Постанова

від 22.04.2021 по справі 400/2040/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2021 р.м.ОдесаСправа № 400/2040/20

Головуючий в І інстанції: Устинов І.А.

Дата та місце ухвалення рішення: 16.10.2020 р. м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача - Шеметенко Л.П.

судді - Стас Л.В.

судді - Турецької І.О.

за участю секретаря - Коваль Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2020 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ю-НІК до Головного управління ДПС у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю Ю-НІК звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення № 00000800508 від 22.01.2020 року.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2020 року адміністративний позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення винесене Головним управлінням ДПС у Миколаївській області від 22.01.2020 року за № 00000800508.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову у повному обсязі, наголошуючи на неповному з`ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, та порушення норм матеріального права.

Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі.

Вислухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 09.12.2019 року по 12.12.2019 року, відповідно до ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1, 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, на підставі наказу від 03.12.2019 року № 810 та направлень від 03.12.2019 року №№ 915/14-29-01, 916/14-29-01, Головним управлінням ДПС у Миколаївській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Ю-НІК по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ РАТЕК-НК (код ЄДРПОУ 40936788) за січень, лютий 2017 року та контрагентами-покупцями, яким у подальшому були реалізовані товари/послуги, придбані у вищенаведеного контрагента-постачальника, з метою перевірки дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт № 356/14-29-05-08/38086765 від 19.12.2019 року.

Відповідно до висновків вказаного акту перевірки відповідачем встановлені порушення ТОВ Ю-НІК п.п. 198.1, 198.3 cт. 198, п.п. 200.1, 200.2 cт. 200, п. 201.10 cт. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму ПДВ 61667 грн.

На підставі наведеного акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 00000800508 від 22.01.2020 року про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість: за податковим зобов`язанням на суму 61667 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 15416,75 грн.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням - рішенням, позивач звернуся до суду з даним позовом.

Вирішуючи справу та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що викладені в акті перевірки факти та висновки не можуть вважатися обґрунтованими, вони є не доведені відповідачем належними та допустимими доказами, не відповідають дійсним обставинам справи, суперечать нормам податкового законодавства.

Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на викладене.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Статтями 1, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року № 996-XIV (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено загальне поняття та характеристика документу, на підставі якого виникає право та обов`язок в платника податків на формування показників податкової, бухгалтерської та фінансової звітності. Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Також, ст. 9 вказаного Закону встановлені вимоги до первинного документу та визначено, що такий документ повинен мати наступні обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (ст. 1 Закону від 16.07.1999 року № 996-XIV).

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року № 996-XIV (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності.

Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, у вказаній редакції, передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 цього Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З наведеного вбачається, що первинні документи, на підставі яких підприємством формується податковий кредит, повинні бути складені у встановленому законом порядку та бути підписані уповноваженою на то особою. Підписання первинних документів, податкової накладної уповноваженою особою на підтвердження фактичного здійснення операцій надає документу юридичну значимість, робить його дійсним та, відповідно, є підставою для виникнення відповідних податкових наслідків за фактично здійсненою господарською операцією.

У той же час, у разі підписання первинного документу (податкової накладної) не уповноваженою особою, такий документ, як юридично дефектний, не створює будь-яких правових наслідків у бухгалтерському та податковому обліку (у вигляді виникнення права на податковий кредит).

Підписання первинних документів, податкових накладних не уповноваженими особами позбавляє такі документи юридичної значимості для цілей формування податкового кредиту з ПДВ.

Таким чином, відсутність сукупності зазначених чинників, з якими Податковий кодекс України, пов`язує можливість формування платником податків податкового кредиту, у т.ч. недоведеність фактичного (реального) виконання операцій, відсутність складених та підписаних уповноваженими особами постачальника первинних документів та податкових накладних на підтвердження фактично вчинених операцій (підписання первинних документів не уповноваженими (невідомими) особами), виключає можливість формування податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою первинних документів (у т.ч. податкових накладних).

Як вбачається з акту оскаржуваної перевірки, що також відображено відповідачем в поданій апеляційній скарзі, підставою для виставлення позивачу оскаржуваного податкового повідомлення - рішення став висновок відповідача про порушення ТОВ Ю-НІК п.п. 198.1, 198.3 ст. 198, п.п. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України та неправомірне формування податкового кредиту за рахунок операцій з ТОВ РАТЕК-НК за січень-лютий 2017 року на суму 61667 грн.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що в періоді, який перевірявся, позивач уклав з ТОВ РАТЕК-НК договір поставки № 01 від 06.01.2017 року, згідно якого постачальник зобов`язується поставляти покупцеві товар - пошукові прилади з комплектуючими, акумулятор, а покупець зобов`язується прийняти зазначений вище товар і оплатити його вартість. .

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем до суду надані видаткові та податкові накладні, рахунки-фактури, виписки по рахунку позивача у банку, журнали-ордери і відомості по рахунках бухгалтерського обліку позивача.

Доказів щодо транспортування вказаного товару та його фактичного приймання позивачем від ТОВ РАТЕК-НК на складі позивача, як то визначено, в укладеному договорі не надано.

Більш того, колегія суддів наголошує, що, як договір, так і наведені видаткові та податкові накладні на поставку товару з боку ТОВ РАТЕК-НК підписані директором ОСОБА_1 .

Разом з тим, вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 15.05.2019 року у справі № 490/8918/18, що набрав законної сили 17.06.2019 року, встановлено, що ОСОБА_1 з 03.11.2016 року став засновником та директором ТОВ РАТЕК-НК , при цьому, фінансово - господарську діяльність вказаного підприємства не здійснював, документів по взаємовідносинам з підприємствами - контрагентами не підписував, товари та послуги не поставляв, податкову звітність не складав, не підписував, до органів Державної фіскальної служби не подавав і нікому цього не доручав.

Наведеним вироком встановлено, що незаконна діяльність ТОВ РАТЕК-НК полягала у тому, що невстановлені слідством особи, використовуючи реквізити вказаного підприємства та його печатку, здійснювали незаконну діяльність, яка полягала в документальному оформленні неіснуючих операцій з продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) на адресу підприємств - контрагентів, після чого такі документи передавались замовникам послуг (підприємствам - вигодонабувачам) з метою уникнення від оподаткування, шляхом незаконного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та завищення валових витрат з податку на прибуток.

Так, вказаним вироком, що набрав законної сили, встановлено, що ОСОБА_1 , надавши згоду на створення ТОВ РАТЕК-НК , підписавши необхідні документи підприємства, не збираючись здійснювати фінансово - господарську діяльність, своїми умисними діями пособничав невстановленим слідством особам у незаконній діяльності, а саме у створенні фіктивного підприємства з метою прикриття незаконної діяльності.

Як зазначено у вироку у справі № 490/8918/18, дії ОСОБА_1 , які виразилися в пособництві у створенні фіктивного суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), з метою прикриття незаконної діяльності, кваліфіковані за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України.

Крім того, у зазначеному вироку суду вказано на те, що допитаний в судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю та пояснив, що мав боргові зобов`язання перед чоловіком на ім`я ОСОБА_2 , який запропонував йому для списання боргу підписати документи щодо створення підприємства. Для реалізації вказаної мети, обвинувачений у листопаді 2016 року, разом із малознайомим йому ОСОБА_2 , у нотаріальній конторі, яка розташована у АДРЕСА_1 , підписав документи щодо реєстрації підприємства, не маючи на меті ведення будь-якої господарської діяльності, а лише для списання боргу. Приблизно у 2018 році, ОСОБА_1 разом із ОСОБА_2 підписав документи у того ж нотаріуса про закриття вказаного підприємства. Обвинувачений пояснив суду, що метою створення підприємства було лише виконання боргових зобов`язань. а не здійснення підприємницької діяльності. Провину визнав повністю, просив суд строго його не карати, зазначив, що щиро кається, зробив для себе належні висновки, на теперішній час працює за трудовим договором і став на шлях виправлення.

На підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені показаннями обвинуваченого, наданими ним безпосередньо в судовому засіданні, які відповідають всім фактичним обставинам інкримінованого ОСОБА_1 діяння і ніким не оспорюються, суд у справі № 490/8918/18 прийшов висновку, що діяння, яке вчинено обвинуваченим дійсно мало місце, воно містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України і ОСОБА_1 винуватий у його вчиненні, так як він своїми умисними діями вчинив пособництво у створенні фіктивного суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), з метою прикриття незаконної діяльності.

З огляду на викладене, вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 15.05.2019 року у справі № 490/8918/18, що набрав законної сили 17.06.2019 року, ОСОБА_1 визнано винним у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України і призначено йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 500 (п`ятсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень.

В силу ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, оскільки, ТОВ РАТЕК-НК не провадило будь-якої фактичної господарської діяльності та від імені цього підприємства складались завідомо неправдиві первинні документи, колегія суддів вважає, що надані позивачем первинні документи по операціям з ТОВ РАТЕК-НК щодо поставки товару не можуть враховуватись при формуванні податкового кредиту, а тому, відповідачем вірно зроблено висновок щодо протиправності віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум за цими операціями.

Колегія суддів погоджується з доводами відповідача, що вищенаведене у сукупності є підставою вважати непідтвердженими первинними документами податковий кредит сформований позивачем на підставі документів, виписаних від імені ТОВ РАТЕК-НК , а також свідчить про відсутність здійснення реальних вказаних господарських операцій з позивачем, і, як наслідок, відсутність у позивача права на формування податкового кредиту за рахунок таких операцій.

Висновки суду апеляційної інстанції у даній справі узгоджуються з правовою позицією висловленою Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 21.01.2011 року, від 05.03.2012 року, від 01.12.2015 року, справи №№ 21-37а10, 21-421а11, 826/15034/14, а також Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06.06.2018 року у справі № 814/864/13-а, від 29.01.2019 року у справі № 815/3813/16, від 27.02.2019 року у справі № 813/3594/17, від 12.06.2020 року у справі № 2а/0370/1899/11, від 09.02.2021 року у справі № 160/5053/20, від 08.04.2021 року у справі № 826/14873/18, відповідно до якої податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Що стосується посилань суду першої інстанції на те, що вирок Центрального суду м. Миколаєва від 14.11.2017 року у справі № 490/7820/17 не має преюдиційного значення для даної адміністративної справи та повинен оцінюватись в сукупності і взаємному зв`язку з іншими наявними доказами, оскільки цим вироком невідому особу, яка діючи умисно, не маючи наміру займатись підприємницькою діяльністю, переслідуючи корисливу мету, достовірно знаючи, що юридична особа створюється з метою прикриття незаконної діяльності, за пропозицією невстановленої особи створила фіктивне підприємство ТОВ РАТЕК-НК, визнано винною та засуджено за ст.ст. 27 ч. 5, 205 ч. 1 КК України, колегія суддів зазначає наступне.

Так, в акті перевірки, обґрунтовуючи свій висновок про не підтвердження первинними документами податковий кредит сформований позивачем на підставі документів, виписаних від імені ТОВ РАТЕК-НК , відповідач послався на вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 15.05.2019 року у справі № 490/8918/18.

Будь-яких посилань на вирок Центрального суду м. Миколаєва від 14.11.2017 року у справі № 490/7820/17 акт перевірки не містить.

Крім того, колегія суддів зазначає, що вироком Центрального суду м. Миколаєва від 14.11.2017 року у справі № 490/7820/17 не встановлено будь-яких обставин, що мають значення для розгляду даної справи, оскільки цей вирок стосується ОСОБА_3 та підприємства - ТОВ Террам .

Тобто, вирок Центрального суду м. Миколаєва від 14.11.2017 року у справі № 490/7820/17 не має відношення до розгляду даної справи, а тому, суд першої інстанції помилково при розгляді справи надав оцінку його змісту та як наслідок прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для задоволення заявленого позову.

В свою чергу, вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 15.05.2019 року у справі № 490/8918/18, що набрав законної сили 17.06.2019 року, директора ТОВ РАТЕК-НК - ОСОБА_1 , який, згідно наданих позивачем договору, видаткових та податкових накладних, підписував наведені документи на поставку товару від ТОВ РАТЕК-НК , визнано винним у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України, при цьому, встановлено, що останній фінансово - господарську діяльність вказаного підприємства не здійснював, документів по взаємовідносинам з підприємствами - контрагентами не підписував, товари та послуги не поставляв.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при вирішенні справи помилково залишено поза увагою, що факт фіктивності господарської діяльності не може залишитися неврахованим судами, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами та дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення, зокрема відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту, є безпідставними.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного суду, зокрема, від 01 квітня 2021 року у справі № 810/3030/17, від 19 лютого 2021 року у справі № 826/7588/18, від 20 квітня 2021 року у справі № 822/5960/15.

З огляду на вищевикладене та наведені положення законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідно до ст. 317 КАС України підлягає скасуванню з винесенням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 240, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області - задовольнити.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2020 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Ю-НІК до Головного управління ДПС у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.

Судове рішення складено у повному обсязі 29.04.2021 р.

Суддя-доповідач: Л.П. Шеметенко

Суддя: Л.В. Стас

Суддя: І.О. Турецька