Постанова

від 06.10.2020 по справі 495/1939/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/7225/20

Номер справи місцевого суду: 495/1939/20

Головуючий у першій інстанції Прийомова О. Ю.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2020 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Таварткіладзе О.М.,

суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря судового засідання: Феленко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03 квітня 2020 року про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Аккерман про визнання права власності та витребування майна,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Аккерман про визнання права власності на квартиру та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Позовна заява мотивована тим, що з вересня 1988 року позивач перебував на квартирному обліку серед осіб, що потребують житла першої черги. 13.10.1988 року на спільному засіданні адміністрації, профкому та ради трудового колективу Управління Торгівлі Білгород-Дністровського виконкому було вирішено створити першу чергу житлово-будівельного кооперативу Аккерман на 20 квартир. Позивач, за кількості членів сім`ї в 5 осіб виступив членом ЖБК Аккерман та претендентом на отримання трикімнатної квартири. З 04.06.1990 року він та члени його родини зареєстрували своє місце проживання у трьохкімнатній квартирі АДРЕСА_1 . 15 липня 1992 року позивачем було сплачено пайові внески у повному обсязі. З наведених обставин, позивач вважає себе власником квартири. Вподальшому, йому стало відомо, що спірна квартира на праві власності належить невідомій особі, відповідачу по справі ОСОБА_1 . Вважає ОСОБА_1 недобросовісним набувачем майна, оскільки позивач не відчужував квартири. З цих підстав, позивач просив витребувати спірне майно з незаконного володіння ОСОБА_1 .

Разом з тим, позивач просив вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 та заборонити органам державної реєстрації вчиняти реєстраційні дії щодо спірної квартири.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03 квітня 2020 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03 квітня 2020 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 . В задоволенні іншої частини заяви відмовлено.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03 квітня 2020 року скасувати та відмовити заявнику у задоволенні заяви про забезпечення позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наведених у цій постанові підстав.

Будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, надав заяву про відкладення розгляду справи, посилаючись на COVID-19 та зайнятістю в цей день його адвоката.

Іншої мотивації у заяві не наведено, в тому числі мотивів за яких особиста присутність ОСОБА_1 чи його представника дійсно є необхідною чи обов`язковою для повноти і правильності перевірки тих доводів, які викладені апелянтом в апеляційній скарзі на ухвалу суду з огляду на те, що у разі необхідності надання додаткових пояснень, ОСОБА_1 та його представник мали достатній час і не були позбавленими реальної можливості зробити це шляхом викладення таких додаткових пояснень у письмовому вигляді або через подання відповідної заяви про проведення судового засідання у режимі відеоконференції.

Згідно з Указом Президента України від 13 березня 2020 року № 87/2020 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 , постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19: 1, на всій території України установлено карантин.

Рада суддів України рекомендувала у період карантину встановити особливий режим роботи судів України, а саме: роз`яснити громадянам можливість відкладення розгляду справ у зв`язку із карантинними заходами (Лист Ради суддів України від 16.03.2020 року, адресований Верховному Суду, Вищому антикорупційному суду, місцевим та апеляційним судам).

Згідно з розпорядженням голови Одеського апеляційного суду № 7 від 14.07.2020 року передбачено, що судові справи, в тому числі цивільні розглядаються з учасниками судових процесів з дотриманням дистанції між учасниками не менше 1,5 м. з вдягнутими засобами індивідуального захисту (масках або респіраторах).

Тобто розпорядження голови Одеського апеляційного суду № 7 від 14.07.2020 року не унеможливлює явку до судового засідання сторін та їх представників, а лише зобов`язує дотримуватися правил карантину шляхом застосування засобів індивідуального захисту (масок або респіраторів).

Вказане розпорядження видано з метою забезпечення здійснення правосуддя Одеським апеляційним судом, забезпечення доступу громадян до правосуддя під час дії установленого державою карантину.

Заборона доступу до приміщень Одеського апеляційного суду поширюється лише на осіб з ознаками респіраторних захворювань, в тому числі з підвищеною температурою, без вдягнутих засобів індивідуального захисту (масках та респіраторах).

Проте заява ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи не містить посилання на наявність у нього підвищеної температури або ознак респіраторного захворювання, у зв`язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Інші учасники справи, ОСББ Акерман , ОСОБА_2 до суду викликалися. Відповідно зворотніх повідомлень поштова кореспонденція, яка надсилалася за їх адресою, була повернута до суду з відміткою адресат відсутній , що відповідно до ч.8 п.4 ст.128 ЦПК України вважається належним повідомленням.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами існує спір і невжиття заходів забезпечення позову, може в майбутньому утруднити виконання рішення суду.

З таким висновком колегія суддів погоджується у повному обсязі.

Відповідно до ч.1-2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до роз`яснень п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку з застосуванням відповідних заходів.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є квартира АДРЕСА_1 .

При цьому, позивач зазначає, що вказана квартира передана місцевою радою у власність його родині, яка перебувала на квартирному обліку, як сім`я з 5 осіб, що потребувала житла першої черги. Проте, через недобросовісні дії відповідача, вказана квартира вибула з його володіння незаконним шляхом, що стало підставою його звернення до суду.

Натомість, відповідач заперечує вказані обставини та зазначає, що спірна квартира ніколи не належала позивачу. Право власності на спірну квартиру позивач за собою ніколи не реєстрував, тому не може вважатися таким, що набув право власності на це майно. Відповідач вважає себе законним власником спірного майна та зазначає, що порушення з його сторони відсутні.

Таким чином, колегія суддів вбачає, що між сторонами дійсно виник спір з приводу нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 . Тому, заходи забезпечення позову, які просив застосувати позивач, у вигляді накладення арешту на спірне майно є повністю співмірними із заявленими ним вимогами.

Доводи апеляційної скарги, що в матеріалах справи відсутні докази загрози відчуження відповідачем майна та причини необхідності забезпечення позову не спростовують правильність постановленої ухвали, оскільки, забезпечення позову має за мету до вирішення справи по суті усунути саму можливість відчужити предмет спору і тим самим утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Доводи апеляційної скарги, що вживаючи заходи забезпечення позову, суд першої інстанції порушив права ОСОБА_1 , як власника спірного майна, не є спроможніми, оскільки заходи забезпечення позову є тимчасовим заходом та не позбавляють відповідача користуватися належною йому власністю. До того ж ОСОБА_1 не позбавлений можливості самостійно захистити свої права в судовому порядку, якщо вважає їх порушеними вжиттям судом заходів забезпечення позову.

Доводи апеляційної скарги щодо спростування законності набуття позивачем права власності на спірне майно є предметом розгляду справи по суті та не є предметом перегляду ухвали про забезпечення позову.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що постановляючи ухвалу про забезпеченню позову, суд першої інстанції перевірив обставини справи, факти які мають значення для справи, пересвідчився, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясував обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати позивач позовним вимогам, а тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції залишенню без змін.

На підставі викладеного і керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 383 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03 квітня 2020 року про забезпечення позову - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 15.10.2020 року.

Головуючий: О.М. Таварткіладзе

Судді: А.П. Заїкін

С.О. Погорєлова