Постанова

від 15.10.2020 по справі 905/946/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2020 р. Справа № 905/946/20

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пуль О.А. , суддя Здоровко Л.М. , суддя Шевель О.В. ;

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Октябрська ЦЗФ" (вх.№1954Д/2) на рішення господарського суду Донецької області від 08.07.2020 (повний текст рішення складено та підписано 13.07.2020 у приміщенні господарського суду Донецької області суддею Боковою Ю.В.) у справі №905/946/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сота Груп", м. Дніпро,

до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Октябрська ЦЗФ", м.Добропілля, м.Білицьке Донецької області,

про стягнення 41066,89 грн,-

ВСТАНОВИЛА :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сота Груп" звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Октябрська ЦЗФ" про стягнення заборгованості у сумі 41066,89 грн, з яких: основний борг у сумі 38421,12 грн, пеня у сумі 1921,05 грн, 3% річних у сумі 533,69 грн, інфляційні втрати у сумі 191,03 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням грошових зобов`язань за договором поставки №312-ЦО від 01.02.2018, що стало підставою для нарахування позивачем пені у розмірі 1921,05 грн, 3% річних у розмірі 533,69 грн, інфляційних втрат у розмірі 191,03 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 08.07.2020 у справі №905/946/20 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Октябрська ЦЗФ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сота Груп" основний борг у сумі 38421,12 грн, пеню в сумі 1921,05 грн, 3% річних у сумі 532,57 грн, інфляційні витрати в сумі 191,03 грн, судовий збір в сумі 2101,94 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що укладений між позивачем та відповідачем договір поставки №312-ЦО від 01.02.2018 є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов`язань, визначених його умовами. Сплату заборгованості за умовами пункту 5.4 договору відповідачем не здійснено, доказів перерахування коштів на користь позивача суду не надано. Не виконавши свої зобов`язання за договором щодо оплати отриманого товару в обумовлені договором строки, відповідач прострочив виконання зобов`язання у розумінні ст.610, 611 Цивільного кодексу України. Господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості у сумі 38421,12 грн, та, перевіривши здійснені позивачем розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат, задовольнив позовні вимоги у частині стягнення пені у сумі 1921,05 грн, 532,57 грн 3% річних та 191,03 грн інфляційних втрат.

ПАТ "ДТЕК Октябрська ЦЗФ" з вказаним рішенням не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства, просить рішення господарського суду Донецької області від 08.07.2020 у справі №905/946/20 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ "Сота Груп" до ПАТ "ДТЕК Октябрська ЦЗФ" відмовити повністю. Судові витрати зі сплати судового збору покласти на позивача.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а висновок про повне задоволення позовних вимог не ґрунтується на правильному застосуванні норм чинного законодавства. Апелянт зазначає, що ПАТ ДТЕК Октябрська ЦЗФ входить до складу холдингу ДТЕК ЕНЕРГО, який забезпечує замкнений цикл виробництва електроенергії з вугілля. З 01.04.2020 по 13.07.2020 через системну кризу в енергетичній галузі України та профіцит вугілля ПАТ ДТЕК Октябрська ЦЗФ змушено було вивести підприємство в простій майже на чотири місяці. Наразі українська енергетика знаходиться у кризовій ситуації. Проблеми мають усі ТЕС України, і як наслідок і вугледобувні та вуглепереробні підприємства країни, у тому числі і підприємства холдингу ДЕТЕК ЕНЕРГО, що призвело до виникнення дефіциту оборотних засобів та ускладнює управління зобов`язаннями компанії, що у свою чергу позначається на своєчасності оплати за поставлену продукцію. Звертаючись зданим позовом, позивачем, на думку відповідача, не враховано зміну обставин, які тягнуть неможливість виконання зобов`язань за договором. Як стверджує апелянт, збитковість вітчизняної енергетики є обставиною, за яку не відповідає жодна із сторін договору, більше того, вона може називатися форс-мажорною обставиною та такою, яка об`єктивно не може бути усунена жодною із сторін. Крім того, апелянт вважає, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про подовження строку на надання відзиву на позовну заяву на строк з дати завершення обмежувальних заходів у країні.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.08.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Октябрська ЦЗФ" на рішення господарського суду Донецької області від 08.07.2020 у справі №905/946/20. Встановлено позивачу строк не пізніше ніж 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на апеляційну скаргу. Попереджено сторони, що апеляційна скарга буде розглядатися за правилами пункту 10 ст.270 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

01.09.2020 від позивача до суду надійшов відзив (вх.№8163) на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що твердження апелянта є неправильними, суперечать нормам чинного законодавства. Свої зобов`язання за спірним договором поставки позивач виконав у повному обсязі, загальна вартість поставленого товару разом з ПДВ склала 38421,12 грн, відтак суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги у частині стягнення основного боргу, а також пені, 3% річних та інфляційних втрат. Щодо наявності форс-мажорних обставин позивач вважає, що підставою для звільнення відповідача від відповідальності у вигляді оплати за договором поставки може бути тільки сертифікат ТПП України, який би засвідчував факт настання обставин, що у розумінні ст.607 Цивільного кодексу України звільняли б відповідача від оплати за договором, а саме лише посилання в апеляційній скарзі на збитковість вітчизняної енергетики не є належним доказом настання відповідних обставин у розумінні частини 1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, зазначає, що відповідачем не дотримано пункт 7.3 договору поставки щодо повідомлення позивача про неможливість виконання ним зобов`язання внаслідок форс-мажорних обставин. Просить суд рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Також просить стягнути з ПАТ ДТЕК Октябрська ЦЗФ та користь ТОВ Сота Груп витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн. До відзиву додано: копію Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; оригінал ордеру; договір про надання юридичних (адвокатських послуг); оригінал платіжного доручення; акт виконаних робіт, рахунок-фактура (а.с.102-113).

Учасники справи належним чином повідомлені про розгляд справи, що підтверджується матеріалами справи, зокрема повідомленнями про вручення поштового відправлення, з яких убачається, що ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 17.08.2020 про відкриття провадження у даній справі позивач отримав 25.08.2020, відповідач - 21.08.2020 (а.с.94-95).

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи та вимоги учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

01.02.2018 між Публічним акціонерним товариством "ДТЕК Октябрська ЦЗФ" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сота Груп" (постачальник) укладено договір поставки №312-ЦО, відповідно до пункту 1.1 якого в порядку та на умовах, передбачених даним договором, постачальник зобов`язується поставити у власність покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення (далі - товар), в асортименті, кількості, строки, за ціною та з якісними характеристиками, погодженими сторонами в договорі та специфікаціях, які є невід`ємними частинами даного договору.

Згідно з пунктом 1.2 договору покупець зобов`язується прийняти та оплатити переданий в його власність товар відповідно до умов даного договору.

Відповідно до пункту 4.1 поставка товару проводиться партіями в асортименті, кількості, за цінами, із якісними характеристиками та у строки, передбачені сторонами в специфікаціях до даного договору.

Під партією товару сторони розуміють будь-яку кількість продукції, однорідної по своїм якісним показникам, яке супроводжується одним документом про якість та/або одним товаросупровідним документом.

Згідно з пунктом 4.2 договору умови поставки продукції - DDP, згідно з "Інкотермс-2010", з урахуванням умов та застережень, що містяться у даному договорі та/або відповідних специфікаціях до договору.

Узгоджене місце призначення поставки вказується сторонами у відповідних специфікаціях до договору. Постачальник несе всі витрати, пов`язані із поставкою продукції, до моменту її поставки в узгоджене місце призначення поставки.

Відповідно до пункту 4.7 договору датою поставки вважається дата, вказана представником покупця на відповідних товаросупровідних документах, наданих постачальником.

Згідно з пунктом 4.8 договору зобов`язання постачальника вважаються виконаними з моменту передачі продукції у розпорядження покупця в узгоджене місце призначення поставки належної якості, комплектності, асортименті, кількості, у строки, у відповідності з характеристиками, узгодженими сторонами в договорі та специфікаціях до договору. Зобов`язання покупця вважається виконаними з моменту оплати поставленої продукції.

Відповідно до пункту 5.1 договору загальна його сума визначається загальною сумою усіх специфікацій, які є невід`ємною частиною даного договору. У випадку відхилення кількості фактично поставленої продукції від узгодженої до поставки кількості, загальна вартість договору зменшується пропорційно кількості фактично поставленої продукції із розрахунку її вартості, вказаній у відповідних специфікаціях до договору. Толеранс (відхилення по кількості) поставки продукції складає +/-10% (десяти), якщо інше не узгоджено сторонами у відповідних специфікаціях до договору. У будь-якому випадку, загальна орієнтовна сума договору не повинна перевищувати 48000000,00 грн (сорок вісім мільйонів гривень 00 копійок) з ПДВ на дату укладення договору. Сума договору може бути збільшена шляхом підписання сторонами відповідної додаткової угоди після отримання дозволу уповноваженого на це органу управління покупця.

Згідно з пунктом 5.4 договору розрахунки за поставлену постачальником продукцію за даним договором здійснюються покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на 30 (тридцятий) календарний день з дати поставки відповідної продукції на підставі отриманого покупцем рахунку та за умови надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 4 даного договору. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.

Остаточні розрахунки між покупцем та постачальником здійснюються на підставі даних якості, кількості, асортименту та комплектності продукції, визначених у відповідності з розділом 2 даного договору (пункт 5.5 договору).

Відповідно до пункту 6.8 договору у випадку несвоєчасної оплати продукції покупець, на письмову вимогу постачальника, сплачує постачальнику неустойку у вигляді подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення оплати від вартості своєчасно не сплаченої продукції, але не більше 5 % від вартості своєчасно несплаченої продукції.

Строк нарахування покупцем постачальнику штрафних санкцій за договором не обмежується 6 (шістьма) місяцями з моменту (дати), коли зобов`язання повинно бути виконано за договором, у зв`язку з чим штрафна санкція підлягає нарахуванню за весь період порушення зобов`язання.

Згідно з пунктом 8.1 договору він набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін. Сторони дійшли згоди, що у випадку належного виконання обома сторонами своїх зобов`язань, строк дії договору встановлюється до 31.12.2019 включно.

У випадку невиконання (неналежного виконання) сторонами (стороною) своїх зобов`язань за даним договором, строк дії договору продовжується до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Вищезазначений договір підписаний представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками підприємств.

23.08.2018 сторони уклали додаткову угоду №1 до договору №312-ЦО від 01.02.2018, якою погодили зміни умов договору, а саме: умови договору, що регламентують зобов`язання постачальника з надання документів при поставці товару (зокрема, їх перелік, найменування, порядок і форми надання) зупиняють свою дію з дати підписання сторонами цієї додаткової угоди до договору.

Перелік документів (зокрема, сертифікат якості, паспорт, інструкція з експлуатації, інструкція з приймання, технічні умови залізнична/товарно-транспортна накладна, сертифікат відповідності, дозвіл Держпромнагляду тощо), порядок і форми їх надання, що повинні бути надані постачальником у момент поставки товару, зазначаються сторонами у кожній специфікації до договору (пункт 1.2 додаткової угоди).

Сторони зобов`язані підписати (оформити) документи, що підтверджують дату поставки товару і/або перехід права власності на продукт (акт приймання-передачі або видаткову накладну), які повинні бути надані постачальником у момент поставки товару (пункт 1.3 додаткової угоди до договору).

За іншими зобов`язаннями, які не змінені даною додатковою угодою, і які не суперечать діючому законодавству України, сторони керуються умовами договору (а.с.21).

Як убачається з матеріалів справи, на виконання умов договору поставки №312-ЦО від 01.02.2018 позивачем здійснено поставку товару згідно зі специфікаціями до вказаного договору: від 03.10.2019 на суму 32059,20 грн з ПДВ, від 21.10.2019 на суму 14897,86 грн (а.с.22-23).

Поставка за специфікацією від 03.10.2019 на суму 32059,20 грн з ПДВ здійснена на суму 35616,72 грн з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №165 від 22.10.2019, підписаною представниками позивача та відповідача без зауважень (а.с.25)

Поставка за специфікацією від 21.10.2019 на суму 14897,86 грн здійснена частково на суму 2804,40 грн, що підтверджується видатковою накладною №164 від 22.10.2019, підписаною представником відповідача без зауважень (а.с.24).

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за спірним договором, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд, зокрема, правильно встановив, що укладена угода за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. У частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України та ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У силу приписів статті 265 Господарського кодексу України, статті 712 і 655 Цивільного кодексу України, пункту 1.1 договору постачальник зобов`язався поставити, а покупець прийняти і оплатити товар на умовах, викладених у договорі.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені у ст.173-175 Господарського кодексу України.

З огляду на зазначені норми чинного законодавства, господарський суд дійшов обгрунтованого висновку, що укладений між позивачем та відповідачем договір поставки №312-ЦО від 01.02.2018 є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов`язань, визначених його умовами.

Відповідно до частини 1 ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписи частини 7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України відносно обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 ст.202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до пункту 5.4 договору за поставлену постачальником продукцію за даним договором здійснюються покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на 30 (тридцятий) календарний день з дати поставки відповідної продукції на підставі отриманого покупцем рахунку та за умови надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 4 даного договору. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.

Матеріали справи не містять доказів оплати заборгованості відповідачем на користь позивача за спірним договором.

Отже, відповідач свої зобов`язання за договором поставки №312-ЦО від 01.02.2018 щодо оплати отриманого товару в обумовлені договором строки не виконав, а відтак прострочив виконання зобов`язання у розумінні ст.610, 612 Цивільного кодексу України.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник посилається на кризову ситуацію в енергетиці, і ці обставини тягнуть неможливість виконання зобов`язань за договором, та, на думку відповідача, є форс-мажорними обставинами.

Колегія суддів не погоджується з такими доводами відповідача, з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Статтями 4.1, 4.2, 4.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44 (5), Торгово-промислова палата України відповідно до статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" здійснює засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з усіх питань договірних відносин, інших питань, а також зобов`язань/обов`язків, передбачених законодавчими, відомчими нормативними актами та актами органів місцевого самоврядування, крім договірних відносин, в яких сторонами уповноваженим органом із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено безпосередньо регіональну ТПП.

ТПП України уповноважує регіональні ТПП засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належать до компетенції ТПП України, за винятком засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що стосуються зобов`язань за:

- умовами зовнішньоторговельних угод і міжнародних договорів України;

- умовами зовнішньоекономічних договорів, контрактів, типових договорів, угод, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції ТПП України;

- умовами договорів, контрактів, типових договорів, угод між резидентами України, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції ТПП України.

У випадку настання тимчасової неможливості виконання регіональною ТПП своєї функції із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зокрема, через відсутність уповноваженої особи, окупацію території, настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) тощо дану функцію виконує ТПП України або інша регіональна торгово-промислова палата, найближча за розташуванням, якщо це не суперечить умовам договору, контракту, угоди тощо між сторонами, або за письмовою угодою сторін.

Згідно з пунктом 7.4 договору поставки сторона, яка заявила про настання форс-мажорних обставин, повинна надати відповідний документ компетентного органа України.

Частиною першою статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Виходячи з наведених норм чинного законодавства та умов договору, підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України, тому колегія суддів вважає, що відповідачем не надані належні та допустимі докази, які б свідчили про існування обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), які звільняють сторін від відповідальності за невиконання умов договору поставки №312-ЦО від 01.02.2018.

За таких обставин, господарський суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення заборгованості у сумі 38421,12 грн.

Господарським судом встановлено, що у зв`язку з порушенням споживачем строків оплати за поставлений товар, передбачених спірним договором, позивач нарахував пеню у розмірі 1921,05 грн за період з 22.11.2019 по 08.05.2020.

Відповідно до статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько - правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. За приписами статті 230 цього ж Кодексу штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Відповідно до положень ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Перевіривши розрахунок пені за визначений позивачем період, господарський суд дійшов висновку, що останній є арифметично правильним, здійснений з урахуванням пункту 6.8 договору, у зв`язку з чим обґрунтовано задовольнив позовні вимоги у частині стягнення пені у сумі 1921,05 грн.

Щодо заявлених до стягнення позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України за період з 22.11.2019 по 08.05.2020 нараховано 3% річних у розмірі 533,69 грн та інфляційних нарахувань за період з грудня 2019 по березень 2020 у розмірі 191,03 грн колегія судів виходить з такого.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов`язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов`язання виникають нові додаткові зобов`язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобов`язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов`язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов`язання.

3% річних за своїми ознаками є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов`язання, і за своєю правовою природою є самостійним способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов`язань.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.01.2018 у справі №910/24266/16, відповідно до якої вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. До вимог про стягнення сум процентів, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, застосовується загальна позовна давність (стаття 257 названого Кодексу).

Тобто, усі вищевказані приписи застосовуються у разі наявності прострочення грошового зобов`язання боржника перед кредитором за невиконання (неналежне виконання) умов відповідного договору.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за визначений позивачем період господарський суд дійшов висновку, що останній є арифметично неправильним, обґрунтовано задовольнивши позовні вимоги у розмірі 532,57 грн за період з 22.11.2019 по 08.05.2020.

Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат за визначений позивачем період господарський суд визнав арифметично та методологічно правильним, у зв`язку з чим задовольнив позовні вимоги у частині стягнення інфляційних втрат у сумі 191,03 грн.

Апелянт вважає, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про подовження строку на надання відзиву на позовну заяву на строк з дати завершення обмежувальних заходів у країні.

Колегія суддів вважає такі доводи безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи, оскільки провадження у даній справі відкрито ухвалою господарського суду Донецької області від 25.05.2020. Зокрема, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст.165, 178 Господарського процесуального кодексу України протягом 15 днів з дня отримання цієї ухвали. Вказану ухвалу відповідач отримав 02.06.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.49).

16.06.2020 відповідач звернувся до господарського суду з клопотанням про продовження строку на надання відзиву на позовну заяву на строк з дати завершення обмежувальних карантинних заходів в країні (а.с.57).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 23.06.2020 розгляд справи відкладено на 08.07.2020, про що повідомлено учасників справи.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції зазначив, що заявлене відповідачем клопотання про подовження строку для надання відзиву на позовну заяву на строк з дати завершення обмежувальних карантинних заходів в країні має на меті лише відкладення його на невизначений термін, тобто спрямовано на затягування судового процесу. Під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, надано достатньо часу для реалізації кожним учасником справи своїх процесуальних прав, передбачених ст.42, 46 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частин 2, 3 ст.177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання. Підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Згідно зі ст.114 Господарського процесуального кодексу України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Статтею 6 Європейської конвенції з прав людини передбачено право кожного на судовий розгляд його справи упродовж розумного строку.

У частині третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України також закріплено розумність строків розгляду справи судом як одну з основних засад (принципів) господарського судочинства.

Оскільки жодних посилань на утруднення або неможливість підготовки або надання доказів в обґрунтування клопотання заявник не зазначив, а лише посилався на постанову Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (зі змінами та доповненнями) та продовження строку карантину, тому колегія суддів не може взяти до уваги як обґрунтоване належним чином та доказами.

Отже, як свідчать матеріали справи, господарським судом вирішено заявлене відповідачем клопотання про продовження строку на подання відзиву на позовну заяву, чим спростовуються доводи апелянта про те, що всупереч частини 2 ст.232 Господарського процесуального кодексу України це питання не розглянуто господарським судом.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, суд першої інстанції обґрунтовано на підставі частини 9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України вирішив справу за наявними матеріалами.

Стосовно розподілу судових витрат колегія суддів зазначає таке.

Право на правову допомогу в Україні гарантовано статтею 59 Конституції України та статтею 16 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами статті 123 Господарського процесуального кодексу України витрати на правову допомогу відносяться до судових витрат.

Відповідно до частин 1-2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, між якими ці витрати підлягають розподілу разом із іншими судовими витратами за результатами розгляду справи.

Згідно з пунктами 1, 2 частини 2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

До матеріалів справи позивачем надано договір №55 від 17.08.2020 про надання юридичних (адвокатських) послуг, укладеного між Адвокатським об`єднанням FEMIDA та ТОВ Сота Груп , відповідно до пункту 1.1 якого клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати клієнту юридичні (адвокатські) послуги в обсязі та на умовах, передбачених даним договором, а саме: захист прав на представництво інтересів клієнта в цивільних, кримінальних, адміністративних, господарських справах - в судах усіх рівнів та юрисдикцій, в органах досудового слідства та прокуратурі, перед іншими органами, установами, організаціями незалежно від форм власності, з усіма правами відповідної сторони, учасника, особи, права якої зачіпаються або можуть бути зачепленими, - без обмежень та застережень до повноважень. Предметом даного договору є представництво інтересів клієнта к справі №905/946/20 під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції (пункт 1.2 договору). За цим договором доручення на ведення справ та повноваження, вказана у пункті 1.1 договору надаються адвокату Адвокатського об`єднання Кузьміній Тетяні Григорівні.

Відповідно до пункту 4.1 договору юридичні (адвокатські) послуги, що надаються Адвокатським об`єднанням, клієнт сплачує по факту наданих послуг на підставі підписаного сторонами акту наданих послуг шляхом перерахування на рахунок Адвокатського об`єднання суми зазначеної в акті виконання робіт (наданих послуг). Сума договору складатиме суму усіх актів. Невід`ємною частиною договору є додаток №1 Тарифи .

Згідно з додатковою угодою №1 до договору про надання юридичних (адвокатських) послуг від 17.08.2020 №55 сторони погодили, що за результатами надання юридичних (адвокатських) послуг складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується загальний обсяг наданих Адвокатським об`єднанням юридичних (адвокатських) послуг і його вартість. Акт надсилається клієнту Адвокатським об`єднанням електронною та звичайною поштою або передається особисто в руки особи, що діє на підставі довіреності від клієнта. На письмову вимогу клієнта Адвокатське об`єднання може надавати акти про надання юридичних (адвокатських) послуг, в яких буде вказано перелік наданої юридичної допомоги із її ідентифікацією. Акти про надання юридичних послуг вважаються підписаними, якщо протягом 3-х робочих днів з моменту його отримання клієнтом, останній не надав Адвокатському об`єднанню письмові аргументовані заперечення на акт (пункт 2 угоди). Сума договору є гонораром Адвокатського об`єднання за здійснення юридичних (адвокатських) послуг, і становить 3500,00 грн. Сума гонорару є комерційною таємницею і розголошенню не підлягає (а.с.110).

Матеріали справи містять докази обсягу наданих адвокатом послуг, зокрема, рахунок-фактуру №СФ-0000014 від 17.08.2020 на суму 3500,00 грн (а.с.111), акт виконаних робіт №55/20-р від 25.08.2020, платіжне доручення №16 від 17.08.2020 на суму 3500,00 грн (а.с.113), з яких убачається, що послуги адвоката з аналізу апеляційної скарги на рішення господарського суду Донецької області від 08.07.2020 у даній справі, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань щодо обґрунтованості апеляційної скарги, опрацювання правової позиції у справі за позовом клієнта, вивчення правових позицій Верховного Суду за аналогічними справами, складання відзиву на апеляційну скаргу, складають 3500,00 грн.

Отже, стягненню підлягають витрати з правничої допомоги у розмірі 3500,00 грн.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З урахуванням викладених обставин, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не порушено і норми процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, що у відповідності до вимог ст.277 Господарського процесуального кодексу України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апелянта, викладені ним в апеляційній скарзі, не знайшли підтвердження у ході судового розгляду, тоді як господарським судом першої інстанції у повній мірі з`ясовані та правильно оцінені обставини у справі та прийняте ним рішення є законним та обґрунтованим, у зв`язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не убачає.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 254, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Октябрська ЦЗФ" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 08.07.2020 у справі №905/946/20 залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Октябрська ЦЗФ" (85043, Донецька область, місто Добропілля, місто Білицьке, вулиця Червоноармійська, будинок 1А; код ЄДРПОУ 00176549) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сота Груп" (49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, провулок Широкий, будинок 7; код ЄДРПОУ 39360937) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3500,00 грн.

Господарському суду Донецької області видати наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 15.10.2020.

Головуючий суддя О.А. Пуль

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя О.В. Шевель