Постанова

від 15.02.2021 по справі 902/513/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 м.Рівне, вул.Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

15 лютого 2021 року Справа № 902/513/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Мельник О.В. , суддя Розізнана І.В.

представники учасників справи не викликались,

розглянувши апеляційну скаргу Відповідача-Товариства з обмеженою відповідальністю Транс-Легіон Україна на рішення господарського суду Вінницької області від 06.10.2020, повний текст якого складено 16.10.2020, у справі №902/513/20 (суддя Міліціанов Р.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ПТЛ Груп м.Київ

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача -

1. Приватне акціонерне товариство Акціонерна страхова компанія ІНГО

Україна м.Київ

2. Товариство з обмеженою відповідальністю Інтернешнл Медікл

Еквіпмент м.Київ

3. Приватне акціонерне товариство Страхова компанія Перша м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Транс-Легіон Україна м.Вінниця

про стягнення 194 550 грн 32 коп. шкоди -

У травні 2020 року до господарського суду Вінницької області надійшла позовна Товариства з обмеженою відповідальністю ПТЛ Груп про стягнення з Товариства з обмеженою відповідаль-ністю Транс-Легіон Україна 194 550 грн 32 коп. шкоди внаслідок втрати частини вантажу (189 082 грн 86 коп. грошові кошти сплачені на користь ПрАТ АСК ІНГО Україна та 5 467 грн 46 коп. грошові кошти, що були сплачені ТзОВ ПТЛ Груп під час подання касаційної скарги на судове рішення).(т.1, арк.справи 1-9).

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 25.05.2020 відкрито провадження у справі №902/513/20, а протокольними ухвалами від 16.06.2020 та 05.08.2020 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні Пози-вача - Приватне акціонерне товариство Акціонерна страхова компанія ІНГО Україна та Това-риство з обмеженою відповідальністю Інтернешнл Медікл Еквіпмент та Приватне акціонерне товариство Страхова компанія Перша .(т.1, арк.справи 118-121, 135, т.2, арк.справи 6-7).

Рішенням господарського суду Вінницької області від 06.10.2020 у справі №902/513/20 частково задоволено позовні вимоги ТОВ ПТЛ Груп до ТзОВ Транс-Легіон Україна та при-суджено до стягнення 182 248 грн 54 коп. Суд вмотивував своє рішення тим, що перевізник, який сплатив компенсацію за збиток має право отримати відшкодування такої компенсації разом з від-сотками на неї і всіма витратами, понесеними внаслідок позову, від інших перевізників, які брали участь у перевезенні. Таким чином, не виключається відповідальність третіх осіб, котрі залучалися до здійснення перевезення. Тому суд дійшов висновку про те, що правомірною є вимога Позивача про стягнення з Відповідача сплаченої на користь ПрАТ АСК ІНГО Україна майнової шкоди, внаслідок втрати 04.10.2018 вантажу. Однак, з огляду на те, що розмір відповідальності перевіз-ника обмежено, перелік та види витрат, які підлягають відшкодуванню, носять вичерпний харак-тер - до стягнення підлягає розмір відшкодованої страховій компанії шкоди за фактичну втрату вантажу в сумі 182 248 грн 54 коп. В частині стягнення 12 301 грн 78 коп. судових витрат при розгляді справи №910/1584/19 відмовлено, оскільки такі мають іншу правову природу та можуть розглядатися в контексті застосування ст.22 ЦК України, ст.225 ГК України, однак позов із зазна-чених підстав не пред`явлено.(т.2, арк.справи 247-263).

Не погоджуючись з рішенням, Відповідач звернувся до апеляційного господарського суду із скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 06.10. 2020 у даній справі та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.(т.3, арк.спра-ви 4-7).

Обґрунтовуючи скаргу Відповідач зазначає, що господарський суд першої інстанції неповно з`ясував всі обставини справи, ухваливши рішення з порушенням норм матеріального права. На думку Скаржника, суд безпідставно не прийняв до уваги, що для відшкодування шкоди та задо-волення вимог про стягнення з відповідача суми збитків позивачу необхідно довести такі факти: а) неправомірність поведінки особи; б) наявність шкоди (збитків) та її розмір; в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, який є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавана шкоди; г) вина завдана шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. Наяв-ність всіх вищезазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди. У разі відсутності хоча б одного з цих елементів відповідальність у вигляді від-шкодування збитків не наступає. Заявка на перевезення для ТзОВ ПТЛ Груп №1 не містить зазначеної інформації, і як встановлено судом за вказаною заявкою вантаж для перевезення виз-начений сторонами, як запчастини , а не медичне обладнання . Ціна, яка вказана в п.13 заявки, а саме 2000 євро, є ймовірно вартістю надання послуг з експедирування, з огляду на зміст нас-тупного пункту заявки (п.14). Разом з тим, з наявної в матеріалах справи заяви на перевезення №1 відповідно до договору №ТС-696/12 від 16.12.2016 не можливо дійти висновку про загальну вар-тість вантажу переданого відповідачу як експедитору для організації його перевезення. Рішеннями судів у справі №910/1584/19 ніяким чином не встановлено вини ТзОВ Транс-Легіон Україна в нанесених збитках. Натомість, правовідносини в даних правовідносинах регулюються Конвенцією про договір міжнародного перевезення вантажів дорогами. Апелянт наголошує, що перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки. Перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій пози-вача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути. Перевізник не звільняється від відповідальності з причини несправності транспортного засобу, яким він користувався для виконання перевезення, або з причини дій або недогляду особи, у якої був найнятий транспортний засіб, або агентів і службовців останньої.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.12.2020 відкрито апе-ляційне провадження у справі №902/513/20. Крім того, встановлено іншим учасникам строк для подання суду відзиву на апеляційну скаргу та доказів надсилання (надання) Скаржнику копії відзиву протягом 5 днів з дня вручення ухвали, а також ухвалено розглядати апеляційну скаргу без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провад-ження.(т.3, арк.справи 26).

05.01.2021 надійшла заява Відповідача про участь в судовому засіданні в режимі відеокон-ференції, натомість колегія суддів звертає увагу, що розгляд справи за наявними у справі мате-ріалами в порядку письмового провадження не передбачає можливості проведення судового засідання в режимі відеоконференції.(т.3, арк.справи 33).

19.01.2021 на адресу апеляційного суду надійшов відзив Позивача, у якому він заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.(т.3, арк.справи 35-40).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуаль-ного права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю Інтернешнл Медікл Еквіпмент -замовник та Товариство з обмеженою відповідальністю ПТЛ Груп -експеди-тор 16.12.2016 уклали договір №ТС-696/12 транспортного експедирування вантажних перевезень у міжнародному сполученні (надалі в тексті - Договір експедирування), за умовами п.1.1 якого Експедитор приймає на себе обов`язки від свого імені та за рахунок Замовника організувати надання послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу автомобільним транспортом з метою його доставки від пунктів відправлення до пунктів призначення згідно з заявами замовника.(т.1, арк. справи 14-19).

Експедитор, згідно п.1.2 Договору експедирування, зобов`язаний від свого імені і за рахунок замовника укласти договір перевезення з перевізником та з іншими учасниками транспортного процесу; вчинити всі необхідні дії щодо організації транспортування вантажів, в тому числі, але не виключно, залучити третіх осіб до декларування вантажу та його зберігання на митному ліцензій-ному складі, а також, за наявності такого доручення замовника, здійснити страхування вантажу.

Сторони погодили, що для здійснення кожного перевезення замовник у строк 7-10 днів до бажаної дати початку перевезення оформлює та передає експедитору заявку, що складена у довіль-ній формі, яка зокрема повинна містити вагу, номенклатуру та загальну вартість вантажу, кількість місць і вид упаковки, інші вказівки замовника щодо дій з організації транспортування вантажів, які зобов`язаний вчинити експедитор на виконання договору тощо.(п.2.2 Договору експедируван-ня).

Експедитор приймає вантаж від вантажовідправника за кількістю місць згідно з товарно-транспортною накладною. Якщо фактична і задокументована кількість вантажу не співпадає, екс-педитор повідомляє про це клієнта.

Згідно з п.2.4 Договору експедирування, для цілей договору підтверджена заявка, після підписання її сторонами, буде розглядатися як додаток до договору, що є невід`ємною його части-ною, в якому визначені належні письмові вказівки замовника на організацію і забезпечення транс-портування вантажів шляхом укладання від імені експедитора і за рахунок замовника одного чи декількох договорів перевезення в міжнародному автомобільному сполученні, а також як доручен-ня діяти від імені та за рахунок замовника у відносинах за договорами, укладеними замовником, на декларування та зберігання вантажу на МЛС.

До обов`язків експедитора, згідно п.3.1.4 Договору експедирування відноситься, зокрема, забезпечення доставки вантажу і супровідної документації в узгоджений сторонами пункт призна-чення та в установлені строки (згідно з заявкою), передання його уповноваженій особі вантажо-отримувача в цілості і схоронності за товарно-транспортною накладною (СМR) і з оригіналами документів про митне оформлення в шляху його проходження.

У свою чергу, відповідно до п.3.2.8 Договору експедирування, замовник зобов`язаний забез-печити експедитора спеціальними інструкціями з перевезення, перевалки, обробки, пакування та збереження вантажу, якщо такі є.

Доручення та інструкції, що не мають усіх необхідних реквізитів, які забезпечують можли-вість перевезення вантажів, вважаються непереданими експедитору. Замовник несе повну відпові-дальність за правильність відомостей про адреси вантажовідправників (вантажоотримувачів), про характер вантажу та особливі вимоги до його перевезення, за наявність відповідного маркування на його упаковці (п.3.2.9 Договору експедирування).

Замовник інформує Експедитора про вартість вантажу в усіх випадках, коли вартість пере-вищує межу відповідальності згідно з Конвенцією про договір міжнародного перевезення вантажів дорогами (п.3.2.10 Договору експедирування).

У п.5.1 Договору експедирування сторони погодили, що в рамках договору взаємна відпові-дальність сторін регулюється положеннями Конвенції про договір міжнародного перевезення ван-тажів (СМR), міжнародними договорами, актами чинного законодавства України, даним догово-ром.

Експедитор, згідно з п.5.3 Договору експедирування, несе відповідальність за повну або часткову втрату вантажу або його пошкодження, що сталось в проміжок часу між прийняттям вантажу у вантажовідправника до перевезення та його здачею замовнику, в рамках відповідальності Перевізника відповідно до умов Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів доро-гами/КДПВ (1956).

Відповідно до п.9.1,9.5 Договір експедирування діє до 31.12.2017 і вважається продовже-ним на один рік на тих же умовах, якщо жодна зі сторін не заявила про його розірвання до моменту закінчення його строку дії.

Договір підписано директорами та скріплено відтисками печаток сторін.(т.1, арк.справи 19) .

Матеріалами справи стверджується, що на підставі договору ТзОВ Інтернешнл Медікл Еквіпмент та ТзОВ ПТЛ Груп підписали заявку на перевезення для ТзОВ ПТЛ Груп №1, в якій, зокрема, сторони погодили: маршрут - 5986 РК Beringe Голландія - Україна Київ; автомобіль - Scania , д.н. НОМЕР_1 , напівпричіп Shmitz д.н. НОМЕР_2 , водій - ОСОБА_1 ; вантаж - запчас-тини 33 европалети до 20 тон; дата завантаження - 27.09.2018; адреса завантаження - під час заван-таження водію зобов`язані надати заповнену CMR, оригінальний інвойс, ЕХ, пакувальний (лист); ціна - 2 000 євро за курсом НБУ на день завантаження.(т.1, арк.справи 20).

Для виконання в тому числі і зазначених вище договору і заявки та з метою організації перевезення вантажу між ТзОВ Транс-Легіон Україна та ТзОВ ПТЛ Груп уклали договір №16/06/17 на транспортне обслуговування від 16.06.2017 (надалі в тексті - Договір перевезення) за умовами якого визначено правовий статус сторін, а саме ТзОВ ПТЛ Груп -експедитор, ТзОВ Транс-Легіон Україна -перевізник.(т.1, арк.справи21-24).

У п.1.2 Договору на перевезення сторони погодили, що конкретні умови перевезень вантажів, наданих експедитором, зазначаються в заявках на перевезення. Кількість та різновид вантажу, маршрути, вантажовідправники і вантажоодержувач, графік подачі транспорту, строки виконання, вартість послуг перевізника - зазначаються в заявках на перевезення, які є невід`ємними частина-ми договору.

Відповідно до п.2.1.3 Договору перевезення на вантаж, який надається для перевезення, експедитор організовує силами вантажовідправника оформлення товаротранспортних накладних та інших супроводжувальних документів в залежності від виду вантажу і його специфічних особ-ливостей.

Згідно з п.5.2.1 Договору перевезення перевізник несе відповідальність за фізичну втрату прийнятого до перевезення вантажу у випадку втрати - в розмірі вартості загубленого вантажу або вантажу, якого бракує; у випадку втрати вантажу, наданого для перевезення з оголошенням його вартості, - в розмірі оголошеної вартості вантажу.

З метою виконання умов укладеного Договору на перевезення сторонами підписано заявку RI№5006227 від 25.09.2018, за змістом якої: маршрут Нідерланди - Україна; автомобіль держ. номер НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , водій - ОСОБА_1 ; вантаж - 33 палет, 20 т; дата завантаження - 27.09. 2018.(т.1, арк.справи 25).

На підставі міжнародної товарно-транспортної накладної №AVC-2002 вантаж (медичне обладнання - медична техніка відповідно до інвойсу №069 - ІМЕ від 27.09.2018 (картонні коробки на дерев`яних палетах, 33 місця, вага брутто/нетто 9.284,589 кг) прийнято ТзОВ Транс-Легіон Україна до перевезення.(т.1, арк.справи 26).

З матеріалів справи вбачається, що 04.10.2018 під час розвантаження напівпричепу авто-мобіля на території України була виявлена нестача вантажу (медичної техніки - медична техніка відповідно до інвойсу №069 - ІМЕ від 27.09.2018 року (картонні коробки на дерев`яних палетах, 33 місць, вага брутто/нетто 9.284,589 кг), на підтвердження чого до матеріалів справи додано копію акта б/н від 04.10.2018, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю Інтернешнл медікл еквіпмент та копію звіту №546 про проведені інспекційні роботи ФОП Расін А.А.(т.1, арк. справи 27-38).

Як вбачається зі звіту №546 про проведені інспекційні роботи - не вистачає 690 одиниць товару (6 номенклатурних найменувань) загальною вартістю 17 666,10 євро (без врахування вар-тості митних платежів, ПДВ та фрахту).(т.1, арк.справи 29-38).

Крім того, на підтвердження факту крадіжки вантажу до матеріалів справи додано копію витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 12.10.2018.(т.1, арк.справи 39-44).

Відповідно до укладеного між ПрАТ АСК ІНГО Україна та ТзОВ Інтернешнл Медікл Еквіпмент Договору страхування №200219162.18 від 26.09.2018, ПрАТ АСК ІНГО Україна зазначений вище випадок було визнано страховим та сплачено ТзОВ Інтернешнл Медікл Еквіп-мент на умовах договору страхування страхове відшкодування у розмірі 498 681 грн 49 коп.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 у справі №910/ 1584/19, залишеною без змін постановою Касаційного господарського суду від 05.03.2020, рішен-ня господарського суду міста Києва від 03.09.2019 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ПТЛ Груп на користь ПрАТ Акціонерна страхова компанія ІНГО Україна 182 248 грн 54 коп.

В період січня-квітня 2020 року ТзОВ ПТЛ Груп на рахунок ПрАТ АСК ІНГО Україна перераховано 189 082 грн 86 коп.

24.01.2020 Позивачем на адресу Відповідача надіслано претензію №1256/01 з пропозицією в добровільному порядку відшкодувати завдану шкоду внаслідок втрати частини вантажу та пере-рахувати протягом 14 днів на користь ТзОВ ПТЛ Груп 189 082 грн 86 коп., як компенсацію вартості втраченої з вини водія ОСОБА_1 частини вантажу. Претензію залишена без відповіді та без задоволення.(т.1, арк.справи 45-50).

З огляду на те, що втрата вантажу відбулась під час виконання ТзОВ Транс-Легіон Україна взятих на себе зобов`язань за Договором №16/06/17 на транспортне обслуговування, то на переконання Позивача ТзОВ Транс-Легіон Україна на підставі ст.ст.934, 1172, 1191 ЦК України несе повну матеріальну відповідальність за завдану ТзОВ Інтернешнл Медікл Еквіпмент майнову шкоду.

Як вже зазначалось, рішенням від 06.10.2020 у справі №902/513/20 господарський суд Він-ницької області задоволив позов частково.(т.2, арк.справи 247-263).

Перевіривши додержання судом першої інстанції норм процесуального права, апеляційний суд вважає, що скарга безпідставна та не підлягає задоволенню з огляду на наступне:

Господарський договір, відповідно до ст.173 Господарського кодексу України (надалі в тексті - ГК України) - є однією з підстав виникнення господарських зобов`язань і є обов`язковим для ви-конання сторонами. Аналогічно врегульовано підстави виникнення господарського зобов`язання у ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України (надалі в тексті - ЦК України).

Зобов`язанням, згідно ст.509 ЦК України, є правовідношення, в якому одна сторона (борж-ник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, вико-нати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарсь-ких відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до зако-ну, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язан-ня - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, перед-бачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного Виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногоспо-дарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Вирішуючи даний спір, апеляційний суд виходить з того, що 16.12.2016 з моменту укла-дення договору №ТС-696/12 між Товариством з обмеженою відповідальністю Інтернешнл Ме-дікл Еквіпмент та Товариством з обмеженою відповідальністю ПТЛ Груп виникли відносини транспортного експедирування, оскільки взаємовідносини сторін відповідають дефініції статтей 316 ГК України та 929 ЦК України, коли за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організу-вати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати пере-везення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забез-печити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Умови договору транспортного експедирування визна-чаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-право-вими актами.

Матеріалами справи стверджено, що з моменту укладення 16.06.2017 Договору №16/06/17 на транспортне обслуговування між сторонами ТзОВ Транс-Легіон Україна і ТзОВ ПТЛ Груп виникли відносини перевезення, оскільки згідно з ч.ч.1, 2 ст.307 ГК України та ст.909 ЦК України - одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправни-ком) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Cуб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати гос-подарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні по-ложення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона по-винна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи ін-тереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.(ст.193 ГК України).

Аналогічно, згідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України не допускається одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або зако-ном.

Відповідно до частини 1 статті 53 Закону України Про автомобільний транспорт , організа-цію міжнародних перевезень пасажирів і вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжна-родних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень, яким, зокрема, є Кон-венція про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДГІВ) від 19.05.1956 (Кон-венція), яка була ратифікована Україною Законом Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 01.08.2006.

Статтею 1 Конвенції передбачено, що ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце прожи-вання і громадянство сторін.

Згідно зі статтею 4 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Вантажна накладна, згідно ч.1 ст.5 Конвенції, складається в трьох оригінальних примір-никах, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складе-на вантажна накладна. Перший примірник передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника.

Звертаючись із апеляційною скаргою Відповідач зазначає, що вини ТзОВ Транс-Легіон Україна в нанесені збитків не встановлено.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передба-чених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивіль-ної відповідальності, відповідно до статті 623 ЦК України.

Загальною підставою відшкодування шкоди є протиправне, шкідливе, винне діяння зав-давача шкоди (цивільне правопорушення). Для настання відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: а) наявність шкоди; б) протиправна поведінка заподіювача шко-ди; в) причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; г) вина.

За відсутності хоча б одного із зазначених елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення звільняє боржника від відповідальності за заподіяну шкоду, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як пра-вопорушення.

З огляду на наведене - предметом доказування у справі про стягнення шкоди є наявність усіх складових елементів правопорушення.

Винне діяння - це усвідомлений, вольовий вчинок, зовні виражений у формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження). Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважа-ється поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що проти-правна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

При цьому, на підставі ст.924 ЦК України, перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обста-вин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до переве-зення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Згідно ч.1 ст.1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (рег-ресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (ч.1 ст.1191 ЦК України).

Матеріалами справи стверджується, що взаємовідносини ТзОВ ПТЛ Груп та ТзОВ Транс-Легіон Україна регулюються положеннями укладеного між сторонами Договору №16/06/17 від 16.06.2017 на транспортне перевезення.

Відповідно п.5.2.1 Договору перевезення - перевізник несе відповідальність за фізичну втрату прийнятого до перевезення вантажу у випадку втрати - в розмірі вартості загубленого ван-тажу або вантажу, якого бракує; у випадку втрати вантажу, наданого для перевезення з оголошен-ням його вартості, - в розмірі оголошеної вартості вантажу.

З огляду на зазначені обставини, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що Відповідач як перевізник несе повну відповідальність за втрату вантажу прийнятого до перевезення. При цьому, ТзОВ Транс-Легіон Україна не звільняється від відповідальності за повну чи часткову втрату вантажу, пошкодження вантажу, зумовлені дефектами транспортного засобу перевізника, що використовується ним для здійснення перевезення.

Тобто, в даному випадку ТзОВ Транс-Легіон Україна як перевізник несе відповідальність за часткову втрату вантажу та безумовно відповідає за дії найманого таким підприємством праців-ника, що узгоджується з приписами ст.1172 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи, заявка на перевезення №R1 №500 62 27 від 25.09.2018 направлена Відповідачу та прийнята до виконання без зауважень.

Водночас, Позивачем до заявки внесено особливе застереження щодо залишення транспорт-ного засобу виключно на охоронюваних стоянках.

Отже, ТзОВ ПТЛ Груп вжито усіх належних заходів для інформування перевізника сто-совно належного виконання умов договору перевезення.

Таким чином, Відповідачем не спростовано винних дій у розумінні ст.614 ЦК України, котрі призвели до завдання майнової шкоди.

Задіяні під час перевезення вантажу за замовленням ТзОВ Інтернешнл Медікл Еквіпмент автомобіль Scania , д.н. НОМЕР_1 , та напівпричіп Shrnitz д.н. НОМЕР_2 , належать ТзОВ Транс-Легіон Україна , що підтверджується відповідними Свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів ( НОМЕР_3 та ТЕІ №077888 відповідно).

Крім того, наказом від 02.02.2011 підтверджується прийняття ОСОБА_1 на посаду водія автотранспортних засобів, із укладенням договору про повну матеріальну відповідальність.

04.10.2018 під час розвантаження напівпричепу автомобіля на території України виявлена нестача вантажу (медичної техніки - медична техніка відповідно до інвойсу №069 - ІМЕ від 27.09. 2018 (картонні коробки на дерев`яних палетах, 33 місць, вага брутто/нетто 9.284,589 кг), на під-твердження чого до матеріалів справи додано копію акта б/н від 04.10.2018 року, складеного Това-риством з обмеженою відповідальністю Інтернешнл Медікл Еквіпмент та копію звіту №546 про проведені інспекційні роботи ФОП Расіним А.А.(т.1, арк.справи 27-38).

Як вбачається зі звіту №546 про проведені ФОП Расіним А.А. інспекційні роботи, всього не вистачає 690 одиниць товару (6 номенклатурних найменувань) загальною вартістю 17.666,10 євро (без врахування вартості митних платежів, ПДВ та фрахту).(т.1, арк.справи 29-38).

Відповідно до укладеного ПрАТ АСК ІНГО Україна та ТзОВ Інтернешнл Медікл Еквіп-мент Договору страхування №200219162.18 від 26.09.2018, зазначений вище випадок було визна-но страховим та сплачено ТзОВ Інтернешнл Медікл Еквіпмент на умовах договору страхування страхове відшкодування у розмірі 498 681 грн 49 коп.

Зазначені обставини щодо факту завдання шкоди, причин втрати вантажу, який перебував у віданні працівника ТзОВ Транс-Легіон Україна , розміру встановленої шкоди не спростовано Відповідачем, також вказані факти встановлено у справі №910/1584/19, а тому в силу ч.4 ст.75 ГПК України вони не потребують додаткового доказування.

Враховуючи викладене, ТзОВ Транс-Легіон Україна несе відповідальність за шкоду запо-діяну працівником - водієм ОСОБА_1 під час виконання своїх трудових обов`язків, пов`язаних з перевезенням вантажу на замовлення експедитора ТзОВ ПТЛ Груш , яке діяло в інтересах ТзОВ Інтернепінл Медікл Еквіпмент .

Відповідач обґрунтовує свою скаргу також необхідністю застосування Конвенції про дого-вір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненої 19 травня 1956 року в м.Женеві, до якої Україна приєдналася 01 серпня 2006 року.

Оскільки, перевезення здійснювалось у закордонному сполученні за маршрутом Нідерланди-України, то на правовідносини сторін поширюються норми зазначеного нормативного документу, який є частиною національного законодавства.

Згідно з ст.3 Конвенції, перевізник відповідає за дії і недогляди своїх агентів, службовців та всіх інших осіб, до послуг яких він звертається для виконання перевезення, коли такі агенти, службовці чи інші особи виконують покладені на них обов`язки, як за власні дії і недогляди.

Відповідно до ч.7 ст.12 Конвенції, перевізник, який не виконав інструкції, що були йому надані відповідно до положень цієї статті, або який виконав такі інструкції, не вимагаючи надання йому першого примірника вантажної накладної, несе відповідальність перед особою, яка має право пред`явити претензію, за будь-які заподіяні таким чином шкоду або збитки.

Колегія суддів вважає безпідставним посилання Відповідача, що згідно умов СМR AVC-2002 (т.1, арк.справи 26), з урахуванням її перекладу, ТзОВ ПТЛ Груп було зазначено перевіз-ником, тому саме Позивач повинен відповідати за втрату вантажу.

Так, за умовами Договору №ТС-696/12 від 16.12.2016 ТзОВ ПТЛ Груп -експедитор даного перевезення, згідно п.1.2 якого також зобов`язався укласти договір перевезення.

Обсяг відповідальності Відповідача перед Позивачем визначено п.5.2 Договору на транс-портне обслуговування №16/06/17 від 16.06.2017, який включає відповідальність у випадку втрати вантажу у розмірі вартості загубленого вантажу або якого бракує.

За приписами ст.910 ЦК України, перевізником є особа, яка зобов`язується доставити довіре-ний їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу.

Саме ТзОВ Транс-Легіон Україна прийнято вантаж до перевезення та здійснено доставку вантажу за рахунок використання праці найманого працівника та належного товариству транс-портного засобу.

Таким чином, оцінюючи наявні докази по справі в їх сукупності, з огляду на зміст норма-тивних актів, які регулюють статус учасників справи, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що саме Відповідач був перевізником втраченого вантажу, тому існують достатні правові підстави для покладення на нього відповідальності за завдану шкоду.

Визначена ст.ст. 3, 17 Конвенції відповідальність перевізника визначає такий обов`язок перед замовником перевезення та вказує на виключну відповідальність перевізника або обмежен-ня прав звернутися з регресними вимогами до винної особи.

Колегія суддів також зауважує, що питання, які безпосередньо не врегульовані Конвенцією регламентується нормами національного законодавства, зокрема загальними положеннями ЦК України.(ч.2 ст.908 ЦК України).

Отже, на зміст спірних правовідносин субсидіарно поширюється чинність ст.ст. 924, 1172, 1191 ЦК України, чим спростовуються посилання апелянта на незастосування судом першої інс-танції необхідних норм права при розгляді спору.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо обґрунтованості позову в частині стягнення з Відповідача, сплаченої Позивачем на користь ПрАТ АСК ІНГО Україна майнової шкоди, внаслідок втрати 04.10.2018 вантажу в сумі 182 248 грн 54 коп.

Натомість вимоги Позивача про відшкодування Відповідачем усіх понесених витрат у поряд-ку регресу з посиланням на ст.ст. 1172, 1191 ЦК України не відповідає змісту договірних відносин та правовому регулювання спору.

Так, п.5.2.1 Договору на транспортне обслуговування №16/06/17 від 16.06.2017 передбачена відповідальність перевізника у випадку втрати вантажу у розмірі вартості загубленого вантажу або якого бракує .

Відповідно до ст.23 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення ванта-жів, перевізник зобов`язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення.

Розмір відшкодування не може, однак, перевищувати 25 франків за кілограм відсутньої ваги брутто. Франк означає золотий франк вагою 10/31 грама проби 0,900. Крім того, підлягають відшкодуванню: - плата за перевезення, - мито, а також - інші платежі, пов`язані з перевезенням вантажу, цілком у випадку втрати всього вантажу й у пропорції, що відповідає розміру збитку, при частковій втраті; інший збиток відшкодуванню не підлягає.

Отже, розмір відповідальності перевізника обмежено, перелік та види витрат, які підляга-ють відшкодуванню, мають вичерпний характер.

Таким чином, решта вимог про сплату понесених Позивачем судових витрат під час розгляду справи №910/1584/19 в сумі 12 301 грн 78 коп. має іншу правову природу та може розглядатися в контексті застосування ст.22 ЦК України, ст.225 ГК України, однак позов із зазначених підстав не пред`явлено, про що вірно вказано судом першої інстанції.

Колегія суддів також погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для застосування строку позовної давності, про який заявлено Відповідачем 08.09.2020.

Згідно із вимогами ст.ст. 256, 257, 261 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загаль-на позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Перш ніж застосовувати позовну давність, суду слід з`ясувати чи порушене право або охоро-нюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі пра-во чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але по-зовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі - суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, за відсутності наведених позивачем поважних причин її про-пущення.

При цьому, початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України. Так, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, коли судом на підставі досліджених доказів буде встановлено, що право особи, про захист якого вона просить, порушене, а стороною у спорі до винесення рішення буде заявлено про застосування позовної давності, і буде встановлено, що строк позовної давності пропущено без по-важних причин, суд на підставі статті 267 ЦК України ухвалює рішення про відмову в задоволенні позову за спливом позовної давності. У разі визнання судом причин пропущення позовної давнос-ті поважними, порушене право підлягає захисту.

Матералами справи стверджено, що Позивач зміг дізнатися про порушення своїх прав, а також розмір вимог до Відповідача, тобто сформувати належним чином, з дотриманням вимог процесуального закону предмет та підстави позову лише з дати набрання законної сили постано-вою Північного апеляційного господарського суду у справі №910/1584/19 від 23.12.2019, якою виз-начено розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню перевізником внаслідок втрати частини вантажу.

Тому, з урахуванням положень ст.32 Конвенції, яка встановлює момент початку обчислення строку позовної давності, однак не встановлює поважних причин її пропуску, перелік таких при-чин є невичерпним, тобто може визначатися судом з урахуванням матеріалів конкретної справи.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що саме розгляд судової справи №910/1584/19 щодо визначення дійсного розміру завданої шкоди, яка підлягає сплаті перевіз-ником у міжнародному перевезенні, підтверджує наявність поважних причин, які призвели до про-пуску визначеного ст.32 Конвенції строку позовної давності та необхідності застосування положен-ня ч.5 ст.267 ЦК України щодо поновлення строку.

Порушених, невизнаних або оспорених прав чи інтересів Скаржника не встановлено.

Таким чином, матеріалами справи спростовуються доводи Скаржника про неправомірність висновків суду першої інстанції щодо характеру правовідносин сторін, змісту зобов`язань Відпові-дача, рівно як і твердження про невмотивованість висновку про часткову обґрунтованість заявле-ного позову, а тому рішення суду першої інстанції належить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Статтею 74 ГПК України передбачено обов`язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та без-посередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ст.86 ГПК України).

Отже, доводи Скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст. 277, 278 ГПК України для скасування чи зміни ос-каржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарсько-го суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 34, 86, 129, 232, 233, 240, 270, 275, 276, 282, 284, 287 Господарського про-цесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Транс-Легіон Україна на рішення господарського суду Вінницької області від 06.10.2020 у справі №902/513/20 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає оскарженню до Верхов-ного Суду за виключенням випадків, передбачених ст.287 ГПК України.

3. Матеріали справи №902/513/20 повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Розізнана І.В.