Постанова

від 12.10.2020 по справі 922/1429/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2020 р. Справа № 922/1429/20

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Лакіза В.В., суддя Мартюхіна Н.О.

при секретарі Голозубовій О.І.,

за участю представників:

від позивача - Хлистов О.Ю. - на підставі Ордеру Серії №1013638 від 08.05.2020р.;

від відповідача - Калашніков А.Б. - на підставі Ордеру Серії КВ №771869 від 31.08.2020р.;

від третьої особи - Гораєва О.С. - на підставі Ордеру Серії ПТ №096213 від 09.10.2020р., договору про надання правничої (правової) допомоги від 27.01.2020р. №1908,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізюмська міжрайонна база", Харківська область, м.Ізюм, (вх.№2384 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 12.08.2020р. у справі №922/1429/20 (суддя Жиляєв Є.М., ухвалене в м.Харків об 11:57год., дата складення повного тексту - 25.08.2020р.)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізюмська міжрайонна база", Харківська область, м.Ізюм,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог не предмет спору на стороні позивача - Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізюм Агро Інвест", Харківська область, с.Капітолівка,

про спонукання до укладення договору,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ізюмська міжрайонна база" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізюм Агро Інвест", в якому просило суд визнати укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ізюмська міжрайонна база" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ізюм Агро Інвест" договір про користування залізничною під`їзною колією (її частиною), в редакції та на умовах Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізюмська міжрайонна база".

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що через стрілочний перевод №104, який є невід`ємною частиною залізничної під`їзної колії підприємства позивача, здійснюється подача та збирання вагонів на під`їзну колію відповідача, відповідно до договору про експлуатацію залізничної під`їзної колії від 10.04.2018р. №1638, укладеного останнім із відповідним структурним підрозділом АТ "Українська залізниця".

Зокрема, відповідно до Журналу реєстрації залізничних вагонів, який ведеться позивачем з серпня 2016 року, у період з 01.01.2019р. по 31.12.2019р. включно через стрілочний перевод №104 в напрямку/до відповідача подано/пройшло 988 залізничних вагонів, користування відповідачем стрілочним переводом здійснюється і в 2020 році. Отже, за наведених обставин, на думку позивача має місце факт самовільного, безоплатного використання відповідачем майна ТОВ "Ізюмська міжрайонна база", що є підставою для укладання між позивачем та відповідачем договору про експлуатацію залізничної під`їзної колії (її частини) в редакції та на умовах Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізюмська міжрайонна база".

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.08.2020р. у справі №922/1429/20 відмовлено в позові, з тих підстав, що предметом позовних вимог у даній справі є спонукання відповідача укласти договір про користування залізничною під`їзною колією (її частиною), в редакції та на умовах позивача, що не охоплюється дією статі 73 Статуту залізниць України, отже, прямий законодавчо встановлений обов`язок для відповідача з укладення такого договору відсутній.

Крім того, місцевим господарським судом було зазначено про те, що чинне законодавство не містить обов`язку відповідача для укладення договору про користування залізничною під`їзною колією (її частиною) виключно на умовах і за ціною визначеною позивачем, а тому у суду відсутні правові підстави для укладення такого договору за рішенням суду, що є самостійною підставою для відмови в позові.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ізюмська міжрайонна база" з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Харківської області від 12.08.2020р. у справі №922/1429/20 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом не було надано належної правової оцінки всім обставинам справи, а також наданим сторонам в обґрунтування своїх вимог та заперечень доказам, що призвело до передчасного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Зокрема, апелянт посилається на те, що аналіз вимог частин 3, 6 статті 179, частини 1 статті 187 Господарського кодексу України, статі 1, частин 1, 2 статті 21 Закону України "Про залізничний транспорт " , пунктів 64, 73 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. № 457 "Про затвердження Статуту залізниць України " свідчить про те, що оскільки залізничні під`їзні колії, з`єднані із загальною мережею залізниць безперервною рейковою колією, призначені для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств у взаємодії із залізничним транспортом загального користування, то відносини щодо транспортного обслуговування між підприємством, якому належать ці колії, та контрагентами підприємствами, що мають у межах цієї залізничної під`їзної колії свої залізничні під`їзні колії, які до неї примикають, оформлюються відповідним договором. У разі виникнення ускладнення у договірному процесі - ухилення чи відмова від укладення договору в цілому, або непогодження його окремих умов, можливість звернення до суду з метою вирішення спору між такими сторонами прямо передбачена діючим законодавством України.

Вказане узгоджується із правовою позицією, викладеною Верховним Судом України у постанові від 12.07.2017р. у справі № 922/2130/16, а також Верховним Судом у постанові від 26.04.2018р. у справі № 922/2130/16, проте, місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення зазначених обставин враховано не було.

Крім того, апелянт звертає увагу суду на те, що пунктом 5.2 Рекомендації Президії Вищого господарською суду України від 23.12.2008р. № 04-5/278 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з договорів на обслуговування залізничних під`їзних колій " встановлено, що оскільки власники залізничних під`їзних колій здійснюють транспорте обслуговування підприємств, і їх залізничні під`їзні колії з`єднані із загальною мережею залізниць безперервною рейковою колією, укладання власником під`їзної колії договору про транспорте обслуговування підприємств-контрагентів є обов`язковим.

Положення пункту 5.5 вищевказаної Рекомендації, які були покладені місцевим господарським судом в обґрунтування підстав для відмови в задоволенні позову, вказують лише на той факт, що оформлення цивільно-правових відносин між власником під`їзної колії та відповідним контрагентом-підприємством, може відбуватися шляхом укладення різного роду договорів, якщо це не суперечить закону.

Апелянт також зауважує, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції, третьою особою - Акціонерним товариством "Українська залізниця", повністю визнавався той факт, що ТОВ "Ізюмська міжрайонна база" є власником стрілочного переводу № 104, виключно через який подаються вагони па адресу відповідача. Отже, на думку апелянта, має місце факт безпідставного та безоплатного здійснення господарської діяльності відповідачем за рахунок підприємства позивача, що свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.09.2020р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізюмська міжрайонна база" на рішення господарського суду Харківської області від 12.08.2020р. у справі №922/1429/20; встановлено відповідачу та третій особі у справі строк до 09.10.2020р. для подання відзивів на апеляційну скаргу з доказами його надсилання та призначено справу до розгляду на 13.10.2020р.

07.10.2020р. третьою особою - Акціонерним товариством "Українська залізниця" подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№9596), в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізюмська міжрайонна база" а рішення господарського суду Харківської області від 12.08.2020р. у справі №922/1429/20 залишити без змін.

09.10.2020р. відповідачем подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№9647), в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізюмська міжрайонна база", рішення господарського суду Харківської області від 12.08.2020р. у справі №922/1429/20 залишити без змін.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Східного апеляційного господарського суду від 12.10.2020р., у зв`язку із відпусткою судді Бородіної Л.І. та судді Гези Т.Д., для розгляду справи №922/1429/20 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Лакіза В.В., суддя Мартюхіна Н.О.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 12.10.2020р. представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, скасувати рішення господарського суду Харківської області від 12.08.2020р. у справі №922/1429/20 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Представник відповідача заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, а рішення господарського суду Харківської області від 12.08.2020р. у справі №922/1429/20 залишити без змін. Крім того, представник відповідача, керуючись частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, просив суд протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення надати можливість довести розмір фактично понесених судових витрат ТОВ "Ізюм Агро Інвест" у зв`язку із розглядом справи №922/1429/20.

Представник третьої особи заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, а рішення господарського суду Харківської області від 12.08.2020р. у справі №922/1429/20.

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, та оскільки сторони з`явились в судове засідання та надали пояснення в обґрунтування своїх вимог та заперечень, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вірно встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ізюмська міжрайонна база" є власником адміністративної будівлі під літ. "А-2Н", площею 458,1 кв.м.; прохідної літ. "Б", площею 91,0 кв.м.; складу - ангару № 1 літ. "Г" площею 549,6 кв.м.; складу - ангару № 2 літ. "Д" площею 549,6 кв.м.; складу № 15 літ. "Е" площею 203,5 кв.м.; складу солі і тари літ. "Ж" площею 905,3 кв. м., навісу під літ. З, паркан № 1, ворота № 2, залізничної колії № 3 (т.1 а.с. 31).

Відповідно до Технічного паспорту залізничної під`їзної колії ТОВ "Ізюмська міжрайонна база" по станції Ізюм Південної залізниці, ТОВ "Ізюмська міжрайонна база" є власником залізничної під`їзної колії, яка примикає стрілкою № 104 до ходової колії № 20 станції Ізюм Харківської дирекції залізничних перевезень (ДН-2) Південної залізниці АТ "Укрзалізниця". Залізнична під`їзна колія складається з двох тупикових обладнаних упорами навантажувально-вивантажувальних колій №1 і №2 з двома децентралізованими звичайними стрілочними переводами № 104 (права) і № 106 (ліва).

Залізнична під`їзна колія перебуває на балансі позивача та забезпечує транспортне (залізничне) обслуговування комплексу нежитлових будівель, що є його власністю, розташованих за адресою: вул. Федоренка Маршала, 11/1, м. Ізюм, Харківська область, 64300, на земельній ділянці 6310400000:82:004:0006 площею 2,0066 га.

Межею залізничної під`їзної колії є сигнальний знак "Межа під`їзної колії", встановлений навпроти стиків рамних рейок (РР) стрілочного переводу № 104. Відстань від вістря гостряка стрілки примикання № 104 до сигнального знаку "Межа під`їзної колії" складає 2,70 м.

Розгорнута довжина під`їзної колії становить 780,40 м. (т.1 а.с. 13-21).

На виконання Правил обслуговування залізничних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644, та пунктів 64-77 Статуту залізниць України на залізничну гілку складено Інструкцію про порядок обслуговування і організації руху на під`їзній колії ТОВ "Ізюмська міжрайонна база", яка примикає до станції Ізюм Південної залізниці (т.1 а.с.22-30).

Експлуатація під`їзній колії ТОВ "Ізюмська міжрайонна база", подача і забирання вагонів здійснюється на підставі договору №П/М-1824 від 09.07.2018р. про подачу та забирання вагонів ТОВ "Ізюмська міжрайонна база" укладеного між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" та ТОВ "Ізюмська міжрайонна база" (т.1 а.с.34-35).

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Ізюм Агро Інвест" є власником нежитлової будівлі - бурякопункт, який складається з: будівлі контори під літ. А-1 з тамбуром під літ. а, ґанку під літ. а1, ґанку під літ. а2 площею: 245,7 кв.м., будівлі сировинної лабораторії під літ. Б-1 з прибудовою під літ. б, тамбуру під літ. 61 площею: 219,7 кв.м., сховища насіння з гаражем під літ. В-1 площею: 676,2 кв.м., будівлі брак. ділянки під літ. Г з ґанком № 2 площею: 13,9 кв.м., сховища паливно-мастильних матеріалів під літ. Д площею: 12,5кв.м., вбиральні під літ. Е площею: 5,2 кв.м., вагової будки односторонньої під літ. Ж, з навісом під літ. ж площею: 7,6 кв.м., вагової будки двосторонньої під літ.З площею: 16,0 кв.м., навісу під літ. з площею: 97,6 кв.м., навісу під літ. з1 площею: 57,6 кв.м., альтанки під літ. И, паркану № 1, воріт № 2, цистерни для палива 50 мЗ під № З, цистерни для палива 4 мЗ під № 4, під`їзної залізничної колії під №5, навантажувальної площадки під літ. І, автодороги під літ. П (т.1 а.с.145-148).

Відповідно до Технічного паспорту залізничної під`їзної колії ТОВ "Ізюм Агро Інвест" по станції Ізюм регіональної філії Південної залізниці, під`їзна колія ТОВ "Ізюм Агро Інвест" примикає стрілочним переводом №104 до під`їзної колії ТОВ "Ізюмська міжрайонна база" по станції Ізюм.

Сигнальний знак "Межа під`їзної колії " встановлений навпроти граничного стовпчика стрілочного переводу №104. Відстань від сигнального знаку "Межа під`їзної колії " до вістря гостряків стрілки примикання №104 складає 49,72м.

Під`їзна колія знаходиться на балансі підприємства.

Розгорнута довжина під`їзної колії становить 902,65м. Повна довжина під`їзної колії вимірювалась від задніх стиків хрестовини стрілки №104 до тупикового упору колії №1 з урахуванням довжини стрілочних переводів №№112,114.

Колійне господарство підприємства складається із однієї колії №1. Колія укладена з шириною між внутрішніми гранями головок рейок 1520мм.

Максимальний ухил розташований на колії №1 - величина ухилу 8,89Ц І довжина - 50,00м у напрямку стрілки №114. Початок ухилу розташований на І відстані 102,65м від тупикового упору.

План колії має чотири криві з них три праві та одна ліва. Мінімальний радіус кривої складає 230,00м при довжині 154,02м. Сумарна довжина кривих ділянок І колії на Підприємстві складає 338,53м, що становить 37% від загальної довжини. Колія №1 обладнана тупиковим упором (т.1 а.с.160-171).

На виконання Правил обслуговування залізничних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644, та пунктів 64-77 Статуту залізниць України на залізничну гілку складено Інструкцію про порядок обслуговування і організації руху на під`їзній колії ТОВ "Ізюм Агро Інвест", яка примикає по станції Ізюм регіональної філії "Південна залізниця " (т.1 а.с.106-107).

Відповідно до пунктів 1.1. та 1.2 Інструкції, ТОВ "Ізюм Агро Інвест" примикає стрілочним переводом №104 до під`їзної залізничної колії ТОВ "Ізюмська міжрайонна база" по станції Ізюм регіональної філії "Південна залізниця " .

Межа під`їзної колії підприємства - сигнальний знак "Межа під`їзної колії" встановлений навпроти граничного стовпчика стрілочного переводу №104. Відстань від сигнального знаку "Межа під`їзної колії" до вістря гостряків стрілки примикання №104 складає 49,72м.

Експлуатація під`їзній колії ТОВ "Ізюм Агро Інвест", подача і забирання вагонів здійснюється на підставі договору №1638 від 10.04.2018р. про експлуатацію залізничної під`їзної колії ТОВ "Ізюм Агро Інвест" укладеного між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" та ТОВ "Ізюм Агро Інвест" (з урахуванням додаткових угод №1 від 14.06.2018р., №2 від 06.07.2018р., №3 від 23.11.2018р., б/н від 28.12.2019р., б/н від 16.03.2020р.) (т.1 а.с.108-110,111-116).

Як зазначав в позовній заяві позивач, через стрілочний перевод № 104, який є невід`ємною частиною залізничної під`їзної колії підприємства позивача, здійснюється подача та збирання вагонів на під`їзну колію відповідача - відповідно до договору про експлуатацію залізничної під`їзної колії від 10.04.2018р. № 1638, укладеного останнім із відповідним структурним підрозділом АТ "Українська залізниця".

Зокрема, відповідно до Журналу реєстрації залізничних вагонів, який ведеться позивачем з серпня 2016 року, у період з 01.01.2019р. по 31.12.2019р. включно через стрілочний перевод № 104 в напрямку/до відповідача подано/пройшло 988 залізничних вагонів, користування відповідачем стрілочним переводом здійснюється і в 2020 році (т.1 а.с.45-47).

На думку позивача має місце факт самовільного, безоплатного використання відповідачем майна ТОВ "Ізюмська міжрайонна база", у зв`язку із чим, 28.11.2019р. позивачем було направлено на адресу ТОВ "Ізюм Агро Інвест" претензію №1 (т.1 а.с.52), в якій було запропоновано укласти договір про експлуатацію залізничної колії (її частини) спільно визначити сторонами умов такого правочину.

03.02.2020р. позивачем було направлено на адресу відповідача лист вих.№003, до якого було додано проект договору про користування залізничною під`їзною колією (її частиною) від 03.02.2020р. №01зпк/2020 для розгляду по суті та підписання.

Позивач просив про результати розгляду даного листа та проекту договору повідомити не пізніше 05.03.2020р. Окрім викладеного, у зазначеному листі позивач повідомляв, що у разі недосягнення сторонами згоди на укладення договору, позивач буде вимушений звернутись до суду для вирішення даного спору (т.1 а.с.54-56).

Факт направлення вказаного листа та його отримання відповідачем 06.02.2020р. підтверджується доданими до позовної заяви копіями опису вкладення у цінний лист, фіскального чеку ПАТ "Укрпошта " та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (т.1 а.с.57-59).

Не отримавши відповіді на вказаний лист, вважаючи свої права порушеними, 12.05.2020р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Ізюмська міжрайонна база" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізюм Агро Інвест", в якому просило суд визнати укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ізюмська міжрайонна база" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ізюм Агро Інвест" договір про користування залізничною під`їзною колією (її частиною), в редакції та на умовах Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізюмська міжрайонна база" (т.1 а.с.1-86).

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.08.2020р. у даній справі відмовлено в позові, з підстав викладених вище (т.2 а.с.50-57).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судова колегія зазначає, що відповідно до приписів статей 3, 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору є базовою умовою існування цивільного обороту.

Таким чином, учасник цивільного обороту має право вступати в договірні відносини за власною волею або утримуватися від укладання будь-яких договірних відносин.

Судова колегія зауважує, що норма статті 627 Цивільного кодексу України не містить виключень з загального правила (крім випадків обов`язковості укладання договору), в силу того, що свобода договору є базовим принципом цивільного права, такі виключення можуть існувати тільки в разі їх прямого передбачення приписами нормативних актів.

Так, відповідно до положень частини 1 статті 187 Господарського кодексу України, визнання договору укладеним, як спосіб судового захисту, може мати місце виключно у випадках, коли такий договір є обов`язковим для укладання на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом.

День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше (частина 2 статті 187 Господарського кодексу України).

Таким чином, наслідком вирішення переддоговірного спору повинно бути прийняття судом рішення про укладення договору в тій чи іншій редакції чи спонукання укласти договір у редакції, визначеній судом за результатами вирішення спору (частина 9 статті 238 Господарського процесуального кодексу України).

Виходячи з викладеного, колегія суддів зазначає, що суд вправі задовольнити позов про спонукання укласти договір лише в разі, якщо встановить, що існує правовідношення, в силу якого сторони зобов`язані укласти договір, але одна із сторін ухилилася від цього. При цьому у справі має бути доведено наявність відповідного правовідношення, а саме - прямого законодавчого обов`язку відповідача щодо укладення договору.

Як було зазначено вище, звертаючись до суду з відповідним позовом позивач зазначав про те, що має місце факт самовільного, безоплатного використання відповідачем майна ТОВ "Ізюмська міжрайонна база", а саме: стрілочного переводу № 104, який є невід`ємною частиною залізничної під`їзної колії підприємства позивача, через який здійснюється подача та збирання вагонів на під`їзну колію відповідача, що є підставою для укладення між позивачем та відповідачем договору про експлуатацію залізничної під`їзної колії (її частини) в редакції та на умовах Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізюмська міжрайонна база" у відповідності до приписів частин 3 та 6 статті 179 Господарського кодексу України, а також пункту 73 Статуту залізниць України.

Відповідно до частини 3 статті 179 Господарського кодексу України, укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 6 статті 179 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв`язком, послугами залізничного та інших видів транспорту , а у випадках, передбачених законом, також інші суб`єкти зобов`язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг) . Законодавством можуть бути передбачені обов`язкові умови таких договорів.

Судова колегія зауважує, що частина 3 статті 179 Господарського кодексу України є бланкетною нормою, яка сама по собі не створює обов`язковості договору про експлуатацію залізничної під`їзної колії для відповідача, частина ж 6 названої позивачем статті не розповсюджується на правовідносини сторін у даному спорі, оскільки у даній нормі регламентовано основні засади укладення споживчих і публічних договорів.

Зокрема, частина 6 статті 179 Господарського кодексу України розповсюджує свою дію на суб`єктів, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв`язком, послугами залізничного та інших видів транспорту , а у випадках, передбачених законом, також інших суб`єктів, зобов`язаних укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг).

Оцінюючи, чи є відповідач підприємством, яке забезпечує споживачів послугами залізничного транспорту, колегія суддів враховує, що згідно статті 81 Цивільного кодексу України юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу. Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

Відповідно до інформації розміщеної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яка є достовірною відповідно до статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", відповідач є особою приватного права, який створений на підставі установчих документів (статуту).

Власниками залізничних під`їзних колій можуть бути будь-які підприємства, організації, установи, незалежно від форм власності, а також громадяни - суб`єкти підприємницької діяльності, але вони не входять до сфери залізничного транспорту.

Відповідно, якщо для підприємств залізничного транспорту обов`язковість укладення господарських договорів із споживачами їх послуг випливає безпосередньо із Закону "Про залізничний транспорт " , то для власників залізничних під`їзних колій такий обов`язок законом не встановлений.

Крім того, відповідач не здійснює будь-якої господарської діяльності, пов`язаної із послугами залізничного транспорту, що також підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а матеріали справи не містять жодних доказів, що такі послуги будь-коли надавалися відповідачем.

Окрім викладеного, судова колегія зауважує, що застосований законодавцем в частині 6 статі 179 Господарського кодексу України термін "споживач " ідентифікує другу сторону правовідносин з отримання послуг залізничного транспорту як учасника відносин у сфері господарювання, який придбаває товар чи послугу (Господарський кодекс України не містить визначення терміну "споживач " , отже колегія суддів керується положеннями статті 1 Закону України "Про природні монополії " , якою визначено, що споживач товарів - це фізична або юридична особа, що придбаває товар).

Між тим, правовідносини сторін не носять характеру продажу товару або послуг, про що, зокрема, свідчить зміст запропонованого позивачем договору. Умови цього договору свідчать про укладання правочину строкового платного користування чужим нерухомим майном, а не купівлі-продажу послуг.

Оцінюючи заключні положення частини 6 статті 179 Господарського кодексу України щодо суб`єктів, зобов`язаних укладати договори із усіма споживачами їх послуг, колегія суддів зазначає, що дане положення стосується укладення публічних договорів.

За визначенням частини 1 статті 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, у якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Таким чином, кваліфікуючою ознакою публічного договору у сфері господарської діяльності є те, що зобов`язаний укласти договір суб`єкт господарювання здійснює діяльність, пов`язану з енергопостачанням, наданням послуг перевезення залізничним та іншими видами транспорту.

Ознаками публічного договору також є однакові умови для всіх споживачів; відсутність переваг для жодного контрагента; обмежений склад суб`єктів і сфери застосування; окремий порядок укладання, встановлений законом.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач не може бути визначений як підприємство, яке надає послуги залізничного транспорту, а запропонований позивачем договір не має ознак публічного, у зв`язку із чим, відсутні підстави для укладення між позивачем та відповідачем договору про експлуатацію залізничної під`їзної колії (її частини) в редакції та на умовах Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізюмська міжрайонна база" з підстав передбачених частинами 3 та 6 статті 179 Господарського кодексу України.

Крім того, судова колегія також враховує, що статтею 73 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. № 457, передбачено, що порядок обслуговування контрагентів- підприємств, що мають у межах залізничної колії іншого підприємства свої склади або залізничні колії, які до неї примикають, встановлюється договорами, що укладаються без участі залізниці. Розрахунки, пов`язані з амортизацією залізничних під`їзних колій, за участь контрагента у ремонті та утриманні колії всіх випадках здійснюються безпосередньо між підприємством і його контрагентом.

В пункті 5.5. Резолюції президії Вищого господарського суду України від 23.12.2008р. № 04-5/278 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з договорів на обслуговування залізничних під`їзних колій" також зазначено, що стаття 73 Статуту залізниць України, яка встановлює договірну форму обслуговування контрагентів-підприємств, не є імперативною нормою і не забороняє сторонам у разі, коли вони не скористалися передбаченою цією статтею можливістю укласти договір про розрахунки, пов`язані з амортизацією та утриманням під`їзної колії, укласти інший договір, передбачений цивільним законодавством - оренди, надання послуг, сервітуту тощо.

Разом з тим, як було зазначено вище, предметом позовних вимог у даній справі є спонукання відповідача укласти договір про користування залізничною під`їзною колією (її частиною), в редакції та на умовах Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізюмська міжрайонна база", що не охоплюється дією статті 73 Статуту залізниць України.

Отже, прямий законодавчо встановлений обов`язок для відповідача з укладення такого договору відсутній. Відтак його укладення повинно відбуватися на загальних підставах, з урахуванням принципу свободи договору.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 26.10.2018р. у справі №910/15590/17.

Чинне законодавство не містить обов`язку відповідача щодо укладення договору про користування залізничною під`їзною колією (її частиною) виключно на умовах і за ціною визначеною позивачем, а тому у суду відсутні правові підстави для укладення такого договору за рішенням суду, що є самостійною підставою для відмови в позові.

Відповідні висновки узгоджуються з правовою позицією викладеною у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 15.07.2020р. у справі №922/3442/19.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду від відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізюмська міжрайонна база" про визнання укладеним між ТОВ "Ізюмська міжрайонна база" та ТОВ "Ізюм Агро Інвест" договору про користування залізничною під`їзною колією (її частиною), в редакції та на умовах Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізюмська міжрайонна база".

Судова колегія зазначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 12.08.2020р. у справі №922/1429/20 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись ст.ст. 254, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізюмська міжрайонна база" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 12.08.2020р. у справі №922/1429/20 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 19 жовтня 2020р.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий суддя О.В. Плахов

Суддя В.В. Лакіза

Суддя Н.О. Мартюхіна