕР_1 виданого 31.10.1997 року Малинівською сільською радою Петрівського району Кіровоградської області.

Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.89 ЦПК України , суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку зібраним у справі доказам, суд приходить до висновку, що позивачем та її представниками під час розгляду даної справи у повному обсязі доведено факти прийняття ОСОБА_6 спадщинипісля смерті його тітки ОСОБА_5 , а також прийняття позивачем після смерті свого чоловіка ОСОБА_6 спадщини, яку останній набув в порядку спадкування за заповітом після смерті своєї тітки ОСОБА_5 .

Згідно з вимогами ч.1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. На підставі ст. 392 ЦК України власник майна може подавати позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який посвідчує його право власності.

На підставі вищевикладеного, враховуючи наявність заповіту ОСОБА_5 на ОСОБА_6 та прийняття ним спадщини, факт того, що позивач від спадщини не відмовлялась, фактично спадщину прийняла, оскільки постійно проживала разом зі спадкодавцем ОСОБА_6 на час відкриття спадщини, суд вважає, що позов про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно підлягає задоволенню, а також у відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України необхідно стягнути з відповідачів понесені позивачем судові витрати у справі в розмірі 2612 грн. 38 коп.

Під час розгляду справи, позивач подала заяву про уточнення відомостей позовної заяви (у зв`язку з виявленими описками після дослідження матеріалів справи) від 05.12.2019 року, в якій прохала виправити описки в позовних вимогах позовної заяви, а саме: зазначити вірно по-батькові спадкодавця ОСОБА_5 замість ОСОБА_5 та вірно зазначити площу земельної ділянки, що є спадковим майном, 7,2304 га замість 7,2175 га та просила розглядати суд позовні вимоги у редакції із зазначеними виправленнями.

Велика Палата Верховного Суду, підтримавши позицію Північно-західного апеляційного господарського суду у справі № 924/1473/15 та залишивши без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, зробила висновок щодо заяви про зміну предмета позову: не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв`язку з цим господарський суд, з`ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15).

Враховуючи наведене суд вважає за можливе і необхідне розглядати позовні вимоги у редакції з виправленими описками.

Вказані правовідносини регулюються ст. 534, 548, 549 ЦК України (в редакції 1963 року), ст. ст. 1216, 1217, 1218, 1268 ЦК України.

Керуючись ст.ст. 10,263,264,265,268 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_6 , який помер

ІНФОРМАЦІЯ_6 , після смерті тітки ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , згідно заповіту від 14 травня 1997 року зареєстрованого в реєстрі за №13, посвідченого секретарем Малинівської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка - ОСОБА_6 , який помер

ІНФОРМАЦІЯ_6 , а саме на земельну ділянку площею 7,2175 га кадастровий №3524983400:02:000:0358, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Малинівської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області, що належала ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-КР № 007198, зареєстрованого у книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю 29.04.2002 року за №355.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 та Петрівської районної державної адміністрації Кіровоградської області на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір в сумі 2612 грн. 38 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після відмови у відкритті апеляційного провадження, повернення апеляційної скарги, залишення її без розгляду, ухвалення іншого рішення, яким закінчується апеляційне провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст рішення складено 15 жовтня 2020 року.

Суддя Петрівського раойнного суду

Кіровоградської області С. І. Колесник