Рішення
від 24.09.2020 по справі 921/19/20
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 вересня 2020 року м. ТернопільСправа № 921/19/20

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гевка В.Л. за участі секретаря судового засідання Карпи М.Ю.

розглянувши у порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліберті Україна Т» , вул. Микулинецька, 3-А, офіс 811, м. Тернопіль, 46008

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоматизація бізнесу» , вул. Бродівська, 5, м. Тернопіль, 46002

про стягнення заборгованості у сумі 19 391 грн 77 коп.

За участі представників:

Позивача: адвокат Щербатюк Олег Дмитрович, ордер серія ВО №1002330 від 30.12.2019 (договором на надання правової (правничої) допомоги права адвоката не обмежуються).

Відповідача: адвокат Ярмусь Віктор Дмитрович, ордер серія АА №033470 від 29.01.2020, договір про надання правової допомоги від 29.01.2020 (дійсний до 28.01.2023).

1. Судові процедури. Суть та рух справи.

Сторони, за правилами статей 120, 121 ГПК України, були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи належним чином у встановленому законом порядку.

У судових засіданнях представникам сторін роз`яснено права та обов`язки учасників та сторін справи, форму і стадії судового провадження, що здійснюється у межах даної справи згідно до вимог ГПК України.

В порядку статей 8, 222 ГПК України, здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів (звукозапис), а саме: програмно-апаратного комплексу «Акорд» на диск CD-R, серійний номер N117WA05D8041877C2 та на диск CD-R, серійний номер N108XE16D8110088AC.

08.10.2019 року ТОВ "Ліберті Україна Т" звернулося до Господарського суду Тернопільської області із заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з ТОВ Автоматизація бізнесу на користь ТОВ Ліберті Україна Т грошової заборгованості у сумі 13677,88 грн. орендної плати та вартості спожитих комунальних послуг згідно договору оренди №9/10 нежитлового приміщення від 02.05.2018.

16 жовтня 2019 року Господарським судом Тернопільської області видано судовий наказ від 16.10.2019 р. у справі №921/647/19 про стягнення з ТОВ "Автоматизація бізнесу" на користь ТОВ "Ліберті Україна Т" 13677,88 грн. - заборгованість за договором оренди №9/10 від 02.05.2018 та 192,10 грн. судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу.

12 листопада 2019 року ухвалою Господарського суду Тернопільської області у справі №921/719/19 поновлено строк для подання заяви про скасування судового наказу; задоволено заяву ТОВ "Автоматизація бізнесу про скасування судового наказу, виданого 16.10.2019 р. у справі №921/647/19; скасовано судовий наказ від 16.10.2019 р. у справі №921/647/19 про стягнення з ТОВ "Автоматизація бізнесу" на користь ТОВ "Ліберті Україна Т" 13677,88 грн. - заборгованість за договором оренди №9/10 від 02.05.2018 р. та 192,10 грн. судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу; роз`яснено ТОВ "Ліберті Україна Т", що заявлені ним вимоги можуть бути розглянуті у господарському суді в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ст. 153 ГПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків. Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

03.01.2020 позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліберті Україна Т» звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою №б/н від 30.12.2019 (Вх.№19 від 03.01.2020) до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоматизація бізнесу» , у якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованості у сумі 19 391 грн 77 коп.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею для розгляду справи №921/19/20 визначено Гевка В.Л.

Ухвалою суду від 08.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене на 03.02.2020 року.

Згідно до статті 183 ГПК України підготовче засідання проводиться за правилами, передбаченими статтями 196-205 цього Кодексу, з урахуванням особливостей підготовчого засідання, встановлених цією главою.

Суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках:

1) визначених частиною другою статті 202 цього Кодексу;

2) залучення до участі або вступу у справу третьої особи, заміни неналежного відповідача, залучення співвідповідача;

3) в інших випадках, коли питання, визначені частиною другою статті 182 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.

У зв`язку із заміною неналежного відповідача, залученням співвідповідача такі особи мають право подати клопотання про розгляд справи спочатку не пізніше двох днів з дня вручення їм відповідної ухвали. Якщо таке клопотання не буде подане у вказаний строк, суд продовжує розгляд справи.

У зв`язку зі вступом у справу третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, така особа, а також інші учасники справи мають право подати клопотання про розгляд справи спочатку не пізніше двох днів з дня вручення їм відповідної ухвали. Якщо таке клопотання не буде подане у вказаний строк, суд продовжує розгляд справи.

Якщо розгляд справи у випадках, передбачених цим Кодексом, починається спочатку, суд призначає та проводить підготовче засідання спочатку в загальному порядку, крім випадку ухвалення рішення про колегіальний розгляд справи, коли підготовче засідання проводиться спочатку лише у разі, якщо суд дійшов висновку про необхідність його проведення.

Суд може оголосити перерву у підготовчому засіданні у разі необхідності, зокрема у випадках:

1) заміни відведеного експерта, перекладача, спеціаліста;

2) невиконання учасником справи вимог ухвали про відкриття провадження у справі у встановлений судом строк, якщо таке невиконання перешкоджає завершенню підготовчого провадження;

3) неподання витребуваних доказів особою, яка не є учасником судового процесу;

4) витребування нових (додаткових) доказів.

Якщо під час підготовчого судового засідання вирішені питання, зазначені у частині другій статті 182 цього Кодексу, за письмовою згодою всіх учасників справи, розгляд справи по суті може бути розпочатий у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

У разі відкладення підготовчого засідання або оголошення перерви підготовче засідання продовжується зі стадії, на якій засідання було відкладене або у ньому була оголошена перерва.

Відповідно до частини 4 статті 233 ГПК України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

Згідно пункту 7 частини 2 статті 223 ГПК України, у протоколі судового засідання зазначаються серед іншого ухвали суду, постановлені в судовому засіданні, не виходячи до нарадчої кімнати.

Судом неодноразово протокольними ухвалами відкладалось підготовче засідання та продовжувався строк його розгляду, востаннє підготовче засідання було продовжене та відкладене на 26.05.2020 року.

У судовому засіданні 26.05.2020 суд закрив підготовче судове засідання, перейшов до розгляду справи по суті.

Відповідно до частин 1,3 статті 216 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу. Про відкладення розгляду справи або перерву в судовому засіданні, місце, дату і час нового судового засідання або продовження судового засідання суд повідомляє під розписку учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів, які були присутніми в судовому засіданні. Учасники справи, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі, які не прибули або яких суд вперше залучає до участі в судовому процесі, повідомляються про судове засідання ухвалами.

Згідно до частини 5 статті 216 ГПК України, якщо розгляд справи було відкладено, суд продовжує провадження у справі зі стадії, на якій розгляд справи було відкладено. У випадку відкладення розгляду справи під час її розгляду по суті суд може почати розгляд справи по суті спочатку.

Протокольною ухвалою суду від 26.05.2020 судове засідання по розгляду справи по суті було відкладено на 17.06.2020 о 16 год. 00 хв.

Враховуючи, продовжений згідно закону строк розгляду справи по суті на час дії карантину, ухвалою суду від 17.06.2020 судом продовжено строк розгляду справи по суті та перенесено судове засідання по розгляду справи по суті на 03.08.2020 року.

У судовому засіданні 03.08.2020 суд протокольною ухвалою ухвалив продовжив строк розгляду справи по суті та відклав судове засідання по розгляду справи по суті на 13.08.2020 року, про що зазначено в ухвалі від 06.08.2020.

У судовому засіданні 13.08.2020 судом протокольною ухвалою продовжено строк розгляду справи по суті по 02.09.2020 та відкладено судове засідання по розгляду справи по суті із призначенням стадії дослідження доказів та судових дебатів на 02.09.2020.

У призначене судове засідання 02.09.2020 з`явилися представники позивача та відповідача. Судом частково досліджено докази у справі.

Відповідно до статті 87 ГПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб.

На підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.

Сторони, треті особи та їх представники за їхньою згодою, в тому числі за власною ініціативою, якщо інше не встановлено цим Кодексом, можуть бути допитані як свідки про відомі їм обставини, що мають значення для справи.

Показання свідка, що ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, не беруться судом до уваги.

За приписами частин 1,2 статті 66 ГПК України свідком може бути будь-яка дієздатна фізична особа, якій відомі будь-які обставини, що стосуються справи.

Свідок зобов`язаний з`явитися до суду за його викликом у визначений час і дати правдиві показання про відомі йому обставини. За відсутності заперечень учасників справи свідок може брати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Суд може дозволити свідку брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції незалежно від заперечень учасників справи, якщо свідок не може з`явитися до суду через хворобу, похилий вік, інвалідність або з інших поважних причин.

У відповідності до статті 89 ГПК України свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти. Суд має право зобов`язати учасника справи, який подав заяву свідка, забезпечити явку свідка до суду або його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Якщо свідок без поважних причин не з`явився в судове засідання або не взяв участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, суд не бере до уваги його показання. В ухвалі про виклик свідка суд попереджає свідка про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання.

Відповідно до частини 1 статті 211 ГПК України, допит свідка здійснюється тільки за ухвалою суду у випадках, встановлених цим Кодексом. Кожний свідок допитується окремо.

З урахуванням визначеного, а також у зв`язку із суперечливими твердженнями у судовому засіданні представників позивача та відповідача, суд прийшов до висновку про виклик для допиту в судовому засіданні в якості свідків керівника товариства з обмеженою відповідальністю «Ліберті Україна Т» - ОСОБА_1 та керівника товариства з обмеженою відповідальністю «Автоматизація бізнесу» - ОСОБА_2 , як безпосередніх учасників спірних правовідносин.

Таким чином суд, з метою правильного і об`єктивного розгляду справи та надання учасникам справи, передбаченого статтями 42-46 ГПК України, рівного права на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів, а також з необхідністю викликати для допиту в судове засідання в якості свідків керівника товариства з обмеженою відповідальністю «Ліберті Україна Т» - ОСОБА_1 та керівника товариства з обмеженою відповідальністю «Автоматизація бізнесу» - ОСОБА_2 , ухвалив повернутися до стадії з`ясування обставин справи та дослідження доказів та відкласти судове засідання у справі на 15.09.2020 року о 14 год. 30 хв., без постановлення окремого процесуального документу із зазначенням про постановлення ухвали у протоколі судового засідання, відповідно до п. 7 ч. 2 ст.223 ГПК України.

У судовому засіданні 15.09.2020 як свідки опитанні керівник товариства з обмеженою відповідальністю «Ліберті Україна Т» - ОСОБА_1 та керівник товариства з обмеженою відповідальністю «Автоматизація бізнесу» - Лук`янець Олег Володимирович. Їх покази зафіксовано у протоколі судового засідання (звукозапис).

15.09.2020 судом протокольною ухвалою відкладено розгляд справи по суті з призначенням судових дебатів у справі на 24.09.2020.

Відповідно до статті 3 Конституції України людина , її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020р. "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" та постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року №239 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» установити з 12 березня на усій території України карантин (на даний час карантин продовжено до 31 жовтня 2020 року).

Із змісту Рекомендацій Ради суддів України, затверджених рішенням РСУ №19 від 17.03.2020р., серед іншого, рекомендовано суддям, у період карантину роз`яснити громадянам можливість відкладення розгляду справ , зменшення кількості судових засідань, необхідності утримуватись від відвідування приміщення суду, усі заяві та необхідні документи подавати, як і ознайомлюватись з уже поданими документами та із матеріалами справи, в електронному та дистанційному порядку, з використанням електронної адресу суду та/або через особистий кабінет в системі «Електронний суд» .

Відповідно до Розпорядження голови Господарського суду Тернопільської області №9-р від 31.03.2020 "Про встановлення режиму роботи Господарського суду Тернопільської області в умовах карантину" рекомендовано суддям розгляд справ призначати (відкладати) за межами строку карантину встановленого Постановою КМУ № 211 від 11.03.2020 з подальшими змінами і доповненнями.

Одночасно, 02.04.2020 року набрав законної сили Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020, яким внесено зміни зокрема і до Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті , строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину . Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину , пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

В подальшому, згідно пункту 2 Розділу ІІ Закону України від 18.06.2020 № 731-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) (набрав чинності 17.07.2020) передбачено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)"№ 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом .

Пункту 4 розділу X "Прикінцевих положень" Господарського процесуального кодексу України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Отже, законом №731-ІХ встановлено, що процесуальні строки, які були подовжені відповідно до Закону № 540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності Законом №731-ІХ, а саме - 06.08.2020.

Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у випадках наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій), мають право на продовження процесуальних строків на встановлених підставах.

При цьому сторони у справі неодноразово подавали клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з карантином та з інших підстав.

Враховуючи зазначене вище, беручи до уваги, що строк розгляду даної справи №921/19/20 припав на період дії карантину, а також враховуючи продовжені законом процесуальні строки розгляду судових справ під час дії карантину, зокрема і їх розгляд по суті, а також продовжені законом права учасників справи, подавати заяви/клопотання про продовження процесуальних строків на подання ними своїх пояснень, заперечень, доказів, тощо, на час дії карантину, судом надано таке право сторонам та витримано усі продовжені строки судового провадження згідно наведених вище законів.

При цьому, по завершенню 20-ти днів після набрання чинності Законом №731-ІХ, як станом на 07.08.2020 року так і станом на 24.09.2020 від учасників у справі не надходило будь-яких клопотань про поновлення чи продовження процесуальних строків на встановлених вище підставах.

Враховуючи зазначене, суд вважав, що є усі підстави завершити розгляд у даній справі, № 921/19/20 та прийняти у ній рішення, і що таке не порушить будь - яких прав жодного із учасників у справі.

А тому, після проведення судових дебатів, суд у судовому засіданні 24.09.2020 видалився до нарадчої кімнати оголосивши представникам сторін орієнтовний час знаходження в ній. Після виходу з нарадчої кімнати 24.09.2020 , суд ухвалив рішення, оголосивши його скорочену (вступну та резолютивну) частини.

2. Аргументи сторін.

2.1. Правова позиція позивача зазначена у поданому позові.

Позивач у поданому позові, серед іншого, зазначає таке.

02 травня 2018 року між ТОВ "Ліберті Україна Т" (надалі - Орендодавець) та ТОВ "Автоматизація бізнесу" (надалі - Орендар) укладено Договір оренди №9/10 нежитлового приміщення (надалі - Договір).

Згідно п. 1.1 Договору, Орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове оплатне користування частину нежитлового приміщення (надалі "Об`єкт"), площею 16,1 м кв., яке розташоване за адресою: м. Тернопіль, вул. Микулинецька, буд. за, офіс 910 (дев`ятий поверх).

Відповідно до п. 3.1 Договору, факт передачі об`єкта оренди засвідчується актом, який складається і підписується уповноваженими представниками договірних сторін та є невід`ємною частиною даного Договору. Об`єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання акту приймання-передачі об`єкту оренди.

Як вказано у Розділі 4 Договору, строк оренди становить 1 (один) рік. Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2018. Договір вважається автоматично пролонгованим, якщо за 2 тижні до закінчення терміну дії жодна із сторін не повідомила про його розірвання.

Оскільки жодна із сторін Договору за 2 тижні до закінчення терміну (31.12.2018р.) не повідомила про його розірвання, то цей Договір автоматично продовжено на 2019 рік.

Відповідно до п. 6.1 Договору, за користування об`єктом оренди Орендар сплачує плату в гривнях у розмірі 100 (окрім вартості за травень 2018 року, яка становить 60) гривень 00 коп. за 1 метр квадратний, а також одноразовий Гарантійний грошовий платіж у розмірі Орендної плати за два місяці у строк трьох банківських днів після підписання Акту приймання-передачі об`єкта оренди.

Орендар, окрім плати за користування об`єктом оренди, сплачує вартість спожитих комунальних послуг для утримання об`єкту оренди (за електро-, водо-, газопостачання тощо та інші послуги ринку) згідно з виставленими рахунками, виходячи з відповідних показників за встановленими законом тарифами ( п. 6.3. Договору).

Як вказано у п. 6.4. Договору, Орендар здійснює розрахунки за об`єкт оренди шляхом перерахування належних до оплати коштів на рахунок Орендодавця, вказаний в даному Договорі, але не пізніше 25 числа звітного місяця.

Позивач вважає, що свої зобов`язання згідно вищевказаного Договору, Орендодавець виконав належним чином, у повному обсязі і у термін, який було відведено на його виконання. Так, згідно акту приймання - передачі нежитлового приміщення від 02 травня 2018 року, Орендодавець передав, а Орендар прийняв частину нежитлового приміщення (надалі "Об`єкт"), площею 16,1 м. кв., яке розташоване за адресою: м. Тернопіль, вул. Микулинецька, буд. 3а, офіс 910 (дев`ятий поверх).

Згідно п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: місцезнаходження юридичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

На даний час Орендар об`єкта оренди Орендодавцю не повернув, про відмову від даного Договору в односторонньому порядку Орендодавця не повідомляв, а продовжує користуватися вищевказаним об`єктом, що також підтверджується Відомостями про юридичну особу ТОВ Автоматизація бізнесу , які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (згідно ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань такі відомості вважаються достовірними), в яких до 04.11.2019 р. було вказано місцезнаходженням юридичної особи: вул. Микулинецька, 3-А, офіс 910, м. Тернопіль, тобто Об`єкт оренди.

За період з 02.05.2018 р. по 30.12.2019 р. ТОВ Автоматизація бізнесу зобов`язана було сплатити ТОВ "Ліберті Україна Т" 31556,00 грн. орендної плати та 5716,49 грн. в якості відшкодування вартості спожитих комунальних послуг. В свою чергу ТОВ Автоматизація бізнесу за вказаний період сплатило ТОВ "Ліберті Україна Т" 17880,72 грн. заборгованої орендної плати та вартості спожитих комунальних послуг, а з квітня 2019 року взагалі перестало оплачувати орендну плату за користування Об`єктом оренди та вартості спожитих комунальних послуг на цьому Об`єкті.

Таким чином, на даний час ТОВ Автоматизація бізнесу зобов`язана сплатити ТОВ "Ліберті Україна Т" 19391,77 грн. заборгованої орендної плати та вартості спожитих комунальних послуг.

21 лютого 2019 року ТОВ "Ліберті Україна Т" надіслав ТОВ Автоматизація бізнесу претензію про оплату заборгованості за оренду нежитлового приміщення та спожиті комунальні послуги, згідно договору оренди від 02.05.2018 р., в сумі 2455,47 грн.

ТОВ Автоматизація бізнесу у березні 2018 року частково погасила вказану заборгованість, сплативши ТОВ "Ліберті Україна Т" 2110,00 грн. і після цього взагалі перестало виконувати свої зобов`язання за договором оренди нежитлового приміщення в частині оплати за оренду нежитлового приміщення та спожиті комунальні послуги.

08 жовтня 2019 року ТОВ "Ліберті Україна Т" звернулося до Господарського суду Тернопільської області із заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з ТОВ Автоматизація бізнесу на користь ТОВ Ліберті Україна Т грошової заборгованості у сумі 13677,88 грн. орендної плати та вартості спожитих комунальних послуг згідно договору оренди №9/10 нежитлового приміщення від 02.05.2018 р.

16 жовтня 2019 року Господарським судом Тернопільської області видано судовий наказ від 16.10.2019 р. у справі №921/647/19 про стягнення з ТОВ "Автоматизація бізнесу" на користь ТОВ "Ліберті Україна Т" 13677,88 грн. - заборгованість за договором оренди №9/10 від 02.05.2018 р. та 192,10 грн. судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу.

12 листопада 2019 року Ухвалою Господарського суду Тернопільської області у справі №921/719/19 поновлено строк для подання заяви про скасування судового наказу; задоволено заяву ТОВ "Автоматизація бізнесу про скасування судового наказу, виданого 16.10.2019 р. у справі №921/647/19; скасовано судовий наказ від 16.10.2019 р. у справі №921/647/19 про стягнення з ТОВ "Автоматизація бізнесу" на користь ТОВ "Ліберті Україна Т" 13677,88 грн. - заборгованість за договором оренди №9/10 від 02.05.2018 р. та 192,10 грн. судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу; роз`яснено ТОВ "Ліберті Україна Т", що заявлені ним вимоги можуть бути розглянуті у господарському суді в порядку спрощеного позовного провадження.

2.2. Правова позиція відповідача у відзиві на позов.

Відповідач у поданому відзиві на позов, сере іншого, зазначає таке.

Між ТОВ ЛІБЕРТІ УКРАЇНА Т та ТОВ "АВТОМАТИЗАЦІЯ БІЗНЕСУ" було укладено договір оренди №9/10 нежитлового приміщення від 02 травня 2018 року (надалі - договір оренди).

Згідно договору Орендодавець передає у тимчасове оплатне користування частину нежитлового приміщення (надалі Об`єкт) площею 16.1 м.кв., за адресою м. Тернопіль, вул. Микулинецька, буд. ЗА, офіс №910 (пункт 1.1 договору) для розміщення адміністративного персоналу та зберігання документації (пункт 1.2 договору). Орендодавець зобов`язався передати приміщення в стані придатному для мети його використання, що було здійснено згідно Акту приймання-передачі від 02.05.2018 року.

Договір оренди укладено 02 травня 2018р., відповідно до п.4.1 строк оренди становить 1 (один) рік (до 01.05.2019р.).

На прохання директора ТОВ ЛІБЕРТІ УКРАЇНА Т Боднара В.Б. 07 лютого 2019 року було надано доступ до приміщення для проведення ремонтних робіт Орендодавцем із проведення опалення (а саме проведення комунікацій та встановлення радіаторів опалення) за умови забезпечення стану приміщення придатного для використання відповідно до умов договору (тобто стан приміщення не повинен погіршитись від отриманого згідно Акту приймання - передачі). Але нажаль після проведення робіт Орендодавцем - стан приміщення став не придатним для цільового використання згідно договору оренди (фото 4 шт у додатку), а саме:

1) У бокових стінах були створені отвори діаметром від 30 до 50 см, крізь які надходило холодне повітря, пил, та гамір із суміжних не опалювальних приміщень.

2) Створені отвори у підлозі вздовж всього кабінету, які створюють незручності у пересування персоналу та встановленні меблів.

3) Меблі, документи і комп`ютерну техніку покрив товстий шар брудного будівельного пилу.

Своїми діями Орендодавець призвів до неможливості використання приміщення (Об`єкту) за його цільовим призначенням, чим грубо порушив пункт договору 5.4. а).

19 лютого 2019 року на звернення Відповідача, щодо відшкодування збитків (пункт 5.4 г договору) та приведення приміщення до первинного стану, який би дозволив його використовувати у господарські діяльності підприємства, керівник ТОВ ЛІБЕРТІ УКРАЇНА Т ОСОБА_1 не лише відповів відмовою (договір оренди на час звернення був чинний) але й відповів образами та фізичним насильством, про що відповідно була подана заява у правоохоронні органи (надається копія довідки Тернопільської міської комунальної лікарні швидкої допомоги №1905 від 19.02.2019 р. про завданні ушкодження та копія ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у справі №607/4552/19 від 22.02.2019 р.).

Окрім того у той же самий час ОСОБА_1 самоуправно здійснив відключення комунікацій Об`єкту (постачання електроенергії) тим самим знову грубо порушивши договір оренди та права Орендаря (пункт 5.4 б)), про що було також зазначено у заяві до правоохоронних органів.

06.03.2019 року на адресу ТОВ ЛІБЕРТІ УКРАЇНА Т була надіслана претензія щодо неналежного виконання ним договору оренди (копія претензії та квитанція ПАТ «УКРПОШТА » від 06.03.2019р. у додатках.)

22.03.2019 року Відповідачем був отриманий рекомендований лист від ТОВ ЛІБЕРТІ УКРАЇНА Т із вимогою за вихідним номером №01 та зазначеною датою 21.02.2019 року у строк один день звільнити приміщення (копія у додатку). Відповідно приміщення було повністю звільнене згідно зазначеної вимоги в один день, та надано акт приймання передачі орендованого приміщення, фото здійснені 24.03.2019 повністю це підтверджують, однак ОСОБА_1 ТОВ ЛІБЕРТІ УКРАЇНА Т незявився для підписання акта та відмовився від виконання умов договору.

Частиною першою статті 627 ПК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ТІК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Загальними положеннями про найм (оренду) передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди) (стаття 759 ЦК України).

За правилами статті 793 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається в письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню в разі, якщо його укладено строком на три і більше років.

Відповідно до статті 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Тобто законодавець передбачив загальне правило, за яким визначається як початок, так і припинення договірних правовідносин з оренди будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини).

Фактом початку та відповідно припинення правовідносин є підписання акта приймання - передачі нерухомого майна як від орендаря до орендодавця, так і від орендодавця до орендаря.

Сторони можуть установити й інший момент відліку строку, однак цю обставину вони повинні узгодити та викласти у договорі оренди.

Частиною третьою ст.653 ЦК України встановлено, що у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

За змістом статей 525.526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За змістом частини 1 статті 530 ТІК України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно ст.613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора. Боржник за грошовим зобов`язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.

Згідно ст. 615 ЦК України у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Згідно зі статтею 610 цього Кодексу порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (штрафу, пені) (ст. 611 ЦК України).

Позивачем на адресу ТОВ "АВТОМАТИЗАЦІЯ БІЗНЕСУ" претензія №1 від 21.02.2019р. не направлялась, а в конверті (рекомендованому листі) № 4600602258655 від 21.02.2019р., який отримано Відповідачем 22.03.2019р. було отримано вимогу за вихідним номером №01 від 21.02.2019 року про строк в один день звільнити приміщення, що було виконано.

Відповідач вважає, що Договір оренди від 02 травня 2018р. припинив дію на підставі вимоги Позивача №01 від 21.02.2019р. в односторонньому порядку.

Оскільки договір оренди є двостороннім правочином, то у орендодавця є обов`язок передати майно у користування орендареві, що кореспондує право орендаря вимагати передання йому об`єкта в користування, а у орендаря існує обов`язок вносити орендну плату та використовувати об`єкт оренди за його призначенням відповідно до умов договору, що відповідно кореспондує право орендодавця вимагати сплати орендної плати. Обидва ці зобов`язання взаємно обумовлюють один одного та є взаємопов`язаними.

У частині першій статті 762 ЦК України зазначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Аналізуючи вищенаведені норми законодавства, орендна плата за договором є платежем, який здійснюється саме за користування орендованим майном.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 6 статті 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Тобто, особливість вищезазначеної норми, що міститься в ч. 6 статті 762 ЦК України полягає в тому, що вона застосовується до тих випадків, коли майно взагалі не могло бути використане наймачем.

Отже, за змістом вказаної норми матеріального права, якщо наймач тимчасово позбавляється можливості користуватися найнятим майном через обставини, за які він не відповідає, він звільняється від плати за весь час неможливості такого користування. Обставини, що є причиною неможливості використовувати найняте майно наймачем, можуть бути пов`язані як з діяльністю наймодавця, так і з певними об`єктивними обставинами (обставини непереборної сили, випадку тощо)

Враховуючи викладене, беручи до уваги те, що Відповідач фактично не користувався орендованим приміщення з 22.03.2019р. а орендна плата внесена включно по березень 2019р. та через неправомірні дії Позивача, та отриманням 22.03.2019р. вимоги №01 від 21.02.2019 року щодо звільнення прміщення у строк один день, дана вимога була виконана та звільнено приміщення 22.03.2019р. та надано акт прийому-передачі приміщення, відповідно відсутні підстави для стягнення орендної плати.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.. 165 ГПК України відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліберті Україна Т".

2.3. Правова позиція позивача у поданій відповіді на відзив.

У відповіді на відзив позивач, серед іншого, стверджує таке.

31.01.2020 р. ТОВ "Автоматизація бізнесу" подало до Господарського суду Тернопільської області відзив на позов, в якому просило відмовити в задоволенні позову ТОВ "Ліберті Україна Т". У цьому відзиві на позов відповідач вказує на неможливість використання приміщення та звільнення ним приміщення 22.03.2019 р.

Однак, на думку позивача, такі твердженні ТОВ "Автоматизація бізнесу" суперечать вимогам ЦК України та не відповідають обставинам справи.

Так, 02 травня 2018 року між ТОВ "Ліберті Україна Т" (надалі - Орендодавець) та ТОВ "Автоматизація бізнесу" (надалі - Орендар) укладено Договір оренди №9/10 нежитлового приміщення (надалі - Договір).

Згідно п. 1.1 Договору, Орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове оплатне користування частину нежитлового приміщення (надалі "Об`єкт"), площею 16,1 м. кв., яке розташоване за адресою: м. Тернопіль, вул. Микулинецька, буд. За, офіс 910 (дев`ятий поверх).

Так, згідно акту приймання - передачі нежитлового приміщення від 02 травня 2018 року, Орендодавець передав, а Орендар прийняв частину нежитлового приміщення (надалі "Об`єкт"), площею 16,1 м кв., яке розташоване за адресою: м. Тернопіль, вул. Микулинецька, буд. За, офіс 910 (дев`ятий поверх).

Оскільки жодна із сторін Договору за 2 тижні до закінчення терміну (31.12.2018 р.) не повідомила про його розірвання, то цей Договір автоматично пролонговано на 2019 рік.

Відповідно до п. 7.1 Договору, повернення Орендодавцю об`єкта оренди за даним договором здійснюється в такому самому порядку що й під час передачі об`єкта в оренду.

Статтею 283 ГК України передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною першою статті 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною шостою статті 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Отже, наведена норма права визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

Крім того, обставини, зазначені у нормі частини шостої статті 762 ЦК України, повністю не охоплюються поняттям форс-мажорних обставин, адже на відміну від останніх, ознаками яких є їх об`єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність, перші можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією орендодавця, тобто обставини згідно з частиною шостою статті 762 ЦК України можуть включати обставини непереборної сили та випадку, втім не обмежуються ними.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 травня 2018 року по справі №910/7495/16 зазначала, що відсутність у частині шостій статті 762 ЦК України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

У даному випадку Відповідач не надав жодних доказів неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин.

Статтею 291 Господарського кодексу України передбачено, що договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Частиною 1 ст. 785 Цивільного кодексу України визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до п. 6.1 Договору, за користування об`єктом оренди Орендар сплачує плату в гривнях у розмірі 100 (окрім вартості за травень 2018 року, яка становить 60) гривень 00 коп. за 1 метр квадратний, а також одноразовий Гарантійний грошовий платіж у розмірі Орендної плати за два місяці у трок трьох банківських днів після підписання Акту приймання-передачі об`єкта оренди.

Оскільки відповідач після закінчення строку дії договору (на його думку) продовжував користуватися орендованим майном, то зобов`язання відповідача сплачувати орендну плату за весь час фактичного користування майном не припиняється, оскільки його припинення в розумінні умов договору пов`язано з моментом повернення орендованого майна, а не з фактом закінченням строку дії договору.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 12 квітня 2016 року по справі №910/20246/15.

3. Фактичні обставини встановлені судом.

Норми права, законодавство, судова практика, які застосував суд.

Мотивована оцінка судом аргументів, наведених учасниками справи.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, судом встановлено таке.

Із змісту частин 1,2 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе , неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів , пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Вказані завдання ГПК України, як і принцип верховенства права, закріплений у пункті 1 частини 3 статті 2 ГПК України, визначають основною метою господарського судочинства - справедливе вирішення судом спорів , з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів осіб, що звернулись за таким захистом до господарського суду. При цьому вказане завдання превалює (має перевагу) над іншими міркуваннями в судовому процесі.

3.1. Фактичні обставини справи встановленні судом.

Оцінка судом доказів поданих сторонами у підтвердження обставин

наведених ними у своїх заявах по суті справи.

Як вбачається із матеріалів справи 02.05.2018 року між ТОВ "Ліберті Україна Т" (надалі по тексту також - Позивач або Орендодавець) та ТОВ "Автоматизація бізнесу" (надалі по тексту також - Відповідача або Орендар) укладено Договір оренди №9/10 нежитлового приміщення (надалі по тексту також - Договір).

Згідно п. 1.1. Договору, Орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове оплатне користування частину нежитлового приміщення (надалі по тексту також - об`єкт або об`єкт оренди), площею 16,1 м кв., яке розташоване за адресою: м. Тернопіль, вул. Микулинецька, буд. 3а, офіс 910 (дев`ятий поверх).

Відповідно до п. 3.1. Договору, факт передачі-прийняття об`єкта оренди засвідчується актом, який складається і підписується уповноваженими представниками договірних сторін та є невід`ємною частиною даного Договору.

Об`єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання акту приймання-передачі об`єкту оренди п. 3.2. Договору.

Відповідно до п. 7.1. Договору повернення Орендодавцю об`єкта оренди за даним договором здійснюється в такому самому порядку що й під час передачі об`єкта в оренду.

При поверненні об`єкта оренди складається акт передачі - прийняття , який підписується представниками сторін (п. 7.2. Договору).

Згідно п. 7.3. Договору Об`єкт оренди вважається поверненим Орендарем і прийнятим Орендодавцем з моменту підписання акту передачі - прийняття.

До матеріалів справи долучено підписаний обома сторонами Акт приймання - передачі від 02.05.2018 за яким Орендодавець передав , а Орендар прийняв частину нежитлового приміщення (надалі "Об`єкт"), площею 16,1 м. кв., яке розташоване за адресою: м. Тернопіль, вул. Микулинецька, буд. 3а, офіс 910 (дев`ятий поверх).

Як вказано у п. 4.1. Договору, строк оренди становить 1 (один) рік.

Згідно п. 4.2. Договору Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2018.

Договір вважається автоматично пролонгованим, якщо за 2 тижні до закінчення терміну дії жодна із сторін не повідомила про його розірвання (п. 4.3. Договору).

Із письмових пояснень сторін у справі, у сукупності із показами як свідків їх представників - керівників, опитаних судом, вбачається, що у правовідносинах між сторонами мали місце ряд подій, які стали причиною конфлікту між сторонами, зокрема це такі.

07.02.2019 з ініціативи позивача у орендованому відповідачем приміщенні було розпочато проведення ремонтних робіт із проведення опалення (а саме проведення комунікацій та встановлення радіаторів опалення).

19.02.2019 після огляду орендованого приміщення після проведення ремонтних робіт між представником позивача та представником відповідача відбувся конфлікт, який пов`язаний із різними оцінками та розумінням представниками сторін наслідків проведеного ремонту орендодавцем для орендованого приміщення, зокрема, завданої шкоди ремонтом орендованому приміщенню та можливості подальшого використання орендованого приміщення за призначенням орендарем.

Обставини, зазначеного конфлікту, підтверджується поданими письмовими доказами - ухвалою суду Тернопільського міськрайонного суду від 22.09.2020 року № 607/4552/19, Довідкою медичної установи від 19.02.2019 № 1905, письмовими поясненнями представників сторін, а також показами як свідків - керівників позивача та відповідача (протокол звукозапису від 15.09.2020.).

06.03.2019 року відповідачем на адресу позивача була надіслана Претензія від 05.03.2019 вих. № 1. Із змісту претензії відповідач вимагав від позивача:

1)Привести стан Об`єкту до належного стану, який би дозволяв його використовувати за цільовим призначенням згідно договору оренди.

2)Відновити вимкнені комунікації, а саме електропостачання Об`єкту.

3)Здійснити перерахунок орендної плати та вартість спожитих комунальних послуг за весь період від часу здійснення ремонтних робіт, завдяки чому Об`єкт оренди стало не можливо використовувати згідно цільового призначення.

4)Узгодити та відшкодувати у повній мірі завдані діями Орендодавця збитки та в наслідок цього втрачені фінансові вигоди понесені ТОВ АВТОМАТИЗАЦІЯ БІЗНЕСУ (Орендар) за час вимушеного простою.

5)Негайно повідомити Орендаря про розгляд даної претензії.

Вказана претензія надіслана відповідачем позивачу рекомендованим листом, що підтверджується квитанціями про надіслання рекомендованої кореспонденції від 06.03.2019 № 4602702193596.

Спірні докази та оцінка їх судом.

Як стверджує позивач 21.02.2019 року ТОВ "Ліберті Україна Т" надіслав ТОВ Автоматизація бізнесу претензію про оплату заборгованості за оренду нежитлового приміщення та спожиті комунальні послуги, згідно договору оренди від 02.05.2018 р., в сумі 2455,47 грн.

Як доказ надіслання вказаної претензії позивачем долучено суду квитанцію про надіслання рекомендованого відправлення № 4600602258655 від 21.02.2019.

Проте, відповідач заперечує факт надіслання йому вказаної претензії, а зазначає, що у конверті (рекомендованому листі) № 4600602258655 від 21.02.2019р., який отримано відповідачем 22.03.2019р. було отримано вимогу за вихідним номером № 01 від 21.02.2019 року про строк в один день звільнити приміщення.

Як докази на підтвердження зазначеного відповідачем подано копію конверта з відміткою рекомендованого відправлення № 4600602258655 та лист вимогу вих. № 01 від 21.02.2019.

Із змісту листа - вимоги вих. № 01 від 21.02.2019 вбачається, що вона містить як підпис директора ТОВ ЛІБЕРТІ УКРАЇНА Т так і проставлену печатку ТОВ ЛІБЕРТІ УКРАЇНА Т .

Факт надіслання зазначеного листа - вимоги вих. № 01 від 21.02.2019 позивачем на адресу відповідача підтвердився і показами директора позивача - ТОВ ЛІБЕРТІ УКРАЇНА Т (протокол звукозапису від 15.09.2020.).

Оцінивши, подані сторонами взаємно заперечуючі докази, суд, застосовуючи положення статті 79 ГПК України вважає, що більш вірогідними у даному випадку є докази подані відповідачем. Так, є більш вірогідними докази у справі у підтвердження обставини надіслання позивачем у конверті від 21.02.2019 (рекомендованому листі № 4600602258655), листа - вимоги до відповідача за вихідним номером № 01 від 21.02.2019.

Таким чином, судом дається оцінка як доказу - листу - вимозі за вихідним номером № 01 від 21.02.2019.

Із змісту вказаної вимоги позивач, серед іншого, вказував відповідачу про те, що ТОВ "Автоматизація бізнесу" в особі директора Лук`янець Олега Володимировича умов договору в частині оплати не виконує. Тому, керуючись положеннями ЦК України п. 2.4. Договору, позивач вимагав у строк одного дня з моменту відправки звільнити приміщення за адресою: 46000, Тернопільська обл., м. Тернопіль, вул. Микулинецька 3А/910.

Відповідач стверджує, що вказану вимогу ним отримано 22.03.2019 року. після чого ним було складено акт приймання-передачі від 22.03.2019, проте, представник позивача для його підписання не з`явився, разом з цим відповідач звільнив орендоване приміщення і з 22.03.2019 не користується ним.

Повідомлення позивача про припинення договору оренди.

28.12.2019 позивачем підготовлено відповідачу повідомлення про припинення договору оренди від 02.05.2018 із змісту якого позивач повідомляв відповідача про припинення (розірвання) з 31.12.2019 року договору оренди № 9/10 від 02.05.2018. До даного повідомлення долучено Акт приймання - передачі нежитлового приміщення датований 31.12.2019, вказаний акт підписано орендодавцем - позивачем у справі.

Слід відмітити, що матеріалами справи підтверджується та обставина, що відповідач отримав дані повідомлення і акт так як саме відповідачем подано їх як докази до обґрунтування відзиву на позов.

3.2. Норми закону які врегульовують спірні правовідносини.

Як вбачається між сторонами виникли правовідносини з виконання та припинення дії договору найму (оренди). Зазначені правовідносини врегульовано такими нормами законів.

Загальні положення про зобов`язання, правочин, договір найму (оренди).

Так, у відповідності до частини 1 статті 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Аналогічні за змістом норми містяться і в ст. ст. 509, 526 ЦК України.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов`язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 174 ГК України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати серед іншого з: - закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; - господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 2 статті 180 ГК господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. При цьому, відповідно до частини третьої тієї ж норми при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Подібні вимоги містяться в ч. 1 ст. 193 ГК України, відповідно до якої суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених господарським кодексом України.

У ст. 530 ЦК України вказано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь- який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України)

Згідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду. У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб`єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом (ст. 222 ГК України).

У даному випадку між сторонами склалися правовідносини з оренди нерухомого майна - частини нежитлового приміщення.

Як вказано у статті 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Об`єктом оренди можуть бути: нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно статті 286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

У статті 762 ЦК України вказано, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою (ст. 797 ЦК України).

Статтею 291 ГК України передбачено, що договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Частиною 1 статті 785 ЦК України визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

3.3. Спірні правовідносини у справі.

3.3.1. Строк (термін) дії Договору.

Відповідно до статті 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк.

Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк.

Законом можуть бути встановлені максимальні (граничні) строки договору найму окремих видів майна.

Якщо до спливу встановленого законом максимального строку найму жодна із сторін не відмовилася від договору, укладеного на невизначений строк, він припиняється зі спливом максимального строку договору.

Договір найму, строк якого перевищує встановлений законом максимальний строк, вважається укладеним на строк, що відповідає максимальному строку.

Із змісту статті 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Відповідно до частини 4 статті 284 ГК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Як вказано у п. 4.1. Договору: Строк оренди становить 1 (один) рік.

Згідно п. 4.2. Договору Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2018.

Позивач вважає, що оскільки жодна із сторін Договору за 2 тижні до закінчення терміну дії Договору - 31.12.2018 не повідомила про його розірвання, то цей Договір автоматично продовжено на 2019 рік.

У свою чергу, відповідач вважає, що так як договір оренди укладено 02.05.2018 то відповідно до п. 4.1 строк оренди становить 1 (один) рік - до 01.05.2019, а зважаючи на вимогу позивача № 01 від 21.02.2019 про звільнення приміщення і звільнення його відповідачем як орендарем вказаний договір оренди достроково припинив строк своєї дії.

Розглянувши та оцінивши умови Договору оренди нежитлового приміщення № 9/10 від 02.05.2018, суд вважає, що вказані умови строку дії договору визначені у пунктах 4.1. та 4.2. договору в певній мірі суперечать одна одній. Зокрема, якщо договір за таких умов на практиці буде укладено (підписано) пізніше ніж 31.12.2018, що і має місце у даних спірних правовідносинах, то у такому випадку, не може бути виконано і п. 4.1. Договору і п. 4.2. Договору одночасно.

По при це, на думку суду, Договір оренди між сторонами первинно мав передбачений у своїх умовах - преклюзивний термін (строк) його дії, з настанням якого припиняються суб`єктивні права та обов`язки за договором і це є чітко визначена дата за договором - 31.12.2018 року .

А тому, суд вважає, що не зважаючи на те, що у п. 4.1. Договору оренди визначено строк оренди в 1 рік іншим пунктом 4.2. Договору, який має перевагу у застосуванні, визначено чітку дату до якої діє Договір оренди, незалежно від того, коли його було укладено - діє до 31.12.2018 .

Враховуючи ту обставину, що жодна із сторін Договору за 2 тижні до закінчення терміну дії Договору до 31.12.2018 не повідомила про його розірвання, доказів чого сторонами суду не подано, то слід вважати, що Договір оренди між сторонами згідно умов п. 4.3. Договору та умов чинного законодавства пролонговано ними на 2019 рік - до 31.12.2019.

3.3.2. Дострокове припинення дії договору оренди.

Із змісту статті 291 ГК України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється у разі: - закінчення строку, на який його було укладено; - викупу (приватизації) об`єкта оренди; - ліквідації суб`єкта господарювання-орендаря; - загибелі (знищення) об`єкта оренди.

Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 781 ЦК України договір найму припиняється у разі смерті фізичної особи - наймача, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір найму припиняється у разі ліквідації юридичної особи, яка була наймачем або наймодавцем.

Із змісту статті 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Статтями 783 та 784 ЦК України передбачено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: 1) наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; 2) наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; 3) наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; 4) наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов`язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Наймач має право вимагати розірвання договору найму, якщо: 1) наймодавець передав у користування річ, якість якої не відповідає умовам договору та призначенню речі; 2) наймодавець не виконує свого обов`язку щодо проведення капітального ремонту речі.

Відповідно до статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Із змісту п. 9.1. Договору оренди даний договір може бути припинений за згодою сторін або з підстав і в порядку, передбаченому чинним законодавством, а також внаслідок: - закінчення строку на який його укладено; - в разі несплати орендної плати протягом 1-го (одного) місяця; - знищення об`єкта оренди; - банкрутства Орендаря.

При цьому у даних спірних правовідносинах у справі № 921/19/20 має місце різне трактування сторонами обставин припинення дії Договору оренди.

Так, позивач вважає, що незважаючи на те, що ним надсилалась вимога відповідачу № 01 від 21.02.2019 про звільнення приміщення, в силу того, що приміщенні не звільнено відповідачем, не підписано акту приймання - передачі то договір є чинним та припинив свою дію лиш 31.12.2019 в силу повідомлення позивача на адресу відповідача від 28.12.2019.

У свою чергу, відповідач вважає, що Договір оренди від 02.05.2018 достроково припинив дію на підставі вимоги Позивача №01 від 21.02.2019р. і звільнення орендованого приміщення відповідачем як орендарем з 22.03.2019.

Розглянувши та оцінивши вимогу відповідача від 21.02.2019 та дії обох сторін із повідомлення один одного в частині припинення дії договору оренди та їх дії щодо повернення орендованого майна, суд дійшов висновку, що поданими сторонами доказами не підтверджується факту дострокового припинення дії Договору оренди ні з 21.02.2019 ні з 22.03.2019 як і факту належної передачі орендованого майна з оренди від Орендаря відповідача до Орендодавця позивача.

При цьому, суд вважає, що вказана обставина, зумовлена нерозумною та недобросовісною поведінкою, що мала місце з боку обох сторін Договору оренди, а тому, і спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій та з вини обох сторін у справі, зокрема, внаслідок нерозумної та недобросовісної поведінки їх уповноважених представників - керівників.

При цьому суд керувався та виходив з таких обставин справи та міркувань стосовно них.

Із змісту пункту 6 частини 1 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства, серед інших, є: справедливість , добросовісність та розумність .

Згідно частини 3 статті 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до частиною 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання , враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У чинному законодавстві України та багатьох країн світу закріплений і діє протягом багатьох століть, ще давньоримський принцип: Договори мають виконуватись (Рacta sunt servanda).

У чинному законодавстві його відображено у статті 526 ЦК України, яка передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Стосовно договорів принцип уточнено статтею 629 ЦК України згідно якої договір є обов`язковим для виконання сторонами.

При цьому, як уже зазначалось судом раніше, із змісту п. 7.1. Договору оренди укладеного між сторонами повернення Орендодавцю об`єкта оренди за даним договором здійснюється в такому самому порядку що й під час передачі об`єкта в оренду.

Проте, ні на момент звернення до суду, ні під час розгляду справи сторонами суду не подано підписаного обома сторонами Акту передачі - приймання орендованого майна, який би свідчив про його належне повернення з Оренди згідно умов договору.

При цьому, обставини справи вказують на те, що кожна із сторін своїми діями сприяла тому, щоб такий акт в розумні і стислі строки не був підписаний між сторонами.

Так, позивач надсилаючи відповідачу вимогу від 21.02.2019 вих. № 01 і вимагаючи від відповідача звільнити орендоване приміщення :

по - перше, посилався у вимозі на неіснуючий пункт 2.4. Договору оренди;

по - друге, визначив неможливий до виконання строк звільнення даного приміщення - у строк одного дня з моменту відправки листа ;

по - третє, визначаючи строк в один день для звільнення приміщення порушив п.п. г) п. 5.2. та п. 9.1. даного Договору;

по - четверте, не долучив до цього листа - вимоги ні Акту передачі - приймання об`єкта оренди ні визначив у ньому ні дня, ні часу, ні місця, коли і де має відбутись двостороннє підписання Акта передачі-приймання і повернення об`єкта з оренди в належний спосіб як це передбачено п.п. 7.1.-7.3. Договору оренди.

Вказані дії зі сторони позивача , який вимагаючи від відповідача дострокового звільнення орендованого приміщення, а звідси - дострокового припинення дії Договору оренди, не забезпечивши при цьому розумних, зрозумілих і можливих до практичного виконання умов з оформлення припинення дії Договору та повернення орендованого майна, є, на думку суду, недобросовісними та нерозумними.

Такими ж слід кваліфікувати у цьому випадку і дії у відповідь зі сторони відповідача.

Так, представник відповідача отримавши вимогу позивача від 21.02.2019 вих. № 01 розуміючи і усвідомлюючи, що її зміст не містить чіткої дати та місця підписання акту передачі - прийняття прибув на орендований об`єкт із підписаним актом датованим 22.03.2019 у день після отримання вимоги, та не дочекавшись на вказаному об`єкті представника позивача звільнивши попередньо приміщення від свого майна замкнув приміщення - об`єкт оренди залишивши там підписаний односторонньо акт передачі - приймання.

Проте, такі дії представника відповідача також не є, на думку суду, розумними та добросовісними з огляду на таке:

По - перше представником відповідача в односторонньому порядку визначено день і місце де мало відбутися підписання акту передачі - приймання об`єкту оренди, так як такий день в силу змісту вимоги позивача визначити достовірно не вдається до можливого. При цьому доказів того, що відповідач якимось чином додатково інформував позивача про місце і час, куди і коли він прибуде для підписання акту суду відповідачем не подано, а його керівник у своїх показах зазначив, що такого ним не вчинялось.

По - друге, представником відповідача не заперечене і не спростоване твердження позивача, що доступ до орендованого приміщення мав під час виникнення спірних правовідносин лише відповідач, в силу того, що ключі від приміщення мав у своєму розпорядженні лише він. Звідси, дії відповідача з підписання і залишення акту передачі-прийому орендованого приміщення у цьому ж приміщенні, є нерозумними, так як розраховувати, що такий Акт зможе підписати інша сторона не є розумним. При цьому представником відповідача підтверджено показами, що він до адміністративного приміщення Позивача - орендодавця не заходив та акту будь - кому із представників (працівників) позивача не передавав. Взагалі за показами керівників обох сторін, кожен з них в день можливого підписання Акту знаходився у своєму приміщенні та вони не мали жодного контакту один з одним.

По - третє, звільняючи приміщення і переїжджаючи в інше приміщення, відповідач про таке жодним чином не попередив позивача, як і не повернув керівнику позивача чи іншим особам ключів від цього приміщення, так як доказів такого суду зі сторони відповідача не подано. Навпаки, відомостями про юридичну особу ТОВ Автоматизація бізнесу , які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (згідно ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань такі відомості вважаються достовірними), підтверджується той факт, що до листопада 2019 місцезнаходженням відповідача було вказано місцезнаходженням юридичної особи: вул. Микулинецька, 3-А, офіс 910, м. Тернопіль.

Вказані дії зі сторони відповідача, який звільняючи дострокового орендоване приміщення, а звідси - дострокового припиняючи дію Договору оренди, не забезпечив при цьому ні належного повідомлення про це позивача, ні зрозумілих і можливих до практичного виконання умов з оформлення припинення дії Договору оренди та повернення орендованого майна - укладення акту передачі - прийняття, є, як і у випадку з позивачем, на думку суду, недобросовісними та нерозумними.

Таким чином, суд вважає, що є безпідставним зі сторони відповідача вважати , що в силу вимоги позивача вих. № 01 від 21.02.2019 про звільнення приміщення, яка отримана відповідачем 22.03.2019 і виконана ним шляхом звільнення приміщення та підписання односторонньо акту передачі - прийняття від 22.03.2019, правовідносини між відповідачем як Орендарем та позивачем як Орендодавцем припинились і у відповідача відсутні підстави для сплати платежів за Договором оренди за період зазначений позивачем у позові.

Суд ще раз констатує ту обставину, що сторони за спірним Договором оренди не виконали умов чинного законодавства та умов Договору оренди в частині порядку дострокового припинення чи та/або розірвання договору оренди в односторонньому порядку, як і не дотримались порядку повернення орендованого майна з оренди визначеного Договором оренди. Зокрема, сторони не забезпечили належного укладення і підписання у двосторонньому порядку Акту передачі - прийняття об`єкту оренди з оренди як це визначено пунктами 7.1.,7.2.,7.3. Договору оренди.

А тому, об`єкт оренди перебував в оренді, а Договір оренди № 9/10 від 02.05.2018 був чинним для сторін протягом пролонгованого строку його дії - до 31.12.2019.

3.3.3. Неможливість використання об`єкта оренди відповідачем

після проведених ремонтних робіт позивачем.

Суд також критично розглядає твердження відповідача про неможливість виконання ним умов Договору в силу відсутності можливості після ремонту приміщення проведеного позивачем використовувати орендоване майно за призначенням.

При цьому суд виходив з таких міркувань

Як стверджує відповідач на прохання директора ТОВ ЛІБЕРТІ УКРАЇНА Т Боднара В.Б. 07.02.2019 року відповідачем було надано доступ позивачу, а саме його працівникам, до приміщення для проведення ремонтних робіт Орендодавцем із проведення опалення (а саме проведення комунікацій та встановлення радіаторів опалення) за умови забезпечення стану приміщення придатного для використання відповідно до умов договору (тобто стан приміщення не повинен погіршитись від отриманого згідно Акту приймання - передачі). Але нажаль, як стверджує відповідач, після проведення робіт Орендодавцем - стан приміщення став не придатним для цільового використання згідно договору оренди), а саме:

3) Меблі, документи і комп`ютерну техніку покрив товстий шар брудного будівельного пилу.

Відповідач вважає, що своїми діями Орендодавець призвів до неможливості використання приміщення (Об`єкту) за його цільовим призначенням.

Відповідно до статті 607 ЦК України зобов`язання припиняється неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Із змісту статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв`язку з виконанням цього договору.

Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом

Відповідно до частини 4 статті 762 ЦК України наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася.

Згідно з частиною 6 статті 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Із змісту частини 4 та частини 6 статті 762 ЦК України ними передбачено різні права орендаря вимагати, у першому випадку - зменшення орендної плати, у другому - звільнення від орендної плати.

Різняться і підстави до застосування вказаних випадків. Так, у першому випадку, це коли можливість користування майном істотно зменшилася, а у другому - коли майно не могло бути використане орендарем через обставини, за які він не відповідає.

При цьому у спірних правовідносинах в межах даної справи відповідач Орендар вважає, що він саме звільняється від плати за Договором оренди в силу того, що ним не використовувалось майно та, що таке майно не могло ним використовуватись в силу обставин за які він не відповідає - ремонту приміщення, яке призвело до суттєвих недоліків у використанні майна.

Проте, суд не вбачає, що відповідачем доведено суду ту обставину, що вказане приміщення неможливе до використання орендарем взагалі і що у даному випадку є підстави застосувати частину 6 статті 762 ЦК України.

Так, по - перше, вбачається що ремонт приміщення відбувався за згоди відповідача, який передав ключі робітникам позивача, які здійснювали цей ремонт і таким чином надав їм на час ремонту доступ до приміщення. Сам представник відповідача, як слідує з його пояснень, усвідомлював, які роботи будуть проводитись у приміщенні - встановлення опалення.

По - друге, вбачається, що ремонтні роботи з встановлення опалення покликані саме покращити якість використання приміщення - якість його опалення, а не погіршити його.

По - третє, відповідачем не доведено суду, що недоліки на які він вказує, які виникли після ремонту, а саме отвори у бокових стінах та підлозі кабінету, шар будівельного пилу є настільки суттєвими, що вони не дозволяють взагалі використовувати орендарем приміщення за призначенням.

Із аналізу наведених відповідачем недоліків, зокрема, і фотосвітлин відповідача, вбачається, що певні недоліки все таки мають місце, проте, вони не є такими істотними, що унеможливили б використання орендованого приміщення взагалі.

Слід відмітити, що факт існування недоліків частково не заперечено і представником позивача, проте, він не визнає факту неможливості використання приміщення відповідачем.

Також, слід звернути увагу і на те, що із аналізу змісту претензії від 05.03.2019 вих. № 1. відповідач вимагав від позивача саме усунення недоліків та зменшення орендної плати (перерахунок орендної плати), а не звільнення від неї.

При цьому, на думку суду, з доказів поданих сторонами як і пояснень та показів представників (керівників) обох сторін, у даному спірному випадку мало місце саме певне зменшення можливості повноцінного користування майном із сторони відповідача, зокрема, на час проведення ремонту чи після нього в силу негативних наслідків ремонту не усунутих позивачем.

Разом з цим, доведеність істотності цих недоліків, їх час, розмір, суттєвість, як і обрахунок їх вартості та обрахунок розміру платежів за договором на які повинно бути проведене зменшення розміру орендної плати покладається на відповідача у справі, якщо він таке стверджує.

Проте, відповідач в межах даної справи такого не здійснив в силу того, що вважає, що звільнений від сплати платежів за договором взагалі, так як приміщення не придатне для використання в цілому. Таким чином предметом своїх заперечень відповідач визначив - частину 6 статті 762 ЦК України.

Суд також враховує правові позиції ВС з орендних правовідносин, зокрема такі.

1. Постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі 910/7495/16 : … Згідно з частиною шостою статті 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Отже, наведена норма права визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає. …. Крім того, обставини, що спричинюють неможливість можуть включати обставини непереборної сили (форс-мажору) та випадку, втім не обмежуються ними … .

2. Постанова Верховного Суду від 14.02.2018 у справі 910/1522/16 визначає, що: … сервісні послуги, передбачені договором оренди, підлягають оплаті незалежно від перебування орендаря у приміщенні , оскільки нараховуються за загальною площею приміщень у складі будівлі, а орендодавець несе витрати на утримання всіх приміщень будівлі … .

3. Постанова Верховного Суду від 11.06.2018 у справі № 910/8413/17: орендарем не доведено, що майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає, оскільки він особисто надав дозвіл для проведення ремонтних робіт та не надав доказів того, що своєчасно попередив орендодавця про неможливість у спірний період використовувати майно .

4. Постанова Верховного Суду від 22.05.2019 у справі № 914/1248/18: Частиною 6 ст. 762 ЦК України встановлено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Норма права, закріплена в ч. 6 ст. 762 ЦК України, визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає. Обставини, зазначені у даній статті можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією як орендодавця, так і орендаря. Верховний Суд констатує, що для застосування ч. 6 ст. 762 ЦК України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном, визначальною умовою звільнення від сплати орендної плати є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Позивач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем і він не відповідає за ці обставини .

Таким чином, суд вважає доведеним позивачем та не спростованим відповідачем, що на час розгляду справи Орендар об`єкта оренди Орендодавцю не повернув, про відмову від даного Договору в односторонньому порядку належним чином Орендодавця не повідомляв, а тому, слід вважати, що на час пролонгованого строку дії Договору оренди до 31.12.2019, договір обов`язковий до виконання сторонами у тому числі і щодо сплати платежів за ним.

Так, за період з 02.05.2018 р. по 30.12.2019 р. ТОВ Автоматизація бізнесу зобов`язана була сплатити ТОВ "Ліберті Україна Т" 31556,00 грн. орендної плати та 5716,49 грн. в якості відшкодування вартості спожитих комунальних послуг.

В свою чергу, ТОВ Автоматизація бізнесу за вказаний період сплатило ТОВ "Ліберті Україна Т" 17 880,72 грн. заборгованої орендної плати та вартості спожитих комунальних послуг, а з квітня 2019 року неоплачувало орендну плату за користування Об`єктом оренди та вартості спожитих комунальних послуг на цьому Об`єкті.

Таким чином, на даний час ТОВ Автоматизація бізнесу зобов`язана сплатити ТОВ "Ліберті Україна Т" 19 391,77 грн. заборгованої орендної плати та вартості спожитих комунальних послуг, які підлягають до задоволення судом.

4. Висновок суду.

Стаття 129 Конституції України вказує, що до однієї із основних засад судочинства відноситься змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості

Згідно із частин 2-3 статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 73, частин 1,3 статті 74 статей 76,77,78,79 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п.58 рішення від 10.02.2010 (заява №4909/04) Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303-А, п.29)

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (п. 54 рішення від 28.10.2010 (заява №4241/03) Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, а саме стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоматизація бізнесу» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліберті Україна Т» - 19 391 (дев`ятнадцять тисяч триста дев`яносто одну) грн 77 коп. заборгованості.

5. Судові витрати.

Згідно частини 2 статті 151 ГПК України, у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувану не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Відповідно до частин 1,2 статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 9 статті 129 ГПК України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

При цьому, суд вважає, що спір у даній справі № 921/19/20 виник у результаті неправильних дій зі сторони обох сторін як позивача так і відповідача.

Зокрема, як уже зазначалось судом вище, суд вважає, що між сторонами не відбулося факту належного, добросовісного та розумного виконання умов Договору оренди, у тому числі, але не виключно, і щодо дострокового припинення договору оренди та передачі орендованого майна з оренди від Орендаря відповідача до Орендодавця позивача за актом передачі-прийняття як це передбачено Договором оренди.

При цьому, суд вважає, що вказані обставини, зумовлені неналежною, нерозумною та недобросовісною поведінкою, що мала місце з боку обох сторін Договору оренди - сторін у даній справі. А тому, і спір у даній справі № 921/19/20 виник внаслідок неправильних дій та з вини обох сторін у справі, зокрема, внаслідок неналежної, нерозумної та недобросовісної поведінки їх уповноважених представників - керівників.

Обґрунтування і мотиви зазначеного висновку суду, як і аргументаціях неналежних, нерозумних та недобросовісних дій представників сторін наведена судом вище.

А тому, використовуючи право, надане частиною 9 статті 129 ГПК України судові витрати, понесені сторонами, у тому числі судовий збір та витрати на правову допомогу, суд покладає на кожну із сторін у справі, в частині понесених нею витрат. У зв`язку з цим, у даному випадку, кожна сторона несе самостійно фінансовий тягар понесених нею судових витрат у справі (у тому числі і витрат на правову допомогу адвокатів), так як вони не підлягають відшкодуванню (стягненню) їй за рахунок іншої сторони.

Таким чином, суд, судові витрати, в порядку частини 9 статті 129 ГПК України, понесені позивачем покладає повністю на позивача. А судові витрати, в порядку частини 9 статті 129 ГПК України, понесені відповідачем покладаються судом повністю на відповідача.

Враховуючи положення статей положеннями статей 7, 13, 42, 74-79, 86, 209-210, 233, 236, 238, 240, 241, з 253 по 259 у сукупності з іншими статтями Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоматизація бізнесу» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліберті Україна Т» - 19 391 (дев`ятнадцять тисяч триста дев`яносто одну) грн 77 коп. заборгованості.

3. Судові витрати, в порядку частини 9 статті 129 ГПК України, понесені позивачем покласти на позивача.

4. Судові витрати, в порядку частини 9 статті 129 ГПК України, понесені відповідачем покласти на відповідача.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліберті Україна Т» , вул. Микулинецька, 3-А, офіс 811, м. Тернопіль, 46008 (код ЄДРПОУ 42006371) ;

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоматизація бізнесу» , вул. Бродівська, 5, м. Тернопіль, 46002 (код ЄДРПОУ 39286288).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в порядку статей з 253 по 259 ГПК України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише скорочену (вступну та резолютивну) частину рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.17.5 Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності нової редакції Господарського процесуального кодексу України, а саме до 15.12.2017 року. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повне рішення складено 16.10.2020 протягом робочих днів з дня проголошення скороченої (вступної та резолютивної) частини рішення.

Повний текст рішення надіслати учасникам справи рекомендованою кореспонденцією із повідомленням про вручення поштового відправлення або вручити наручно, особисто уповноваженим представникам учасників справи.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб -порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Суддя В.Л. Гевко


Суд	Господарський суд Тернопільської області
Дата ухвалення рішення	24.09.2020
Оприлюднено	19.10.2020
Номер документу	92252181
Судочинство	Господарське

Гевко В.Л.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 24.09.2020 по справі 921/19/20ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —921/19/20

Рішення від 24.09.2020

Рішення
від 24.09.2020 по справі 921/19/20
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ