Постанова

від 15.10.2020 по справі 916/3600/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/3600/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєляновського В.В., суддів: Богатиря К.В., Філінюка І.Г.

при секретарі - Лук`ященко В.Ю.

за участю представників:

від позивача: Ларіонов С.Б.,

від 1 відповідача: не з`явився

від 2 відповідача: не з`явився

від 3 відповідача: Медведєва Л.П.

від третьої особи: Васильєва Л.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення господарського суду Одеської області від 16.04.2020, суддя в І інстанції Гут С.Ф., повний текст якого складено 27.04.2020 в м. Одесі

у справі № 916/3600/19

за позовом: ОСОБА_2

до відповідачів :

1. ОСОБА_3 ,

2. ОСОБА_4

3. ОСОБА_1

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_5

про визнання недійсним рішення

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення загальних зборів Житлово-будівельного товариства «ПРОГРЕС-3» про припинення Житлово-будівельного товариства «ПРОГРЕС-3» шляхом ліквідації, оформленого протоколом №1/16 від 05.12.2016р., та скасування реєстраційної дії - державного реєстраційного запису № 15561110006033361 від 01.03.2017 щодо припинення Житлово-будівельного товариства «ПРОГРЕС-3» в результаті ліквідації (далі - ЖБТ «ПРОГРЕС-3» ).

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що спірне рішення про ліквідацію ЖБТ «ПРОГРЕС-3» було прийнято з порушенням законодавства, прав та законних інтересів позивача, як учасника споживчого товариства, оскільки його не було повідомлено у встановленому законом порядку про час та місце проведення загальних зборів та про порядок денний останніх.

Рішенням господарського суду Одеської області від 16.04.2020 позов задоволено. Визнано недійсним рішення загальних зборів Житлово-будівельного товариства «ПРОГРЕС-3» про припинення Житлово-будівельного товариства «ПРОГРЕС-3» шляхом ліквідації, оформлене протоколом № 1/16 від 05.12.2016р. Скасовано реєстраційний запис №15561110006033361 від 01.03.2017р. щодо припинення Житлово-будівельного товариства «ПРОГРЕС-3» (ідентифікаційний код юридичної особи ЄДРЮОФОПГФ 22459087) в результаті ліквідації. Стягнуто з ОСОБА_3 до державного бюджету України витрати по сплаті судового збору у розмірі 1280,70грн. Стягнуто з ОСОБА_4 до державного бюджету України витрати по сплаті судового збору у розмірі 1280,70грн. Стягнуто з ОСОБА_1 до державного бюджету України витрати по сплаті судового збору у розмірі 1280,70грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернулася до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник вказує те, що 05.11.16р. позивача було виключено з членів ЖБТ «ПРОГРЕС-3» на підставі поданої ним заяви, отже з цієї дати позивач разом зі статусом члена ЖБТ «ПРОГРЕС-3» втратив усі відповідні права, що передбачені законом та статутом, в тому числі - право приймати участь в загальних зборах, а товариство не мало законних підстав вчиняти заходів щодо сповіщення (запрошення) позивача до участі в них.

Тому скаржниця вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо встановлення обставин порушення вимог закону та прав позивача, як учасника кооперативу, на участь в управлінні справами кооперативу, яке відбулось через недотримання порядку скликання зборів учасників товариства (в частині повідомлення позивача про проведення зборів) та прийняття зборами рішень за відсутності позивача, належним чином не повідомленого про проведення цих зборів.

Також скаржниця не погоджується з правомірністю скасування рішення загальних зборів ЖБТ «ПРОГРЕС-3» , оформленого протоколом №1/16 від 05.12.16р., посилаючись на те, що товариство з 1989 року інвестувало будівництво 7-ми секційного житлового будинку з інженерними мережами та вбудованими нежитловими приміщеннями № 56-А (будівельний № 138-а) по вул. Академіка Вільямса в м. Одесі, замовником якого виступало Управління капітального будівництва Одеської міської ради, будівництво якого було завершеним в 2014 році. За рішенням Одеської міської ради від 16.12.15р. за № 37- VІІ зазначений будинок був переданий на баланс створеного в ньому ОСББ Сатурн. . Таким чином мета створення ЖБТ «ПРОГРЕС-3» була повністю вичерпана, подальше існування товариства втратило практичного сенсу.

Як вбачається з протоколу загальних зборів ЖБТ «ПРОГРЕС-3» №1/16 від 05.12.16р. (копія з відповідним реєстром учасників додається до цієї скарги), в них прийняло участь 78 членів товариства - з загальної кількості 78 членів товариства, - тобто 100% членів ЖБТ «ПРОГРЕС-3» , при цьому рішення про припинення ЖБТ «ПРОГРЕС-3» шляхом ліквідації було прийняте одноголосно.

Таким чином, рішення загальних зборів ЖБТ «ПРОГРЕС-3» , оформлене протоколом № 1/16 від 05.12.16р., було прийняте в межах законних повноважень зазначеного вищого органу товариства, з дотриманням встановленого порядку щодо кворуму, і не існувало жодних законних перепон для прийняття такого рішення та для подальшої реєстрації припинення товариства на підставі цього рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу третя особа ОСОБА_5 заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення місцевого суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Третя особа, зокрема, зазначає, що на підтвердження правомочності спірних зборів відсутній реєстр осіб, які брали участь у загальних зборах членів ЖБТ ПРОГРЕС-З від 05.12.2016р. із зазначенням особистих підписів учасників, відтак, відсутня об`єктивна можливість вважати ці збори правомочними з питання прийняття рішення про ліквідацію Товариства. Оскаржуваним рішенням порушені її права як члена Товариства, а також як кредитора у сумі 72982, 36грн., згідно рішення Київського районного суду м. Одеси від 21.10.2016р. у справі №520/4812/16-ц, яке набрало законної сили 01.11.2016р.

Про день, час і місце розгляду справи сторони та третя особа в порядку передбаченому ст. ст. 120, 121 ГПК України заздалегідь були повідомлені належним чином, проте відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не скористалися наданим законом правом на участь в засіданні суду.

Оскільки матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду апеляційної скарги, а частиною 12 ст. 270 ГПК передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності в судовому засіданні вказаних осіб за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши наявні у справі матеріали, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 269 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ЖБТ «ПРОГРЕС-3» було зареєстровано як юридична особа 02.11.1990 року.

Відповідно до п. 1.1 статуту ЖБТ «ПРОГРЕС-3» , зареєстрованого виконавчим комітетом Одеської міської ради 14.12.2001 за реєстраційним № 720, житлово-будівельне товариство «ПРОГРЕС-3» (далі - ЖБТ) створено з метою забезпечення житлом членів ЖБТ і членів їх сімей, інших осіб, визнаних членами вищезазначених сімей, шляхом будівництва багатоквартирного житлового будинку (будинків) з надвірними спорудами за власні кошти ЖБТ, за допомогою банківського кредиту, та інших надходжень, а також для подальшої експлуатації і управління цим будинком (будинками).

Згідно з п. 2.1 статуту, прийом громадян в члени ЖБТ здійснюється за їх заявою і затверджується рішенням загальних зборів членів ЖБТ. З кожним членом ЖБТ голова укладає угоду на дольову участь в будівництві багатоквартирного житлового будинку, в якій визначаються основні права і обов`язки сторін, порядок фінансування будівництва, його термін, умови передавання квартир у власність.

Пунктом 5.2 статуту передбачено, що член ЖБТ має право, зокрема, вийти з ЖБТ. Громадянин вважається таким, що вийшов з ЖБТ з дня подачі про це заяви в правління ЖБТ і рішення правління про такий вихід.

Відповідно до п.п. 6.1, 6.3 статуту товариства органами управління ЖБТ є загальні збори членів ЖБТ і правління ЖБТ. Загальні збори членів ЖБТ є вищим органом управління ЖБТ. Рішення про реорганізацію і ліквідацію ЖБТ приймається загальними зборами членів ЖБТ за умови, що за нього проголосувало не менше за 2/3 загальної кількості всіх членів ЖБТ.

Згідно з п. 7.1. статуту товариства реорганізація та ліквідація ЖБТ провадиться за рішенням загальних зборів його членів або за рішенням суду, а в разі банкрутства - за рішенням господарського суду.

05.12.2016 року відбулися загальні збори членів ЖБТ «ПРОГРЕС-3» з наступним порядком денним:

1. Про обрання голови та секретаря загальних зборів ЖБТ «ПРОГРЕС-3» та уповноваження їх щодо підписання протоколу.

2. Про припинення діяльності ЖБТ «ПРОГРЕС-3» шляхом ліквідації.

3. Про призначення ліквідатора ЖБТ «ПРОГРЕС-3» .

4.5. Про затвердження строку та порядку заявлення кредиторами своїх вимог до ЖБТ «ПРОГРЕС-3» .

Прийняті на них рішення оформлені відповідним протоколом № 1/16 від 05.12.2016, зі змісту якого вбачається, що загальна кількість членів ЖБТ «ПРОГРЕС-3» - 78, усього присутні на зборах 78 членів ЖБТ «ПРОГРЕС-3» , що становить 100 % голосів, у зв`язку з чим, згідно статуту товариства та чинного законодавства - загальні збори членів ЖБТ «ПРОГРЕС-3» є правомочними.

Зазначеними загальними зборами членів ЖБТ «ПРОГРЕС-3» були прийняті, зокрема, наступні рішення:

- припинити діяльність ЖБТ «ПРОГРЕС-3» шляхом ліквідації;

- призначити з 05.12.2016 ліквідатором ЖБТ «ПРОГРЕС-3» - ОСОБА_1 .

Вказаний протокол підписаний ОСОБА_3 як головою зборів та ОСОБА_4 як секретарем.

01.03.2017 державним реєстратором Комунального підприємства Центр державної реєстрації Хлібодарської селищної ради Чернега О.В. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань було внесено запис № 15561110006033361 про державну реєстрацію припинення Житлово-будівельного товариства «ПРОГРЕС-3» за рішенням засновників.

ОСОБА_2 звернувся до господарського суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення загальних зборів ЖБТ «ПРОГРЕС-3» про припинення ЖБТ «ПРОГРЕС-3» шляхом ліквідації, оформленого протоколом №1/16 від 05.12.2016р., та скасування реєстраційного запису № 15561110006033361 від 01.03.2017 про припинення ЖБТ «ПРОГРЕС-3» в результаті ліквідації, посилаючись на те, що оспорювані рішення загальних зборів були прийняті з порушеннями вимог Закону України Про кооперацію , Закону України Про споживчу кооперацію та положень статуту товариства, а також прав та законних інтересів позивача - як учасника товариства, оскільки його не було повідомлено у встановленому законом порядку про час та місце проведення загальних зборів та про порядок денний останніх.

Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку (частина перша статті 80 ЦК України).

За змістом статей 85 і 86 ЦК України, статей 6 і 19-1 Закону України Про кооперацію ЖБТ «ПРОГРЕС-3» належить до непідприємницьких товариств.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Отже, процесуальний закон передбачає юрисдикцію господарського суду щодо розгляду справ, які виникають з корпоративних відносин у спорах не лише господарського товариства з його учасниками (засновниками, акціонерами, членами), але й у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, якщо такий спір пов`язаний, зокрема з діяльністю відповідної юридичної особи або припиненням діяльності такої юридичної особи.

За змістом положень статті 167 ГК України корпоративні відносини - це відносини, які виникають, змінюються та припиняються щодо права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Стаття 55 ГК України визначає господарські організації як юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані у встановленому законом порядку.

Господарською діяльністю у ГК України вважається діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Цей Кодекс розрізняє господарську діяльність, яка має на меті отримання прибутку (підприємництво) і некомерційну господарську діяльність, яка здійснюється без такої мети (стаття 3).

За способом утворення (заснування) та формування статутного капіталу стаття 63 ГК України відносить кооперативні підприємства до корпоративних, а за формою власності - до підприємств колективної власності.

Корпоративне підприємство характеризується тим, що утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об`єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства.

Підприємством колективної власності визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників) (стаття 93 ГК України).

Кооперативи як добровільні об`єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом. Господарська діяльність кооперативів повинна здійснюватися відповідно до вимог цього Кодексу, інших законодавчих актів (стаття 94 ГК України).

Вищезазначені норми ГК України кореспондуються із приписами статей 83, 85, 86 ЦК України, згідно з положеннями яких юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Непідприємницькі товариства (кооперативи, крім виробничих, об`єднання громадян тощо) та установи можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню.

Особливості створення кооперативів та ведення господарської діяльності обслуговуючими кооперативами визначається Законом України Про кооперацію , за змістом положень статей 2, 6, 9 якого кооператив є юридичною особою, державна реєстрація якого проводиться в порядку, передбаченому законом. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

Обслуговуючий кооператив - це кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу. Обслуговуючий кооператив надає послуги своїм членам, не маючи на меті одержання прибутку (стаття 2 Закону України Про кооперацію ).

Таким чином, житлово-будівельне товариство незалежно від напряму його діяльності є юридичною особою, яка здійснює некомерційну господарську діяльність з моменту державної реєстрації на підставі закону та свого статуту.

За змістом наведених норм корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності, передбачені законом і статутними документами.

Згідно з положеннями статті 12 Закону України Про кооперацію основними правами члена кооперативу є, зокрема участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов`язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.

Члени обслуговуючого кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними.

Подібні за змістом висновки у відповідних правовідносинах викладено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 24 квітня 2019 року у справі № 509/577/18 (провадження № 14-170цс19), від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/7554/18 (провадження № 12-8гс19), від 17 грудня 2019 року у справі № 904/4887/18 (провадження № 12-92гс19).

Таким чином, оскільки спір в цій справі пов`язаний з реалізацією позивачем як членом ЖБТ ПРОГРЕС-3 прав на участь в управлінні ним, тобто корпоративних прав, то розгляд цієї справи віднесений до компетенції господарського суду і спір підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства відповідно до вищезазначених вимог закону.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 09.04.2020 року у справі № 404/1536/17 (провадження № 61-17526св19) та від 22.04.2020 року у справі № 754/1297/17 (провадження № 61-38485св18).

Приймаючи рішення зі спору у справі суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог у зв`язку з недотриманням порядку скликання зборів учасників товариства в частині повідомлення позивача про проведення зборів, прийняття зборами рішень за відсутності позивача, належним чином не повідомленого про проведення загальних зборів учасників товариства, що є порушенням вимог закону та порушує права позивача, як учасника кооперативу на участь в управлінні справами кооперативу.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками місцевого суду, з огляду на таке.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Ця норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 16 ЦК України).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання чи оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.

З огляду на положення статті 4 ГПК України, і статей 15, 16 ЦК України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Отже, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем у даному випадку обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачами з урахуванням належно обраного способу судового захисту.

За змістом положень процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Як роз`яснив Конституційний Суд України у рішенні від 01.12.2004 № 18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес), поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається у частині 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям права має один і той же зміст.

Водночас, у Рішенні Конституційного Суду України надано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес" як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовленого загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкованого у суб`єктивному праві простого легітимного дозволу, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Тобто інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині зазначеного Рішення Конституційного Суду України.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який одночасно становить спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу (ч. 2 ст. 45 ГПК України).

При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб (наведену правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19).

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові (наведену правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 24.12.2019 у справі №902/377/19).

Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що 04.11.2016 року ОСОБА_2 звернувся до правління ЖБТ ПРОГРЕС-3 з заявою, в якій у зв`язку з поверненням усіх сплачених ним коштів в сумі 639 250 грн. за договором с ЖБТ ПРОГРЕС-3 № 39/67-ІІ від 07 листопада 2003 року виклав прохання виключити його зі складу учасників товариства ПРОГРЕС-3 та повідомив, що ніяких інших заяв чи претензій до ЖБТ ПРОГРЕС-3 не має.

05.11.2016 року за результатами розгляду цієї заяви правлінням ЖБТ ПРОГРЕС-3 було прийнято рішення виключити за власним бажанням (на підставі заяви) ОСОБА_2 із членів ЖБТ ПРОГРЕС-3 . Як вбачається зі змісту п.п. 5.2, 6.2 статуту Товариства, затвердження цього рішення правління загальними зборами членів товариства, не вимагається.

За змістом п. 10 ч. 4 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та п. 5.2 статуту ЖБТ ПРОГРЕС-3 повідомлення про вихід учасника ЖБТ - фізичної особи має бути оформлено у вигляді заяви про вихід із товариства. При цьому, ані Законом України Про кооперацію , ані статутом ЖБТ ПРОГРЕС-3 нотаріальне засвідчення справжності підпису на заяві про вихід з непідприємницького товариства, не вимагається.

Колегія суддів зазначає, що вихід засновника (учасника) з такого товариства є безумовним суб`єктивним правом учасника. При цьому товариство є суб`єктом лише пасивного обов`язку не перешкоджати реалізації цього права. Реалізація права на вільний вихід з товариства шляхом подачі відповідної заяви учасником є одностороннім правочином, від якого учасник може відмовитися, зокрема шляхом подачі відповідної заяви про відкликання заяви про вихід.

Вихід зі складу учасників товариства не пов`язується ані з рішенням зборів учасників, ані з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв`язку з цим моментом виходу учасника з непідприємницького товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв`язку. Наведений висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 02.10.2019 у справі №127/16567/17.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що подана позивачем заява про виключення його зі складу учасників Товариства, за відсутності доказів її відкликання, свідчать про наявність волевиявлення позивача на припинення корпоративних відносин у Товаристві. Оскільки позивач вийшов зі складу учасників Товариства 04.11.2016 року відповідно до підписаної ним і поданої до правління ЖБТ заяви, то прийняті на загальних зборах учасників ЖБТ ПРОГРЕСС-3 від 05.12.2016 рішення не порушують його корпоративних прав.

Встановлені апеляційним судом факти звернення до правління Товариства з заявою про виключення зі складу учасників товариства та прийняття правлінням за наслідками її розгляду відповідного рішення про виключення позивача із членів ЖБТ ПРОГРЕС-3 за власним бажанням, позивач належними доказами не спростував.

Твердження представника позивача в засіданні суду про те, що позивач писав правлінню лише розписку про отримання коштів, об`єктивно нічим не підтверджено та спростовується змістом самої заяви від 04.11.2016р.

При цьому, закон не пов`язує момент виникнення права участі у житлово-будівельному товаристві чи припинення членства у ньому з моментом державної реєстрації відповідних змін у складі учасників товариства. Водночас згідно з положеннями ст. 9 Закону України Про кооперацію та ст. 89 ЦК України відомості про зміни у складі учасників товариства підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру. Правові наслідки наявності або відсутності відповідних відомостей у Єдиному державному реєстрі визначено статтею 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Якщо товариство після прийняття рішення про внесення змін до установчих документів (зміна складу учасників) не повідомило орган, що здійснює реєстрацію, для внесення необхідних змін до Єдиного державного реєстру, новий чи колишній учасник має право звернутися до господарського суду з позовом про зобов`язання товариства вчинити дії щодо державної реєстрації змін в установчих документах товариства у зв`язку зі зміною у складі учасників товариства на підставі статті 7 Закону України "Про господарські товариства".

Наведеним спростовується помилкове твердження представника позивача в судовому засіданні про зворотне, з посиланням на відомості, що містяться у безкоштовному запиті.

Колегія суддів також враховує, що за змістом ст. 8 Закону України Про кооперацію статут кооперативу повинен містити відомості, зокрема, щодо складу його засновників, умови і порядок вступу до кооперативу та виходу чи виключення з нього.

Водночас, у жодній з редакцій статуту житлово-будівельного товариства ПРОГРЕС-3 (зареєстрованих уповноваженим органом 02.11.1990, 23.08.1994, 14.12.2001), що містяться в матеріалах реєстраційної справи щодо юридичної особи ЖБК ПРОГРЕС-3 , відсутні будь-які відомості щодо складу його засновників та учасників.

Статтею 13 Закону України Про кооперацію передбачено, що членство в кооперативі припиняється у разі, зокрема, добровільного виходу з нього.

Таким чином, відповідно до положень п. 5.2 статуту ЖБТ ПРОГРЕС-3 з 05.11.2016 року позивач разом зі статусом члена товариства втратив й усі відповідні права, передбачені законодавством та статутом, у тому числі право на участь в управлінні товариством з правом голосу на його загальних зборах та приймати участь у загальних зборах членів товариства, а в ЖБТ ПРОГРЕС-3 були відсутні законні підстави та обов`язок повідомляти позивача у встановленому законом порядку про час та місце проведення загальних зборів та про порядок денний останніх, що, відповідно, свідчить про те, що на момент проведення оспорюваних загальних зборів членів ЖБТ ПРОГРЕС-3 від 05.12.2016 права та охоронювані законом інтереси позивача не були і не могли бути порушеними прийнятими на цих зборах рішеннями.

Отже, уявлення позивача про невідповідність оспорюваного ним рішення загальних зборів членів ЖБТ ПРОГРЕС-3 нормам чинного законодавства та статуту товариства за відсутності при цьому порушень прав та інтересів позивача, не є підставою для визнання такого рішення недійсним в судовому порядку, оскільки відповідно до ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів завданням суду є саме захист порушених або оспорюваних прав та інтересів особи.

Крім того, як вбачається з протоколу загальних зборів членів ЖБТ ПРОГРЕС-3 № 1/16 від 05.12.2016, на цих зборах були присутні 78 членів ЖБТ ПРОГРЕС-3 , із загальної кількості - 78 членів, що становить 100 % голосів, у зв`язку з чим, згідно статуту товариства та чинного законодавства - загальні збори членів ЖБТ «ПРОГРЕС-3» є правомочними. Присутність вказаної кількості осіб на спірних зборах підтверджується реєстром учасників загальних зборів ЖБТ ПРОГРЕС-3 від 05.12.2016 з особистими підписами учасників, списком членів ЖБТ ПРОГРЕС-3 станом на 05.11.2016, що є додатком до протоколу засідання правління від 05.11.2016, доданими ОСОБА_1 до своєї апеляційної скарги, чим спростовується безпідставне твердження третьої особи про зворотне.

Як вбачається з матеріалів справи, розгляд даної справи був проведений судом першої інстанції за відсутності в судовому засіданні 16.04.2020 відповідачки ОСОБА_1 , оскільки жодну із судових ухвал як про відкриття провадження у даній справі, так і про призначення справи до розгляду, про відкладення розгляду справи, надісланих відповідачці за адресою зазначеною позивачем у позовній заяві, підприємством поштового зв`язку не було вручено відповідачці з посиланням на якісь інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення . Будь-які дані, які б спростовували доводи відповідачки про те, що вона не була повідомлена належним чином про день, час і місце судового засідання, в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, відповідачка не будучи обізнаною про наявність у господарському суді Одеської області даного судового провадження, позбавлена була з причин, що об`єктивно не залежали від неї можливості сформулювати власну правову позицію щодо пред`явленого до неї позову, подати суду обґрунтовані заперечення проти позову та докази на їх підтвердження. А тому, відповідно до ст. 269 ГПК України додані ОСОБА_1 до своєї апеляційної скарги додаткові докази, а саме: копію заяви ОСОБА_2 від 04.11.2016, копію протоколу засідання правління ЖБТ ПРОГРЕС-3 від 05.11.2016, копію списку членів ЖБТ ПРОГРЕС-3 станом на 05.11.2016, копію рішення Одеської міської ради від 16.12.2015 № 37-VІІ, копію реєстру учасників загальних зборів ЖБТ ПРОГРЕС-3 від 05.12.2016, які мають значення для правильного вирішення даного спору, прийнято судом апеляційної інстанції та залучено до матеріалів справи з метою забезпечення принципів рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності сторін.

Вимога щодо скасування реєстраційної дії - реєстраційного запису № 15561110006033361 від 01.03.2017 про припинення Житлово-будівельного товариства «ПРОГРЕС-3» за рішенням засновників, щодо достовірності яких виник корпоративний спір, має похідний характер від корпоративного спору та залежить від наявності самого порушеного права, яке підлягає захисту в ефективний спосіб. Наведений висновок відповідає правовій позиції, викладеній Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 04.09.2018 у справі №904/5857/17.

Отже, для визнання протиправною та скасування спірної реєстраційної дії щодо припинення ЖБТ «ПРОГРЕС-3» позивач мав довести наявність порушення такою дією його корпоративних прав у розумінні статті 167 Господарського кодексу України, які підлягають захисту господарським судом у межах розгляду корпоративного спору.

Зважаючи на те, що під час розгляду справи судом апеляційної інстанції позивач не довів обставини порушення його прав (охоронюваних законом інтересів) спірним рішенням, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в цій частині.

При цьому колегія суддів враховує, що відповідачем у спорах про визнання недійсним рішення загальних зборів та інших керівних органів юридичної особи виступає сама юридична особа, а у спорах про скасування реєстраційної дії - державного реєстраційного запису - орган у сфері державної реєстрації. Позивачем у позовній заяві не зазначено та не обґрунтовано, чому саме відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , обрані головою і секретарем оспорюваних загальних зборів відповідно, та ОСОБА_1 , як колишній керівник товариства, повинні відповідати за його позовом. Не зміг цього пояснити і представник позивача в засіданні апеляційного суду. А тому заявлені позивачем позовні вимоги помилково звернені до вказаних осіб як відповідачів, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Стосовно доводів третьої особи, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів зазначає, що ОСОБА_5 , яка вважає, що її права та законні інтереси порушені у зв`язку з прийняттям загальними зборами членів ЖБТ ПРОГРЕС-3 рішення про припинення Товариства шляхом ліквідації, оформленого протоколом № 1/16 від 05.12.2016, не позбавлена можливості реалізувати належне їй право на судовий захист шляхом звернення до суду з самостійним позовом.

Таким чином, дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши наявні у справі докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, колегія суддів приходить до висновку, що заявлені ОСОБА_2 позовні вимоги є необґрунтованими, а відтак задоволенню не підлягають, а протилежний висновок місцевого суду не ґрунтується на належних доказах та є помилковим.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржуване рішення про задоволення позовних вимог місцевий господарський суд надав невірну юридичну оцінку обставинам справи, неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим зазначене рішення підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Згідно з ст. ст. 123, 129 ГПК України за рахунок позивача відповідачеві підлягають відшкодуванню витрати зі сплати судового збору за подання і розгляд апеляційної скарги в сумі 3153 грн.

Керуючись ст.ст. 253, 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 16 квітня 2020 року у справі № 916/3600/19 скасувати.

У задоволенні позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 )судові витрати в сумі 3153 грн.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 19.10.2020р.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Богатир К.В.

Філінюк І.Г.