Постанова

від 19.10.2020 по справі 240/9671/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 240/9671/19

адміністративне провадження № К/9901/4533/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів - Єресько Л. О., Соколова В.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду про забезпечення позову від 05 вересня 2019 року (суддя Токарева М.С.) та постанову Сьомого апеляційного суду від 15 січня 2020 року (судді: Курко О. П., Біла Л.М. Гонтарук В. М.) за позовом Житомирської обласної партійної організації Всеукраїнського об`єднання "Батьківщина" до Житомирської обласної виборчої комісії про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

04 вересня 2019 року Житомирською обласною партійною організацією Всеукраїнське об`єднання "Батьківщина" було подано до Житомирського окружного адміністративного суду заяву про забезпечення позову шляхом заборони Житомирській обласній виборчій комісії вчиняти будь-які дії з прийняття рішення про заміщення депутатів відповідно до статті 90 Закону України "Про місцеві вибори", шляхом визнання депутатом Житомирської обласної ради наступного за черговістю кандидата у депутати від Житомирської обласної партійної організації Всеукраїнського об`єднання "Батьківщина".

В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову позивач посилався на те, що Житомирською обласною партійною організацією Всеукраїнського об`єднання "Батьківщина" прийнято рішення про виключення зі списку кандидатів у депутати Житомирської обласної ради певних осіб у зв`язку з чим, звернулась до відповідача з відповідною заявою. Проте, відповідач безпідставно та протиправно відмовив у скасуванні реєстрації, чим вчинив протиправну бездіяльність, яка порушує законні права та інтереси позивача. З метою належного виконання норм закону відповідач повинен привести у відповідність виборчий список позивача, за яким буде здійснено відповідне заміщення депутатів. Зокрема, відповідач шляхом прийняття рішення про скасування реєстрації вище вказаних осіб, як кандидатів у депутати до обласної ради, скорегує виборчий список позивача з актуальними на сьогоднішній день даними. У разі, якщо відповідач вчинить будь-які дії з прийняття рішення про заміщення депутатів відповідно до статті 90 Закону України "Про місцеві вибори" без попереднього прийняття рішення про скасування реєстрації кандидатів, то це призведе до юридичної невідповідності, оскільки рішення комісії про заміщення може стосуватися особи, яка вже не може бути кандидатом у депутати, а тому не має права набувати повноважень депутата Житомирської обласної ради. Таким чином, Житомирська обласна виборча комісія, на думку позивача, вчинила очевидну протиправну бездіяльність, яка порушує права і інтереси позивача, а невжиття вказаних ним заходів забезпечення позову унеможливить захист його порушених прав.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2019 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного суду від 15 січня 2020 року задоволено заяву Житомирської обласної партійної організації Всеукраїнського об`єднання "Батьківщина" про забезпечення позову. Вжито заходи забезпечення позову, шляхом заборони Житомирській обласній виборчій комісії вчиняти будь-які дії з прийняття рішення про заміщення депутатів, відповідно до статті 90 Закону України "Про місцеві вибори", шляхом визнання депутатом Житомирської обласної ради наступного за черговістю кандидата у депутати від Житомирської обласної партійної організації Всеукраїнського об`єднання "Батьківщина".

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що в цьому випадку існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам позивача.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги.

ОСОБА_1 уважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій про задоволення заяви про забезпечення позову постановлено з порушенням вимог процесуального закону, подав касаційну скаргу.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви Житомирської обласної партійної організації Всеукраїнського об`єднання "Батьківщина" відмовити повністю.

Позиція інших учасників справи.

Від інших учасників справи відзивів на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.

Рух касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 25 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду про забезпечення позову від 05 вересня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного суду від 15 січня 2020 року.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 16 жовтня 2020 року зазначену адміністративну справу призначив до розгляду.

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин першої, другої статті 242 КАС рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (частина друга статті 150 КАС України).

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено, крім іншого, шляхом: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, які відображені у постанові від 22 грудня 2006 року № 9 Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17, від 25 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18.

Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що судами попередніх інстанцій надано належну оцінку тому, що заходи забезпечення адміністративного позову у цій справі відповідають предмету позову, а сукупність викладених обставин свідчить про наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, інтересам та обов`язкам позивача та третіх осіб. Забезпечення позову у спосіб, який просив позивач, не буде вирішенням наперед цього спору. Незабезпечення позову призведе до ускладнення виконання рішення суду першої інстанції в разі задоволення в подальшому позовних вимог позивача.

Суд вказує на те, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що вжиті згідно з ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду про забезпечення позову від 05 вересня 2019 року та постановою Сьомого апеляційного суду від 15 січня 2020 року у справі № 240/9671/19 заходи забезпечення позову відповідають вимогам процесуального законодавства, у тому числі щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірного утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, тому підстав для задоволення касаційної скарги немає.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

За такого правового регулювання та обставин справи суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої й апеляційної інстанцій.

Викладені в касаційній скарзі доводи щодо помилковості висновків судів першої та апеляційної інстанцій не підтвердилися під час розгляду касаційної скарги у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду.

Отже, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

За змістом частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду про забезпечення позову від 05 вересня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного суду від 15 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.Г. Загороднюк

судді Л.О.Єресько

В.М. Соколов