Рішення

від 06.10.2020 по справі 569/12981/19

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/12981/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2020 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області

в складі судді Бердія М.А.,

при секретарі Хлуд І.П.,

з участю представника позивача ОСОБА_2.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Рівненська продуктова компанія про припинення порушення права на знак для товарів і послуг суд -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги позивача підтримала повністю з підстав викладених у позовній заяві, просила судзобов`язати ТОВ Рівненська продуктова компанія припинити використання знака для товарів і послуг СМЕТА , що охороняється на підставі свідоцтва України на знак товарів і послуг № НОМЕР_1 правовласником якого є ОСОБА_1 при виробництві та пропонуванні до продажу і продажу товарів покупцям, а також в рекламі і в мережі Інтернет, в тому числі, але не виключно, на сайтах, тощо та у засобах масової інформації. Крім того, просила суд стягнути з ТОВ Рівненська продуктова компанія на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 20 000 грн., судові витрати по справі понесені позивачем по сплаті судового збору в розмірі 1536,80 грн. та на правничу допомогу адвоката в розмірі 10 000 грн. Проти заочного розгляду справи не заперечила.

Представник відповідача ТОВ Рівненська продуктова компанія , повідомлений належним чином про дату час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, відзив не подав. До початку судового засідання директор ТОВ Рівненська продуктова компанія Поліщук О.Г. подав до суду клопотанян про відкладення розгляду справи у зв"язку з перебуванням у відпустці на період карантину з 01 жовтня 2020 року по 15 жовтня 2020 року.

Суд вважає причини неявки представника відповідача неповажними, оскільки він не позбавлений права скористатися правничою домогою адвоката. Таким чином суд проводить розгляд справи на підставі ст.ст.280,281 ЦПК України в порядку заочного розгляду справи, на підставі наявних у справі доказів.

Суд, заслухавши представника позивача ОСОБА_2 , дослідивши письмові докази по справі, приходить до наступного:

Як було встановлено в судовому засіданні, 15 липня 2005 року Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України видано на ім`я ОСОБА_1 свідоцтво на знак для товарів та послуг Смета за № НОМЕР_1 , за класами Міжнародної класифікації товарів і послуг (МКТП) 5, 29, 30.

03 вересня 2018 року між ТОВ фірма ТЕСКО-ПАК в особі генерального директора ОСОБА_1 (володілець) та ОСОБА_1 (правонаступник) укладено договір про передачу права власності на знак для товарів і послуг (Свідоцтво на знак для товарів та послуг № НОМЕР_1 ).

Згідно п.1.1 вищезазначеного договору володілець передає, а правонаступник приймає на себе право власності на знак для товарів і послуг, що випливають із Свідоцтва за знак для товарів та послуг № НОМЕР_1 , стосовно всіх товарів і послуг за всіма класами МКТП, для яких зареєстрований знак.

Відповідно до акту приймання-передачі до договору про передачу права власності на знак для товарів і послуг (Свідоцтво для товарів і послуг № НОМЕР_1 ) від 03 вересня 2020 року, володілець передав правонаступнику оригінал Свідоцтва на знак для товарів та послуг № НОМЕР_1 від 15 липня 2005 року, виданий Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України для товарів і послуг за класами МКТП 5,29,30.

На підставі вищезазначеного договору рішенням Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 23 листопада 2018 року внесено до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомості щодо власника прав на знак для товарів і послуг. Право власності на знак для товарів класів 5,29,30 МКТП, згідно свідоцтва України № НОМЕР_1 передається ОСОБА_1 .

Як зазначено в позовній заяві, позивачу ОСОБА_1 з Інтернет-ресурсу стало відомо про те, що ТОВ Рівненська продуктова компанія випускає у великій кількості та реалізовує суб`єктам підприємницької діяльності товар під знаком для товарів і послуг СМЕТА , який виготовило ТОВ Рівненська продуктова компанія , продає його в мережі магазинів ТзОВ ТВК Львівхолод , Green-маркет , Селянка , міжнародному центрі інтернет-торгівлі Allbiz, тощо, що підтверджується скріншотами сайтів вказаних суб`єктів господарювання, на яких продається продукція із зображенням знаку для товарів і послуг СМЕТА .

З метою підтвердження продажу відповідачем товару під знаком для товарів і послуг СМЕТА , позивачем було здійснено закупку товару, а саме згущувача сметани з використанням зображення знаку для товарів і послуг Смета в магазинах м.Рівне, що підтверджується копіями чеків від 07 травня 2019 року.

15 травня 2019 року позивачем була направлена претензія відповідачу ТОВ Рівненська продуктова компанія з вимогою про припинення використання знака для товарів і послуг Смета при виробництві, пропонуванні до продажу і продажу товарів покупцям, а також в рекламі і в мережі Інтернет, в тому числі, але не виключно, на сайтах, тощо та у засобах масової інформації. Однак в добровільному порядку відповідачем вказані порушення припинені не були.

Із дослідженої в судовому засіданні упаковки товару згущувача харчового - крем сметанний Смета , придбаного позивачем та наявного в матеріалах справи, вбачається, що виробником даного продукту є ТОВ Рівненська продуктова компанія , місце знаходження та адреса потужностей виробництва: м.Рівне, пров. Робітничий, 5.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Майнові та пов`язані з ними особисті немайнові відносини, що виникають у зв`язку із створенням і використанням знака для товарів і послуг, регулюються Законом України Про охорону прав на знаки для товарів і послуг , Цивільним к одексом України та іншими законодавчими актами України.

За визначенням ст.1 Закону України Про охорону прав на знаки для товарів і послуг (в редакції чинній на час винникнення спірних правовідносин) знак - це позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб.

Згідно з п.4 ст.5 Закону України Про охорону прав на знаки для товарів і послуг , обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням знака та переліком товарів і послуг, внесеними до Реєстру, і засвідчується свідоцтвом з наведеними у ньому копією внесеного до Реєстру зображення знака та переліком товарів і послуг.

Відповідно до ч.ч. 2, 4, 5 ст. 16 Закону України Про охорону прав на знаки для товарів і послуг свідоцтво надає його власнику право використовувати знак та інші права, визначені цим Законом.

Використанням знака визнається: нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов`язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення); застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано; застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет. Знак визнається використаним, якщо його застосовано у формі зареєстрованого знака, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності знака.

Свідоцтво надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди, якщо інше не передбачено цим Законом: зареєстрований знак стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг; зареєстрований знак стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги; позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг, якщо внаслідок такого використання ці позначення і знак можна сплутати; позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги, або ці позначення і знак можна сплутати.

Згідно ст. 20 Закону України Закону України Про охорону прав на знаки для товарів і послуг передбачено, що будь-яке посягання на права власника свідоцтва, передбачені статтею 16 цього Закону, в тому числі вчинення без згоди власника свідоцтва дій, що потребують його згоди, та готування до вчинення таких дій, вважається порушенням прав власника свідоцтва, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України. На вимогу власника свідоцтва таке порушення повинно бути припинено, а порушник зобов`язаний відшкодувати власнику свідоцтва заподіяні збитки. Власник свідоцтва може також вимагати усунення з товару, його упаковки незаконно використаного знака або позначення, схожого з ним настільки, що їх можна сплутати, або знищення виготовлених зображень знака або позначення, схожого з ним настільки, що їх можна сплутати.

Відповідно до ч.1 ст.495 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку є: право на використання торговельної марки; виключне право дозволяти використання торговельної марки; виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом (частина третя статті 426 ЦК України).

Законом України Про охорону прав на знаки для товарів і послуг (ч. 8 ст. 16) визначено, що власник свідоцтва має право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання знака на підставі ліцензійного договору.

Статтею 20 Закону України Про охорону прав на знаки для товарів і послуг встановлено, що будь-яке посягання на права власника свідоцтва, передбачені статтею 16 цього Закону, в тому числі вчинення без згоди власника свідоцтва дій, що потребують його згоди, та готування до вчинення таких дій, вважається порушенням прав власника свідоцтва, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України. Порушенням прав власника свідоцтва вважається також використання без його згоди в доменних іменах знаків та позначень, вказаних у пункті 5 статті 16 цього Закону. На вимогу власника свідоцтва таке порушення повинно бути припинено, а порушник зобов`язаний відшкодувати власнику свідоцтва заподіяні збитки. Власник свідоцтва може також вимагати усунення з товару, його упаковки незаконно використаного знака або позначення, схожого з ним настільки, що їх можна сплутати, або знищення виготовлених зображень знака або позначення, схожого з ним настільки, що їх можна сплутати. Вимагати поновлення порушених прав власника свідоцтва може за його згодою також особа, яка придбала ліцензію.

Використання ТОВ Рівненська продуктова компанія , а саме виробництво, пропонування до продажу та продаж товару із застосуванням позначення СМЕТА без згоди на те позивача, як власника знаку, порушує права позивача ОСОБА_1 на використання знаку для товарів і послуг СМЕТА .

Оскільки позивач ОСОБА_1 не надавав відповідачу ТОВ Рівненська продуктова компанія дозволу на використання знаку для товарів і послуг СМЕТА , доказів того, що ТОВ Рівненська продуктова компанія зверталося до позивача з пропозицією про укладення ліцензійного договору, відповідачем суду не надано, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованим та такими, що підлягають до задоволення

Щодо вимог про стягнення моральної шкоди, суд враховує наступне.

Згідно ч.ч.1,3 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування. А також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Оскільки судом встановлено порушення цивільних прав позивача, тому наявні підстави для покладення на відповідача ТОВ Рівненська продуктова компанія обов`язку відшкодування позивачу завданої моральної шкоди.

Однак, суд не погоджується з визначеним позивачем розміром такого відшкодування та вважає його завищеним, неспівмірним із наслідками встановленого порушення права інтелектуальної власності позивача. Тому вважає обґрунтованим стягнення моральної шкоди в розмірі 10 000 грн.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

У рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно ст.15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст.137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України (пункти 34-36),від 23 січня 2014 року у справі East/West Alliance Limited проти України , від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження понесених позивачем ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу адвоката позивачем надано суду: договір про надання правової допомоги №26 від 29 березня 2019 року, рахунок-фактуру №10 від 08 травня 2019 року, акт виконаних робіт по наданню послуг від 08 травня 2019 року та квитанція про оплату №29366288 АТ Райффайзен Банк Аваль від 08 травня 2019 року на суму 10 000 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд приходить до висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази в обґрунтування понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу розмірі 10 000 грн. відповідачем, адже крім того, що розмір таких витрат має бути доведений і документально обґрунтований, він також повинен відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Враховуючи складність справи та обсяг виконаних робіт, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд приходить до висновку про необхідність стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 7000 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.7, 10, 12, 81, 89, 258-259, 263-265, 268, 280-289 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю Рівненська продуктова компанія (м.Рівне, вул.Дворецька, 120М, ЄДРПОУ 30272099) про припинення порушення права на знак для товарів і послуг, задоволити частково.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Рівненська продуктова компанія припинити використання знака для товарів і послуг СМЕТА , що охороняється на підставі свідоцтва України на знак товарів і послуг № НОМЕР_1 та правовласником якого є ОСОБА_1 при виробництві та пропонуванні до продажу і продажу товарів покупцям, а також в рекламі і в мережі Інтернет, в тому числі, але не виключно, на сайтах, тощо та у засобах масової інформації.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Рівненська продуктова компанія на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Рівненська продуктова компанія на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі понесені позивачем по сплаті судового збору в розмірі 1536,80 грн. та на правничу допомогу адвоката в розмірі 7 000 грн.

В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення /виклику/ учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Рівненського

міського суду Бердій М.А.