Рішення

від 06.10.2020 по справі 902/513/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" жовтня 2020 р. м. Вінниця Cправа № 902/513/20

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Міліціанова Р.В., при секретарі Сичук І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПТЛ Груп", вул. Кирилівська (Фрунзе), 1-3, оф. 21, м. Київ, 04080, код - 34491805

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС - ЛЕГІОН УКРАЇНА", вул. Довженка (Ленінградська), буд. 39, м. Вінниця, 21001, код - 31679878

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на стороні позивача Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна", вул. Бульварно-Кудрявська, 33, м. Київ, 01054; Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешнл Медікл Еквіпмент", вул. Комбінатна, 21, м. Київ, 02000; ПрАТ "Страхова компанія "Перша", вул. Фізкультури, 30, м. Київ, 03150

про стягнення 194 550,32 грн

за участю представників:

позивача: не з`явився

відповідача: Гонтар Володимир Анатолійович, ордер серія ВН № 128832

треті особи ПАТ "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна", ТОВ "Інтернешнл Медікл Еквіпмент", ПрАТ "Страхова компанія "Перша": не з`явилися

В С Т А Н О В И В :

19.05.2020 року до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява б/н від 14.05.2020 року Товариства з обмеженою відповідальністю "ПТЛ Груп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС - ЛЕГІОН УКРАЇНА" про стягнення 194 550,32 грн шкоди внаслідок втрати частини вантажу (189 082,86 грн грошові кошти сплачені на користь ПрАТ "АСК ІНГО Україна" та 5 467,46 грн грошові кошти, що були сплачені ТОВ "ПТЛ Груп" під час подання касаційної скарги на судове рішення).

Крім того, в прохальній частині позовної заяви позивач просить суд витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС - ЛЕГІОН УКРАЇНА" належним чином завірені копії (оригінали для огляду судом) документів, а саме: пояснювальної записки водія ОСОБА_1 ; пояснювальної записки водія ОСОБА_1 від 04.10.2018р.; роздруківки шайби тахографу; свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 ; свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ТЕІ № НОМЕР_2 ; наказу ТОВ "ТРАНС - ЛЕГІОН УКРАЇНА" про прийняття на роботу ОСОБА_1 від 02.02.2011року.

Також, останній просить суд витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешнл Медікл Еквіпмент" належним чином завірені копії (оригінали для огляду судом) акту від 04.10.2018року та звіту № 546 "Про проведені інспекційні роботи" від 04.10.2018 року.

Правовими підставами звернення до суду позивача із вказаним позовом стало завдання працівником ТОВ "ТРАНС - ЛЕГІОН УКРАЇНА" ОСОБА_1 матеріальної шкоди Товариству з обмеженою відповідальністю "ПТЛ Груп" в сумі 189 082,86 грн внаслідок невиконання умов заявки та проявленої недбалості по забезпеченню схоронності вантажу під час його перевезення.

Ухвалою суду від 25.05.2020 року відкрито провадження у справі № 902/513/20 у порядку загального позовного провадження та призначено справу до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 16.06.2020 року.

03.06.2020 року на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання (б/н від 29.05.2020 року), в якому останній просить суд проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Також, у клопотанні останній просить суд проводити судове засідання 16.06.2020 року за відсутності представника позивача.

10.06.2020 року на електронну адресу від представника позивача надійшло клопотання (б/н від 29.05.2020 року) про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.

12.06.2020 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.канц. № 01-34/5345/20 від 12.06.2020 року), в якому останній вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити в задоволенні позову.

15.06.2020 року на електронну адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання (№ 01-34/5396/20 від 15.06.2020 року), в якому останній просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату в зв`язку з хворобою та перебуванням уповноваженого представника на стаціонарному лікуванні.

В судовому засіданні 16.06.2020 року судом постановлено ухвали про залучення ПрАТ "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" та ТОВ "Інтернешнл Медікл Еквіпмент" в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача та про відкладення підготовчого засідання у справі № 902/513/20 на 05.08.2020 року, які занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 03.07.2020 року повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання.

16.07.2020 року на адресу суду від представника позивача надійшов лист б/н від 13.07.2020 року на виконання вимог ухвали суду.

27.07.2020 року до суду від третьої особи (ТОВ "СК "ІНГО") на виконання вимог ухвали суду надійшов лист (вих. № 1647 від 13.07.2020 року). Додатком до листа додано ряд документів.

04.08.2020 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив (б/н від 31.07.2020 року), в якій останній вважає доводи відповідача викладені у відзиві необґрунтованими.

05.08.2020 року до суду від представником відповідача до суду подано лист з додатками на виконання вимог ухвали суду (вх.канц. № 01-34/6855/20 від 05.08.2020 року).

В судовому засіданні 05.08.2020 року судом постановлено ухвали про залучення ПрАТ "Страхова компанія "Перша" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача та про відкладення підготовчого засідання у справі № 902/513/20 на 25.08.2020 року о 12:00 год., які занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 12.08.2020 року повідомлено сторін про дату наступного судового засідання.

18.08.2020 року на адресу суду від представника третьої особи ТОВ "Інтернешнл Медікл Еквіпмент" надійшло клопотання (б/н від 29.07.2020 року) про розгляд справи без його участі.

Також, 18.08.2020 року від представника третьої особи ТОВ "Інтернешнл Медікл Еквіпмент" надійшли письмові пояснення, в яких останній вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими внаслідок наявності безпосередньої вини водія ОСОБА_1 у заподіянні шкоди та втрати частини вантажу, що ним перевозився.

19.08.2020 року до суду від третьої особи ПрАТ "Страхова компанія "Перша" надійшло клопотання (вих. № 942 від 18.08.2020 року) про долучення до матеріалів доказів, в якості додатків до клопотання додано ряд документів.

25.08.2020 року від представника третьої особи АК "Страхова компанія "ІНГО" до суду надійшло клопотання (вих. № 2026 від 19.08.2020 року), в якому останній просить суд проводити судове засідання 25.08.2020 року без його участі.

В судовому засіданні 25.08.2020 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 08.09.2020 року, про що повідомлено учасників справи під розпис в розписці суду від 25.08.2020 року.

25.08.2020 року на адресу суду від представника третьої особи ТОВ "Інтернешнл Медікл Еквіпмент" надійшло клопотання (б/н від 19.08.2020 року) про проведення розгляду справи за його відсутності та за наявними матеріалами справи.

В судовому засіданні 08.09.2020 року представником відповідача подано заяву (б/н від 08.09.2020 року) в якій останній просить суд відмовити в задоволенні позову в зв"язку з пропуском строку позовної давності.

В судовому засіданні 08.09.2020 року оголошено перерву до 06.10.2020 року про що постановлено протокольну ухвалу.

28.09.2020 року від третьої особи ПрАТ "Страхова компанія "Перша" надійшло клопотання (вих. № 1088 від 21.09.2020 року) про долучення до матеріалів доказів, в якості додатків до клопотання додано ряд документів.

02.10.2020 року на електронну адресу суду від представника позивача надійшли письмові пояснення (б/н від 01.10.2020 року) в обґрунтування заявлених позовних вимог. В якості додатків до письмових пояснень додано ряд документів.

В судове засідання 06.10.2020 року з`явився представник відповідача. Представники позивача та третіх осіб правом участі в судовому засіданні не скористались, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Суд нагадує, що це роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Згідно із ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на положення ст.ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представників сторін.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, оглянувши матеріали справи № 910/1584/19, яка перебувала у провадженні Господарського суду м. Києва, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Позивач, в якості підстави заявлених вимог посилається на завдання працівником ТОВ "ТРАНС - ЛЕГІОН УКРАЇНА" ОСОБА_1 матеріальної шкоди Товариству з обмеженою відповідальністю "ПТЛ Груп" в сумі 189 082,86 грн внаслідок невиконання умов заявки та проявленої недбалості по забезпеченню схоронності вантажу під час його перевезення.

В зв`язку з чим позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС - ЛЕГІОН УКРАЇНА" 194 550,32 грн шкоди внаслідок втрати частини вантажу.

У відзиві на позовну заяву (вх. канц. № 01-34/5345/20 від 12.06.2020 року) відповідач вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити в задоволенні позову.

У відповідь на відзив (б/н від 31.07.2020 року) позивач вважає доводи відповідача необґрунтованими, такими, що свідчать про невірне трактування існуючих між всіма сторонами відносин та свідчать про відверте намагання уникнути відповідальності за шкоду, нанесену його працівником.

За твердженнями позивача, ТОВ "ТРАНС - ЛЕГІОН УКРАЇНА" як Перевізник несе повну та безумовну відповідальність за фізичну втрату вантажу прийнятого до перевезення в розмірі вартості загубленого вантажу або вантажу, якого бракує, як це передбачено п. 5.2 Договору.

При цьому, ТОВ "ТРАНС - ЛЕГІОН УКРАЇНА" як Перевізник не звільняється від відповідальності за повну чи часткову втрату вантажу, пошкодження вантажу, зумовлені дефектами транспортного засобу Перевізника, що використовується ним для здійснення перевезення.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 16.12.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтернешнл Медікл Еквіпмент" (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПТЛ Груп" (Експедитор) укладено договір № ТС-696/12 транспортного експедирування вантажних перевезень у міжнародному сполученні (договір експедирування) (а.с. 14-19, т. 1).

Відповідно п. 1.1 якого Експедитор приймає на себе обов`язки від свого імені та за рахунок Замовника організувати надання послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу автомобільним транспортом з метою його доставки від пунктів відправлення до пунктів призначення згідно з заявами замовника.

За змістом п. 1.2 договору експедирування Експедитор на виконання договору зобов`язаний від свого імені і за рахунок замовника укласти договір перевезення з перевізником та з іншими учасниками транспортного процесу; вчинити всі необхідні дії щодо організації транспортування вантажів, в тому числі, але не виключно, залучити третіх осіб до декларування вантажу та його зберігання на митному ліцензійному складі, а також, за наявності такого доручення замовника, здійснити страхування вантажу.

Сторони погодили, що для здійснення кожного перевезення замовник у строк 7-10 днів до бажаної дати початку перевезення оформлює та передає експедитору заявку, що складена у довільній формі, яка зокрема повинна містити вагу, номенклатуру та загальну вартість вантажу, кількість місць і вид упаковки, інші вказівки замовника щодо дій з організації транспортування вантажів, які зобов`язаний вчинити експедитор на виконання договору тощо (п. 2.2 договору експедирування).

Експедитор приймає вантаж від Вантажовідправника за кількістю місць згідно з товарно-транспортною накладною. Якщо фактична і задокументована кількість вантажу не співпадає, експедитор повідомляє про це клієнта.

Згідно з п. 2.4 договору експедирування для цілей договору підтверджена заявка, після підписання її сторонами, буде розглядатися як додаток до договору, що є невід`ємною його частиною, в якому визначені належні письмові вказівки Замовника на організацію і забезпечення транспортування вантажів шляхом укладання від імені Експедитора і за рахунок Замовника одного чи декількох договорів перевезення в міжнародному автомобільному сполученні, а також як доручення діяти від імені та за рахунок Замовника у відносинах за договорами, укладеними замовником, на декларування та зберігання вантажу на МЛС.

Відповідно до п. 3.1.4 договору експедирування до обов`язків Експедитора відноситься, зокрема, забезпечити доставку вантажу і супровідної документації в узгоджений сторонами пункт призначення та в установлені строки (згідно з заявкою), передати його уповноваженій особі вантажоотримувача в цілості і схоронності за товарно-транспортною накладною (СМR) і з оригіналами документів про митне оформлення в шляху його проходження.

У свою чергу, відповідно до п. 3.2.8 договору експедирування Замовник зобов`язаний забезпечити Експедитора спеціальними інструкціями з перевезення, перевалки, обробки, пакування та збереження вантажу, якщо такі є.

Доручення та інструкції, що не мають усіх необхідних реквізитів, які забезпечують можливість перевезення вантажів, вважаються непереданими Експедитору. Замовник несе повну відповідальність за правильність відомостей про адреси вантажовідправників (вантажоотримувачів), про характер вантажу та особливі вимоги до його перевезення, за наявність відповідного маркування на його упаковці (п. 3.2.9 договору експедирування).

Замовник інформує Експедитора про вартість вантажу в усіх випадках, коли вартість перевищує межу відповідальності згідно з Конвенцією про договір міжнародного перевезення вантажів дорогами (п. 3.2.10).

У п. 5.1 Договору експедирування сторони погодили, що в рамках договору взаємна відповідальність сторін регулюється положеннями Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів (СМR), міжнародними договорами, актами чинного законодавства України, даним договором.

Згідно з п. 5.3 договору експедирування Експедитор несе відповідальність за повну або часткову втрату вантажу або його пошкодження, що сталось в проміжок часу між прийняттям вантажу у Вантажовідправника до перевезення та його здачею Замовнику, в рамках відповідальності Перевізника відповідно до умов Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів дорогами/КДПВ (1956).

Відповідно до п. 9.1, 9.5 договору експедирування договір діє до 31.12.2017 року і вважається продовженим на один рік на тих же умовах, якщо жодна зі сторін не заявила про його розірвання до моменту закінчення його строку дії.

На виконання вимог зазначеного договору ТОВ "Інтернешнл Медікл Еквіпмент" та ТОВ "ПТЛ Груп" підписали заявку на перевезення для ТОВ "ПТЛ Груп" № 1, в якій, зокрема, сторони погодили: маршрут - 5986 РК Beringe Голландія - Україна Київ; автомобіль - Scania , д.н. НОМЕР_3 , напівпричіп Shmitz д.н. НОМЕР_4 , водій - ОСОБА_1 ; вантаж - запчастини 33 европалети до 20 тон; дата завантаження - 27.09.2018 року; адреса завантаження - під час завантаження водію зобов`язані надати заповнену CMR, оригінальний інвойс, ЕХ, пакувальний (лист); ціна - 2.000,00 євро за курсом НБУ на день завантаження (а.с. 20, т. 1).

Для виконання в тому числі і зазначених вище договору і заявки та з метою організації перевезення вантажу між ТОВ "ТРАНС-ЛЕГОН УКРАЇНА" та ТОВ "ПТЛ Груп" укладено договір № 16/06/17 на транспортне обслуговування від 16.06.2017 року (договір перевезення) (а.с.21-24, т. 1).

Згідно умов даного договору визначено правовий статус сторін, а саме ТОВ "ПТЛ Груп" - Експедитор, ТОВ "ТРАНС-ЛЕГОН УКРАЇНА" - Перевізник.

В п. 1.2 Договору на перевезення його сторони погодили, що конкретні умови перевезень вантажів, наданих експедитором, зазначаються в заявках на перевезення. Кількість та різновид вантажу, маршрути, вантажовідправники і вантажоодержувач, графік подачі транспорту, строки виконання, вартість послуг перевізника - зазначаються в заявках на перевезення, які є невід`ємними частинами договору.

Відповідно до п. 2.1.3 Договору перевезення на вантаж, який надається для перевезення, експедитор організовує силами вантажовідправника оформлення товаротранспортних накладних та інших супроводжувальних документів в залежності від виду вантажу і його специфічних особливостей.

Згідно з п. 5.2.1 Договору перевезення перевізник несе відповідальність за фізичну втрату прийнятого до перевезення вантажу у випадку втрати - в розмірі вартості загубленого вантажу або вантажу, якого бракує; у випадку втрати вантажу, наданого для перевезення з оголошенням його вартості, - в розмірі оголошеної вартості вантажу.

З метою виконання умов укладеного Договору між сторонами підписано заявку RI№5006227 від 25.09.2018 року, за змістом якої сторони погодили: маршрут - Нідерланди - Україна; автомобіль - НОМЕР_3 / НОМЕР_5 , водій - ОСОБА_1 ; вантаж - 33 палет, 20 т; дата завантаження - 27.09.2018 року (а.с.25, т. 1).

На підставі міжнародної товарно-транспортної накладної № AVC-2002 вантаж (медичне обладнання - медична техніка відповідно до інвойсу № 069 - ІМЕ від 27.09.2018 (картонні коробки на дерев`яних палетах, 33 місця, вага брутто/нетто 9.284,589 кг) прийнято ТОВ "ТРАНС-ЛЕГОН УКРАЇНА" до перевезення.

04.10.2018 року під час розвантаження напівпричепу автомобіля на території України була виявлена нестача вантажу (медичної техніки - медична техніка відповідно до інвойсу № 069 - ІМЕ від 27.09.2018 року (картонні коробки на дерев`яних палетах, 33 місць, вага брутто/нетто 9.284,589 кг), на підтвердження чого до матеріалів справи додано копію акта б/н від 04.10.2018 року, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтернешнл медікл еквіпмент" та копію звіту № 546 про проведені інспекційні роботи ФОП Расін А. А. (а.с.27-38, т. 1).

Як вбачається з звіту № 546 про проведені інспекційні роботи ФОП Расіна А.А. не вистачає 690 одиниць товару (6 номенклатурних найменувань) загальною вартістю 17.666,10 євро (без врахування вартості митних платежів, ПДВ та фрахту) (а.с. 29-38, т. 1).

Крім того, на підтвердження факту крадіжки вантажу до матеріалів справи додано копію витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 12.10.2018 року (а.с. 39-44, т. 1).

Відповідно до укладеного між ПрАТ "АСК "ІНГО Україна" та ТОВ "Інтернешнл Медікл Еквіпмент" Договору страхування № 200219162.18 від 26.09.2018 року, ПрАТ "АСК "ІНГО Україна" зазначений вище випадок було визнано страховим та сплачено ТОВ "Інтернешнл Медікл Еквіпмент" на умовах договору страхування страхове відшкодування у розмірі 498 681, 49 гривень.

ПрАТ "АСК "ІНГО Україна" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з ТОВ "ПТЛ Груп " сплаченого на користь ТОВ "Інтернешнл Медікл Еквіпмент" страхового відшкодування.

03.09.2019 року Господарським судом міста Києва по справі № 910/1584/19 прийнято рішення, яким позовні вимоги ПрАТ "АСК "ІНГО Україна" було залишено без задоволення. Вказане рішення оскаржувалось в апеляційному та касаційному порядку.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 року по справі № 910/1584/19 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2019 року у справі № 910/1584/19 Рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2019 року у справі №910/1584/19 скасовано.

Прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПТЛ Груп" на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" 182 248,54 грн.

Постановою Касаційного господарського суду Верховного Суду від 05.03.2020 року по справі № 910/1584/19 Постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 року у справі № 910/1584/19 залишено без змін, а касаційну скаргу ТОВ "ПТЛ Груп" без задоволення.

В період січня - квітня 2020 року ТОВ "ПТЛ Груп" на рахунок ПрАТ "АСК "ІНГО Україна" було перераховано грошові кошти у загальній сумі 189 082,86 грн.

24.01.2020 року позивачем на адресу відповідача надіслано претензію № 1256/01 з пропозицією в добровільному порядку відшкодувати завдану шкоду внаслідок втрати частини вантажу та перерахувати протягом 14 днів на користь ТОВ "ПТЛ Груп", грошових коштів у сумі 189 082,86 грн, як компенсацію вартості втраченої з вини водія ОСОБА_1 (а.с.45-50, т. 1). Однак відповіді на претензію надано не було.

За твердженнями позивача, з огляду на те, що пошкодження вантажу відбулось під час виконання ТОВ "ТРАНС - ЛЕГІОН УКРАЇНА" взятих на себе зобов`язань відповідно до договору № 16/06/17 на транспортне обслуговування, то ТОВ "ТРАНС - ЛЕГІОН УКРАЇНА" несе повну матеріальну відповідальність за завдану ТОВ "Інтернешнл Медікл Еквіпмент" майнову шкоду, яку відповідач повинен відшкодувати на підставі ст. ст. 934, 1172, 1191 ЦК України.

З огляду на встановлені обставини суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Різновидом договорів про надання послуг є договір перевезення вантажу.

Статтею 908 ЦК України визначено, що перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтями 908, 909 ЦК України визначено, що перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до частини 1 статті 53 Закону України "Про автомобільний транспорт", організацію міжнародних перевезень пасажирів і вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень, яким, зокрема, є Конвенція про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДГІВ) від 19.05.1956 (Конвенція), яка була ратифікована Україною Законом "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01.08.2006.

Статтею 1 Конвенції передбачено, що ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Згідно зі статтею 4 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Частиною статті 5 Конвенції встановлено, що вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна. Перший примірник передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника.

У відповідності до п. 4 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Застосування цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності. Склад цивільного правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб`єкт, об`єкт, об`єктивна та суб`єктивна сторона. Суб`єктом є боржник; об`єктом - правовідносини по зобов`язаннях; об`єктивною стороною - наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобов`язання, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника і збитками; суб`єктивну сторону цивільного правопорушення складає вина, яка представляє собою психічне відношення особи до своєї протиправної поведінки і її наслідків.

Правильне встановлення порушеного цивільно-правового обов`язку за договором є необхідним для відповідної кваліфікації змісту правовідносин, що виникли із факту порушення.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає, тобто для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

При цьому, на підставі ст. 924 ЦК України, перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Згідно ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (ч. 1 ст. 1191 ЦК України).

Взаємовідносини між ТОВ "ПТЛ Груп" та ТОВ "ТРАНС - ЛЕГІОН УКРАЇНА" регулюються положеннями укладеного між сторонами Договору № 16/06/17 від 16.06.2017 року на транспортне перевезення.

Відповідно п. Згідно з п. 5.2.1 договору перевезення перевізник несе відповідальність за фізичну втрату прийнятого до перевезення вантажу у випадку втрати - в розмірі вартості загубленого вантажу або вантажу, якого бракує; у випадку втрати вантажу, наданого для перевезення з оголошенням його вартості, - в розмірі оголошеної вартості вантажу.

Враховуючи викладене відповідач як Перевізник несе повну відповідальність за втрату вантажу прийнятого до перевезення. При цьому, ТОВ "ТРАНС - ЛЕГІОН УКРАЇНА" не звільняється від відповідальності за повну чи часткову втрату вантажу, пошкодження вантажу, зумовлені дефектами транспортного засобу Перевізника, що використовується ним для здійснення перевезення.

Тобто, у даному випадку ТОВ "ТРАНС - ЛЕГІОН УКРАЇНА" як Перевізник несе відповідальність за часткову втрату вантажу, та безумовно відповідає за дії найманого таким підприємством працівника, що узгоджується з приписами ст. 1172 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи заявка на перевезення № R1 № 500 62 27 від 25.09.2018 року, направлена на адресу відповідача та прийнята до виконання без зауважень.

Водночас, у заявці позивачем здійснено особливі застереження відносно залишення транспортного засобу виключно на охоронюваних стоянках.

Отже, ТОВ "ПТЛ Груп" вжито усіх належних заходів для інформування перевізника стосовно належного виконання умов договору перевезення.

Таким чином, відповідачем не спростовано винних дій у розумінні ст. 614 ЦК України, котрі призвели до завдання майнової шкоди.

Задіяні під час перевезення вантажу за замовленням ТОВ "Інтернешнл Медікл Еквіпмент" автомобіль "Scania", д.н. НОМЕР_3 , та напівпричіп "Shrnitz" д.н. НОМЕР_5 , належать ТОВ "ТРАНС - ЛЕГІОН УКРАЇНА", що підтверджується відповідними Свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів ( НОМЕР_1 та ТЕІ № 077888 відповідно).

Крім того, Наказом від 02.02.2011 року підтверджується прийняття ОСОБА_1 на посаду водія автотранспортних засобів, із укладенням договору про повну матеріальну відповідальність.

04.10.2018 року під час розвантаження напівпричепу автомобіля на території України була виявлена нестача вантажу (медичної техніки - медична техніка відповідно до інвойсу № 069 - ІМЕ від 27.09.2018 року (картонні коробки на дерев`яних палетах, 33 місць, вага брутто/нетто 9.284,589 кг), на підтвердження чого до матеріалів справи додано копію акта б/н від 04.10.2018 року, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтернешнл медікл еквіпмент" та копію звіту № 546 про проведені інспекційні роботи ФОП Расін А. А. (а.с.27-38, т. 1).

Як вбачається з звіту № 546 про проведені інспекційні роботи ФОП Расіна А.А. всього не вистачає 690 одиниць товару (6 номенклатурних найменувань) загальною вартістю 17.666,10 євро (без врахування вартості митних платежів, ПДВ та фрахту) (а.с. 29-38, т. 1).

Відповідно до укладеного між ПрАТ "АСК "ІНГО Україна" та ТОВ "Інтернешнл Медікл Еквіпмент" Договору страхування № 200219162.18 від 26.09.2018 року, ПрАТ "АСК "ІНГО Україна" зазначений вище випадок було визнано страховим та сплачено ТОВ "Інтернешнл Медікл Еквіпмент" на умовах договору страхування страхове відшкодування у розмірі 498 681,49 гривень.

Зазначені обставини щодо факту завдання шкоди, причин втрати вантажу, який перебував у віданні працівника ТОВ "Транс - Легіон Україна", розміру встановленої шкоди не спростовано відповідачем, також вказані юридичні факти перевірено та встановлено у межах справи №910/1584/19.

Оскільки, ТОВ "Транс - Легіон Україна" приймало участь у розгляді вказаної справи, то встановлені обставини враховуються судом на підставі ч. 4 ст. 75 ГПК України.

Враховуючи викладене, ТОВ "ТРАНС - ЛЕГІОН УКРАЇНА" несе відповідальність за шкоду заподіяну працівником - водієм ОСОБА_1 під час виконання своїх трудових обов`язків, пов`язаних з перевезенням вантажу за замовленням Експедитора ТОВ "ПТЛ Груш", яке діяло в інтересах ТОВ "Інтернепінл Медікл Еквіпмент".

З урахуванням встановлених обставин суд приходить до висновку про наявність факту порушення відповідачем прав позивача за захистом яких останній звернувся.

З приводу заперечень відповідача з посиланням на вимоги Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненої 19 травня 1956 року в м. Женеві, до якої Україна приєдналася згідно із Законом N 57-V від 01 серпня 2006 року, суд зазначає наступне.

Оскільки, перевезення здійснювалось у закордонному сполученні за маршрутом Нідерланди - України, то на правовідносини сторін поширюється норми зазначеного нормативного документу, який є частиною національного законодавства.

Згідно ст. 3 Конвенції Для цілей цієї Конвенції, перевізник відповідає за дії і недогляди своїх агентів, службовців та всіх інших осіб, до послуг яких він звертається для виконання перевезення, коли такі агенти, службовці чи інші особи виконують покладені на них обов`язки, як за власні дії і недогляди.

Відповідно до ч. 7 ст. 12 Конвенції, перевізник, який не виконав інструкції, що були йому надані відповідно до положень цієї статті, або який виконав такі інструкції, не вимагаючи надання йому першого примірника вантажної накладної, несе відповідальність перед особою, яка має право пред`явити претензію, за будь-які заподіяні таким чином шкоду або збитки.

Суд критично оцінює посилання представника відповідача на ту обставину, що згідно умов СМR AVC-2002 (том. 1 а.с. 26), з урахуванням її перекладу, ТОВ "ПТЛ ГРУП" було зазначено перевізником, тому саме позивач повинен відповідати за втрату вантажу.

Відповідно до ст. ст. 76 - 79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Наявний у справі документ, який свідчить про прийняття вантажу до перевезення є лише одним із доказів по справі, водночас дійсний правовий статус сторін у спірних правовідносинах підтверджується змістом укладених сторонами договорів.

Зокрема, ТОВ "ПТЛ ГРУП" виступав у якості Експедитора даного перевезення, що визначено умовами як Договору №ТС-696/12 від 16.12.2016 року (том. 1 а.с. 14-20), згідно п. 1.2. якого також зобов`язався укласти договір перевезення, так і Договором на транспортне обслуговування №16/06/17 від 16.06.2017 року (том. 1 а.с. 21-24).

Обсяг відповідальності відповідача перед позивачем визначено п. 5.2. Договору на транспортне обслуговування №16/06/17 від 16.06.2017 року, який включає відповідальність у випадку втрати вантажу у розмірі вартості загубленого вантажу або якого бракує.

Також, за змістом ст. 910 ЦК України перевізником є особа, яка зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу.

Саме ТОВ "Транс - Легіон Україна" прийнято вантаж до перевезення та здійснено доставку вантажу за рахунок використання праці найманого працівника та належного товариству транспортного засобу.

Таким чином, оцінюючи наявні докази по справі у їх сукупності, з огляду на зміст нормативних актів, котрі регулюють статус учасників справи, суд доходить висновку, що саме відповідач був перевізником втраченого вантажу, тому існують достатні правові підстави для покладення на нього відповідальності за завдану шкоду.

Також суд зауважує, що статус перевізника у міжнародному автомобільному перевезенні вантажів не позбавляє можливостей вимагати відшкодування від третіх осіб сплаченої шкоди вантажовідправнику.

На підставі ст. 37 Конвенції, перевізник, який сплатив компенсацію за збиток згідно з положеннями цієї Конвенції, має право отримати відшкодування такої компенсації разом з відсотками на неї і всіма витратами, понесеними внаслідок позову, від інших перевізників, які брали участь у перевезенні.

Таким чином, не виключається відповідальність третіх осіб, котрі залучалися до здійснення перевезення.

Визначена ст. ст. 3, 17 Конвенції відповідальність перевізника визначає такий обов`язок перед Замовником перевезення та вказує на виключну відповідальність перевізника або обмеження прав звернутися з регресними вимогами до винної особи.

Питання, які безпосередньо не врегульовані Конвенцією регламентується нормами національного законодавства, зокрема загальними положеннями ЦК України (ч. 2 ст. 908 Кодексу).

Отже, на зміст спірних правовідносин субсидіарно поширюється чинність ст. ст. 924, 1172, 1191 ЦК України.

Виходячи з викладеного, суд вважає правомірною вимогу позивача про стягнення з відповідача сплаченої на користь ПрАТ "АСК ІНГО Україна" майнової шкоди, внаслідок втрати 04.10.2018 року вантажу.

Не підтверджено також наявними у справі доказами наявність правових підстав для покладення відповідальності відповідача на ПрАТ "Страхова компанія "Перша" , на що посилався представник відповідача.

Дійсно між ТОВ "ТРАНС - ЛЕГІОН Україна" та ПрАТ "Страхова компанія "Перша" було укладено Договір добровільного страхування відповідальності перевізника наземним транспортом №12-01.02.17.00184 від 06.12.2017 року (том. 2 а.с. 160-175), який був чинними на момент встановлення обставин втрати вантажу.

Однак, згідно умов п. 2.1.3. Договору добровільного страхування відповідальності перевізника наземним транспортом №12-01.02.17.00184 від 06.12.2017 року не визнаються страховими випадками події. що сталися внаслідок крадіжки вантажу у місцях, інших, ніж зазначено у п. 1.1. Стандартних умов, тобто поза межами охоронюваних стоянок.

Водночас, вимоги позивача щодо відшкодуванням ТОВ "ТРАНС - ЛЕГІОН УКРАЇНА" усіх понесених витрат у порядку регресу з посиланням на вимоги ст. ст. 1172, 1191 ЦК України не відповідає змісту договірних відносин та правовому регулювання спору.

Так, п. 5.2.1. Договору на транспортне обслуговування №16/06/17 від 16.06.2017 року передбачено відповідальність перевізника у випадку втрати вантажу у розмірі вартості загубленого вантажу або якого бракує.

Відповідно до ст. 23 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, перевізник зобов`язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення.

Розмір відшкодування не може, однак, перевищувати 25 франків за кілограм відсутньої ваги брутто. "Франк" означає золотий франк вагою 10/31 грама проби 0,900.

Крім того, підлягають відшкодуванню:

- плата за перевезення,

- мито, а також

- інші платежі, пов`язані з перевезенням вантажу,

цілком у випадку втрати всього вантажу й у пропорції, що відповідає розміру збитку, при частковій втраті; інший збиток відшкодуванню не підлягає.

Отже, розмір відповідальності перевізника обмежено, перелік та види витрат, які підлягають відшкодуванню, носять вичерпний характер.

Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню розмір відшкодованої страховій компанії шкоди за фактичну втрату вантажу в сумі 182 248,54 грн.

Решта вимог про сплату понесених позивачем судових витрат при розгляді справи №910/1584/19 в сумі 12 301,78 грн має іншу правову природу та може розглядатися в контексті застосування ст. 22 ЦК України, ст. 225 ГК України, однак позов із зазначених підстав не пред`явлено.

ТОВ "ПТЛ ГРУП" самостійно сформовано предмет та підстави позову як відшкодування завданої шкоди в порядку регресу з посиланням на норми ст. ст. 924, 1171, 1191 ЦК України, тому суд не може самостійно виходити за межі позовних вимог з урахуванням меж судового розгляду (ст. 14 ГПК України).

Крім того, суду не доведено причинно - наслідкового зв`язку між вчиненим відповідачем порушенням щодо втрати частини вантажу та понесенням позивачем судових витрат у справі №910/1584/19 на подачу касаційної скарги в сумі 5 467,46 грн.

Оскільки вчинення таких дій було процесуальним правом ТОВ "ПТЛ ГРУП" та не обмежувало позивача у виконанні постанови суду апеляційної інстанції, яка набрала законної сили після проголошення.

Отже, суд вважає необґрунтованими позовні вимоги про стягнення 12 301,78 грн, що є підставою для відмови у задоволенні позову у цій частині.

Відносно остаточного рішення щодо задоволенні вимог про стягнення 182 248,54 грн слід визначитись після з`ясування підстав для застосування строків позовної давності.

Розглянувши заяву представника відповідача (б/н від 08.09.2020 року) про застосування строку позовної давності, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

На підставі ч.1 ст. 260 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу. Письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв`язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно (ч. 2 ст. 255 ЦК України).

Згідно із статтею 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Частиною першою статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Враховуючи встановлені судом обставини щодо врегулювання спірних правовідносин нормами Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів суд погоджується з позицією відповідача про застосування спеціальних строків позовної давності.

В силу ст. 926 ЦК України, позовна давність, порядок пред`явлення позовів у спорах, пов`язаних з перевезеннями у закордонному сполученні, встановлюються міжнародними договорами України, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 32 Конвенції, термін позовної давності для вимог, що випливають з перевезення, на яке поширюється ця Конвенція, встановлюється в один рік.

Відлік терміну позовної давності починається:

a) у випадку часткової втрати чи пошкодження вантажу, або прострочення в доставці - з дня доставки;

b) у випадку втрати всього вантажу - з тридцятого дня по закінченню узгодженого терміну доставки, або, за відсутності такого терміну, - з шістдесятого дня після прийняття вантажу перевізником для перевезення;

c) у всіх інших випадках - по закінченню тримісячного терміну з дня укладання договору перевезення.

День початку відліку терміну позовної давності у термін не зараховується.

Оскільки, вантаж було передано 04.10.2018 року, то відлік річного строку позовної давності до вимог, що випливають з міжнародного перевезення розпочався 05.10.2018 року.

При цьому, суд звертає увагу на припис ч. 4 ст. 39 Конвенції, згідно якого положення статті 32 застосовуються стосовно позовів, які пред`являються одними перевізниками до інших.

Однак, відлік терміну позовної давності починається з дня прийняття остаточного судового рішення, яким визначається розмір компенсації, що підлягає сплаті відповідно до положень цієї Конвенції, або, за відсутністю такого рішення, з дня фактичної сплати компенсації.

Тобто, Конвенція опосередковано регулює питання обчислення строків позовної давності у випадку пред`явлення регресних вимог.

Враховуючи, дату набрання чинності постановою суду апеляційної інстанції у справі 910/1584/19 - 23.12.2019 року, той факт, що позивач направив позов до суду 15.05.2020 року (том. 1 а.с. 115), то в розумінні ч. 4 ст. 39 Конвенції ТОВ "ПТЛ ГРУП" звернувся до суду у межах спеціального строку позовної давності.

Також, положення ст. 32 Конвенції регулюють виключно питання скороченого строку позовної давності, моменту початку його обчислення, переривання (у випадку пред`явлення претензії - ч. 2 ст. 23 Конвенції), продовження та наслідків спливу.

Згідно ч. 2 ст. 10 ЦК України, якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила , ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.

Отже, міжнародний договір підлягає застосуванню лише в частині регулюванні правовідносин, які є відмінними від норм національного законодавства.

Тобто, до питань однаково врегульованих або взагалі не врегульованих міжнародним договором підлягають застосуванню норми національного законодавства.

Оскільки, Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів не визначає наслідків спливу строків позовної давності (лише вказує на неможливість пред`явлення вимог у формі зустрічного позову або контрпретензії), а також підстав визнання певних обставин поважними, які перешкоджали або унеможливлювали звернення до суду з відповідним позовом , то дані обставини слід визначати з урахуванням норм ЦК України.

Так, згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч. 5 ст. 267 ЦК України).

Тому суд враховує, що застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Тобто, Європейський суд з прав людини визначає критерії застосування строку позовної давності, а саме: забезпечення остаточності, юридичної визначеності, захист відповідачів, запобігання несправедливості, пов`язаної зі спливом значного проміжку часу з моменту виникнення обставин, які є предметом спору, посилання судом на докази, які втратили достовірність і повноту із плином часу.

Водночас, застосування норм національного законодавства, визначення підстав початку перебігу та спливу строку позовної давності віднесено до компетенції державних судових органів.

Позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.

При цьому, за змістом зазначеної норми (статті 261 Цивільного кодексу України) законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов`язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 57/314-6/526-2012.

Також, Верховний суд акцентує увагу на необхідності аналізу добросовісної поведінки позивача, обов`язку цікавитися станом своїх справ, зокрема, з огляду на періодичність скликання загальних зборів юридичної особи (Постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.06.2018 року у справі № 911/4006/16).

Із самого розуміння позовної давності (строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу) випливають додаткові критерії позовної давності, які розкривають її процесуальний зміст.

Отримання особою відомостей про порушення свого права (особу, яка порушила право), наявність можливості дізнатися про порушення своїх прав повинні надавати можливість звернутися за захистом до суду з дотримання визначеної законом процесуальної форми.

Обізнаність особи має надавати можливість сформувати предмет позовних вимог, який забезпечить захист порушеного права. Тобто, сформовані особою позовні вимоги мають забезпечувати належний та ефективний спосіб захисту.

Отже, вимога особи про захист порушеного права повинна мати конкретний зміст та обґрунтування належними доказами або клопотанням про їх витребування, забезпечувати дотримання вимог ст. ст. 161 - 164 ГПК України.

З огляду на фактичні обставини даної справи позивач зміг дізнатися про порушення своїх прав, а також розмір вимог до відповідача, тобто сформувати належним чином, з дотриманням вимог процесуального закону предмет та підстави позову до ТОВ "ТРАНС - ЛЕГІОН УКРАЇНА" лише з дати набрання законної сили Постановою Північного апеляційного господарського суду у справі № 910/1584/19 від 23.12.2019 року. якою визначено розмір шкоди. котрий підлягає відшкодуванню перевізником внаслідок втрати частини вантажу.

Тому, з урахуванням положень ст. 32 Конвенції, яка встановлює момент початку обчислення строку позовної давності, однак не встановлює поважних причин її пропуску, перелік таких причин є невичерпним, тобто може визначатися судом з урахуванням матеріалів конкретної справи.

Суд вважає, що описані обставини, а саме розгляд судової справи (№ 910/1584/19) щодо визначення дійсного розміру завданої шкоди, яка підлягає сплаті перевізником у міжнародному перевезенні, підтверджують наявність поважних причин, котрі призвели до пропуску визначеного ст. 32 Конвенції строку позовної давності.

Таким чином, суд застосовує положення ч. 5 ст. 267 ЦК України і констатує, що порушені майнові права ТОВ "ПТЛ ГРУП" підлягають судовому захисту.

Враховуючи викладене, суд відхиляє клопотання відповідача про застосування строків позовної давності.

За вказаних обставин у своїй сукупності, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ПТЛ Груп" підлягає частковому задоволенню у розмірі відшкодованої прямої дійсної шкоди (вартості втраченої частини вантажу) - 182 248,54 грн, з урахуванням відмови у задоволенні позову в частині стягнення 12 301,78 грн.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України пропорційно задоволеним позовним вимогам в сумі 2 733,82 грн.

Судові витрати зі сплати судового збору за подачу позову в сумі 184,43 грн слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 ГПК України суд -

У Х В А Л И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС - ЛЕГІОН УКРАЇНА" (вул. Довженка (Ленінградська), буд. 39, м. Вінниця, 21001, код - 31679878) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПТЛ Груп" (вул. Кирилівська (Фрунзе), 1-3, оф. 21, м. Київ, 04080, код - 34491805) 182 248,54 грн - виплаченого відшкодування вартості втрати частини вантажу; 2 733,82 грн - відшкодування судових витрат зі сплати судового збору.

3. Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ПТЛ Груп" (вул. Кирилівська (Фрунзе), 1-3, оф. 21, м. Київ, 04080, код - 34491805) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС - ЛЕГІОН УКРАЇНА" (вул. Довженка (Ленінградська), буд. 39, м. Вінниця, 21001, код - 31679878) в частині вимог про стягнення 12 301,78 грн.

4. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу позову в сумі 184,43 грн - залишити за позивачем.

5. Видати наказ після набранням судовим рішенням законної сили.

6. Копію судового рішення направити сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Північно - західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Вінницької області.

Повне рішення складено 16 жовтня 2020 р.

Суддя Міліціанов Р.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Кирилівська (Фрунзе), 1-3, оф. 21, м. Київ, 04080)

3 - відповідачу (вул. Довженка (Ленінградська), буд. 39, м. Вінниця, 21001)

4 - третій особі (ПрАТ "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна") вул. Бульварно-Кудрявська, 33, м. Київ, 01054)

5 - третій особі (ТОВ "Інтернешнл Медікл Еквіпмент") (вул. Комбінатна, 21, м. Київ, 02000)

6 - третій особі (ПрАТ "Страхова компанія "Перша") (вул. Фізкультури, 30, м. Київ, 03150)