Постанова

від 16.10.2020 по справі 923/20/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2020 року м. ОдесаСправа № 923/20/20 Південно -західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Будішевської Л.О., Поліщук Л.В.,

при секретарі судового засідання Земляк А.В.,

за участю представників:

від Державної екологічної інспекції у Херсонській області - Драгунов А.І.,

від Великоолександрівського підприємства "Комсервіс" - Головко І.В.,

розглянувши апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Херсонській області

на рішення Господарського суду Херсонської області від 31.03.2020, прийняте суддею Закуріним М.К., м. Херсон, повний текст складено 01.04.2020,

у справі №923/20/20

за позовом: Державної екологічної інспекції у Херсонській області

до відповідача: Великоолександрівського підприємства "Комсервіс"

про стягнення 247 295,31 грн

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2019 р. Державна екологічна інспекція у Херсонській області звернулася з позовом до Великоолександрівського підприємства "Комсервіс", в якому просила стягнути з відповідача 247295,31 грн заподіяних державі збитків та перерахувати вказану суму грошових коштів до фонду охорони навколишнього природного середовища на р/р UA388999980000033110331021064, ККД 24062100, ЄДРПОУ 37920296 в УК у Великоолександрівському районі/смт. Велика Олександрівка/24062100.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, порушуючи приписи природоохоронного законодавства України, у період з 22.02.2017 по 05.02.2018 здійснював водокористування за відсутності спеціального дозволу на користування надрами, чим завдав державі збитки в розмірі 247295,31 грн.

За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 08.01.2020 відкрито провадження у справі №923/20/20.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 31.03.2020 у справі №923/20/20 (суддя Закурін М.К.) у задоволенні позову відмовлено.

Судове рішення мотивоване тим, що в актах перевірок дотримання вимог природоохоронного законодавства позивачем не вказана інформація, необхідна для здійснення розрахунку розміру збитків, зокрема, періоду наявного порушення та об`ємів використаної води за такий період, а відтак, з огляду на те, що вказані відомості ґрунтуються виключно на довідці відповідача, наданій останнім до Державної екологічної інспекції у Херсонській області вже після проведення перевірок, нарахування збитків безпідставно проведено з урахуванням вихідних даних, які не встановлені у передбаченому законом порядку за результатами перевірок. Крім того, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність у відповідача потреби на отримання спеціального дозволу на користування надрами, адже станом на час здійснення розрахунку збитків останній був землекористувачем земельних ділянок, на яких розміщені артезіанські свердловини, при цьому об`єм водозабору з них не перевищував 300 куб.м на добу.

Не погодившись з ухваленим рішенням, Державна екологічна інспекція у Херсонській області звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Херсонської області від 31.03.2020 у справі №923/20/20 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник наголошує на тому, що форма складеного за результатами перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства акту є уніфікованою та не передбачає зазначення вихідних даних, необхідних для здійснення розрахунку розміру відшкодування збитків, натомість фіксує сам факт порушення відповідачем природоохоронного законодавства. Крім того, апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що місцевий господарський суд безпідставно застосував до спірних правовідносин приписи частини першої статті 23 Кодексу України про надра, оскільки державну реєстрацію за відповідачем права постійного користування земельними ділянками, на яких розміщені артезіанські свердловини, було проведено лише 16.03.2018, у той час як період здійснення Великоолександрівським підприємством "Комсервіс" водокористування за відсутності спеціального дозволу на користування надрами, з урахуванням якого проведено розрахунок збитків, становить 22.02.2017-05.02.2018.

У відзиві на апеляційну скаргу №50 від 28.08.2020 (вх.№2469/20/Д1 від 31.08.2020) Великоолександрівське підприємство "Комсервіс" зазначає про її безпідставність та необґрунтованість, просить залишити скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін. Зокрема, відповідач посилається на те, що станом на час здійснення розрахунку збитків останній був землекористувачем земельних ділянок, на яких розміщені артезіанські свердловини, при цьому об`єм водозабору з них не перевищує 300 куб.м на добу, що свідчить про відсутність необхідності в отриманні спеціального дозволу на користування надрами. Водночас відповідач зауважує на відсутності в складених позивачем актах перевірок дотримання вимог природоохоронного законодавства інформації щодо періоду порушення та обсягів використаної води.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Будішевської Л.О., Поліщук Л.В. від 17.08.2020 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження та в подальшому ухвалою суду від 02.09.2020 справу №923/20/20 призначено до розгляду на 30.09.2020 о 10:00.

З метою повного та всебічного розгляду апеляційної скарги з забезпеченням принципу змагальності та надання учасникам справи необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи, а також правильного застосування законодавства Південно-західним апеляційним господарським судом у судовому засіданні 30.09.2020 було оголошено перерву до 15:00 год 16.10.2020 шляхом постановлення протокольної ухвали.

У судовому засіданні 16.10.2020, проведеному в режимі відеоконференції, представник Державної екологічної інспекції у Херсонській області апеляційну скаргу підтримав, представник Великоолександрівського підприємства "Комсервіс" висловив заперечення проти її задоволення.

За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Херсонської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, Великоолександрівське підприємство "Комсервіс" надає послуги з централізованого водопостачання та водовідведення населенню смт. Велика Олександрівка та с. Твердомедове Херсонської області. Водопостачання здійснюється відповідачем, на баланс якого для користування та обслуговування передано зовнішню водопровідну мережу, з 18 обладнаних водолічильниками артезіанських свердловин, з яких 11 свердловин, що утворюють один локальний водозабір, розташовані за межами смт. Велика Олександрівка на відстані близько 10 км, а решта - в різних місцях населених пунктів Великоолександрівської селищної ради.

На підставі наказу Державної екологічної інспекції у Херсонській області №293 від 16.01.2017 та направлення №290 від 16.01.2017 позивачем у період з 21.02.2017 по 24.02.2017 було проведено планову перевірку дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства, за результатами якої складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами №02-11/32.

У даному акті зафіксовано, зокрема, факти відсутності у Великоолександрівського підприємства "Комсервіс" спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами) та неоформлення останнім правовстановлюючих документів на право користування земельними ділянками під артезіанськими свердловинами, каналізаційно-насосною станцією та ставками-накопичувачами.

З метою усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час проведення вищезазначеної перевірки, Державною екологічною інспекцією у Херсонській області винесено припис №02-12/27 від 27.02.2017, яким відповідача зобов`язано, зокрема, отримати спеціальний дозвіл на користування надрами (підземними водами) та оформити правовстановлюючі документи на право користування земельними ділянками під артезіанськими свердловинами, каналізаційно-насосною станцією та ставками-накопичувачами.

В подальшому на підставі наказу Державної екологічної інспекції у Херсонській області №101 від 05.02.2018 та направлення №88 від 05.02.2018 позивачем у період з 05.02.2018 по 06.02.2018 було проведено позапланову перевірку додержання відповідачем вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, за результатами якої складено відповідний акт №02-11/88/18.

У вищенаведеному акті зазначено про те, що вимоги припису №02-12/27 від 27.02.2017 щодо необхідності отримання спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами) та оформлення правовстановлюючих документів на право користування земельними ділянками під артезіанськими свердловинами, каналізаційно-насосною станцією та ставками-накопичувачами відповідачем не виконані.

За результатами зазначеної позапланової перевірки позивачем також видано припис №02-11/88/18 від 08.02.2018, яким відповідача повторно зобов`язано, зокрема, отримати спеціальний дозвіл на користування надрами (підземними водами) та оформити правовстановлюючі документи на право користування земельними ділянками під артезіанськими свердловинами, каналізаційно-насосною станцією та ставками-накопичувачами.

Відповідно до адресованої позивачу довідки Великоолександрівського підприємства "Комсервіс" №26 від 19.03.2018 кількість забраної відповідачем підземної води за період 22.02.2017-05.02.2018 склала 189042,01 куб.м.

В подальшому на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №389 від 20.07.2009, позивачем здійснено розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (спеціального дозволу на користування надрами), розмір яких становить 247295,31 грн.

У квітні 2018 року Державна екологічна інспекція у Херсонській області звернулася до відповідача з претензією про відшкодування 247295,31 грн збитків, заподіяних державі порушенням законодавства про надра. Дана претензія залишена Великоолександрівським підприємством "Комсервіс" без задоволення.

З матеріалів справи також вбачається, що 25.05.2017 Великоолександрівською селищною радою було прийнято низку рішень, зокрема:

-рішення №455, яким надано дозвіл Великоолександрівській селищній раді на розробку технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки орієнтовною площею 0,041 га, на якій розміщена артезіанська свердловина №3-112, а також зона санітарної охорони, розташованої за адресою: смт. Велика Олександрівка, вул. Садова, б/н, для водопостачання;

-рішення №456, яким надано дозвіл Великоолександрівській селищній раді на розробку технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки орієнтовною площею 0,033 га, на якій розміщена артезіанська свердловина №3-111, а також зона санітарної охорони, розташованої за адресою: смт. Велика Олександрівка, вул. Соборна, б/н, для водопостачання;

-рішення №457, яким надано дозвіл Великоолександрівській селищній раді на розробку технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки орієнтовною площею 0,30 га, на якій розміщені артезіанські свердловини №3-134 та №3-135, а також зона санітарної охорони, розташованої за адресою: смт. Велика Олександрівка, вул. Ярмаркова, б/н, для водопостачання;

-рішення №458, яким надано дозвіл Великоолександрівській селищній раді на розробку технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки орієнтовною площею 0,09 га, на якій розміщена артезіанська свердловина №3-250, а також зона санітарної охорони, розташованої за адресою: смт. Велика Олександрівка, пров. Молодіжний, б/н, для водопостачання;

-рішення №459, яким надано дозвіл Великоолександрівській селищній раді на розробку технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки орієнтовною площею 0,09 га, на якій розміщена артезіанська свердловина №3-255, а також зона санітарної охорони, розташованої за адресою: смт. Велика Олександрівка, вул. Щаслива, б/н, для водопостачання;

-рішення №460, яким надано дозвіл Великоолександрівській селищній раді на розробку технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки орієнтовною площею 0,018 га, на якій розміщена артезіанська свердловина №3-244, а також зона санітарної охорони, розташованої за адресою: с. Твердомедове, вул. Урожайна, б/н, для водопостачання.

Рішенням Великоолександрівської селищної ради №592 від 09.11.2017 передано із земель комунальної власності в постійне користування Великоолександрівському підприємству "Комсервіс" земельні ділянки загальною площею 0,5624 га, розташовані в межах населених пунктів Великоолександрівської селищної ради, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд технічної інфраструктури (зокрема, збирання, очищення та розподілення води), а саме: земельну ділянку площею 0,0320 га по вул. Соборній, б/н (кадастровий номер: 6520955100:01:001:0409); земельну ділянку площею 0,0409 га по вул. Садовій, б/н (кадастровий номер: 6520955100:01:001:0410); земельну ділянку площею 0,09 га по пров. Молодіжному, б/н (кадастровий номер: 6520955100:01:001:0403); земельну ділянку площею 0,0173 га по вул. Урожайній, б/н (кадастровий номер: 6520955100:02:001:0027); земельну ділянку площею 0,2922 га по вул. Ярмарковій, б/н (кадастровий номер: 6520955100:01:001:0402); земельну ділянку площею 0,09 га по вул. Щасливій, б/н (кадастровий номер: 6520955100:01:165:0001).

16.03.2018 державним реєстратором сектору з питань державної реєстрації Великоолександрівської районної державної адміністрації Херсонської області Заіченко А.Т. проведено державну реєстрацію права постійного користування Великоолександрівським підприємством "Комсервіс" вищезазначеними земельними ділянками, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №117887348 від 21.03.2018, №117910704 від 21.03.2018, №117921133 від 21.03.2018, №117930812 від 21.03.2018 та №117901663 від 21.03.2018.

Предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача 247295,31 грн збитків, заподіяних державі порушенням законодавства про надра.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що нарахування збитків безпідставно проведено позивачем з урахуванням вихідних даних, які не встановлені у передбаченому законом порядку за результатами перевірок. Крім того, суд першої інстанції послався на відсутність у відповідача потреби на отримання спеціального дозволу на користування надрами, адже станом на час здійснення розрахунку збитків останній був землекористувачем земельних ділянок, на яких розміщені артезіанські свердловини, при цьому об`єм водозабору з них не перевищував 300 куб.м на добу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Отже, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Частиною першою статті 149, статтею 151 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Суб`єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

За умовами статей 16, 19, 21 Кодексу України про надра користування надрами, у тому числі для видобування підземних прісних вод, здійснюється на підставі спеціального дозволу на користування надрами.

В силу статті 16 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" забезпечення споживачів питної води централізованим питним водопостачанням, а також за допомогою пунктів розливу питної води (в тому числі пересувних) або фасованою питною водою здійснюють підприємства питного водопостачання. Підприємство питного водопостачання провадить свою діяльність, зокрема, на підставі дозволу на користування надрами (у разі використання підземних вод).

Згідно зі статтею 56 Кодексу України про надра однією із основних вимог в галузі охорони надр є додержання встановленого законодавством порядку надання надр у користування і недопущення самовільного користування надрами.

Статтями 65 та 67 Кодексу України про надра унормовано, що порушення законодавства про надра тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову і кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення законодавства про надра несуть особи, зокрема, винні у самовільному користуванні надрами. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень законодавства про надра, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають, зокрема, відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища (стаття 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища")

Відповідно до приписів статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

За умовами статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов`язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди. Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов`язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання.

Колегія суддів враховує, що відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

При цьому у вирішенні спорів про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, слід виходити з презумпції вини правопорушника, тобто на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки відповідача та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою, в свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Відсутність хоча б одного із зазначених елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

Порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, зокрема, у разі самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води) встановлений Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №389 від 20.07.2009 (далі - Методика).

В силу пункту 9.1 Методики розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів, здійснюється за формулою: Зсам = 5 х W х Тар (грн), де W - об`єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів, куб.м; Тар - розмір, аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання води, встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення (для поверхневих, підземних, шахтних, кар`єрних та дренажних вод - грн/100 куб.м, води для потреб гідроенергетики та рибництва - грн/10000 куб.м, води, яка входить до складу напоїв, - грн/куб.м). Для води з лиманів Тар аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання поверхневих вод для показника "Інші водні об`єкти", встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення.

Згідно з пунктом 9.2 Методики фактичний об`єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки фізичної особи - підприємця або юридичної особи за підписом керівництва, завіреної печаткою (за наявності).

Отже, належним доказом фактичного споживання води для юридичної особи є довідка, складена за підписом керівництва такої юридичної особи та засвідчена печаткою юридичної особи.

Аналогічний правовий висновок Верховного Суду викладено в постанові від 20.11.2018 у справі №910/21840/17.

Суд апеляційної інстанції враховує, що розрахунок розміру відшкодування збитків позивачем виконано з урахуванням вимог пунктів 9.1, 9.2 Методики на підставі довідки Великоолександрівського підприємства "Комсервіс" №26 від 19.03.2018, відповідно до якої кількість забраної відповідачем підземної води за період 22.02.2017-05.02.2018 склала 189042,01 куб.м.

За таких обставин, Південно-західний апеляційний господарський суд не погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що нарахування збитків проведено позивачем з урахуванням вихідних даних, які не встановлені у передбаченому законом порядку за результатами перевірок, адже складений за результатами перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства акт фіксує сам факт порушення природоохоронного законодавства, при цьому форма останнього є уніфікованою та не передбачає зазначення вихідних даних, необхідних для здійснення в подальшому розрахунку розміру відшкодування збитків.

Колегія суддів зауважує, що Кодексом України про надра визначено випадки, за яких господарюючі суб`єкти мають право видобувати підземні води без спеціального дозволу (стаття 21 Кодексу України про надра).

Зокрема, відповідно до частини першої статті 23 Кодексу України про надра землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, а також підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Таким чином, у випадку, якщо судами буде встановлено, що відповідач є суб`єктом, діяльність якого підпадає під дію положень статті 23 Кодексу України про надра, а обсяг видобування підземних вод з кожного із водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу, то в такому випадку відповідач підлягає звільненню від відповідальності, визначеної позивачем на підставі акта перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства.

Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 20.11.2018 у справі №910/21840/17.

Право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають, зокрема, підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності (частина перша, пункт а) частини другої статті 92 Земельного кодексу України).

В силу частини п`ятої статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

З матеріалів справи та пояснень представника відповідача, наданих останнім у судових засіданнях в суді апеляційної інстанції, вбачається, що Великоолександрівське підприємство "Комсервіс", що є комунальним підприємством, основним видом діяльності якого є забір та постачання води, основна кількість якої розподіляється між населенням та бюджетними організаціями (школами, дитсадками, лікарнею тощо), тобто є необхідною для забезпечення функціонування зазначених установ та життєдіяльності населення, завчасно у передбаченому законодавством порядку звернулося до Великоолександрівської селищної ради для вирішення питання про набуття права постійного землекористування земельними ділянками для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд технічної інфраструктури, у тому числі артезіанських свердловин, між тим затримка в оформленні землекористування, яке передбачає попереднє проведення комплексу необхідних процедур (зокрема, інвентаризацію земельних ділянок, надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою шляхом прийняття органом місцевого самоврядування відповідних рішень, власне розробка такої технічної документації, формування земельних ділянок в якості об`єкта цивільних прав шляхом присвоєння їм кадастрових номерів, затвердження відповідними рішення технічної документації із землеустрою тощо), сталася не з вини відповідача, який об`єктивно не міг впливати на прискорення вирішення вказаного питання органом місцевого самоврядування, органом Держгеокадастру, суб`єктом державної реєстрації речових прав тощо. Вищезазначене зумовило проведення державної реєстрації права постійного користування Великоолександрівським підприємством "Комсервіс" відповідними земельними ділянками лише 16.03.2018.

За таких обставин, беручи до уваги відсутність вини відповідача у затримці при вирішенні питання щодо оформлення постійного землекористування земельними ділянками, на яких розміщені артезіанські свердловини, а також враховуючи, що об`єм водозабору з них не перевищував 300 кубічних метрів на добу, Південно-західний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у Великоолександрівського підприємства "Комсервіс" потреби в отриманні спеціального дозволу на користування надрами, що спростовує факт самовільного користування останнім надрами та, як наслідок, свідчить про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позову у даній справі.

За умовами статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об`єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із чим дійшов правильного висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.

Доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції; твердження апелянта про порушення Господарським судом Херсонської області норм права при ухваленні рішення від 31.03.2020 не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового акту колегія суддів не вбачає.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Херсонській області залишити без задоволення, рішення Господарського суду Херсонської області від 31.03.2020 у справі №923/20/20 - без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Державну екологічну інспекцію у Херсонській області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 19.10.2020.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя Л.О. Будішевська

Суддя Л.В. Поліщук