Постанова

від 20.10.2020 по справі 904/1068/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2020 року м.Дніпро Справа № 904/1068/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді : Білецької Л.М. (доповідач)

суддів: Паруснікова Ю.Б., Вечірка І.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "М-РАД" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2020 року (повне рішення складено 10.08.2020 року) у справі №904/1068/20 (суддя Назаренко Н.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАВТОЗАПЧАСТИНА" (02088, м. Київ, вул. Першого Травня, буд. А-1, ідентифікаційний код юридичної особи 30722204)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "М-РАД" (49000, м. Дніпро, вул. Ударників, буд. 30, оф. 403, ідентифікаційний код юридичної особи 37214061)

про стягнення заборгованості за договором поставки товару у сумі 83 536,31 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст обставин справи і рішення суду першої інстанції.

В лютому 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРАВТОЗАПЧАСТИНА" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "М-РАД" про стягнення заборгованості в розмірі 83 536,31 грн., яка складалась з суми основного боргу - 54 851,40 грн., пені - 9 007,24 грн., 24% річних - 14 193,57 грн. та штрафу - 5 484,10 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки товару №4744-100/19 від 01.01.2019 року в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2020 року у даній справі позовні вимоги ТОВ УКРАВТОЗАПЧАСТИНА задоволені у повному обсязі.

Стягнуто з ТОВ М-РАД на користь ТОВ "УКРАВТОЗАПЧАСТИНА суму основного боргу у розмірі 54 851,40 грн., 9 007,24 грн. - пені, 14 193,57 грн. - 24% річних, 5 484,10 грн. - 10 % штрафу та витрати по сплаті судового збору - 2 102,00 грн.

Рішення суду мотивовано обґрунтованістю заявлених вимог позивача, заборгованість підтверджується матеріалами справи та не спростована відповідачем належними та допустимими доказами.

2. Короткі узагальнені доводи апеляційної скарги.

Не погодившись з рішенням місцевого Господарського суду Дніпропетровської області, ТОВ М-РАД звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення сум пені та штрафу. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що пеня та штраф нараховані позивачем за одне і те саме порушення умов Договору поставки товару №4744-100/19 від 01.01.2019 року (строк сплати грошових зобов`язань).

На думку скаржника, чинним законодавством запроваджено заборону одночасного застосування подвійної відповідальності за одне і те саме порушення, в обґрунтування чого наводить судову практику.

Вважає, що при здійсненні розрахунку пені за зобов`язанням, судом першої інстанції не було враховано граничний строк їх оплати, який виник 12.04.2019 року, що перевищує 6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (посилається на видаткову накладну УмРП1Ік-011337 від 29.03.2019 року на суму 47 743,80 грн. (кінцевий строк нарахування пені 16.10.2019 року) та часткову заборгованість по видатковій накладній № УмРНк-011234 від 26.03.2019 року на суму 16 510,80 грн. (кінцевий строк нарахування пені 12.10.2019 року).

Звертає увагу суду на те, що з відповідача стягнено також підвищену ставку річних - 24%, замість - 3%.

3. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

21.09.2020 року від ТОВ УКРАВТОЗАПЧАСТИНА надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що доводи відповідача є необґрунтованими та не відповідають висновкам щодо застосування норм права, викладених в постановах Верховного Суду, на якій посилається у апеляційній скарзі. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду без змін (а.с.117-121).

4. Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.09.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "М-РАД" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2020 року (повне рішення складено 10.08.2020 року) у справі та ухвалено розгляд апеляційної скарги провести у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, що стосуються фактів, викладених в апеляційній скарзі, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення господарського суду залишити без змін.

5. Встановлені та неоспорені судом обставини справи і відповідні їм правовідносини.

01.01.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРАВТОЗАПЧАСТИНА» (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «М-РАД» (далі - покупець, відповідач) укладено Договір поставки товару № 4744/100/19 (далі - Договір, а.с.26-28).

У відповідності до п. 1 Договору, постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар на умовах відстрочення оплати в асортименті, в кількості та за ціною, вказаними в видаткових накладних та/або специфікації, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах даного договору.

Асортимент, кількість та ціна товару остаточно узгоджується сторонами до моменту відвантаження товару покупцеві та відображається у видаткових накладних або специфікаціях, за умови складання такої специфікації. Необхідність складання специфікації виникає у разі поставки товару (партії товару) на умовах які різняться від тих, що передбачені даним договором або потребують уточнення (п. 1.2. Договору).

Пунктом 2.1. Договору встановлено, що орієнтовна ціна договору складає 600 000,00 грн. та розраховується з урахуванням податку на додану вартість. Сукупна вартість т товару, вказана у видаткових накладних складає ціну договору.

Згідно п. 2.2. Договору покупець зобов`язаний оплатити ціну товару у строк не більше 15 календарних днів з дати отримання замовленого товару від постачальника. При цьому гранична вартість поставленого, але не отриманого товару за кожною окремою поставкою, складає не більше 35 000, 00 грн.

Відповідно до п. 2.3. Договору зобов`язання покупця щодо оплати товару вважаються виконаними у момент зарахування на поточний рахунок постачальника суми, вказаної у видаткових накладних та/або актах приймання-передачі товару.

Празі своєчасного виконання зобов`язань по оплаті отриманого покупцем товару його вартість визначена у видаткових накладних зміні не підлягає (п. 2.4. договору).

У пункті 2.8. Договору сторони погодили, що покупець має право здійснити оплату за товар на умовах попередньої оплати в цілому або здійснити оплату частинами, але в будь-якому випадку не пізніше останнього дня строку вказаного в договорі або у специфікації, за умови її складання.

Товар за договором поставки на умовах EХW, місце поставки - склад постачальника за адресою: 20300, Черкаська область, м. Умань, вул.. Дерев`янка, 13 у відповідності до Міжнародних правил тлумачення торгівельних термінів «Інкотермс» (редакція 2010 року), з урахуванням особливостей, наведених у договорі (3.1. Договору).

У відповідності до п. 3.2. Договору постачальник зобов`язується поставити товар протягом 3 календарних днів з дати узгодження сторонами або на дату узгоджену в специфікації.

Пунктом 3.5. Договору встановлено, що право власності на товар, а також ризики випадкового знищення чи пошкодження товару переходить до покупця в момент його передачі у місці поставки, вказаному у п. 3.1. Договору.

Приймання товару покупцем по кількості, асортименту, комплексності, якості, вимогам щодо упаковки (тари) товару здійснюється в порядку, передбаченому чинним законодавством, в момент його отримання від постачальника. Покупець зобов`язаний перевірити кількість, асортимент, комплексність, якість, цілісність упаковки (тари), пломб на них (у разі наявності), а також відсутності ознак пошкодження товару (п. 3.6. Договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2019 року включно, а в частині грошових зобов`язань - до повного їх виконання (п. 11.1. Договору).

Факт поставки товару, на загальну суму 251 623,80 грн., підтверджується наявними у матеріалах даної справи копіями видаткових накладних (а.с. 30-39), що підписані уповноваженим представником відповідача за довіреністю (а.с. 40) та скріплені печатками обох суб`єктів господарювання. Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов угоди.

Проте всупереч положенням вищенаведеного правочину відповідач взятий на себе обов`язок по оплаті вартості поставленого йому товару виконав лише частково, сплативши позивачу 196 772,40 грн. (а.с.41-66). У зв`язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 54 851,40 грн.

За період з 01.02.2019 року по 03.07.2019 року сторонами був складений Акт звірки взаєморозрахунків (а.с. 67-68), з якого вбачається, що відповідач визнає суму заборгованості в розмірі 58 851,40 грн. Акт підписаний обома сторонами без зауважень та заперечень, скріплений печатками підприємств.

6. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

Частинами другої, третьої статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу приписів частини сьомої статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно частини другої статті 9 Цивільного кодексу України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Таким чином, до правовідносин сторін договору щодо забезпечення належного виконання господарського договору штрафними санкціями (неустойка, штраф, пеня) слід застосовувати положення Глави 26 Господарського кодексу України.

За правилами статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частина перша статті 173 Господарського кодексу України містить визначення господарського зобов`язання, яким визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Тобто, в розумінні статей 173 та 230 Господарського кодексу України пеня є різновидом господарської санкції за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, суть якого може полягати як в зобов`язанні сплатити гроші (грошове зобов`язання), так і в зобов`язанні виконати роботу, передати майно, надати послугу (негрошове зобов`язання).

У відповідності до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Таким чином, колегія суддів зазначає, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України, можливо, оскільки суб`єкти господарських відносин при укладанні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки невиконання грошового зобов`язання.

Водночас колегія суддів звертає увагу, що сторони визначили, що у випадку порушення покупцем строків оплати більш, ніж на 6 місяців, покупець зобов`язаний додатково сплатити штраф у розмірі 10 відсотків від ціни отриманого від постачальника товару. Штраф сплачується на користь постачальника першочергово, нарівні з пенею та відсотками за користування грошовими коштами (п. 5.2. Договору). Відповідачем даний пункт Договору не оспорюється, в зв`язку з чим в силу вимог статті 204 Цивільного кодексу України презюмується правомірність вказаного правочину.

Крім цього, колегія суддів вважає помилковими посилання відповідача на статтю 61 Конституції України в обґрунтування недопустимості застосування до боржника подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те ж саме правопорушення, з огляду на наступне.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України, частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України. При цьому, в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, передбаченою статтею 627 Цивільного кодексу України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За таких обставин колегія суддів погоджується з правомірним висновком суду першої інстанції стосовно того, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Такої ж правової позиції дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у викладених постановах від 02.04.2019 року у справі № 917/194/18, від 25.05.2018 року у справі № 922/1720/17, від 09.02.2018 року у справі № 911/2813/17, від 22.03.2018 року у справі № 911/1351/17, від 19.09.2019 року у справі № 904/5770/18.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, заявлений позивачем до стягнення розмір штрафу є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, тому позовна вимога про стягнення з відповідача вказаного штрафу в сумі 5 484,10 грн. підлягає задоволенню.

7. Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу.

Щодо протиправності застосування подвійної відповідальності у вигляді стягнення пені та штрафу, то як вже було наведено вище одночасне застосування (стягнення) штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Перевіривши наявний у матеріалах справи розрахунок пені на відповідність вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, апеляційною інстанцією встановлено його під ставність та обґрунтованість. Наведені відповідачем доводи щодо помилковості розрахунку пені не підтверджуються належними доказами.

Щодо стягнення з відповідача 24% річних, а не 3%, то з цього приводу необхідно зазначити, що ця вимога не є предметом розгляду в межах заявлених відповідачем вимог апеляційної скарги. Однак, колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що законодавець презумує свободу умов укладання договору, а згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Як вбачається з умов договору, сторони погодили саме ставку в розмірі 24% річних (п.5.1. Договору).

8. Чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права і інтереси особи за захистом яких вона звернулась до суду.

У справі, що розглядається, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції надав вичерпну відповідь на всі істотні питання апеляційної скарги, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду, що свідчить про безпідставність тверджень скаржника, наведених у апеляційній скарзі.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

З огляду на вищенаведені законодавчі приписи колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не було у встановленому законом порядку доведено належними, достатніми і допустимими доказами тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх заперечень проти вимог позивача.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень, викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржник не надав суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

10. Судові витрати.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275-280, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "М-РАД" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2020 року у справі №904/1068/20 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2020 року у справі №904/1068/20 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Л.М. Білецька

Судді: Ю.Б. Парусніков

І.О. Вечірко