Рішення

від 16.10.2020 по справі 400/2040/20

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2020 р. № 400/2040/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Устинова І.А., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю-НІК", вул. Морехідна, 2-А, м. Миколаїв, 54010

до відповідача:Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001

про:скасування податкового повідомлення-рішення від 22.01.2020 р. № 00000800508,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Ю-НІК (далі - позивач або ТОВ Ю-НІК ) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі - відповідач) з вимогою скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Миколаївській області № 00000800508 від 22.01.2020р.

Ухвалою від 29.05.2020р. суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм чинного законодавства, га підставі безпідставних та необґрунтованих висновків викладених в акті перевірки, чим порушено права та охоронювані законом інтереси ТОВ Ю-НІК . Позивачем до перевірки надано асі первинні документи, що містять відомості, які в повній мірі відображають суть господарських відносин, що відбувались між позивачем, контрагентом-постачальником та контрагентами-покупцями. Однак, відповідач не беручи до уваги встановлені при перевірці факти, в акті перевірки посилається на відсутність конкретних документів та вказує на невідповідність первинних документів нормам чинного законодавства, правомірності оформлення первинних документів, а також не підтвердження факту реального здійснення господарських операцій. Крім того, відповідач посилається на вирок Центрального районного суду м.Миколаєва від 14.11.2017р. по справі № 490/7820/17, який на думку позивача не має значення для вирішення даного спору та повинен одіватися судом в сукупності та взаємному зв`язку з іншими наявними доказами, оскільки таким вироком не встановлено ні фіктивності господарської діяльності юридичної особи ТОВ РАТЕК-НК , ні фіктивності господарських операцій даного підприємства з позивачем. Позивач вважає, що висновки відповідача ґрунтуються на припущеннях та не обґрунтовані належними й допустимими доказами.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вказав, що проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства, фіксувати та підтверджувати факт здійснення фінансово-господарських операцій. Зокрема, товарно-транспортна накладна належить до первинної транспортної документації, застосування якої для всіх суб`єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов`язковим. Товарно-транспортна накладна та/або інші документи, що супроводжують вантаж на всьому шляху перевезення є основним документом, який підтверджує транспортування товарів, оскільки за даними цих документів можна повністю ідентифікувати перевезення (факт передачі) певного виду вантажу від постачальника до покупця. Таким чином, товарно-транспортна накладна є однією з підстав для відображення в обліку послуг із перевезення вантажів. В ході перевірки відносин позивача з іншими контрагентами, згідно інформаційних баз даних, було проаналізовано ланцюги постачання робіт/послуг. За результатами аналізу не встановлено реального виробника (постачальника, імпортера) таких товарів, що свідчить про недостовірність інформації, зазначеної в податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних. Крім того, до перевірки підприємством не надано паспорти заводів-виробників на товар, сертифікати походження, або інші документи, які свідчать про фактичне походження товару, зазначеного у первинних документах, виписаних контрагентом-постачальником на адресу ТОВ Ю-НІК . Проте наданий позивачем до заперечень сертифікат відповідності не відповідає реальності, оскільки період взаємовідносин між ТОВ РАТЕК-НК та ТОВ Ю-НІК - січень та лютий 2017 року. Не надання паспортів відповідності, паспортів заводу-виробника, інших документів, які підтверджують якість та походження товарів, у сукупності інших фактів не підтверджує реальне джерело походження. Щодо відносин позивача з ТОВ РАТЕК-НК , то вказане підприємство у судовому порядку визнано суб`єктом фіктивного підприємництва (вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 15.05.2019р. по справі №490/8918/18). Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин є такими, що здійснені в межах господарської діяльності платника податків. Отже, висновки відповідача викладені в акті перевірки є обґрунтованими, а рішення правомірним.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідив докази, суд встановив таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю Ю-НІК є юридичною осо бою приватного права, що зареєстровано у Виконавчому комітеті Миколаївської міської ради 24.02.2012р. за №15221020000022284.

Профільним видом діяльності підприємства є виробництво інструментів і обладнання для вимірювання, дослідження та навігації (код КВЕД 26.51).

На підставі направлень виданих Головним управлінням ДПС у Миколаївській області від 03.12.2019 №915/14- 29-01, №916/14-29-01, відповідно до ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1, п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, на підставі наказу Головного управління ДПС у Миколаївській області від 03.12.2019 №810 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Ю-НІК по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ РАТЕК-НК (код ЄДР ПОУ 40936788) за січень, лютий 2017 року та контрагентами-покупцями, яким у подальшому були реалізовані товари/послуги, придбані у вищенаведеного контрагента-постачальника, з ме тою перевірки дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість, про що складено акт №356/14-29-05-08/38086765 від 19.12.2019р.

Перевірка проводилась в період з 09.12.2019р. по 12.12.2019р.

За результатами вказаної перевірки Головне управління ДПС у Миколаївській області дійшло висновку про порушення позивачем п. 198.1, п.198.3 cm.198, п.200.1, п.200.2 cm.200, п.201.10 cm.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму ПДВ 61 667,00 грн., про що прийнято податкове повідомлення-рішення №00000800508 від 22.01.2020р. на суму 77 083,75 грн.

Позивач вважає, що зазначене податкове повідомлення-рішення, прийнято з порушенням норм чинного законодавства на підставі безпідставних та необгрунтованих висновків викладе них в акті перевірки, чим порушено права та охоронювані законом інтереси позивача, тому звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

Для здійснення господарської діяльності позивач, на підставі Договору №17/12 від 01.09.2012р. укладеного із ВАТ НІІ ЦЕНТР , використовує промислові приміщення для реа лізації установчих завдань з виробництва електронних приборів в 2-поверховому корпусі.

Перевіркою встановлено, що взаємовідносини позивача із ТОВ РАТЕК-НК будувались наступним чином.

06.01.2017 року, ТОВ РАТЕК-НК (постачальник) і ТОВ Ю-НІК (покупець) уклали Договір поставки товарів №01, відповідно до умов якого, постачальник зобов`язався поставити покупцеві товар, а саме, пошукові прилади серії Універсал-911М-М10 з комплектуючими, Акумулятор DataSafe 12v-18Ah, а покупець зобов`язався прийняти зазначений товар і оплатити його вартість.

На виконання умов Договору, 16.01.2017р. ТОВ РАТЕК-НК здійснив поставку пошукового приладу ПП Універсал-911М4/2 кількістю 1 шт., акумулятора DataSafe 12v-18Ah кількі стю 4 шт., загальною вартістю 130 000,00 грн., про що свідчать: видаткова накладна №РТ- 0000005 від 16.01.2017р., податкова накладна №5 від 16.01.2017р., рахунок-фактура №РТ-0000005 від 16.01.2017р, паспорт Искатель повреждений индикаторного типа Універсал-911М4/2. Руководство по эксплуатации , сертифікат відповідності та додаток до сертифіката/свідоцтва про визнання, а ТОВ Ю-НІК прийняв вказаний товар та оплатив його вартість, про що свідчать: витяг з книги обліку довіреностей ТОВ Ю-НІК , банківська виписка від 16.01.2017р., журнал-ордер і відомість по рахунку 201 Сировина й матеріали за січень 2017р., журнал-ордер і відомість по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками за січень 2017р.

20.01.2017р. ТОВ РАТЕК-НК здійснив поставку пошукового приладу Універсал- 911М10 з генератором Г-120/3 кількістю 1 шт., вартістю 140 000,00 грн., про що свідчать: ви даткова накладна №РТ-0000021 від 20.01.2017р., податкова накладна №21 від 20.01.2017р., ра хунок-фактура №РТ-0000021 від 20.01.2017р, паспорт Искатель повреждений индикаторного типа Універсал-911М10 . Руководство по эксплуатации , а ТОВ Ю-НІК прийняв вказаний товар та оплатив його вартість, про що свідчать: витяг з книги обліку довіреностей ТОВ Ю- і НІК . банківська виписка від 01.02.2017р., журнал-ордер і відомість по рахунку 201 Сировина й матеріали за січень 2017р., журнал-ордер і відомість по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками за січень 2017р.

09.02.2017р. ТОВ РАТЕК-НК здійснив поставку пошукового приладу Універсал-911М10 без генератора кількістю 1 шт., вартістю 100 000,00 грн., про що свідчать: видаткова накладна №РТ-0000011 від 09.01.2017р., податкова накладна №11 від 09.02.2017р., рахунок-фактура №РТ-0000011 від 09.02.2017р, а ТОВ Ю-НІК прийняв вказаний товар та оплатив його вартість, про що свідчать матеріали справи.

Також позивач в ході здійснення господарської діяльності придбавав та реалізовував товари (прилади, акумулятори) в інших контрагентів на підставі укладених договорів. Придбання та реалізація таких товарів підтверджується укладеними між позивачем та іншими контрагентами договорами, видатковими накладними, банківськими виписками, податковими накладними, журналом-ордерів, розрахунками, відомостями по розрахунках та іншими первинними документами наданими позивачем до матеріалів справи в якості доказів обгрунтування своїх позовних вимог.

Зазначене вище також зафіксовано Актом перевірки.

Тобто, суд приходить до висновку, що позивачем надано до перевірки первинні документи, які містять відомості, що у повній мірі відображають суть господарських операцій, що відбулись між ним, контрагентом-постачальником та контрагентами-покупцями.

Однак, не беручи до уваги встановлені факти, податковий орган, посилаючись на те, що до пере вірки не надано товарно-транспортних документів, технічні паспорти, сертифікати якості або інші документи, які підтверджують походження придбаних ТМЦ; аналіз наявних в ГУ ДПС у Миколаївській області баз даних та вхідної інформації, отриманої й опрацьованої відпо відно до cт.ст.72, 73 і 74 Податкового кодексу України по контрагенту-постачальнику, згід но якої встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної

підп риємницької та економічної діяльності; контрагент реєструє податкові накладні на реаліза цію продукції відмінної від придбаної; а також вирок Центрального районного суду м. Микола єва від 15.05.2019р. по справі №490/8918/18, дійшов висновку про невідповідність первинних документів нормам діючого законодавства, проведеного дослідженням правомірності оформ лення первинних документів, а також не підтвердження факту реального здійснення госпо дарських операцій.

З аналізу норм ст.ст. 14, 44, 198, 201 ПК України та ст.ст. 1, 9 ЗУ Про бухгалтерський об лік та фінансову звітність в Україні вбачається, що підставою для виникнення у платника пра ва на податковий кредит є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відо мості про їх обсяг та зміст.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, платник податку не повинен для підтвердження реальності господарської операції надавати інші, часом вигадані або надумані фіскальним органом документи, якщо такі докуме нти не передбачені діючим законом.

Наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю. Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 19 червня 2018 року по справі №826/7704/16 та від 17 квітня 2018 року по справі №820/475/17.

На підтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і податкова інформація про відсутність укладених трудових договорів між контрагентом та фактичним виконавцем ро біт/послуг, так само як і інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом плат ника податків або третіми особами, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними та допустимими первинними документами податкового та бухгалтерського обліку Такого висновку дійшов Верховний Суд в постановах: від 21 грудня 2018 року в рамках справи № 805/2030/16-а, від 21 грудня 2018 року по справі № 826/5774/17, від 20 грудня 2018 року по справі №826/9632/16, від 20 грудня 2018 року по справі №826/20081/16, від 20 грудня 2018 року по справі № 818/770/17.

Податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких на дає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків (Постанова КАС ВС від 19 лю того 2019 року по справі № П/811/217/17, адміністративне провадження №К/9901/38084/18, ЄДРСРУ № 79956733).

Відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одер жання ним незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу (Постанова ВС від 9 березня 2019 року по справі № 810/302/15).

Виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення пра вил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування платником даних свого податкового обліку, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Суд вважає, що неналежне декларування контрагентом позивача не свідчить про не здійснення господар ської операції, а податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) пев ного платника податку-покупця дотримання контрагентів Позивача податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених робіт, поставлених товарів, наданих послуг, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені контрагентом, якщо не буде доведено йо го безпосередню участь у зловживанні цієї особи.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач дійшов суперечливих висновків.

З приводу спірних господарських операцій відповідач стверджує, що позивач здійсню вав безтоварні операції шляхом документального оформлення товарів/послуг, які не придбавались . При цьому зазначає, що значний обсяг документів, наданий позивачем, стосується по дальшого використання ТМЦ та послуг... .

Тобто з одного боку відповідач зазначає, що господарські операції є безтоварними, а з іншого - визнає, що позивач все-таки отримав придбаний товари/послуги і використав їх у вла сній господарській діяльності.

Виходячи із змісту акту перевірки, відповідач підтверджує, що товари/послуги були по зивачем оприбутковані від його контрагентів, оплачені шляхом безготівкових розрахунків та реалізовані в подальшому своїм замовникам.

Отже, висновками перевірки встановлено рух активів та спричинені ними фактичні зміни у майновому стані позивача, а саме - понесення витрат на придбання товарів/послуг, їх оприбу ткування та подальше використання у власній діяльності. Саме вказані обставини, на переко нання Верховного Суду, є підтвердженням реальності господарської операції, з урахуванням того, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків (постанова Верховного суду від 26.06.2018 року у справі № 826/13029/14), а наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником по датку договорах (постанова Верховного Суду від 06.02.2018 року у справі № 826/22154/15).

В свою чергу, суд вказує на те, що твердження відповідача про безтоварність/нереальність господарських операцій не грун туються на жодних доказах та є, по суті, припущенням відповідача, а отже не може бути підс тавою для визначення податкових зобов`язань.

Зокрема, Верховний Суд зазначає, що висновки про нереальність господарських операцій з придбання платником податків товару мають підт верджуватися належними та допустимими доказами і не можуть ґрунтуватися на припущеннях (постанова К/9901/2774/18 від 15.05.2018 року у справі № 0870/9721/12).

Частиною п`ятою ст. 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викла дені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 12.03.2019 по справі № 2а-17524/12/2670 зазначив, що у випадку, коли доводи контролюючого органу зводяться до того, що у нього виникли зауваження щодо здійснення господарської діяльності та податкової звітності контрагентів платника, при цьому не надавались жодні докази на підтвердження того, що фактичне виконання укладе них господарських договорів не відбулось, в даному випадку висновки контролюючого ор гану ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені належними та допустимими дока зами.

Посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, як критерії оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки не ґрунтується на безпосеред ньому аналізі первинних документів, а отже не є належним доказом в розумінні процесуального Закону (Постанова ВС від 12.06.2018 р. у справі № 826/16272/13-а, Постанова ВС від 27.03.2018р. у справі № 816/809/17).

Суд звертає увагу на те, що будь-яке автоматизоване співставлення, чи дані отримані з автоматизованих систем конт ролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального Закону, оскільки, ав томатизоване співставлення, зокрема задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податко вих зобов`язань, а тому здобуті таким чином докази не можуть визнаватись належни ми (Постанова ВС від 27.02.2018р. у справі № 811/2154/13-а) .

Дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, отрима ної внаслідок здійснення заходів податкового контролю, є лише службовою діяльністю праців ників податкового органу на виконання своїх професійних обов`язків по збиранню доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження даних податкового обліку платників податків, які не створюють для платника податків самостійного юридичного наслідку. Інформація, отримана податковим органом за результатами податкового контролю, використовується для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого ор гану. Це в однаковій мірі стосується і дій податкового органу щодо внесення такої інформації до існуючих інформаційних систем (Постанова ВС від 23.05.2018 р. у справі № 804/853/14).

Оскільки висновки перевіряючих грунтуються на податковій інформації про контрагентів позивача, а не на аналізі суті та наслідків господарської операції, яка мала місце у перевіряємому періоді, тому, з огляду на наявність первинних документів, які спростовують такі доводи, не є підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій.

Не можна вважати обґрунтованим висновок про не підтвердження факту поставки у зв`язку з відсутністю товарно-транспортних накладних або неналежним їх оформленням, оскі льки за умови наявності інших належних доказів товарності, ненадання зазначених документів не позбавляє платника права на формування податкового кредиту. Чинним законодавством України передбачено обов`язковість товарно-транспортної накладної лише у випадку надання послуг з перевезення (Постанова ВС від 16.05.2018 р. у справі № 2а-0870/12052/11).

Товарно-транспортні накладні не завжди складаються при наявності операцій з перевезен ня. Відсутність товарно-транспортних накладних пояснюється фактом перевезенням товарів власними силами. У даній ситуації відсутність товарно-транспортної накладної є законним явищем (Постанова ВС від 05.06.2018 р. у справі № 2а-10089/11/1370).

Товарно-транспортна накладна не є документом, що підтверджує факт придбання або про дажу товарно-матеріальних цінностей, наявність або відсутність товарно-транспортних наклад них та недоліки у їх оформленні не є підставою для висновків про безтоварність господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у зобов`язаннях пла тника податків.

Відповідач посилається на вирок Центрального суду м. Миколаєва від 14.11.2017 у справі №490/7820/17, яким, невідому особу , яка діючи умисно, не маючи наміру займатись підприєм ницькою діяльністю, переслідуючи корисливу мету, достовірно знаючи, що юридична особа створюється з метою прикриття незаконної діяльності, за пропозицією невстановленої особи створила фіктивне підприємство ТОВ РАТЕК-НК, визнано винною та засуджено за cm.cm.27 ч.5, 205 ч.1 КК України .

Частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України встановлено покарання за фіктивного підприємництво, тобто створення або придбання суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборон.

Частиною 5 статті 27 Кримінального кодексу України передбачено, що пособником є осо ба, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню злочину іншими співучасниками, а також особа, яка заздалегідь обіцяла переховати злочинця, знаряддя чи засоби вчинення злочину, сліди злочину чи предмети, здобуті злочинним шляхом, придбати чи збути такі предмети, або іншим чином сприяти приховуванню злочину.

Тобто, особу засуджено за співучасть, як пособника, у фіктивному підприємництві. Зло чин вчинено іншою особою, прізвище, ім`я та по-батькові такої особи у вищезазначеному виро ку не визначено.

Отже, суд зазначає, що вказаним вироком не встановлено ані фіктивності господарської діяльності самої юридичної особи ТОВ, ані фіктивності господарських операцій даного підприємства з позивачем. Протилежного відповідачем перед судом не доведено.

З урахуванням вказаного, вказаний вирок не має преюдиційного значення для даної адмі ністративної справи, та повинен оцінюватись в сукупності та взаємному зв`язку з іншими наяв ними доказами.

Аналогічні висновки висловлено у постанові від 02.07.2019р. Верховним Судом по справі № 826/15215/15.

Окрім того, вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обо в`язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, лише у питанні, чи були здійснені дії (бездія льність) та чи вчинені вони цією особою. Лише посилання на вирок є недостатнім для підтвердження (чи спростування) позиції пода ткового органу (постанови Верховного Суду від 02 липня 2019 року по справі №826/3144/16; від 30 серпня 2019 року по справі №804/17176/14).

Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесу ального принципу допустимості доказів, закріпленого на час вирішення спору статтею 74 КАС України, частиною четвертою якої визначено, що обстави ни, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підт верджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Верховний Суд вказує, що сам факт отримання свідчень (пояснень) посадових осіб госпо дарюючих суб`єктів не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Відповідачем, всупереч вказаних вимог не доведено та не надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагента трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов договору поставки, укладених з позивачем, як не надано і доказів про наявність фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомір ної поведінки контрагентів та злагодженості дій між ними.

Таким чином, за умови правильного оформлення господарської операції, в тому числі пе рвинними документами бухгалтерського обліку, недоведені твердження податкового органу не можуть впливати на реальність конкретної операції, нівелюючи її наслідки, які фактично наста ли і це підтверджено належними доказами.

Фактично висновки про порушення підприємством податкового законодавства по будовані на основі припущень перевіряючих, які не обґрунтовані жодним належним та допустимим доказом.

Перевіряючі жодним чином не обгрунтували мотиви неврахування первинних документів, при цьому в ході перевірки не було встановлено, що відомості у документах є неповними, недостовірними або суперечливими, що в свою чергу могло б свідчити про нікчемність правочинів.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що викладені в акті перевірки факти та висновки не можуть вважатися обгрунтованими, вони є не доведені відповідачем належними та допустимими доказами, не відповідають дійсним обставинам справи, суперечать нормам податкового законодавства.

За приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 11, частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, свою позицію суду не довів та не обґрунтував її належними доказами.

За таких обставин позов належить задовольнити, оскільки він обґрунтований та підтверджений матеріалами справи.

Судовий збір розподіляється відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю-НІК" (вул. Морехідна, 2-А, м. Миколаїв, 54010, код ЄДРПОУ 38086765) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 43144729) задовольнити.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення винесене Головним управлінням ДПС у Миколаївській області від 22.01.2020р. за № 00000800508.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 43144729) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю-НІК" (вул. Морехідна, 2-А, м. Миколаїв , 54010, код ЄДРПОУ 38086765) судовий збір в розмірі 2102,00грн.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя І. А. Устинов