Постанова

від 06.10.2020 по справі 922/1186/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2020 р. Справа № 922/1186/20

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Геза Т.Д., суддя Плахов О.В.,

за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.М.,

представників сторін:

позивача - Крайз О.І. на підставі ордеру про надання правничої (правової) допомоги серії ХВ №182020 від 01.11.2019, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1599 від 14.05.2014; Чоломбитько Ю.О. на підставі ордеру про надання правничої (правової) допомоги серії ХВ №2020 від 21.09.2020, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №3595 від 21.07.2020,

відповідача - Зелінський П.Л. на підставі ордеру про надання правничої (правової) допомоги серії АТ №1004571 від 22.09.2020, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ІФ №001193 від 14.06.2017,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Бест Альтернатива" (вх.№2202Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 22.07.2020, ухвалене у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Новіковою Н.А., час проголошення рішення - 13:05год., дата складання повного тексту рішення - 03.08.2020, у справі №922/1186/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро", м. Харків,

до Дочірнього підприємства "Бест Альтернатива", м. Київ,

про стягнення заборгованості за договором №ВК041219 купівлі-продажу від 04.12.2019 у розмірі 667 404, 42грн

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Дочірнього підприємства "Бест Альтернатива", в якому, з урахуванням прийнятої судом заяви про збільшення позовних вимог, просить стягнути з відповідача заборгованість за договором №ВК041219 купівлі-продажу від 04.12.2019 у розмірі 667 404, 42грн, з яких 580 020, 00грн боргу, 77 397, 48грн пені, 9 986, 94грн 3% річних.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до умов договору №ВК041219 купівлі-продажу від 04.12.2019 позивач поставив, а відповідач прийняв товар, визначений специфікаціями №1, №2, №3, №4, №5, №6 до договору на загальну суму 1 390 020, 00грн, що підтверджується відповідними видатковими накладними, однак, відповідач в порушення умов договору не здійснив повного розрахунку з позивачем у встановлені договором строки та порядок, що стало підставою для звернення позивачем до суду з позовом про стягнення з відповідача 580 020, 00грн боргу, а також 77 397, 48грн пені та 9 986, 94грн 3% річних.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 22.07.2020 позов задоволено повністю; стягнуто з Дочірнього підприємства "Бест Альтернатива" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро" заборгованість за договором №ВК041219 купівлі-продажу від 04.12.2019 у розмірі 667 404, 42грн, з яких 580 020, 00грн боргу, 77 397, 48грн пені та 9 986, 94грн 3%річних, а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 10 011, 07грн.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що відповідач порушив свої зобов`язання за договором щодо оплати вартості поставленого товару у строки, визначені договором і специфікаціями, та лише частково сплатив грошові кошти у розмірі 810 000, 00грн, таким чином, станом на момент розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 580 020, 00грн.

Суд, перевіривши розрахунки пені та 3% річних, що надав позивач, дійшов висновку що розрахунки відповідають умовам договору, нормам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", у зв`язку з чим позовні вимоги задовольнив в повному обсязі.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро" задовольнити частково, в межах суми боргу - 556 060, 00грн та сплаченого судового збору в сумі 10 011, 07грн в якості судових витрат. В іншій частині у задоволенні позовних вимог просить відмовити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що він не отримував заяву позивача про збільшення позовних вимог; також зазначає, що судове засідання 22.07.2020 було проведено без участі представника відповідача, що відповідач розцінює як порушення судом норм процесуального права.

Крім того, апелянт вказує, що станом на момент розгляду справи заборгованість складала 556 060, 00грн, відтак, зазначає і про невірність здійснених розрахунків 3% річних та пені.

До апеляційної скарги апелянтом додані довідка від 14.08.2020 щодо отриманої кореспонденції ДП "Бест Альтернатива", службова записка щодо інформування до Господарського суду Харківської області про причини неявки представника, телефонограма від 22.07.2020 №209; платіжне доручення №7636 від 09.01.2020.

Також апелянтом одночасно з апеляційною скаргою на рішення суду подані заперечення на ухвалу Господарського суду Харківської області від 15.06.2020, якою, як вважає апелянт, судом прийнято з порушенням норм процесуального права заяву про збільшення позовних вимог.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.09.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства "Бест Альтернатива" на рішення Господарського суду Харківської області від 22.07.2020 у справі №922/1186/20; встановлено позивачу строк до 23.09.2020 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання відзиву апелянту; встановлено учасникам справи строк до 23.09.2020 для подання до суду заяв і клопотань; призначено справу до розгляду на 06.10.2020 о 14:15год.

23.09.2020 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№9059), зазначає, що у матеріалах справи наявні докази надсилання позивачем на адресу відповідача копії заяви про збільшення позовних вимог, крім того, після прийняття судом заяви про збільшення розміру позовних вимог судом було надано час відповідачу для надання обгрунтованих заперечень.

Також позивач вказує, що матеріали справи містять відомості про повідомлення належним чином відповідача про час і місце судового засідання, проте, відсутні поважні причини неявки представника відповідача в судове засідання 22.07.2020, отже, вважає, що судове засідання було проведено відповідно до вимог закону.

Позивач вважає вимоги апеляційної скарги необгрунтованими, у зв`язку із чим, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити повністю, а рішення Господарського суду Харківської області від 22.07.2020 залишити в силі.

Також позивач просить надати строк на доведення понесених витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку із розглядом апеляційної скарги протягом п`яти днів з дня ухвалення рішення за результатами розгляду апеляційної скарги та розподілити такі витрати.

28.09.2020 від апелянта надійшла заява про долучення до матеріалів справи копій платіжних доручень про перерахунок коштів на користь позивача у період, обраний у позовній заяві (вх.№9188).

До заяви додані платіжні доручення №518 від 21.02.2020 на суму 60 000, 00грн, №507 від 19.02.2020 на суму 60 000, 00грн, №500 від 17.02.2020 на суму 40 000, 00грн, платіжне доручення №301 від 23.01.2020 на суму 150 000, 00грн, платіжне доручення №218 від 14.01.2020 на суму 150 000, 00грн, платіжне доручення №7636 від 09.01.2020 на суму 150 000, 00грн (повторно; дане платіжне доручення також додано до апеляційної скарги), платіжне доручення №7571 від 27.12.2019 на суму 150 000, 00грн, платіжне доручення №743 від 26.03.2020 на суму 200 000, 00грн, платіжне доручення №757 від 27.03.2020 на суму 100 000, 00грн, платіжне доручення №988 від 23.04.2020 на суму 50 000, 00грн.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 06.10.2020 представник апелянта оголосив доводи апеляційної скарги, просить її задовольнити.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечує, просить залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 22.07.2020 у справі №922/1186/20 - без змін.

Враховуючи викладене, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги, представники сторін з`явились в судове засідання і висловили доводи і вимоги щодо апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.

Вирішуючи питання прийняття наданих апелянтом додаткових доказів, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з такого.

Щодо наданих апелянтом платіжних доручень №518 від 21.02.2020 на суму 60 000, 00грн, №507 від 19.02.2020 на суму 60 000, 00грн, №500 від 17.02.2020 на суму 40 000, 00грн, №301 від 23.01.2020 на суму 150 000, 00грн, №218 від 14.01.2020 на суму 150 000, 00грн, №7636 від 09.01.2020 на суму 150 000, 00грн, №7571 від 27.12.2019 на суму 150 000, 00грн, №743 від 26.03.2020 на суму 200 000, 00грн, №757 від 27.03.2020 на суму 100 000, 00грн, №988 від 23.04.2020 на суму 50 000, 00грн, судова колегія зазначає таке.

По-перше, платіжні доручення №743 від 26.03.2020 на суму 200 000, 00грн, №757 від 27.03.2020 на суму 100 000, 00грн, №988 від 23.04.2020 на суму 50 000, 00грн подавались відповідачем до суду першої інстанції, вже містяться у матеріалах справи (т.1 а.с.77, 78, 80), даним платіжним дорученням була надана оцінка суду першої інстанції, здійснені за цими платіжними дорученнями платежі були враховані як позивачем, так і судом першої інстанції при визначенні розміру заборгованості, і повторне їх подання суду апеляційної інстанції не має під собою правового підгрунтя.

Фактично дані платіжні доручення не є додатковими доказами, а є такими доказами, що подані повторно.

По-друге, платіжні доручення №518 від 21.02.2020 на суму 60 000, 00грн, №507 від 19.02.2020 на суму 60 000, 00грн, №500 від 17.02.2020 на суму 40 000, 00грн, №301 від 23.01.2020 на суму 150 000, 00грн, №218 від 14.01.2020 на суму 150 000, 00грн не подавались відповідачем до суду першої інстанції і апелянт у заяві про їх долучення на стадії апеляційного провадження не наводить суду обгрунтувань щодо неможливості подання їх суду першої інстанції.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Отже, за загальним правилом, усі докази в обгрунтування своїх вимог та заперечень мають бути подані учасниками справи до суду першої інстанції, а додаткові докази подаються виключно у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

З огляду на те, що апелянт не надав суду жодних доказів неможливості подання вказаних вище платіжних доручень до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, суд апеляційної інстанції не примає надані апелянтом додаткові докази - платіжні доручення №518 від 21.02.2020 на суму 60 000, 00грн, №507 від 19.02.2020 на суму 60 000, 00грн, №500 від 17.02.2020 на суму 40 000, 00грн, №301 від 23.01.2020 на суму 150 000, 00грн, №218 від 14.01.2020 на суму 150 000, 00грн.

При цьому, судова колегія зазначає, що усі платежі за цими платіжними дорученнями були враховані як позивачем, так і судом першої інстанції при визначенні розміру заборгованості; у позовній заяві і у заяві про збільшення позовних вимог позивач зазначив і врахував ці платежі; в обгрунтування перерахування коштів за цими платіжними дорученнями позивач надав суду першої інстанції банківські виписки, правова оцінка якій була надана місцевим господарським судом в описовій та мотивувальній частинах оскаржуваного рішення.

По-третє, платіжні доручення №7636 від 09.01.2020 на суму 150 000, 00грн і №7571 від 27.12.2019 на суму 150 000, 00грн не подавались відповідачем до суду першої інстанції, ці платіжні доручення не були предметом розгляду суду першої інстанції, і апелянт не надав суду жодних доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, отже, суд апеляційної інстанції не примає надані апелянтом додаткові докази - платіжні доручення №7636 від 09.01.2020 на суму 150 000, 00грн і №7571 від 27.12.2019 на суму 150 000, 00грн.

При цьому, судова колегія зазначає, що саме на цих двох платіжних дорученнях відсутня відмітка банку про їх проведення, і в цих платіжних дорученнях також у призначенні платежу є посилання на рахунки №1307 від 20.11.2019 та 1079 від 28.10.2019, які відсутні у матерілах справи і не є предметом даного спору, а договір купівлі-продажу, який є предметом даного спору укладений 04.12.2019.

Поряд з цим, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що апелянт в апеляційній скарзі посилається на те, що, на його думку, сума заборгованості становить не 580 020, 00грн, а 556 060, 00грн, тобто, ці два платієні доручення не враховує при визначенні суми заборгованості, яка, на його думку, підлягає стягненню.

Щодо доданих апелянтом до апеляційної скарги додаткових доказів: довідки щодо отриманої кореспонденції ДП "Бест Альтернатива" від 14.08.2020, службової записки бухгалтера-ревізора щодо інформування до Господарського суду Харківської області про причини неявки представника від 22.07.2020, і телефонограми від 22.07.2020 №209 за підписом бухгалтера-ревізора, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

По-перше, довідка щодо отриманої кореспонденції ДП "Бест Альтернатива" від 14.08.2020 не була предметом розгляду суду першої інстанції; дану довідку апелянт надав в обгрунтування доводів апеляційної скарги, що окрім поштового відправлення №6100257269813 від 27.04.2020 він не отримував від позивача жодної іншої поштової кореспонденції, у тому числі і заяви про збільшення позовних вимог.

Однак, судова колегія зазначає, що апелянт не надав суду апеляційної інстанції доказів неможливості отримати і подати таку довідку під час розгляду справи судом першої інстанції.

Апелянт не надав апеляційному господарському суду доказів, які об`єктивні обставини перешкодили йому надати довідку щодо отриманої кореспонденції ДП "Бест Альтернатива" суду першої інстанції.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції не приймає наданий апелянтом додатковий доказ - довідку щодо отриманої кореспонденції ДП "Бест Альтернатива" від 14.08.2020.

Тим паче, що обставини щодо отримання апелянтом поштової кореспонденції, яка надходить на його адресу, є виключно його суб`єктивною поведінкою і самі по собі доводи неотримання поштової кореспонденції не можуть бути доказом її ненадсилання.

Поряд з цим, як вбачається із наявної у матеріалах справи заяви позивача про збільшення позовних вимог, до неї додані належні докази її надсилання відповідачу: поштовий чек, поштова накладна із зазначенням штрих-коду поштового відправлення 6100257411555, і опис вкладення у цінний лист із зазначенням адресата - ДП "Бест Альтернатива", адреси - м. Київ, вул. Дорогожицька, 13, яка є адресою апелянта, і найменування предметів, що вкладені до цінного листа: копія заяви про збільшення позовних вимог і копія розрахунку пені та річних.

Згідно відомостей з офіційного сайту ПАТ "Укрпошта", поштове відправлення із штрих-кодом 6100257411555 вручено апелянту 22.07.2020, у той час, як у довідці, датованої 14.08.2020, про дане поштове відправлення не зазначено.

По-друге, апелянтом надані службова записка бухгалтера-ревізора щодо інформування до Господарського суду Харківської області про причини неявки представника від 22.07.2020 і телефонограма від 22.07.2020 №209 за підписом бухгалтера-ревізора. Дані додаткові докази надані апелянтом в обгрунтування доводів апеляційної скарги, що судом першої інстанції під час розгляду справи по суті порушено права апелянта; як вказує апелянт, 22.07.2020 представник відповідача вперше не з`явився в судове засідання через хворобу - поважну причину, яка мала бути врахована судом, оскільки як зазначає апелянт, про поважну причину неявки ним було проінформовано суд телефонограмою та на електронну адресу.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що оскільки апелянт обгрунтовує апеляційну скаргу порушенням судом норм процесуального права, на підтвердження чого надає відповідні докази: службову записку бухгалтера-ревізора щодо інформування до Господарського суду Харківської області про причини неявки представника від 22.07.2020 і телефонограму від 22.07.2020 №209, суд апеляційної інстанції приймає дані додаткові докази до розгляду і даним доводам апелянта і наданим додатковим доказам буде надана відповідна правова оцінка в мотивувальній частині постанови.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, заслухавши у судовому засіданні представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як встановлено місцевим господарським судом, 04.12.2019 між ТОВ "Торговий будинок "Новаагро" та Дочірнім підприємством "Бест Альтернатива" був укладений договір купівлі-продажу №ВК041219 (надалі - Договір), відповідно до пункту 1.1. якого позивач зобов`язався поставити, а відповідач - прийняти та оплатити крупи в асортименті (надалі - Товар) відповідно до ДСТУ 7701:2015 Горох колотий шліфований (1 сорт); ДСТУ 7697:2015 Крупа гречана ядриця швидкорозварювальна, без вмісту глютенових зерен; ДСТУ 6002-69 крупа кукурудзяна №5, ДСТУ 7699:2015 крупа пшенична "Артек", ДСТУ 7699:2015 крупа ячмінна №2, ДСТУ 6292-93 крупа рисова, ТУ У 00883403.002-99 Мука рисова екструзійна, ДСТУ 7699:2015 крупа гречана.

Згідно з пунктами 2.1-2.2 Договору, ціна товару за 1 тонну визначається в специфікаціях, які є невідємною частиною даного Договору, та приймається на умовах: "поставлено за реквізитами, вказаними покупцем". Кожна специфікація підписується уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до пункту 3.1 Договору, поставка Товару здійснюється на умовах, передбачених в специфікаціях.

Згідно з пунктом 3.3 Договору, кожна поставка супроводжується документами: - специфікація з реквізитами покупця; - якісне посвідчення/ декларація виробника (з обов`язковими відмітками показників якості даної партії та дати виготовлення); - протоколами періодичних випробувань за показниками безпеки (в тому числі токсичні елементи, радіонукліди); - для гречаної крупи, камеді, крохмалю, екструзійної муки - протокол випробувань на глютен і підтвердження, що продукт не виготовляється після глютенової продукції; - ТТН; - медичної книги водія; санітарного паспорту на машину або документ, який підтверджує, що транспорт пройшов санітарну перевірку.

Відповідно до пункту 3.4 Договору, підтвердженням поставки товару є наявність підписаної сторонами видаткової накладної (допускається факсова копія).

Згідно з пунктом 4.1- 4.2 Договору, продавець здійснює відвантаження Товару в строки і в об`ємі відповідно специфікаціям, які є невід`ємними частинами даного Договору. Порядок оплати: відстрочка платежу сім календарних днів з моменту поставки товару покупцю, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. За домовленістю сторін можливий інший порядок розрахунку, про що вказується в специфікаціях.

Відповідно до пункту 7.3 Договору, у випадку прострочення платежу, (при умові поставки без передоплати), покупець виплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення оплати, за кожен день прострочення оплати за весь період прострочення до повного погашення боргу.

Пунктом 9.1, 9.5 Договору, визначено, що даний договір вступає в силу з моменту підписання його уповноваженими представниками обох сторін. Договір діє до 31.12.2020.

На виконання умов договору сторони:

- 04.12.2019 підписали специфікацію №1 до Договору, відповідно до якої позивач зобов`язався поставити крупу гречану ядриця швидкорозварювану першого сорту фасовану в мішках по 50кг на загальну суму 230 010, 00грн, на умовах поставки EXW ТОВ "АПК "НОВААГРО" 62504, Харківська обл., Вовчанський р-н, м. Вовчанськ, пл. Привокзальна, 11-А протягом 5 днів з моменту підписання специфікації, а покупець - оплатити Товар протягом 10 календарних днів з дати поставки;

- 17.12.2019 підписали специфікацію №2 до Договору, відповідно до якої позивач зобов`язався поставити крупу гречану ядриця швидкорозварювану першого сорту фасовану в мішках по 50кг на загальну суму 235 500, 00грн, на умовах поставки EXW ТОВ "АГІК "НОВААГРО" 62504, Харківська обл., Вовчанський р-н, м. Вовчанськ, пл. Привокзальна, 11-А протягом 5 днів з моменту підписання специфікації, а покупець - оплатити Товар протягом 10 календарних днів з дати поставки;

- 08.01.2020 підписали специфікацію №3 до Договору, відповідно до якої позивач зобов`язався поставити крупу гречану ядриця швидкорозварювану першого сорту фасовану в мішках по 50кг на загальну суму 235 500, 00грн, на умовах поставки EXW ТОВ "АПК "НОВААГРО" 62504, Харківська обл., Вовчанський р-н, м. Вовчанськ, пл. Привокзальна, 11-А протягом 5 днів з моменту підписання специфікації, а покупець - оплатити Товар протягом 10 календарних днів з дати поставки;

- 15.01.2019 підписали специфікацію №4 до Договору, відповідно до якої позивач зобов`язався поставити крупу гречану ядриця швидкорозварювану першого сорту фасовану в мішках по 50кг на загальну суму 235 500, 00грн, на умовах поставки EXW ТОВ "АПК "НОВААГРО" 62504, Харківська обл., Вовчанський р-н, м. Вовчанськ, пл. Привокзальна, 11-А протягом 5 днів з моменту підписання специфікації, 11-А, а покупець оплатити Товар протягом 10 календарних днів з дати поставки;

- 23.01.2020 підписали специфікацію №5 до Договору, відповідно до якої позивач зобов`язався поставити крупу гречану ядриця швидкорозварювану першого сорту фасовану в мішках по 50кг на загальну суму 235 500, 00грн, на умовах поставки EXW ТОВ "АПК "НОВААГРО" 62504, Харківська обл,, Вовчанський р-н, м. Вовчанськ, пл. Привокзальна, 11-А протягом 5 днів з моменту підписання специфікації, а покупець - оплатити Товар протягом 10 календарних днів з дати поставки;

- 20.02.2020 підписали специфікацію №6 до Договору, відповідно до якої позивач зобов`язався поставити крупу гречану ядриця швидкорозварювану першого сорту фасовану в мішках по 50кг на загальну суму 318 010, 00грн, на умовах поставки EXW ТОВ "АПК "НОВААГРО" 62504, Харківська обл., Вовчанський р-н, м. Вовчанськ, пл. Привокзальна, 11-А протягом 5 днів з моменту підписання специфікації, 11-А, а покупець - оплатити Товар протягом 10 календарних днів з дати поставки.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме видаткових накладних №4 від 04.12.2019 на суму 230 010, 00грн, №1 від 18.12.2019 на суму 235 500, 00грн, №5 від 08.01.2020 на суму 235 500, 00грн, №4 від 16.01.2020 на суму 235 500, 00грн, №7 від 23.01.2020 на суму 235 500, 00грн, №6 від 20.02.2020 на суму 218 010, 00грн, які скріплені печатками та підписами уповноважених представників позивача та відповідача згідно довіреностей, позивачем в порядку, на умовах та в строки, визначені специфікаціями, поставлено відповідачу товар на загальну суму 1 390 020, 00грн.

Таким чином, відповідно до пункту 3.1, 4.1 та 4.2 Договору та пунктів 5 специфікацій, відповідач зобов`язався здійснити оплату поставленого товару за видаткової накладною: - №4 від 04.12.2019 на суму 230 010, 00грн до 15.12.2019; - №1 від 18.12.2019 на суму 235 500, 00грн до 29.12.2019; - №5 від 08.01.2020 на суму 235 500, 00грн до 19.01.2020; - №4 від 16.01.2020 на суму 235 500, 00грн до 27.01.2020; - №7 від 23.01.2020 на суму 235 500, 00грн до 03.02.2020; - №6 від 20.02.2020 на суму 218 010,00грн до 03.03.2020.

Проте, згідно роздруківок з банківського рахунку позивача та платіжних доручень №743, №757, №988, відповідачем частково здійснено оплату за поставлений товар на суму 810 000, 00грн наступним чином: 15.01.2020 - 150 000, 00грн, 23.01.2020 - 150 000, 00грн, 18.02.2020 - 40 000, 00грн, 19.02.2020 - 60 000, 00грн, 21.02.2020 - 60 000, 00грн, 26.03.2020 - 200 000, 00грн, 30.03.2020 - 100 000, 00грн, 23.04.2020 - 50 000, 00грн.

В матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про виконання відповідачем зобов`язання щодо проведення повного та остаточного розрахунку з відповідачем.

Таким чином, відповідач не здійснив повної оплати за поставлений товар, у зв`язку з чим, сума боргу станом на момент розгляду справи становить 580 020, 00грн; враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов`язань щодо оплати товару у строки згідно умов договору та специфікацій, останнім відповідно до пункту 7.3 договору та статті 625 Цивільного кодексу України нараховано 77 397, 48грн пені та 9 986, 94грн 3% річних, які позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке ж положення міститься і в статті 173 Господарського кодексу України.

Спірні правовідносини виникли між сторонами у справі, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем як покупцем своїх зобов`язань за договором купівлі-продажу, а саме, неоплатою у повному обсязі отриманого Товару.

Положеннями статті 626 Цивільного кодексу України закріплено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У статті 526 Цивільного кодексу України зазначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Пунктом 1 частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається із матеріалів справи і не спростовується відповідачем, позивач поставив відповідачу Товар на загальну суму 1 390 020, 00грн.

Згідно наданих суду першої інстанції платіжних доручень і банківських виписок, відповідач здійснив оплату за отриманий Товар на суму 810 000, 00грн.

Відтак, судова колегія вважає обгрунтованим і таким, що відповідає матеріалам справи, висновок суду першої інстанції про наявність у відповідача заборгованості в розмірі 580 020, 00грн (1 390 020, 00грн - 810 000, 00грн).

Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянта про наявність ще однієї здійсненої ним оплати в розмірі 23 960, 00грн, оскільки матеріалами справи не підтверджується здійснення такої оплати, і апелянт суду відповідних доказів оплати не надав.

Як вбачається із мотивувальної частини оскаржуваного рішення, судом помилково на сторінці 6 зазначено про здійнення оплати 09.01.2020 у розмірі 23 960, 00грн. Однак, по-перше, як зазначено вище, доказів здійснення відповідачем такої оплати матеріали справи не містять; по-друге, про таку оплату судом не зазначено в описовій частині оскаржуваного рішення; і по-третє, очевидно, що такий платіж вказано судом у мотивувальній частині помилково, оскільки здійснивши нескладний математичний розрахунок шляхом складання усіх здійснених відповідачем платежів, загальна сума, яка була перерахована відповідачем позивачу, вбачається, що загальна сума здійснених платежів складає 810 000, 00грн (150 000, 00грн + 150 000, 00грн + 40 000, 00грн + 60 000, 00грн + 60 000, 00грн + 200 000, 00грн + 100 000, 00грн + 50 000, 00грн); і помилкове зазначення судом про платіж 09.01.2020 у розмірі 23 960, 00грн не вплинуло на правильність здійсненого судом розрахунку суми заборгованості.

При цьому, судова колегія апеляційного господарського суду зазначає, що відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Статтею 74 цього Кодексу передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належних і допустимих доказів наявності інших здійснених відповідачем платежів матеріали справи не містять, і апелянт таких доказів суду не надав.

Отже, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянта про те, що ним було здійснено оплату не в сумі 810 000, 00грн, а в сумі 833 960, 00грн.

Відтак, безпідставними є і доводи апелянта про помилковість здійснених розрахунків пені і 3% річних на заборгованість у розмірі 580 020, 00грн.

В апеляційній скарзі апелянт вказує, що позивачем не врахований платіж на суму 50 000, 00грн, здійснений 23.04.2020, однак, дані доводи є безпідставними і такими, що не відповідають матеріалам справи, оскільки позивач у заяві про збільшення розміру позовних вимог якраз і зазначив, що ним помилково у позові вказана сума платежу у розмірі 23 960, 00грн, і при цьому, вказав, що 23.04.2020 відповідачем здійснений платіж на суму 50 000, 00грн, який враховано при визначенні розміру заборгованості.

Також в апеляційній скарзі апелянт стверджує, що існує платіж від 09.01.2020 на суму 150 000, 00грн за платіжним дорученням №7636, де сплачено за крупу гречану згідно рахунку №1307 від 20.11.2019 та згідно рахунку №1426 від 04.12.2019. Однак, як зазначено вище, по-перше, таке платіжне доручення не було надано відповідачем суду першої інстанції, і не обгрунтовано суду апеляційної інстанції наявність об`єктивних перешкод, які унеможливили наданий цей доказ суду першої інстанції, відповідно даний доказ не приймається апеляційним господарським судом; і по-друге, на цьому платіжному дорученні відсутня відмітка банку про його проведення, у призначенні платежу дійсно є посилання, у тому числі і на рахунок №1307 від 20.11.2019, який, однак, відсутній у матерілах справи і не є предметом даного спору, а договір купівлі-продажу, який є предметом даного спору, укладений сторонами 04.12.2019.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє доводи апелянта, що реальний розмір основної заборгованості складає 556 060, 00грн, оскільки зазначене не підтвержується матеріалами справи.

Щодо здійснений позивачем розрахунків пені і 3% річних колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Позивачем доведено факт поставки товару відповідачеві на суму 1 390 020, 00грн, що підтверджується доданими до матеріалів справи видатковими накладними і не спростовується відповідачем; матеріали справи не містять доказів оплати поставленого позивачем товару на виконання умов договору у сумі 580 020, 00грн.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статі 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Отже, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій за прострочення виконання зобов`язання і строки їх нарахування. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 7.3 Договору, у випадку прострочення платежу, (при умові поставки без передоплати), покупець виплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення оплати, за кожен день прострочення оплати за весь період прострочення до повного погашення боргу.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на доведеність позивачем факту, що відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання щодо розрахунку з позивачем за поставлений товар згідно видаткових накладних: №4 від 04.12.2019 на суму 230 010, 00грн з 15.12.2019; №1 від 18.12.2019 на суму 235 500, 00грн з 29.12.2019; №5 від 08.01.2020 на суму 235 500, 00грн з 19.01.2020; №4 від 16.01.2020 на суму 235 500, 00грн з 27.01.2020; №7 від 23.01.2020 на суму 235 500, 00грн з 03.02.2020; №6 від 20.02.2020 на суму 218 010, 00грн з 03.03.2020, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач правомірно нарахував відповідачу пеню та 3% річних.

Апелянт не спростовує вірність здійснених позивачем нарахувань пені та 3% річних на суму заборгованості у розмірі 580 020, 00грн, а лише вважає, що пеня та 3% річних мали нараховуватись на суму боргу у розмірі 556 060, 00грн, що, однак, є безпідставним і таким, що не відповідає матеріалам справи.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, а в цілому стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за договором за договором №ВК041219 купівлі-продажу від 04.12.2019 у розмірі 667 404, 42грн, з яких 580 020, 00грн основного боргу, 77 397, 48грн - пені та 9 986, 94грн 3% річних.

Щодо доводів апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права (з урахуванням викладених апелянтом заперечень на ухвалу від 15.06.2020 про прийняття заяви позивача про збільшення позовних вимог), колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Як вказує апелянт, він не отримував заяву позивача про збільшення позовних вимог, що на думку апелянта, має наслідком розгляду судом справи з порушенням основоположних принципів господарського судочинства.

Дослідивши матеріали справи, судова колегія зазначає, що відповідно до частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно матеріалів справи, позивач звернувся до суду із заявою про збільшення позовних вимог 12.06.2020 до закінчення підготовчого засідання.

Поряд з цим, частиною 5 статті 46 Господарського процесуального кодексу України (на яку посилається і апелянт в апеляційній скарзі), у разі подання зокрема заяви про збільшення позовних вимог, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі.

Як вбачається із заяви позивача про збільшення позовних вимог, до неї додані належні докази її надсилання відповідачу: поштовий чек, поштова накладна із зазначенням штрих-коду поштового відправлення, і опис вкладення у цінний лист із зазначенням адресата - ДП "Бест Альтернатива", адреси - м. Київ, вул. Дорогожицька, 13, яка є адресою апелянта, і найменування предметів, що вкладені до цінного листа: копія заяви про збільшення позовних вимог і копія розрахунку пені та річних.

Крім того, до заяви додані докази доплати судового збору і розрахунок пені і 3% річних з урахуванням суми боргу в розмірі 580 020, 00грн.

Отже, є обгрунтованим і таким, що відповідає вимогам закону, висновок суду першої інстанції в ухвалі від 15.06.2020, що заява відповідає вимогам законодавства, подана до закінченя підготовчого засідання, а тому приймається судом до розгляду і спір вирішується відповідно до викладених в заяві позовних вимог.

Доводи апелянта, що не отримав заяви про збільшення позовних вимог не є порушенням судом норм процесуального права, оскільки частиною 5 статті 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до заяви про збільшенення позовних вимог мають бути додані докази надсилання цієї заяви, а не докази її вручення.

А неотримання апелянтом поштової кореспонденції, яка, як свідчать матеріали справи, надіслана на його адресу позивачем з дотримання норм господарського процесуального кодексу, є виключно його суб`єктивною поведінкою щодо її отримання.

Крім того, 23.06.2020 апелянту була вручена ухвала про прийняття судом до розгляду заяви про збільшення позовних вимог (т.1 а.с.112), і апелянт не був позбавлений права і можливості ознайомитись, за наявності бажання, із заявою у матеріалах справи.

Отже, необгрунтованими і надуманими є доводи апелянта, що судом першої інстанції здійснено розгляд справи з порушенням основоположних принципів господарського судочинства.

Щодо доводів апелянта, що судове засідання 22.07.2020 було проведено без участі представника відповідача, що відповідач розцінює як порушення судом норм процесуального права, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Як вказує апелянт, 22.07.2020 він вперше з поважних причин не з`явився в судове засідання, що не було враховано судом.

Однак, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що як вбачається із матеріалів справи, представник відповідача не з`являвся до місцевого господарського суду в жодне з призначених судом судове засідання: 01.06.2020 (апелянт був завчасно повідомлений про час, дату і місце судового засідання т.1 а.с.66), 15.06.2020 (апелянт був завчасно повідомлений про час, дату і місце судового засідання т.1 а.с.110, 117), 01.07.2020 (апелянт був завчасно повідомлений про час, дату і місце судового засідання т.1 а.с.111), 22.07.2020 (апелянт був завчасно повідомлений про час, дату і місце судового засідання т.1 а.с.144).

Відповідно до положень частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

І апелянт не наводить суду жодної із перелічених цією статтею підстав, з яких суд вкотре мав відкласти розгляд справи, у зв`язку із неявкою представника апелянта, повідомленого належним чином.

Апелянт зазначає, що його представник не з`явився в судове засідання з поважної причини - хвороби. Про поважну причину, як вказує апелянт, він повідомив суд телефонограмою на телефон (057) 715-77-21 та на електронну адресу.

На підтвердження надсилання повідомлення про поважність неявки представника в судове засідання 22.07.2020 на електронну адресу апелянт доказів суду апеляційної інстанції не надав, і такі докази в матеріалах справи відсутні.

А на підтвердження надсилання телефонограми апелянт додав до апеляційної скарги службову записку бухгалтера-ревізора і телефонограму за підписом бухгалтера-ревізора.

Належних і допустимих доказів повідомлення апелянтом суд першої інстанції про поважність неявки його представника в судовому засіданні 22.07.2020 матеріали справи не містять.

Дослідивши додані до апеляційної скарги службову записку бухгалтера-ревізора і телефонограму за підписом бухгалтера-ревізора, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що вказані докази не відповідають вимогам статтей 76-77 Господарського процесуального кодексу України, оскільки, по-перше, службова записка є внутрішньою документацією апелянта, і може бути складена ним на власний розсуд на свою користь; по-друге, службова записка і телефонограма складені невідомою суду особою бухгалтером-ревізором О.І. Іванець без наявності у матеріалах справи доказів повноважень цієї особи - що дана особа перебуває у трудових відносинах з апелянтом або працює за цивільно-правовим договором тощо; таких доказів апелянт суду не надав; по-третє, у телефонограмі немає зазначення щодо особи і її посади, яка таку телефонограму прийняла.

Апелянт не надав суду апеляційної інстанції належних і допустимих доказів, що дійсно свідчили б про належне і добросовісне користування апелянтом своїми процесуальними правами щодо повідомлення суду першої інстанції про причини неявки його представника.

Як зазначено в оскаржуваному рішенні, 20.07.2020 від відповідача надійшла заява щодо участі у судовому засіданні, в якій відповідач повідомив суд про бажання взяти участь у судовому засідання призначеному на 22.07.2020 через свого представника, однак у судове засідання 22.07.2020 повноважний представник відповідача не з`явився, жодних заяв щодо поважності причин неприбуття у судове засідання суду не надавав, а тому враховуючи повідомленість відповідача про розгляд справи по суті, суд дійшов висновку про те, що неявка представника відповідача не є перешкодою для розгляду справи по суті.

Судова колегія апеляційного господарського суду зазначає, що такий висновок місцевого господарського суду відповідає вимогам процесуального законодавства і обставинам справи.

У матеріалах справи наявне повідомлення відповідача про поважні причини неявки представника в судове засідання (т.1 а.с.170-171), однак, згідно відмітки підприємства поштового зв`язку, таке повідомлення надіслано апелянтом лише 31.07.2020, а судом отримано 04.08.2020.

Окрім викладеного, судова колегія зазначає, що Верховний Суд у постанові від 29.04.2020 у справі №910/6097/17 зазначив, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що явка представників учасників у судове засідання 22.07.2020 обов`язковою не визнавалась; представник апелянта, добросовісно користуючись своїми правами, міг звернутись до суду з клопотанням про проведення судового засідання у режимі відеоконференції відповідно до положень статті 197 Господарського процесуального кодексу України, поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, чого апелянтом здійснено не було.

Поряд з цим, одним із принципів господарського судочинства відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України, є розумність строків розгляду справи судом.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку; розумним вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 22.07.2020 у справі №922/1186/20 слід залишити без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 256, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Бест Альтернатива" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 22.07.2020 у справі №922/1186/20 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття; порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 15.10.2020.

Головуючий суддя Л.М. Здоровко

Суддя Т.Д. Геза

Суддя О.В. Плахов