Постанова

від 06.10.2020 по справі 922/3091/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2020 року

м. Київ

Справа № 922/3091/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Пількова К. М., Чумака Ю. Я.,

помічник судді, який, за дорученням судді, здійснює повноваження секретаря судового засідання - Крицька О. О.,

за участю представників сторін:

позивача - Костюк О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Перехрестя Плюс" і Харківської міської ради

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.07.2020 (судді: Россолов В. В. - головуючий, Ільїн О. В., Хачатрян В. С.) і рішення Господарського суду Харківської області від 23.01.2020 (суддя Жельне С. Ч.) у справі

за позовом заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 2

до Харківської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Перехрестя Плюс",

про визнання незаконним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У вересні 2019 року заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 звернувся до Господарського суду Харківської області в інтересах держави з позовом до Харківської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Перехрестя Плюс" (далі - ТОВ "Перехрестя Плюс") про визнання незаконним і скасування пункту 3.6 додатку до рішення 39 сесії Харківської міської ради 6 скликання "Про надання земельних ділянок для будівництва об`єктів" від 25.02.2015 № 1848/15 (далі - рішення від 25.02.2015), згідно з яким ТОВ "Перехрестя Плюс" надано дозвіл на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель територіальної громади м. Харкова, у тому числі ділянки 3 орієнтовною площею 0,0570 га для будівництва торгового центру з гіпермаркетом, підземним паркінгом по просп. П`ятдесятиріччя ВЛКСМ, 26.

Позов обґрунтовано незаконністю оспорюваного у частині рішення міської ради, оскільки таке рішення, на думку прокурора, ухвалено з порушенням вимог статей 120, 124, 134, 135 Земельного кодексу України. Прокурор наголосив, що Харківська міська рада не мала законних підстав для надання спірної земельної ділянки ТОВ "Перехрестя Плюс" для будівництва торгового центру інакше, ніж як за результатами проведення земельних торгів.

1.2. Харківська міська рада у відзиві на позов проти його задоволення заперечила, просила у позові відмовити, наголошуючи, зокрема на необґрунтованості прокурором наявності встановлених законом підстав представництва держави в суді у цій справі; відсутності правових підстав для визнання незаконним і скасування оспорюваного у частині рішення міської ради, оскільки таке рішення ухвалено на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством; спірна земельна ділянка, дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення якої надано згідно з оспорюваним пунктом рішення міської ради, не надавалася у користування (оренду) та із володіння територіальної громади м. Харкова не вибувала, тому посилання прокурора на порушення Харківською міською радою вимог законодавства, зокрема статті 134 Земельного кодексу України щодо необхідності дотримання обов`язковості продажу земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них на конкурентних засадах (земельних торгах), як і застосування положень зазначеної статті у наведеному випадку є безпідставними. Водночас міська рада звертала увагу, що непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може бути підставою для відмови ради у затвердженні технічної документації за умови правомірних дій кожного із землекористувачів.

1.3. У відзиві на позов ТОВ "Перехрестя Плюс" просило відмовити у задоволенні позову прокурора та застосувати позовну давність до заявлених позовних вимог. Зокрема, товариство вважало недоведеним прокурором факт порушення, невизнання або оспорювання відповідачами законних інтересів держави або територіальної громади м. Харкова; зазначало, що спірна земельна ділянка не була передана в оренду ТОВ "Перехрестя Плюс", у позові не наведено позовних вимог, звернутих до цього товариства, та самого обґрунтування змісту позовних вимог до кожного із відповідачів.

1.4. ТОВ "Перехрестя Плюс" подало до господарського суду заяву про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, оскільки цей спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

1.5. У заяві від 17.12.2019 Харківська міська рада просила застосувати позовну давність до заявлених позовних вимог.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 23.01.2020 (суддя Жельне С. Ч.) у позові відмовлено.

Місцевий господарський суд визнав позовні вимоги обґрунтованими, проте відмовив у позові прокуророві через сплив позовної давності. При цьому суд виходив із того, що можливість отримання земельної ділянки в оренду без проведення земельних торгів передбачена чинним земельним законодавством з метою розміщення та обслуговування об`єктів нерухомого майна, які вже перебувають у власності особи, яка звертається до органу місцевого самоврядування з проханням надати їй земельну ділянку в оренду, проте у цьому випадку ТОВ "Перехрестя Плюс" зверталося до Харківської міської ради для надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0570 га з метою будівництва торгового центру з гіпермаркетом та підземним паркінгом та подальшою експлуатацією такого об`єкта, що не відповідає меті, яка може бути виключенням щодо проведення земельних торгів, відповідно до частини 2 статті 134 Земельного кодексу України. Водночас оскільки представник прокуратури міста Харкова був присутній на сесії Харківської міської ради під час ухвалення рішення від 25.02.2015, а отже прокуратура була обізнана про таке рішення та мала можливість перевірити законність його прийняття, відлік позовної давності для звернення із цим позовом необхідно починати із 25.02.2015, натомість прокурор звернувся з позовом у цій справі лише 18.09.2019, тобто з пропуском позовної давності.

2.2. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.07.2020 (судді: Россолов В. В. - головуючий, Ільїн О. В., Хачатрян В. С.) рішення Господарського суду Харківської області від 23.01.2020 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 до Харківської міської ради та ТОВ "Перехрестя Плюс" задоволено. Визнано незаконним і скасовано пункт 3.6 додатку 1 до рішення від 25.02.2015, яким надано ТОВ "Перехрестя Плюс" дозвіл на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель територіальної громади м. Харкова, у тому числі ділянки 3 орієнтовною площею 0,0570 га для будівництва торгового центру з гіпермаркетом, підземним паркінгом по просп. П`ятдесятиріччя ВЛКСМ, 26.

Суд апеляційної інстанції акцентував на можливості передання спірної земельної ділянки із земель комунальної власності у користування у цьому випадку лише за наслідком проведення земельних торгів у формі аукціону та дійшов висновку про недотримання Харківською міською радою та ТОВ "Перехрестя Плюс" процедури передачі земельної ділянки у користування згідно з вимогами статей 122, 123, 126, 134 Земельного кодексу України.

Водночас суд погодився з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість підстав представництва прокурором інтересів держави в суді.

Поза тим суд визнав неправомірним застосування місцевим господарським судом наслідків спливу позовної давності за позовом прокурора, оскільки суд першої інстанції не звернув увагу, що сам по собі факт присутності представника органів прокуратури на пленарному засіданні ради під час прийняття радою оскаржених рішень не є доказом обізнаності уповноважених органів держави про порушення її прав; Харківська місцева прокуратура № 2 дізналась про порушення відповідачами вимог чинного законодавства у 2019 році, а з відповідним позовом звернулась лише 18.09.2019, отже нею не пропущено позовну давність на звернення з цим позовом.

3. Короткий зміст касаційних скарг і заперечень на них

3.1. ТОВ "Перехрестя Плюс", не погоджуючись із рішенням і постановою у справі, подало касаційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Харківської області від 23.01.2020 скасувати частково та змінити його мотивувальну частину, з урахуванням обставин, викладених у касаційній скарзі; постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.07.2020 скасувати, ухвалити нове рішення у цій справі, яким відмовити у задоволенні позову.

ТОВ "Перехрестя Плюс" у касаційній скарзі зазначає, що касаційна скарга подається на підставі пунктів 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суди під час ухвалення оскаржених судових рішень не врахували висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 19.02.2019 у справі № 925/226/18 (щодо представництва прокурором інтересів держави в суді), від 28.11.2018 у справі № 826/5735/16, від 17.10.2018 у справі № 380/624/16-ц, від 27.03.2018 у справі № 463/3375/15-а (щодо юрисдикції спорів про оскарження рішень органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування стосовно надання дозволу чи відмови у розробленні проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки), а також відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Скаржник акцентує на тому, що правовідносини, пов`язані з прийняттям та реалізацією спірного рішення ради про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не підпадають під визначення приватноправових, оскільки не породжують особистих майнових прав та зобов`язань осіб, оскільки рішення про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку, однак ще не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки дозвіл не є правовстановлюючим документом; у цьому випадку після прийняття оскаржуваного у частині рішення органу місцевого самоврядування жодних рішень про продаж, надання у користування зазначеної земельної ділянки чи у власність Харківська міська рада не приймала, договорів оренди чи будь-яких інших цивільно-правових угод щодо передачі прав на земельну ділянку укладено не було, така земельна ділянка не вибувала із володіння територіальної громади м. Харкова, отже, Харківська міська рада реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльності, тому цей спір підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

ТОВ "Перехрестя Плюс" також зауважує на тому, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статей 124, 134, 135 Земельного кодексу України, оскільки спір у цій справі стосується правомірності рішення органу місцевого самоврядування стосовно надання дозволу на розробку проєкту землеустрою, натомість зазначені норми регулюють порядок надання земельних ділянок в оренду.

Крім того, скаржник також наголошує на недоведенні прокурором обґрунтувань необхідності звернення з цим позовом до суду в інтересах держави; вважає, що у цьому випадку наявний орган, який уповноважений здійснювати контроль за використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі звернення до суду з відповідним позовом, а саме Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру.

На думку скаржника, суд першої інстанції належним чином дослідив та установив факт пропуску позовної давності при зверненні прокурора з цим позовом, водночас суд першої інстанції під час розгляду спору по суті зробив висновки, які не відповідають вимогам законодавства, у зв`язку з чим мотивувальна частина судового рішення, як вважає скаржник, підлягає зміні.

3.2. Водночас до суду касаційної інстанції із касаційною скаргою звернулася Харківська міська рада, яка у поданій касаційній скарзі просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.07.2020 та частково скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 23.01.2020 у справі № 922/3019/19 і змінити мотивувальну частину рішення, з урахуванням обставин, викладених у касаційній скарзі.

Харківська міська рада, звертаючись із касаційною скаргою, зазначає про подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 26.02.2019 у справі № 905/803/18, від 17.10.2019 у справі № 676/1668/16-ц, від 26.09.2019 у справі № 469/1127/16-ц, від 24.10.2019 № 810/3165/18, від 27.05.2020 у справі № 819/478/17, від 10.05.2018 у справі № 924/1355/16 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 стосовно здійснення прокурором представництва інтересів держави, застосування позовної давності. Також як на підставу для звернення з касаційною скаргою скаржник вказує, пункт 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази.

Зокрема, Харківська міська рада акцентує, що за спірним рішенням ради було надано тільки лише дозвіл на розроблення проєкту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки, однак у подальшому жодних рішень про продаж, надання у користування зазначеної земельної ділянки чи у власність Харківська міська рада не приймала, договори оренди чи будь-які інші цивільно-правові угоди щодо передачі прав на таку земельну ділянку не укладалися, жодна особа не набула права оренди на спірну земельну ділянку поза процедурою земельних торгів.

Скаржник також вважає, що позов у цій справі подано особою, яка не має процесуальної дієздатності через наявність органу, на який покладено контроль за використанням і охороною земель - Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру; прокурор звернувся з позовом до суду після спливу позовної давності, оскільки прокуратура була обізнана про оскаржуване рішення, бо була присутня на засіданні сесії міської ради під час його прийняття, та мала можливість перевірити законність такого рішення.

3.3. У відзиві на касаційні скарги відповідачів Харківська обласна прокуратура просила залишити їх без задоволення, а постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.07.2020 у справі без змін, як таку, що є законною та обґрунтованою.

4. Розгляд касаційних скарг та позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника прокуратури, дослідивши наведені у касаційних скаргах доводи і заперечення на них, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

4.2. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, ТОВ "Перехрестя Плюс" у листі від 11.02.2015 поінформувало Харківську міську раду про свій намір здійснити будівництво торгового центру з гіпермаркетом та підземним паркінгом в районі перехрестя просп. П`ятдесятиріччя СРСР та просп. П`ятдесятиріччя ВЛКСМ у Московському районі м. Харкова; просило дозволити розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0570 га з метою будівництва торгового центру з гіпермаркетом та підземним паркінгом та подальшою експлуатацією такого об`єкту.

Згідно з пунктом 3.6 додатку 1 до рішення Харківської міської ради від 25.02.2015 ТОВ "Перехрестя Плюс" надано дозвіл на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель територіальної громади м. Харкова, в тому числі ділянки 3 орієнтовною площею 0,0570 га для будівництва торгового центру з гіпермаркетом, підземним паркінгом по просп. П`ятдесятиріччя ВЛКСМ, 26.

На підставі цього рішення ТОВ "Перехрестя Плюс" уклало з ТОВ фірмою "БізнесПласт-ЛТД" договір від 13.03.2015 щодо розробки проєкту землеустрою щодо відведення ТОВ "Перехрестя Плюс" земельної ділянки.

У подальшому управління містобудування та архітектури Харківської міської ради склало висновок № 3388/0/27-15, згідно з яким погоджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва торгового центру з гіпермаркетом.

4.3. За змістом пункту "б" статті 12 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, серед іншого, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

У пункті 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно із частиною 1 статті 59 цього Закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до частини 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Положеннями статті 123 Земельного кодексу України (у відповідній редакції) визначено, що передача земельних ділянок відбувається шляхом прийняття рішення на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

У статті 186 зазначеного Кодексу (у відповідній редакції) передбачено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому цим Кодексом, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, встановлених цим Кодексом, розпоряджаються земельними ділянками або приймають рішення про зміну їх цільового призначення.

У розумінні наведених положень законодавства набуття особами права власності або користування на земельну ділянку відбувається поетапно - починаючи з отримання дозволу на розробку проєкту землеустрою, який оформлюється відповідним рішенням органу місцевого самоврядування або органу державної влади, погодження та затвердження такого проєкту землеустрою та завершується рішенням про передачу земельної ділянки у власність або користування.

4.4. Як уже зазначалося, предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога прокурора про визнання незаконним і скасування пункту 3.6 додатку до рішення Харківської міської ради від 25.02.2015, згідно з яким ТОВ "Перехрестя Плюс" надано дозвіл на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель територіальної громади м. Харкова, у тому числі, земельної ділянки 3 орієнтовною площею 0,0570 га для будівництва торгового центру з гіпермаркетом, підземним паркінгом по просп. П`ятдесятиріччя ВЛКСМ, 26.

4.5. Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття "суд, встановлений законом" містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

У частині 1 статті 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

За змістом частини 3 статті 22 зазначеного Закону місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.

Згідно з частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до положень статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначені у статті 20 Господарського процесуального кодексу України. Так, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною 2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункт 6); справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем (пункт 10).

У разі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі. При цьому за вимогами частини 2 зазначеної статті, якщо провадження у справі закривається із зазначеної підстави, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб`єкта, яке підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть у тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово вирішувала питання щодо юрисдикційної належності спору, предметом якого є оскарження рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування про надання або відмову в наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Так, у постановах від 11.09.2019 у справі № 924/174/18, від 21.03.2018 у справі № 536/233/16-ц, від 24.04.2018 у справі № 401/2400/16-ц, від 30.05.2018 у справі № 826/5737/16, від 19.06.2018 у справі № 922/864/17, від 28.11.2018 у справі № 826/5735/16 Велика Палата Верховного суду дійшла висновку про те, що отримання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність чи користування, а відмова особі в наданні земельної ділянки, яка висловлена шляхом відмови в затвердженні проєкту землеустрою щодо її відведення, сама по собі не є порушенням цивільного права цієї особи за відсутності обставин, які свідчать про наявність у неї або інших заінтересованих осіб відповідного речового права щодо такої земельної ділянки.

Проєкт відведення земельної ділянки не визначений законом як підстава набуття права на земельну ділянку і не є правовстановлюючим документом, спрямованим на набуття, зміну або припинення прав та обов`язків сторін в орендних правовідносинах.

Якщо особа звертається до повноважного органу з клопотанням про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за результатами розгляду якого цей орган приймає відповідні рішення, зокрема й про скасування рішення щодо надання відповідного дозволу, то у цих правовідносинах зазначений орган реалізує управлінські функції, а тому спори про оскарження таких його рішень належать до юрисдикції адміністративного суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 536/233/16-ц, від 30.05.2018 у справі № 127/16433/17, від 28.11.2018 у справі № 820/4219/17, від 16.01.2019 у справі № 361/2562/16-а, від 22.01.2019 у справ № 371/957/16-а).

Рішення про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою є одним з етапів процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Однак отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки сам по собі дозвіл не є правовстановлюючим актом. Отже, правовідносини, пов`язані з прийняттям та реалізацією такого рішення, не підпадають під визначення приватноправових, оскільки не породжують особистих майнових прав та зобов`язань осіб. При прийнятті такого рішення орган державної влади виконує дозвільну функцію, що притаманна органу державної влади у публічно-правових відносинах. Тому спір як щодо рішення про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою, так і про скарження дій суб`єкта владних повноважень щодо надання чи відмови у наданні такого дозволу є публічно-правовим (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 380/624/16-ц).

Проте ухвалюючи судові рішення у справі по суті спору, як про відмову у позові, так і про його задоволення, попередні судові інстанції наведене залишили поза увагою; обставини прийняття/неприйняття уповноваженим органом рішення про передачу у власність чи в користування ТОВ "Перехрестя Плюс" або іншим заінтересованим особам спірної земельної ділянки, стосовно якої ТОВ "Перехрестя Плюс" порушувало питання перед Харківською міською радою про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо її відведення (рішення про що є предметом спору у цій справі), суди не досліджували та не встановлювали, а отже нез`ясованим залишилося питання наявності/відсутності відповідного речового права у ТОВ "Перехрестя Плюс" чи інших заінтересованих осіб щодо такої земельної ділянки. Наведене свідчить, що суди попередніх інстанцій належним чином не визначили характеру спору, суб`єктного складу правовідносин, предмета та підстав заявлених вимог.

На непідвідомчості цього спору господарському суду, ненабутті ТОВ "Перехрестя Плюс" та іншими особами речового права на спірну земельну ділянку і невибутті такої із володіння територіальної громади міста, а також на тому, що саме по собі рішення міської ради про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки ще не означає позитивного рішення про надання її у власність або користування (оренду) та не є підставою для передачі спірної земельної ділянки в оренду чи у власність, із посиланням, у тому числі, на практику Верховного Суду, наголошували, серед іншого, відповідачі у цій справі уподовж розгляду цього спору. Однак такі доводи належним чином судами оцінені не були.

Як свідчать матеріали справи, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні клопотання ТОВ "Перехрестя Плюс" про закриття провадження у справі обмежився лише посиланням на постанову Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справи у спорах, що виникають із земельних відносин", залишивши поза увагою положення частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої при виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норми права, викладені в постановах Верховного Суду. На що не звернув уваги і суд апеляційної інстанції, здійснюючи апеляційний перегляд справи в апеляційному порядку.

З урахуванням наведеного підтвердилася наявність підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених у пунктах 1 (зокрема, щодо юрисдикційної належності спору, предметом якого є оскарження рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки), 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Стосовно підстави для касаційного оскарження, передбаченої у пункті 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, на яку ТОВ "Перехрестя Плюс" також послалося у касаційній скарзі, колегія суддів зазначає, що скаржник у касаційній скарзі не зазначає конкретних норм права щодо застосування яких відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах, тому колегія суддів не бере до уваги відповідні доводи скаржника.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. За змістом статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.2. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

5.3. Ураховуючи наведене, ухвалені у справі рішення та постанову судів попередніх інстанцій не можна вважати законними та обґрунтованими, у зв`язку з чим вони підлягають скасуванню, а касаційні скарги - частковому задоволенню.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 2 частини 1 статті 308, статтями 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Перехрестя Плюс" і Харківської міської ради задовольнити частково.

Постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.07.2020 і рішення Господарського суду Харківської області від 23.01.2020 у справі № 922/3091/19 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді К. М. Пільков

Ю. Я. Чумак