Постанова

від 19.01.2021 по справі 911/1783/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" січня 2021 р. Справа № 911/1783/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Демидової А.М.

суддів: Ходаківської І.П.

Владимиренко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Горбунової М.Є.

за участю представників сторін:

від ФОП Ясінського С.П.: Кравець Д.М.

від ФГ "ДАР.": Книшов І.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства "ДАР."

на рішення Господарського суду Київської області від 12.10.2020 (повне рішення складено та підписано 19.10.2020) (суддя Шевчук Н.Г.)

у справі № 911/1783/20 Господарського суду Київської області

за первісним позовом Фізичної особи-підприємця Ясінського Сергія Петровича

до Фермерського господарства "ДАР."

про стягнення 1 242 324,74 грн за договором про надання послуг сільськогосподарською технікою № 01/03/19 від 01.03.2019

та за зустрічним позовом Фермерського господарства "ДАР."

до Фізичної особи-підприємця Ясінського Сергія Петровича

про визнання правочину фіктивним

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави первісних позовних вимог

1. Фізична особа-підприємець Ясінський Сергій Петрович (далі - ФОП Ясінський С.П., позивач) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Фермерського господарства "ДАР." (далі - ФГ "ДАР.", відповідач) про стягнення заборгованості за договором про надання послуг сільськогосподарською технікою № 01/03/19 від 01.03.2019 у розмірі 1 242 324,74 грн (з яких: заборгованість за договором - 763 700,00 грн, 20% штрафу - 152 700,00 грн, 25% штрафу - 190 875,00 грн, інфляційні нарахування - 13 662,55 грн, 3% річних - 20 144,23 грн, пеня - 101 242,96 грн).

2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання за договором у частині повної та своєчасної оплати вартості наданих послуг сільськогосподарською технікою згідно із підписаними сторонами актами приймання-передачі наданих послуг.

Узагальнені заперечення проти первісного позову

3. ФГ "ДАР." у відзиві на позовну заяву не погодилось із вимогами ФОП Ясінського С.П. Відповідач за первісним позовом вважає, що договір про надання послуг сільськогосподарською технікою № 01/03/19 від 01.03.2019 має всі ознаки фіктивного договору, вчиненого у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною. На підставі викладеного, відповідач просить відмовити у задоволенні вимог позивача, оскільки законних підстав для стягнення основної заборгованості немає, а нарахування штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат є безпідставним, оскільки відсутнє порушення зобов`язання відповідачем. ФГ "ДАР." стверджує, що в нього відсутні будь-які документи зі спірного питання (договір, акти); позивач не надав суду жодних доказів того, що відповідач відправляв чи отримував документи у цій справі.

Короткий зміст і підстави зустрічних позовних вимог

4. ФГ "ДАР." звернулось до господарського суду із зустрічним позовом до ФОП Ясінського С.П. про визнання фіктивним договору про надання послуг сільськогосподарською технікою № 01/03/19 від 01.03.2019 та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

5. Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що:

- укладений договір про надання послуг сільськогосподарською технікою № 01/03/19 від 01.03.2019 має ознаки фіктивного правочину як такий, що вчинений без наміру створення правових наслідків, які ним обумовлювалися, оскільки ФГ "ДАР." не отримувало обумовлені договором послуги;

- ФГ "ДАР." передало визначену умовами договору земельну ділянку площею 50,00 га (кадастровий номер 3224281600:03:002:0045), розташовану на території земель с. Василиха Ставищенського району Київської області і на праві постійного користування належить ОСОБА_1 (згідно з Державним актом на право постійного користування землею від 07.04.1999 № 60), Ясінському С.П. у тимчасове використання для його власних (особистих) потреб, що підтверджується письмовими заявами свідків (депутата Василиської сільської ради ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , землевпорядника ОСОБА_5) та довідкою Василиської сільської ради № 117 від 22.06.2020;

- позивач за первісним позовом не довів первинними бухгалтерськими документами використання ним протягом 2019 року пального за договором, яке використовувалось саме на виконання робіт для відповідача за первісним позовом, передбачених умовами договору;

- договір про надання послуг сільськогосподарською технікою № 01/03/19 від 01.03.2019 має ознаки правочину, який вчинено у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною. ФГ "ДАР." вважає, що подання позовної заяви до нього є наслідком звільнення 03.02.2020 із займаної посади колишнього голови СФГ "Дар" (перейменованого надалі в ФГ "ДАР.") ОСОБА_4 , який при звільненні з посади не повернув печатку СФГ "Дар" та оригінал Державного акта на право постійного користування землею від 07.04.1999 № 60, а також є близьким родичем позивача за первісним позовом ЯсінськогоС.П .

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

6. Рішенням Господарського суду Київської області від 12.10.2020 у справі № 911/1783/20 (суддя Шевчук Н.Г.) первісний позов задоволено частково. Стягнуто з ФГ "ДАР." на користь ФОП Ясінського С.П. основну заборгованість за договором про надання послуг сільськогосподарською технікою № 01/03/19 від 01.03.2019 у розмірі 763 700,00 грн, 190 875,00 грн штрафу у розмірі 25%, 100 595,30 грн пені, 19 991,08 грн 3% річних, 13 662,55 грн інфляційних втрат та 16 332,35 грн судового збору. В іншій частині вимог первісного позову відмовлено. У зустрічному позові відмовлено повністю.

7. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для визнання спірного договору недійсним, оскільки:

- станом на дату його підписання ОСОБА_4 був керівником СФГ "Дар", а отже не був представником замовника послуг у розумінні чинного законодавства (ст. 232 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)). Таким чином, відповідач не довів наявності умислу представника, який усвідомлював факт вчинення правочину всупереч інтересам довірителя, передбачав настання невигідних для останнього наслідків та бажав чи свідомо допустив їх настання, а також наявності самої домовленості;

- ФГ "ДАР." не доведено, що спірний договір є фіктивним, з огляду на наявність у матеріалах справи доказів повного виконання позивачем його умов, що спростовує доводи про відсутність намірів створення правових наслідків, обумовлених цим правочином. Також суд дійшов висновку, що умови договору не порушують прав та інтересів відповідача.

8. Задовольняючи первісний позов у частині стягнення 763 700,00 грн основної заборгованості, суд першої інстанції зазначив, що факт надання передбачених у спірному договорі послуг відповідачу ФОП Ясінський С.П. підтвердив актами приймання-передачі наданих послуг, тоді як відповідач наведеної обставини не спростував.

9. Установивши факт прострочення ФГ "ДАР." виконання зобов`язання за спірним договором більш ніж на 60 днів, суд першої інстанції задовольнив позовну вимогу про стягнення з відповідача передбаченого п. 5.3 договору штрафу в розмірі 25% за прострочення передбаченого умовами договору строку проведення платежів більше ніж на 60 днів у сумі 190 875,00 грн. Водночас місцевий господарський суд відмовив у стягненні передбаченого п. 5.2 договору штрафу в розмірі 20% за прострочення передбаченого умовами договору строку проведення платежів більше ніж на 20 днів, з огляду на те, що ці санкції є одним видом відповідальності, тому у разі задоволення обох вимог, відповідача буде притягнуто до відповідальності за одне й те саме правопорушення двічі, що суперечить вимогам ст. 61 Конституції України.

10. Здійснивши перевірку наведеного заявником розрахунку пені, місцевий господарський суд виявив, що позивач за первісним позовом невірно визначив початок прострочення виконання зобов`язань та період нарахування пені в межах шестимісячного строку її нарахування від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов висновку, що до стягнення належить 100 595,30 грн пені, замість 101 242,96 грн.

11. Вимогу про стягнення трьох процентів річних місцевий господарський суд задовольнив частково - у розмірі 19 991,08 грн замість заявлених 20 144,23 грн, з огляду на те, що по акту № 6 від 31.10.2019 позивач за первісним позовом неправильно визначив початок періоду відповідного нарахування (не враховано, що останній день виконання зобов`язання припадає на вихідний день, який переноситься на перший робочий день).

12. Здійснивши перевірку розрахунку інфляційних втрат, суд першої інстанції встановив, що їх розмір становить 16 498,42 грн, тобто є більшим, ніж заявлено позивачем за первісним позовом до стягнення, тому, з урахуванням положень ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) вказану позовну вимогу задовольнив повністю в заявленому розмірі, присудивши до стягнення 13 662,55 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

13. Не погодившись із вказаним рішенням, ФГ "ДАР." звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 12.10.2020 у справі № 911/1783/20 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог за первісним позовом у повному обсязі та задовольнити позовні вимоги за зустрічним позовом.

14. В обґрунтування апеляційної скарги ФГ "ДАР." посилається на те, що:

- суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи; визнав встановленими обставини, які позивач не довів;

- висновки, викладені в оскаржуваному рішенні, не відповідають викладеним у ньому обставинам справи;

- суд першої інстанції порушив норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права, оскільки неналежно дослідив та здійснив оцінку доказів у справі.

15. Зокрема, скаржник зазначає, що:

- висновки суду першої інстанції про те, що ОСОБА_4 не був представником господарства, а також про недоведеність його умислу не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються матеріалами справи;

- висновок суду про повне виконання ФОП Ясінським С.П. умов договору не відповідає фактичним обставинам справи та показанням свідків;

- суд першої інстанції не звернув належної уваги на відсутність у справі доказів отримання ФГ "ДАР." договору, актів приймання-передачі наданих послуг, рахунків на оплату послуг за договором, які є підставою для здійснення замовником оплати наданих послуг;

- стягнення з відповідача за первісним позовом передбаченого п. 5.3 договору штрафу у розмірі 25% від вартості послуг, вказаних в акті приймання-передачі виконаних послуг, а також пені за кожен день прострочення грошового зобов`язання є порушенням норм матеріального права, а саме: ч.ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231, ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань". Суд не врахував, що п. 5.3 договору в незаконний спосіб збільшено розмір відповідальності відповідача за первісним позовом, чим порушено його права та законні інтереси.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

16. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2020 справу № 911/1783/20 передано колегії суддів у складі: Демидова А.М. - головуючий, Ходаківська І.П., Владимиренко С.В.

17. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2020 (колегія суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, Ходаківської І.П., Владимиренко С.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФГ "ДАР." на рішення Господарського суду Київської області від 12.10.2020 у справі № 911/1783/20; розгляд апеляційної скарги призначено на 08.12.2020 о 10 год. 15 хв.; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 02.12.2020.

18. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2020 оголошено перерву у розгляді справи № 911/1783/20 до 19.01.2021 об 11 год. 00 хв.

Позиції учасників справи

19. У відзиві на апеляційну скаргу ФОП Ясінський С.П. проти апеляційної скарги ФГ "ДАР." заперечує та суд просить їх відхилити, а рішення Господарського суду Київської області від 12.10.2020 у даній справі залишити без змін.

Явка представників учасників справи

20. У судове засідання, призначене на 19.01.2021, з`явилися представники ФОП Ясінського С.П. та ФГ "ДАР.".

21. Представник ФГ "ДАР." (скаржника) у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив суд апеляційної інстанції її задовольнити.

22. Представник ФОП Ясінського С.П. у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив суд відмовити в її задоволенні.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

23. 01.03.2019 між Селянським (Фермерським) господарством "Дар" (далі - СФГ "Дар") (перейменоване на ФГ "ДАР."), як замовником, та ФОП Ясінським С.П., як виконавцем, укладено договір про надання послуг сільськогосподарською технікою № 01/03/19 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов`язався на території сільгоспугідь замовника, загальною площею 50,00 га (Київська обл., Ставищенський р-н, с. Василиха), виконати сільськогосподарські механізовані роботи: оранку ґрунту, дискування, культивацію, культивацію компактором, внесення мінеральних добрив, посів, коткування посіву, обприскування, мотиження, підгортання, обмолот на пальному виконавця - за кількістю, якістю, в строки та на умовах, що наведені в цьому Договорі, а замовник зобов`язався прийняти та оплатити виконані роботи.

24. Виконавець виконуватиме роботи згідно з ДК 016:2010:01.61.1 - Послуги допоміжні щодо вирощування сільськогосподарських культур - передпосівна підготовка ґрунту: культивація, дискова, закриття вологи; сівба; внесення мінеральних добрив, обприскування сходів сільськогосподарських культур (п. 1.2 Договору).

25. Обсяг та вартість робіт визначається згідно з актами виконаних робіт (п. 1.3 Договору).

26. Розділом 2 Договору визначено перелік сільськогосподарської техніки, яка використовується для здійснення обумовлених робіт, та визначено попередньо-прогнозовані строки виконання цих робіт, в яких можуть визначатися перерви (тривалі несприятливі погодні умови, незрілий врожай тощо).

27. Відповідно до п. 3.1 Договору замовник сплачує виконавцю плату у розмірі вартості виконаних робіт, що відображена в актах приймання-передачі виконаних послуг, шляхом перерахування цих коштів на розрахунковий рахунок Виконавця, зазначений у даному Договорі або в акті приймання-передачі наданих послуг протягом 10 календарних днів з дня підписання акта приймання-передачі виконаних робіт.

28. Підписанням акта приймання-передачі виконаних послуг замовник підтверджує факт надання якісних послуг за даним Договором та факт відсутності будь-яких претензій щодо якості, обсягу та своєчасності наданих послуг і бере на себе зобов`язання оплатити надані послуги на умовах, визначених п. 3.1 даного Договору (пп. 3.1.1 Договору).

29. Замовник зобов`язується своєчасно здійснювати оплату робіт виконавця відповідно до умов Договору (пп. 4.1.5 Договору).

30. Розділом 5 Договору визначено відповідальність сторін укладеного правочину, відповідно до якого:

- за прострочення оплати виконаної роботи замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що нараховується на суму заборгованості, за кожен день прострочення оплати. Пеня нараховується за весь час прострочення платежу до повного погашення заборгованості (п. 5.1 Договору);

- за прострочення передбаченого умовами Договору строку проведення платежів більше ніж на 20 днів до замовника, крім пені, може бути застосована штрафна санкція у вигляді сплати штрафу в розмірі 20% від вартості послуг, вказаних в акті приймання-передачі виконаних послуг, щодо якого існує заборгованість (п. 5.2 Договору);

- за прострочення передбаченого умовами Договору строку проведення платежів більше ніж на 60 днів до замовника, крім пені, може бути застосована штрафна санкція у вигляді сплати штрафу в розмірі 25% від вартості послуг, вказаних в акті приймання-передачі виконаних послуг, щодо якого існує заборгованість (п. 5.3 Договору).

31. Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 20.03.2020, але в кожному разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором в тому числі, що й стосується оплати за надані послуги (п. 7.1 Договору).

32. Відповідно до актів приймання-передачі наданих послуг від 12.03.2019 № 1 виконавець надав замовнику послуги сільськогосподарською технікою оранки та культивації загальною вартістю 128 000,00 грн; - від 08.04.2019 № 2 - сільськогосподарською технікою культивації - загальною вартістю 40 500,00 грн; - від 24.05.2019 № 3 - сільськогосподарською технікою внесення добрив, культивації (компактор), посіву, коткування, оприскування та мотиження - загальною вартістю 195 000,00 грн; - від 24.06.2019 № 4 - сільськогосподарською технікою підгортання та оприскування - загальною вартістю 71 000,00 грн; - від 05.07.2019 № 5 - сільськогосподарською технікою оприскування - загальною вартістю 33 000,00 грн; - від 31.10.2019 № 6 - сільськогосподарською технікою обмолоту, оприскування, внесення добрив, дискування та оранки - загальною вартістю робіт 296 200,00 грн. Загальна сума наданих послуг становить 763 700,00 грн. Вказані акти приймання-передачі наданих послуг підписані сторонами Договору без зауважень щодо об`єму, якості та терміну виконання робіт (надання послуг).

33. Замовник, у порушення умов Договору, своїх зобов`язань щодо оплати вартості отриманих послуг не виконав. Натомість відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) стверджує, що будь-яких послуг, передбачених договором про надання сільськогосподарських послуг № 01/03/19 від 01.03.2019, від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) не отримував, а сам Договір має ознаки фіктивного і такого, який вчинено у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, отже є недійсним і не створює для нього юридичних наслідків, зокрема, обов`язку оплатити послуги ФОП Ясінського С.П.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Щодо зустрічного позову

34. Предметом первісного позову є вимога про стягнення заборгованості за послуги, надані на підставі договору про надання послуг сільськогосподарською технікою, а зустрічного - про визнання наведеного договору недійсним.

35. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

36. За договором про надання послуг, згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

37. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

38. Відповідно до ч.ч. 1, 3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

39. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 5 ст. 215 ЦК України).

40. ФГ "ДАР." заперечує дійсність спірного договору з підстав, встановлених ст.ст. 232, 234 ЦК України.

41. Частиною першою статті 232 ЦК України передбачено, що правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

42. За змістом зазначеної норми закону необхідними ознаками правочину, вчиненого у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з іншою є: 1) наявність умисного зговору між представником потерпілої сторони правочину і іншої сторони з метою отримання власної або обопільної вигоди; 2) виникнення негативних наслідків для довірителя та незгода його з такими наслідками; 3) вчинення представником дій в межах наданих йому повноважень.

Вказаний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 05.08.2020 у справі № 638/2324/14-ц.

43. Для визнання правочину недійсним на підставі ст. 232 ЦК України необхідним є встановлення у діях представника наступного складу цивільного правопорушення: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною, спрямованої на настання негативних наслідків і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя, така домовленість має бути зловмисною і спрямована проти інтересів довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.

44. Здійснивши аналіз наведеної норми права, суд першої інстанції правильно зазначив, що оскаржуваний з цієї підстави правочин з однієї сторони договору має бути укладений не учасником правовідносин, а саме його представником.

45. Однак, висновок про те, що у розумінні ч. 1 ст. 232 ЦК України керівник СФГ "Дар" не був представником замовника, що виключає недійсність спірного договору з цих підстав, є помилковим.

46. Представником сторони за таким договором, з огляду на ч.ч. 1, 3, 4 ст. 92, ст. 237 ЦК України, ч.ч. 1, 2 ст. 89 ГК України, п. 13 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", може бути як представник за договором доручення, так і керівник юридичної особи.

Такий висновок, щодо застосування приписів ст. 232 ЦК України до правочину, який вчинено органом юридичної особи, та на наявність суперечностей щодо застосування положень ст. 92 цього Кодексу у контексті ст.ст. 237, 232 ЦК України" викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17.

47. Позивач за зустрічним позовом в обґрунтування доводів про недійсність договору з наведених підстав посилається на те, що спірний договір СФГ "Дар" зі сторони замовника уклав ОСОБА_4 , який займав посаду голови Господарства, вже після його звільнення. ОСОБА_4 не повернув печатку Селянського фермерського господарства та оригінал Державного акта на право постійного користування землею від 07.04.1999 № 60, а також є близьким родичем позивача Ясінського С.П .

48. Ці доводи виключають можливість визнання спірного договору недійсним з підстав, встановлених ч. 1 ст. 232 ЦК України, оскільки зникає така ознака правочину, вчиненого за зловмисною домовленістю, як вчинення представником дій в межах наданих йому повноважень.

49. У разі доведеності цих тверджень підставою для визнання договору недійсним є укладення правочину неуповноваженою особою.

50. Однак, суд апеляційної інстанції, як і суд першої інстанції, вважає такі твердження ФГ "ДАР." безпідставними, оскільки відповідно до матеріалів справи первісний позов (згідно з накладною Укрпошти на конверті) надіслано до суду 15.06.2020, провадження у цій справі суд відкрив ухвалою від 13.07.2020, тоді як газета, в якій надруковано оголошення про втрату печатки, датована 18.07.2020, тобто вже після звернення позивача до суду і через досить тривалий час після звільнення ОСОБА_4 з посади голови Господарства.

51. Враховуючи наведене, для визнання правочину недійсним на підставі ст. 232 ЦК України необхідним є встановлення у діях представника наступного складу цивільного правопорушення: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною, спрямованої на настання негативних наслідків і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя, така домовленість має бути зловмисною і спрямована проти інтересів довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.

52. Для задоволення позовних вимог за ст. 232 ЦК України необхідно на підставі певних доказів встановити, що представник за правочином вступив у зловмисну домовленість із другою стороною і діє при цьому у власних інтересах або в інтересах інших осіб, а не в інтересах особи, яку представляє. Таким чином, має бути доведена і домовленість з боку іншої сторони правочину.

53. Критерій "зловмисності" не залежить від того, чи був направлений умисел повіреного на власне збагачення чи заподіяння шкоди довірителю, важливим є фактор того, що умови договору, укладеного повіреним, суперечать волі довірителя взагалі, тобто підставою для визнання правочину недійсним є розходження волі довірителя та волевиявленням повіреного при укладенні договору, а наслідки, що настали, є такими, що є неприйнятними для довірителя.

54. Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

55. Як правильно зазначив суд першої інстанції, ФГ "ДАР." обґрунтовує свої доводи лише втратою печатки та відсутністю у нього відповідних документів, самого договору та актів.

56. Отже, незважаючи на помилковість мотивів, висновок суду першої інстанції про безпідставність та необґрунтованість вимоги про визнання спірного договору недійсним з підстав, визначених ст. 232 ЦК України, є правильним.

57. Згідно зі ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

58. Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням ч.ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України, що за правилами ст. 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до ст. 234 ЦК України.

Вказаний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц.

59. ФГ "ДАР." в обґрунтування своїх доводів про фіктивність спірного договору посилається на те, що воно не отримало наведених у спірному договорі послуг. Натомість земельною ділянкою площею 50 га (кадастровий номер 3224281600:03:002:0045) за усною домовленістю вже тривалий час користується сам ФОП Ясінський С.П. для власних потреб. Таким чином, позивач за зустрічним позовом вважає, що учасники спірного договору не мали наміру створити правові наслідки, обумовлені цим правочином.

60. Частиною третьою статті 13 та частиною першою статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

61. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

62. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

63. З огляду на умови пп. 3.1.1 Договору, а також надані позивачем за первісним позовом акти приймання-передачі від 12.03.2019 № 1, від 08.04.2019 № 2, від 24.05.2019 № 3, від 24.06.2019 № 4, від 05.07.2019 № 5, від 31.10.2019 № 6 (підписання яких, відповідно до умов спірного договору, є єдиною підставою для оплати послуг виконавця) апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність факту надання замовнику послуг сільськогосподарською технікою позивача. Натомість ФГ "ДАР." не надало доказів на спростування зазначеної обставини (документів на підтвердження оброблення визначеної умовами спірного договору земельної ділянки з кадастровим номером 3224281600:03:002:0045, розміром 50,00 га, самим позивачем за зустрічним позовом (відповідачем за первісним позовом) або іншим виконавцем, ніж ФОП Ясінський С.П., тощо).

64. Доводи заявника апеляційної скарги про те, що зазначена у спірному договорі земельна ділянка вже довгий час використовується ФОП Ясінським С.П. для власних потреб, не доведені належними доказами.

65. Так, підставами права користування земельною ділянкою відповідно до Земельного кодексу України (далі - ЗК України) є постійне користування земельною ділянкою (ст. 92 ЗК України), оренда земельної ділянки (ст. 93 ЗК України), приватне партнерство, зокрема право концесіонера (ст. 94 ЗК України), земельний сервітут (ст. 98 ЗК України), користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови (ст. 102 1 ЗК України).

66. Жодне із наведених прав не виникає в особи на підставі усної домовленості, тому суд першої інстанції правильно, пославшись на ч. 2 ст. 87 ГПК України, визнав неналежними доказами показання свідків та відхилив ці твердження ФГ "ДАР." як такі, що не узгоджуються з положеннями законодавства, якими регулюються земельні відносини.

67. Крім того, наведені доводи ФГ "ДАР." спростовуються рішенням Ставищенської районної ради від 24.09.1998 № 45 "Про затвердження проекту відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 , на підставі якого видано Державний акт на право постійного користування землею ІІІ-КВ № 007763 від 07.04.1999, земельна ділянка площею 50,00 га для ведення селянського (фермерського) господарства. ОСОБА_1 є засновником СФГ "Дар" (перейменовано на ФГ "ДАР."), яке створено на землях запасу Василиської сільської ради, які надані йому в постійне користування, а тому належним землекористувачем є ФГ "ДАР.".

68. Отже посилання позивача за зустрічним позовом на те, що він не отримував передбачених у спірному договорі послуг, не підтверджені належними та допустимими доказами.

69. Зважаючи на викладене, висновків про відсутність підстав для визнання недійсним договору про надання послуг сільськогосподарською технікою суд першої інстанції дійшов з дотриманням норм процесуального права та без порушення норм матеріального права. Вказані висновки відповідають встановленим обставинам справи.

Щодо первісного позову

Щодо вимог про стягнення основної заборгованості за договором

70. Приписами ст. 193 ГК України та ст.ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

71. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

72. Приписами ст. 530 ЦК України передбачено, що коли у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

73. Порушенням зобов`язання, згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

74. Як вже встановлено вище, позивач за первісним позовом актами приймання-передачі наданих послуг від 12.03.2019 № 1, від 08.04.2019 № 2, від 24.05.2019 № 3, від 24.06.2019 № 4, від 05.07.2019 № 5, від 31.10.2019 № 6 довів, а відповідач за первісним позовом - не спростував факт надання ФОП Ясінським С.П. послуг сільськогосподарською технікою на загальну суму 763 700,00 грн.

75. Суд першої інстанції правильно відхилив доводи відповідача за первісним позовом стосовно неотримання ним актів приймання-передачі наданих послуг та відсутність у нього договору про надання послуг сільськогосподарською технікою № 01/03/19 від 01.03.2019 та ненадання доказів відправлення останніх відповідачу за первісним позовом, оскільки Договір та акти підписані уповноваженою особою СФГ "Дар", щодо наданих послуг в актах будь-яких зауважень не наведено. Умовами Договору, як правильно зазначено в оскаржуваному рішенні, і що спростовує доводи апеляційної скарги, не визначено порядок та обов`язок передачі актів, а відсутність відповідних актів у відповідача за первісним позовом не звільняє його від виконання зобов`язання, покладеного на нього, а саме оплати отриманих послуг.

Щодо вимог про стягнення пені та штрафу, передбаченого п. 5.3. Договору

76. Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

77. Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

78. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

79. Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

80. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

81. Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

82. З огляду на умови п.п. 5.2, 5.3 Договору, якими передбачено стягнення із замовника штрафів за прострочення оплати вартості, наданих за актом, послуг більше ніж на 20 днів та більше ніж на 60 днів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення вимоги про стягнення лише штрафу, встановленого п. 5.3 Договору, оскільки наведені в цих пунктах санкції належать до одного виду відповідальності, одночасне стягнення яких призведе до подвійної відповідальності відповідача за первісним позовом за одне і те ж порушення, що є порушенням ст. 61 Конституції України.

83. Водночас суд першої інстанції правильно зазначив, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки пеня та штраф, з огляду на ст. 549 ЦК України, ст. 230 ГК України, є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, тоді як у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Таким чином, у даному випадку не йдеться про притягнення особи до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як форм її сплати.

Аналогічний висновок викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17, від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17, від 02.04.2019 у справі № 917/194/18, від 25.05.2018 у справі № 922/1720/17, від 19.09.2019 у справі № 904/5770/18, від 27.09.2019 у справі № 923/760/16.

Щодо вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат

84. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

85. Перевіривши розрахунок трьох процентів річних, наданий позивачем за первісним позовом, та здійснивши власний розрахунок, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для частково задоволення позовних вимог про стягнення 20 144,23 грн трьох процентів річних та правомірно стягнув з ФГ "ДАР." на користь ФОП Ясінського С.П. три проценти річних у розмірі 19 991,08 грн.

86. Також, здійснивши перевірку наданого позивачем за первісним позовом розрахунку інфляційних втрат, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про задоволення вимоги ФОП Ясінського С.П. про стягнення з ФГ "ДАР." інфляційних втрат у сумі 13 662,55 грн повністю в заявленому розмірі.

87. При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що апеляційна скарга ФГ "ДАР." не містить доводів щодо рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ФГ "ДАР." на користь ФОП Ясінського С.П. трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

88. Відповідно до положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

89. Нормою ст. 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

90. З огляду на викладені обставини, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Київської області від 12.10.2020 у справі № 911/1783/20 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Судові витрати.

91. У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства "ДАР." залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 12.10.2020 у справі № 911/1783/20 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 25.01.2021.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді І.П. Ходаківська

С.В. Владимиренко