Постанова

від 15.10.2020 по справі 908/1170/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2020 року м. Дніпро Справа № 908/1170/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач ),

суддів: Чус О.В., Орєшкіної Е.В.

секретар судового засідання Пінчук Є.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІОМ"

на рішення Господарського суду Запорізької області від 13.07.2020 р.

( суддя Науменко А.О., м. Запоріжжя, повний тест рішення складено 16.07.2020 р.)

у справі

за позовом Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат",

( Дніпропетровська область, м. Жовті Води )

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІОМ",

( м. Запоріжжя )

про стягнення 283 711 грн 96 коп. пені та 283 711 грн 96 коп. штрафу

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 13.07.2020 р. позов задоволено -стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІОМ" на користь Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" 283 711 грн. 96 коп. пені, 283 711 грн. 96 коп. штрафу.

Не погодившись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІОМ" подало апеляційну скаргу, в якій просить змінити резолютивну частину рішення Господарського суду Запорізької області від 13.07.2020 р. по справі № 908/1170/20, виклавши її в наступній редакції: Позов задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІОМ", на користь Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", пені у розмірі 14 185 грн. 59 коп., та 20% штрафу в сумі 14 185 грн. 59 коп.

В обгрунтування своїх доводів та заперечень, Скаржник посилається на те, що сума заявлених у позові ДП Східний гірничо-збагачувальний комбінат штрафних санкцій є необгрунтовано завищеною, відсутні документально підтверджені негативні наслідки для Позивача внаслідок порушення зобов`язання Відповідачем, повністю не відповідає розмір стягуваної неустойки таким наслідкам та поведінці винної сторони, приймаючи до уваги майнові інтереси обох сторін. Відмова Господарського суду Запорізької області зменшити своїм рішенням відповідні штрафні санкції може мати негативні наслідки для підприємства - Відповідача.

ТОВ ВІОМ визнає, що не виконало належним чином покладені на нього договором зобов`язання з поставки продукції. Однак ці зобов`язання було не виконано Відповідачем ненавмисно, а через наявність обставин, які не можливо було завчасно передбачити та які абсолютно не залежали від волі підприємства.

При цьому Скаржник вказує, що у заяві про зменшення розміру штрафних санкцій ТОВ ВІОМ було зазначено, що Позивач систематично зловживає у взаємовідносинах з Відповідачем допускаючи прострочення з оплатою поставленої продукції.

Водночас, на думку Скаржника, саме з розвитком пандемії в Україні та запровадженням урядом обмежувальних заходів стало неможливо виконати відповідну поставку, що й зумовило в подальшому розірвання сторонами договору.

Скаржник наголошує на тому, що фінансовий стан підприємства ( січень 2020 - серпень 2020 ) знаходиться у вкрай незадовільному стані. Цьому сприяли як загальновідомі обставини ( карантин у зв`язку з COVID-19 ), сповільнення економічних темпів на ринку України, так й заборгованість зі сторони контрагентів підприємства ( в тому числі ДП Східний ГЗК ). Про недостатність документів щодо обгрунтування свого фінансового стану Скаржник дізнався лише з рішення господарського суду. Тому, окрім довідки про фінансовий стан підприємства, готовий додатково надати довідку про обороти підприємства, засвідчену банком, та балансовий звіт ТОВ ВІОМ . Крім того, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною та не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч. ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати.

З огляду на вищевикладене, приймаючи до уваги відсутність документально підтверджених негативних наслідків для Позивача внаслідок порушення зобов`язання Відповідачем, невідповідність розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінку винної сторони та зіставляючи майнові інтереси обох сторін, Скаржник вважає за можливе зменшити розмір пені та штрафу, що підлягають до стягнення, на 95 %.

Від Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Підприємство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою, оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Зокрема, Підприємство посилається на те, що чинне законодавство передбачає неустойку в якості засобу виконання зобов`язань й міру майнової відповідальності за їх невиконання або неналежне виконання, а правом на пом`якшення неустойки наділений суд за для усунення явної її неспіврозмірності й подальшого порушення зобов`язань. Натомість, наведені Відповідачем в апеляційній скарзі доводи не мають нічого спільного із вищевказаними критеріями та взагалі суперечать фактичним обставинам справи, оскільки неналежна організація господарської діяльності Відповідача не може бути підставою для зменшення розміру неустойки.

Підприємство також вказує на те, що 05.12.2019 р. відповідно до ідентифікатора закупівлі в системі ProZorro № UA-2019-12-05-001075-C, Позивачем опубліковано оголошення про процедуру відкритих торгів, за результатами якої укладено договір від 10.02.2021 р. № 85/13/364Е. При цьому, карантинні заходи запроваджені Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. № 211. Таким чином, про обов`язок та необхідність виконання умов договору від 10.02.2020 р. № 85/13/364Е, Відповідачу було відомо фактично з 21.01.2020 р .

Разом з тим, заява про зменшення розміру неустойки не містить жодних пояснень та посилань на відповідні докази неможливості виконання умов договору до запровадження в Україні карантину.

Крім того, Підприємство зазначає про те, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COV1D-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 , діяльність Відповідача, як суб`єкта господарювання, не обмежувалась взагалі.

Автоматичною системою документообігу для вирішення питання про призначення справи до розгляду визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Чус О.В., Орєшкіної Е.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.08.2020 р. поновлено строк на подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІОМ". Розгляд скарги призначено в судове засідання на 08.10.2020 р., зупинено дію рішення Господарського суду Запорізької області від 13.07.2020 р. у справі № 908/1170/20, на час розгляду апеляційної скарги.

По розгляду апеляційної скарги було оголошено перерву з 08.10.2020 р. на 15.10.2020 р..

У судовому засіданні 15.10.2020 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, за результатами процедури відкритих торгів, повідомлення про які оприлюднено 05.12.2019 р., відповідно до ідентифікатора закупівлі в системі ProZorro № UA-2019-12-05-001075-с - 10.02.2020 р. між Державним підприємством "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (Покупець ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІОМ" ( Постачальник ) укладено Договір № 85/13/364Е про закупівлю товару ( надалі - договір ), відповідно до п. 1.2. якого Постачальник зобов`язується поставити Покупцеві товар - сплави, код 1462 ( прокат листовий ) за найменуванням, кількістю та ціною відповідно до специфікації № 1, яка є невід`ємною частиною договору.

Згідно з п. 5.1. договору поставка товару здійснюється партіями. Обсяг кожної партії уточнюється у заявках. Термін поставки кожної партії товару протягом 10-ти робочих днів після отримання заявки. Заявка може направлятися постачальнику за допомогою електронних засобів зв`язку ( факс, електронна пошта тощо) з наступним направленням оригіналів документів.

Сторони погодились, що даний договір може бути достроково розірваний за взаємною сгодою сторін, що оформлюється належним чином оформленою угодою ( п. 12.5 договору ).

Сторонами підписано специфікацію № 1 до договору та додаткову угоду № 2.

На виконання п. 5.1. договору Покупець електронною поштою за вказаними у договорі електронними адресами направлено Постачальнику заявку від 12.02.2020 р. № 13-13/551 щодо поставки: Лист 2,0-20мм Ст.3 ГОСТ 19903-74 (ГОСТ19904-90), ГОСТ16523-97 у кількості 41 420 кг на суму 757 986,00 грн; Лист 22-100мм Ст.3 ГОСТ 19903-74 (ГОСТ19904-90), ГОСТ16523-97 у кількості 14 997 кг на суму 323 035,38 грн; Лист 6-14мм Сталь 09Г2С ГОСТ19903-74; ГОСТ19281-89 у кількості 1 124 кг на суму 22 929,60 грн; Лист 16-20мм Сталь 09Г2С ГОСТ19903-74; ГОСТ19281-89 у кількості 907 кг на суму 18 502,80 грн; Лист 25-50мм Сталь 09Г2С ГОСТ19903-74; ГОСТ1 9281-89 у кількості 3 480 кг на суму 70 992,00 грн; Лист 2-80мм Сталь 20 ГОСТ1 9903-74, ГОСТ14637-89, ГОСТ1577-93 у кількості 1 052 кг на суму 27 772,80 грн; Листи рифлені 3-8мм Ст. 3 ГОСТ8568-77 у кількості 60 кг на суму 1 141,20 грн; Лист 2,0х1000х2000мм Сталь 08кп ГОСТ19903-74 ( ГОСТ19904-90 ), ГОСТ16523-97 у кількості 10000 кг на суму 196 200, 00 грн; а всього на суму 1 418 559 грн 78 коп.

28.02.2020 р. заявка направлена повторно.

Листом від 18.03.2020 р. № 13-13/991 Покупець звернувся до Постачальника із проханням надати інформацію щодо виконання заявки від 12.02.2020 р. та поставки товару.

Листом вих. № 2003-1 від 20.03.2020 р. Відповідач повідомив Позивача про можливість поставити товар по заявці 25-26 березня 2020, а залишок - з 27.03.2020 р.

У зв`язку з не поставкою Відповідачем Позивачу товару, згідно із заявкою, у встановлений строк, Позивач звернувся до Відповідача з претензією вих. № 18/2817 від 01.04.2020 р. про сплату пені та штрафу, згідно з п. 7.2 договору.

07.04.2020 р. сторони підписали угоду про розірвання договору № 85/13/364Е про закупівлю товару.

У зв`язку з тим, що Відповідачем було порушено своє зобов`язання за Договором щодо строку поставки продукції, Позивач просить суд стягнути з Відповідача 283 711 грн 96 коп. пені та 283 711 грн 96 коп. штрафу за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором № 85/13/364Е про закупівлю товару від 10.02.2020 р.

Відповідно до п. 7.2 договору у разі затримки поставки товару у строки, передбачені договором, Покупець має право на стягнення з постачальника штраф у розмірі 20 % від суми непоставленого (несвоєчасно поставленого) товару та пені у розмірі 0,5 % відсотків від вартості непоставленого (несвоєчасно поставленого) товару за кожен день прострочення.

Враховуючи, що строк поставки товару, згідно із заявкою направленої електронною поштою 12.02.2020 р. сплив 26.02.2020 р., місцевий господарський суд дійшов висновку, що Позивачем правомірно нараховано Відповідачеві штрафні санкції, згідно з п. 7.2 договору, а саме: пеня в сумі 283 711 грн 96 коп. ( 0,5% відсотків від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення ( з 27.02.2020 р. по 06.04.2020 р. ) та штраф в сумі 283 711 грн 96 коп. - 20% від суми непоставленого товару.

Також, суд першої інстанції зазначив, що Відповідачем підтверджується факт отримання від Позивача електронною поштою заявки від 12.02.2020 р. на поставку товару за договором на суму 1 418 559 грн 78 коп. та факт не поставки товару за договором. Однак, при цьому, Відповідач зазначає, що невиконання договору з його боку відбулось з об`єктивних обставин: відсутність належного фінансування зі сторони Позивача ( існування заборгованості Позивача перед Відповідачем ); дія карантину з обмежувальними заходами, що є обставиною непереборної сили; домовленість про розірвання договору та організації повторного тендеру, у зв`язку з чим, вважає нараховані згідно з договором штрафні санкції необґрунтованими та несправедливими та просить суд зменшити їх розмір до 5 % та стягнути 28 371 грн 19 коп. штрафних санкцій.

Розглянувши клопотання Відповідача про зменшення суми штрафних санкцій, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, обмежувальні урядові заходи, закриття кордонів, перебої в роботі транспорту, відсутність необхідного персоналу, достатньої кількості товару, потрібних для виконання зобов`язання, в даному випадку, не можуть бути підставою для звільнення Відповідача від відповідальності чи мінімізації цієї відповідальності. Разом з цим, будь-яких належних доказів в підтвердження підстав для зменшення розміру штрафних санкцій до 5% від заявленої Позивачем суми, Відповідачем не надано.

Відтак, враховуючи нездійснення наразі Відповідачем оплати штрафних санкцій за несвоєчасно поставлену продукцію за Договором № 85/13/364Е від 10.02.2020 р., Державне підприємство "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до господарського суду з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІОМ" про стягнення означеної суми штрафних санкцій.

Отже, сутність розглядуваного спору полягає у спонуканні Відповідача до сплати штрафних санкцій за порушення ( прострочення у виконанні ) зобов`язань зі своєчасної поставки, обумовленої в договорі продукції.

Беручи до уваги правову природу укладеного Договору № 85/13/364Е від 10.02.2020 р., кореспондуючі права та обов`язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки, які (приписи), в свою чергу, згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України передбачають можливість застосування загальних положень про купівлю-продаж.

Викладене зумовлює погодження із доводами місцевого суду щодо визначення норм матеріального права, у світлі яких має вирішуватися питання відносно розглядуваного спору.

Беручи до уваги встановлену ст. 204 ЦК України та не спростовану в межах цієї справи в порядку ст. 215 цього Кодексу презумпцію правомірності означеного договору, апеляційний суд вважає його належною у розумінні ст. ст. 11, 509 ЦК України та ст. ст. 173, 174 ГК України підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором кореспондуючих прав і обов`язків сторін.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 ГК України, ст. ст. 655, 662 та 663 ЦК України, Продавець зобов`язаний передати товар, визначений у договорі купівлі-продажу у строк, встановлений договором, разом з товаросупровідними документами. Означений обов`язок ч.1 ст.712 цього Кодексу безпосередньо закріплений і для договору поставки.

Наразі, отримання коштів (штрафних санкцій) за прострочення виконання такого зобов`язання з поставки товару є належним об`єктом судового захисту у розумінні ст. 5 ГПК України та ст. 15 ЦК України правом Позивача, примушення Відповідача до сплати яких - є належним способом судового захисту у разі наявності порушення такого зобов`язання з боку останнього.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 202 ГК України та ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи викладене, Відповідач не має правових підстав для ухилення від виконання обов`язку із здійснення своєчасної поставки товару за договором, що зумовлює право Позивача у разі несвоєчасної поставки товару на нарахування у відповідності до п. 7.2 його умов штрафних санкцій, а саме пені у розмірі 0,5% від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення та штрафу у розмірі 20 % від суми непоставленого товару.

Предметом апеляційного оскарження та, відповідно, апеляційного розгляду у цій справі є ухвалене судове рішення в частині відмови у задоволенні клопотання Відповідача у зменшенні стягуваної суми штрафних санкцій.

Отже, виключно питання про наявність або відсутність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, що підлягають стягненню з Відповідача внаслідок прострочення виконання зобов`язання за Договором є підставою апеляційного оскарження судового рішення Відповідачем.

У вирішенні питання, яке Скаржник піднімає у своїй апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції звертається до усталеної правової позиції Верховного Суду, що викладена, зокрема, у постановах від 23.10.2019 р. у справі № 917/101/19, від 13.05.2019 р. у справі № 904/4071/18, від 27.03.2019 р. у справі № 912/1703/18, від 22.01.2019 р. у справі № 908/868/18, від 06.11.2019 р. у справі № 917/1638/18, від 17.12.2019 р. у справі № 916/545/19.

Так, згідно зі ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Зі змісту наведених норм вбачається, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

При цьому зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, на власний розсуд з дотриманням правил статті 86 ГПК України вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та його розмір.

Крім того, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню з Відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України) та принципах господарського судочинства відповідно до статті 2 ГПК України.

У даному конкретному випадку при вирішенні питання щодо відсутності підстав для зменшення штрафних санкцій суд першої інстанції, встановивши, що Відповідачем не було надано будь-яких належних доказів в підтвердження підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, обгрунтовано врахував, що: заборгованість Позивача перед Відповідачем не є підставою для не виконання чи прострочення виконання зобов`язань Відповідача перед Позивачем за даним договором; Відповідачем не надано належних та допустимих доказів виникнення обставин непереборної сили, форс-мажорних обставин тощо, та дотримання ним п. 9.2 договору, у зв`язку із цим.

Не доведено ТОВ "ВІОМ" і тих обставин, що карантин не дозволив йому виконати зобов`язання. Як правильно зазначив господарський суд - з договору № 85/13/364Е від 10.02.2020 р. не вбачається, що визначений п. 1.2 товар може бути поставлений лише як імпортний, і Відповідач не зміг його поставити саме внаслідок запровадження карантинних заходів. Заявка Позивача щодо поставки товару направлена 12.02.2020 р. і повинна була бути виконаною Відповідачем за умовами договору до 26.02.2020 р. ( включно ), тобто до офіційного оголошення карантину в Україні. Домовленість щодо розірвання договору та організації повторного тендеру не є підставою для зменшення розміру штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідач був заздалегідь обізнаний зі змістом п. 7.2 договору в контексті обсягу відповідальності за непоставлений товар. В угоді про розірвання договору сторони добровільно не домовились про зменшення штрафних санкцій.

При цьому, Відповідач в обгрунтування свого фінансового стану жодних документів, окрім довідки № 2905-1 від 29.05.2020 р., не надав.

Разом з цим, Позивач надав звіт про фінансовий стан за 1 квартал 2020 та баланс станом на 31.03.2020 р., з яких вбачається, що господарська діяльність підприємства за відповідний період є збитковою.

Водночас, частини перша, третя і четверта ст. 13 ГПК України регламентують, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

До того ж, як вірно зазначив місцевий господарський суд - договір між сторонами укладено за результатами процедури відкритих торгів. Відповідач, як переможець процедури закупівлі, погодився з усіма умовами договору. Відповідач займається підприємницькою діяльністю. Відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємницька діяльність характеризується рядом ознак, основні з яких: самостійність та ініціативність, право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку діяльність, не заборонену законом, ризиковий характер, що передбачає економічну самостійність підприємця і тісно пов`язану з цим відповідальність за результати своєї діяльності.

Отже, з огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що лише саме посилання на недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, обмежувальні урядові заходи, закриття кордонів, перебої в роботі транспорту, відсутність необхідного персоналу, достатньої кількості товару, потрібних для виконання зобов`язання, в даному випадку, не можуть бути підставою для звільнення Відповідача від відповідальності чи мінімізування цієї відповідальності.

З огляду на викладене апеляційний суд не приймає до уваги посилання Відповідача в апеляційній скарзі на неправильне застосування судом попередньої інстанції положень статей, якими врегульовано питання можливості зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки суд, керуючись також внутрішнім переконанням, за наслідками оцінки встановлених обставин справи в сукупності визначив, що даний випадок не є винятковим для їх зменшення.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття процесуального документу в оскаржуваній частині не знайшли свого підтвердження.

Водночас колегія суддів погоджується з аргументами, викладеними Позивачем у відзиві на апеляційну скаргу, що ґрунтуються на встановлених місцевим господарським судом обставинах справи та відповідають нормам процесуального права, які регулюють спірні правовідносини.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення залишенню без змін.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІОМ" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 13.07.2020 р. у справі № 908/1170/20 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Поновити дію рішення Господарського суду Запорізької області від 13.07.2020р. у справі № 908/1170/20, яка була зупинена ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.08.2020 р. у справі № 908/1170/20.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 19.10.2020 р.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус

Суддя Е.В. Орєшкіна