Рішення

від 16.09.2020 по справі 752/20086/18

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/20086/18

Провадження № 2/752/1035/20

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

(заочне)

16.09.2020 року Голосіївський районний суд міста Києва

у складі головуючого по справі судді - Мазура Ю.Ю.

за участю секретаря - Воробйова І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Рада Адвокатів м. Києва про стягнення коштів отриманих від фізичної особи в процесі недобросовісного виконання юридичних послуг та невиконання договірних зобов`язань, -

В С Т А Н О В И В :

В травні 2018 позивач звернулась до Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична фірма Лекс Юре в особі директора Рогова Михайла Соломоновича, ОСОБА_2 , третя особа: Рада Адвокатів м. Києва із позовом, з урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просить стягнути тільки з відповідача ОСОБА_2 кошти в сумі 14000 доларів США та моральну шкоду в розмірі 200000 грн., а щодо стягнення коштів з Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична фірма Лекс Юре в особі директора Рогова Михайла Соломоновича відмовилась.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 30 листопада 2009 року був укладений договір №35 про надання юридичних послуг, сторонами якого були позивач - ОСОБА_1 (Замовник) та відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Юридична фірма Леке Юре , в особі директора Рогова Михайла Соломоновича (Виконавець). 01 грудня 2009 року відповідач - ТОВ Юридична фірма Декс Юре в особі директора Рогова М.С. , з метою виконання взятих на себе зобов`язань, доручає юридичний супровід адвокату Лукянчуку Олександру Леонідовичу, який отримує повноваження згідно Довіреності, посвідченої 01.12.2009 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Латанюк І.А. за реєстровим № 2742.

За вказаний період, починаючи з 25.02.2010 позивач систематично вела переговори з відповідачами та прохала їх повернути кошти, які зберігались в приміщенні юридичної фірми, але отриимувала обіцянку, що її питання буде вирішено позитивно, а затримка пов`язана тим, що не знайдено нормального судді, який вирішить вказане питання. В лютому 2013 року адвокат ОСОБА_2 зустрівся з позивачем і в процесі спілкування надав інформацію, яка з його слів свідчила, що він знайшов необхідну суддю і все буде вирішено. Він також повідомив, що заплатив судді 10 тис. доларів США за позитивне вирішення питання, але після отримання ухвали про відмову у відкритті провадження почав уникати зустрічей з ОСОБА_1 і часто не відповідав на телефонні дзвінки, а коли вона телефонувала з незнайомих йому телефонів, то ображав її нецензурними словами та погрожував фізичною розправою.

Тобто, відповідач розуміє, що порушив договірні відносини, але не бажає їх виконувати з причини жадібності, меркантильності, жорстокого та цинічного відношення до особи яка звернулась до них за наданням правової допомоги. Вказані особи діяли підло і підступно, а також намагались кинути корупційну тінь підозри на представника державної судової влади.

12.02.2016 ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського управління поліції в м. Києві, і згідно з постановою прокурора було відкрито кримінальне провадження № 9420160100000066, яке знаходиться в провадженні слідчого відділу, але нажаль слідча Москальова ухиляється від розслідування кримінального провадження.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 26.03.2019 відкрито провадження по справі та ухвалено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 15.07.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач в судове засідання не з`явилася, її представник звернувся до суду із заявою про розгляд справи за їх відсутності, заявлені вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач-1 - Товариство з обмеженою відповідальністю Юридична фірма Лекс Юре в особі директора або представників в судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені в установленому законом порядку, свого представника не направили, будь-яких заяв не надали.

Відповідач-2 ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Дяченко В.В. подав відзив на позовну заяву, в якому просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Третя особа Рада Адвокатів м. Києва в судове засідання не з`явилася, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені в установленому законом порядку, свого представника не направили, будь-яких заяв не надали.

У червні 2019 відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ЦПК України, відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Згідно ч. 2 ст. 193 ЦПК України, зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Вивчивши матеріали зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ТОВ Юридична фірма Лекс Юре в особі директора Рогова Михайла Соломоновича про стягнення коштів, суд вважає, що пред`явлений зустрічний позов, враховуючи обставини викладені у зустрічній позовній заяві, є недоцільним та може призвести до невиправданого затягування та ускладнення розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене, оскільки вимоги за зустрічною позовною заявою та вимоги за первісним позовом не пов`язані між собою, мають різний предмет доказування, а також їх одночасний розгляд є недоцільним, що може призвести до значного затягування розгляду справи, суд вважає за необхідне у прийнятті зустрічного позову, відмовити.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає необхідним позов задовольнити частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до положень ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).

Судом встановлено, що 30 листопада 2009 року був укладений договір №35 про надання юридичних послуг, сторонами якого були позивач - ОСОБА_1 (Замовник) та відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Юридична фірма Леке Юре , в особі директора Рогова Михайла Соломоновича (Виконавець). Згідно з умовами п.2.2 вказаного Договору, Виконавець гарантує високий рівень наданих послуг та зобов`язаний зберігати в таємниці всі відомості, повідомлені йому Замовником. В розділі №4 вказаний порядок оплати юридичних послуг, згідно з яким Замовник здійснює 100% попередню оплату, яка проводиться не пізніше 2х робочих днів здати підписання Договору . Також в розділі №6 вказано, що за порушення умов даного Договору чи неналежне їх виконання, сторони несуть відповідальність у порядку визначеному законодавством України.

Як вбачається з положень ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно протоколу №1 від 01.12.2009, узгодження договірної ціни до Договору №35 від 30 листопада 2009, Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю Юридична фірма Лекс Юре , в особі директора Рогова М.С. отримав від позивача - ОСОБА_1 14 (чотирнадцять) тисяч доларів США, що на сьогоднішній день за курсом Національного Банку України становить 387456,00 грн. Згідно з Актом №1 від 25 грудня 2009, відповідач (Виконавець) ТОВ Юридична фірма Декс Юре в особі директора Рогова М.С. та позивач (Замовник) ОСОБА_1 посвідчили факт передачі Виконавцю для зберігання суму коштів в розмірі еквівалентну 14000,00 доларів США по курсу НБУ України згідно умов, передбачених п. 1 Протоколу, який є невід`ємною частиною Договору №35 від 30.11.2009. Акт підписаний Позивачем і Відповідачем та скріплений печаткою юридичної фірми.

Предметом договору була квартира, яка залишилась після смерті ОСОБА_4 , тобто позивач намагалась через суд узаконити вказане помешкання, яке було їй залишено в спадок. Адвокат Лукянчук О.Л. протягом тривалого часу надавав позивачу неякісні юридичні поради. Він, завідомо знаючи, що ОСОБА_4 померла, особисто, від імені ОСОБА_1 , склав текст позовної заяви від 12.02.2013, про стягнення боргу в сумі 190560, 00 грн. з померлої особи.

Розгляд вказаної позовної заяви здійснював суддя Голосіївського районного суду міста Києва Фролов М.О. (провадження №2/752/1912/13), який 18.03.2013 постановив Ухвалу про відмову в відкритті провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення суми боргу. Вказана Ухвала суду була направлена ОСОБА_2 , що підтверджує його участь в підготовці та участі в розгляді позову.

12.02.2016 ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського управління поліції в м. Києві, і згідно з постановою прокурора було відкрито кримінальне провадження № 9420160100000066, яке знаходиться в провадженні слідчого відділу, але нажаль слідча Москальова ухиляється від розслідування кримінального провадження.

Так, процесі розгляду вказаної справи, а саме проведення підготовчого засідання, судом було встановлено, що діюча Юридична фірма Лекс Юре належить її засновнику відповідачу - адвокату ОСОБА_2 , тобто він несе повну майнову відповідальність перед позивачем, так як саме він зобов`язаний повернути їх власнику отримані ним кошти.

Тобто, після отримання коштів особисто ОСОБА_2 , він зобов`язаний був виконувати Договір зберігання, тобто добросовісно зберігати вказані валютні кошти, та після закінчення дій Договору, повернути їх власнику, але кошти не повернув.

Тобто є доказ того, що кошти були отримані саме ОСОБА_2 , на якого прямо вказує ОСОБА_1 і саме він отримав від неї довіреність про надання правової допомоги в суді, саме він створив позовну заяву, в якій вказав відповідачем померлу особу ОСОБА_4 .

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша).

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша).

Відповідно ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша).

Причиною виникнення спору по справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача вартості юридичних послуг за Договором.

Укладений сторонами правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 903 ЦК України).

Правовий аналіз наведених положень ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що договір надання послуг є двостороннім правочином, за яким обов`язку виконавця з надання певної послуги кореспондує обов`язок замовника з її оплати.

Відповідач, як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і під час її перегляду в апеляційному порядку, заперечував надання позивачем юридичних послуг, перелічених в актах виконаних робіт до Договору.

Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить, насамперед, від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування у справі, який може змінюватися в процесі її розгляду (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 зі справи № 910/4994/18).

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб`єкта. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню у бухгалтерському обліку.

Оцінка господарських операцій повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов`язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. Обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 зі справи № 910/4994/18).

З огляду на викладене, встановивши, що позивачем надано належні та допустимі доказів на підтвердження надання відповідачами юридичних послуг за Договором, суд приходить до висновку про задоволення позовної вимоги щодо стягнення коштів в розмірі 14000 доларів США, що станом на 16.09.2020 (дата ухвалення рішення) за курсом Національного Банку України (1 долар США - 28,0556 грн) становить 392778,4 грн.

Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення моральної, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3 ст. 23 ЦК України).

Виникнення такої шкоди тісно пов`язане і з обставинами справи, і з самою особою, оскільки різні протиправні дії чи бездіяльність тягнуть за собою неоднакові негативні наслідки емоційно - психологічного характеру для різних потерпілих залежно від їхнього темпераменту, психологічних особливостей тощо. Наявність моральної шкоди є фактом конкретного випадку. Відповідно, вчинення лише протиправного діяння стосовно особи свідчить про можливість, але не обов`язковість виникнення моральної шкоди.

Судова практика виходить із того, що об`єктивними обставинами, які підтверджують негативний емоційний стан особи, права якої порушені (потерпілого), є, зокрема, неможливість продовження активного суспільного життя, втрата певної роботи, вимушена зміна чи обмеження у виборі професії, погіршення або позбавлення реалізації фізичною особою своїх звичок та бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми тощо.

Так, зокрема відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди за №4 від 31.03.1995 ( далі Постанова) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно п.п.2 п.5 Постанови відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно ч.2 ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

У відповідності до роз`яснень у п.п.1 п.9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Позивач не надав суду жодного доказу спричинення йому моральної шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між встановленим порушенням та заявленою моральною шкодою в розмірі 200000 грн., як і не обґрунтував сам розмір моральної шкоди.

Суд, відповідно до вимог ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з врахуванням вимог розумності і справедливості, вважає, що визнання порушення само по собі є достатньою справедливою сатисфакцією за моральну шкоду, заподіяну позивачеві.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги , підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд покладає на відповідача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог понесені позивачем витрати по сплаті судового збору, тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 3874,56 грн.

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Рада Адвокатів м. Києва про стягнення коштів отриманих від фізичної особи в процесі недобросовісного виконання юридичних послуг та невиконання договірних зобов`язань - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ) кошти в розмірі 14000 доларів США, що станом на 16.09.2020 (дата ухвалення рішення) за курсом Національного Банку України (1 долар США - 28,0556 грн) становить 392778 (триста девяносто дві тисячі сімсот сімдесят вісім) грн 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3874 (три тисячі всімсот сімдесят чотири) гривні 56 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Ю.Ю. Мазур