Постанова

від 15.10.2020 по справі 420/6071/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/6071/19

Головуючий в І інстанції: Вовченко О.А.

Дата та місце ухвалення рішення: 03.03.2020 р.

м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді - доповідача - Шеметенко Л.П.

судді - Стас Л.В.

судді - Турецької І.О.

за участю секретаря - Коваль Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 березня 2020 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства Мол Ком до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2020 року Приватне підприємство Мол Ком звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області від 26.09.2019 року №000141507.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами проведеної фактичної перевірки щодо дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, виробництва та обігу підакцизних товарів відповідач дійшов помилкового висновку про порушення підприємством п.12 ст. 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг . Позивач зазначає, що під час обліку залишків перевіряючими, ПП Мол Ком було отримано товар, що підтверджується видатковими накладними №Ж-00287529 від 16.08.2019 р., №Ж-00287529 від 16.08.2019 р., №ВІВ00022626 від 16.08.2019 р., №ВІВ00022625 від 16.08.2019 р., №60433 від 16.08.2019 р., №ПТБ00140262, однак, вказані обставини не були враховані перевіряючими під час перевірки. Крім того, позивач вказував на те, що товар у випадку спливу терміну придатності повертається на склад ПП Мол Ком для подальшої передачі постачальнику, згідно укладених договорів дистриб`юції. Вказане також не було враховано відповідачем при проведенні перевірки.

В даному випадку позивач вважає, що у зв`язку з формальністю підходу до перевірки, посадовими особами відповідача не було встановлено реальну кількість товару, що належить ПП Мол Ком та порядок його обліку.

Крім того, позивач посилався на те, що фінансова санкція, встановлена статтею 20 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг може бути застосована до юридичної особи лише у випадку здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку, а в даному випадку реалізація на складі не здійснювалась.

З огляду на викладене позивач вважав прийняте податкове повідомлення-рішення незаконним та таким, що підлягає скасуванню, у зв`язку з чим оскаржив його до суду першої інстанції.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03 березня 2020 року позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин по справі, просить скасувати рішення суду та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначив, що в ході проведення фактичної перевірки був встановлений факт порушення позивачем порядку ведення обліку товарних запасів, відповідальність за що передбачена ст. 20 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг .

При цьому, апелянт вважає безпідставними та необґрунтованими доводи позивача про неврахування при проведенні перевірки факту отримання підприємством у день здійснення перевірки товарно-матеріальних цінностей, а також наявності на складі ТМЦ, які підлягають поверненню через закінчення строку придатності.

Апелянт зазначає, що всі накладні, надані позивачем у підтвердження отримання ТМЦ у день проведення перевірки були враховані перевіряючими при визначенні залишків ТМЦ.

Що стосується обставин зберігання на складі товарів, які підлягають поверненню постачальника через збіг строку придатності, відповідач зазначив, що представником приватного підприємства "Мол Ком" не було надано жодних пояснень щодо зберігання такої продукції на складі, не надано договорів дистриб`юції, а також і заявок та інших документів у підтвердження повернення товару, що виключало можливість врахування вказаних обставин при визначенні залишків ТМЦ.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 16.08.2019 року по 23.08.2019 року Головним управлінням ДФС у Миколаївській області, на підставі наказу Головного управління ДФС у Миколаївській області від 15.08.2019 року №1854 та направлень №3330/14-29-01-04-36 та №3329/14-29-01-04-36 від 16.08.2019 року, проведено фактичну перевірку приватного підприємства Мол Ком щодо дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, виробництва та обігу підакцизних товарів.

За результатом вказаної перевірки Головним управлінням ДФС у Миколаївській області складено акт №0235/14/29/14/42117191 від 27.08.2019 року, яким встановлено порушення ПП Мол Ком п.12 ст.3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг із змінами доповненнями, зокрема, ведення з порушенням обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та зберігання на загальну суму 444459,41 грн. Так, в акті зазначено, що за результатами перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей) встановлено надлишок товарів у розмірі 243694,46 грн., нестачу товарів у розмірі 200764,95 грн., що є порушенням п.12 ст.3 Закону №265/95-ВР.

На підставі висновків вищевказаного акту перевірки Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 26 вересня 2019 року №000141507, яким до позивача застосовано штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у розмірі 888918,82 грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомлення-рішенням, позивач оскаржив його до суду першої інстанції.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог ПП "Мол Ком", вважає його правильним та таким, що відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права, з огляду на наступне.

Згідно п.п. 20.1.4 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України).

Підпунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (пп.75.1.3 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України).

В даному випадку за наслідками проведення фактичної перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем п. 12 ст. 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг , згідно з яким суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що Закон України № 265/95 чітко не визначає самого порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, лише вказує на обов`язок суб`єктів підприємницької діяльності на ведення такого обліку.

Згідно зі статтею 20 зазначеного Закону до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 6 Закону №265/95-ВР встановлено, що облік товарних запасів юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) ведеться у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Таким національним положенням (стандартом) є затверджене наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року №246 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 Запаси (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за №751/4044; у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Положення (стандарт) 9), яким визначено методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності.

Згідно пункту 8 Положення (стандарту) 9 придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

Правові ж засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності визначені Законом України від 16 липня 1999 року №996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон №996-XIV).

Частинами 1, 2 та 5 статті 8 Закону №996-XIV встановлено, що бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Підприємство самостійно: визначає облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку; може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов`язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства; визначає доцільність застосування міжнародних стандартів (крім випадків, коли обов`язковість застосування міжнародних стандартів визначена законодавством).

Відповідно до статті 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Документами, що є підставою для внесення записів до бухгалтерського обліку, є накладні, витратні накладні, товарно-транспортні накладні тощо.

Як встановлено в ході розгляду справи, під час проведення фактичної перевірки підприємством були надані перевіряючим наступні документи: залишки ТМЦ на 16.08.2019 року, каталог товарів з цінами, накладні на товар.

За наслідками проведення фактичної перевірки контролюючим органом було складено відомості про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків (товарно-матеріальних цінностей), згідно яких відповідачем і встановлено наявність надлишку товарно-матеріальних цінностей, а також їх нестачу.

Не погоджуючись з актом перевірки ПП "Мол Ком" подало до ГУ ДПС в Одеській області заперечення на акт фактичної перевірки від 27.08.2019 року, в яких позивач посилався на те, що на складі перебуває також продукція, яка після спливу строку придатності зберігається на вказаному складі до повернення її постачальниками згідно укладених договорів дистриб`юції, що не було враховано перевіряючими під час проведення перевірки. Також позивач вказував на неврахування перевіряючими факту отримання підприємством у день проведення перевірки товарно-матеріальних цінностей.

До вказаних заперечень підприємством були додані копії вищевказаних договорів дистриб`юції та копії видаткових накладних по отриманих в день проведення перевірки товарах.

Звертаючись з позовом до суду першої інстанції, ПП "Мол Ком" посилалось на те, що відповідачем не були враховані вказані вище обставини та документи, які надавались до податкового органу, зокрема, не було враховано факт отримання підприємством товару за видатковими накладними від 16.08.2019 року № Ж-00287529, № Ж-00287649, № ВІВ00022626, № ВІВ00022625, № 60433, від 15.08.2019 року № ПТБ00140262.

В свою чергу, заперечуючи проти вказаних доводів Головне управління ДПС в Одеській області вказувало у відзиві на позовну заяву та в апеляційній скарзі на те, що товари за видатковими накладними, наданими позивачем під час проведення перевірки, не враховувались при визначенні залишків товару перевіряючими. Однак, у переліку видаткових накладних, на які посилається відповідач у справі, відсутні видаткові накладні від 16.08.2019 року № 60433 та від 15.08.2019 року № ПТБ00140262.

З метою з`ясування вказаного питання судом апеляційної інстанції було витребувано у відповідача відповідні письмові пояснення стосовно врахування вказаних обставин та первинних документів під час проведення перевірки.

На виконання ухвали суду апеляційної інстанції від 30.07.2020 р. ГУ ДПС в Одеській області повідомило, що вказані податкові накладні не були враховані під час проведення перевірки, однак у висновку на заперечення до акту перевірки міститься посилання на податкову накладу від 16.08.2019 року № 60433, № ПТБ00140262, що на думку відповідача свідчить про її врахування під час розгляду заперечень.

Колегія суддів вважає вказані твердження необґрунтованими, з огляду на те, що загальна сума, на яку встановлено порушення відповідачем порядку ведення підприємством обліку товарних запасів (444 459,41 грн.) була встановлена при проведенні перевірки і в подальшому не змінювалась. Саме виходячи із вказаної суми контролюючим органом розраховувалась штрафна санкція згідно ст. 20 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг .

Вказане підтверджує, що контролюючим органом не було враховано факт отримання підприємством товару за вказаними накладними, що впливає на достовірність визначення фактичних залишків запасів.

Крім того, в ході розгляду справи встановлено, що приватним підприємством "Мол Ком" були укладені з дочірнім підприємством "Лакталіс-Україна", ТОВ Канівсиртрейд , ТОВ Житомирський м`ясокомбінат дистриб`юторські договори від 25 липня 2018 року №КК-1040, від 08 серпня 2018 року №50, за умовами яких дистриб`ютор має право повертати продукцію, строк придатності якої закінчився, на склад постачальника.

Копії вказаних договорів надавались підприємством до контролюючого органу разом із запереченнями на акт перевірки.

Також встановлено наявність у підприємства накладних на повернення товару від ДП "Лакталіс-Україна", ТОВ Канівсиртрейд , ТОВ Житомирський м`ясокомбінат .

Відповідно до п.44.7 ст.44 Податкового кодексу України протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач не заперечував, що додані до заперечень на акт перевірки документи були подані підприємством з дотриманням терміну, визначеного п.44.7 ст.44 Податкового кодексу України.

Однак, вказані обставини також не були враховані перевіряючими при розгляді питання щодо застосування до ПП "Мол Ком" штрафних (фінансових) санкцій, незважаючи на те, що за умовами вищевказаних договорів на орендованому складі окрім товарів, призначених для подальшої реалізації також зберігаються товари, повернуті позивачу у зв`язку із закінченням терміну придатності, які підлягають подальшому поверненню контрагентам позивача постачальникам товару або утилізації.

При розгляді справи судом апеляційної інстанції також встановлено, що складені посадовими особами контролюючого органу відомості про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків (товарно-матеріальних цінностей) містять інформацію про "залишки товарно-матеріальних цінностей за даними бухгалтерського обліку на початок звітної дати", "залишки ТМЦ за даними обліку", які містять розбіжності із наданою підприємством під час проведення перевірки інформацією у документі "остатки ТМЦ на # 20190816 531460000 3972416НК", сформованого 16.08.2019 року.

Так, встановлено, що у складених контролюючим органом відомостях вказано позиції, які відсутні у наданих позивачем залишках ТМЦ, зокрема, позиції: 5, 7, 8, 9, 11, 12, 13, 14, 15, 19, 21, 27, 28, 29, 30, 34, 35, 36, 38, 39, 40, 41, 42, 45, 46, 48, 49, 50, 51, 52, 54, 58, 62, 65, 67, 68, 69, 70, 71, 72, 73, 74.

З цього приводу судом апеляційної інстанції також було витребувано відповідні письмові пояснення від відповідача, однак, Головним управлінням ДПС в Одеській області вимоги ухвали від 30.07.2020 року не виконано та пояснення щодо виявлених розбіжностей не надано, тоді як вказані обставини суттєво впливають на вірність визначення фактичних залишків товарно-матеріальних цінностей ПП "Мол Ком" та на визначення факту допущення позивачем порушень п. 12 ст. 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг .

Згідно ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак, у порушення ст. 77 КАС України відповідачем не доведено належними та допустимими доказами дійсний факт порушення позивачем порядку ведення обліку товарних запасів (що виразилось у надлишку товарів у розмірі 243694,46 грн. та нестачі товарів у розмірі 200764,95 грн.), та, відповідно, правомірності застосування до ПП "Мол Ком" штрафних санкцій згідно податкового повідомлення-рішення від 26.09.2020 року № 000141507.

Як у відзиві на позовну заяву, так і в апеляційній скарзі Головне управління ДПС в Одеській області, заперечуючи проти доводів позивача, посилалось на те, що при проведенні перевірки представником приватного підприємства "Мол Ком" не було надано жодних пояснень щодо зберігання продукції, по якій сплив строк придатності, не надано договорів дистриб`юції, а також і заявок та інших документів у підтвердження повернення товару.

Однак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно необґрунтованості вказаних доводів, з огляду на те, що про вказані обставини позивачем було повідомлено контролюючий орган у порядку та строки, передбачені Податковим кодексом України. При цьому, що стосується посилань на ненадання під час проведення перевірки накладних, заявок на повернення товару та план-схеми розміщення ТМЦ, які повертаються на складі ПП Мол Ком , суд першої інстанції вірно зазначив, що складення таких документів договорами дистриб`юції не передбачено.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що податкове повідомлення-рішення від 26 вересня 2019 року №000141507, прийняте Головним управлінням ДПС в Одеській області є протиправним та підлягає скасуванню, як вірно встановлено судом першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно встановлено обставини у справі, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість судового рішення.

За таких обставин підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 березня 2020 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.

Судове рішення складено у повному обсязі 19.10.2020 р.

Суддя - доповідач: Л.П. Шеметенко

Суддя: Л.В. Стас

Суддя: І.О. Турецька