Постанова

від 16.10.2020 по справі 814/2553/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 814/2553/15

адміністративне провадження № К/9901/25012/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянув в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.09.2015 (суддя Желєзний І.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2016 (судді: Косцова І.П. (головуючий), Стас Л.В., Турецька І.О.) у справі № 814/2553/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю НК Грейн до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю НК Грейн (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 31.07.2015 № 0004922205, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в загальному розмірі 1 513 581,25 грн, в тому числі за основним платежем - 1 210 865,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 302 716,25 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки контролюючого органу про порушення Товариством вимог податкового законодавства є не обґрунтованими та базуються виключно на припущеннях, натомість у позивача наявні всі первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій з контрагентами та свідчать про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.09.2015, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2016, позов Товариства задоволено, оскаржуване податкове повідомлення - рішення визнано протиправним та скасовано.

4. Рішення судів обґрунтовано тим, що позивач мав право на формування витрат по господарським операціям з контрагентами з огляду на реальність здійснення господарських операцій, натомість висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені належними доказами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.09.2015, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2016 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства.

6. Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій стали висновки контролюючого органу викладені в акті перевірки від 22.07.2015 № 247/14-03-22-05/38623072, оформленого за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ НК Грейн з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 31.01.2014 по 31.03.2015, в тому числі при проведенні фінансово-господарських операцій з суб`єктами господарської діяльності ТОВ Улюс , ТОВ Енокс , ТОВ Прима-2014 , ТОВ Аскаль , ПП Інтеррайс , ТОВ Велюкс , ТОВ Фарум-2014 , під час якої було виявлено порушення позивачем вимог п. 44.1 ст. 44, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.6 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого Товариством занижено податок на прибуток за 2014 рік в сумі 1 210 865,00 грн.

Згідно акту перевірки висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що господарські операції з контрагентами ТОВ Улюс , ТОВ Енокс , ТОВ ТПП Нікагро , ТОВ Інтер-Сип , ТОВ Рене-Рум , ТОВ Луксенітна , ТОВ НВП "Металпромсервіс та ТОВ Зернотрест не спричинили настання реальних правових наслідків, з огляду на те, що такі операції, на думку контролюючого органу, фактично не відбувались та мають формальний характер, оскільки надані позивачем товарно - транспортні накладні заповнені з недоліками, контрагенти позивача не звітують до контролюючого органу, не мають трудових та матеріальних ресурсів для проведення господарської діяльності. Такі висновки контролюючий орган зробив на підставі інформації, що наявна в інформаційних базах даних ДФС, а також інформації, що надана іншими контролюючими органами. Також контролюючий орган вказував на наявність кримінальних проваджень відносно контрагентів по ланцюгу постачання.

На підставі акту перевірки та вказаних висновків контролюючим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Судами встановлено, що позивач мав взаємовідносини з контрагентами ТОВ Улюс , ТОВ Енокс , ТОВ ТПП Нікагро , ТОВ Інтер-Сип , ТОВ Рене-Рум , ТОВ Луксенітна , ТОВ НВП "Металпромсервіс та ТОВ Зернотрест на підставі договору поставки кукурудзи.

Судами також встановлено, що позивачем в підтвердження реальності здійснення господарських операцій з зазначеними контрагентами було надано копії документів, зокрема, договори, додаткові угоди, видаткові накладні, податкові накладні, товарно - транспортні накладні, банківські виписки, платіжні доручення.

Придбаний позивачем товар (кукурудза) була використана позивачем у власній господарській діяльності, а саме здійснено експорт вказаної продукції, що підтверджується наданими суду первинними документами, в тому числі контрактами, специфікаціями, інвойсами, вантажними митними деклараціями, супроводжуючими документами до них.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. У доводах касаційної скарги відповідач зазначає порушення, які на його думку допущено позивачем, та висновки, що зазначені в акті перевірки, вказує на неврахування судами доводів контролюючого органу щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій позивача з контрагентами, посилається на наявність вироку Центрального суду м. Миколаєва від 03.11.2014 у справі №490/8753/14-к та вироку щодо контрагента ТОВ Енокс від 24.09.205 у справі №522/18534/15-к. В касаційній скарзі контролюючий орган фактично просить здійснити переоцінку встановлених обставин справи.

9. Товариством надано заперечення на касаційну скаргу, в яких позивач вказує на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність тверджень контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства та просить залишити касаційну скаргу контролюючого органу без задоволення, а рішення судів просить залишити без змін.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Пункт 44.1 статті 44.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

10.2. Підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134.

Об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

10.3. Пункт 138.2 статті 138.

Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

10.4. Підпункт 139.1.9 пункту 139 статті 139.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

11. Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні :

11.1. Стаття 1.

11.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

11.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

11.2. Частина 1 статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

11.3. Частина 2 статті 9.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

13. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

14. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток.

15. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування обєкту оподаткування податком на прибуток, а тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

16. Норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) як критерій правового статусу платника податків (позивача), не є таким критерієм і звітування контрагента до контролюючого органу.

17. Наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися).

18. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов`язання, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

19. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Товариство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

20. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону, що діяв до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ).

21. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в акті перевірки, запереченні на позовну заяву, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди першої та апеляційної інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи.

У ході розгляду справи судами попередніх інстанцій було надано належну оцінку доказам у їх сукупності з дотриманням норм статей 70-72, 86 Кодексу адміністративного судочинства України та іншим обставинам, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту. Так, судом досліджено первинні документи, які згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, є підставою для податкового обліку та які містять відомості, що у повній мірі відображають суть господарських операцій та підтверджують їх фактичне здійснення.

22. Колегія суддів зазначає, що податкова інформація надана іншим контролюючим органом, в тому числі і складена з причин неможливості проведення зустрічної звірки, як і будь - яка податкова інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів, носить інформативний характер.

Крім того, колегія суддів зазначає, що висновки про відсутність у контрагентів трудових та матеріально - технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в базі даних ДФС та інформації наданої іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення зустрічних звірок, проте така податкова інформація, носить інформативний характер та не є допустимими та достовірними доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.

23. Також контролюючим органом всупереч вимог Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на момент розгляду справи судами) не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагента трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення відповідного виду господарської діяльності, обумовленого укладеним договором з позивачем, як не було доведено та надано належних доказів наявність фактів, які встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішень, та свідчили б про протиправну поведінку контрагента та про обізнаність платника податків щодо такої та злагодженості дій між ними.

24. Посилання контролюючого органу на недоліки в заповненні товарно - транспортних накладних, як на підставу для невизнання реальності господарських операцій, суди обґрунтовано відхилили, оскільки, певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер, крім того, не зазначення в товарно - транспортних накладних певної інформації не може свідчити про відсутність самого факту перевезення придбаних позивачем ТМЦ. Крім того, обов`язок щодо перевезення товару був покладений на контрагента, а відповідно не заповнення контрагентом, чи заповнення з недоліками товарно - транспортних накладних не може свідчити про відсутність господарських операцій з поставки товару.

25. Щодо посилань контролюючого органу на наявність вироку Центрального суду м.Миколаєва від 03.11.2014 у справі № 490/8753/14-к за яким ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 визнано винними в скоєні злочину передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України, то як встановлено судом першої інстанції вказаний вирок не стосується безпосередніх контрагентів позивача. Крім того, позивач в суді першої інстанції визнав, що кримінальні впроваджені відкрито по відношенню не до контрагентів позивача, а по ланцюгу взаємовідносин контрагентів з іншими суб`єктами підприємницької діяльності.

Щодо посилань відповідача в касаційній скарзі на вирок щодо контрагента ТОВ Енокс від 24.09.205 у справі №522/18534/15-к, яким гр. ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочинів передбачених ч. 1 ст. 212 та ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, то колегія суддів зазначає, що по - перше вказаний вирок, чи наявність порушеного кримінального провадження відносно контрагента ТОВ Енокс не були підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення у цій справі, акт перевірки не містить жодного посилання на вказану обставину, по - друге як вбачається з вказаного вироку винним визнано гр. ОСОБА_4 тоді як всі первинні документи за господарськими операціями, що були проведені з позивачем, підписано директором ОСОБА_5 , суд у справі №522/18534/15-к не досліджував та не давав оцінки будь - яким господарським операціям і з позивачем, не встановив недійсність документів, що були складені за наслідком здійснення спірних господарських операцій, а відтак відсутні підстави стверджувати, що первинні документи є не належно оформленими чи підписаними неуповноваженою особою. В зазначеному вироку наявна інформація лише щодо операцій ТОВ Енокс з ПП Євро - Юг за період березень - червень 2015 року, тоді як спірні правовідносини з позивачем відбувались у жовтні 2014 року.

26. Судами першої та апеляційної інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, детально досліджено господарські операції позивача з вищезазначеними контрагентами, за якими Товариством було сформовано витрати, надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а отже і наведені скаржником доводи в касаційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

27. Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

28. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.09.2015 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2016 слід залишити без задоволення.

29. Відповідно до п. 1 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

30. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша стаття 350 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону, що діяв до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2016 року у справі № 814/2553/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіІ.Я.Олендер І.А. Гончарова Р.Ф. Ханова