Постанова

від 05.10.2020 по справі 910/12041/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2020 р. Справа№ 910/12041/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Зубець Л.П.

Мартюк А.І.

при секретарі судового засідання Позюбан А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" (правонаступник - Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Кантієро ) на рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2020

у справі № 910/12041/19 (суддя Привалов А.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" (правонаступник - Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Кантієро )

до Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма Інтар

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову на стороні відповідача - Приватного підприємства "АСТРАСТАРПЛЮС".

про застосування наслідків нікчемного правочину

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Банк Київська Русь звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма Інтар про застосування наслідків нікчемного правочину.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки в силу приписів ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Закон № 4452-VI) правочин з погашення заборгованості відповідача перед позивачем за кредитними договорами є нікчемним, то підлягають застосуванню наслідки нікчемного правочину. А саме, позивач просив визнати за ПАТ Банк Київська Русь право іпотеки, яке виникло на підставі договору іпотеки від 30.12.2009, укладеного між банком та відповідачем, права за якими було припинено у зв`язку з вчиненням нікчемного правочину.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.02.2020 року у справі № 910/12041/19 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд з посиланням на приписи ст. 38 Закону № 4452-VI, ст. ст. 564, 575, 626, 627 ЦК України та у зв`язку із недоведенням позивачем обставин нікчемності спірного правочину, дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог. Крім того, з огляду на відсутність підстав для задоволення позову відмовив у застосуванні наслідків спливу строків позовної давності, про які заявлено відповідачем у даній справі.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ПАТ Банк Київська Русь звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2020 року у справі № 910/12041/19 та ухвалити нове, яким задовольнити у повному обсязі позовні вимоги.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що викладені в оскаржуваному рішенні висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, а також рішення прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права. Так, апелянт стверджує, що банк не проводив будь-якої реєстрації обтяжень до моменту звернення стягнення на майно. Тобто банком не було дотримано визначеного ст. 27 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень порядку звернення стягнення на майно - цінні папери, що на переконання позивача, є свідченням наявності пов`язаності посадових осіб боржника та банку. Також апелянт вважає необґрунтованими висновки суду про недоведення позивачем факту пов`язаності осіб банку і боржника, оскільки ним було надано докази, з яких вбачається перебування на керівних посадах банку та боржника одних і тих же осіб. За доводами апелянта, суд першої інстанції в своєму рішенні не надав жодної оцінки доводам позивача стосовно того, що станом на час звернення стягнення на предмет застави (цінні папери), банк у відповідності до договору про надання стабілізаційного кредиту № 03 від 04.03.2014 та п. 1.7 Положення про надання Національним банком України стабілізаційних кредитів банкам України, затвердженого постановою Національного банку України № 327 від 13.07.2010, не мав права придбавати цінні папери.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.04.2020, справа № 910/12041/19 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Мартюк А.І., Зубець Л.П.

У зв`язку з перебування судді Зубець Л.П., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), на лікарняному, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.04.2020, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Мартюк А.І., Калатай Н.Ф.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2020, справу № 910/12041/19 прийнято до провадження визначеним складом суду, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ Банк Київська Русь на рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2020 року у справі № 910/12041/19, запропоновано учасникам справи надати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2020 розгляд справи призначено на 10.06.2020.

Від ПП Виробничо-комерційна фірма Інтар надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2020 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заперечуючи проти доводів апелянта, відповідач зазначає, що оскаржуване рішення прийнято на підставі повного, всебічного та об`єктивного з`ясування усіх обставин справи з вірним застосуванням норм матеріального, процесуального права. Так, відповідач зазначає, що банк безпідставно та незаконно поновив на своєму балансі заборгованість відповідача за кредитними договорами, оскільки банк 08.08.2014 задовольнив свої вимоги в повному обсязі шляхом звернення стягнення на майно - цінні папери. Щодо аргументації доводів апелянта про нікчемність правочину відповідач зазначає, що банк звернув стягнення на цінні папери в сумі, яка відповідала ринковій вартості акцій - біржовому курсу, та яка відповідає загальнодоступній інформації, розміщеної на сайті Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку України. Також відповідач зазначає, що апелянт належними засобами доказування не довів обставин пов`язаності посадових осіб банку та боржника саме на час вчинення правочину із зарахуванням заборгованості боржника за рахунок вартості майна, оприбуткованого на балансі банку на підставі договорів застави. Крім того, відповідач вказує, що апелянтом не надано доказів того, що на час звернення стягнення на цінні папери були чинними умови договору про надання стабілізаційного кредиту № 03 від 04.03.2014, оскільки згідно умов останнього кінцевим строком повернення кредиту є 30.04.2014, а погашення заборгованості відбулось 08.08.2014. На думку відповідача, обмеження щодо придбання цінних паперів у будь-якому випадку не включає в себе можливість звернення банком стягнення на цінні папери як предмет застави.

Враховуючи перебування головуючої судді Алданової С.О. на лікарняному, судове засідання, призначене на 10.06.2020, не відбулось.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2020 розгляд справи призначено на 02.07.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2020 розгляд справи відкладено на 17.08.2020.

Склад суду, що здійснював розгляд даної справи, неодноразово змінювався.

У зв`язку з перебуванням суддів Калатай Н.Ф., Гаврилюка О.М., які входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем у відпустці, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.08.2020, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: Алданова С.О (головуючий), Мартюк А.І., Зубець Л.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2020 справу №910/12041/19 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2020 прийнято до провадження у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду: Алданова С.О. (головуючий), Мартюк А.І., Зубець Л.П.

Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2020 та від 31.08.2020 розгляд справи відкладався на 31.08.2020 та 05.10.2020, відповідно.

10.09.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Кантієро надійшла заява про заміну сторони правонаступником, в якій товариство просить у зв`язку з укладенням договорів відступлення права вимоги за кредитними та іпотечними договорами, що стосуються предмету позову у даній справі, замінити позивача - ПАТ Банк Київська Русь на його правонаступника - ТОВ Фінансова компанія Кантієро .

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2020 замінено позивача - Публічне акціонерне товариство Банк Київська Русь на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Кантієро у справі № 910/12041/19.

При цьому, апеляційна інстанція звертає увагу на те, що усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив.

В судове засідання 05.10.2020 представники позивача та третьої особи не з`явились, про час та місце судового розгляду даної справи учасники справи належним чином повідомлені, про що свідчить долучене до матеріалів справи повідомлення про вручення поштового відправлення, за яким третьою особою отримано ухвалу суду 08.09.2020. Подання ТОВ Фінансова компанія Кантієро заяви про заміну правонаступником є свідченням обізнаності останнього про перегляд справи в апеляційному порядку.

При цьому, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвали Північного апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження, про призначення та відкладення розгляду справи оприлюднювались у Єдиному державному реєстрі судових рішень (http://www.reyestr.court.gov.ua), тобто усі учасники справи користуючись відкритим безоплатним цілодобовим доступом до реєстру мали можливість ознайомитися зі змістом вказаних ухвал.

За змістом § 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України" обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.

Разом з цим, застосовуючи згідно з ч. 1 ст. 4 ГПК України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989) (аналогічне застосування прецедентної практики Європейського суду з прав людини викладено в ухвалах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.09.2019 у справі № 908/98/18; від 13.09.2019 у справі № 904/4105/18).

За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на рішення суду, враховуючи те, що явка представників сторін та третьої особи судом обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасників справи, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників позивача та третьої особи, які є належним чином повідомлені про судовий розгляд справи апеляційним господарським судом.

Представник відповідача в судовому засіданні 05.10.2020 заперечив проти доводів апелянта та просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення присутнього представника відповідача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, 24.12.2009 між ПАТ Банк Київська Русь (банк за договором, позивач у справі) та ПП Виробничо-комерційна фірма Інтар (позичальник за договором, відповідач у справі) укладено кредитний договір № 61901-20/9-1 (далі - кредитний договір), відповідно до умов якого ПП Виробничо-комерційна фірма Інтар взяло на себе зобов`язання повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами у розмірі, зазначеному в цьому договорі.

В забезпечення виконання зобов`язань ПП Виробничо-комерційна фірма Інтар за цим договором, між ним та банком 30.12.2009 укладено договір іпотеки (далі - договір іпотеки), зареєстрований в реєстрі за №20336, відповідно до якого в іпотеку було передано нежитлову будівлю (банк), загальною площею 692,9 кв. м, що розташована за адресою: Одеська область, місто Іллічівськ, вулиця Леніна, будинок 28-Б/1.

Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на підставі договору № 12268 від 14.11.2008, посвідченого приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу Одеської області. Земельна ділянка, на якій розташований предмет іпотеки перебуває в користуванні іпотекодавця згідно з договором оренди землі від 25.12.2009.

Узгоджена сторонами оцінка предмета іпотеки становить 13 638 656,00 грн (п.2.4 договору іпотеки).

Згідно п. 4.3.3 договору іпотеки у разі невиконання іпотекодавцем умов основного договору іпотекодержатель маж право звернути стягнення на предмет іпотеки і задовольнити за рахунок цього майна свої вимоги в повному обсязі, включаючи суму кредиту, проценти за користування кредитом, пеню, штраф, інші платежі та санкції, що передбачені та/або випливають з основного зобов`язання, а також витрати, пов`язані із вчиненням виконавчого напису.

В п. 6.2 договору іпотеки сторонами узгоджено, що іпотека припиняється виконанням іпотекодавцем у повному обсязі усіх умов основного зобов`язання, а також в інших випадках, передбачених Законом України Про іпотеку .

Також, між ПАТ Банк Київська Русь та ПП Виробничо-комерційна фірма Інтар укладено:

- кредитний договір № 70296-20/12-1 від 24.10.2012 (далі - кредитний договір-2), за умовами якого банк зобов`язується надати позичальнику кредит у розмірі та на умовах, визначених цим договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти та інші платежі. Кредит надається в грошовій формі на наступних умовах: сума кредиту 24 500 000 грн; кінцевий термін повернення кредиту - 23.10.2015; ціль використання кредиту - проведення статутної діяльності; тип процентної ставки - фіксована; процентна ставка - 15% річних.

В забезпечення виконання зобов`язань ПП ВКФ Інтар за цим Кредитним договором, між ним та банком 09 листопада 2012 року було укладено договір іпотеки від 09 листопада 2012, зареєстрований в реєстрі за №1353, відповідно до якого в іпотеку було передано нежитлову будівлю, загальною площею 1526,5 кв. м, яка розташована за адресою: Львівська область, місто Трускавець, вулиця Куліша П., будинок 6 (шість), заставною вартістю 27 309 962,00 грн та земельну ділянку загальною площею 0,0621 га, що розташована за адресою: Львівська область, місто Трускавець, вулиця Куліша П., будинок 6 (шість), заставною вартістю 908 391,00 грн;

- кредитний договір №70330-20/12-1 від 24.10.2012 (далі - кредитний договір-3) із змінами та доповненнями, відповідно до умов якого ПП Виробничо-комерційна фірма Інтар взяло на себе зобов`язання в строк по 23 жовтня 2015 року повернути кредит в сумі 105 000 000,00 грн, сплатити проценти за користування кредитними коштами у розмірі, зазначеному в цьому договорі.

В забезпечення виконання зобов`язань ПП Виробничо-комерційна фірма Інтар за кредитним договором-3 укладено:

- договір іпотеки від 30.05.2014, зареєстрований в реєстрі за №779, відповідно до якого в іпотеку було передано торгово-офісне приміщення загальною площею 205,2 кв. м., що розташоване за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, проспект Шевченка Т., будинок 2-Д, приміщення 380, заставною вартістю 1 893 040,00 грн.

- договір іпотеки від 30.05.2014, зареєстрований в реєстрі за №781, відповідно до якого в іпотеку було передано торгово-офісне приміщення, загальною площею 63,7 кв. м, що розташоване за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, проспект Шевченка Т., будинок 2-Д , приміщення 381, заставною вартістю 616 851,00 грн.

- договір іпотеки від 30.05.2014, зареєстрований в реєстрі за №783, відповідно до якого в іпотеку було передано нежитлове приміщення, загальною площею 101,6 кв. м., що розташоване за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вулиця Привокзальна, будинок 8 , приміщення 2, заставною вартістю 642 376,00 грн.

В забезпечення виконання зобов`язань ПП Виробничо-комерційна фірма Інтар перед ПАТ Банк Київська Русь за вищевказаними кредитними договорами, сторонами укладено Договір застави №75064-23/14-б від 27.06.2014, за умовами якого ПП Виробничо-комерційна фірма Інтар передало в заставу ПАТ Банк Київська Русь цінні папери загальною заставною вартістю 136 500 017,00 грн., а саме:

- акції ПАТ Сінтрон (код ЄДРПОУ 37175982, код ISIN UA4000084404) кількістю 301 700 шт. за ціною 27 457 717,00 грн,

- акції ПАТ Юридичні послуги (код ЄДРПОУ 37499765, код ISIN UA4000175947) кількістю 3 850 000 шт. за ціною 77 000 000,00 грн,

- акції ПАТ Сіам-Капітал (код ЄДРПОУ 35723951, код ISIN UA4000149215) кількістю 1 281 692 шт. за ціною 32 042 300,00 грн.

08.08.2014 за рішенням Правління ПАТ Банк Київська Русь (витяг з протоколу №П-58/1) здійснено погашення заборгованості відповідача перед ПАТ Банк Київська Русь за вищевказаними кредитними договорами шляхом звернення стягнення на предмет застави та оприбуткування на баланс ПАТ Банк Київська Русь цінних паперів на суму 136 504 168,70 грн, а саме акцій ПАТ Сінтрон кількістю 301 700 шт. за ціною 27 458 018,70 грн, акцій ПАТ Юридичні послуги кількістю 3 850 000 шт. за ціною 77 003 850,00 грн, акцій ПАТ Сіам-Капітал кількістю 1 281 692 шт. за ціною 32 042 300,00 грн.

Водночас, на підставі постанови Правління Національного банку України від 19.03.2015 №190 Про віднесення ПАТ Банк Київська Русь до категорії неплатоспроможних 19.03.2015 Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення №61 про запровадження з 20.03.2015 тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ Банк Київська Русь .

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ Банк Київська Русь призначено Волкова О.Ю.

Тимчасову адміністрацію в ПАТ Банк Київська Русь запроваджено рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №61 від 19.03.2015 строком на 3 місяці з 20 березня 2015 року по 19 червня 2015 року включно.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 15.06.2015 №116 строк тимчасової адміністрації продовжено до 19.07.2015 включно.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17.07.2015 №138 на підставі постанови Правління Національного банку України від 16 липня 2015 р. №460 Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ Банк Київська Русь розпочато процедуру ліквідації ПАТ Банк Київська Русь з 17.07.2015. Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ Банк Київська Русь призначено Волкова О.Ю. строком на 1 рік з 17.07.2015 по 16.07.2016 включно.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 25.08.2015 №155/44 делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ Банк Київська Русь , визначені ст. ст. 37, 38, ч. 1 та ч. 2 ст. 48 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , Волкову О.Ю. на час здійснення процедури ліквідації банку.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 01.09.2015 № 1706 відсторонено уповноважену особу Фонду Волкова О.Ю. та призначено Білу І. В., якій делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ Банк Київська Русь , окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, а рішенням від 12.06.2017 № 2448 повноваження Білої І.В. були продовжені.

18.06.2018 ліквідаційну процедуру та повноваження Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Банк Київська Русь Білої І.В. продовжено строком до 16.07.2020 року

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17 грудня 2018 року №3382 Про зміну уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ УКРБІЗНЕСБАНК та ПАТ Банк Київська Русь призначено Стрюкову І.О.

19.04.2016 на адресу ПП Виробничо-комерційна фірма Інтар був направлений лист за підписом Уповноваженої особи Волкова О.Ю. за вих. №2309/16, у якому позивач, керуючись ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , повідомив про те, що правочин з погашення заборгованості та правочини з припинення дії забезпечувальних договорів є нікчемними з підстав, визначених п. 3 та п. 8 ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб . Також у цьому листі позивач виклав вимогу до ПП Виробничо-комерційна фірма Інтар погасити заборгованість перед банком за Кредитними договорами №70296-20/12-1 від 24.10.2012, №61901-20/9-1 від 24.12.2009 та №70330-20/12-1 від 24.10.2012 в сумі 136 504 168,7 грн в строк до 30 квітня 2016 року.

Оскільки вимога позивача не була задоволена, ПАТ Банк Київська Русь звернулось до господарського суду з позовом до ПП Виробничо-комерційна фірма Інтар про застосування наслідків нікчемного правочину з мотивів того, що правочини з погашення заборгованості в силу приписів п.п. 1, 3, 4, 7, 8 ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб є нікчемними, а тому, на думку позивача, підлягає визнанню за банком право іпотеки, що виникло на підставі договору іпотеки від 30.12.2009 (з наступними змінами), укладеним між банком та відповідачем, право за яким було припинено у зв`язку з вчиненням нікчемного правочину.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 216 ЦК України визначено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

Відповідно до ч. 3 ст. 216 ЦК України правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Спір у справі, яка розглядається, пов`язаний із процедурою визнання банку неплатоспроможним та його ліквідацією в порядку, передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", в якому встановлено правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Відповідно до п.п. 1, 3, 4, 7, 8 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI, на які послався позивач в обґрунтування підстав нікчемності правочину з погашення заборгованості відповідача, правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

За результатами перевірки, здійсненої відповідно до ст. 38 цього Закону, виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. У разі виявлення таких правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.

Відповідний правочин є нікчемним не за рішенням уповноваженої особи Фонду, а відповідно до закону. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення на підставі частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України та частини 3 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Рішення уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Таке рішення є внутрішнім розпорядчим документом, прийнятим уповноваженою особою, яка здійснює повноваження органу управління банку (наведена правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/24198/16, від 04.07.2018 у справі № 819/353/16, від 05.12.2018 у справі № 826/23064/15, від 27.02.2019 у справі № 826/8273/16).

За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину (постанова Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 463/5896/14-ц).

Так, звертаючись з даним позовом банк стверджує про нікчемність правочину з підстав, передбачених, зокрема, п. 3 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". А саме банк придбав майно - за ціною, яка більше ніж на 20 відсотків відрізняється від реальної вартості майна. ПАТ Банк Київська Русь придбав у власність цінні папери вартістю 12 гривень за ціною 136 504 168,87 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що у відповідності до рішення Правління ПАТ Банк Київська Русь від 08.08.2014 про врегулювання заборгованості відповідача (витяг з протоколу №П-58/1) правлінням вирішено здійснити звернення стягнення на предмет застави та задовольнити вимоги банку шляхом оприбуткування на балансі цінних паперів:

- акції ПАТ Сінтрон (код ЄДРПОУ 37175982, код ISIN UA4000084404) кількістю 301 700 шт.,

- акції ПАТ Юридичні послуги (код ЄДРПОУ 37499765, код ISIN UA4000175947) кількістю 3 850 000 шт.,

- акції ПАТ Сіам-Капітал (код ЄДРПОУ 35723951, код ISIN UA4000149215) кількістю 1 281 692 шт.

При цьому, вказане оприбуткування цінних паперів, як вірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається зі змісту п. 3 витягу з протоколу від 08.08.2014 №П-58/1, здійснено на підставі останнього біржового курсу цінних паперів згідно з листами відповідних фондових бірж (лист Української міжнародної фондової біржі від 06.08.2014 за №06/08-1, лист Київської міжнародної фондової біржі від 07.08.2014 за № 14/08-07/01, лист Фондової біржі ПФТС від 07.08.2014 за №0624).

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 8 Закону № 4452-VI (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) ринкова вартість емісійних цінних паперів визначається для емісійних цінних паперів, що перебувають в обігу на фондових біржах, - як вартість цінних паперів, визначена відповідно до законодавства про цінні папери та фондовий ринок.

В ст. 1 Закону України Про цінні папери та фондовий ринок наведено, що котирування - це механізм визначення та/або фіксації на фондовій біржі ринкової ціни емісійного цінного паперу, що перебуває в обігу на такій біржі.

Згідно ст. 5-2 названого Закону ринкова вартість визначається за біржовим курсом - для цінних паперів, які включені до біржового списку фондової біржі.

Частиною 2 розділу І Положення про функціонування фондових бірж, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 19.12.2006 за №1542 визначено, що біржовий курс цінного папера - це розрахункове значення ціни цінного папера (ринкова ціна цінного папера), яке визначається відповідно до порядку визначення біржового курсу цінного папера, встановленого Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, та оприлюднено відповідно до цього Положення.

Відповідно до Розділу VI цього Положення біржовий курс цінних паперів, визначений за результатами біржових торгів, підлягає обов`язковому оприлюдненню на власному веб-сайті фондової біржі (у цілодобовому режимі). Біржовий курс цінного папера оприлюднюється із зазначенням дати його визначення.

Згідно розміщеної на сайті Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку України (smida.gov.ua) інформації про ринкову вартість цінних паперів, набутих банком на підставі договору застави № 75064-23/14-б від 27.06.2014 станом на 06.08.2014 біржовий курс на одну акцію ПАТ Сінтрон складав 91,011 грн; на одну акцію ПАТ Юридичні послуги - 20,0010 грн; на одну акцію ПАТ Сіам-Капітал - 25 грн.

Беручи до уваги те, що оприбуткування цінних паперів здійснено банком у відповідності до біржового курсу акції, що свідчить про їх відповідність ринковій вартості, судова колегія приходить до висновку про недоведеність позивачем наявності обставин нікчемності правочину згідно п. 3 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI.

Разом з цим, апеляційна інстанція вважає вірним відхилення судом як неналежного доказу Звіту про оцінку активів неплатоспроможного банку ПАТ Банк Київська Русь , оскільки висновок суб`єкта оціночної діяльності щодо вартості цінних паперів не стосується спірного періоду, а саме вартість цінних паперів визначалась станом на 20.03.2015, тоді як, рішення про звернення стягнення прийнято банком 08.08.2014.

Твердження апелянта про незаконне маніпулювання ціновою політикою активів на ринку цінних паперів (штучне підвищення обсягу торгів) не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення з огляду на відсутність належних доказів притягнення винних осіб до відповідальності за порушення правил здійснення діяльності на фондовому ринку.

Обґрунтовуючи звернення з даним позовом банк також вказує на нікчемність правочину на підставі п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI, а саме, прийнявши у власність цінні папери в рахунок заборгованості за Кредитними договорами, банк фактично відмовився від права вимоги грошових коштів в сумі 136 504 156,87 грн, яка є різницею між сумою заборгованості за Кредитними договорами та визначеною вартістю акцій.

Оскільки у даній справі позивачем не доведено неправомірність визначення банком на підставі біржового курсу вартості цінних паперів на дату звернення стягнення, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність доводів апелянта стосовно відмови банку від права вимоги на грошові кошти в сумі 136 504 156,87 грн. До того ж, приймаючи рішення про врегулювання заборгованості відповідача, оформленого протоколом від 08.08.2014 №П-58/1, банк не відмовлявся безоплатно від власних майнових вимог, а вчинив правочин із звернення стягнення на заставне майно.

Позивач, посилаючись на приписи п. 4 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI, також вказував на те, що банк прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна - згідно оприлюдненої звітності на офіційному сайті банку розмір зобов`язань перед клієнтами становив 8 075 169 тис. грн, в той час, як банк набув у власність майно вартістю 12 грн.

Однак, як вірно зауважено місцевим господарським судом та перевірено судом апеляційної інстанції, позивач не надав до суду жодних доказів на підтвердження наявності вказаної підстави.

Щодо нікчемності правочину на підставі п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI позивач зазначав, що звільнивши заставне майно від обтяжень ПАТ Банк Київська Русь уклало правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

ПАТ Банк Київська Русь також зазначав, що надання ПП ВКФ Інтар пільг (переваг) полягало також у тому, що звертаючи стягнення на заставлені цінні папери, банк не дотримався вимог ст. 27 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень щодо реєстрації в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Колегія суддів погоджується з неспростованим в апеляційній скарзі висновком суду першої інстанції про те, що вимоги названої норми щодо реєстрації в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження не зумовлює скасування чи недійсність проведеного звернення стягнення на предмет обтяження. Ризик наслідків недотримання цієї норми лежить повністю на кредиторові, який її порушив, якщо інший кредитор, не маючи відповідної інформації з реєстру зверне стягнення на предмет обтяження раніше за нього.

Посилання апелянта на настання збитків у зв`язку із зверненням банком стягнення на цінні папери відхиляються судовою колегію як такі, що не підтверджені належними і допустимими засобами доказування. Більше того, про відсутність таких збитків свідчить висновок судової економічної експертизи № 19/13-2/24-CE/17 від 12.05.2017, наданий за результатами призначеного у судовій справі № 826/7711/16 експертного дослідження (а.с. 72-82 том 2).

ПАТ Банк Київська Русь обґрунтовуючи нікчемність правочину згідно приписів п. 8 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI також посилалось на те, що звільнивши заставне майно від обтяжень, банк уклав правочини (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку - ПП Виробничо-комерційна фірма Інтар , всупереч вимогам ст. 43 та ст. 44 Закону України Про банки і банківську діяльність , оскільки тривалий час засновником ПП Виробничо-комерційна фірма Інтар був Голова правління ПАТ Банк Київська Русь ОСОБА_1 , потім ОСОБА_2 , яка працювала в банку на керівних посадах, також директором ПП Виробничо-комерційна фірма Інтар був ОСОБА_3 , який теж працював в банку на керівних посадах.

Однак, суд апеляційної інстанції критично оцінює вказані доводи позивача щодо нікчемності правочину згідно приписів п. 8 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI, оскільки позивачем належними засобами доказування не підтверджено пов`язаність осіб саме на час вчинення правочину з припинення дії договору іпотеки та звернення стягнення на предмет застави - цінні папери. Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про недоведеність позивачем обставин нікчемності правочину за вказаної підстави.

Відповідачем в суді першої інстанції було подано заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, № 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; п. 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"). Аналогічне застосування прецедентної практики Європейського суду з прав людини наведено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.02.2020 у справі № 910/56/19; від 22.01.2020 у справі № 916/521/18.

Колегія суддів, застосовуючи при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 910/16288/18, від 14.05.2019 у справі № 910/7394/17, від 22.01.2020 у справі № 916/521/18 та інші) виходить з того, що перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.

Господарський суд міста Києва, розглянули питання про застосування ч. 1 ст. 261 ЦК України з урахуванням зазначеної позиції Верховного Суду та практики ЄСПЛ, тобто, відмовивши в задоволенні позову з підстав його необґрунтованості, правомірно не вирішував питання про звільнення відповідача від цивільного переслідування внаслідок застосування позовної давності до вимог позивача.

Аргументацію апеляційної скарги стосовно ненадання місцевим господарським судом оцінки усім доводам позивача апеляційна інстанція вважає безпідставною враховуючи позицію Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

В контексті вищенаведеного, судова колегія вважає за необхідне зауважити, що предметом позову у даній справі є вимога про застосування наслідків нікчемного правочину. При цьому, норма ст. 38 Закону № 4452-VI визначає чіткі підстави нікчемності, до переліку яких не відносено недотримання банком умов договору про надання стабілізаціного кредиту та п. 1.7 Положення про надання Національним банком України стабілізаційних кредитів банкам України, затвердженого постановою Національного банку України № 327 від 13.07.2010. Вимога про визнання недійсним правочину на підставі ч. 1 ст. 203 ЦК України не заявлена.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції визнає слушними аргументи відзиву на апеляційну скаргу в частині того, що позивачем не доведено факту чинності договору про надання стабілізаціного кредиту з огляду на визначені в ньому строки повернення кредитних коштів та дату прийняття рішення про звернення стягнення на предмет застави.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що викладені в оскаржуваному рішенні висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, а також невірне застосування судом норм матеріального права, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2020 у справі № 910/12041/19 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта (позивача у справі).

Керуючись ст. ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" (правонаступник - Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Кантієро ) на рішення Господарського суду міста Києва 20.02.2020 у справі №910/12041/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2020 у справі №910/12041/19 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на позивача.

4. Справу №910/12041/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді Л.П. Зубець

А.І. Мартюк

Повний текст постанови складено 19.10.2020 - у зв`язку з перебуванням головуючої судді Алданової С.О. на лікарняному