Постанова

від 12.10.2020 по справі 904/2460/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2020 року м.Дніпро Справа № 904/2460/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Дарміна М.О., Антоніка С.Г.

при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.

представники сторін:

від відповідача: Марченко А.О., довіреність № 464/ПУ/2020 від 13.01.2020 р., представник;

представник позивача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2020, повний текст якого підписаний 27.07.2020, ухвалене суддею Красота О.І., у справі №904/2460/20

за позовом Державного регіонального геологічного підприємства "Донецькгеологія", м. Бахмут Донецької області

до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", м. Павлоград

про стягнення заборгованості в сумі 194 517,99 грн.

ВСТАНОВИВ:

У травні 2020 року до Господарського суду Дніпропетровської області звернулось Державне регіональне геологічне підприємство "Донецькгеологія" з позовом до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля " про стягнення 194 517,99 грн, з яких: 155 490,00 грн. - основної заборгованості, 28 143,69 грн. - пені, 10 884,30 грн. - штрафу та судовий збір.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Відповідачем зобов`язань за Договором №835-ПУ-ШУГК/Бт-19-01 від 30.01.2019 в частині оплати виконаних робіт.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2020 у справі №904/2460/20 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", на користь Державного регіонального геологічного підприємства "Донецькгеологія", 45990,00 грн. - заборгованості, 2 308,67 грн. - пені, 10884,30 грн. - штраф та судовий збір в сумі 2530,24 грн.

Закрито провадження у справі в частині суми у розмірі 109500,00 грн.

В решті позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись із прийнятим рішенням місцевого господарського суду у задоволеній частині вимог, Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, нез`ясування всіх обставин справи, порушення принципу змагальності сторін, необ"єктивну оцінку доказів у справі, що призвело до прийняття незаконного рішення, просить його скасувати у задоволеній частині, ухвалити нове рішення в цій частині, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції упереджено розглянув процесуальні заяви відповідача у цій справі, зокрема, безпідставно відмовивши у задоволенні клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження від 17.06.2020 та клопотання про продовження процесуальних строків і клопотання про розгляд справи з повідомленням сторін від 22.07.2020.

Так, клопотання від 17.06.2020 обґрунтовано відповідачем повною сплатою основної заборгованості за договором, втім, не з"ясувавши позиції позивача з цього приводу, суд ухвалою суду від 08.07.2020 відмовив відповідачу у задоволенні вказаного клопотання та розгляді справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 27.07.2020 відмовлено відповідачу у продовженні процесуальних строків та розгляді справи з викликом сторін. При цьому в ухвалі міститься посилання, що клопотання про продовження процесуальних строків заявлено відповідачем після ухвалення рішення, що не відповідає дійсності, оскільки 22.07.2020 відповідачем направлено до господарського суду в одному конверті два клопотання, які отримано судом, згідно рекомендованого повідомлення, 23.07.2020, тобто до ухвалення рішення у справі. В той же час, апелянт зауважує, що після ухвалення рішення у справі 27.07.2020 оскарження ухвали про відмову у продовженні процесуальних строків втрачає сенс.

Відмовивши у продовженні процесуальних строків, судом першої інстанції, в тому числі, не враховані зміни у процесуальному законодавстві, що стосуються карантинних заходів у державі, зокрема не взято до уваги, продовження карантину до 31.08.2020 та те, що представники підприємства відповідача, що знаходяться на віддаленому доступі роботи фізично не мали можливості здійснювати відповідні процесуальні дії, а перехідними положеннями Господарського процесуального кодексу України сторонам надано право на продовження процесуальних строків, за наявності відповідного клопотання.

Судом недостовірно відображено фактичні обставини справи, зокрема у відзиві на позов відповідач зазначив про повне погашення заборгованості, заявленої позивачем у позові; до відзиву на позовну заяву відповідачем додані оригінали платіжних доручень №1568993 від 22.05.2020 на суму 109 500,00 грн. та №1579208 від 29.05.2020 на суму 45990,00 грн. Жодна із сторін спору не заперечувала сплати вказаної суми основної заборгованості, втім, судом першої інстанції прийнято рішення про стягнення основної суми заборгованості в сумі 45990 грн, а відтак, не прийнято, як належний доказ платіжне доручення №1579208 від 29.05.2020, з мотивуванням, що у призначенні платежу у вказаному платіжному дорученні зазначена "оплата за перетампонаж скважин №22840 в жовтні 2019 року за Договором №ц835-ПУ- ШУГК/Бт-19-01 від 30.01.2019 року ПДВ 7665,00 (1579208)", тобто, у зв`язку з тим, що згідно Додатку №3 до Договору скважина за номером 22840 відсутня. В свою чергу, встановивши заборгованість в сумі 45990 грн, судом у рішенні не зазначено якого ж акту по договору вона стосується.

Вже після винесення рішення судом першої інстанції, 30.07.2020, за вихідним номером №02/7-835, позивач надіслав на адресу відповідача лист щодо Договору №835-ПУ-ШУГК/Бт-19-01, в якому зазначено про механічну помилку у призначенні платежу. Таким чином, замість свердловини №22884 помилково вказано свердловину №22840, тому суму основного боргу за Договором у розмірі 155 490,00 грн. повністю сплачено. Отже, жодна із сторін, ні на момент розгляду справи, ні після не помітила механічної помилки у платіжному дорученні № 1579208 від 29.05.2020, і не тільки не заперечувала щодо призначення сплачених коштів, а і визнавала, що їх сплата відбулася в межах Договору №835-ПУ-ШУГК/Бт-19-01, обидві сторони господарських відносин вважають, що заборгованість за договором повністю відсутня. Таким чином, відповідач здійснив платіж в сумі 45990 грн за актом №5 приймання виконаних будівельних робіт від 10.10.2019 по свердловині №22884, повністю погасивши заборгованість по договору №835-ПУ-ШУГК/Бт-19-01 від 30.01.2019, тому в частині стягнення суми 45990 грн рішення є незаконним.

Також апелянт заперечує проти стягнення штрафних санкцій, з посиланням на умови договору, згідно яких замовник має право застосовувати оперативно-господарську санкцію до виконавця за порушення порядку та строків реєстрації податкових накладних та внесення коригувань до них. Зокрема, 22.07.2020 відповідачем направлено позивачу претензію №15/1316, якою виконавця повідомлено про скоєні ним порушення щодо порядку та строків реєстрації податкових накладних та внесення коригувань до них, а також попереджено про застосування оперативно-господарської санкції на суму 83220 грн. Вказану претензію отримано позивачем 24.07.2020. За умовами договору, а саме п.3.2.21 договору, штрафні санкції за несвоєчасну оплату робіт не застосовуються до замовника в разі застосування ним до виконавця оперативно-господарської санкції. Оскільки п.7.1 договору не визначений строк для застосування оперативно-господарської санкції, то відповідач вважає можливим її застосування поза межами дії договору. З урахуванням наведеного, вважає безпідставним нарахування йому позивачем штрафних санкцій.

Крім того, з огляду на наведені обставини не погоджується з розміром стягнутого судового збору.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, правом, передбаченим ст.263 ГПК України, не скористався.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 31.08.2020 (колегія суддів: головуючий, доповідач - Іванов О.Г., Дармін М.О., Антонік С.Г.) Приватному акціонерному товариству "ДТЕК Павлоградвугілля" відновлено строк на подання апеляційної скарги; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача на рішення господарського суду від 27.07.2020 у цій справі; зупинено дію рішення на час розгляду апеляційної скарги; з урахуванням ціни позову, положень ч.1 ст.270 ГПК України, вирішено розглядати апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження; сторонам наданий строк протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань відповідно до ст.ст. 38, 74, 80, 161, 263 Господарського процесуального кодексу України.

14.09.2020 від відповідача до Центрального апеляційного господарського суду надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (подане до відділення поштового зв"язку 11.09.2020), яке задоволено ухвалою суду від 15.09.2020; судове засідання призначено на 12.10.2020.

08.10.2020 до Центрального апеляційного господарського суду від позивача засобами електронного зв"язку надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача, в якій останній також зазначив, що основна заборгованість за договором №835-ПУ-ШУГК/Бт-19-01 складала 155490 грн, у тому числі 109 500 грн за перетампонаж свердловини №7881 у серпні 2019 року та 45990 грн за перетампонаж свердловини №22884 у жовтні 2019 року; заборгованість в сумі 109 500 грн відповідачем оплачена 22.05.2020 згідно платіжного доручення №1568993, а 29.05.2020 на розрахунковий рахунок позивача від відповідача надійшли кошти в сумі 45 990 грн відповідно до платіжного доручення №1579208; у призначенні платежу вказано: "Оплата за перетампонаж скважины №22840 в октябре 2019 по дог №835-ШУГК/Бт-19-01 от 30.01.2019 ПДВ 7665.00 ((1579208))"; таким чином, замість свердловини №22884 вказана свердловина №22840; ці кошти позивачем зараховані як оплата за свердловиною №22884 за укладеним між сторонами договором. При цьому в апеляційній скарзі відповідач просить рішення скасувати в частині стягнення 2308,67 грн. пені, 10884,30 грн. штрафу і 2530,24 грн. судового збору з чим не погоджується позивач з мотивів, наведених у позовній заяві. Просить залишити без змін рішення господарського суду в частині неустойки та судового збору.

Слід зазначити, що вказана заява не містить електронного цифрового підпису, що засвідчено довідкою відділу документообігу та контролю суду (канцелярією) № 06-21/688/20 від 08.10.2020.

За приписами ч.8 ст.42 Господарського процесуального кодексу України якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).

Отже, відсутність кваліфікованого цифрового підпису на документі свідчить про не підписання поданого документу, наслідком чого є залишення його без розгляду (ч.4 ст.170 ГПК України).

12.10.2020 від відповідача до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання апелянта про зменшення розміру неустойки, яке мотивовано знаходженням підприємства відповідача у простої згідно наказу від 15.04.2020 №46, сплатою суми основної заборгованості до винесення рішення у справі; посиланням на ст.551 ЦК України. До заяви додана постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 по справі №902/417/18 (провадження 12-79гс19).

В судове засідання 12.10.2020 представник позивача не з"явився; про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення ухвали суду позивачу (а.с.177).

Згідно з частинами 11, 12 ст.270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на належне повідомлення позивача з місцем, датою та часом розгляду справи, беручи до уваги строки розгляду апеляційної скарги, передбачені ст. 273 ГПК України, а також відсутність передбачених ч. 11 ст. 270 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи, враховуючи, що наявні у справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку про можливість в порядку ч. 12 ст. 270 ГПК України розглянути справу у відсутність представника позивача.

В судовому засіданні 12.10.2020 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частину постанову у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, вислухав пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

30.01.2019 між Державним регіональним геологічним підприємством "Донецькгеологія" (далі - Позивач, Виконавець) та Приватним акціонерним товариством "ДТЕК Павлоградвугілля" (далі - Відповідач, Замовник) укладено Договір №835-ПУ-ШУГК/Бт-19-01 (далі - Договір), відповідно до умов якого, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Виконавець бере на себе зобов`язання за завданням Замовника виконати наступні роботи: перетампонаж геологорозвідувальних свердловин, зазначених в Додаток №3 на поле ПСП Шахтоуправління імені Героїв Космосу» ПрАТ «Павлоградвугілля» , а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи, якщо вони відповідають вимогам даного Договору.

Код за класифікатором ДК 016:2010 - 71.12 "Послуги інженерні та пов`язані з ними послуги щодо технічного консультування" (п.1.1 договору (а.с.12-21)).

Згідно з п.2.1. Договору, вартість робіт за Договором узгоджується Сторонами в Договірній ціні, що є невід`ємною частиною цього договору (Додаток №1) і становить 996 450,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 166 075 грн. Вартість 1 метра перетампонажа становить 365,00 грн. без урахування ПДВ.

Пунктом 4.1. Договору сторони узгодили, що оплата виконаних робіт здійснюється Замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця в розмірі 50% від вартості по перетампонажу свердловини окремо від початку виконання робіт та залишкову суму 50% протягом 30 календарних днів з моменту підписання сторонами Акту здачі-приймання наданих послуг.

Пунктом 4.4 договору сторони узгодили, що приймання виконаних робіт здійснюється сторонами за актом приймання виконаних робіт (форми КБ-2в) та довідки про вартість виконаних підрядних робіт (форми КБ-3) , які підписуються уповноваженими представниками обох сторін. Повноваження кожного представника виконавця, який здійснює участь у прийманні робіт та підписанні актів має бути підтверджено відповідною довіреністю, яка оформлена у відповідності до діючого законодавства України.

За умовами п.4.9 договору замовник при перерахуванні грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця в призначенні платежу платіжного доручення в обов"язковому порядку зазначає реквізити цього договору (номер, дата укладення), а також період (місяць, рік), за який здійснюється оплата. В разі не зазначення у призначенні платежу платіжного доручення періоду (місяця, року), за який здійснюється оплата, то здійснена оплата по такому платіжному дорученню за роботи по цьому договору зараховується в хронологічному порядку у відповідності з датою виникнення зобов"язань по оплаті.

Згідно п.5.3. Договору, за порушення строків оплати робіт Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі 0,1% вартості робіт, за які допущено прострочення оплати, за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф в розмірі 7% вказаної вартості.

Даний договір набирає чинності в день його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2019, а в разі неналежного виконання сторонами всіх взятих на себе зобов"язань - до повного їх виконання (п.7.1 договору).

За п.10.1 договору до цього договору додаються і є його невід"ємними частинами: договірна ціна (додаток №1); графік виконання робіт (додаток №2); обсяги проведення робіт (додаток №3).

Додатком №1 до договору - договірна ціна, сторони узгодили, що вартість робіт за договором становить 996 450,00 грн, в тому числі ПДВ - 166075,00 грн; вартість 1 метра перетампонажа складає 365,00 грн, без ПДВ. (а.с.20).

Додатками №№2, 3 до договору сторони узгодили номери свердловин, на яких мають бути проведені роботи (№№7944, 7119, 7881, 22880, 22884, 22876, 22751, 22707, 22286, 22594), глибину перетампонажу та діаметр свердловин (а.с.21-22).

Також сторонами підписані договірна ціна, комерційний кошторис, договірна ціна за формою локального кошторису, підсумкову відомість ресурсів до договірної ціни, розрахунок загальновиробничих видатків до зведеного кошторису (а.с.23-30).

Додатковою угодою №1 від 15.03.2019 сторони внесли наступні зміни до Договору: "1.1. Додаток №2 до Договору змінити і викласти його в редакції Додатка №2 до цієї Додаткової угоди. При цьому Додаток №2 до Договору в редакції від 30 січня 2019р. втрачає свою силу з моменту набрання чинності цією Додатковою угодою. 1.2. Додаток №3 до Договору змінити і викласти його в редакції Додатка №3 до цієї Додаткової угоди. При цьому Додаток №3 до Договору в редакції від 30 січня 2019р. втрачає свою силу з моменту набрання чинності цією Додатковою угодою" (а.с.32-34).

Додатковою угодою №2 від 18.06.2019 сторони внесли зміни до Договору, виклавши п.2.1 Договору в наступній редакції: "Вартість робіт за Договором узгоджується Сторонами в Договірній ціні, яка є невід`ємною частиною цього договору (Додаток № 1) і становить 547 500,00 грн., В тому числі ПДВ 20% - 91250 грн. Вартість 1 метра перетампонажа становить 365,00 грн. без урахування ПДВ", а також узгодили новий графік та обсяги проведення робіт, зокрема роботи мали бути виконані на свердловинах №№22286, 22880, 22884, 22876, 7881 - шахти ім. Героїв космосу та №4283 - шахти "Благодатна" (додатки №№2, 3 до договору)(а.с.35-39)).

Таким чином, згідно вказаної додаткової угоди роботи на полі ПСП "Шахтоуправління імені Героїв Космосу" мали бути здійснені на п"яти свердловинах.

Додатковою угодою №3 від 30.09.2019 сторони внесли зміни в розділ 11 договору щодо реквізитів сторін (а.с.40).

22.03.2019 сторонами підписаний Акт форми КБ-2в №1 приймання виконаних будівельних робіт на свердловині №22286 на суму 93 360,00 грн (а.с.42-44).

28.03.2019 сторонами підписаний Акт №2 приймання виконаних будівельних робіт на свердловині №22880 на суму 109 500,00 грн (а.с.45-47).

09.08.2019 сторонами підписаний Акт №3 приймання виконаних будівельних робіт на свердловині №22876 на суму 87600,00 грн (а.с.48-50).

16.08.2019 сторонами підписаний Акт №4 приймання виконаних будівельних робіт на свердловині №7881 на суму 109 500,00 грн. (а.с.51-53).

10.10.2019 сторони підписали Акт №5 виконаних будівельних робіт на свердловині №22884 на суму 96 360,00 грн. (а.с.54-56).

Загальна вартість робіт згідно Акту №4 приймання виконаних будівельних робіт за 16.08.2019 та Акту №5 виконаних будівельних робіт за 10.10.2019 становить 205 860,00 грн.

Як вказує Позивач, Відповідач перерахував передплату за виконання робіт згідно цих актів у розмірі 50 370,00 грн за платіжним дорученням №40781 від 21.02.2019, залишок заборгованості у розмірі 155 490,00 грн. відповідачем не оплачено, що і є предметом спору у цій справі.

Також позивачем за невчасну оплату виконаних робіт за договором нараховано відповідачу 28 143,69 грн. пені за період з 10.11.2019 по 08.05.2020 та 10 884,30 грн. штрафу у розмірі 7% від суми заборгованості 155490 грн.

У відзиві на позов, в тому числі, Відповідач зазначив, що здійснив платіж на загальну суму 155 490 грн., погасивши заборгованість, заявлену Позивачем, в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №1568993 від 22.05.2020, №1579208 від 29.05.2020, тому і предмет спору між сторонами відсутній (а.с.73-76, 79, 80).

Задовольняючи позовні вимоги частково, господарський суд дійшов висновку, що на виконання умов договору № 835-ПУ-ШУГК/Бт-19-01 від 30.01.2019 позивачем фактично виконані роботи з перетампонажу, зокрема свердловин №7881 та №22884, що підтверджується актами приймання наданих послуг форми КБ-2в №4 від 16.08.2019 та №5 від 10.10.2019, підписаними сторонами, відповідач, в свою чергу, свої обов"язки по оплаті здійснив неналежним чином, зокрема після винесення судом ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 18.05.2020 відповідач сплатив заборгованість за отримані послуги у розмірі 109 500,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №1568993 від 22.05.2020 з призначенням платежу: "оплата за перетампонаж скважини №7881 в серпні 2019р. за дог №835-ПУ-ШУГК/Вт-19-01 від 08.02.2019р. ПДВ 18250.00 (1568993)" (а.с.79), тому в цій частині суд закрив провадження у справі.

Стосовно сплати Відповідачем суми в розмірі 45990,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №1579208 від 29.05.2020 з призначенням платежу: "оплата за перетампонаж скважини №22840 в жовтні 2019р. за дог №835-ПУ-ШУГК/Вт-19-01 від 30.01.2019р. ПДВ 7665.00 (1579208)" (а.с.80), то судом вказаний доказ не прийнятий до уваги, з огляду на те, що згідно Додатку №3 до Договору (а.с. 22) свердловина за номером 22840 - відсутня, тому в цій частині визнав такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги на суму основної заборгованості в розмірі 45 990 грн.

Крім того, судом встановлено, що сторонами у договорі передбачений розмір пені, який перевищує гранично допустимий розмір неустойки (на підставі подвійної облікової ставки НБУ), визначений законом, в зв"язку з чим здійснив перерахунок в межах, визначених позивачем у позові, та із заявлених 28 143,69 грн задовольнив 2308,67 грн, в решті вимог на суму 25835,02 грн - відмовив.

Також судом визнані арифметично правильними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення штрафу в розмірі 10884,30 грн.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині стягнення основної заборгованості з наступних мотивів.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Зазначена стаття повністю кореспондується зі ст.174 Господарського кодексу України.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору предметом якого є перетампонаж геологорозвідувальних свердловин по суті є договором підряду та господарськими зобов`язаннями, тому, згідно положень ст. ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Таким чином, хоча в договорі і зазначено у пункті 1.1 код по класифікатору ДК016:2010-71.12 "Послуги інженерні та пов"язані з ними послуги щодо технічного консультування", втім, фактично правовідносини сторін, які включають буріння свердловин з промивкою та подальшим цементуванням затрубного простору відносяться до підрядних робіт.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції також не погоджується з нормами права, на які послався господарський суд в частині визначення правовідносин сторін.

Відносини за договором підряду регламентовані § 1 глави 61 Цивільного кодексу України.

Статтею 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з частинами 1, 2 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених зазначеним Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до частин 1, 2 ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу; договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За приписами частин 1, 3 ст.843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч.1 ст. 854 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 882 Цивільного кодексу України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов`язаний негайно розпочати їх прийняття. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України регламентовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням умов п.4.1 договору відповідач мав здійснити передплату робіт за договором в обсязі 50% та решту 50% суми - протягом 30 календарних днів з моменту підписання акту здачі-приймання виконаних робіт.

Як зазначив позивач у позові, відповідачем за актом №4 від 16.08.2019 на суму 109500 грн умова щодо передплати робіт не дотримана, за актом №5 від 10.10.2019 на суму 96360 грн здійснена передплата у розмірі 50370 грн за платіжним дорученням №40781 від 21.02.2019. Отже, з урахуванням загальної вартості робіт за актами №№4 та 5 на суму 205860,00 грн та передоплаченою сумою робіт, заборгованість за виконані та прийняті роботи становить 155 490 грн.

Таким чином, згідно умов договору є таким, що настав обов"язок з оплати виконаних робіт за актом №4 від 16.08.2019 - 15.09.2019, за актом №5 від 10.10.2019 - 09.11.2019.

На момент пред"явлення позовної заяви (08.05.2020) відповідачем вказана заборгованість оплачена не була.

В той же час, після відкриття провадження у справі, у відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено про оплату цієї заборгованості на підтвердження чого надані платіжні доручення №1568993 від 22.05.2020, №1579208 від 29.05.2020.

За приписами п.2 ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо, зокрема відсутній предмет спору. Вказане стосується і сплати суми основної заборгованості після відкриття провадження у справі.

У платіжному дорученні №1568993 від 22.05.2020 на суму 109 500 грн в призначенні платежу зазначено: "оплата за перетампонаж скважини №7881 в серпні 2019р. за дог №835-ПУ-ШУГК/Вт-19-01 від 08.02.2019р. ПДВ 18250.00 (1568993)" (а.с.79). Отже, хоча й зазначена невірна дата договору, проте, проведення робіт на вказаній свердловині підтверджено актом №4 від 16.08.2019, тому в цій частині судом обґрунтовано закрито провадження на суму основної заборгованості 109500 грн.

У платіжному дорученні №1579208 від 29.05.2020 на суму 45 990 грн в призначенні платежу зазначено: "оплата за перетампонаж скважини №22840 в жовтні 2019р. за дог №835-ПУ-ШУГК/Вт-19-01 від 30.01.2019р. ПДВ 7665.00 (1579208)" (а.с.80). Втім, оскільки згідно Додатку №3 до Договору (а.с. 22) свердловина за номером 22840 - відсутня, а також такий номер свердловини відсутній в усіх документах до договору №835-ПУ-ШУГК/Бт-19-01 від 30.01.2019, то судом вказане платіжне доручення не прийнято як доказ погашення заборгованості.

Зі вказаним висновком господарського суду колегія суддів погодитись не може.

Так, дійсно в додатках № 2 та №3 до договору, якими визначені графіки та обсяги проведення робіт, відсутня свердловина №22840. Натомість, у платіжному дорученні №1579208 від 29.05.2020, крім невірного номеру свердловини №22840, якого не існує згідно додатків до договору, згідно з умовами п.4.9 договору зазначені інші ідентифікуючі ознаки оплати, зокрема, вірний номер цього договору - №835-ПУ-ШУГК/Вт-19-01 від 30.01.2019 , та період проведення робіт - жовтень 2019 року , який відповідає акту №5 від 10.10.2019.

Таким чином, з урахуванням наведених доводів відповідача щодо оплати основної заборгованості та за наявності суперечливої інформації у призначенні платежу в платіжному дорученні №1579208 від 29.05.2020 (щодо неіснуючого згідно додатку до договору №835-ПУ-ШУГК/Бт-19-01 від 30.01.2019 номеру свердловини, але посилання на період проведення робіт, що відповідає акту №5, та вірного номеру договору), суд першої інстанції не був позбавлений права призначити розгляд справи з власної ініціативи в судовому засіданні з повідомленням сторін для з"ясування вказаних обставин або витребування у сторін пояснення щодо вказаних фактів.

Суду апеляційної інстанції позивач також підтвердив інформацію про наявність технічної помилки у номері свердловини в призначенні платежу платіжного доручення №1579208 від 29.05.2020, втім, зарахування суми 45 990 грн, як оплати заборгованості за актом № 5 від 10.10.2019. Таким чином, на момент ухвалення рішення основна заборгованість в розмірі 155 490 грн у повному обсязі погашена відповідачем, з огляду на що стягнення заборгованості в сумі 45 990 грн. за рішенням суду є безпідставним.

Отже, доводи апеляційної скарги про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи в цій частині знайшли своє підтвердження, з огляду на що в цій частині рішення господарського суду підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 45 990 грн.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частинами 1, 2 статті 216 Господарського кодексу України регламентовано, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Частинами 1, 2 ст.217 Господарського кодексу України встановлено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

У статті 230 Господарського кодексу України надано визначення штрафних санкцій. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 Господарського Кодексу України).

Як вже зазначалось вище, пунктом 5.3. Договору,сторони передбачили майнову відповідальність замовника (відповідача) за порушення строків оплати робіт у вигляді сплати пені в розмірі 0,1% вартості робіт, за які допущено прострочення оплати, за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплату штрафу в розмірі 7% вказаної вартості.

Через несвоєчасне виконанням Відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати виконаних робіт Позивачем останньому нараховано пеню у розмірі 28 143,69 грн. за період з 10.11.2019 по 08.05.2020.

При цьому, відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення будь-яких зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час прострочення.

Згідно з частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договірні правовідносини між кредитором і боржником щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань також врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", статтею 3 якого визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення зобов`язань за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Вказана правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 20.12.2018 у справі № 367/8076/15-ц.

З урахуванням наведеного пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у вказаний позивачем період з 10.11.2019 по 08.05.2020 від суми основної заборгованості у розмірі 155 490,00 грн. становить суму у розмірі 2 308,67 грн., яка підставно стягнута рішенням суду; у задоволенні решти позовних вимог про стягнення пені у розмірі 25835,02 грн. обґрунтовано відмовлено.

Також судом підставно задоволені позовні вимоги щодо стягнення штрафу в розмірі 10884,30 грн., оскільки ця частина позовних вимог відповідає як умовам договору (п.5.3 договору), так і здійснений його правильний розрахунок (155490 грн х 7%).

Щодо доводів апеляційної скарги про безпідставне задоволення позовних вимог в частині стягнення неустойки (пені та штрафу), оскільки відповідачем застосовано до позивача оперативно-господарську санкцію за умовами п.3.2.21 договору, а відтак, до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції, то вони не приймаються колегією суддів, з урахуванням наступного.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Пунктом 5 ч. 3 ст. 165 ГПК України передбачено, що відзив повинен містити заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права.

Також частина 4 ст. 165 ГПК України встановлює, що якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у відзиві на позов заперечував проти стягнення неустойки з підстав неукладеності між сторонами договору взагалі (з урахуванням не визначення, на його думку, такої істотної умови договору, як предмет договору), а не з підстав застосування до позивача оперативно-господарської санкції на підставі п.3.2.21 договору.

У клопотаннях про розгляд справи в загальному позовному провадженні та в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін також наведена аналогічна позиція щодо неукладеності договору. Отже, не можливість застосування до відповідача штрафних санкцій з підстав застосування до позивача оперативно-господарської санкції на підставі п.3.2.21 договору не була предметом розгляду в суді першої інстанції, з такої підстави позовні вимоги відповідач не заперечував у відзиві на позов, що виключає можливість заперечення такої обставини з наведених апелянтом підстав при подальшому розгляді справи.

З урахуванням, задоволеної суми позовних вимог, що становить 6,8% (13192,97 грн, які складаються із пені та штрафу), відтак, змінюється і сума судового збору, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за подачу позову.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру неустойки, то воно не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов`язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зі змісту вищезазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, тому він, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав, за яких можливе її зменшення.

Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку.

Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів ст.86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з майнового стану сторін, які беруть участь у зобов`язанні ; інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язання; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання; незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов`язання; невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання; негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому, під винятковістю слід розуміти такі обставини, які дозволяють суду при обов`язковому застосуванні штрафних санкцій, передбачених договором або законом, їх зменшити, а не в будь-якому випадку, в разі подання стороною у справі клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Також слід зауважити, що штрафні санкції за своєю природою є засобами стимулювання боржника належним чином виконати свій обов`язок, а не покласти на нього додатковий, тому слід розуміти, що передбачені законом санкції будуть застосовані в разі порушення зобов`язань, а їх зменшення скоріше є виключенням.

Відповідно до ст.ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи клопотання відповідача, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідачем на обґрунтування клопотання про зменшення неустойки надано лише наказ №46 від 15.04.2020 про простій підприємства до 15.05.2020 (включно). Жодного доказу майнового стану відповідача останнім до вказаного клопотання не надано. При цьому слід зауважити, що застосовані санкції в сумі 13 192,97 грн. не є надмірними порівняно із сумою заявленої до стягнення основної заборгованості.

Отже, сам по собі факт сплати основної суми заборгованості до ухвалення рішення у справі, без підтвердження належними доказами майнового стану сторін, виключає можливість задоволення клопотання про зменшення розміру неустойки.

Оскільки оскаржувана відповідачем сума позовних вимог становить 59 182,97 грн., то згідно приписів ч.4 ст.6 Закону України "Про судовий збір" сума судового збору, що підлягала оплаті за подачу апеляційної скарги становить розмір 3153,00 грн. Таким чином, відповідачем надмірно сплачено 1224,00 грн судового збору, які, за наявності відповідного клопотання апелянта, підлягають поверненню на підставі п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до пунктів 1, 3 частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є нез`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

У зв`язку з порушенням норм матеріального права, нез"ясуванням обставин справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи (щодо відсутності підстав для закриття провадження у справі в частині основної суми заборгованості на суму 45 990 грн), апеляційний господарський суд вважає необхідним задовольнити апеляційну скаргу відповідача частково та прийняти в цій частині нове рішення про закриття провадження у справі в частині основної заборгованості в сумі 45990 грн.

Зважаючи на часткове задоволення апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, мають бути розподілені між сторонами в залежності від задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 275, 277, 282-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", м. Павлоград Дніпропетровської області на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2020 у справі №904/2460/20 - задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2020 у справі №904/2460/20 - скасувати в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 45 990,00 грн. та судового збору.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким закрити провадження у справі №904/2460/20 в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", м. Павлоград Дніпропетровської області на користь Державного регіонального геологічного підприємства "Донецькгеологія", м. Бахмут Донецької області заборгованості в сумі 45 990,00 грн.

В іншій частині рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2020 у справі №904/2460/20 - залишити без змін.

Видачу відповідних наказів, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду лише у випадках, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 19.10.2020.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя М.О. Дармін

Суддя С.Г. Антонік