Постанова

від 13.10.2020 по справі 913/526/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2020 року

м. Київ

Справа № 913/526/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пількова К. М., суддів: Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпел Гріффін Груп" на ухвалу Господарського суду Луганської області від 25.10.2019 (суддя Драгнєвіч О. В.) та постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.07.2020 (головуючий суддя Геза Т. Д., судді Мартюхіна Н. О., Шутенко І. А.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпел Гріффін Груп" до Публічного акціонерного товариства "Алчевський коксохімічний завод", зацікавлена особа - Публічне акціонерне товариство "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" про стягнення 1 809 747, 47 грн.

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. 03.07.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Імпел Гріффін Груп" (далі - Позивач, Товариство, Стягувач) звернулося до Публічного акціонерного товариства "Алчевський коксохімічний завод" (далі - Відповідач, Завод, Боржник) з позовом про стягнення загального розміру заборгованості 1 809 747, 47 грн, в тому числі суми основного боргу 1 400 902, 76 грн, 3 % річних за час прострочення грошового зобов`язання у розмірі 64 675, 93 грн та 344 168, 78 грн інфляційних.

2. Розгляд справи судами

2.1.Рішенням Господарського суду Луганської області від 14.08.2017 позов задоволено частково; припинено провадження у справі стосовно заявлених позовних вимог про стягнення 3 % річних в частині 7 712, 62 грн, нарахованих за зобов`язаннями жовтня, грудня 2014 року, та інфляційних втрат в частині 68 299, 49 грн, нарахованих за зобов`язаннями жовтня, грудня 2014 року; стягнуто з Заводу на користь Товариства основний борг у сумі 1 400 902, 76 грн, інфляційні втрати в сумі 254 887, 25 грн, 3 % річних у сумі 56 902, 96 грн, витрати із сплати судового збору в сумі 25 690, 39 грн; в решті позову відмовлено. Заяву Заводу про відстрочення виконання рішення суду задоволено частково; відстрочено виконання рішення суду від 14.08.2017 до 30.09.2017.

3. Короткий зміст заяви про звернення стягнення на грошові кошти

3.1. У жовтні 2019 року Товариство звернулося до місцевого господарського суду із заявою, в якій просило звернути стягнення на грошові кошти Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (далі - Комбінат), яке має заборгованість перед Відповідачем, в розмірі суми основного боргу 7 536 463 грн, 6 702 318, 03 грн суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, 3 % річних в розмірі 642 450, 25 грн та судового збору в розмірі 206 700, 00 грн згідно з наказом № 908/1858/16, на користь Позивача в сумі 1 513 383, 36 грн.

3.2. Заява мотивована тим, що станом на час подання цієї заяви заборгованість Відповідача складає 1 513 383, 36 грн, що підтверджується довідкою щодо суми заборгованості станом на 29.08.2019. Водночас, з Єдиного державного реєстру судових рішень Позивачу стало відомо про те, що рішенням Господарського суду Запорізької області від 28.09.2016 у справі № 908/1858/16 за позовом Заводу до Комбінату, з останнього стягнуто 7 536 463, 00 грн суми основного боргу, 6 702 318,03 грн суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, 642 450, 25 грн 3 % річних та судовий збір в розмірі 206 700, 00 грн. Вказане рішення набрало законної сили 16.11.2016 та в Автоматизованій системі виконавчих проваджень відсутні відомості про його примусове виконання.

4. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

4.1. 25.10.2019 Господарський суд Луганської області ухвалою, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 08.07.2020, у задоволенні заяви Товариства про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником - Комбінату, відмовив.

4.2. Ухвала суду першої інстанції мотивована недоведенням Позивачем факту невиконання Боржником рішення і, як наслідок, наявності заборгованості за цим рішенням, а відсутність належних та достатніх доказів на підтвердження цих обставин виключає можливість суду достеменно встановити наявність повністю або частково несплаченої заборгованості за рішенням суду, що є необхідною умовою для задоволення заяви Стягувача про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед Боржником у відповідній сумі. Також вказав на неподання учасниками справи відповідних доказів виконання (невиконання) судового рішення у справі № 908/1858/16.

З наведеним висновком погодився апеляційний господарський суд, вказавши з посиланням на положення статті 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) на відсутність підстав для задоволення клопотання Позивача про долучення до матеріалів справи додаткових доказів: копії облікової картки на зведене виконавче провадження, копії листа Державної податкової служби України ГУ ДПС у м. Києві № 59815/10/26-15-02-01-22 від 06.12.2019, копії довідки від 22.11.2019 № 191764/0401-1 з АТ "Сітібанк", відомостей від Товариства про відкриті рахунки в період з 01.01.2017 по 06.12.2019, копії довідки з АТ "ВТБ Банк" від 07.11.2019 № 6155/1-2, оскільки Позивач не навів причин неможливості отримання зазначених доказів та причин неможливості їх подання до суду першої інстанції до постановлення судом оскаржуваної ухвали.

5. Короткий зміст вимог касаційної скарги

5.1. Позивач (Скаржник) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Луганської області від 25.10.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.07.2020, винести постанову, якою задовольнити заяву та звернути стягнення на грошові кошти Комбінату, який має заборгованість перед Заводом, в розмірі суми основного боргу 7 536 463 грн, 6 702 318, 03 грн суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, 3 % річних в розмірі 642 450, 25 грн та судового збору в розмірі 206 700, 00 грн згідно з наказом № 908/1858/16, на користь Товариства в сумі 1 513 383, 36 грн

6. Доводи Скаржника, викладені у касаційній скарзі

6.1. При ухваленні оскаржуваних судових рішень суди неправильно застосували частину другу статті 336 ГПК України.

6.2. Стягнення з Заводу заборгованості відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" не здійснювалося. В рахунок погашення заборгованості Заводу перед Товариством Корпорацією "Індустріальна спілка Донбасу" на умовах Договору № ИСД-031-2018 від 20.12.2018 про виконання грошових зобов`язань боржника іншою особою та додаткових угод № 1 та № 2 до нього було здійснено часткове погашення вказаної заборгованості, всього 225 000, 00 грн та будь-яких інших надходжень на рахунки Стягувача в рахунок виконання рішення в цій справі не надходило. Таким чином станом на час звернення із цією заявою сума заборгованості складає 1 513 383,36 грн, що підтверджується довідкою щодо суми заборгованості станом на 29.08.2019.

6.3. Недоречним є посилання судів на статтю 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", оскільки заборгованість Заводу є безспірною, враховуючи, що встановлена рішенням суду у справі, в якій Відповідач був учасником, але про погашення заборгованості не заявляв.

6.4. Суди не врахували висновок, викладений у постанові Верховного Суду у справі № 913/381/18, в якій Суд зазначив, що предметом дослідження суду у даному випадку буде факт наявності заборгованості та факт беззаперечності заборгованості особи, якій належать кошти, на які виконавець просить звернути стягнення. При цьому, заперечуючи проти задоволення заяви про звернення стягнення на грошові кошти Комбінату, останній не посилався на повне або часткове виконання рішення суду у справі № 908/1858/16.

6.5. Також 09.10.2020 від Позивача надійшли додаткові пояснення, в яких він просить врахувати постанову Верховного Суду від 25.09.2020 у справі № 913/558/17, яка є схожою зі справою, що розглядається.

7. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

7.1. 29.09.2020 Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить подану касаційну скаргу залишити без задоволення, а прийняті у справі судові рішення залишити без змін.

7.2. Вказав, що до заяви про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, що розглядалася в суді першої інстанції, не надано жодного з тих документів, на які посилається Скаржник в касаційній скарзі. Відповідно до статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не повинен приймати вказані докази до уваги.

7.3. Вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про недоведеність заявником факту невиконання боржником рішення суду та, відповідно, наявності заборгованості за ним у встановленому розмірі.

7.4. Відзив на касаційну скаргу від Відповідача у встановлений Судом строк не надійшов.

8. Розгляд справи Судом

8.1. Ухвалою Верховного Суду від 14.09.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Позивача та призначено розгляд справи у письмовому провадженні.

9. Встановлені судами обставини

9.1.Рішенням Господарського суду Луганської області від 14.08.2017 у цій справі припинено провадження у справі стосовно заявлених позовних вимог про стягнення 3 % річних в частині 7 712, 62 грн, нарахованих за зобов`язаннями жовтня, грудня 2014 року, та інфляційних втрат в частині 68 299, 49 грн, нарахованих за зобов`язаннями жовтня, грудня 2014 року; стягнуто з Заводу на користь Товариства основний борг у сумі 1 400 902, 76 грн, інфляційні втрати в сумі 254 887, 25 грн, 3 % річних у сумі 56 902, 96 грн, витрати із сплати судового збору в сумі 25 690, 39 грн; в решті позову відмовлено. Заяву Заводу про відстрочення виконання рішення суду задоволено частково; відстрочено виконання рішення суду від 14.08.2017 до 30.09.2017.

9.2. На виконання зазначеного рішення суду 30.08.2017 видано наказ, який пред`явлено для примусового виконання до Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області.

9.3. 14.11.2017 старший державний виконавець Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області відкрив виконавче провадження ВП № 55132800 з виконання вказаного наказу.

9.4. Як стало відомо Позивачу з Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Господарського суду Запорізької області від 28.09.2016 у справі № 908/1858/16, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.11.2016, з Комбінату на користь Заводу стягнуто суму основного боргу 7 536 463,00 грн; суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів 6 702 318,03 грн; 3% річних в розмірі 642 450,25 грн та судовий збір в розмірі 206 700,00 грн.

9.5. 01.12.2016 на виконання вказаного рішення Господарського суду Запорізької області від 28.09.2016 у справі № 908/1858/16 видано відповідний наказ.

10. Позиція Верховного Суду

10.1. Відмовляючи у задоволенні заяви Позивача про звернення стягнення на грошові кошти Комбінату як особи, яка має заборгованість перед Відповідачем, суди у цій справі мотивували свою відмову тим, що Позивач не довів невиконання Відповідачем рішення суду у цій же справі в рамках виконавчого провадження, відкритого для примусового виконання цього рішення.

10.2. Верховний Суд вважає цей висновок помилковим з огляду на таке.

10.3. Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

10.4. Конституційний Суд України у рішенні від 13.12.2012 №18-рп/2012 зазначив, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист.

10.5. Заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на кошти, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб (пункт 1 частини першої статті 10 Закону України "Про виконавче провадження").

10.6. Частинами першою, четвертою статті 53 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. На належні боржникові у разі передачі від інших осіб кошти, що перебувають на рахунках у банках та інших фінансових установах, стягнення звертається виконавцем на підставі ухвали суду в порядку, встановленому цим Законом.

10.7. Порядок звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, визначено статтею 336 ГПК України. Так, суд, що розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили. Заява розглядається судом протягом десяти днів з дня її надходження. Суд розглядає заяву про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, в судовому засіданні з викликом такої особи та учасників справи, проте їх неявка не перешкоджає розгляду справи за умови належного їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи. За заявою стягувача суд може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили. Про задоволення заяви про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, або про відмову у її задоволенні суд постановляє ухвалу. У разі задоволення заяви судове рішення може бути виконано шляхом звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі в межах заборгованості такої особи перед боржником. Звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, є підставою для визнання виконавчого документа, за яким боржник виступає стягувачем, таким, що не підлягає виконанню в розмірі стягнутої суми.

10.8. Тобто, особа, яка має заборгованість перед боржником, що не оспорюється нею або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили, набуває статусу боржника саме у виконавчому провадженні, розпочатому виконавцем на виконання судового рішення, в силу ухвали суду про задоволення заяви стягувача, а не в межах окремих майнових відносин між стягувачем та такою особою (такий висновок викладено у підпункті 6.11 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 у справі № 910/7023/19).

10.9. З огляду на це Суд вважає помилковим покладення судами на стягувача тягаря доведення стану виконання (часткового виконання) рішення суду у цій же справі. Як встановили суди, Позивач подав до суду доказ відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду. Доказів закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документу стягувачу судам надано не було.

10.10. У виконавчому провадженні особа, яка має заборгованість перед боржником і у випадку задоволення заяви стягувача набуває статусу боржника, має права та обов`язки боржника, визначені Законом України "Про виконавче провадження", зокрема має право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження.

Реалізуючи ці права у виконавчому провадженні, особа, яка має заборгованість перед боржником, вже як боржник може заперечувати проти стягнення з неї коштів, зокрема якщо рішення вже виконано.

10.11. Натомість під час розгляду заяви про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам відповідно до статті 336 ГПК України предметом дослідження суду є наявність заборгованості, що підтверджується належними доказами, зокрема, це може бути відповідне рішення суду, та беззаперечність заборгованості особи, якій належать кошти, на які стягувач просить звернути стягнення (див. mutatis mutandis висновки постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.04.2020 у справі № 910/5300/17, постановах Верховного Суду від 23.07.2018 у справі № 925/1048/17, від 11.09.2019 у справі № 902/1260/15, від 01.08.2019 у справі № 927/313/18, від 06.02.2020 у справі № 913/381/18).

10.12. З цих же мотивів Суд вважає помилковими зазначення судами як додаткових мотивів для відмови у задоволенні заяви з посиланням на положення частин восьмої, дев`ятої статті 336 ГПК України те, що судам не було надано документів про фактичні дані та стан виконання (часткового виконання) або невиконання Комбінатом рішення Господарського суду Запорізької області від 28.09.2016 у справі № 908/1858/16.

Норма частини дев`ятої статті 336 ГПК України спрямована на захист особи, яка має заборгованість перед боржником, від повторного стягнення з неї цієї заборгованості таким боржником як стягувачем і реалізується у відповідному виконавчому провадженні. Однак вона не встановлює додаткових умов для задоволення заяви стягувача про звернення стягнення на грошові кошти, що належать цій особі, яка має заборгованість перед боржником.

10.13. Враховуючи, що суди, відмовляючи у задоволені заяви стягувача з помилкових мотивів недоведення Позивачем факту невиконання боржником рішення суду у цій справі, утримались від дослідження обставин, встановлення яких є необхідним під час розгляду заяви стягувача відповідно до статті 336 ГПК України, та з урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених у статті 300 ГПК України, Суд доходить висновку про необхідність скасування оскаржуваних судових рішень.

10.14. Відповідно до положень статей 308, 310 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд. Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є, зокрема, порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

10.15. За таких обставин касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції та ухвала місцевого господарського суду, як такі, що ухвалені з порушенням норм процесуального права, підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

10.16. Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, у повній мірі дослідити всі зібрані у справі докази у їх сукупності, надати належну правову оцінку встановленим обставинам та аргументам учасників справи і, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

11. Судові витрати

Відповідно до статті 129 ГПК України у зв`язку із скасуванням оскаржуваних судових рішень і направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду розподіл судового збору у справі, у тому числі й сплаченого за подання апеляційної та касаційної скарг, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпел Гріффін Груп" задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду Луганської області від 25.10.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.07.2020 у справі № 913/526/17 скасувати. Справу № 913/526/17 передати до Господарського суду Луганської області на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак