Ухвала

від 08.10.2020 по справі 922/3642/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

08 жовтня 2020 року

м. Київ

Справа № 922/3642/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Зуєва В. А.,

секретар судового засідання - Мартинюк М. О.,

за участю представників:

позивача - Мовчана М. В. (самопредставництво)

відповідача - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Харківської міської ради

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.05.2020 (колегія суддів: Хачатрян В. С. - головуючий, Ільїн О. В., Россолов В. В.) у справі

за позовом Харківської міської ради

до Громадської організації "Харківська обласна організація Громадської організації "Всеукраїнська спілка автомобілістів"

про стягнення 2 903 946,17 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У листопаді 2019 року Харківська міської рада звернулась до Господарського суду Харківської області із позовом до Громадської організації "Харківська обласна організація Громадської організації "Всеукраїнська спілка автомобілістів" про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 2 903 946,17 грн.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, набувши право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці комунальної форми власності, площею 0,9786 га на пров. Істомінському 2-му, 22-А у м. Харкові, належним чином у встановленому законодавством порядку не оформив речового права на зазначену земельну ділянку.

2. Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 25.02.2020 у справі № 922/3642/19 позовні вимоги Харківської міської ради до Громадської організації "Харківська обласна організація Громадської організації "Всеукраїнська спілка автомобілістів" задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Громадської організації "Харківська обласна організація Громадської організації "Всеукраїнська спілка автомобілістів" на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 2 903 946,17 грн.

2.2. Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд зазначив, що внаслідок використання відповідачем спірної земельної ділянки без укладення Договору оренди землі, територіальна громада міста Харкова, в особі Харківської міської ради позбавлена можливості отримати дохід від здачі земельної ділянки в оренду, чим порушені охоронювані законом права та інтереси позивача щодо неодержаних грошових коштів у розмірі орендної плати за землю. Тому суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача 2 903 946,17 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати. При цьому суд першої інстанції, дослідивши здійснений Харківською міською радою розрахунок безпідставно збережених коштів, установив, що за основу цього розрахунку позивачем було взято витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 0,9786 га на пров. Істомінському 2-му, 22-А у м. Харкові (кадастровий номер 6310137500:05:030:0072) від 06.06.2019 № 941/0/45-19, виданий Відділом у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області.

2.3. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 25.05.2020, рішення Господарського суду Харківської області від 25.02.2020 у справі № 922/3642/19 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.

2.4. Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний господарський суд зазначив, що власником будівлі, яка частково займає земельну ділянку, за використання якої позивач просить стягнути кошти як безпідставно збережені, є не відповідач у справі, а інша юридична особа. Тому, за висновком апеляційного господарського суду, позивачем не доведено та не обґрунтовано належними, допустимими і достатніми доказами, що відповідач використовує будівлю "А-4", а отже не доведено тієї обставини, що відповідач за відсутності правових підстав зберіг (заощадив) у себе майно за рахунок позивача - кошти у вигляді орендної плати, які нараховуються за володіння і користування земельною ділянкою саме загальною площею у розмірі 0,9786 га у м. Харків, по пров. Істомінському 2-му за №22-А. Крім того, апеляційний господарський суд зазначив, що у матеріалах цієї справи наявний витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 06.08.2019, а отже розрахунок саме з цієї дати можна визнати належним. Щодо періоду з 01.11.2016 по 05.08.2019, колегія суддів апеляційного суду зазначила, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження здійсненого розрахунку, а саме витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із постановою Східного апеляційного господарського суду від 25.05.2020 у справі № 922/3642/19, до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду звернулась Харківська міська рада із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.05.2020, а рішення Господарського суду Харківської області від 25.02.2020 у справі № 922/3642/19 залишити без змін.

3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, Харківська міська рада зазначає, що судом апеляційної інстанції при застосуванні норм матеріального права, а саме статей 181, 1212 Цивільного кодексу України, статті 79 1 Земельного кодексу України, а також статей 20, 23 Закону України "Про оцінку земель", не враховано висновків Верховного Суду, викладених у постановах Верховного Суду від 02.06.2020 у справі № 922/2845/19, від 02.06.2020 у справі № 922/2417/19, від 29.05.2020 у справі № 922/2843/19. При цьому скаржник наголошує на необхідності застосування статті 79 1 Земельного кодексу України та положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" при розгляді позову про стягнення безпідставно збережених коштів у виді недоотриманої орендної плати, про що неодноразово зазначалося Верховним Судом, зокрема, у постановах від 29.01.2019 у справі № 922/3780/17, від 29.01.2019 у справі № 922/536/18, від 11.02.2019 у справі № 922/391/18, від 12.04.2019 у справі № 922/981/18, від 12.06.2019 у справі № 922/902/18. Також скаржник зазначає, що законність та обґрунтованість правової позиції Харківської міської ради у цій справі підтверджується правовими висновками Верховного Суду, які викладені у постанові від 25.05.2020 у справі № 922/748/19, ухваленій за результатами розгляду подібних за своїм змістом, предметом та підставами правовідносин (стягнення у цьому провадженні проводилося міською радою також за три роки, а код цільового призначення земельної ділянки не був передбачений Класифікацією видів цільового призначення земель № 548). Тому, на думку скаржника, ці висновки неправомірно не були враховані судом апеляційної інстанції.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу Громадська організація "Харківська обласна організація Громадської організації "Всеукраїнська спілка автомобілістів" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного господарського суду без змін. Зокрема, Громадська організація "Харківська обласна організація Громадської організації "Всеукраїнська спілка автомобілістів" звертає увагу на те, що витяг з державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0003546812019 від 06.08.2019 містить дані відносно виду використання земельної ділянки: "для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель (адміністративна будівля літ. "А-4", прохідна літ. "Б-1", господарчі будівлі літ. "В-1", літ. "Д-1" та каплиці "Е- 1")", та, відповідно, щодо площі земельної ділянки 0,9756 га. Однак, як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідач не є власником адміністративної будівлі літ. "А-4" і на нього не може бути покладено зобов`язальних дій (оформлення правовідносин щодо земельної ділянки, на якій розташована така будівля) щодо такого майна.

4. Розгляд касаційної скарги та встановлені судами обставини справи

4.1. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 24.06.2020 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І. В. - головуючий, Краснов Є. В., Мачульський Г. М.

Ухвалою Верховного Суду від 05.08.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Харківської міської ради на постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.05.2020 у справі № 922/3642/19.

Розпорядженням в. о. заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 23.09.2020 № 29.3-02/2332 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 922/3642/19 у зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 15.09.2020 про відставку судді Кушніра І. В.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 23.09.2020 визначено колегію суддів у складі: Багай Н. О. - головуючий, Дроботова Т. Б., Зуєв В. А.

Ухвалою Верховного Суду від 28.09.2020 прийнято до провадження касаційну скаргу Харківської міської ради на постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.05.2020 у справі № 922/3642/19.

4.2. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що Харківською міською радою, відповідно до статті 189 Земельного кодексу України, здійснено заходи самоврядного контролю з питань використання та охорони земель територіальної громади міста Харкова, додержання вимог земельного законодавства.

4.3. Департаментом територіального контролю Харківської міської ради 04.11.2019 здійснено обстеження земельної ділянки з урахуванням звіту з геодезичної зйомки земельної ділянки на пров. Істомінському 2-му, 22-А у м. Харкові, розробленого ТОВ "Геодезично-вишукувальний центр", та витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки на пров. Істомінському 2-му, 22-А у м. Харкові (кадастровий номер 6310137500:05:030:0072) від 06.06.2019 № 941/0/45-19, виданого Відділом у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області.

4.4. Згідно з зазначеним витягом, а також витягом з Державного земельного кадастру від 06.08.2019 № НВ-0003546812019 про земельну ділянку на пров. Істомінському 2-му, 22-А у м. Харкові (кадастровий номер 6310137500:05:030:0072), площа цієї земельної ділянки складає 0,9786 га. Земельна ділянка зареєстрована як об`єкт цивільних прав 12.02.2008. Форма власності земельної ділянки - комунальна.

4.5. За результатами обстеження земельної ділянки на пров. Істомінському 2-му, 22-А у м. Харкові складено акт обстеження від 04.11.2019. При цьому обстеженням на місцевості встановлено, що земельна ділянка площею 0,9786 га на пров. Істомінському 2-му, 22-А у м. Харкові, кадастровий номер 6310137500:05:030:0072 огороджена, на земельній ділянці розташовано п`ять нежитлових будівель: літ. "А-4", літ. "Б-1", літ. "В-1", літ. "Д-1" та літ. "Е-1".

4.6. Позивач зазначав, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 04.11.2019 № 187414588, право власності на нежитлові будівлі на пров. Істомінському 2-му, 22-А у м. Харкові зареєстроване за Харківською обласною організацією Всеукраїнської спілки автомобілістів таким чином:

- з 11.09.2004 - літ. "А-4", загальною площею 2 728,5 кв. м, на підставі свідоцтва про право власності від 01.09.2004;

- з 07.05.2009 - літ. "Б-1", загальною площею 29,7 кв. м, та літ. "Е-1", загальною площею 9,9 кв. м, на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 25.02.2009 у справі №57/265-08;

- з 25.05.2012 - літ. "В-1", загальною площею 44,5 кв. м., та літ. "Д-1", загальною площею 64,7 кв. м, на підставі договору купівлі-продажу від 07.05.2012 № 1575.

4.7. Також позивач зазначав, що Громадська організація "Харківська обласна організація Громадської організації "Всеукраїнська спілка автомобілістів", набувши право власності на зазначені об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці комунальної форми власності, належним чином у встановленому законодавством порядку не оформила речового права на земельну ділянку. Тому, враховуючи відсутність зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав на земельну ділянку на пров. Істомінському 2-му, 22-А у м. Харкові з кадастровим номером 6310137500:05:030:0072, та з урахуванням приписів статей 12, 80, 83 Земельного кодексу України, ця земельна ділянка перебуває у власності територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради, що також підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 06.08.2019 № НВ-0003546812019.

4.8. Позивач наголошував, що у період з 01.11.2016 до 31.10.2019 відповідач не сплачував за користування земельною ділянкою на пров. Істомінському 2-му, 22-А у м. Харкові, кадастровий номер 6310137500:05:030:0072, плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберіг за рахунок Харківської міської ради, як власника земельної ділянки за вказаною адресою майно - грошові кошти у розмірі орендної плати.

4.9. Господарськими судами констатовано, що згідно з інформацією ГУ ДФС у Харківській області від 21.03.2018 № 5873/9/20-40-12-03-19, Громадська організація "Харківська обласна організація Громадської організації "Всеукраїнська спілка автомобілістів" є платником орендної плати з юридичних осіб за земельні ділянки, розташовані у Московському районі м. Харкова, та здійснила зазначені у листі платежі. Оскільки відповідач використовує декілька земельних ділянок, які розташовані у Московському районі, а лист ГУ ДФС у Харківській області не містить конкретної інформації щодо наявних оплат за використання земельною ділянкою на пров. Істомінському 2-му, 22-А у м. Харкові, кадастровий номер 6310137500:05:030:0072, зазначена у листі інформація не була врахована позивачем під час здійснення розрахунку.

4.10. Водночас, господарські суди попередніх інстанцій установили, що 11.01.2008 між Харківською міською радою, як Орендодавцем, та Харківською обласною організацією Всеукраїнської спілки автомобілістів, як Орендарем, було укладено Договір оренди землі, згідно з пунктом 1 якого Орендодавець на підставі рішення 14 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 04.07.2007 № 135/07 "Про надання фізичним та юридичним особам земельних ділянок для експлуатації об`єктів самочинного будівництва" надав, а Орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови, яка знаходиться у м. Харків, пров. Істомінський 2-й, 22-А.

4.11. За умовами зазначеного Договору, в оренду була передана земельна ділянка загальною площею 0,9786 га (кадастровий номер 6310137500:05:030:0072) для експлуатації самочинно побудованих прохідної (літ. "Б-1"), господарчих будівель (літ. "В-1", літ. "Д-1") та каплиці (літ. "Е-1").

4.12. Згідно з пунктом 8 Договору оренди землі від 11.01.2008, цей Договір був укладений строком до 01.07.2012 та станом на цей час припинив свою дію, що не заперечується учасниками справи.

4.13. Досліджуючи зміст Договору оренди землі від 11.01.2008, як місцевий господарський суд, так і апеляційний господарський суд, констатували, що земельна ділянка з відповідним кадастровим номером дійсно не містила умов про передачу в оренду для обслуговування нежитлової будівлі "А-4", та була передана виключно для використання під об`єкти нерухомості: літ. "Б-1", літ. "В-1", літ. "Д-1" та літ. "Е-1".

4.14. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що план спірної земельної ділянки свідчить про те, що в її межах розташована нежитлова будівля літ. "А-4" загальною площею 2 728,5 кв. м, яка, за поясненнями відповідача, належить на праві колективної власності Громадській організації "Всеукраїнська спілка автомобілістів" (код ЄДРПОУ: 00023857; місцезнаходження: 04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 8-а).

4.15. Тому відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, наголошував, що загальна площа земельної ділянки, на якій розташовані належні йому об`єкти нерухомості, становить 148,8 кв. м, а загальна площа земельної ділянки, на якій розташований об`єкт нерухомості, який не належить відповідачу, становить 1 501,1 кв.м. Таким чином, заперечуючи проти позову, відповідач наполягав на тому, що спірна земельна ділянка використовується ним частково, лише в частині 148,8 кв.м.

4.16. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 04.11.2019 № 187414588, право власності на нежитлову будівлю літ. "А-4" зареєстровано за Всеукраїнською спілкою автомібілістів з ідентифікаційним кодом ЄДРПОУ 05508915. Підстава виникнення права власності - свідоцтво про право власності від 01.09.2004.

4.17. Проте, згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, за кодом 05508915 зареєстрована Громадська організація "Харківська обласна організація Громадської організації "Всеукраїнська спілка автомібілістів" (ХОО ВСА).

4.18. Апеляційним господарським судом констатовано, що у матеріалах справи наявна копія свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 01.09.2004, яке видане на підставі розпорядження Харківського міського голови від 31.08.2004 № 2380, та яке посвідчує, що нежитлова будівля літ. "А-4" загальною площею 2728,5 кв.м, розташована в м. Харкові на пров. Істомінському 2-му за № 22-А, належить Всеукраїнській спілці автомібілістів на праві колективної власності . При цьому ідентифікаційний код Всеукраїнської спілки автомобілістів - 00023857, що знаходиться за адресою 04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 8-А, і це окрема юридична особа.

4.19. Враховуючи викладене, при розгляді цієї справи місцевим господарським судом, зокрема, зроблено висновок про те, що матеріали цієї справи не містять належних та допустимих доказів щодо невикористання об`єкта нерухомого майна літ. "А-4" Громадською організацією "Харківська обласна організація Громадської організації "Всеукраїнська спілка автомобілістів" або реєстрації права власності на зазначений об`єкт нерухомості за юридичною особою з іншим (відмінним) кодом ЄДРПОУ. При цьому, суд зазначив, що предметом позову у цій справі не є доведення права власності на нежитлову будівлю літ. "А-4", а судом досліджувався саме факт використання відповідачем земельної ділянки з кадастровим №6310137500:05:030:0072. Ураховуючи, що судом встановлено факт знаходження об`єктів нерухомості, що належать відповідачу, на спірній земельній ділянці, зазначені докази в їх сукупності, за висновком суду першої інстанції, свідчать про використання відповідачем земельної ділянки повністю в зазначених межах під кадастровим номером №6310137500:05:030:0072.

4.20. Натомість апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку рішення господарського суду першої інстанції, зазначив, що власником будівлі, яка частково займає спірну земельну ділянку, та за використання якої позивач просить стягнути кошти як безпідставно збережені, належить не відповідачу у справі, а іншій юридичній особі. А відповідач - Громадська організація "Харківська обласна організація Громадської організації "Всеукраїнська спілка автомобілістів", з огляду на наявне в неї право власності на будівлі, фактично використовує меншу площу земельної ділянки, ніж та, що заявлена у позові, визначена як сформована і зазначена в акті. З огляду на викладене, апеляційний господарський суд зазначив, що акт обстеження земельної ділянки за адресою: м. Харків, на пров. Істомінському 2-му 22-А., на який позивач посилається як на доказ фактичного використання земельної ділянки площею 0,9786 га, кадастровий номер 6310137500:05:030:0072, не є належним і допустимим доказом на підтвердження використання відповідачем земельної ділянки саме у розмірі 0,9786 га, оскільки майно, яке розташоване на відповідній сформованій земельній ділянці (кадастровий номер 6310137500:05:030:0072) не належить частково відповідачу у справі. Апеляційний господарський суд констатував, що у матеріалах цієї справи відсутня технічна документація щодо земельної ділянки у м. Харкові на пров. Істомінському 2-му 22-А, яка фактично використовується відповідачем. Тому, за висновком апеляційного господарського суду, відповідач використовує земельну ділянку, яка не є сформованою відповідно до вимог чинного законодавства, тобто не є об`єктом цивільних прав.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою Харківської міської ради необхідно закрити з огляду на таке.

5.2. Касаційну скаргу із посиланням на положення частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що судом апеляційної інстанції при застосуванні норм матеріального права, а саме статей 181, 1212 Цивільного кодексу України, статті 79 1 Земельного кодексу України, а також статей 20, 23 Закону України "Про оцінку земель", не враховано висновків Верховного Суду, викладених у постановах Верховного Суду від 02.06.2020 у справі № 922/2845/19, від 02.06.2020 у справі № 922/2417/19, від 29.05.2020 у справі № 922/2843/19. При цьому скаржник наголошує на необхідності застосування статті 79 1 Земельного кодексу України та положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" при розгляді позову про стягнення безпідставно збережених коштів у виді недоотриманої орендної плати, про що неодноразово зазначалося Верховним Судом, зокрема, у постановах від 29.01.2019 у справі № 922/3780/17, від 29.01.2019 у справі № 922/536/18, від 11.02.2019 у справі № 922/391/18, від 12.04.2019 у справі № 922/981/18, від 12.06.2019 у справі № 922/902/18. Також скаржник зазначає, що законність та обґрунтованість правової позиції Харківської міської ради у цій справі підтверджується правовими висновками Верховного Суду, які викладені у постанові від 25.05.2020 у справі № 922/748/19, ухваленої за результатами розгляду подібних за своїм змістом, предметом та підставами правовідносин.

5.3. Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

5.4. Отже, у разі подання касаційної скарги, зокрема, на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у ній зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був урахований судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

5.5. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

5.6. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

5.7. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної в пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

5.8. Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Подібні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 11.06.2020 у справі № 904/1145/19, від 04.06.2020 у справі № 904/1923/19.

5.9. При цьому, згідно з частиною 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.10. Верховний Суд, вивчивши та проаналізувавши судові рішення, висновки щодо застосування норм права в яких, на думку скаржника, не було враховано при ухваленні оскаржуваної постанови, установив, що висновки щодо застосування норм права у справах, на які посилається скаржник, та у цій справі зроблені з урахуванням різних установлених фактичних обставин справи, що свідчить про неподібність правовідносин у зазначених справах.

5.11. Щодо постанови Верховного Суду від 02.06.2020 у справі № 922/2417/19.

Верховний Суд установив, що у наведеній постанові зазначено про те, що суди першої та апеляційної інстанцій достовірно встановили обставини правомірного володіння і використання відповідачем належної йому нежитлової будівлі літ. "З-3", розташованої за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 120, що саме по собі свідчить про фактичне використання Товариством спірної земельної ділянки, сформованої як об`єкт цивільних прав, позаяк відповідач не надав жодних доказів на підтвердження формування за зазначеною адресою земельної ділянки меншої площі для експлуатації та обслуговування вказаної нежитлової будівлі. Отже, нерухоме майно нерозривно пов`язане із земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, і переміщення такого майна неможливе без його знецінення, а відтак використання нежитлових приміщень, які належать відповідачу, неможливе без відповідної земельної ділянки. Наведена правова норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. Таким чином, у зв`язку з користуванням відповідачем нежитловою будівлею літ. "З-3" презюмується його користування спірною земельною ділянкою.

Проте, за установленими обставинами у цій справі, власником будівлі, яка частково займає спірну земельну ділянку, за використання якої позивач просить стягнути кошти як безпідставно збережені, є не відповідач у справі, а інша юридична особа. Тому суд зазначив, що позивачем не доведено та не обґрунтовано належними, допустимими і достатніми доказами, що відповідач використовує будівлю "А-4", а отже не доведено тієї обставини, що відповідач за відсутності правових підстав зберіг (заощадив) у себе майно за рахунок позивача - кошти у вигляді орендної плати, які нараховуються за володіння і користування спірною земельною ділянкою, саме загальною площею у розмірі 0,9786. Наведене свідчить про відмінність установлених фактичних обставин у цих справах, що вказує про неподібність правовідносин.

5.12. Щодо постанов Верховного Суду від 29.01.2019 у справі № 922/3780/17, від 29.01.2019 у справі № 922/536/18, від 11.02.2019 у справі № 922/391/18, від 12.04.2019 у справі № 922/981/18, від 12.06.2019 у справі № 922/902/18.

Скаржник наголошує, що у зазначених постановах викладено висновки про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою Харківська міська рада просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.

Проте, Верховний Суд відхиляє помилкові доводи скаржника про неврахування апеляційним господарським судом зазначених висновків, оскільки, переглядаючи в апеляційному порядку рішення господарського суду першої інстанції, апеляційний господарський суд установив, що власником будівлі, яка частково займає спірну земельну ділянку та за використання якої позивач просить стягнути кошти як безпідставно збережені, є не відповідач у справі, а інша юридичній особі. А відповідач - Громадська організація "Харківська обласна організація Громадської організації "Всеукраїнська спілка автомобілістів", з огляду на наявне в неї право власності на будівлі, фактично використовує меншу площу земельної ділянки ніж та що заявлена у позові, визначена як сформована і зазначена в акті. При цьому, досліджуючи зміст Договору оренди землі від 11.01.2008, як місцевий господарський суд, так і апеляційний господарський суд, констатували, що земельна ділянка з відповідним кадастровим номером, дійсно не містила умов про передачу в оренду для обслуговування нежитлової будівлі "А-4" та була передана виключно для використання під об`єкти нерухомості - літ. "Б-1", літ. "В-1", літ. "Д-1" та літ. "Е-1". Верховний Суд зазначає, що однією з підстав для відмови у задоволенні позовних вимог була саме відсутність сформованої земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав. З огляду на викладене, доводи скаржника про неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 у справі № 922/3780/17, від 29.01.2019 у справі № 922/536/18, від 11.02.2019 у справі № 922/391/18, від 12.04.2019 у справі № 922/981/18, від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, є необґрунтованими. Водночас установлені обставини у цій справі, та у зазначених справах є відмінними, що вказує про неподібність правовідносин.

5.13. Щодо постанови Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 922/748/19.

Скаржник наголошує, що апеляційний господарський суд не врахував висновки у зазначеній постанові, які містяться в пунктах 60, 61.

Верховний Суд установив, шо в пунктах 60, 61 вказаної постанови зазначено: "60. Суди правильно зазначили, що при вирішенні даного спору, слід перевірити, з урахуванням наданих позивачем доказів, чи є земельна ділянка, за користування якою позивач просить стягнути збережені кошти (в розмірі орендної плати), сформованим об`єктом цивільних прав, а також обґрунтованість розрахунку стягуваної суми (збереженого відповідачем за рахунок позивача майна (коштів)) основою для визначення розміру якої для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка, оформлена як витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. 61. Перевіряючи обґрунтованість розрахунку позовних вимог, заявлених позивачем саме як орендна плата за користування земельною ділянкою відповідачем, апеляційний господарський суд, з урахуванням встановлених обставин (пункт 26 цієї постанови), виходив з того, що відсутність у відомостях Державного земельного кадастру коду Класифікації видів цільового призначення земель для земельної ділянки впливає на коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки при визначенні нормативно грошової оцінки кадастрового метра земельної ділянки, а також дослідивши розмір поточної базової ставки орендної плати, застосованої позивачем відповідно до вимог пункту 2.5 Положення, дійшов висновку про обґрунтованість розрахунку позивача".

Проте Верховний Суд відхиляє такі доводи скаржника та зазначає, що однією з підстав для відмови у задоволенні позовних вимог була саме відсутність сформованої земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав. Апеляційний господарський суд установив, що земельна ділянка не належить частково відповідачу у справі, відтак відповідач використовує земельну ділянку, яка не є сформованою відповідно до вимог чинного законодавства, тобто не є об`єктом цивільних прав. Наведене свідчить про відмінність установлених фактичних обставин у цих справах, що вказує про неподібність правовідносин.

5.14. Щодо постанов Верховного Суду від 29.05.2020 у справі № 922/2843/19, від 02.06.2020 від 922/2845/19.

Верховний Суд установив, що у зазначених постановах викладено висновок про те, що чинне земельне законодавство, в тому числі стаття 20 Закону України "Про оцінку земель", не містить обґрунтування обов`язковості надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, а лише зазначає про необхідність фіксування нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки у відповідному витязі; витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки формуються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки, внесених до Державного земельного кадастру, а формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється автоматично в режимі "реального часу", тобто на час звернення заявників, у зв`язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула.

Верховний Суд погоджується з доводами скаржника про те, що при ухваленні оскаржуваної постанови, апеляційним господарським судом не враховано зазначеного висновку, проте підставами для відмови у задоволенні позовних вимог у цій справі було установлення обставин про те, що власником будівлі, розташованої на спірній земельній ділянці та за використання якої позивач просить стягнути кошти як безпідставно збережені, є інша юридична особа, а відповідач використовує меншу площу земельної ділянки ніж та, що заявлена у позові, а земельна ділянка, за користування якої позивач просить стягнути грошові кошти, не сформована як об`єкт цивільних прав. Тому зазначене не вплинуло на правильність прийняття рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

5.15. При цьому Верховний Суд зазначає, що деякі доводи касаційної скарги стосуються з`ясування обставин, вже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України. Зміст касаційної скарги фактично зводяться до незгоди із судовими рішеннями.

5.13. Під час касаційного перегляду оскаржуваного судового рішення не підтвердилися доводи скаржника про застосування апеляційним господарським судом в оскаржуваній постанові норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у справах, на які посилається скаржник. Висновки у справах, на які посилається скаржник, зроблені з урахуванням різних установлених фактичних обставин справ, що свідчить про неподібність правовідносин у цій справі.

5.14. Враховуючи викладене, Верховний Суд закриває касаційне провадження за касаційною скаргою Харківської міської ради на постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.05.2020 у справі № 922/3642/19, оскільки наведена скаржником підстава касаційного оскарження не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В :

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Харківської міської ради на постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.05.2020 у справі № 922/3642/19, відкрите на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

В. А. Зуєв