Ухвала

від 15.10.2020 по справі 320/8856/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

15 жовтня 2020 року м.Київ №320/8856/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є.;

при секретарі судового засідання -Лубянській Д.С.;

за участі представника позивача - Запаскіна М.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Київської обласної організації Всеукраїнського об`єднання Свобода до Узинської міської територіальної виборчої комісії Білоцерківського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії в межах питання про стягнення витрат на правничу допомогу,

у с т а н о в и в:

рішенням Київського окружного адміністративного суду від 01.10.2020 були задоволені вимоги Київської обласної організації ВО Свобода до Узинської міської територіальної виборчої комісії Білоцерківського району Київської області про визнання протиправною та скасування постанови від 24.09.2020 №40 Про відмову у реєстрації кандидатів у депутати, включених до виборчих списків кандидатів у депутати від ВО Свобода та зобов`язано відповідача повторно розглянути питання реєстрації кандидатів у депутати Узинської міської ради Білоцерківського району Київської області, висунутих КОО Свобода . Також прийнято рішення стягнути з відповідача 4 204 грн. сплаченого судового збору.

06.10.2020, до суду надійшла заява представника позивача-адвоката Запаскіна М.Р. про ухвалення додаткового судового рішення, яким пропонується стягнути на користь КОО ВО Свобода 8000 грн. витрат, пов`язаних з розглядом даної справи, які позивач сплатив за надання професійної правничої допомоги.

У призначений для розгляду справи час, з`явився представник КОО ВО Свобода Запаскін М.Р.

Представник відповідача до суду не прибув з невідомих причин, заяв чи клопотань про розгляд справи за його відсутності не надав, про дату та місце розгляду справи, був повідомлений належним чином.

У даному випадку неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи.

Представник позивача у судовому засіданні просив заяву задовольнити з підстав, зазначених у заяві та стягнути на користь позивача 8000 грн. у якості оплати наданої правничої допомоги.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали заяви, суд приходить до висновку про необхідність відмови у її задоволенні, з огляду на таке:

за визначенням ч.1 ст.132 КАСУ, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За приписами п.1 ч.3 ст.132 КАСУ, до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката, - ч.1-2 134 КАСУ.

Для цілей розподілу судових витрат, процесуальним законом розглядаються такі витрати: - на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, яка сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно зі ст..139 КАСУ, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАСУ, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, у тому числі, витрати пов`язані з оплатою правової допомоги. Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі: сторона, яка бажає компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона має право подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги та інші документи, які свідчать про понесені стороною витрати на правничу допомогу.

Згідно ст.90 КАСУ, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. В силу положень ст. 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини , суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, у рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі East/West Alliance Limited проти України , заява № 19336/04, зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Крім того, згідно з рішенням ЄСПЛ у справі Лавентс проти Латвії відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Як слідує із представлених заявником копій документів, 25.09.2020, між АО Арбітріум Ліберум та КОО ВО Свобода був підписаний договір-доручення №92, за умовами якого АО прийняло на себе обов`язки з представництва та захисту інтересів Клієнта в будь-яких органах державної влади, а також у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного, кримінального та конституційного судочинства, провадження у справах про адміністративне правопорушення з будь-яких питань.

Відповідно до п.3.1, розмір гонорару, який Клієнт оплачує адвокатському об`єднанню за надану в межах цього Договору правову допомогу, визначається стороною окремою угодою, яка є невід`ємною частиною Договору. Така додаткова угода може бути викладена у формі додатку, що набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін.

Як вбачається із додатку №1 до договору №92, сторонами було визначено розмір гонорару у 8000 грн.

Відповідно до ч.2 ст.30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону N 5076-VI). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом; суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг ), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною третьої статті 141 ЦПК України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

На відміну від ЦПК України, КАСУ передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до КАСУ законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам адміністративного судочинства.

У статті 2 КАСУ передбачено, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства виступають, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань, - ст.159 КАСУ.

Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрати на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Вивчивши подані представником позивача докази у якості підтвердження понесення позивачем фактичних витрат на правничу допомогу, суд приходить до висновку про їх недійсність та непідтвердженість, а надані докази суд оцінює як такі, що мають штучний характер та створені з метою одержання з відповідача відшкодування, яке не мало місце в реальних обставинах розгляду справи.

Так, матеріалами справи встановлено, що 25.09.2020 між КОО ВО Свобода та керуючим партнером АО Арбітрум Ліберум Запаскіним М.Р. був укладений договір-доручення №92 про надання правової допомоги.

В порушення ч.2 ст.30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни його розміру, порядок сплати, умови повернення, та інші істотні умови договору не визначені ні в основній угоді, ні в додатку до неї.

В день укладання основного договору було укладено і додаток №1, у якому зазначено наступний перелік послуг, які надаються виконавцем в межах договору-доручення №92:

- вивчення матеріалів справи , надання усних консультацій по справі -0,5 годин;

- складання адміністративного позову, роздруківка адміністративного позову з додатками та виготовлення заяви про виклик свідків;

- представництво інтересів клієнта в судових засіданнях під час розгляду справи адміністративним судом першої інстанції - 1 година.

- витрати, пов`язані з прибуттям представника Клієнта до суду 400 грн.

- Загальна сума 8000 грн.

- 25.09.2020, тобто в день укладання основного договору та додатку до нього №1 від 25.09.2020, позивач платіжним дорученням №372 від 25.09.2020 дав доручення обслуговуючому банку на перерахування АО Арбітрум Ліберум 8000 грн.

- 01.10.2020, був складений акт надання правничої допомоги №12/92/01-09, в якому вказано, що 26.09.2020 та 29.09.2020 АО виконано наступне:

- вивчені матеріали справи та надані усні консультації, на що було витрачено 3 години з урахуванням ціни за годину у розмірі 2000,00 грн. на загальну суму 6000, 00 грн.; та здійснено представництво інтересів Клієнта в суді 1 година - 2000,00 грн., всього 8000 грн.

В протоколі судового засідання Київського окружного адміністративного суду від 01.10.2020 зазначено, що розгляд адміністративної справи №320/8856/20 було розпочато о 12:11:2020 та завершено о 22:40:03 год. Під час розгляду справи представництво інтересів КОО ВО Свобода здійснював адвокат Запаскін М.Р., таким чином фактично останній був присутній у судовому засіданні у якості представника на протязі вищевказаного періоду часу, що не відповідає відомостям, зазначеним як в додатку до правничої допомоги №92, так і в акті виконаних робіт №12/92/01-09 про годинну участь адвоката.

При цьому, суд звертає увагу, що у наданих документах не розкрито сутність поняття здійснення представницьких функцій , тому суд позбавлений можливості визначити розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу у співставленні з об`ємом виконаних послуг із застосуванням обумовленої сторонами методики оплати правничих послуг.

Крім того, матеріалами адміністративної справи встановлено що адвокат Запаскін М.Р. не вивчав матеріали адміністративної справи №320/8856/20, позаяк з відповідною заявою до суду не звертався та таке ознайомлення судом не зафіксовано.

Також не відповідає дійсності і посилання заявника на понесені ним витрати часу на вивчення матеріалів адміністративної справи 26.009.2020, позаяк ухвала про відкриття провадження датована 29.09.2020, а відтак станом на 26.09.2020 адміністративної справи не існувало.

Положеннями п.6 ч.1 ст.1 Закону України № 5076-VI до інших видів правової допомоги віднесені такі види допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Отже, роздрукування адміністративного позову з додатками, як вказано в акті про надання послуг, не входить до виду адвокатської діяльності та не може бути об`єктом оплати правничих послуг.

Також суд звертає увагу, що ні додаток №1 до договору про надання правничої допомоги №92 від 25.09.2020, ні акт виконаних робіт №12//92/01-09 від 01.10.2020 не має детального опису професійних послуг адвоката, які надавалися в межах справи №320/8856/20, що вимагається Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , зокрема відсутній опис представницьких функцій та вивчення матеріалів справи .

Дослідивши та оцінивши надані представником позивача докази на підтвердження нібито понесених заявником витрат на професійну правову допомогу, суд приходить до висновку про їх недоведеність. Сама по собі наявність у справі договору про надання правової допомоги, рахунка-фактури та акту виконаних робіт, не свідчить про надання позивачеві адвокатських послуг на суму 8000 грн., а виявлені суттєві розбіжності у представлених документах та невідповідність відомостей зазначених у них фактичним обставинам справи, говорить про штучне збільшення представником позивача обсягу робіт адвоката за рахунок не існуючих послуг.

З урахуванням встановленого та, керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 252, 255 Кодексу адміністративного судочинства, суд

у х в а л и в:

у задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення правничої допомоги у розмірі 8000 грн. з Узинської територіальної виборчої комісії Білоцерківського району Київської області, - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Брагіна О.Є.