Постанова

від 15.10.2020 по справі 922/2325/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2020 р. Справа № 922/2325/20

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Медуниця О.Є., суддя Радіонова О.О.,

за участі секретаря судового засідання Пляс Л.Ф.,

за участі представників:

позивача - Терпелюк Є.В., ордер на надання правової допомоги серія АХ № 1000547 від 27.05.2020; свідоц. про право на заняття адвокат. діяльн. №1821 від 16.10.2012,

відповідача - Тищенко А.В., свідоц. про право на заняття адвокат. діяльн. ПТ№1419 від 25.06.2014; ордер серія ПТ № 211748 від 24.09.2020,

третьої особи - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Хозсфера» , м. Харків, (вх. №2087 Х/3) на ухвалу господарського суду Харківської області від 07.08.2020 (суддя Жельне С.Ч.) у справі № 922/2325/20

за позовом Приватного підприємства «Еверест-ХХІ» , м. Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хозсфера» , м. Харків,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Фізична особа-підприємець Чумакова Аліна Володимирівна, м. Харків,

про стягнення 6 714 480,00 грн, -

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство "Еверест-ХХI" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Хозсфера" грошових коштів у розмірі 6 714 480,00 грн. Також, просило стягнути з відповідача судові витрати у сумі 135 368, 20 грн, з яких судовий збір 101 768,20 грн та витрати на правничу допомогу 33 600,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.07.2020 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче призначено на 16.09.2020 о 12:00. Також, цією ухвалою було залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Фізичну особу-підприємця Чумакову Аліну Володимирівну ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

06.08.2020 до господарського суду Харківської області від Приватного підприємства "Еверест-XXI" надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову, в якій заявник просив суд накласти арешт на грошові кошти в межах суми стягнення у розмірі 6 714 480,00 грн, що належать відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Хозсфера" і знаходяться (обліковуються) на банківських рахунках у усіх банківських установах Товариства з обмеженою відповідальністю "Хозсфера" до набрання рішення суду законної сили.

В обґрунтування заяви ПП "Еверест-XXI" вказував, що:

- підтвердженням факту визнання відповідачем виконаних позивачем будівельних робіт, поставлених останнім товарів, робіт та послуг, окрім інших доказів слугує проведення звірки взаєморозрахунків між сторонами за період з 01.06.2019 по 31.10.2019;

- ТОВ "Хозсфера" не в повному обсязі оплачені виконані ПП "Еверест-ХХІ" будівельні та інші роботи, не здійснена оплата за поставлені товарно-матеріальні цінності у сумі 6 714 480,00 грн;

- відповідачем після отримання 26.06.2020 вимоги позивача №06-03 щодо виконання зобов`язання вчинялись дії по ухиленню від виконання зобов`язання перед ПП "Еверест-ХХІ", а саме, відповідачем у період з 26.06.2020 по 09.07.2020 за даними державного електронного ресурсу https://clarity-project.info укладено низка договорів на поставку паливо-мастильних матеріалів на загальну суму 2 401 712,40 грн;

- відповідач у період з 26.06.2020 по 31.07.2020 здійснив закупівлю будівельних, паливно-мастильних матеріалів, інших товарно-матеріальних цінностей, оплатив послуги на суму більш ніж 20 000 000 грн;

- відповідач веде господарську діяльність, здійснює розрахунки з іншими контрагентами, що, на думку позивача, свідчить про ухилення відповідача від виконання зобов`язання перед позивачем за вищезазначеними господарськими договорами;

- відомості щодо наявності іншого рухомого та нерухомого майна у відповідача відсутні, що підтверджується Інформаційною довідкою №215537975 від 08.07.2020 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.08.2020 заяву Приватного підприємства "Еверест-ХХI" про вжиття заходів забезпечення позову (вх.№18115 від 06.08.2020) задоволено повністю. До набрання рішення суду по справі №922/2325/20 законної сили накладено арешт на грошові кошти в межах суми стягнення у розмірі 6 714 480,00 (шість мільйонів сімсот чотирнадцять тисяч чотириста вісімдесят) грн. 00 коп., що належать Відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Хозсфера" (ідентифікаційний код юридичної особи 39712901, юридична адреса: 61045, місто Харків, вул. Отакара Яроша, буд.18, офіс 303) і знаходяться (обліковуються) на банківських рахунках в усіх банківських установах Товариства з обмеженою відповідальністю "Хозсфера".

Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку, що вжиття заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, що обліковуються на рахунках в банківських установах, у сумі, яка дорівнює ціні позову, є адекватним та співмірним заходом забезпечення позову, який забезпечить фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Хозсфера", м. Харків, з ухвалою суду першої інстанції не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм чинного законодавства, просить скасувати оскаржувану ухвалу суду та у задоволенні заяви Приватного підприємства "Еверест-ХХI" про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги відповідач посилається на те, що:

- оскаржувана ухвала не містить мотивів, чому судом вирішено задовольнити заяву позивача та застосувати заходи забезпечення позову, відсутні посилання на будь-які докази, що дійсно свідчать про можливість невиконання можливого майбутнього рішення, а також висновків, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду;

- суд першої інстанції не зазначив, які докази можуть вказувати на наявність обставин, з якими пов`язується застосування заходів до забезпечення позову, та у чому саме вбачається неможливість чи утруднення виконання судового рішення в разі задоволення позову, а лише послався на наявність в суді позову про стягнення заборгованості;

- заявник не надав жодного доказу, та судом не наведено жодної фактичної обставини, що б свідчило про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди позивачу до ухвалення рішення у справі;

- єдиною підставою для забезпечення позову є те, що відповідач має реальну можливість вільно розпоряджатися своїми коштами та майном, що нібито призводить до ухилення від виконання зобов`язань перед позивачем, однак такий аргумент для забезпечення позову є недостатнім, оскільки вільне розпорядження коштами саме по собі не свідчить про те, що особа ухиляється від виконання своїх обов`язків;

- арешт коштів на рахунках відповідача може призвести до перешкод у здійсненні господарської діяльності і, в свою чергу, погіршення майнового стану сторони.

- посилання позивача на інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, про відсутність у відповідача об`єктів нерухомого майна не є достатньою підставою

для вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.08.2020 визначено склад колегії суддів: Гребенюк Н.В. - головуючий суддя (суддя-доповідач), судді: Радіонова О.О., Чернота Л.Ф.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.08.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Хозсфера» , м. Харків, на ухвалу господарського суду Харківської області від 07.08.2020 у справі № 922/2325/20. Призначено справу до розгляду на "10" вересня 2020 р. о 10:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 117.

03.09.2020 до Східного апеляційного господарського суду надійшов відзив від позивача, Приватного підприємства «Еверест-ХХІ» , м. Харків, (вх. № 8281), в якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану судову ухвалу - без змін. Також, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 4 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.09.2020 оголошено перерву в судовому засіданні до "24" вересня 2020 р. о 12:00 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань № 117.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.09.2020 у зв`язку з відпусткою судді Чернота Л.Ф. визначено склад колегії суддів: Гребенюк Н.В. - головуючий суддя (суддя-доповідач), судді: Радіонова О.О., Медуниця О.Є.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив оскаржувану ухвалу суду скасувати та задовольнити апеляційну скаргу у повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав свою позицію по справі, просив оскаржувану ухвалу суду залишити без змін та відмовити в задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно із п. 14 ч. 1 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, а саме про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до частини дванадцятої статті 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши пояснення присутніх представників позивача та відповідача, обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Хозсфера» , м. Харків, на ухвалу господарського суду Харківської області від 07.08.2020 у справі № 922/2325/20 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову в повному обсязі, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.08.2020 до господарського суду Харківської області від Приватного підприємства "Еверест-XXI" надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову (вх. №18115), в якій заявник просив суд накласти арешт на грошові кошти в межах суми стягнення у розмірі 6 714 480,00 (шість мільйонів сімсот чотирнадцять тисяч чотириста вісімдесят) грн. 00 коп., що належать відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Хозсфера" (ідентифікаційний код юридичної особи 39712901, юридична адреса: 61045, місто Харків, вул. Отакара Яроша, буд.18, офіс 303) і знаходяться (обліковуються) на банківських рахунках у усіх банківських установах Товариства з обмеженою відповідальністю "Хозсфера" до набрання рішення суду законної сили. Також, заявник у поданій заяві зазначив, що у зв`язку з невиконанням відповідачем основного зобов`язання, сума якого є значною для позивача, необхідністю понесення додаткових витрат (у т.ч. судових), пов`язаних із зверненням позивача до суду для захисту своїх інтересів, просив суд заходи забезпечення відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення) до позивача не застосовувати.

Заява про забезпечення позову ґрунтується на таких обставинах:

- підтвердженням факту визнання відповідачем виконаних позивачем будівельних робіт, поставлених останнім товарів, робіт та послуг, окрім інших доказів слугує проведення звірки взаєморозрахунків між сторонами за період з 01.06.2019 по 31.10.2019;

- ТОВ "Хозсфера" не в повному обсязі оплачені виконані ПП "Еверест-ХХІ" будівельні та інші роботи, не здійснена оплата за поставлені товарно-матеріальні цінності у сумі 6 714 480,00 грн;

- відповідачем після отримання 26.06.2020 вимоги позивача №06-03 щодо виконання зобов`язання вчинялись дії по ухиленню від виконання зобов`язання перед ПП "Еверест-ХХІ", а саме, відповідачем у період з 26.06.2020 по 09.07.2020 за даними державного електронного ресурсу https://clarity-project.info укладено низка договорів на поставку паливо-мастильних матеріалів на загальну суму 2 401 712,40 грн;

- відповідач у період з 26.06.2020 по 31.07.2020 здійснив закупівлю будівельних, паливно-мастильних матеріалів, інших товарно-матеріальних цінностей, оплатив послуги на суму більш ніж 20 000 000 грн;

- відповідач веде господарську діяльність, здійснює розрахунки з іншими контрагентами, що, на думку позивача, свідчить про ухилення відповідача від виконання зобов`язання перед позивачем за вищезазначеними господарськими договорами;

- відомості щодо наявності іншого рухомого та нерухомого майна у відповідача відсутні, що підтверджується Інформаційною довідкою №215537975 від 08.07.2020 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи, з урахуванням приписів ст. 269 ГПК України, згідно якої суд апеляційної інстанції переглядає справу саме в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.

Забезпечення позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Передбачивши різні види забезпечення позову, закон не встановлює конкретно, який вид в яких судових справах застосовується. Це питання вирішується судом за заявою заявника (особи, яка бере участь у справі), враховуючи причини, у зв`язку з якими необхідно забезпечити позов, характер спірних правовідносин тощо.

Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В силу приписів ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

За приписами ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 5, 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника по забезпеченню позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Так, згідно зі ст. 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При вжитті таких заходів суд повинен з`ясувати наявність зв`язку між конкретним видом забезпечувальних заходів і предметом відповідної позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Таким чином, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

При цьому, саме лише посилання в заяві на потенційну можливість заподіяння шкоди позивачу без наведення відповідного обґрунтування ухилення відповідної особи від виконання судового рішення не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Право на ефективний засіб юридичного захисту встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.

Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії , було зазначено що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що єдиною підставою для забезпечення позову є те, що відповідач має реальну можливість вільно розпоряджатися своїми коштами та майном, що нібито призводить до ухилення від виконання зобов`язань перед позивачем.

Однак такий аргумент для забезпечення позову є недостатнім, оскільки наявність низки господарських договорів, які додані позивачем до заяви про забезпечення позову, свідчать лише про масштаби господарської діяльності підприємства-відповідача, однак дана обставина не може достовірно свідчити, що останній (відповідач) в подальшому буде ухилятись від виконання рішення суду, в разі задоволення позовних вимог. Відповідач не має обмежень щодо його господарської діяльності та кількості укладення правочинів з контрагентами.

Той факт, що відповідач здійснює активну господарську діяльність, що може свідчити про ненадійність його фінансового становища, жодним чином не підтверджує необхідність забезпечення позову шляхом накладення арешту на його грошові кошти, а посилання позивача в цій частині ґрунтуються виключно на припущеннях. При цьому, ділова репутація відповідача є одним із елементів складової частини немайнових прав, який має відношення до його юридичної особи; особливістю ділової репутації є те, що остання формується виключно на теренах підприємницької діяльності. Саме в рамках підприємницької діяльності можна розкрити весь спектр елементів ділової репутації в повному об`ємі.

Недоцільний, на думку позивача, розподіл відповідачем грошових коштів не може бути покладено в основу обґрунтування механізму вжиття заходів забезпечення позову, оскільки саме відповідач, як окремо взятий елемент, самостійно здійснює від свого імені і на свій ризик господарську діяльність на постійній основі. Ця діяльність направлена на досягнення наміченого результату (одержання прибутку або підприємницького доходу) шляхом найкращого використання капіталу і ресурсів економічно відокремленими суб`єктом ринкового господарства, він несе повну матеріальну відповідальність за результати своєї діяльності і підпорядковуються правовим нормам (законодавству) України.

Тобто, відповідач самостійно здійснює підприємницьку діяльність і на власний розсуд розпоряджується грошовими коштами, які акумулюються на його рахунках. Ніхто, в тому числі позивача, не може втручатись у діяльність підприємства та надавати рекомендації щодо розподілу грошового прибутку підприємства-відповідача.

Статтею 6 Господарського кодексу України визначено принцип свободи підприємницької діяльності. Водночас принцип змагальності, закріплений у статті 13 Господарського процесуального кодексу України, встановлює право відповідача заперечити проти наявності боргу з широкого кола підстав. При цьому відповідач має право розраховувати на те, що його господарська діяльність під час розгляду спору по суті не зазнаватиме з боку держави свавільного утиску, у тому числі, й шляхом безпідставного арешту грошових коштів.

При цьому, укладення господарських правочинів із іншими контрагентами після отримання відповідачем вимоги позивача від 26.06.2020 № 06-03 не є підставою для застосування заходів забезпечення позову, оскільки такі заходи застосовуються не в залежності від визнання чи невизнання відповідачем заборгованості, а в залежності від наявності належних та допустимих доказів того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Крім того, посилання позивача на інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, про відсутність у відповідача об`єктів нерухомого майна не є достатньою підставою

для вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача.

Таким чином, позивачем не надано належних та допустимих доказів, з якими закон пов`язує доцільність застосування заходів забезпечення позову, оскільки всупереч вищевказаних норм та вимог статті 13 Кодексу позивачем недоведено належними та допустимими доказами обставини необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову. Матеріали справи не містять, а позивачем не надано доказів вчинення відповідачем умисних дій, які спрямовані на істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду у даній справі.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 234 Господарського процесуального кодексу України ухвала, що викладається окремим документом, складається, зокрема, з мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу.

Як вбачається з тексту оскаржуваної ухвали, місцевий господарський суд мотивував своє рішення лише посиланням на

Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника, судова колегія дійшла висновку, що заява Приватного підприємства "Еверест-ХХI" про вжиття заходів забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності забезпечення такого позову, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення заяви позивача про вжиття забезпечувальних заходів.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За таких обставин, судова колегія вважає, що аргументи, викладені в апеляційній скарзі відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Хозсфера» , м. Харків, знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваної ухвали, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду Харківської області від 07.08.2020 у справі № 922/2325/20 не відповідає вимогам процесуального законодавства і є достатні правові підстави для її скасування з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

03.09.2020 позивачем подано до суду заяву про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн. (вх.№8281), в якій останній просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4 000,00 грн.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно задоволених вимог.

Згідно зі статтею 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірними із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Позивачем на підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу до заяви додано такі документи :

1) договір про надання професійної правничої допомоги № 06/05/2020-1 від 06 травня 2020 року, укладений між Приватним підприємством "Еверест-ХХI" та Адвокатським Бюро «Євгенія Терпелюка» , за умовами якого Адвокатським бюро усіма законними методами та способами правової допомоги у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних прав та законних інтересів;

2) додаток № 1 до договору про надання професійної правничої допомоги № 06/05/2020-1 від 06 травня 2020 року;

3) акт № 02/09-5 від 02.09.2020 приймання-передачі наданих послуг за договором про надання професійної правничої допомоги № 06/05/2020-1 від 06 травня 2020 року, яка полягала у наступному: 1) підготовка відзиву на апеляційну скаргу у справі № 922/2325/20 (кількість затрачених годин - 4, вартість однієї години роботи - 1 000,00 грн., вартість послуги - 4 000,00 грн.);

4) детальний опис вартості наданих послуг від 02.09.2020;

5) платіжне доручення №240689 від 06.08.2020 на суму 50 000,00 грн;

6) ордер серії АХ №1000547 від 27.05.2020 на надання адвокатом Терпелюком Євгенієм Володимировичем адвокатської допомоги позивачу, права адвоката не обмежуються.

Таким чином, витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані із розглядом господарської справи №922/2325/20 у Східному апеляційному господарському суді за апеляційною скаргою відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Хозсфера» , м. Харків, на ухвалу господарського суду Харківської області від 07.08.2020 у справі № 922/2325/20, складають 4 000,00 грн.

Колегія суддів, розглянувши дану заяву позивача та дослідивши додані до неї документи, дійшла висновку, що витрати позивача на правничу допомогу підтверджені належними та допустимими доказами, дані витрати відповідають вимогам співмірності в розумінні статті 126 ГПК України, тому витрати позивача на правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 269, 270, 271, ч. 2 ст. 273, п. 6 ч. 1 ст. 275, пп. 3, 4 ч. 1 ст. 280, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Хозсфера» , м. Харків, на ухвалу господарського суду Харківської області від 07.08.2020 у справі № 922/2325/20 задовольнити.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 07.08.2020 у справі № 922/2325/20 скасувати.

Відмовити у задоволенні заяви Приватного підприємства "Еверест-ХХI" про вжиття заходів забезпечення позову.

Стягнути з Приватного підприємства "Еверест - ХХI" (61101, м. Харків, вул. Двадцять третього Серпня, буд.27, код ЄДРПОУ 34952536) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хозсфера" (61045, м. Харків, вул. Отакара Яроша, буд.18, офіс 303, код ЄДРПОУ 39712901) судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 2 102,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хозсфера" (61045, м. Харків, вул. Отакара Яроша, буд.18, офіс 303, код ЄДРПОУ 39712901) на користь Приватного підприємства "Еверест - ХХI" (61101, м. Харків, вул. Двадцять третього Серпня, буд.27, код ЄДРПОУ 34952536) 4 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 20.10.2020.

Головуючий суддя Н.В. Гребенюк

Суддя О.Є. Медуниця

Суддя О.О. Радіонова