Рішення

від 19.10.2020 по справі 420/2524/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/2524/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5; код ЄДРПОУ 43142370) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в Одеській області, в якій позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.06.2019 р., видані Головним управлінням Державної фіскальної служби України в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646), правонаступником якої є Головне управління Державної податкової служби України в Одеській області (код ЄДРПОУ 43142370; 65044, Одеська обл., місто Одеса, вул. Семінарська, будинок, 5) щодо визначення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) сум податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості №№ 0175455-5207-1511 на суму 106,40 грн., 0175455-5207-1511 на суму 424,42 грн. (виправлена сума 212, 21 грн.), 0175456-5207-1511 на суму 1982,40 грн., 0175456-5207-1511 на суму 3953,83 грн., 0175457-5207-1511 на суму 12180,00 грн., 0175457-5207-1511 на суму 24292,58 грн., 0175458-5207-1511 на суму 503,07 грн., 0175458-5207-1511 на суму 1003,35 грн., 0175460-5207-1511 на суму 964,13 грн., 0175460-5207-1511 на суму 1922,93 грн., 0175461-5207-1511 на суму 3927,47 грн., 0175461-5207-1511 на суму 7833,19 грн., 0175462-5207-1511 на суму 7135,80 грн., 0175462-5207-1511 на суму 14232,10 грн., 0175463-5207-1511 на суму 2793,47 грн., 0175463-5207-1511 на суму 5571,47 грн., 0175464-5207-1511 на суму 960,00 грн., 0175464-5207-1511 на суму 1675,35 грн., 0175465-5207-1511 на суму 1407,47 грн., 0175465-5207-1511 від 03.06.2019 р. на суму 2456,25 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з урахуванням приписів пп. ж п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. Нежитлові будівлі, щодо яких позивачу були вручені оскаржувані податкові повідомлення-рішення з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017, 2018 роки відносяться до класу 1271 Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 та не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки відповідно до пп. ж п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, чого безпідставно не враховано податковим органом при формуванні та врученні позивачу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Крім того, позивач є фізичною особою-підприємцем, єдиним засновником та керівником приватного сільськогосподарського підприємства Колос та здійснює з урахуванням припиів ч.3 ст. 128 Господарського кодексу України підприємницьку діяльність через створене ним приватне підприємство, зокрема на належних йому об`єктах нерухомого майна. Посилаючись на правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 01.10.2020р. у справі №0340/1905/18, позивач зазначив, що на законодавчому рівні не встановлено обов`язку сільськогосподарського товаровиробника безпосередньо використовувати будівлі/споруди у сільськогосподарській діяльності, а умовою звільнення таких об`єктів від оподаткування визначено цільове призначення їх використання та встановлено вичерпний перелік підстав, коли податкова пільга не надається, а саме у випадках, коли нерухомість здається власниками в оренду, лізинг, позичку.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 16614/20 від 24.04.2020 р.), в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що згідно приписів пп. ж п.п.266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. Будівлі та споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, віднесені до класу ДК 018-2000, використовуються та належать фізичним особам, що займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою КВЕД з урахуванням Державного класифікатора продукції та послуг, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин, не визначені об`єктами оподаткування згідно з пп. ж п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України. Проте позивачем документів щодо підтвердження використання безпосередньо нерухомого майна у сільськогосподарській діяльності до суду та податкового органу не надані. При цьому, акцентовано увагу, що ОСОБА_1 не перебуває на обліку у контролюючому органі як фізична особа-підприємець та не подає відповідної звітності, що, на думку податкового органу, свідчить про правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та відсутності підстав для їх скасування.

Ухвалою від 27.03.2020р. відкрито провадження по справі та визначено, що розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження (з викликом сторін) (ст. 262 КАС України); призначено судове засідання по справі на 27.04.2020 р.

Ухвалою суду від 27.04.2020 р. з клопотанням позивача зупинено провадження по справі до завершення обмежувальних протиепідемічних заходів.

Ухвалою суду від 19.08.2020р., яку занесено до протоколу зачідання, поновлено провадження у справі; відкладено розгляд справи на 21.09.2020р.

Ухвалою суду від 21.09.2020р., яка занесена до протоколу засідання, в судовому засіданні оголошено перерву до 06.10.2020р.

Ухвалою суду від 06.10.2020р., яка занесена до протоколу засідання, відкладено судове засідання на 15.10.2020 р.

До судового засідання 15.10.2020р. усі учасники справи не з`явивись, явку представників не забезпечили, про дату, час та місце проведення останнього повідомлені належним чином та завчасно.

14.10.2020р. (вх. №ЕС/719/20) від представника позивача надійшла заява, в якій останній просив розглянути справі за його відсутності в порядку письмового провадження.

15.10.2020р. (вх. № ЕП/17108/20) від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення судового розгляду.

Згідно ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За приписами ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі письмовими доказами відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Болградського районного суду Одеської області від 27.09.2016 р. у справі №497/903/16-ц, з урахуванням ухвали від 27.03.2017р. про виправлення описки, визнано за ОСОБА_1 право власності на об`єкти нерухомого майна:

1) нежитлову будівлю, загальною площею 180.0 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ;

2) нежитлову будівлю, загальною площею 263.9 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ;

3) нежитлову будівлю, загальною площею 841.6 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_3 ;

4) нежитлову будівлю, загальною площею 598.6 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_3 ;

5) нежитлову будівлю, загальною площею 1529.1 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_3 ;

6) нежитлову будівлю, загальною площею 22.8 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_3 ;

7) нежитлову будівлю, загальною площею 107.8 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_3 ;

8) нежитлову будівлю, загальною площею 2610.0 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_3 ;

9) нежитлову будівлю, загальною площею 424.8 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_3 ;

10) нежитлову будівлю, загальною площею 206.6 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 46-59).

Відповідні заиписи про підставу виникнення права власності, а також типи будівель з описами нерухомого майна містяться у Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується інформаційною довідкою №204074249 від 13.03.2020р. (60-80).

03.06.2019 р. Головним управлінням ДПС в Одеській області на підставі даних Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно з пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54, пп. 266.7.2 п.266.7 ст. 266 ПК України прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 0175455-5207-1511, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (18010300) за період 2017 р. у сумі 106,40 грн. (а.с. 23);

№ 0175456-5207-1511, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (18010300) за період 2017 р. у сумі 424,42 грн. (а.с. 25);

№ 0175456-5207-1511, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (18010300) за період 2017 р. у сумі 1982,40 грн. (а.с. 26);

№ 0175456-5207-1511, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (18010300) за період 2018 р. у сумі 3953,83 грн. (з урахуванням виправлення 3850,83 грн.)(а.с. 28);

№ 0175457-5207-1511, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (18010300) за період 2017 р. у сумі 12180,00 грн. (а.с. 29);

№ 0175457-5207-1511, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (18010300) за період 2018 р. у сумі 24292,58 грн. (а.с. 30);

№ 0175458-5207-1511, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (18010300) за період 2017 р. у сумі 503,07 грн. (а.с. 31);

№ 0175458-5207-1511, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (18010300) за період 2018 р. у сумі 1003,35 грн. (а.с. 32);

№ 0175460-5207-1511, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (18010300) за період 2018 р. у сумі 1922,93 грн. (а.с. 33);

№ 0175461-5207-1511, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (18010300) за період 2018 р. у сумі 7833,19 грн. (а.с. 34, 35);

№ 0175461-5207-1511, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (18010300) за період 2017 р. у сумі 3927,47 грн. (а.с. 36);

№ 0175462-5207-1511, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (18010300) за період 2017 р. у сумі 7135,80 грн. (а.с. 37);

№ 0175462-5207-1511, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (18010300) за період 2018 р. у сумі 14232,10 грн. (з урахуванням виправлення 14716,09 грн.)(а.с. 38);

№ 0175463-5207-1511, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (18010300) за період 2018 р. у сумі 5571,47 грн. (а.с. 39);

№ 0175464-5207-1511, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (18010300) за період 2018 р. у сумі 1675,35 грн. (а.с. 40);

№ 0175465-5207-1511, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (18010300) за період 2018 р. у сумі 2456,25 грн. (а.с. 41).

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Податковий кодекс України (далі - ПК України, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп.20.1.4, 20.1.18, 20.1.19 п. 20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов`язань платників податків; застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно зі ст. 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

01 січня 2015 року набув чинності Закон України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28 грудня 2014 року №71-VIII, яким запроваджено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Порядок оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначено ст.266 ПК України.

Відповідно до пп.265.1.1 п.265.1 ст.265 ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, входить до складу податку на майно.

У розумінні ст.266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Приписами пп.266.6.1 п.266.6 ст.266 ПК України встановлено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Відповідно до пп. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

За приписами пп. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Згідно пп. 266.5.1 п. 266.6 ст. 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

За змістом п.п. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПК України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

За приписами п.п. 266.9.1, п. 266.9, п.266.10 ст. 266 ПК України податок сплачується за місцем розташування об`єкта/об`єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.

Фізичні особи можуть сплачувати податок у сільській та селищній місцевості через каси сільських (селищних) рад або рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, за квитанцією про прийняття податків.

Податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується: а) фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення; б) юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації".

Згідно п. 266.8.1 п. 266.8 ст. 266 ПК України у разі переходу права власності на об`єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначений об`єкт оподаткування, а для нового власника - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп.266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України).

За приписами пп. ж п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Відповідач оспорює призначення належних позивачу об`єктів нерухомості для безпосереднього використання у сільськогосподарській діяльності.

Спірним між сторонами також є питання щодо тлумачення норми підпункту ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК, а саме: чи встановлює ця норма обов`язок сільськогосподарського товаровиробника безпосередньо використовувати такі будівлі/споруди у сільськогосподарській діяльності, чи достатньо того, що вони відповідають критерію здатності такого об`єкта слугувати цілям сільськогосподарського товарного виробництва.

Податковий орган також зазначає щодо відсутності у позивача статусу сільськогосподарського товаровиробника , враховуючи, що останній не перебуває на обліку у контролюючому органі як фізична особа-підприємець та не подає відповідної звітності.

Суд зазначає, що звільнення від сплати податку та збору є однією із форм надання податкової пільги (пп. г п. 30.9 ст.30 ПК України).

Відповідно до п. 30.2 ст.30 ПК України підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Пільга, встановлена пп. ж п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, стосується сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.

Виходячи із буквального тлумачення цієї норми, з урахуванням значення слова призначення як мета використання чого-небуть , відповідати меті , можна зробити висновок, що будівлі і споруди, про які йдеться в цій нормі, повинні відповідати меті, способу та критеріям використання у сільськогосподарській діяльності. Вимоги, що будівлі і споруди повинні використовуватися (експлуатуватися) у сільськогосподарській діяльності текст цієї норми не містить.

На користь висновку, що норма пп. ж п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України не ставить у залежність право на податкову пільгу від фактичного використання об`єкта нерухомості у сільськогосподарській діяльності, свідчить і подальше законодавче уточнення правового регулювання. Законом України від 23.11.2018 №2628-VIII, пп. ж п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України викладено в новій редакції, згідно з якою не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. Як і Законом України від 28.12.2014р. №71-VIII, законодавець не встановив обов`язку сільськогосподарського товаровиробника безпосередньо використовувати будівлі/споруди у сільськогосподарській діяльності, а умовою звільнення таких об`єктів від оподаткування визначив цільове призначення їх використання та встановив вичерпний перелік підстав, коли податкова пільга не надається, а саме: у випадках, коли нерухомість здається власниками в оренду, лізинг, позичку.

Аналогічну правову позицію висловлено у постановіі Верховного Суду від 01.10.2019 р. у справі №0340/1905/18.

У матеріалах справи відсутні докази, що ОСОБА_1 впродовж 2017-2018 років використовував належні йому на праві власності об`єкти нерухомості у будь-якій іншій, відмінній від сільськогосподарської, діяльності.

Отже, у даному випадку основним є питання, чи є позивач сільськогосподарським товаровиробником, тобто, чи виконується друга умова для застосування пільги, встановленої пп. ж п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.

За змістом ст. 1 Закону України Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років сільськогосподарський товаровиробник - фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією

Згідно ст.1 Закону України Про сільськогосподарський перепис виробники сільськогосподарської продукції - юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Підпунктом 14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Ця норма містить застереження щодо застосування такого визначення для цілей глави 1 розділу XIV Спеціальні податкові режими ПК України. Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, врегульований розділом ХІІ Податок на майно Кодексу.

Відповідно до п.п. 5.2, 5.3 ст. 5 ПК України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Застереження в пп. 14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України щодо цілей глави 1 розділу ХIV ПК України не означає, що у інших випадках, передбачених цим Кодексом, термін сільськогосподарський товаровиробник має інше змістовне навантаження.

Поняття сільськогосподарський товаровиробник , що міститься у Законі України Про сільськогосподарський перепис та у ПК України, не суперечить один одному, оскільки визначення, закріплене законодавцем у пп.14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України, має чітко обмежену сферу застосування та, як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів у відповідності до положень п.5.3 ст.5 ПК України.

Національний класифікатор видів економічної діяльності України ДК 009:2010, затверджений наказом Держспоживстандарту України від 11 жовтня 2010 року №457, до сільськогосподарської діяльності відносить рослинництво і тваринництво. При цьому діяльність з перероблення сільськогосподарської продукції зазначений класифікатор відносить не до сільськогосподарської, а до продукції переробної промисловості, крім переробки власновиробленої продукції, що здійснюється безпосередньо у господарстві-виробнику.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом №507 від 17.08.2000 р. затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до вказаного Державного класифікатора будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства включають в себе будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарської силоси та інше.

Отже, сільськогосподарським виробником є фізична або юридична особа, яка здійснює виробництво і самостійну переробку власновиробленої продукції рослинництва і тваринництва. Це визначення пов`язується лише з виробництвом і переробкою сільськогосподарської продукції незалежно від її подальшої долі (використання у власному господарстві або реалізації). Поняття товаровиробник є ширшим та передбачає також і постачання (реалізацію) виробленої продукції.

Отже, належність особи до категорії сільськогосподарських товаровиробників не залежить від організаційної форми здійснення нею сільськогосподарської діяльності (юридична особа, фізична особа чи фізична особа-підприємець).

Позивач зазначив у позовній заяві щодо наявності у нього статуту фізичної особи-підприємця з 26.04.2005р., надаючи роздруківку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 122-123).

Проте зазначені твердження не знайшли підтвердження під час судового розгляду. Зокрема, враховуючи, що згідно наданої на запит суду інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) як фізичної особи-підприємця, відомості щодо реєстрації позивача як фізичної особи-підприємця в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні.

Разом з тим, суд враховує, що згідно ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ч.3 ст. 128 Господарського кодексу України громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність: безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є засновником приватного сільськогосподарського підприємства Колос , заснованого на приватній власності позивача.

Так, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, довідки № 13670 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), виданої Головним управлінням статистики в Одеській області, встановлено, що ОСОБА_1 є засновником приватного сільськогосподарського підприємства Колос (ідентифікаційний код 31069324), видами діяльності якого за КВЕД є: вирощування зернових, технічних та решти культур, не віднесених до інших класів рослинництва; розведення великої рогатої худоби; оптова торгівля квітами та рослинами; оптова торгівля зерном та кормами для тварин; роздрібна торгівля на ринках; діяльність автомобільного вантадного транспорту (дата державної реєстрації ПСП Колос 28.11.2000р.; дата запису в ЄДР 20.12.2005р., номер запису 15321200000000205) (а.с. 124-125).

Згідно довідки АБ № 538834 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), виданої відділом статистики у Болградському районі Головного управління статистики в Одеській області, ПСП Колос здійснює господарську діяльність за такими видами за КВЕД-2010: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; 01.41 Розведення великої рогатої худоби молочних порід; 01.21 Вирощування винограду (а.с. 126-127).

Згідно статуту приватного сільськогосподарського підприємста Колос (нова редакція), зареєстрованого 28.12.2005р. №15321050001000205, ПСП Колос засноване для реалізації трудових, інтелектуальних та інших можливостей громадянина у виробничій та комерційній діяльності, під власний ризик, з правом найму робочої сили. Власником підприємства є громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ; паспорт НОМЕР_2 , виданий Болградським РВ УМВС України в Одеській області 26.08.1997р., ідентифікаційний код НОМЕР_1 . Підприємство у своїй діяльності переслідує мету участі у виробництві товарів народного споживання, іншої промислової та сільськогосподарської продукції, а також комерційного обігу (а.с. 128-135).

Позивач доводить наявність у нього статусу сільськогосподарського товаровиробника здійсненням ним підприємницької діяльності з урахуванням припсів ч.3 ст. 128 Господарського кодексу України через приватне підприємство (ПСП Колос ), що ним створено.

Окрім того, відповідно до інформаційної довідки з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно №204074249 від 13.03.2020р. (60-80), за ОСОБА_1 зареєстровано право користування земельними ділянками для сільськогосподарських потреб із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за договорами емфітевзису за кадастровими номерами: 5121481400:01:002:0785, площею 1.1099 га; 5121481400:01:001:0837, площею 0.2438 га; 5121481400:01:001:2100, площею 1.2093 га; 5121481400:01:002:0648, площею 1.12 га; 5121481400:01:001:0978, площею 1.241 га; 5121481400:01:002:1041, площею 0.2435 га; 5121481400:01:002:1042, площею 0.2434 га;

5121481400:01:002:0647, площею 1.12 га; 5121481400:01:001:0979, площею 1.2409 га; 5121481400:01:001:2673, площею 1.1201 га; 5121481400:01:001:2057, площею 1.228 га; 5121481400:01:001:0804, площею 0.2453 га; 5121481400:01:002:1043, площею 0.2435 га; 5121481400:01:001:0977, площею 1.241 га; 5121481400:01:002:0646, площею 1.12 га.

Також за ОСОБА_1 зареєстровано право оренди земельних ділянок за кадастровими номерами:

5121481400:01:001:3137, площею 0.05 га, реєстраційний номер об`єктів нерухомого майна, розташованих на земельній ділянці: 1289953751214 (а.с. 50), що співпадає із реєстраційним номером нежитлової будівлі загальною площею 263,9 кв.м., що складається з А: 1-Зал, 2-Кабінет; 3-Цех; 4-Склад, 5-Цех, 6-Кухня, 7-Щитова, 8-Моєчне, 9-Підсобне, 10-Коридор, розташованої за адресою АДРЕСА_2 , щодо якої міститься запис про державну реєстрацію із зазначенням земельне ділянки місця розташування, кадастровий номер 5121481400:01:001:3137, Реєстраційний номер: 1818187151214, цільове призначення: для ведення товарної сільськогосподарського виробництва, площа: 0.05 га (а.с. 74);

5121481400:01:002:1870, площею 0.42 га (а.с. 61), реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці 1289771651214, що співпадає з реєстраційним номером нежитлової будівлі складу площею 598,6 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , щодо якого містить запис про державну реєстрацію із зазначенням земельної ділянки місця розташування кадастровий номер: 5121481400:01:002:1870, реєстраційний номер: 18180655512, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площа: 0.42 га (а.с. 75);

5121481400:01:002:1871, площею 2 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, адреса АДРЕСА_3 .

На підставі аналізу досліджених доказів суд дійшов висновку, враховуючи, що позивач є засновником приватного підприємства (ПСП Колос ), наявність у нього земельних ділянок з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва забезпечує позивачу можливість вести сільськогогосподарську діяльність через створене ним приватне підприємство (ПСП Колос ) та він є виробником сільськогосподарської продукції. Об`єкти нерухомості, які належать позивачу на праві власності, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, а ОСОБА_1 , здійснюючи сільськогосподарську діяльність та будучи засновником ПСП Колос здійснює діяльність, що надає йому ознак сільськогосподарського товаровиробника.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про наявність законодавчих підстав для застосування до позивача у 2017 та 2018 роках пільги, передбаченої пп. ж п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, а отже зазначені вище належні позивачу на підставі рішення Болградського районного суду Одеської області від 27.09.2016 р. у справі №497/903/16-ц об`єкти нерухомого майна, не є об`єктом оподаткування у 2017 - 2018 роках податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно положень пп. ж п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.

На підставі аналізу норм чинного законодавства та обставин, встановлених письмовими доказами, суд дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів наявність підстав для нарахування позивачу як фізичній особі податкового зобов`язання на об`єкти належної позивачу на праві власності нежитлової нерухомості, призначеної для використання у сільськогосподарській діяльності.

Водночас, надані позивачем підтвержують, що належні йому будівлі сільськогосподарського призначення не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, згідно з пп. ж п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України у 2017-2018 роках. Таким чином, оскаржувані податкові повідомлення-рішення №№ 0175455-5207-1511 на суму 106,40 грн., 0175455-5207-1511 на суму 424,42 грн., 0175456-5207-1511 на суму 1982,40 грн., 0175456-5207-1511 на суму 3953,83 грн., 0175457-5207-1511 на суму 12180,00 грн., 0175457-5207-1511 на суму 24292,58 грн., 0175458-5207-1511 на суму 503,07 грн., 0175458-5207-1511 на суму 1003,35 грн., 0175460-5207-1511 на суму 1922,93 грн., 0175461-5207-1511 на суму 3927,47 грн., 0175461-5207-1511 на суму 7833,19 грн., 0175462-5207-1511 на суму 7135,80 грн., 0175462-5207-1511 на суму 14232,10 грн., 0175463-5207-1511 на суму 5571,47 грн., 0175464-5207-1511 на суму 1675,35 грн., 0175465-5207-1511 на суму 2456,25 грн. від 03.06.2019р. є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо податкових повідомлень-рішень № 0175460-5207-1511 на суму 964,13 грн., №0175463-5207-1511 на суму 2793,47 грн., № 0175464-5207-1511 на суму 960,00 грн., №0175465-5207-1511 на суму 1407,47 грн., то даказів прийняття останніх та власне порушення внаслідок їх прийняття прав чи законних інтересів позивач не надав, відтак в цій частині позовні вимоги є необґрунтованими, безпідставними, в звязку з чим в їх задоволенні слід відмовити.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відтак, приймаючи до уваги вищевикладене та оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача слід стягнути за рахунок відповідача судовий збір в розмірі 892,01 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5; код ЄДРПОУ 43142370) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- задовольнити частково .

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області:

№ 0175455-5207-1511 від 03.06.2019р., яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (18010300) за період 2017 р. у сумі 106,40 грн.;

№ 0175456-5207-1511 від 03.06.2019р., яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (18010300) за період 2017 р. у сумі 424,42 грн.;

№ 0175456-5207-1511 від 03.06.2019р., яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (18010300) за період 2017 р. у сумі 1982,40 грн.;

№ 0175456-5207-1511 від 03.06.2019р., яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (18010300) за період 2018 р. у сумі 3953,83 грн. (з урахуванням виправлення 3850,83 грн.);

№ 0175457-5207-1511 від 03.06.2019р., яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (18010300) за період 2017 р. у сумі 12180,00 грн.;

№ 0175457-5207-1511 від 03.06.2019р., яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (18010300) за період 2018 р. у сумі 24292,58 грн.;

№ 0175458-5207-1511 від 03.06.2019р., яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (18010300) за період 2017 р. у сумі 503,07 грн.;

№ 0175458-5207-1511 від 03.06.2019р., яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (18010300) за період 2018 р. у сумі 1003,35 грн.;

№ 0175460-5207-1511 від 03.06.2019р., яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (18010300) за період 2018 р. у сумі 1922,93 грн.;

№ 0175461-5207-1511 від 03.06.2019р., яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (18010300) за період 2018 р. у сумі 7833,19 грн.;

№ 0175461-5207-1511 від 03.06.2019р., яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (18010300) за період 2017 р. у сумі 3927,47 грн.;

№ 0175462-5207-1511 від 03.06.2019р., яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (18010300) за період 2017 р. у сумі 7135,80 грн.;

№ 0175462-5207-1511 від 03.06.2019р., яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (18010300) за період 2018 р. у сумі 14232,10 грн. (з урахуванням виправлення 14716,09 грн.);

№ 0175463-5207-1511 від 03.06.2019р., яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (18010300) за період 2018 р. у сумі 5571,47 грн.;

№ 0175464-5207-1511 від 03.06.2019р., яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (18010300) за період 2018 р. у сумі 1675,35 грн.;

№ 0175465-5207-1511 від 03.06.2019р., яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (18010300) за період 2018 р. у сумі 2456,25 грн.

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5; код ЄДРПОУ 43142370) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 892,01 грн. (вісімсот дев`яносто дві гривні 01 коп.).

Рішення може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ Перехідні положення КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П`ятого апеляційного адміністративного суду .

Суддя: Г.П. Самойлюк

.