Рішення

від 07.10.2020 по справі 903/906/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" жовтня 2020 р.м. Одеса Справа № 903/906/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Пелехатій А.О.

за участю представників сторін:

від прокуратури: Елісашвілі О.М. (за посвідченням);

від Луцької міської ради: не з`явився;

від Товариства з обмеженою відповідальністю „Біла Акація» : Хітько В.М. (на підставі довіреності);

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Заступника керівника Луцької місцевої прокуратури (43025, м. Луцьк, вул. Винниченка, 13) в інтересах держави в особі Луцької міської ради (43025, м. Луцьк, вул. Богдана Хмельницького, 19);

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Біла Акація» (65026, м. Одеса, вул. Дерибасівська, 21)

про стягнення 219750,58 грн.

В С Т А Н О В И В:

Суть спору: 18.11.2019 року до Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява за позовом Заступника керівника Луцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Луцької міської ради до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю „Біла Акація» про стягнення грошових коштів у розмірі 219750,58 грн.

В обґрунтування позовних вимог, прокурор зазначає, що на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 12.01.2018 року №50 та акту приймання-передачі нерухомого майна до Договору ТОВ „Біла Акація» набуло право власності на фізкультурно-оздоровчий центр, що знаходиться на земельній ділянці площею 0, 9599 га з кадастровим номером 0710100000:11:057:0035, за адресою: м. Луцьк, пр-т Василя Мойсея, 1. Між тим, договір оренди зазначеної земельної ділянки між Луцькою міською радою та відповідачем укладено лише 13.03.2019 року. Отже, з моменту набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (12.01.2018) по день укладення договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:11:057:0035 (13.03.2019) відповідач фактично користувався земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та сплати орендної плати, що стало підставою для звернення прокуратури в інтересах Луцької міської ради з відповідним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 22.11.2019 року матеріали позовної заяви у справі №903/906/19 було передано за підсудністю до Господарського суду Одеської .

За результатом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №903/906/19 розподілено судді Господарського суду Одеської області Невінгловській Ю.М.

Розглянувши матеріали вказаної позовної заяви, судом було встановлено, що вказана заява подана без додержання вимог, викладених у ст.162 Господарського процесуального кодексу України, в зв`язку з чим, ухвалою суду від 16.12.2019 року, за результатами розгляду матеріалів даної позовної заяви, в порядку ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, відповідну позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення відповідних недоліків.

На виконання вимог ухвали суду від 16.12.2019 року позивачем було подано до суду заяву про усунення недоліків (вх. ГСОО №36/20 від 02.01.2020р.), згідно якої прокурором усунуто встановлені судом недоліки.

Ухвалою суду від 08.01.2020 року за даним позовом було відкрито провадження у справі №903/906/19 за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на "05" лютого 2020 р. о 16:30.

30.01.2020 року до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю „Біла Акація» надійшов відзив на позовну заяву вх. ГСОО № 2355/20, в якому відповідач з заявленими прокурором позовними вимогами не погоджується у повному обсязі, зазначаючи про неможливість застосування ст.1212 Цивільного кодексу України до регулювання даних відносин, зокрема щодо сплати орендної плати за землі державної та комунальної власності.

Крім того, відповідач повідомляє про відсутність законних підстав платити орендну плату за користування земельною ділянкою за період з 12.01.2018 року по 12.03.2019 року через відсутність зареєстрованого права оренди у зв`язку з його тривалим оформленням, що зумовлено законодавчою невдосконаленістю процедури передачі в оренду земмельних ділянок комунальної власності.

При цьому відповідач стверджує, що даний позов не підлягає розгляду господарським судом, оскільки орендна плата за землю є грошовим зобов`язанням згідно Податкового кодексу України.

Ухвалою суду від 05.02.2020 року, з метою дотримання єдності судової практики та врахування правової позиції Верховного Суду у подібних правовідносинах, судом було зупинено провадження у справі №903/906/19 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18.

13.02.2020 року до суду від Заступника керівника Луцької місцевої прокуратури надійшла відповідь на відзив (вх.№ГСОО 3796/20), відповідно до якої прокурор не погоджується з позицією ТОВ „Біла Акація» , оскільки з моменту укладання договору про купівлі-продажу від 12.01.2018 року відповідач став власником об`єкта нерухомого майна і, відповідно, фактичним користувачем земельної ділянки. Між тим, у належному порядку договору про оренду земельної ділянки не уклав, плату за фактичне користування земельною ділянкою за весь час їх використання не сплачував, хоча користувався земельною ділянкою, на якій розміщено об`єкт нерухомого майна належний йому на праві приватної власності. Таким чином, прокурор зазначає, що ТОВ Біла Акація як фактичний користувач земельною ділянкою, який без достатньої правової підстави за рахунок власника зберіг у себе кошти, що мав сплатити за користування таким об`єктом, зобов`язаний повернути ці кошти власникові на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.

Спростовуючи доводи відповідача щодо непідсудності вказаного позову господарському суду, прокурор зазначає, що 13.03.2019 року між Луцькою міською радою з однієї сторони, як власником земельної ділянки та ТОВ Біла Акація з іншої сторони, як землекористувачем виникли договірні відносини, та відповідно обов`язок сплати орендної плати відповідно до норм Податкового Кодексу України. Однак, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними та регулюються нормами Цивільного кодексу України. Таким чином, предметом позовної заяви є стягнення з власника об`єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, а не спір про визначення та сплати грошових зобов`язань (податкового боргу) визначених відповідно до Податкового кодексу України.

27.07.2020 року до суду від Заступника керівника Луцької місцевої прокуратури надійшло клопотання (вх.№ГСОО 19740/20), в якому останній повідомляє про закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду від 26.05.2020 року справу №912/2385/18, у зв`язку з чим просить суд поновити провадження у справі.

Ухвалою суду від 04.08.2020 року судом було поновлено провадження у справі №903/906/19 з 17.08.2020 року, підготовче засідання призначено на "17" серпня 2020 р. о 11:00.

12.08.2020 року до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю „Біла Акація» надійшли до суду додаткові письмові пояснення (вх.№ГСОО 24167/20), відповідно до яких з врахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 року по справі №912/2385/18 відповідач вважає, що прокурором не дотримано визначений ст.23 Закону України Про прокуратуру порядок звернення до суду із позовом в інтересах держави в особі Луцької міської ради.

17.08.2020 року до суду від прокуратури надійшла заява (вх.№ГСОО 21694/20) в порядку ст. 42 ГПК України, в якій останній обґрунтовує підстави представництва інтересів Луцької міської ради в даній справі, зокрема зазначає, що Луцька міська рада, знала про відсутність надходжень коштів від використання земельної ділянки відповідачем без правової підстави, однак не зверталась з позовом до суду.

У судовому засіданні від 17.08.2020 року судом було оголошено протокольну ухвалу в порядку п.3 ч.2 ст. 185 ГПК України про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 11.09.2020 року.

У судовому засіданні від 11.09.2020 року було оголошено протокольну ухвалу в порядку в порядку ч.2 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України про оголошення перерви на "07"жовтня 2020 р. о 15:00 год.

05.10.2020 року до суду від Заступника керівника Луцької місцевої прокуратури надійшло клопотання (вх.№ГСОО 26461/20), згідно якого останній повідомляє, що у відповідності до наказу Генерального прокурора від 03.09.2020 року №410 Про окремі питання забезпечення початку роботи обласних прокуратур юридичну особу Прокуратура Волинської області перейменовано без зміни ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у Волинську обласну прокуратуру . Наказом Генерального прокурора від 08.09.2020 року №414 Про день початку роботи обласних прокуратур днем початку роботи обласних прокуратур визначено 11 вересня 2020 року. За таких обставин, за результатом розгляду справи, прокурор зазначає, що стягнення судового збору у розмірі 219 750, 58 грн підлягатиме поверненню на користь Волинської обласної прокуратури.

У судовому засіданні від 07.10.2020 року судом протокольною ухвалою було прийнято клопотання Заступника керівника Луцької місцевої прокуратури (вх.№ГСОО 26461/20), розгляд справи здійснюється з врахуванням вищевказаних змін.

У судовому засіданні 07.10.2020 року прокурор заявлені позовні вимоги підтримали та просили суд позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 07.10.2020 року проти задоволення позову заперечував з підстав зазначених у відповідних заявах по суті спору та просив суд у задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні 07.10.2020р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 19.10.2020 року.

З приводу представництва інтересів у даній справі прокурором, суд зазначає.

Відповідно до приписів ст. 131 1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України „Про прокуратуру» , представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (ч. 3 ст. 23 Закону України „Про прокуратуру» ).

За приписами ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно до п. 1 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Так, як вбачається з матеріалів справи, 16.07.2019 року місцева прокуратура звернулась до Луцької міської ради з листом №33-2568вих19, в якому просило проінформувати про вжиті міською радою заходи щодо стягнення коштів до місцевого бюджету внаслідок використання ТОВ Біла Акація земельної ділянки в період з 20.12.2016 року по 13.03.2019 року без правовстановлюючих документів та несплати відповідної плати.

У відповідь прокуратурі, у листі №1.1-9/3585/2019 від 19.07.2019 року Луцька міська рада зокрема повідомила, що засідання Луцької міської ради з відшкодування збитків стосовно ТОВ Біла Акація не проводилось.

В наступному, місцева прокуратура повторно звернулась до Луцької міської ради з листом № 03.33-63-1000ВИХ-19 від 24.10.2019р., в якому просило міську раду надати вичерпну інформацію про вжиті нею заходи до стягнення збитків, завданих бюджету міста в результаті використання ТОВ Біла Акація у період з 20.12.2016 року по 13.03.2019 року земельної ділянки без правовстановлюючих документів.

На запит прокуратури, Луцька міська рада листом № 1.1-9/5095/2019 від 28.10.2019 року повідомила, що з відповідним позовом до суду не зверталась, оскільки питання визначення суми збитків завданих внаслідок використання земельних ділянок міської комунальної власності без правовстановлюючих документів не розглядалось на відповідній комісії міської ради.

При цьому, як зазначає прокурор, про необхідність вжиття заходів до захисту інтересів територіальної громади міська рада знала, оскільки володіла інформацією про відсутність надходжень від використання земельної ділянки (згідно інформації ГУ ДФС в області від 21.02.2019 № 3080/10/03-20-55-12-07 Департамент бюджету та фінансів міської ради цікавився вказаним питанням, ГУ ДФС в області листами від 27.12.2018 № 2400/10/03-20-55-12-07 та від 30.01.2019 № 3223/10/03-20-55- 12-08 інформувала міську раду про необхідність вжиття заходів до оформлення правовстановлюючих документів).

Так, листом від 13.11.2019 року №03.33-63-1521ВИХ-19 в порядку абз.2 ч. 4 ст.23 Закону України Про прокуратуру міською прокуратурою повідомлено Луцьку міську раду про ініціювання подання до господарського суду позову до ТОВ Біла Акація про стягнення коштів в сумі 219750, 58 грн, які збережені ним без достатньої правової підстави та які мав заплатити власнику землі за користування нею.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, прокуратура неодноразово зверталась до Луцької міської ради щодо вирішення питання стягнення коштів у зв`язку з користуванням ТОВ Біла Акація земельною ділянкою без належних правових підстав, однак, Луцька міська рада не здійснювала належним чином захист інтересів територіальної громади м. Луцьк

Отже, невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, суд не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматись порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності.

Вказану позицію викладено у постанові Великої палати Верховного Суду від 26.05.2020р. по справі №912/2385/18.

Отже, приймаючи до уваги вищевикладене, судом підтверджуються підстави для здійснення представництва прокурором у даній справі інтересів держави в особі Луцької міської ради.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об`єктивно з`ясувавши обставини справи, суд встановив:

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28.10.2019 року на підставі договору купівлі-продажу від 12.01.2018 року за Товариством з обмеженою відповідальністю Біла Акація зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна фізкультурно-оздоровчий центр, загальною площею 3696, 6 кв.м., розташованого за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, проспект Василя Мойсея, буд. 1.

Рішенням Луцької міської ради №37/12 від 31.01.2018 року Про надання ТОВ Біла Акація дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на пр-ті Василя Мойсея, 1 , за результатом розгляду клопотання ТОВ Біла Акація , відповідачу надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на пр-ті Василя Мойсея, 1, площею 0,9599 га, кадастровим номером 0710100000:11:057:9035 та зобов`язано подати її на затвердження міської ради.

Як вбачається з матеріалів справи, зазначена земельна ділянка утворилась внаслідок об`єднання земельних ділянок (земельної ділянки площею 0,6875 га, утвореної в результаті поділу земельної ділянки площею 5,3325 га та раніше сформованої земельної ділянки площею 0,2724 га, кадастровим номером 0710110000:22:033:0005) відповідно до рішення Луцької міської ради від 25.10.2017 № 32/55 Про об`єднання Земельних ділянок комунальної власності на пр-ті Василя Мойсея .

27.12.2018 року Головне управління ДФС у Волинській області від №24000/10/03-20-55-12-07 звернулось до Луцької міської ради з листом, в якому зазначило, що згідно з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за адресою: м. Луцьк, вул. Василя Мойсея, 1, ТОВ Біла акація є власником нерухомого майна відмінного від земельної ділянки загальною площею 3696,6 м.кв., проте, інформація щодо права власності (постійного користування, оренди) земельної ділянки під нерухомим майном відсутня. У зв`язку з наведеним, ГУ ДФС у Волинській області просило в Луцької міської ради сприяння у вирішенні питання оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку під нерухомим майном ТОВ Біла Акація .

30.01.2019 року у листі №3223/10/03-20-55-12-08 Головне управління ДФС у Волинській області повідомило Луцьку міську раду, що з 19.01.2018 року ТзОВ Біла Акація плата за земельну ділянку з кадастровим номером 0710200000:11:057:0035 площею 0,9599 га за адресою просп. Василя Мойсея,1, м.Луцьк, не здійснювалась. Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 30.01.2019 року вищевказана земельна ділянка з 03.01.2018 року перебуває в комунальній власності Луцької міської ради та не надана в користування (оренду) суб`єктам господарювання.

Рішенням Луцької міської ради від 30.01.2019 року №52/75 за результатом розгляду клопотання ТОВ Біла Акація , було затверджено технічну документацію із землейстрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на пр-ті Василя Мойсея, 1, площею 0, 9599 га, кадастровим номером 0710200000:11:057:0035 для будівництва та обслуговування фізкультурно- оздоровчого центру; вирішено надати ТОВ Біла Акація вказану земельну ділянку на умовах оренди строком на 10 років з дати укладання договору оренди землі та укласти з ТОВ Біла Акація договір оренди земельної ділянки.

Листі Головне управління ДФС у Волинській області від 21.02.2019 року №0080/10/03-20-55-12-07, повідомляло про те, що згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 20.02.2019 року земельна ділянка, розташована за адресою: м. Луцьк, пр-т Василя Мойсея, 1, площею 0, 9599 га, кадастровим номером 0710200000:11:057:0035 га перебуває в комунальній власності Луцької міської ради та не надана в користування (оренду) суб`єктам господарювання.

26.02.2019 року на підставі рішення Луцької міської ради від 30.01.2019 року №52/75, складено акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), відповідно до якого ТОВ Біла Акація виділено в натурі вищезазначену земельну ділянку.

28.02.2019 року Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області було проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства при користуванні земельною ділянкою за адресою: пр-т Василя Мойсея, 1, м. Луцьку, площею 0,9599 га, кадастровим номером 0710100000:11:057:0035, за результатами якої встановлено порушення ТОВ Біла Акація вимог ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України - використання вказаною земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, про що складено акт від 28.02.2019 №98ДК/81/АП/09/01-19.

13.03.2019 року між Територіальною громадою міста Луцька Волинської області (орендодавець) та ТОВ Біла Акація (орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 0710100000:11:057:0035, площею 0, 9599 га, яка розташована за адресою: м. Луцьк, пр-т Василя Мойсея, 1, для будівництва та обслуговування інших будівель, громадської забудови.

За змістом п.3 Договору, на земельній ділянці розміщено фізкультурно-оздоровчий центр, а також інші об`єкти інфраструктури ЗТП-565, ШРП.

Нормативно грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення Договору становить 6 278 588, 02 грн. (п.4 Договору).

Відповідно до п. 7 Договору, Договір укладено на 10 років з дати укладення договору оренди землі. Після закінчення строку дії Договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію ( до листа-повідомлення про поновлення Договору орендар додає проект додаткової угоди). Датою надходження листа-повідомлення про намір поновити Договір є дата його реєстрації в електронному журналі вхідної кореспонденції орендодавцем.

Згідно п.8 Договору, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 188 357, 64.

Орендна плата вноситься Орендарем рівними частинами на р/р 33211812003002, МФО 899998, ЗКПО 38009628, банк ДКСУ, одержувач УК у м. Луцьку/м. Луцьк/ 18010600, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. (п.10 Договору).

Вищезазначену земельну ділянку, що є предметом договору оренди землі, передано ТОВ Біла Акація за актом приймання-передачі земельної ділянки.

При цьому, між сторонами підписано розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку комунальної власності, на підставі грошової оцінки, проведеної станом на 20.02.2019 року, відповідно до якої, сторонами узгоджено розмір орендної плати у сумі 188 357, 64 грн. за рік.

У листі Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 20.06.2019 року №20470/10/03-20-55-12-07 повідомлено, що за даними ІС Податковий блок в період з 20.12.2016 по 13.03.2019 ТОВ Біла Акація декларації з плати за землю до Луцької ДПІ Луцького управління ГУ ДФС у Волинській області не подавались, плата за землю не здійснювалась.

В матеріалах справи, наявний витяг з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 13.07.2019 року, з якого вбачається, що право власності на земельну ділянку, за кадастровим номер 0710100000:11:057:0035, площею 0,9599 га, що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, проспект Василя Мойсея, 1 належить Луцькій міській раді, ТОВ Біла Акація належить право оренди землі з 13.03.2019 року.

У відповідь на запит прокуратури від 16.07.2019 року за вх.№33-2571вих19, у листі від 29.07.2019 року №24816/10/03-20-55-12-07, Головне управління ДФС у Волинській області повідомило, що за даними ІС Податковий блок в період з 20.12.2016 по 13.03.19 ТОВ Біла акація декларації з плати за землю до Луцької ДШ Луцького управління ГУ ДФС у Волинській області не подавались, плата за землю не здійснювалась. При цьому, за даними ІС Податковий блок згідно поданої до Луцької ДПІ Луцького управління ГУ ДФС в області ТОВ Біла Акація податкової декларації плати за землю №9059501447 від 29.03.2019, на 2019 рік починаючи з 13.03.2019 року задекларовано податкове зобов`язання з орендної плати за земельну ділянку площею 0, 9599 га в сумі 150890, 52 грн. ТОВ Біла акація податкове зобов`язання з орендної плати за земельну ділянку площею 0,9599 га згідно податкової декларації плати за землю №5059501447 від 29.03.2019 на березень 2019 року задекларовано в сумі -- 9620,42 грн, сплачено в сумі 9620,42 грн. Крім того, станом на 24.07.2019 року за даними ІС Податковий блок заборгованість по орендній платі за землю по ТОВ Біла акація відсутня.

Таким чином, з огляду на зазначене, прокуратурою встановлено, що з моменту набуття право власності на об`єкт нерухомого майна по дату укладання договору оренди земельної ділянки за кадастровим номером 0710100000:11:057:0035 ТОВ Біла Акація фактично користувалась земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та сплати орендної плати.

При цьому, згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 16.08.2019 та п. 4 Договору оренди землі від 13.03.2019 нормативно-грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:11:057:0035 становить 6278588,02 грн.

Також, згідно листа Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 08.08.2019 року №10-3-0.10-5478/2-19, нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0, 9599 га, кадастровий номер 0710100000:11:057:0035, за адресою: м. Луцьк, пр-т. Василя Мойсея,1 становить 6278588,02 грн.

Значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за 2018 рік становить 1,0 (Лист Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від №22-28-0.22-125/2-19 Про індексацію нормативно-грошової оцінки земель ). Отже, у 2018 році нормативно грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:11:057:0035 також становила 6278588,02 грн.

Враховуючи наведене, враховуючи, що розмір орендної плати за використання земельної ділянки за місяць становить 15696,47 грн. (188357,64 грн. орендна плата за рік / 12), за підрахунком прокуратури, сума коштів, яку відповідач безпідставно без достатньої правової підстави зберіг у себе за рахунок власника цієї ділянки і які мав би заплатити за користування нею становить 219750,58 грн. (15696,47 грн. орендна плата за місяць х 14 місяців (період користування землею без сплати орендної плати з 12.01.2018 по 12.03.2019).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об`єктивно з`ясувавши обставини справи, суд дійшов таких висновків:

Відповідно до ст. 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно зі ст. 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Ст. 80 ЗК України передбачено, що суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою чи ні.

За змістом статей 122, 123, 124 ЗК України селищні міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передання в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Статтею 206 ЗК України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положеннями частини першої статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п.14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України).

Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (ч.1 ст.190 ЦК України).

Так, прокуратура звертаючись з позовом про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, посилається на використання відповідачем земельної ділянки площею 0, 9599 га, кадастровий номер 0710100000:11:057:0035, за адресою: м. Луцьк, пр-т. Василя Мойсея,1 у період з 12.01.2018 року по 13.03.2019 року без належних правових підстав.

Відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права є предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна (ст. 1213 ЦК України).

Визначаючи суть і характер правовідносин, які виникли між сторонами, суд виходить з того, що згідно чинного законодавства України, зобов`язання за підставами виникнення поділяються на договірні та позадоговірні. Позадоговірні зобов`язання можуть бути деліктними або безделіктними.

Відсутність укладеного між Луцькою міською радою та ТОВ Біла Акація договору оренди земельної ділянки та/або іншого договору щодо земельної ділянки у період з 12.01.2018 року та по 13.03.2019 року виключає договірні зобов`язання.

Також у даному випадку відсутні деліктні зобов`язання з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, вимога прокуратури про стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою без належних на те правових підстав звернена до відповідача, як до власника об`єкту нерухомого майна, а саме фізкультурно-оздоровчий центр, що розміщений на вказаній земельній ділянці.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України).

За змістом глави 15 Земельного кодексу України, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт „в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

Отже, за змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Не є правопорушенням також і дії/бездіяльність відповідача, що безпосередньо стосуються порядку укладення договору оренди землі. Ні Законами України, ні підзаконними, ні локальними нормативними актами відповідачеві не визначено прямого і безумовного обов`язку підписати договір оренди земельної ділянки одночасно з набуттям права власності на об`єкт нерухомого майна, який на ній розташований. Більш того, згідно існуючому станом на даний час порядку укладення договорів оренди земельних ділянок немає не тільки такого обов`язку, немає навіть і такої можливості. Моменту укладення договору оренди передують різного роду організаційні, правові, технічні та ін. заходи, здійснення яких знаходиться по за межами волі й контролю потенційного орендаря. Їх невиконання (неналежне чи несвоєчасне виконання) не може бути поставлене в провину відповідачу.

Таким чином, спірні правовідносини , які виникли між сторонами, кваліфікуються як бездоговірні та безделіктні.

Як встановлено судом, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28.10.2019 року на підставі договору купівлі-продажу від 12.01.2018 року за Товариством з обмеженою відповідальністю Біла Акація зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна фізкультурно-оздоровчий центр, загальною площею 3696, 6 кв.м., розташованого за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, проспект Василя Мойсея, буд. 1.

Згідно наявного в матеріалах справи акту №98ДК/81/АП/09/01-19 від 28.02.2019, складеним Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області при здійсненні перевірки дотримання вимог земельного законодавства при користуванні земельною ділянкою за адресою: пр-т Василя Мойсея, 1, м. Луцьку, площею 0,9599 га, кадастровим номером 0710100000:11:057:0035, було встановлено порушення ТОВ Біла Акація вимог ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України - використання вказаною земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, про що складено акт.

Договір оренди на вищезазначену земельну ділянку між Територіальною громадою міста Луцька Волинської області та ТОВ Біла Акація укладено лише 13.03.2019 року

Таким чином, відповідач у період з 12.01.2018 до 13.03.2019 року користувався земельною ділянкою за адресою: пр-т Василя Мойсея, 1, м. Луцьку, площею 0,9599 га, кадастровим номером 0710100000:11:057:0035, на якій знаходиться фізкультурно-оздоровчий центр, що належить ТОВ Біла Акація , однак, не сплачував за користування вказаною земельною ділянкою орендну плату у встановленому законодавчими актами розмірі, отже без законних підстав зберіг у себе майно - кошти за оренду землі.

Відтак, відповідач (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшив свої доходи, а позивач (потерпілий) втратив належне йому майно (кошти від орендної плати). До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України .

Аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 922/207/15, № 922/5468/14.

З огляду на викладене, суд не приймає доводи відповідача щодо невірно застосованої позивачем нормативної підстави за ст. 1212 ЦК України та відсутності правових підстав для сплати орендної плати, оскільки судом встановлено, що ТОВ Біла Акація як фактичний користувач земельної ділянки, без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки (позивачу) на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

З аналізу змісту норм ст.ст. 1212-1214 ЦК України, абз.4 ч.1 ст. 144, абз.5 ч.1 ст.174 ГК України випливає, що зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов`язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.

З матеріалів справи вбачається наявність усіх трьох ознак кондикційного зобов`язання відповідача. По-перше, відповідач дійсно зберіг (заощадив) у себе майно - кошти у вигляді орендної плати, що нараховується за володіння і користування земельної ділянки за адресою: пр-т Василя Мойсея, 1, м. Луцьку, площею 0,9599 га, кадастровим номером 0710100000:11:057:0035.

Відсутність договору оренди земельної ділянки з моменту придбання права власності на об`єкт нерухомого майна має фактичним наслідком набуття відповідачем володіння і користування чужою земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації. В результаті відбулося збереження (заощадження) відповідачем належних до сплати за таке володіння і користування коштів у вигляді орендної плати. Відповідно до поданого позивачем розрахунку її розмір за період з 12.01.2018 до 13.03.2019р. складає 219750, 58 грн.

По-друге, правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні. Передача прав володіння і користування земельною ділянкою, згідно 206 ЗК України, п.п.14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України здійснюється за плату, що має вноситися на користь позивача, на підставі договору оренди земельної ділянки. Правові підстави для одержання відповідачем прав володіння і користування земельною ділянкою безоплатно відсутні. Так само відсутні правові підстави для не нарахування, несплати орендної плати за землю.

По-третє, відповідач зберіг майно саме за рахунок позивача, оскільки власником відповідної земельної ділянки є територіальна громада м. Луцька в особі позивача. Згідно ст. 206 ЗК України, п.п. 14.1.136. п.14.1. ст. 14 ПК України власником майна фактично збереженого відповідачем (коштів у вигляді орендної плати за користування земельними ділянками) також є територіальна громада м. Луцька в особі позивача. Таким чином, збереження (заощадження) відповідачем коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення (накопичення) цих коштів у відповідача за рахунок їх неодержання позивачем.

При цьому, відповідно до статті 3 Закону України "Про оренду землі" об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Положенням ст. 21 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Положенням абзацу 1 пункту 289.1 Податкового кодексу України, для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Згідно ст. 271.1. Податкового кодексу України базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Відповідно до підпункту 288.5.1. п. 288.5 ст. 288 ПК України визначає, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території.

Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки (п. 274.1 ст. 274 ПК України).

Відповідно до частини 2 статті 20 і частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Так, як встановлено судом,згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 16.08.2019 та п. 4 Договору оренди землі від 13.03.2019 нормативно-грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:11:057:0035 становить 6278588,02 грн.

Крім того, у листі Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 08.08.2019 року №10-3-0.10-5478/2-19, також підтверджено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0, 9599 га, кадастровий номер 0710100000:11:057:0035, за адресою: м. Луцьк, пр-т. Василя Мойсея,1 становить 6278588,02 грн.

Значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за 2018 рік становив 1,0 (Лист Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від №22-28-0.22-125/2-19 Про індексацію нормативно-грошової оцінки земель ). Отже, у 2018 році нормативно грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:11:057:0035 також становила 6278588,02 грн.

Таким чином, з огляду на визначений розмір нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, розмір орендної плати за використання земельної ділянки, суд перевіривши розрахунок прокуратури щодо стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у сумі 219 750, 58 грн., встановив його обґрунтованість та відповідність вимогам чинного законодавства.

Положення глави 83 ЦК України , якою регулюються спірні правовідносини і обґрунтовується позов, застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

(Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного суду по справі №922/2843/19 від 29.05.2020)

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Проте, враховуючи приписи частини другої статті 120 ЗК України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно (частина перша статті 1212 ЦК України).

Таким чином, при розгляді даної категорії справ не мають жодного значення причини, чому відповідач не оформив право користування даною земельною ділянкою, в тому числі, і якщо це сталося в результаті поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події, а важливим є лише факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Суд погоджується із твердженнями позивача про користування відповідачем у період з 12.01.2018 року по 13.03.2019 року земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та без сплати коштів за користування, у зв`язку з чим позовна вимога щодо стягнення 219750, 58 грн з відповідача безпідставно збережених коштів підлягає задоволенню.

Щодо доводів відповідача стосовно того, що даний спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Так, за частиною 1 цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною 2 цієї статті).

Ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним і Господарським кодексами України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

При вирішенні питання про розмежування компетенції судів, визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.

За змістом позовної заяви заступник керівника Луцької місцевої прокуратури звернулось в інтересах держави в особі Луцької міської ради до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Біла Акація» про стягнення 219750,58 грн безпідставно збережених коштів (орендної плати), обґрунтовуючи свої вимоги положеннями ст. 1212 ЦК України. Тобто, позовні вимоги у даній справі заявлено на поновлення порушеного цивільного (майнового) права позивача.

Отже, з урахуванням характеру спірних правовідносин, підстав позову та суб`єктного складу учасників справи, а також враховуючи те, що вимога позивача безпосередньо пов`язана із захистом цивільного права, тому такий спір має приватноправовий характер і його необхідно вирішувати за правилами господарського судочинства.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3296,26 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Біла Акація» (65026, м. Одеса, вул. Дерибасівська, 21, код ЄДРПОУ 30495324) на користь Луцької міської ради (43025, м. Луцьк, вул. Богдана Хмельницького, 19, код ЄДРПОУ 34745204) безпідставно збережені кошти у розмірі 219750 /двісті дев`ятнадцять тисяч сімсот п`ятдесят/ грн. 58 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біла Акація" 65026, м. Одеса, вул. Дерибасівська, 21, код ЄДРПОУ 30495324) на користь Волинської обласної прокуратури (43025, м. Луцьк вул. Винниченка, 13) судовий збір у розмірі 3296 /три тисячі двісті дев`яносто шість/ грн. 26 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст складено 19 жовтня 2020 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська