Рішення

від 03.08.2021 по справі 495/1939/20

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 495/1939/20

№ провадження 2/495/195/2021

р і ш е н н я

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

03 серпня 2021 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого одноособово - судді Прийомової О.Ю.,

за участю секретаря - Іванченко А.С.,

Справа № 495/1939/20,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Білгород - Дністровському цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Аккерман" про визнання права власності та витребування майна,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

30 березня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Аккерман" про визнання права власності та витребування майна, просить суд визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 та витребувати вказане майно у відповідача, стягнути з останнього також судові витрати.

Так, позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що він разом з членами своєї родини (в кількості 5 осіб) з вересня 1988 року перебував на квартирному обліку серед осіб, що потребують житла першої черги.

13.10.1988 року на спільному засіданні адміністрації, профкому та ради трудового колективу Управління Торгівлі Білгород-Дністровського виконкому було вирішено: створити при Управлінні першу чергу житлово-будівельного кооперативу на 20 квартир.

Надати кооперативу назву Аккерман за адресою: вул. Орджонікідзе, 94а .

Затвердити список членів ЖБК Аккерман , у відповідності до якого він виступив членом ЖБК Аккерман та претендував на отримання 3-кімнатної квартири.

Крім того, 04.06.1990 року, разом з членами родини їх постійне місце проживання було прописано в трикімнатній квартирі АДРЕСА_1 .

15.07.1992 року ним, як членом ЖБК Аккерман було сплачено пайовий внесок члена кооперативу в повному обсязі 7 789 руб. 40 коп.

02.02.1997 року ЖБК Аккерман було перейменовано /реорганізовано/ в ОСББ Аккерман , прийнято статут та затверджено список членів ОСББ Аккерман .

Вказує, що згідно даного списку, він разом з сім`єю з 25.09.1988 року перебувають на квартирному обліку та ОСОБА_1 являється власником 3-кімнатної квартири АДРЕСА_1 .

Крім того, 25.10.2016 року співвласниками будинку було проведено чергові збори, оформлені протоколом № 2 від 25.10.2016 року, згідно якого вбачається, що ОСОБА_1 є членом ОСББ Аккерман та має право повного голосу.

Таким чином, він є власником квартири АДРЕСА_1 , а саме з 15.07.1992 року, після повної сплати пайового внеску як члена житлово-будівельного кооперативу /згідно діючого на той час ЗУ Про власність /.

У зв`язку з бажанням здійснити ремонт в належній йому квартирі, він з дружиною тимчасово мешкали за іншою адресою і до квартири навідувалися періодично, для проведення підготовчих до ремонту заходів.

Стверджує, що приблизно у грудні 2019 року йому зателефонував голова ОСББ Аккерман та повідомив про доступ до його квартири сторонніх осіб, які називають себе ріелторами та мають намір продати квартиру.

Здивувавшись даним обставинам, він приїхав до квартири та встановив, що замки у вхідних дверях замінені.

Виявивши, що хтось неправомірно заволодів його житлом, повідомив про дані обставини у правоохоронні органи та зателефонував за телефоном ріелтора, з бесіди з яким дізнався, що наразі власником його квартири юридично значиться дехто ОСОБА_2 , з яким він не знайомий, квартиру йому ані у власність, ані у користування не надавав, будь-яких угод і правочинів з ним не укладав.

В ході аналізу такої ситуації, та підставі зібраних ним документів виявилось, що дехто гр. ОСОБА_3 заволоділа належним йому нерухомим майном, подавши на реєстрацію свідоцтво про право власності на житло, нібито видане виконкомом міської ради /як органом приватизації державного житлового фонду/ 08.01.2007 року згідно із розпорядженням /наказом/ від 08.01.2007 року № 9017.

Однак, подібне свідоцтво виконкомом не видавалось і не могло бути виданим.

Оскільки дана квартира не належала до державного житлового фонду, а являлась майном ЖБК Аккерман , членом якого він являвся.

До того ж, компетенція щодо розпорядження даною квартирою належить виключно даному ЖБК, а функція виконкому міської ради є погоджувально - затверджувальною /а не розпорядчою: ч.1 ст. 141 ЖК України/.

В подальшому дане майно було відчужене на користь інших осіб, і кінцевим набувачем на даний час є ОСОБА_2 , що став власником квартири на підставі договору дарування серії та № 1433, виданим 13.11.2019 року приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Кушнір І.В.

Вказуючи на факті, що спірне майно вибуло з володіння власника без його волі, шахрайським шляхом, на підставі підробленого свідоцтва про право власності на житло, вважає ефективним способом захисту звернення до суду з віндикаційним позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння.

На підставі вищевказаних обставин він і звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав.

04.06.2020 року відповідачем наданий письмовий відзив на позовні вимоги, у якому наполягав на недоведеності правових підстав для звернення до суду з відповідним позовом ОСОБА_1 , адже з наданих ним доказів не вбачається наявності у нього на праві власності відповідного майна.

Так, посилаючись на Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних і фізичних осіб /п. 1 п/п 1.5-1.7/, з якої вбачається, що державну реєстрацію права власності на об`єкти

нерухомого майна здійснюють комунальні підприємства - бюро

технічної інвентаризації.

Державна реєстрація права власності на об`єкти

нерухомого майна в бюро технічної інвентаризації є обов`язковою

для власників, незалежно від форми власності.

Реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна провадиться на підставі правовстановлювальних документів за рахунок коштів власників нерухомого майна, стверджував на відсутності у позивача зареєстрованого права власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Посилання позивача на те, що ОСОБА_3 набула право власності неправомірно і в силу ст. 328 ЦК України є незаконним набувачем права власності і не міг його відчужувати, вважає безпідставним, з огляду на те, що жодних обґрунтувань щодо незаконності свідоцтва про право власності на житло на ім`я ОСОБА_3 не містить, набуття права власності на житло саме шляхом отримання такого свідоцтва передбачена законом, в т.ч нормами житлового законодавства України, а посилання на інформацію, що таке свідоцтво не видавалось не може братись до уваги, оскільки за умови ст. 328 ЦК України в даному випадку тільки за рішенням суду може бути встановлена недійсність набуття права власності за вказаною особою, однак у своєму позові позивач таке рішення не зазначає.

З урахуванням викладеного, просить у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

03 квітня 2020 року Ухвалою Білгород - Дністровського міськрайонного суду по вказаній справі було відкрито загальне позовне провадження з призначенням справи до її підготовчого розгляду./а.с. 85/

03 квітня 2020 року Ухвалою Білгород - Дністровського міськрайонного суду заява позивача про забезпечення позову була задоволена частково, накладений арешт на квартиру АДРЕСА_1 , в іншій частині заяви - відмовлено. /а.с. 87-89/

15 липня 2021 року Ухвалою Білгород - Дністровського міськрайонного суду підготовче провадження по справі було закрито та вона призначена до судового розгляду по сутті.

31 березня 2021 року ухвалою суду задоволено клопотання представника про витребування доказів по справі.

10 червня 2021 року на виконання ухвали суду надійшла відповідь з виконавчого комітету Білгород - Дністровської міської ради.

Позивач в судове засідання не з`явився, від його представника до суду надійшла заява, згідно якої позовні вимоги підтримує та просить розглядати справу у їх відсутність.

Відповідач в судове засідання не з`явився, в матеріалах справи наявний його письмовий відзив, неодноразово надавав заяви про відкладання розгляду справи, у судове зсідання призначене на 03 серпня 2021 року об 10.00 годині не з`явився, повідомлявся належним чином, причину неявки суду не повідомив.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про слухання справи сповіщався належним чином, причина неявки суду невідома.

Згідно до ч.1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.

При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

Недобросовісним користування процесуальними правами вважається, зокрема, заявлення численних необґрунтованих відводів суддям, нез`явлення представників учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин, подання необґрунтованих клопотань про вчинення судом процесуальних дій, подання зустрічних позовів без дотримання вимог ЦПК, одночасного оскарження судових рішень в різних видах проваджень, подання апеляційних та касаційних скарг на судові акти, які не можуть бути оскаржені тощо.

Подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Відповідно до ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи. Положення частини першої цієї статті застосовуються також у разі відсутності заяви про зміну номерів телефонів і факсів, адреси електронної пошти, які учасник судового процесу повідомив суду.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання.

У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Оскільки відповідач та третя особа повідомлялися належним чином, причину неявки суду не повідомили, вказану справу можливо вирішити за їх відсутності, суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутність сторін, за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Фактичні обставини справи встановлені судом.

Вивчивши матеріали справи, ретельно дослідивши докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 13.10.1988 року згідно Виписки з протоколу спільного засідання адміністрації, профкому та ради трудового колективу було вирішено створити при управлінні торгівлі Білгород-Дністровського міськвиконкому першої черги жилищно-будівельного кооперативу на 20 квартир. Присвоєно кооперативу найменування Аккерман за адресою: вул. Орджонікідзе, 94 а . Затверджено список членів житлово-будівельного кооперативу Аккерман . /а.с.65/

Як вбачається зі Списку першої черги ЖБК Аккерман , до нього з 16.09.1988 року, в т.ч. було включено ОСОБА_1 разом з членам сім`ї, у кількості 5 осіб /а.с.66/

Згідно домової книги для прописки громадян, що проживають в будинку АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 разом з членами своєї родини-дружиною ОСОБА_4 , донькою ОСОБА_5 , синами ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , з 04.06.1990 року були зареєстровані у вищевказаному будинку. /а.с.60-64/.

Згодом, 01.08.1997 року рішенням виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради народних депутатів №867 був затверджений протокол № 1 від 02.02.1997 року зборів членів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Аккерман , за яким організовано на базі ЖБК Аккерман - Об`єднання співвласників багатоквартирного житлового будинку Аккерман та зареєстрований Статут даного ОСББ із затвердженням списків членів - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Аккерман /а.с.15-38/.

Як вбачається з матеріалів справи, до Списку членів співвласників багатоквартирного будинку Акерман , які отримали квартири по АДРЕСА_2 входив, зокрема, позивач - кв. НОМЕР_4 . /а.с.19-22/

У відповідності до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Аккерман серії А00 № 338586, було проведено державну реєстрацію ОСББ Акерман 20.11.1998 року. /а.с.39/

Згодом, на підставі протоколу № 2 від 25.10.2016 року на загальних зборах об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Аккерман був затверджений статут ОСББ Аккерман / в новій редакції/. /а.с.40-51/

У вирішенні порядку денного відповідних пропозицій приймав участь в т.ч. ОСОБА_1 за правом повного голосу.

З Статутом ОСББ Аккерман в новій редакції ознайомлений, та підписав його на правах співвласників багатоквартирного будинку. /а.с.52-58/

В свою чергу, судом вбачається, що ОСОБА_1 було перераховано на рахунок колишнього ЖБК Аккерман викупну суму квартири у розмірі 7789 рублів 40 коп., що підтверджується квитанцією серії СФ № 021366 від 15.07.1992 року. /а.с.67/.

Нормативне обґрунтування.

У відповідності до ч.1-3 ст. 137 ЖК України, житлово-будівельні кооперативи організуються при виконавчих комітетах місцевих Рад народних депутатів, при підприємствах, установах і організаціях.

Рішення про організацію кооперативів при підприємствах, установах, організаціях приймаються з урахуванням пропозицій трудових колективів.

Порядок організації та діяльності житлово-будівельних кооперативів установлюється законодавством Союзу РСР, цим Кодексом, Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу та іншими актами законодавства Української РСР.

Частиною 6 вищенаведеного кодифікованого закону встановлено, що громадяни, яких включено до затвердженого виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів списку осіб, що вступають до організовуваного житлово-будівельного кооперативу, вважаються членами цього кооперативу з дня реєстрації статуту, а громадяни, яких прийнято до діючого житлово-будівельного кооперативу, - з дня затвердження виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів рішення загальних зборів членів кооперативу про прийом до кооперативу.

Згідно ст. 141 ЖК України, особі, прийнятій до членів житлово-будівельного кооперативу, за рішенням загальних зборів членів кооперативу, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, надається окрема квартира, що складається з однієї чи кількох кімнат, відповідно до кількості членів сім`ї, суми її пайового внеску і граничного розміру жилої площі, передбачуваного Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу.

У відповідності до ч.1,3 ст. 15 ЗУ Про власність /в редакції діючій на момент виникнення спірних правовідносин від 26.03.1991 року/, член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.

Громадянин, який став власником цього майна, має право

розпоряджатися ним на свій розсуд: продавати, обмінювати, здавати

в оренду, укладати інші угоди, не заборонені законом.

Відповідно до ст. 384 ЦК України, будинок, споруджений або придбаний житлово-будівельним (житловим) кооперативом, є його власністю.

Член житлово-будівельного (житлового) кооперативу має право володіння і користування, а за згодою кооперативу - і розпоряджання квартирою, яку він займає в будинку кооперативу, якщо він не викупив її.

У разі викупу квартири член житлово-будівельного (житлового) кооперативу стає її власником.

За ст. 385 ЦК України визначено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).

Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту.

Об`єднання власників квартир, житлових будинків є юридичною особою, яка створюється та діє відповідно до статуту та закону.

У сенсі розуміння ст. 5 ЗУ Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку , житлово-будівельні кооперативи можуть бути реорганізовані в об`єднання.

Реорганізація відбувається за рішенням загальних зборів.

Відповідно до статуту (положення) кооперативу збори можуть прийняти рішення про реорганізацію кооперативу в об`єднання.

З моменту прийняття цього рішення зазначені збори вважаються установчими зборами об`єднання і далі проводяться відповідно до вимог цього Закону.

Участь в установчих зборах беруть члени житлово-будівельного кооперативу, які повністю сплатили вартість квартир і належну частку у вартості нежитлових приміщень та іншого майна і виявили таке бажання.

Оцінка аргументів сторін, висновки суду.

З урахуванням вищевикладених обставин, та прийнявши до уваги норми діючого на час придбання позивачем кв. АДРЕСА_1 , він дійсно на законних підставах отримав у власність/ з моменту викупу квартири у 1992 році/ відповідне нерухоме майно.

Суд ставиться критично до відсилання відповідачем до Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 121 від 09.06.1998 року, за нормами якої державна реєстрація права власності на об`єкти

нерухомого майна в бюро технічної інвентаризації є обов`язковою

для власників, незалежно від форми власності, оскільки в момент викупу квартири, що перебувала у комунальні власності ЖБК Аккерман у 1992 році, норми закону щодо обов`язкової державної реєстрації не були чинними.

Згідно ст. 3 чинного ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

З урахуванням вищенаведеного, виходячи з того, що позивач набув у власність квартиру АДРЕСА_1 ще у 1992 році, коли діюче законодавство не передбачало обов`язкової реєстрації, Інструкція № 121 від 09.06.1998 року, за імперативності якої обов`язковою є державна реєстрація нерухомого майна будь-якої форми власності органами БТІ, ще не діяла, адже за визначеної ст. 58 Конституції, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, тому відсутність реєстрації права власності на спірну квартиру за позивачем не позбавляє його права власності викупленої ним у 1992 році у відповідності до ЗУ Про власність / діючого з 26.03.1991 року/ квартири.

Таким чином, вказаним спростовуються доводи відповідача, що викладені у його письмовому відзиві від 04.06.2020 року про те, що позивач не навів належними доказами його права власності на спірну квартиру.

Надалі, з матеріалів справи встановлено, що у відповідності до Свідоцтва про право власності на житло, виданого 08.01.2007 року органом приватизації державного житлового фонду виконавчого комітету міської ради, квартира АДРЕСА_1 була приватизована ОСОБА_3 ..

Як вбачається з наявної копії Свідоцтва, воно було видано згідно з розпорядженням органу приватизації від 08.01.2007 року за № 9017 /а.с 68/.

Задля повного та всебічного розгляду справи, на підставі ухвали Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 31.03.2021 року, витребувано з Білгород-Дністровської міської ради Одеської області (місце знаходження: 67700, Одеська область, місто Білгород-Дністровський, вулиця Михайлівська, 56), інформацію щодо видачі виконавчим комітетом Білгород-Дністровської міської ради, як органом приватизації державного житлового фонду, Свідоцтво про право власності на житло від 08.01.2007 року на ім`я ОСОБА_3 стосовно квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 72,1 кв. м. з наданням належним чином завіреної копії такого свідоцтва. Якщо видавалось, надати інформацію на підставі яких документів було видано вказане свідоцтво. Зобов`язано Білгород-Дністровську міську раду Одеської області (місце знаходження: 67700, Одеська область, місто Білгород-Дністровський, вулиця Михайлівська, 56), надати суду інформацію щодо видачі виконавчим комітетом Білгород-Дністровської міської ради, як органом приватизації державного житлового фонду, Свідоцтво про право власності на житло від 08.01.2007 року на ім`я ОСОБА_3 стосовно квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 72,1 кв. м. з наданням належним чином завіреної копії такого свідоцтва. Якщо видавалось, надати інформацію на підставі яких документів було видано вказане свідоцтво. Витребувано з Білгород-Дністровської міської ради Одеської області (місце знаходження: 67700, Одеська область, місто Білгород-Дністровський, вулиця Михайлівська, 56), інформацію чи видавалось розпорядження (наказ) № 9017 від 08.01.2007 року стосовно розпорядження квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 72,1 кв. м. з наданням належним чином засвідченої копії такого розпорядження (наказу)? Якщо так, то на підставі яких документів (заява, ідентифікуючі документи, тощо) з наданням належним чином засвідчених копій. Зобов`язано Білгород-Дністровську міську раду Одеської області (місце знаходження: 67700, Одеська область, місто Білгород-Дністровський, вулиця Михайлівська, 56), надати суду інформацію чи видавалось розпорядження (наказ) № 9017 від 08.01.2007 року стосовно розпорядження квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 72,1 кв. м. з наданням належним чином засвідченої копії такого розпорядження (наказу)? Якщо так, то на підставі яких документів (заява, ідентифікуючі документи, тощо) з наданням належним чином засвідчених копій.

Листом виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради № 02/15-29-3179/1228 від 09.06.2021 року на виконання ухвали суду, повідомлено, що КП Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації не видавалось свідоцтво про право власності на жило та не проводилась державна реєстрація права власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Крім того зазначено, що згідно книги розпоряджень органу приватизації, розпорядження за № 9017 видано 30.08.2006 року на інший об`єкт нерухомості, а саме кв. АДРЕСА_5 . /а.с.234-235/.

Наразі постало питання підставності юридичного набуття права власності на спірну квартиру ОСОБА_3 , яка за низкою правочинів перейшла у власність ОСОБА_2 /згідно договору дарування квартири від 13.11.2019 року/а.с.69-71/.

Тож, як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майно від 14.01.2020 року, відтепер право власності на квартиру АДРЕСА_1 рахується за ОСОБА_2 .

Посилання відповідача про те, що незаконність видачі свідоцтва, так само як недійсність набуття права власності за ОСОБА_3 на квартиру має бути встановлена за рішенням суду, однак позивачем не приєднаного такої копії рішення, судом до уваги не приймається, адже добросовісність набуття у власність спірного нерухомого майна є предметом віндикаційного позову у сенсі розуміння ст. ст. 387, 388 ЦК України.

Правилом частини першої статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 3 ЦПК України 2004 року, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 387 ЦК України визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання віндикаційного позову.

Віндикаційний позов - це позов власника про повернення йому майна, що вибуло з його володіння, який пред`являється до особи, у незаконному володінні якої знаходиться це майно.

Предметом віндикаційного позову є не будь-яке майно. А лише те, яке визначене індивідуальними ознаками, і це випливає із сутності даного позову, спрямованого на повернення власнику того самого майна, що вибуло з його володіння.

Об`єктом віндикаційного позову може бути індивідуально визначене майно, яке існує в натурі на момент подання позову.

Таким чином, із чужого незаконного володіння може бути витребувано лише індивідуально визначена річ.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 184 ЦК України, річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.

Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незмінними.

Позивачем у віндикаційному позові може бути власник майна (фізична особа), або особа, яка хоч і не є власником майна, але володіє ним на підставах, встановлених законом чи договором.

Відповідачем за таким позовом є особа, яка незаконно володіє майном (незалежно від того, чи заволоділа вона майном незаконно сама, чи придбала його у особи, яка не мала права його відчужувати), тобто заволоділа ним без відповідної правової підстави.

Незаконність володіння майном відповідачем повинна бути доведена позивачем у суді, оскільки законодавство презюмує добросовісне (правомірне) володіння чужим майном, якщо інше не випливає з закону або не встановлено за рішенням суду.

Отже, за таким позовом позивач має підтвердити своє право власності на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном.

Пунктом 19 Постанови Пленуму ВССУ № 5 від 07.02.2014 року Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав застосовуючи положення статті 387 ЦК, суди повинні виходити з того, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним.

У системному аналізі наведених вище норм чинного законодавства, особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача.

В ході розгляду справи достовірно встановлено та підтверджено відповідними доказами законність набуття у власність ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 .

Крім того, можливо з точністю стверджувати, що воно вибуло з його володіння поза його волею, іншим шляхом, а саме на підставі підробленого свідоцтва про право власності, адже після отримання з суду дійсних документів виявилось незаконність набуття у власність відповідачем такого майна.

Також судом враховується, що позивач має усі права власника на дану квартиру.

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння.

Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14, власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними.

Право власника згідно з частиною першою статті 388 ЦК України на витребування майна від добросовісного набувача пов`язане з тим, в який спосіб майно вибуло з його володіння.

Перелік підстав, коли за власником зберігається право на витребування майна від добросовісного набувача, є вичерпним. Й однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом (пункт 3 частини першої статті 388).

За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Положення статті 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

При цьому відповідно до ст. 391 ЦК, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Велика Палати Верховного Суду у пунктах 146, 147 Постанови від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) зробила висновок, що задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та приводить до ефективного захисту прав власника.

У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Суд, керуючись тим, що Позивач довів належним чином, що спірна квартира вибула з його володіння поза волею власника та встановивши відсутність волевиявлення ОСОБА_1 на відчуження спірної квартири, виявивши незаконність набуття у власність ОСОБА_3 , за свідоцтвом про право власності, яке не видавалося, суд дійшов до висновку про наявність підстав, передбачених статтею 388 ЦК України, для задоволення позову.

Вибуття майна з володіння власника ОСОБА_1 , на підставі свідоцтва про право власності, яке не видавалося, що підтверджується листом виконавчого комітету Білгород - Дністровської міської ради та доданого до нього копією книги розпоряджень органу приватизації, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

Верховний Суд у Постанові від 30.01.2018 року у справі № 756/5793/15-ц, не відступаючи від правових позицій Верховного Суду України, викладених у постановах: № 6-107 цс 12 від 7 листопада 2012 року, № 6-348 цс 15 від 10 червня 2015 року, № 6-67 цс 15 від 13 травня 2015 року зазначив, що оскільки добросовісне набуття в розумінні статті 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з незаконного володіння.

Таким чином, вказана квартира вибула з власності ОСОБА_1 поза його волею.

В той же час, та обставина, що в ході розгляду справи було доведено незаконність набуття її у власність ОСОБА_3 є беззаперечною підставою для витребування майна у набувача на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України.

Таким чином, квартира АДРЕСА_1 підлягає витребуванню з чужого незаконного володіння від останнього власника.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 вже звертала увагу на те, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюгу договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Подібні за змістом висновки сформульовані, зокрема, у пункті 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в Постанові від 1 жовтня 2019 року у справі № 911/2034/16 (провадження № 12-303гс18).

Вказане свідчить про те, що навіть у разі відчуження спірного нерухомого майна його набувачем, власник має право витребування такого з чужого незаконного володіння від останнього набувача.

Це право власника захищено безпосередньо законом, та має на меті повернення у попереднє становище, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця), з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

Отже, рішення суду про витребування майна з незаконного володіння є достатнім та ефективним способом захисту та забезпечить відновлення порушеного права.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 зазначено, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений.

У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном, полягає внесенню запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно.

Поміж з цим, враховуючи те, що власник набув спірне нерухоме мано за нормами діючого на той час законодавства, що не передбачало обов`язкової державної реєстрації речових прав нерухомого майна, суд не вносячи запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, вважає за можливе введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений шляхом витребування його з незаконного володіння ОСОБА_2 .

За наведених обставин позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Аккерман" про визнання права власності та витребування майна є частково обґрунтованими, а саме доцільно, що сприятиме ефективному захисту прав позивача буде витребувати квартиру АДРЕСА_1 з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .

Вирішення питання щодо судових витрат

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У відповідності до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог, вимоги щодо стягнення з відповідача суми судового збору на користь відповідача у розмірі 1261, 20 грн, згідно квитанцій /за подання позовних вимог та забезпечення позову/ також підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.15, 16, 317, 321, 328, 387,388, 391 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 83, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Аккерман" про визнання права власності та витребування майна - задовольнити частково.

Витребувати квартиру АДРЕСА_1 з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1261, 20 грн. згідно квитанцій /за подання позовних вимог та забезпечення позову/.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення, (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

У відповідності до п.п. 15.5 п.1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду через Білгород-Дністровський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_1 , паспорт № НОМЕР_2 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та мешкає за адресою: АДРЕСА_6 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІПН: НОМЕР_3 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_7 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Аккерман", код ЄДРПОУ: 23213684, що знаходиться за адресою: 67700, Одеська область, м. Білгород - Дністровський, вул. Чорноморська, 94-А.

Повний текст рішення складений 03 серпня 2021 року.

Суддя: