Рішення

від 29.09.2020 по справі 910/11021/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.09.2020Справа № 910/11021/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут "Київдормістпроект"

до Комунальної корпорації "Київавтодор"

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Кошляк М.І.

Представники учасників справи:

від позивача Мікулін Д.М. (адвокат), Комарницький М.В. (адвокат);

від відповідача Маслєнніков В.С. (адвокат).

В судовому засіданні 29.09.2020 року, відповідно до положень ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повідомлено представників позивача та відповідача, що повне рішення буде складено 20.10.2020 року.

СУТЬ СПОРУ:

28 липня 2020 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут "Київдормістпроект" (позивач) надійшла позовна заява № 15 від 28.07.2020 року до Комунальної корпорації "Київавтодор" (відповідач) про стягнення заборгованості за договором на виконання робіт з розробки проектно-кошторисної документації № ТКДМП-1705/22-10 від 03.03.2017 року в розмірі 1 208 521,30 грн., з них: основного боргу - 1 010 853,97 грн. (один мільйон десять тисяч вісімсот п`ятдесят три гривні 97 копійок), інфляційних витрат - 147 983,17 грн. (сто сорок сім тисяч дев`ятсот вісімдесят три гривні 17 копійок) та 3% річних - 49 684,16 грн. (сорок дев`ять тисяч шістсот вісімдесят чотири гривні 16 копійок).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином зобов`язання за договором на виконання робіт з розробки проектно-кошторисної документації № ТКДМП-1705/22-10 від 03.03.2017 року, зокрема, у визначені договором строки не здійснив оплату вартості виконаних позивачем робіт, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2020 року у справі № 910/11021/20 позовну заяву № 15 від 28.07.2020 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут "Київдормістпроект" до Комунальної корпорації "Київавтодор" про стягнення грошових коштів залишено без руху, надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Інститут "Київдормістпроект" строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви протягом 5 (п`яти) днів з дня вручення даної ухвали.

Вказана ухвала була отримана уповноваженим представником позивача 30.07.2020 року.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Тобто, строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви до 04.08.2020 року (включно).

03.08.2020 року через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут "Київдормістпроект" надійшла заява № 19 від 03.08.2020 року "Про усунення недоліків позовної заяви".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/11021/20, ухвалено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 03.09.2020 року.

21.08.2020 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на відсутність бюджетного фінансування. Крім того, відповідач посилаючись на п. 5.3. договору, якими сторони визначили, що у разі затримки бюджетного фінансування штрафні санкції до відповідача не застосовуються, тому підстави для нарахування інфляційних втрат та 3% річних у позивача відсутні.

За ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

Так, в підготовчому засіданні 03.09.2020 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, яка занесена до протоколу судового засідання, та призначено справу № 910/11021/20 до судового розгляду по суті на 01.10.2020 року.

В судовому засіданні 01.10.2020 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов. Представник відповідача проти задоволення позову заперечив та просив відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників судового процесу, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.03.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інститут "Київдормістпроект" (надалі - позивач, виконавець) та Комунальною корпорацією "Київавтодор" (надалі - відповідач, замовник) укладено договір на виконання робіт з розробки проектно-кошторисної документації № ТКДМП-1705/22-10 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, виконавець бере на себе зобов`язання своїми та залученими силами і засобами відповідно до технічного завдання до документації конкурсних торгів та завдання на проектування виконати роботи з розробки проектно-кошторисної документації по об`єкту: Послуги з проектування автомобільних доріг (виконання проектних робіт з будівництва транспортної розв`язки на примиканні вул. Старонаводницької та вул. Лаврської до бул. Дружби народів (площа Героїв Великої Вітчизняної війни) (код за ДК 021:2015 - 713112020-9) (далі - роботи), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи, за умови, що дані роботи виконанні якісно та в обумовлений сторонами строк.

Згідно з п. 1.3. договору роботи з розробки проектно-кошторисної документації по об`єкту виконуються в три стадії: техніко-економічне обгрунтування, проект (затверджувальна стадія) та робоча документація.

В п. 2.1. договору визначено, що договірна ціна за договором складає 8 990 000,00 грн. та включає всі витрати виконавця, необхідні для якісного виконання робіт.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що строк виконання робіт: протягом 12 місяців (стадія ТЕО - 3 місяці, стадія П - 5 місяців, стадія РД - місяці). Перебіг строку виконання робіт починається з дня, коли виконавець приступив до їх виконання.

За умовами п. 4.1. договору вартість виконання робіт на 2017 рік відповідно до бюджетних призначень становить 1 000 000,00 грн., але може бути змінена у разі коригування обсягів бюджетного фінансування на зазначені роботи. Вартість виконання робіт на 2018 рік відповідно до бюджетних призначень становить 7 990 000,00 грн.

Фінансування робіт, визначених договором, здійснюється за рахунок бюджетних коштів (п. 4.2. договору).

Відповідно до п. 5.2. договору підставою для здійснення розрахунків є підписанні сторонами акти здачі-приймання робіт, які складаються виконавцем та подаються для підписання замовнику. Умови оплати - по факту виконання робіт та при наявності надходження бюджетних коштів на закупівлю робіт на рахунок замовника з бюджету м. Києва з відстрочкою платежу до 30 календарних днів.

Згідно з п. 11.1. договору після завершення виконання робіт виконавець передає замовнику документацію за накладною та актом приймання-передачі робіт.

Термін дії договору до 31 грудня 2018 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором (п. 17.2. договору).

Додатковою угодою № 1 від 01.08.2017 року до договору викладено п. 4.1. договору в редакції, згідно якої вартість виконання робіт на 2017 рік відповідно до бюджетних призначень становить 900 000,00 грн., але може бути змінена у разі коригування обсягів бюджетного фінансування на зазначені роботи. Вартість виконання робіт на 2018 рік відповідно до бюджетних призначень становить 8 090 000,00 грн.

Додатковою угодою № 3 від 10.07.2018 року до договору викладено п. 4.1., 4.2. договору в редакції, згідно якої обсяги фінансування виконання робіт на 2017 рік відповідно до бюджетних призначень становлять 996 000,00 грн. Обсяги фінансування виконання робіт на 2018 рік відповідно до бюджетних призначень становлять 4 000 000,00 грн., але можуть бути змінені у разі коригування обсягів бюджетного фінансування на зазначені роботи.

Також додатковою угодою № 3 від 10.07.2018 року до договору продовжено термін дії договору до 31 грудня 2019 року, але в будь-якому випадку до повного виконання своїх зобов`язань за договором.

Додатковою угодою № 4 від 27.12.2018 року до договору внесено зміни в п. 4.2. договору, за умовами якого обсяги виконаних робіт у 2018 році, відповідно до Програми економічного та соціального розвитку м. Києва на 2018-2020 роки у 2018 році в редакції розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.07.2018 року № 1204 склали 1 010 853,97 грн.

На виконання умов договору на виконання робіт з розробки проектно-кошторисної документації № ТКДМП-1705/22-10 від 03.03.2017 року позивач виконав, а відповідач прийняв роботи на суму 1 010 853,97 грн., що підтверджується актом здачі-приймання проектних робіт від 31.10.2018 року. Вказаний акт підписаний уповноваженими представниками сторін без заперечень та скріплений печатками товариств, зауважень до обсягу та якості виконаних робіт у відповідача до позивача не виникло.

У відповідності до Експертного звіту щодо розгляду проектної документації за техніко-економічним обгрунтуванням № 272/e/18 від 11.06.2018 року Державним підприємством Державного науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту Ндіпроектреконструкція роботи виконані у відповідності до вихідних даних на проектування, кошторисної частини проекту будівництва та може бути затверджена в установленому порядку.

Факт заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 1 010 853,97 грн. також підтверджується підписаним обома сторонами без заперечень актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2018 року по 31.12.2019 року, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем станом на 31.12.2019 року становить 1 010 853,97 грн.

Судом встановлено, що позивач, внаслідок неоплати заборгованості за договором на виконання робіт з розробки проектно-кошторисної документації № ТКДМП-1705/22-10 від 03.03.2017 року звернувся до відповідача з претензією № 285/ТОВ від 03.12.2019 року про сплату заборгованості за договором у розмірі 1 010 853,97 грн. Вказана претензія була отримана уповноваженою особою відповідача 04.12.2019 року за вх. № 1401.

У відповідь на претензію, листом № 01-19/12/260 від 30.01.2020 року відповідач повідомив, що підставою для невиконання умов договору № ТКДМП-1705/22-10 від 03.03.2017 року щодо оплати виконаних робіт стала відсутність бюджетного фінансування та зменшення його обсягів на 2018-2020 роки рішенням Київської міської ради № 146/6197 від 20.11.2018 року. У даному листі відповідач зазначив, що вживає заходів щодо погашення заборгованості за виконані згідно договору роботи в сумі 1 010 853,97 грн.

Спір у справі виник у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем, на думку позивача, грошового зобов`язання з оплати виконаних згідно договору № ТКДМП-1705/22-10 від 03.03.2017 року проектних робіт, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 1 010 853,97 грн.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні витрати у розмірі 147 983,17 грн. та 3% річних у розмірі 49 684,16 грн. за порушення виконання грошового зобов`язання щодо оплати виконаних проектних робіт.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приписами ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 887 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх.

Як вже було встановлено судом вище, 03.03.2017 року між позивачем, як виконавцем, та відповідачем, як замовником, було укладено договір на виконання робіт з розробки проектно-кошторисної документації № ТКДМП-1705/22-10.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору на виконання робіт з розробки проектно-кошторисної документації № ТКДМП-1705/22-10 від 03.03.2017 року позивач виконав, а відповідач прийняв роботи на суму 1 010 853,97 грн., що підтверджується актом здачі-приймання проектних робіт від 31.10.2018 року, який підписаний уповноваженими представниками сторін без заперечень та скріплений печатками товариств.

Наявним в матеріалах справи актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2018 року по 31.12.2019 року підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 1 010 853,97 грн.

Суд зауважує, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.03.2019 року у справі № 910/1389/18).

Акти звіряння взаєморозрахунків є зведеними обліковими документами, які відображають загальну суму заборгованості на певну дату та фіксують стан розрахунків між сторонами.

При цьому, за змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.

Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов`язань щодо не здійснення оплати вартості виконаних позивачем проектних робіт, тоді як строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати таких робіт настав, а наявність заборгованості підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Відповідач доказів сплати боргу в повному обсязі станом на день розгляду справи суду не надав.

В свою чергу, відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на відсутність бюджетного фінансування.

Доводи відповідача судом не приймаються до уваги, з огляду на наступне.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України та статтею 617 Цивільного кодексу України не передбачено такої підстави для звільнення від відповідальності як відсутність у боржника необхідних коштів.

Відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо у залежність від видатків бюджету (рішення від 20.03.2002 року № 5-рп/2002, від 17.03.2004 року № 7-рп/2004, від 01.12.2004 року № 20-рп/2004, від 09.07.2007 року № 6-рп/2007).

Зокрема, у рішенні від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 Конституційний Суд України наголосив, що невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).

Разом із тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ (справа "Кечко проти України", заява № 63134/00) держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення ЄСПЛ). У пункті 26 цього рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

У рішеннях ЄСПЛ від 18.10.2005 року у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та від 30.11.2004 року у справі "Бакалов проти України" також зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (пункти 48 та 40 цих рішень відповідно).

Згідно з приписами статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями і оскільки між сторонами виникли майнові відносини, які засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина перша статті 1 ЦК України), що регулюються актами цивільного законодавства України, а тому з огляду на положення частини 2 статті 617 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 218 Господарського кодексу України відсутність у відповідача необхідних коштів або взяття ним зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, не звільняє його від обов`язку виконати зобов`язання за договором (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду 03.04.2018 року у справі № 924/29/17, від 12.04.2018 року у справі №924/22/17).

Отже, матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов`язань за договором у встановлений строк, розмір основної заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів оплати виконаних позивачем проектних робіт відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку суми заявленої до стягнення та враховуючи, що позивач має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та положень договору, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором на виконання робіт з розробки проектно-кошторисної документації № ТКДМП-1705/22-10 від 03.03.2017 року в розмірі 1 010 853,97 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача на його користь інфляційні витрати у розмірі 147 983,17 грн. та 3% річних у розмірі 49 684,16 грн. за порушення виконання грошового зобов`язання щодо оплати виконаних проектних робіт.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведена норма встановлює право кредитора вимагати сплати суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних протягом усього періоду прострочення до моменту повного виконання боржником своїх грошових зобов`язань перед кредитором.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція). При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.04.2019 року у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 року у справі № 924/312/18 та від 05.07.2019 року у справі № 905/600/18.

В п. 5.3. договору сторони передбачили, що у разі затримки бюджетного фінансування штрафні санкції до відповідача не застосовуються.

Відповідач, посилаючись на п. 5.3. договору, стверджує, що підстави для нарахування інфляційних втрат та 3% річних у позивача відсутні.

Суд не погоджується з доводами відповідача, виходячи з наступного.

З системного аналізу положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України слідує, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Отже, інфляційні витрати на суму боргу та проценти річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу , який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні витрати на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов`язання.

При перевірці наданого позивачем розрахунку інфляційних витрат, судом встановлено, що загальна сума інфляційних витрат, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить 70 727,36 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних витрат в сумі 77 255,81 грн. позивачу належить відмовити.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних, судом встановлено, що загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить 49 638,31 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних в сумі 45,85 грн. позивачу належить відмовити.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 1 131 219,64 грн., з них: основного боргу - 1 010 853,97 грн. (один мільйон десять тисяч вісімсот п`ятдесят три гривні 97 копійок), інфляційних витрат - 70 727,36 грн. (сімдесят тисяч сімсот двадцять сім гривень 36 копійок) та 3% річних - 49 638,31 грн. (сорок дев`ять тисяч шістсот тридцять вісім гривень 31 копійка).

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 16 968,30 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунальної корпорації "Київавтодор" (ідентифікаційний код 03359026, адреса: 01014, м. Київ, вул. Петра Болбочана, 6) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут "Київдормістпроект" (ідентифікаційний код 35812763, адреса: 01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 26) грошові кошти: основного боргу - 1 010 853,97 грн. (один мільйон десять тисяч вісімсот п`ятдесят три гривні 97 копійок), інфляційних витрат - 70 727,36 грн. (сімдесят тисяч сімсот двадцять сім гривень 36 копійок), 3% річних - 49 638,31 грн. (сорок дев`ять тисяч шістсот тридцять вісім гривень 31 копійка) та судовий збір - 16 968,30 грн. (шістнадцять тисяч дев`ятсот шістдесят вісім гривень 30 копійок).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 20.10.2020р.

Суддя О.В. Котков