Рішення

від 12.10.2020 по справі 911/1783/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" жовтня 2020 р. Справа № 911/1783/20

За первісним позовом Фізичної особи-підприємця Ясінського Сергія Петровича, АДРЕСА_1

до Фермерського господарства "ДАР.", 09411, Київська область, Ставищенський район, село Василиха, вулиця Партизанська, будинок 5

про стягнення 1 242 324,74 грн за договором про надання послуг сільськогосподарською технікою № 01/03/19 від 01.03.2019

та за зустрічним позовом Фермерського господарства "ДАР."

до Фізичної особи-підприємця Ясінського Сергія Петровича

про визнання правочину фіктивним

суддя Н.Г. Шевчук

секретар судового засідання М.Г. Байдрелова

за участю представників сторін:

від ФОП Ясінського С.П.: не з`явився;

від ФГ "ДАР.": Книшов І.Г. (посв. №КВ5596 від 16.04.2015, ордер КВ №7973311 від 20.07.2020).

суть спору:

Фізична особа-підприємець Ясінський Сергій Петрович (далі - ФОП Ясінський С.П., позивач) звернувся до господарського суду з позовом до Фермерського господарства "ДАР." (далі - ФГ "ДАР.", відповідач) про стягнення заборгованості за договором про надання послуг сільськогосподарською технікою № 01/03/19 від 01.03.2019 у розмірі 1 242 324,74 грн, з яких: заборгованість за договором у розмірі 763 700,00 грн, 20% штрафу в розмірі 152 700,00 грн, 25% штрафу в розмірі 190 875,00 грн, інфляційні нарахування - 13 662,55 грн, 3% річних - 20 144,23 грн та пеня у розмірі 101 242,96 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання за договором в частині повної та своєчасної оплати вартості наданих послуг сільськогосподарською технікою згідно підписаних між сторонами актів приймання-передачі.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.06.2020 вказану позовну заяву залишено без руху.

06 липня 2020 року від ФОП Ясінського С. П. надійшла позовна заява про стягнення заборгованості за договором про надання послуг сільськогосподарською технікою № 01/03/19 від 01.03.2019 (з усунутими недоліками). Суд, перевіривши подані документи встановив, що позивачем фактично подано заяву про усунення недоліків позовної заяви у вигляді позовної заяви в новій редакції.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.07.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

03 серпня 2020 року від ФГ "ДАР." надійшов до суду відзив на позов, в якому відповідач просить в задоволенні позовних вимог відмовити.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що укладений між сторонами договір має всі ознаки фіктивного договору, який вчинено у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим правочином, у зв`язку з чим законних підстав для задоволення стягнення основної заборгованості немає, а нарахування штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат є помилковим оскільки відсутнє порушення зобов`язання відповідачем; відповідач стверджує, що у нього відсутні будь-які документи зі спірного питання (договір, акти); позивачем не надано жодних доказів відправлення чи отримання відповідачем документів по даній справі.

Разом з відзивом на позовну заяву від Фермерського господарства "ДАР." надійшла зустрічна позовна заява, яку ухвалою суду від 06.08.2020 залишено без руху та встановлено строк на усунення її недоліків.

Після усунення недоліків зустрічного позову, ухвалою Господарського суду Київської області від 18.08.2020 прийнято зустрічну позовну заяву Фермерського господарства "ДАР." З вимогою до Фізичної особи-підприємця Ясінського Сергія Петровича про визнання фіктивним договору про надання послуг сільськогосподарською технікою №01/03/19 від 01.03.2019 та застосування наслідки недійсності нікчемного правочину до спільного розгляду та об`єднано в одне провадження з первісним позовом у справі № 911/1783/20. Запропоновано Фізичній особі-підприємцю Ясінському Сергію Петровичу подати відзив на зустрічну позовну заяву.

Зустрічні позовні вимоги відповідач мотивує тим, що спірний договір вчинено в результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, оскільки відповідачу не було відомо про існування даного договору і актів підписаних на його підставі. Правочин містить ознаки фіктивності, а саме договір не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків. У зв`язку з чим відповідач вважає, що даний правочин має бути визнаний недійсним у судовому порядку на підставі статей 203, 215, 232, 234 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.09.2020 ухвалено закрити підготовче провадження у даній справі та призначити розгляд справи по суті.

В судове засідання 12.10.2020 представник позивача не з`явився; до суду було подано клопотання про відкладення розгляду справи на більш пізнішу дату у зв`язку із погіршенням стану здоров`я представника позивача. Суд залишив клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи без задоволення, виходячи з приписів пунктів 1 та 3 частини третьої статті 202 Господарського процесуального кодексу України, якими визначено: якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи без поважних причин або без повідомлення причин неявки та неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє. Суд враховує, що позивач Фізична особа-підприємець Ясінський Сергій Петрович не був позбавлений можливості з`явитися в судове засідання.

В даному судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

01 березня 2019 року між Селянським (Фермерським) господарством "ДАР" (яке перейменовано на Фермерське господарство "ДАР.") (Замовник) та Фізичною особою-підприємцем Ясінським Сергієм Петровичем (Виконавець) укладено договір про надання послуг сільськогосподарською технікою № 01/03/19 (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1 Договору Виконавець зобов`язується на території сільгоспугідь Замовника, загальною площею 50,00 га (Київська обл., Ставищенський р-н, с. Василиха) виконати сільськогосподарські механізовані роботи: оранку ґрунту, дискування, культивацію, культивацію компактором, внесення мінеральних добрив, посів, коткування посіву, обприскування, мотиження, підгортання, обмолот на пальному Виконавця - за кількістю, якістю, в строки та на умовах, що наведені в цьому Договорі, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи.

Виконавець виконуватиме роботи згідно ДК 016:2010:01.61.1 - послуги допоміжні щодо вирощування сільськогосподарських культур - передпосівна підготовка ґрунту: культивація, дискова, закриття вологи; сівба; внесення мінеральних добрив, обприскування сходів сільськогосподарських культур (пункт 1.2 Договору).

Згідно з пунктом 1.3 Договору обсяг та вартість робіт визначається згідно з актами виконаних робіт.

Розділом 2 даного Договору визначено перелік сільськогосподарської техніки, яка використовується для здійснення обумовлених робіт та визначено попередньо-прогнозовані строки виконання цих робіт, в яких можуть визначатися перерви (тривалі несприятливі погодні умови, незрілий врожай тощо).

Відповідно до пункту 3.1 Договору Замовник сплачує Виконавцю плату у розмірі вартості виконаних робіт, що відображена в актах приймання-передачі виконаних послуг шляхом перерахування цих коштів на розрахунковий рахунок Виконавця зазначений в даному договорі або в акті приймання-передачі наданих послуг на протязі 10 календарних днів з дня підписання акту приймання-передачі виконаних робіт.

Підписанням акту приймання-передачі виконаних послуг Замовник підтверджує факт надання якісних послуг за даним Договором та факт відсутності будь-яких претензій щодо якості, обсягу та своєчасності наданих послуг і бере на себе зобов`язання оплатити надані послуги на умовах визначених п. 3.1 даного Договору (підпункт 3.1.1 Договору).

Замовник зобов`язався своєчасно здійснювати оплату робіт Виконавця відповідно до умов Договору.

Розділом 5 Договору визначено відповідальність сторін укладеного правочину, відповідно до якого:

- за прострочення оплати виконаної роботи Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що нараховується на суму заборгованості, за кожен день прострочення оплати. Пеня нараховується за весь час прострочення платежу до повного погашення заборгованості (пункт 5.1);

- за прострочення передбаченого умовами договору строку проведення платежів більше ніж на 20 днів до Замовника крім пені може бути застосована штрафна санкція у вигляді сплати штрафу в розмірі 20% від вартості послуг вказаних в акті приймання-передачі виконаних послуг щодо якого існує заборгованість (пункт 5.2);

- за прострочення передбаченого умовами договору строку проведення платежів більше ніж на 60 днів до Замовника крім пені може бути застосована штрафна санкція у вигляді сплати штрафу в розмірі 25% від вартості послуг вказаних в акті приймання-передачі виконаних послуг щодо якого існує заборгованість (пункт 5.3).

Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до 20.03.2020, але в кожному разі до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором в тому числі, що й стосується оплати за надані послуги (пункт 7.1 Договору).

Позивач посилаючись на порушення умов договору про надання послуг сільськогосподарською технікою, зазначає що, відповідач оплату наданих послуг не здійснив, внаслідок чого у нього перед позивачем виникла заборгованість у сумі 763 700,00 грн. У зв`язку з чим, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення плати за надані послуги, штрафу, пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, а також 3 % річних та інфляційних втрат.

Предметом доказування первісного позову є встановлення факту надання послуг за договором про надання послуг сільськогосподарською технікою № 01/03/19 від 01.03.2019, їх вартість і строки оплати та порушення відповідачем цих строків.

В зустрічній позовній заяві Фермерське господарство "ДАР." стверджує, що договір про надання послуг сільськогосподарською технікою № 01/03/19 від 01.03.2019 має бути визнано судом недійсним, з огляду на те, що спірний договір є фіктивним, не спрямованим на реальне настання правових наслідків; вчинений в результаті зловмисної домовленості однієї сторони з другою стороною та є таким, що підписано таємно.

Враховуючи, що предметом зустрічного позову є визнання недійсним, укладеного між сторонами договору про надання послуг сільськогосподарською технікою № 01/03/19 від 01.03.2019, у зв`язку з неналежним виконанням якого заявлено первісний позов про стягнення грошових коштів з відповідача, і від вирішення судом питання щодо недійсності цього правочину, залежить вирішення спору по первісному позову, суд вважає за необхідне в першу чергу вирішувати спір з розгляду зустрічного позову Фермерського господарства "ДАР."

Так, Фермерське господарство "ДАР." обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги посилається на наступні обставини:

- згідно статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- укладений договір про надання послуг сільськогосподарською технікою № 01/03/19 від 01.03.2019 має ознаки фіктивного правочину, оскільки він вчинений без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином (стаття 236 Цивільного кодексу України); відповідачем не отримувались обумовлені договором послуги;

- відповідач передав, визначену умовами договору земельну ділянку 50,00 га, що розташована на території земель села Василиха, Ставищенського району Київської області та яка належить на праві постійного користування громадянину Філончуку Олександру Дмитровичу (згідно Державного акту на право постійного користування землею № 60 від 07.04.1999) позивачу у тимчасове використання для його власних (особистих) потреб; на підтвердження чого подав письмові заяви свідків (депутата Васильківської сільської ради, землевпорядника) та довідкою № 117 від 22.06.2020 Васильківської сільської ради;

- позивачем не надано доказів (первинних бухгалтерських документів) використання ним протягом 2019 року пального за договором, яке використовувалось саме на виконання робіт для відповідача;

- договір про надання послуг сільськогосподарською технікою № 01/03/19 від 01.03.2019 має ознаки правочину, який вчинено у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, оскільки подання позовної заяви до ФГ "ДАР." є наслідком звільнення 03.02.2020 із займаної посади колишнього голови СФГ "ДАР" ОСОБА_1 , яким при звільненні з посади не було повернуто печатку Селянського Фермерського господарства "ДАР" (в подальшому перейменовано на Фермерське господарство "ДАР.") та оригінал Державного акту на право постійного користування землею № 60 від 07.04.1999, а також являється близьким родичем Ясінського С.П.

- відповідно до статті 232 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

Відзив на зустрічну позовну заяву позивачем не надано.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими Закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (зазначену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17).

Відповідно до положень частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з приписами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно частини першої статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (стаття 216 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 232 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

Під зловмисною згодою (домовленістю), слід розуміти умисну згоду представника однієї сторони з другою стороною, внаслідок чого настають несприятливі наслідки для особи, від імені якої укладено договір.

Для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 Цивільного кодексу України необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Між тим, як зазначено вище, у визнанні правочину недійсним з відповідної підстави доведенню підлягає не наявність волі довірителя на вчинення правочину, а існування умислу представника, який усвідомлює факт вчинення правочину всупереч інтересам довірителя, передбачає настання невигідних для останнього наслідків та бажає чи свідомо допускає їх настання.

В даному випадку, з боку Селянського (Фермерського) господарства "ДАР" (в подальшому перейменовано на Фермерське господарство "ДАР.") спірний договір підписано ОСОБА_1 , який згідно з інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань станом на дату підписання спірного договору був керівником СФГ "ДАР".

Тобто на момент підписання даного договору керівник фермерського господарства ОСОБА_1 не був представником в розумінні чинного законодавства, а тому відповідачем та матеріалами справи не доведено наявності умислу представника, який усвідомлював факт вчинення правочину всупереч інтересам довірителя, передбачав настання невигідних для останнього наслідків та бажав чи свідомо допустив їх настання, а також наявності самої домовленості.

Твердження відповідача, що після звільнення з посади голови СФГ "ДАР" ОСОБА_1 не повернув печатку підприємства на підтвердження чого відповідачем долучено заяву від 15.07.2020 адресовану ДП "Редакції газети "Голос України" про публікацію оголошення щодо втрати печатки, рахунок на оплату № 864 від 17.07.2020 про публікацію інформації та копію газети Голос України № 122 (7379) від 18.07.2020 з розміщеним повідомленням про втрату печатки СФГ "ДАР" (ідентифікаційний номер 30582280), судом відхиляються з огляду на наступне.

Позивач звернувся до суду з даним позовом (згідно штемпеля Укрпошти) 15.06.2020, ухвалою суду від 13.07.2020 відкрито провадження у справі, тоді як докази на які посилається відповідач про втрату печатки датовані 18.07.2020 (дата публікації оголошення в газеті), тобто відповідач подав оголошення про втрату печатки вже після звернення позивача до суду.

Крім того, як стверджує відповідач, колишній голова СФГ "ДАР" ОСОБА_1 був звільнений із займаної посади 03.02.2020 (рішення фермерського господарства № 1 від 03.02.2020), що вказує на досить тривалий період протягом якого відповідач не звертався з відповідними заявами про втрату печатки.

З огляду на викладене, відповідачем не доведено підстав, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з іншою стороною.

Відповідачем заперечень щодо підписання оспорюваного договору та актів приймання-передачі наданих послуг не викладено, клопотань про призначення відповідних почеркознавчих експертиз не заявлялось, позиція відповідача формується лише на втраті печатки та відсутності у останнього відповідних документів, самого договору та актів.

Частиною першою статті 234 Цивільного кодексу України встановлено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Згідно з роз`ясненнями, наведеними у пункті 3.11 постанови Пленуму ВГСУ № 11 від 29.05.2013, фіктивний правочин (стаття 234 ЦК України) є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Таким може бути визнаний будь-який правочин, в тому числі нотаріально посвідчений. Якщо сторонами не вчинено ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін.

З урахуванням того, що фіктивний правочин не спрямований на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, він не створює цивільно-правових наслідків незалежно від того, чи він був визнаний судом недійсним.

У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним.

Позивач за зустрічним позовом, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.

Судом встановлено, що за умовами спірного договору виконавець (ФОП Ясінський С.П.) зобов`язується на території сільгоспугідь Замовника (ФГ "ДАР."), загальною площею 50,00 га (Київська обл., Ставищенський р-н, с. Василиха) виконати сільськогосподарські механізовані роботи, а Замовник (ФГ "ДАР.") зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи.

Так, на виконання умов Договору, як зазначає позивач, між сторонами було підписано наступні акти приймання-передачі наданих послуг:

- № 1 від 12.03.2019, відповідно до якого Виконавцем було надано послуги с/г технікою оранки та культивації на загальну вартість робіт 128 000,00 грн;

- № 2 від 08.04.2019 - надано послуги с/г технікою культивації на загальну вартість робіт 40 500,00 грн;

- № 3 від 24.05.2019 - надано послуги с/г технікою: внесення добрив, культивація (компактор), посів, коткування, оприскування та мотиження на загальну вартість робіт 195 000,00 грн;

- № 4 від 24.06.2019 - надано послуги с/г технікою підгортання та оприскування на загальну вартість робіт 71 000,00 грн;

- № 5 від 05.07.2019 надано послуги с/г технікою оприпскування на загальну вартість робіт 33 000,00 грн;

- № 6 від 31.10.2019 надано послуги с/г технікою: обмолоту, оприскування, внесення добрив, діскування та оранка на загальну вартість робіт 296 200,00 грн.

Загальна сума наданих послуг становить 763 700,00 грн.

Вказані акти приймання-передачі наданих послуг містять всі ознаки первинних документів.

Первинний документ відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Частиною другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Таким чином, встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про повне виконання позивачем умов спірного договору, що виключає можливість стверджувати про укладення спірного договору без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Відтак, відповідач (позивач за зустрічним позовом), у порушення приписів статті 74 Господарського процесуального кодексу України, не довів своїх тверджень про фіктивність спірного договору.

Твердження відповідача, що позивачем не надано доказів (первинних бухгалтерських документів) використання пального за вказаним договором, суперечить позиції відповідача, яка полягає у визнанні останнього недійсним з підстав фіктивності.

Подані відповідачем копії заяв ОСОБА_3 (депутат Васильківської СР), ОСОБА_4 (житель с. Василиха, землевпорядник Васильківської СР), ОСОБА_5 (колишній найманий працівник ФОП Ясінським С.П.), в яких викладені аналогічні обставини про те, що ФОП Ясінським С.П. земельна ділянка площею 50,00 га використовувалась для власних потреб на усних домовленостях, фактично є показаннями свідків, порядок подання яких визначено статтею 88 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до приписів статті 88 Господарського процесуального кодексу України показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. У заяві свідка зазначаються ім`я (прізвище, ім`я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень. Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків. Заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів.

Показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи (частина перша статті 87 ГПК України).

Відповідно до частини другої статті 87 Господарського процесуального кодексу України на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.

Посилання відповідача щодо користування земельною ділянкою ФОП Ясінським С.П., на підставі усної домовленості між ними, не узгоджується з визначеними положеннями законодавства якими регулюються земельні відносини, у зв`язку з чим суд відхиляє дані твердження відповідача.

Крім того, відповідачем долучено копію рішення № 45 від 04.09.1998 Ставищенської районної ради про затвердження проекту відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_6 на підставі якого видано Державний акт на право постійного користування землею ІІІ-КВ № 007763 від 07.04.1999; земельна ділянка площею 50,00 га для ведення селянського (фермерського) господарства.

ОСОБА_6 є засновником Селянського (Фермерського) господарства "ДАР" (в подальшому перейменовано на Фермерське господарство "ДАР."), яке створено на землях запасу Васильківської сільської ради, які надані йому в постійне користування, а тому ФГ "ДАР." є належним землекористувачем.

Докази які б свідчили протилежне в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи встановлену статтею 204 Цивільного кодексу України презумпцію правомірності правочину, саме позивач за зустрічним позовом, звертаючись з позовом про недійсність договору, має надати суду докази наявності обставин, з якими закон пов`язує недійсність договору. В даному випадку саме позивач за зустрічним позовом належними та допустимим доказами не довів суду, що спірний договір відповідачем за зустрічним позовом вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим договором (не довів намір відповідача за зустрічним позовом). Твердження ж позивача, що спірний договір вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною не доведені та носять характер припущення. Жодний із наведених доводів, як то відсутність документів (договору, актів) у позивача за зустрічним позовом, не надання позивачем за первісним позовом доказів направлення або наявності у відповідача за первісним позовом обумовлених документів, не підтвердження доказами виконання спірного договору в частині використання пального тощо, не спростовує намір відповідача за зустрічним позовом укласти та виконати спірний договір, що виключає його фіктивність.

Суд, провівши аналіз змісту зазначеного договору та відповідності його положенням чинного законодавства, прийшов до висновку, що умови договору не порушують прав та інтересів відповідача, судом не встановлено підстав для визнання договору недійсним, а відтак суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання недійсним договору про надання послуг сільськогосподарською технікою № 01/03/19 від 01.03.2019 необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що у задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

Щодо первісних позовних вимог Фізичної особи-підприємця Ясінського Сергія Петровича про стягнення заборгованості за договором про надання послуг сільськогосподарською технікою № 01/03/19 від 01.03.2019 у розмірі 763 700,00 грн, 20% штрафу в розмірі 152 700,00 грн, 25% штрафу в розмірі 190 875,00 грн, інфляційні нарахування 13 662,55 грн, 3% річних 20 144,23 грн та пеня у розмірі 101 242,96 грн суд зазначає наступне.

Укладений сторонами договір про надання послуг сільськогосподарською технікою № 01/03/19 від 01.03.2019 за своєю правовою природою є договором надання послуг, а відтак відносини, що з нього виникають, регулюються відповідними положеннями Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України, зокрема, Главами 51, 63 Цивільного кодексу України.

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Порушенням зобов`язання згідно частини першої статті 610 Цивільного кодексу України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що в матеріалах справи містяться первинні документи, які підтверджують надання послуг відповідачу, а саме акти приймання-передачі наданих послуг № 1 від 12.03.2019, № 2 від 08.04.2019, № 3 від 24.05.2019, № 4 від 24.06.2019, № 5 від 05.07.2019, № 6 від 31.10.2019 на загальну суму 763 700,00 грн, які підписані обома сторонами та скріплені їх печатками. В кожному акті зазначено, що Замовник претензій по об`єму, якості та терміну виконання робіт не має, зобов`язується оплати отримані послуги на протязі 10 календарних днів з моменту підписання акту приймання-передачі наданих послуг.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідачем належними доказами не доведено недійсність оспорюваного правочину.

Отже, строк оплати наданих послуг є таким, що настав.

Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості від сторін не надійшло, що є підставою для задоволення позовних вимог позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача суми заборгованості за надані сільськогосподарською технікою послуги згідно договору у розмірі 763 700,00 грн.

Посилання відповідача на не отримання ним від позивача актів приймання-передачі виконаних робіт та відсутність у нього договору про надання послуг сільськогосподарською технікою № 01/03/19 від 01.03.2019, не надання позивачем доказів відправлення останніх відповідачу, відхиляються судом, оскільки умовами договору не визначено порядок та обов`язок передачі актів, а відсутність відповідних актів у відповідача не звільняють останнього від виконання зобов`язання покладеного на нього, а саме оплати отриманих послуг.

За несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати наданих послуг позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 20% штрафу в розмірі 152 700,00 грн, 25% штрафу в розмірі 190 875,00 грн, інфляційних у розмірі 13 662,55 грн, 3% річних - 20 144,23 грн та пеня у розмірі 101 242,96 грн.

Щодо заявлених до стягнення штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 611 цього Кодексу у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (стаття 547 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Умовами договору про надання послуг сільськогосподарською технікою № 01/03/19 від 01.03.2019 визначено за прострочення строку проведення платежів більше ніж на 20 днів до Замовника застосовується штрафна санкція у вигляді сплати штрафу в розмірі 20% від вартості послуг вказаних в акті приймання-передачі виконаних послуг, а за прострочення більше ніж на 60 днів застосовується штрафна санкція у вигляді сплати штрафу в розмірі 25%.

Згідно розрахунку позивача, судом встановлено, що останнім заявлено до стягнення подвійний розмір штрафних санкцій у вигляді штрафу, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Суд частково погоджується із запереченнями відповідача, що одночасне застосування положень пунктів 5.2 та 5.3 договору (в частині застосування штрафів) призводить до збільшення розміру відповідальності відповідача, чим порушують права та законні інтереси останнього, проте не погоджується із твердженнями, що відповідальність за порушення грошового зобов`язання згідно даного договору може застосовуватися лише у вигляді пені.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Таким чином, в даному випадку не йдеться про притягнення особи до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як форм її сплати.

Дана позиція висловлена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 21.05.2018 по справі № 911/1967/17.

У справі, що розглядається, договором передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу.

Враховуючи, що строк проведення платежів визначених актами приймання-передачі наданих послуг прострочено більше ніж на 60 днів, суд приходить до висновку, що до Замовника може бути застосована штрафна санкція у вигляді сплати штрафу в розмірі 25% від вартості послуг вказаних в акті приймання-передачі виконаних послуг щодо якого існує заборгованість, що передбачено пунктом 5.3 Договору.

Згідно розрахунку позивача, сума штрафу у розмірі 25% нарахована на зобов`язання по кожному акту приймання-передачі наданих послуг окремо, становить 190 875, 00 грн, що не суперечить обставинам справи, а тому підлягає задоволенню судом.

Сума штрафу нарахована на зобов`язання по кожному акту окремо у розмірі 20% задоволенню не підлягає з викладених вище підстав.

Відносно нарахованої суми пені та періоду її застосування суд звертає увагу сторін на таке.

Позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 101 242,96 грн, нарахована по кожному акту приймання-передачі наданих послуг окремо за наступні періоди: по акту № 1 від 12.03.2019 з 09.06.2019 по 21.09.2019; по акту № 2 від 08.04.2019 з 09.06.2019 по 17.10.2019, по акту № 3 від 24.05.2019 з 09.06.2019 по 02.12.2019, по акту № 4 від 24.06.2019 з 04.07.2019 по 03.01.2020, по акту № 5 від 05.07.2019 з 15.07.2019 по 14.01.2020 та по акту № 6 від 31.10.2019 з 10.11.2019 по 09.05.2020.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (стягнення пені) відповідно до умов пункту 5.1 Договору.

Разом з тим, господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Здійснивши перевірку наведеного заявником розрахунку пені, судом встановлено, що останній містить помилки, зокрема, позивачем невірно визначено початок прострочення виконання зобов`язань та початок періоду нарахування пені в межах шестимісячного строку її нарахування від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, в порядку норм частини шостої статті 232 Господарського кодексу України.

За приписами статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Судом встановлено, що:

по акту № 1 від 12.03.2019 на суму 128 000,00 грн оплата мала бути здійснена не пізніше 22.03.2019.

по акту № 2 від 08.04.2019 на суму 40 500,00 грн оплата мала бути здійснена не пізніше 18.04.2019.

по акту № 3 від 24.05.2019 на суму 195 000,00 грн оплата мала бути здійснена не пізніше 03.06.2019.

по акту № 4 від 24.06.2019 на суму 71 000,00 грн оплата мала бути здійснена не пізніше 04.07.2019.

по акту № 5 від 05.07.2019 на суму 33 000,00 грн оплата мала бути здійснена не пізніше 15.07.2019.

по акту № 6 від 31.10.2019 на суму 296 200,00 грн оплата мала бути здійснена не пізніше 11.11.2019 (з урахуванням того, що останній день виконання зобов`язання припадає на вихідний день).

Відтак, нарахування пені слід починати з наступного дня, коли зобов`язання мало бути виконано, разом з тим припинити - через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

По акту № 1 від 12.03.2019 платіж є простроченим з 23.03.2019.

Пеня може бути нарахована за період (6 місяців з дня прострочення) з 23.03.2019 по 22.09.2019, позивачем заявлено період з 09.06.2019 по 21.09.2019, сума пені по якому складає 12 603,62 грн.

По акту № 2 від 08.04.2019 платіж є простроченим з 19.04.2019.

Пеня може бути нарахована за період (6 місяців з дня прострочення) з 19.04.2019 по 18.10.2019, позивачем заявлено період з 09.06.2019 по 17.10.2019, сума пені складає 4 939,89 грн.

По акту № 3 від 24.05.2019 платіж є простроченим з 04.06.2019.

Пеня може бути нарахована за період (6 місяців з дня прострочення) з 04.06.2019 по 03.12.2019, позивачем заявлено період з 09.06.2019 по 02.12.2019, сума пені складає 31 477,81 грн.

Визначений позивачем періоду часу по актам № 1 від 12.03.2019, № 2 від 08.04.2019 та № 3 від 24.05.2019, протягом якого, на його думку, мало місце невиконання таких зобов`язань входить в межі строку передбаченого приписами частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, а тому перевіривши розрахунок пені в цій частині, суд приходить до висноку, що він є арифметично вірним.

Щодо акту № 4 від 24.06.2019, то платіж є простроченим з 05.07.2019.

Пеня може бути нарахована за період (6 місяців з дня прострочення) з 05.07.2019 по 04.01.2020.

В межах вказаного позивачем періоду з 04.07.2019 по 03.01.2020 правомірною є вимога про стягнення пені за період з 05.07.2019 по 03.01.2020, яка становить 11 449,48 грн згідно наступного розрахунку суду:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 71000 05.07.2019 - 18.07.2019 14 17.5000 % 0.096 %* 953.15 71000 19.07.2019 - 05.09.2019 49 17.0000 % 0.093 %* 3240.71 71000 06.09.2019 - 24.10.2019 49 16.5000 % 0.090 %* 3145.40 71000 25.10.2019 - 12.12.2019 49 15.5000 % 0.085 %* 2954.77 71000 13.12.2019 - 03.01.2020 22 13.5000 % 0.074 %* 1155.45

По акту № 5 від 05.07.2019, платіж є простроченим з 16.07.2019.

Пеня може бути нарахована за період (6 місяців з дня прострочення) з 16.07.2019 по 15.01.2020.

В межах вказаного позивачем періоду з 15.07.2019 по 14.01.2020 правомірною є вимога про стягнення пені за період з 16.07.2019 по 14.01.2020, яка становить 5 242,03 грн згідно наступного розрахунку суду:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 33000 16.07.2019 - 18.07.2019 3 17.5000 % 0.096 %* 94.93 33000 19.07.2019 - 05.09.2019 49 17.0000 % 0.093 %* 1506.25 33000 06.09.2019 - 24.10.2019 49 16.5000 % 0.090 %* 1461.95 33000 25.10.2019 - 12.12.2019 49 15.5000 % 0.085 %* 1373.34 33000 13.12.2019 - 14.01.2020 33 13.5000 % 0.074 %* 805.56

По акту № 6 від 31.10.2019, платіж є простроченим з 12.11.2019.

Пеня може бути нарахована за період (6 місяців з дня прострочення) з 12.11.2019 по 11.05.2020.

В межах вказаного позивачем періоду з 10.11.2019 по 09.05.2020 правомірною є вимога про стягнення пені за період з 12.11.2019 по 09.05.2020, яка становить 34 884,47 грн згідно наступного розрахунку суду:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 296200 12.11.2019 - 12.12.2019 31 15.5000 % 0.085 %* 7798.58 296200 13.12.2019 - 30.01.2020 49 13.5000 % 0.074 %* 10736.24 296200 31.01.2020 - 12.03.2020 42 11.0000 % 0.060 %* 7477.84 296200 13.03.2020 - 23.04.2020 42 10.0000 % 0.055 %* 6798.03 296200 24.04.2020 - 09.05.2020 16 8.0000 % 0.044 %* 2071.78

Загальна сума пені за прострочення оплати становить 100 595,30 грн.

Щодо заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних, суд зазначає наступне.

За приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши перевірку розрахунку 3% річних, судом встановлено, що останній не суперечить приписам законодавства, однак визначений початоу періоду по акту № 6 від 31.10.2019 є невірним (позивачем не враховано, що останній день виконання зобов`язання припадає на вихідний день, який переноситься на перший робочий день), у зв`язку з чим судом зроблено власний розрахунок за допомогою калькулятора штрафів системи "Ліга Закон".

Таким чином, загальна сума 3% річних за договором складає 19 991,08 грн.

Водночас здійснивши перевірку розрахунку інфляційних втрат за заявлений позивачем за сукупний період з 01.04.2019 по 30.04.2020, суд встановив, що її розмір становить 16 498,42 грн, тобто є більшим ніж заявлено позивачем до стягнення. Однак при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (частина друга статті 237 Господарського процесуального кодексу України), а тому вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 13 662,55 грн підлягає задоволенню повністю в заявленому розмірі.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не подав суду доказів, які б спростовували доводи позивача, натомість позивач обґрунтував свої позовні вимоги належними та достатніми доказами.

Враховуючи викладене, первісний позов підлягає частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з Фермерського господарства "ДАР." на користь Фізичної особи-підприємця Ясінського Сергія Петровича основної заборгованості у розмірі 763 700,00 грн, 25% штрафу в розмірі 190 875,00 грн, 100 595,30 грн пені, 19 991,08 грн 3% річних та інфляційних втрат у розмірі 13 662,55 грн. В іншій частині первісний позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що первісний позов підлягає частковому задоволенню, а в задоволенні зустрічного відмовлено повністю, судовий збір сплачений позивачем за первісним позовом покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених первісних позовних вимог.

У разі надання позивачем за первісним позовом доказів понесення ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язану з розглядом справи, судом буде призначене судове засідання для вирішення питання про такі судові витрати.

Керуючись статтями 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України суд

вирішив:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнення з Фермерського господарства "ДАР." (09411, Київська область, Ставищенський район, село Василиха, вулиця Партизанська, будинок 5, код ЄДРПОУ 30582280) на користь Фізичної особи-підприємця Ясінського Сергія Петровича ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) 1 088 823 (один мільйон вісімдесят вісім тисяч вісімсот двадцять три) грн 93 коп. заборгованості за договором про надання послуг сільськогосподарською технікою № 01/03/19 від 01.03.2019 (з яких: 763 700,00 грн основна заборгованість, 190 875,00 грн штраф у розмірі 25%, 100 595,30 грн пеня, 19 991,08 грн 3% річних, 13 662,55 грн інфляційні) та 16 332 (шістнадцять тисяч триста тридцять дві) грн 35 коп. судового збору.

3. В іншій частині вимог первісного позову відмовити.

4. У зустрічному позові відмовити повністю.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.Г. Шевчук

Повне рішення складено та підписано: 19.10.2020