Постанова

від 15.09.2020 по справі 911/1923/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2020 р. Справа№ 911/1923/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Скрипки І.М.

секретар судового засідання: Бендюг І.В.

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 15.09.2020

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу

Прокурора Київської області

на ухвалу

Господарського суду Київської області

від 11.11.2019 (ухвалу складено 18.11.2019)

у справі № 911/1923/19 (суддя Шевчук Н.Г.)

за позовом Заступника керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Броварської районної державної адміністрації

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трудар ЛПБ і К"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Головне управління ДФС у Київській області

про стягнення 12 159,23 грн. та розірвання договору оренди земельної ділянки від 29.07.2002

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Заступник керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Броварської районної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трудар ЛПБ і К", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Головного управління ДФС у Київській області про стягнення заборгованості з орендної плати за землю у розмірі 12 159,23 грн. та розірвання договору оренди земельної ділянки від 29.07.2002, укладеного між Броварською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трудар ЛПБ і К", який зареєстровано в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за № 1.

Посилаючись на статтю 651 Цивільного кодексу України та статтю 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор звернувся до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Броварської районної державної адміністрації. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що незважаючи на взяті зобов`язання зі своєчасного і повного внесення орендної плати відповідач не виконував умови договору, у зв`язку з чим за ним виникла заборгованість перед орендодавцем за користування земельною ділянкою.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2020 у справі № 911/1923/19 заяву прокурора №05/09/2-122вих-19 від 08.11.2019 про заміну у справі правонаступника залишено без задоволення, позов залишено без розгляду.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні заяви про заміну позивача правонаступником виходив з положень статті 52 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої процесуальне правонаступництво допускається лише, якщо заміна особи у відносинах відбулась після відкриття провадження у справі. Правонаступництво Головного управління Держгеокадастру у Київській області за Броварською районною державною адміністрацією та Калитянської селищної ради об`єднаної територіальної громади за Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області щодо розпорядження спірною земельною ділянкою відбулось до звернення прокурора з даним позовом до господарського суду, про що останній повинен був знати до подачі позову і врахувати при визначенні органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовну заяву подано прокурором без дотримання необхідного обсягу процесуальної дієздатності та залишення позову без розгляду на підставі пункту 1 частини 1 статті 266 ГПК України, оскільки прокурором не зазначено та не надано жодних доказів того, що Калитянська селищна рада об`єднаної територіальної громади як уповноважений державою органом у спірних правовідносинах захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Прокурора Київської області звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить ухвалу скасувати, та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме ст.131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України Про прокуратуру та з порушенням норм процесуального права, а саме ст.ст.2, 4, 52, ч.ч. 3,4 ст. 53, п.1ч.1 ст. 226 ГПК України, що відповідно до ст.ст. 308, 310 ГПК України є підставою для скасування оскаржуваної ухвали з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було надано відзиву на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції, відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України .

Явка представників у судове засідання

В судові засідання представники позивача та третьої особи не з`являлись, про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, що містяться в матеріалах справи.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України .

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи ( його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України ).

Застосовуючи згідно статті 3 Господарського процесуального кодексу України , статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії ( Alimentaria Sanders S.A. v. Spain ) від 07.07.1989).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України ).

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників позивача та третьої особи, оскільки вони не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 42 Господарського процесуального кодексу України .

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Заступник керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Броварської районної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трудар ЛПБ і К", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Головного управління ДФС у Київській області про стягнення заборгованості з орендної плати за землю у розмірі 12 159,23 грн. та розірвання договору оренди земельної ділянки від 29.07.2002, укладеного між Броварською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трудар ЛПБ і К", який зареєстровано в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за № 1.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що незважаючи на взяті зобов`язання зі своєчасного і повного внесення орендної плати відповідач не виконував умови договору, у зв`язку з чим за ним виникла заборгованість перед орендодавцем за користування земельною ділянкою.

Прокурор, посилаючись на статтю 651 Цивільного кодексу України, відповідно до якої договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, а також з посиланням на статтю 23 Закону України "Про прокуратуру", в якій йдеться про те, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу, звернувся до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Броварської районної державної адміністрації.

20 вересня 2019 року від Броварської районної державної адміністрації надійшла заява в порядку статті 191 Господарського процесуального кодексу України, в якій повідомлено, що відповідачем повністю сплачена сума заборгованості за користування земельною ділянкою, а тому позивач вважає за доцільне відмовитись від позову на даній стадії. В якості доказу сплати заборгованості Броварською районною державною адміністрацією надано виписки по рахунку.

Від Броварської місцевої прокуратури 30.09.2019 надійшла заява № 35-6670вих-19 від 24.09.2019 про закриття провадження по справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трудар ЛПБ і К" на користь Броварської районної державної адміністрації 12 159,23 грн. заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою.

Прокуратура Київської області не погоджуючись з позицією, викладеною Броварською районною державною адміністрацією в заяві про закриття провадження, в своїх поясненнях №05/09/2-1923-2-19 від 27.09.2019 зазначає, що з огляду на те, що на даний час власником та розпорядником предмету спірного договору оренди земельної ділянки від 29.07.2002 (земельна ділянка загальною площею 229,908 га для товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за межами населеного пункту в адміністративних межах Мокрецької сільської ради Броварського району Київської області) є Головне управління Держгеокадастру у Київській області, дії Броварської районної державної адміністрації не узгоджуються з його правами, визначеними пунктом 8.6 Договору, за умовами якого у разі зміни законодавства України, в результаті чого змінюються повноваження Орендодавця щодо вирішення земельних питань, стороною Договору виступає його правонаступник; при цьому умови Договору залишаються незмінними.

У зв`язку з вищевикладеним, прокурором Прокуратури Київської області було подано заяву № 05/09/2-1923-19 від 27.09.2019 про залучення до участі у справі правонаступника Броварської районної державної адміністрації - Головного управління Держгеокадастру у Київській області.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.10.2019 вищезазначену заяву було залишено без задоволення, крім того з метою дотримання розумності строків розгляду справи за правилами загального позовного провадження з урахуванням продовження строку підготовчого провадження даною ухвалою закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

11.11.2019 до початку судового засідання прокурором Прокуратури Київської області було подано заяву № 05/09/2-122вих-19 від 08.11.2019 про заміну у справі правонаступника, відповідно до якої прокурор в порядку статті 52 Господарського процесуального кодексу України просить суд замінити Броварську районну державну адміністрацію її правонаступником - Калитянською селищною радою об`єднаної територіальної громади, оскільки на даний час згідно з наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області за № 10-11671/15-18-сг від 22.12.2018 передано Калитянській об`єднаній територіальній громаді у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 956,3807 га відповідно до акту приймання-передачі від 22.12.2018, в загальну площу яких входить більша частина спірної землі за договором оренди від 29.07.2002.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2020 у справі № 911/1923/19 заяву прокурора №05/09/2-122вих-19 від 08.11.2019 про заміну у справі правонаступника залишено без задоволення, позов залишено без розгляду.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до частин третьої, четвертої та п`ятої статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Прокурором Броварської місцевої прокуратури суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого належить стягнення за оспорюваним договором та повноваження щодо розірвання даного договору, визначено Броварську районну державну адміністраці, оскільки зобов`язання за оспорюваним договором виникли між Броварською районною державною адміністрацією та ТОВ "Трудар ЛПБ і К".

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший - третій частини четвертої статті 23 Закону).

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).

Водночас, Конституцією України передбачено можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках.

Аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках, зокрема, 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 1 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 28 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" для реалізації наданих повноважень місцеві державні адміністрації мають право звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, таким чином, з позовом про стягнення заборгованості та розірвання договору мають звертатись відповідні державні органи.

Прокурор звертаючись до суду з позовом має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Верховний Суд України у постанові від 13 червня 2017 року у справі № п/800/490/15 (провадження № 21-1393а17) зазначив, що протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. В такому разі, прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснюють встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо). Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 21.12.2018 у справі №922/901/17 та від 31.10.2018 у справі №910/6814/17, 06 лютого 2019 у справі № 927/246/18, від 16, 17, 18 квітня 2019 року у справах № 925/650/18, № 923/560/18, № 913/299/18 відповідно, від 13 травня 2019 року у справі № 915/242/18.

Прокурор не вказує обставини, які свідчили б про нездійснення або неналежне здійснення Броварською районною державною адміністрацією відповідних повноважень та не надає належні та допустимі докази такої бездіяльності.

Крім того, під час розгляду справи в суді першої інстанції прокурором Прокуратури Київської області неодноразово подавались заяви про заміну Броварської районної державної адміністрацію її правонаступником - Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області, оскільки останній є власником та розпорядником спірних земельних ділянок на даний час.

Відповідно до статті 52 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

За змістом даної норми процесуальне правонаступництво допускається, якщо заміна особи у відносинах відбулась після відкриття провадження у справі.

Прокурор в обґрунтування заяви посилається на Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", який набрав законної сили 01.01.2013 та яким були внесено зміни до частини четвертої статті 122 Земельного кодексу України, відповідно до якої розпорядження щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб належить до повноважень Центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальним органам.

Згідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 15 від 14.01.2015, Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи. Територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру є Головне управління Держгеокадастру у Київській області, яке є розпорядником земель державної власності сільськогосподарського призначення в порядку визначеному чинним законодавством, на території Київської області.

Повноваження Головного управління Держгеокадастру у Київській області щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності перейшли до останнього з набранням чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" (чи з моменту затвердження положення про Головне управління Держгеокадастру у Київській області з 17.11.2016), тобто, до відкриття провадження у цій справі.

Правонаступництво Головного управління Держгеокадастру у Київській області за Броварською районною державною адміністрацією та Калитянської селищної ради об`єднаної територіальної громади за Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області щодо розпорядження спірною земельною ділянкою відбулось до звернення прокурора з даним позовом до господарського суду, про що останній повинен був знати до подачі позову і врахувати при визначенні органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Враховуючи викладене, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заява прокурора про залучення до участі у справі правонаступника задоволенню не підлягає виходячи з того, що процесуальне правонаступництво допускається лише, якщо заміна особи у відносинах відбулась після відкриття провадження у справі відповідно до положень ст. 52 ГПК України.

Також прокурором не зазначено та не надано жодних доказів того, що Калитянська селищна рада об`єднаної територіальної громади як уповноважений державою органом у спірних правовідносинах захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює.

Суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 з метою забезпечення єдності судової практики у застосуванні положень ГПК України за позовами прокурорів, Великою Палатою Верховного Суду викладено висновок, якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України (залишення позову без розгляду). Такого ж висновку щодо застосування наведеної норми процесуального права дійшов і Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2019 року у справі № 925/226/18.

При вирішенні питання про необхідність звернення до суду з позовом компетентний орган може діяти в умовах конфлікту інтересів - коли порушення інтересів держави, про яке стверджує прокурор, може бути пов`язане з раніше вчиненими протиправними діями цього органу чи бездіяльністю. Для врахування цих обставин стаття 55 ГПК України передбачає такі правила:

- якщо особа, яка має процесуальну дієздатність і в інтересах якої подана заява, не підтримує заявлених позовних вимог, суд залишає заяву без розгляду, крім позову про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою, поданого власником (учасником, акціонером) цієї юридичної особи в її інтересах, а також позову прокурора в інтересах держави;

- відмова компетентного органу від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті.

Втім, у перелічених у цій статті випадках ідеться про активні дії компетентного органу, який як учасник процесу та сторона спору (позивач) не підтримує позовних вимог або подає заяву про залишення позову без розгляду чи про відмову від позову. Якщо ж позов подано прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, і такий орган не здійснює процесуальних дій як позивач, його представник не з`являється у судові засідання, а суд уже після відкриття провадження у справі встановлює, що прокурор не підтвердив підстави для представництва, то, як і зазначено у пункті 54 цієї постанови, позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України (залишення позову без розгляду).

Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку про те, що відповідно до пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України слід залишити позовну заяву без розгляду.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду від 11.11.2019 є по суті обґрунтованою, однак зурахуванням Постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 позов слід залишити без розгляду на підставі п.2 ч.1 ст. 226 ГПК України.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи користуються рівними процесуальними правами. Учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, підстав для її скасування не знаходить.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 у справі №910/1923/19 обґрунтована, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для її скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 271, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Прокурора Київської області на ухвалу Господарського суду Київської області від 11.11.2019 у справі № 911/1923/19 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Київської області від 11.11.2020 у справі № 911/1923/19 залишити без змін.

Матеріали справи № 911/1923/19 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 19.10.2020.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

І.М. Скрипка