Постанова

від 15.10.2020 по справі 902/1136/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 м.Рівне, вул.Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2020 року Справа № 902/1136/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Мельник О.В. , суддя Розізнана І.В.

представники учасників справи не викликались,

розглянувши апеляційну скаргу Відповідача-Товариства з обмеженою відповідальністю Фастфін на рішення господарського суду Вінницької області від 04.06.2020, повний текст якого складено 12.06.2020, у справі №902/1136/19 (суддя Тварковський А.А.)

за позовом Приватного акціонерного товариства Баядера логістик м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Фастфін м.Вінниця

про стягнення 28 160 грн. 27 коп. основного боргу, штрафу, пені, річних та інфляційних,-

У грудні 2019 року до господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Това-риства з обмеженою відповідальністю Баядера Логістик (надалі в тексті - ТзОВ Баядера Логіс-тик про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Фастфін 28 160 грн. 27 коп. за-боргованості по розрахунках, штрафу, пені згідно укладеного договору та інфляційних втрат і річних.(арк.справи 1-2).

Рішенням господарського суду Вінницької області від 04.06.2020 у даній справі позов задо-волено частково. Присуджено до стягнення з Відповідача на користь Позивача 14 489 грн. 46 коп. основного боргу; 3 143 грн. 70 коп. - 24% річних; 7 244 грн. 73 коп. штрафу; 2 559 грн. 42 коп. пені; 617 грн. 57 коп. інфляційних втрат. Відмовлено у стягненні 105 грн. 39 коп. інфляційних. Суд вмо-тивував своє рішення тим, що матеріалами справи підтверджується факт поставки товару Відпо-відачу. Однак, Відповідачем не здійснено остаточної оплати вартості поставленого товару на суму 14 489 грн. 46 коп. Крім того, обґрунтованими та вірно обрахованими є вимоги про стягнення 3 143 грн. 70 коп. -24% річних; 7 244 грн. 73 коп. штрафу; 2 559 грн. 42 коп. пені; 617 грн. 57 коп. інф-ляційних втрат. Відмовлено у стягненні 105 грн. 39 коп. інфляційних.(арк.справи 167-171).

Не погоджуючись із рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду Він-ницької області від 04.06.2020 у даній справі в повному обсязі та ухвалити нове, яким відмовити у позові.(арк.справи 189-196).

Обґрунтовуючи скаргу Відповідач зазначає, що господарський суд першої інстанції непов-но з`ясував всі обставини справи, ухваливши рішення з порушенням норм матеріального права. На думку Скаржника, суд невірно оцінив пояснення свідка. Зокрема, наголошує, що свідок ототожнює поняття ресторан Артхаус та ТзОВ Фастфін ; свідку ОСОБА_1 не відома юридична адреса ТзОВ Фастфін . Адреса поставки товару в м.Вінниця, вул.Замостянська 26-А жодним чином не була обумовлена сторонами ні в Договорі поставки, ні в довіреності на уповноваження осіб. За-значаючи, що товар був доставлений в ресторан Артхаус за адресою: м.Вінниця, вул.Замостянська 26-А Позивач тим самим доводить відсутність підстав для задоволення позову. Скаржник заува-жує, що особа, яка підписала накладні не була уповноваженою на отримання товару і саме для цього Відповідач просив призначити у справі почеркознавчу експертизу. Свідок ОСОБА_1 під-твердив, що передача товару відбулась з порушенням п.п.6.1.1 Договору, що свідчить про відсут-ність підстав для задоволення позову. За таких обставин, суду не надано достатніх, належних і допустимих доказів в підтвердження обставин, на які він посилається у своєму позові, тому від-сутні підстави для задоволення позову.

Разом із апеляційною скаргою Відповідач подав клопотання про призначення у справі почеркознавчої експертизи. Клопотання обґрунтоване тим, що Відповідач заперечує справжність підписів, вчинених на довіреності та накладних, що є доказами у справі, на яких ґрунтуються ви-моги позивача, та враховуючи те, що необхідно мати спеціальні знання у даній галузі наук, вважає за необхідне просити суд призначити почеркознавчу експертизу документів.(арк.справи 197-199).

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.09.2020 відкрито апе-ляційне провадження у справі №902/1136/19. Крім того, встановлено Позивачеві строк для подання суду відзиву на апеляційну скаргу та доказів надсилання (надання) Скаржнику копії відзиву про-тягом 5 днів з дня вручення ухвали, а також ухвалено розглядати апеляційну скаргу без повідом-лення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. (арк.справи 214).

10.08.2020 на адресу апеляційного суду надійшов відзив Позивача, у якому він заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить залишити рішення суду першої інстанції без змін. (арк.справи 220-223).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуаль-ного права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ Баядера Логістик -постачальник та ТзОВ Фаст-фін -покупець уклали Договір поставки №706 від 02.11.2017 (надалі в тексті - Договір), за умова-ми п.1.1 якого постачальник зобов`язується передати, а покупець зобов`язується прийняти та опла-тити алкогольну продукцію (напої) та товари народного споживання (товар) на умовах, визначених в цьому Договорі.(арк.справи 8-9).

Найменування, асортимент та кількість товару визначаються у видаткових накладних, які складаються сторонами при прийманні-передачі кожної партії товару. Ціна кожної одиниці товару визначається постачальником та вказується у видаткових накладних.(п.п.1.2, 2.1 Договору).

Пунктом 3.1 Договору сторони обумовили, що поставка товару здійснюється на підставі зая-вок покупця окремими партіями протягом строку дії цього договору.

Заявки покупця повинні бути зроблені останнім в усній або письмовій формі за допомогою телефонного або факсимільного зв`язку. В заявці повинні бути зазначені: найменування, асортимент та кількість товару.(п.3.2 Договору).

Згідно з п.3.4 Договору поставка товару здійснюється на умовах DDP відповідно до Міжна-родних правил тлумачення термінів Інкотермс (в редакції 2000р). Поставка товару здійснюється транспортними засобами та за рахунок постачальника. Адреса доставки узгоджується сторонами під час узгодження заявки покупця. Сторони можуть визначати інші умови поставки товару при узгодженні замовлення на товар.

Розрахунки за товар здійснюються за кожною поставленою партією товару шляхом оплати Покупцем вартості партії товару протягом 14 календарних днів з дати поставки такої партії (п.4.1 Договору).

Пунктом 7.2.1 Договору сторони погодили, що за несвоєчасну оплату товару покупець додат-ково сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день погашення боргу за весь час, а також 24% річних від суми заборгованості.

У разі, якщо заборгованість не буде погашено протягом 10 днів з дати її виникнення, по-купець зобов`язаний сплатити на користь постачальника штраф у розмірі 50% від суми поставки, строк розрахунків по якій було порушено (п.7.2.2 Договору).

Договір набирає чинності з моменту підписання і діє протягом наступних двох років, а в частині грошових зобов`язань - до повного їх виконання.(п.10.2 Договору).

На кожній сторінці Договір підписаний від постачальника начальником бази та від покупця директором, скріплений відтисками печаток сторін.(арк.справи 8-9).

Матеріали справи містять:

- видаткові накладні №81461/77348 на суму 2 536 грн. 74 коп., №81462/77349 на суму 5 231 грн. 52 коп., №81463/77350 6 721 грн. 20 коп. від 19.12.2018 у яких вказано, що на виконання умов Договору ТзОВ Баядера Логістик здійснено поставку товару (алкогольні напої) ТзОВ Фастфін на загальну суму 14 489 грн. 46 коп. У накладній №81461/77348 міститься підпис отримувача на прізвище ОСОБА_2 . У накладних №81462/77349, №81463/77350 міститься підпис отримувача. Ад-ресою доставки у вказаних накладних зазначено: м.Вінниця, вул.Замостянська, 26, корпус А (Б-Л), Ресторан. Відповідального за замовлення у зазначених накладних вказано ОСОБА_1 -ровича.(арк.справи 11-13).

- довіреність від 02.11.2017 ТзОВ Фастфін видана на ім`я ОСОБА_2 на отримання матеріальних цінностей від ТзОВ Баядера Логістик .(арк.справи 10).

- товарно-транспортні накладні на переміщення алкогольних напоїв від 19.12.2018 №81461 на суму 2 536 грн. 74 коп., ПДВ 422 грн. 79 коп.; №81462 на суму 5 231 грн. 52 коп., ПДВ 871 грн. 92 коп. та №81463 на суму 6 721 грн. 20 коп., ПДВ 1120 грн. 20 коп.(арк.справи 70-72).

- витяг з реєстру податкових накладних №166046, з якого вбачається, що 08.01.2020 ТзОВ Баядера Логістик зареєструвало три податкові накладні та у нього виникло податкове зобов`язан-ня на суми ПДВ: 422 грн. 79 коп., 871 грн. 92 коп. та 1 120 грн. 20 коп.(арк.справи 69).

- заяву свідка ОСОБА_1 , у якій свідок повідомляє, що 19.12.2018 прибув разом із екс-педитором ТзОВ Фастфін за адресою ресторану Атрхаус : м.Вінниця, вул.Замостянська, 26-А. за вказаною адресою особа на прізвище ОСОБА_2 за дорученням ОСОБА_3 прийняв товар та підписав видаткові накладні без жодних зауважень. Крім того, повідомлено, що у лютому 2019 року проводились переговори із ОСОБА_3 щодо сплати заборгованості за видатковими нак-ладними від 19.08.2018.(арк.справи 58).

Несплата Відповідачем вартості отриманого товару стала підставою для звернення із позо-вом. При цьому Товариством з обмеженою відповідальністю Баядера Логістик окрім 14 489 грн. 46 коп. основного боргу заявлено до стягнення: 3 143 грн. 70 коп. -24% річних за користування чужими грошовими коштами, 7 244 грн. 73 коп. 50% штрафу за порушення строків оплати товару, 2 559 грн. 42 коп. пені та 722 грн. 96 коп. інфляційних втрат.

Перевіривши додержання судом першої інстанції норм процесуального права, апеляційний суд вважає, що скарга безпідставна та не підлягає задоволенню з огляду на наступне:

Господарський договір, відповідно до ст.173 Господарського кодексу України (надалі в тексті - ГК України) - є однією з підстав виникнення господарських зобов`язань і є обов`язковим для ви-конання сторонами. Аналогічно врегульовано підстави виникнення господарського зобов`язання у ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України (надалі в тексті - ЦК України).

Зобов`язанням, згідно ст.509 ЦК України, є правовідношення, в якому одна сторона (борж-ник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, вико-нати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, ін-ших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання -від-повідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного Виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтере-су. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Матеріалами справи стверджено, що з моменту укладення з моменту укладення Договору - між сторонами виникли відносини поставки, оскільки взаємовідносини сторін підпадають під виз-начення, яке містять статті 265 ГК України та 712 ЦК України: коли продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Оскільки, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, тому в силу ст.ст.655, 692 ЦК України та п.1 Договору - факт прийняття Відповідачем товару зумовлює виникнення у нього зобов`язання оплатити його вартість.

При цьому, колегія суддів зауважує, що поставка та прийняття товару Відповідачем сверд-жується видатковими накладними №81461/77348 на суму 2 536 грн. 74 коп., №81462/77349 на су-му 5 231 грн. 52 коп., №81463/77350 6 721 грн. 20 коп. від 19.12.2018, в яких вказано, що на вико-нання умов Договору ТзОВ Баядера Логістик передало, ТзОВ Фастфін прийняло товар (алко-гольні напої) на загальну суму 14 489 грн. 46 коп. У накладній №81461/77348 міститься підпис отримувача на прізвище ОСОБА_2 . У накладних №81462/77349, №81463/77350 міститься підпис отримувача. Адресою доставки у вказаних накладних зазначено: м.Вінниця, вул.Замостянська, 26, корпус А (Б-Л), Ресторан. Відповідального за замовлення у зазначених накладних вказано ОСОБА_1 .(арк.справи 11-13); довіреністю від 02.11.2017 ТзОВ Фастфін видана на ім`я ОСОБА_2 для отримання матеріальних цінностей від ТзОВ Баядера Логістик .(арк.справи 10); товарно-транспортними накладними на переміщення алкогольних напоїв від 19.12.2018 №81461 на суму 2 536 грн. 74 коп., ПДВ 422 грн. 79 коп.; №81462 на суму 5 231 грн. 52 коп., ПДВ 871 грн. 92 коп. та №81463 на суму 6 721 грн. 20 коп., ПДВ 1120 грн. 20 коп.(арк.справи 70-72); витягом з реєстру податкових накладних №166046, з якого вбачається, що 08.01.2020 ТзОВ Бая-дера Логістик зареєструвало три податкові накладні та у нього виникло податкове зобов`язання на суми ПДВ: 422 грн. 79 коп., 871 грн. 92 коп. та 1120 грн. 20 коп.(арк.справи 69), а також заявою свідка ОСОБА_1 , у якій свідок повідомляє, що 19.12.2018 прибув разом із експедитором ТзОВ Фастфін за адресою ресторану Атрхаус : м.Вінниця, вул.Замостянська, 26-А. за вказаною адре-сою особа на прізвище ОСОБА_2 за дорученням ОСОБА_3 прийняла товар та підписала ви-даткові накладні без жодних зауважень. Крім того, повідомлено, що у лютому 2019 року проводи-лись перемовини з ОСОБА_3 з питання сплати заборгованості за видатковими накладними від 19.08.2018.(арк.справи 58).

Надаючи оцінку наявним у справі доказам, колегія суддів також зауважує, що визначення поняття доказів, вимоги щодо доказів, властивостей доказів та порядку їх оцінки урегульовано у главі 5 Докази та доказування ГПК України.

Відповідно до статті 73 ГПК України - доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і запере-чення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизна-ченості, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: баланс імовірностей (balance of probabilities) або перевага доказів (preponderance of the evidence); наявність чітких та переконливих доказів (clear and convincing evidence); поза розумним сумнівом (beyond reasonable doubt).

Апеляційний суд приймає до уваги, що 17.10.2019 набув чинності Закон України №132-IX від 20.09.2019 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні , яким було, зокрема змінено назву статті 79 ГПК з Достат-ність доказів на нову - Вірогідність доказів та викладено її у новій редакції, чим в господарсь-кий процес фактично впроваджено стандарт доказування вірогідності доказів .

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі Brualla Gomez de La Torre v. Spain від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу проце-суальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування вірогідності доказів , на відміну від достатності доказів , підкрес-лює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сто-рони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтверд-ження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує від-повідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати дока-зи, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які роз-глядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неоднора-зово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря до-казування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/ 17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у поста-нові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рі-шенні 23.08.2016 у справі Дж.К. та Інші проти Швеції ( J.K. and Others v. Sweden ) ЄСПЛ наго-лошує, що у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування поза розумним сумнівом ( beyond reasonable doubt ). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням ба-лансу вірогідностей . Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі нада-них доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри .

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі Бендерський проти України ( Benderskiy v. Ukraine ), в якому оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір, суд виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України Про вико-нання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переко-нанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оці-нює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаєм-ний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або вра-хування кожного доказу (групи доказів).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки до-казів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь вста-новленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

У пунктах 1-3 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають зна-чення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить засто-сувати до цих правовідносин.

Колегія суддів зауважує, що принцип процесуальної рівності сторін передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можли-вість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (рішення ЄСПЛ від 27.10.1993 у справі Dombo Beheerb.V. v. The Netherlands ).

Належним доказом, який містить відомості про господарську операцію є первинний доку-мент. При цьому, господарська операція дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.(ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фі-нансову звітність в Україні ).

Перевіряючи законність рішення суду першої інстанції, колегія суддів звертає увагу, що від-повідно до статті 9 вказаного Закону - підставою для бухгалтерського обліку господарських опера-цій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документ-ти можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові рек-візити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено до-кумент; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий під-пис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господар-ської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є під-ставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають мож-ливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції та містять ві-домості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції мають бути фактично здійснени-ми та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документа-ми, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що лише первинні документи є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, які фіксують факти здійснення господарських операцій, тобто факт здійснення операції передачі певного товару від постачальника до покупця, тощо. Для надання документу юридичної сили й доказовості він повинен містити обов`язкові рекві-зити, передбачені законодавством.

Разом з тим, неналежне оформлення документів, що підтверджують господарську операцію не може свідчити про відсутність такої господарської операції.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що Постановою КМУ від 26 квітня 2017р. №341 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних. Пунктами 8, 10, 11, 12-14 передбачено, що Податкова накладна складається та реєструється постачальником (продавцем) - платником податку, крім випадків, визначених пунктом 9 цього Порядку. Після складення податко-вої накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі на них накладається електрон-ний цифровий підпис посадових осіб постачальника (продавця).

Після накладення електронного цифрового підпису платник податку здійснює шифрування податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі та надсилає їх ДФС за допомогою засобів інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних систем з урахуванням вимог Закону України Про електронний цифровий підпис , Закону України Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документа-ми з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. Примірник податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі зберігається у платника податку. Піс-ля надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки.

За результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційно-го дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової нак-ладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС.

Згідно із п.120 прим.1.1 ст.120 прим.1 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010р. №2755-VI зі змінами та доповненнями порушення платниками ПДВ граничного строку, передбаче-ного ст.201 ПК України, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою нак-ладення на платника ПДВ, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 ПК України покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу.

Відтак, реєстрація податкових накладних у реєстрі (арк.справи 69) та виникнення у Позивача податкового зобов`язання на суми ПДВ 422 грн. 79 коп., 871 грн. 92 коп. та 1 120 грн. 20 коп., які співпадають із сумами ПДВ відповідно до видаткових накладних №81461/77348, №81462/77349 та №81463/77350, хоч і не відображає господарської операції, однак є документами складеним на під-ставі первинного бухгалтерського документа, а тому додатково підтверджують реальність здійснен-ня господарських операцій.

З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє посилання Відповідача на неприйняття до уваги видаткових накладних та довіреності, оскільки податкові накладні хоч і не можуть розгляда-тись як документи, що підтверджують факт поставки продукції, проте в сукупності з іншими дока-зами додатково підтверджують факт поставки та прийняття Товару.

Колегія суддів також відхиляє посилання апелянта на непричетність до адреси поставки товару, оскільки матеріали справи містять ліцензію Товариства з обмеженою відповідальністю Фастфін на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, місце здійснення діяльності - назва тор-говельної точки та її повна адреса: м.Вінниця, вул.Замостянська, 26-А, ресторан.(арк.справи 14).

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо підставності нарахування та стягнення 14 489 грн. 46 коп. основного боргу.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач заявив до стягнення додаткові вимоги.

Так, відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України - одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.(статті 526, 530 ЦК України).

Перевіривши згідно ст.625 ЦК України розрахунок суми додаткових вимог, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що обґрунтованими і такими що підлягають задо-воленню є 617 грн. 57 коп. інфляційних втрат при цьому обґрунтовано відмовлено у 105 грн. 39 коп. інфляційних.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що пунктом 7.2.1 Договору сторони погодили, що за несвоєчасну оплату товару покупець додатково сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день пога-шення боргу за весь час, а також -24% річних від суми заборгованості.

Перевіривши нарахування 24% річних, передбачених Договором, колегія суддів погоджу-ється із висновком суду щодо обґрунтованості нарахування 3 143 грн. 70 коп., які нараховані ариф-метично вірно та з дотриманням вимог законодавства та договору.

Таким чином, оспорювані Відповідачем суми інфляційних втрат і річних нараховані підс-тавно та обчислені арифметично вірно, тому підлягають стягненню з Відповідача, про що вірно вказано судом першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.546, ч.1 ст.549 ЦК України та ст.230 ГК України, виконання зобов`язан-ня може забезпечуватися неустойкою, якою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Як зазначалось вище, пунктом 7.2.2 якщо заборгованість не буде погашено протягом 10 днів з дати її виникнення, покупець зобов`язаний сплатити на користь постачальника штраф у розмірі 50% від суми поставки, строк розрахунків по якій було порушено.

Перевіривши розрахунок пені, нарахованої на підставі п.7.2.1 та штраф на підставі п.7.2.2. Договору, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з Відповідача підля-гає стягненню на користь Позивача штраф в розмірі 50% заборгованості, що становить 7 244 грн. 73 коп. та 2 559 грн. 42 коп. пені за загальний період з 03.01.2019 по 02.07.2019.

Колегія суддів відхиляє клопотання Відповідача про призначення у справі судової почерко-знавчої експертизи з огляду на таке:

Відповідно до статті 99 ГПК України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких вста-новити відповідні обставини неможливо; жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати екс-пертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів. У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу.

Основним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту, обмежених за обсягом рукописних записів (літерних та цифрових) і підпису. Такою екс-пертизою вирішуються і деякі неідентифікаційні завдання (установлення факту виконання рукопис-ного тексту під впливом будь-яких факторів, що заважають (природних: хворобливий стан, хроні-ні захворювання, вікові зміни; тимчасових зовнішніх: незвичне тримання засобу для писання, не-звична поза, обмеження зорового контролю тощо; тимчасових внутрішніх: алкогольне сп`яніння, фармакологічні, наркотичні засоби тощо; штучних: викривлення письма зміненими рухами); виз-начення статі виконавця, а також належності його до певної групи за віком тощо). (п.1.1 Науково-практичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 №53/5.

Враховуючи, що предметом спору є стягнення заборгованості за договором поставки, Від-повідач питання про визнання недійсними Договору та\або додатків до договору в суді першої інстанції не ставив, - колегія суддів, виходячи з презумпції правомірності правочину, яким є Дого-вір поставки №706 від 02.11.2017 - не вбачає доцільності у призначенні судової-почеркознавчої експертизи, тому у задоволенні клопотання Відповідача відмовляє.

Розглянуто всі доводи та вимоги апеляційної скарги, порушених, невизнаних або оспорених прав чи інтересів Скаржника не встановлено.

Таким чином, матеріалами справи спростовуються доводи Скаржника про неправомірність висновків суду першої інстанції щодо характеру правовідносин сторін, змісту зобов`язань Відпові-дача, рівно як і твердження про невмотивованість висновку про обґрунтованість заявленого позову, а тому рішення суду першої інстанції належить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задо-волення.

Статтею 74 ГПК України передбачено обов`язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та без-посередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ст.86 ГПК України).

Отже, доводи Скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст. 277, 278 ГПК України для скасування чи зміни ос-каржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарсько-го суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 34, 86, 129, 232, 233, 240, 270, 275, 276, 282, 284, 287 Господарського про-цесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фастфін на рішення госпо-дарського суду Вінницької області від 04.06.2020 у справі №902/1136/19 залишити без задоволен-ня, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає оскарженню до Верховно-го Суду за виключенням випадків, передбачених ст.287 ГПК України.

3. Матеріали справи №902/1136/19 повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Розізнана І.В.