Постанова

від 25.01.2021 по справі 903/906/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2021 року м. ОдесаСправа № 903/906/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м.Одеса, пр-т Шевченка, 29)

Секретар судового засідання Соловйова Д.В.

Представники сторін:

Від прокуратури - Елісашвілі О.М., посвідчення № 058444, від 03.12.20;

Інші учасники процесу у судове засідання не з`явились. Про день, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Біла Акація»

на рішення Господарського суду Одеської області від 07.10.2020

у справі №903/906/19

за позовом Заступника керівника Луцької місцевої прокуратури

в інтересах держави в особі Луцької міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Біла Акація»

про стягнення 219 750,58 грн.,

(суддя місцевого господарського суду: Невінгловська Ю.М., Господарський суд Одеської області, м.Одеса, просп.Шевченка, 29)

18.11.2019 року Заступник керівника Луцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Луцької міської ради звернувся до Господарського суду Волинської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Біла Акація (далі - ТОВ Біла Акація ) про стягнення грошових коштів у розмірі 219750,58 грн.

В обґрунтування позовних вимог, прокурор зазначив, що на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 12.01.2018 року №50 та акту приймання-передачі нерухомого майна до Договору ТОВ „Біла Акація набуло право власності на фізкультурно-оздоровчий центр, що знаходиться на земельній ділянці площею 0,9599 га з кадастровим номером 0710100000:11:057:0035, за адресою: м. Луцьк, пр-т Василя Мойсея, 1. Між тим, договір оренди зазначеної земельної ділянки між Луцькою міською радою та відповідачем укладено лише 13.03.2019 року.

Отже, з моменту набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (12.01.2018) до дати укладення договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:11:057:0035 (13.03.2019) відповідач фактично користувався земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та сплати орендної плати, що стало підставою для звернення прокуратури в інтересах Луцької міської ради з відповідним позовом до суду.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 07.10.2020 по даній справі позов задоволено, стягнуто з ТОВ „Біла Акація на користь Луцької міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі 219750 грн. 58 коп., стягнуто з ТОВ "Біла Акація" на користь Волинської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 3296 грн. 26 коп.

Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні дійшов висновку про користування відповідачем у період з 12.01.2018 року по 13.03.2019 року земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та без сплати коштів за користування, у зв`язку з чим задовольнив позовні вимоги Заступника керівника Луцької місцевої прокуратури щодо стягнення 219750, 58 грн з відповідача безпідставно збережених коштів.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ Біла Акація звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 07.10.2020 по даній справі скасувати та прийняти нове - про відмову у задоволенні позовних вимог.

ТОВ Біла Акація не погоджується з рішенням місцевого господарського суду, вважає рішення суду першої інстанції по даній справі таким, що прийняте з невірним застосування номр матеріального права та порушенням норм процесуального права, внаслідок чого позовні вимоги прокурора було задоволено безпідставно та необґрунтовано.

Відповідач наголошує на тому, що придбав нерухоме майно у Приватного акціонерного товариства з обмеженою відповідальністю Роналор Інтертеймент ЛТД і на момент укладення договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 12.01.2018 останній не мав відповідним чином зареєстрованого права користування спірною земельною ділянкою, договір оренди земельної ділянки укладено не було, що свідчить про те, що у відповідача наявне право користування земельною ділянкою лише в частині, на якій безпосередньо розташований об`єкт нерухомості та в частині, яка необхідна для його обслуговування.

Також апелянт зазначає, що в матеріалах справи відсутні витяги за період з 2018 по березень 2019 року з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 0,9599 га кадастровий номер 0710100000:11:057:0035, відомості яких є обов`язковими при визначенні орендної плати за періоди стягнення з 12.01.2018 по 13.03.2019.

Заявник апеляційної скарги стверджує, що витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки на період, за який позивачем нараховується до стягнення сума безпідставного збагачення у вигляді несплаченої орендної плати, в матеріалах справи відсутні, у зв`язку з чим не виключається помилковість здійсненого позивачем розрахунку розміру безпідставно збережених відповідачами коштів у вигляді орендної плати.

Крім того, відповідач зазначає, що ст.1212 Цивільного кодексу України в даному випадку не може виступати нормативною підставою для позбавлення ТОВ Біла Акація права власності на грошові кошти у сумі 219750,58 грн. Жодні Закони України не передбачають можливість застосування ст.1212 Цивільного кодексу України до податкових правовідносин, вказана стаття не може застосовуватись до регулювання податкових правовідносин із стягнення земельного податку або орендної плати за землі державної та комунальної власності.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.11.2020 відкрито апеляційне провадження по справі №903/906/19 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю „Біла Акація» на рішення Господарського суду Одеської області від 07.10.2020, витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №903/906/19.

16.11.2020 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №903/906/19.

30.11.2020 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Заступника керівника Луцької місцевої прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ „Біла Акація» на рішення Господарського суду Одеської області від 07.10.2020 у справі №903/906/19, в якому прокурор не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції вірним та обґрунтованим.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду розгляд апеляційної скарги ТОВ „Біла Акація» на рішення Господарського суду Одеської області від 07.10.2020 у справі №903/906/19 призначено на: 25.01.2021 року

20.01.2021 від ТОВ Біла Акація до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференціїї.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2021 задоволено клопотання ТОВ „Біла Акація» про проведення судового засідання в режимі відеоконференції по справі №903/906/19 поза межами приміщення суду, розгляд справи №903/906/19 за апеляційною скаргою ТОВ „Біла Акація» на рішення Господарського суду Одеської області від 07.10.2020 призначено на 25.01.2021 року о 10-30 год. в режимі відео конференції, поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв`язку EASYCON.

25.01.2021 від ТОВ Біла Акація до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв`язку з відсутністю технічної можливості забезпечити явку представника в судове засідання, яке призначено в режимі відеоконференції.

В судове засідання з`явився представник прокуратури, який заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Предстаник ТОВ Біла Акація в судове засідання не з`явився.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, колегія суддів апеляційного господарського суду, з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне відмовити в задоволенні клопотання апелянта про відкладення розгляду справи на іншу дату та розглянути справу за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28.10.2019 року на підставі договору купівлі-продажу від 12.01.2018 року за ТОВ Біла Акація зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна фізкультурно-оздоровчий центр, загальною площею 3696, 6 кв.м., розташованого за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, проспект Василя Мойсея, буд. 1.

Рішенням Луцької міської ради №37/12 від 31.01.2018 року Про надання ТОВ "Біла Акація" дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на пр-ті Василя Мойсея, 1 , за результатом розгляду клопотання ТОВ "БІЛА АКАЦІЯ" , відповідачу надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на пр-ті Василя Мойсея, 1, площею 0,9599 га, кадастровим номером 0710100000:11:057:9035 та зобов`язано подати її на затвердження міської ради.

Зазначена земельна ділянка утворилась внаслідок об`єднання земельних ділянок (земельної ділянки площею 0,6875 га, утвореної в результаті поділу земельної ділянки площею 5,3325 га та раніше сформованої земельної ділянки площею 0,2724 га, кадастровим номером 0710110000:22:033:0005) відповідно до рішення Луцької міської ради від 25.10.2017 № 32/55 Про об`єднання Земельних ділянок комунальної власності на пр-ті Василя Мойсея .

27.12.2018 року Головне управління ДФС у Волинській області від №24000/10/03-20-55-12-07 звернулось до Луцької міської ради з листом, в якому зазначило, що згідно з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за адресою: м. Луцьк, вул. Василя Мойсея, 1, ТОВ Біла Акація є власником нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки загальною площею 3696,6 м.кв., проте, інформація щодо права власності (постійного користування, оренди) земельної ділянки під нерухомим майном відсутня. У зв`язку з наведеним, ГУ ДФС у Волинській області просило у Луцької міської ради сприяння у вирішенні питання оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку під нерухомим майном ТОВ "Біла Акація" .

30.01.2019 року у листі №3223/10/03-20-55-12-08 Головне управління ДФС у Волинській області повідомило Луцьку міську раду, що з 19.01.2018 року ТОВ Біла Акація плата за земельну ділянку з кадастровим номером 0710200000:11:057:0035 площею 0,9599 га за адресою просп. Василя Мойсея,1, м.Луцьк, не здійснювалась. Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 30.01.2019 року вищевказана земельна ділянка з 03.01.2018 року перебуває в комунальній власності Луцької міської ради та не надана в користування (оренду) суб`єктам господарювання.

Рішенням Луцької міської ради від 30.01.2019 року №52/75 за результатом розгляду клопотання ТОВ "Біла Акація" було затверджено технічну документацію із землейстрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на пр-ті Василя Мойсея, 1, площею 0,9599 га, кадастровим номером 0710200000:11:057:0035 для будівництва та обслуговування фізкультурно- оздоровчого центру; вирішено надати ТОВ "Біла Акація" вказану земельну ділянку на умовах оренди строком на 10 років з дати укладання договору оренди землі та укласти з ТОВ "Біла Акація" договір оренди земельної ділянки.

Листом від 21.02.2019 року №0080/10/03-20-55-12-07 Головне управління ДФС у Волинській області повідомляло про те, що згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 20.02.2019 року земельна ділянка, розташована за адресою: м. Луцьк, пр-т Василя Мойсея, 1, площею 0, 9599 га, кадастровим номером 0710200000:11:057:0035 га перебуває в комунальній власності Луцької міської ради та не надана в користування (оренду) суб`єктам господарювання.

26.02.2019 року на підставі рішення Луцької міської ради від 30.01.2019 року №52/75, складено акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), відповідно до якого ТОВ "Біла Акація" виділено в натурі вищезазначену земельну ділянку.

28.02.2019 року Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області було проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства при користуванні земельною ділянкою за адресою: пр-т Василя Мойсея, 1, м. Луцьку, площею 0,9599 га, кадастровим номером 0710100000:11:057:0035, за результатами якої встановлено порушення ТОВ "Біла Акація" вимог ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України - використання вказаною земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, про що складено акт від 28.02.2019 №98ДК/81/АП/09/01-19.

13.03.2019 року між Територіальною громадою міста Луцька, Волинської області (орендодавець) та ТОВ "Біла Акація" (орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 0710100000:11:057:0035, площею 0, 9599 га, яка розташована за адресою: м. Луцьк, пр-т Василя Мойсея, 1, для будівництва та обслуговування інших будівель, громадської забудови.

За змістом п.3 Договору, на земельній ділянці розміщено фізкультурно-оздоровчий центр, а також інші об`єкти інфраструктури ЗТП-565, ШРП.

Нормативно грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення Договору становить 6 278 588, 02 грн. (п.4 Договору).

Відповідно до п. 7 Договору, його укладено на 10 років з дати укладення договору оренди землі. Після закінчення строку дії Договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію ( до листа-повідомлення про поновлення Договору орендар додає проект додаткової угоди). Датою надходження листа-повідомлення про намір поновити Договір є дата його реєстрації в електронному журналі вхідної кореспонденції орендодавцем.

Згідно з п.8 Договору, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 188 357, 64.

Орендна плата вноситься Орендарем рівними частинами на р/р 33211812003002, МФО 899998, ЗКПО 38009628, банк ДКСУ, одержувач УК у м. Луцьку/м. Луцьк/ 18010600, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. (п.10 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, земельну ділянку, що є предметом договору оренди землі, передано ТОВ "Біла Акація " за актом приймання-передачі земельної ділянки.

При цьому, між сторонами підписано розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку комунальної власності, на підставі грошової оцінки, проведеної станом на 20.02.2019 року, відповідно до якої, сторонами узгоджено розмір орендної плати у сумі 188 357, 64 грн. за рік.

У листі Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 20.06.2019 року №20470/10/03-20-55-12-07 повідомлено, що за даними ІС Податковий блок в період з 20.12.2016 по 13.03.2019 ТОВ "Біла Акація" декларації з плати за землю до Луцької ДПІ Луцького управління ГУ ДФС у Волинській області не подавались, плата за землю не здійснювалась.

В матеріалах справи, наявний витяг з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 13.07.2019 року, з якого вбачається, що право власності на земельну ділянку, за кадастровим номер 0710100000:11:057:0035, площею 0,9599 га, що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, проспект Василя Мойсея, 1 належить Луцькій міській раді, ТОВ "Біла Акація" належить право оренди землі з 13.03.2019 року.

У відповідь на запит прокуратури від 16.07.2019 року за вх.№33-2571вих19, у листі від 29.07.2019 року №24816/10/03-20-55-12-07, Головне управління ДФС у Волинській області повідомило, що за даними ІС Податковий блок в період з 20.12.2016 по 13.03.19 ТОВ "Біла Акація" декларації з плати за землю до Луцької ДШ Луцького управління ГУ ДФС у Волинській області не подавались, плата за землю не здійснювалась. При цьому, за даними ІС Податковий блок згідно поданої до Луцької ДПІ Луцького управління ГУ ДФС в області ТОВ Біла Акація податкової декларації плати за землю №9059501447 від 29.03.2019, на 2019 рік починаючи з 13.03.2019 року задекларовано податкове зобов`язання з орендної плати за земельну ділянку площею 0, 9599 га в сумі 150890, 52 грн. ТОВ "БІЛА АКАЦІЯ" податкове зобов`язання з орендної плати за земельну ділянку площею 0,9599 га згідно податкової декларації плати за землю №5059501447 від 29.03.2019 на березень 2019 року задекларовано в сумі - 9620,42 грн, сплачено в сумі 9620,42 грн. Крім того, станом на 24.07.2019 року за даними ІС Податковий блок заборгованість по орендній платі за землю по ТОВ "Біла Акація" відсутня.

Таким чином, з огляду на зазначене, прокуратурою встановлено, що з моменту набуття право власності на об`єкт нерухомого майна по дату укладання договору оренди земельної ділянки за кадастровим номером 0710100000:11:057:0035 ТОВ "Біла Акація" фактично користувалась земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та сплати орендної плати.

При цьому, згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 16.08.2019 та п. 4 Договору оренди землі від 13.03.2019 нормативно-грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:11:057:0035 становить 6278588,02 грн.

Також, згідно листа Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 08.08.2019 року №10-3-0.10-5478/2-19, нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0, 9599 га, кадастровий номер 0710100000:11:057:0035, за адресою: м. Луцьк, пр-т. Василя Мойсея,1 становить 6278588,02 грн.

Значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за 2018 рік становить 1,0 (Лист Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від №22-28-0.22-125/2-19 Про індексацію нормативно-грошової оцінки земель ). Отже, у 2018 році нормативно грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:11:057:0035 також становила 6278588,02 грн.

Враховуючи наведене, враховуючи, що розмір орендної плати за використання земельної ділянки за місяць становить 15696,47 грн. (188357,64 грн. орендна плата за рік / 12), за підрахунком прокуратури, сума коштів, яку відповідач безпідставно без достатньої правової підстави зберіг у себе за рахунок власника цієї ділянки і які мав би заплатити за користування нею становить 219750,58 грн. (15696,47 грн. орендна плата за місяць х 14 місяців (період користування землею без сплати орендної плати з 12.01.2018 по 12.03.2019).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об`єктивному дослідженні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв`язок, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єкту нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені.

Згідно зі ст. 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою чи ні.

За змістом ст.ст. 122, 123, 124 Земельного кодексу України селищні міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передання в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України), у зв`язку з чим доводи апелянта в цій частині судовою колегією не приймаються до уваги.

Суд зазначає, що у разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 цього Кодексу власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом вказаних приписів Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина друга статті 1166 ЦК України).

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Отже, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Тобто, незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою у встановленому законодавчими актами розмірі свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під визначення Європейського суду з прав людини "виправдане очікування" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

При цьому, відновлення порушених прав позивача за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач.

Навіть за умови правомірної поведінки відповідача у спірних правовідносинах, в обраний позивачем спосіб захисту відбувається відновлення справедливої рівноваги між правами та обов`язками сторін спору, встановлення якої ґрунтується на визначеній нормами земельного законодавства умові платності використання земельної ділянки.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин саме приписів статей 1212-1214 Цивільного кодексу України, а доводи апелянта щодо відсутності підстав для застосування до даних правовідносин зазначених положень спростовуються вищевикладеним.

Частина 1 ст. 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Згідно зі ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Водночас за змістом ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Правовий механізм переходу прав на землю, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України.

За приписами ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків та об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації).

Відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Отже, за змістом вказаних положень виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28.10.2019 року на підставі договору купівлі-продажу від 12.01.2018 року за ТОВ Біла Акація зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна - фізкультурно-оздоровчий центр, загальною площею 3696, 6 кв.м., розташованого за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, проспект Василя Мойсея, буд. 1.

Згідно наявного в матеріалах справи акту №98ДК/81/АП/09/01-19 від 28.02.2019, складеним Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області при здійсненні перевірки дотримання вимог земельного законодавства при користуванні земельною ділянкою за адресою: пр-т Василя Мойсея, 1, м. Луцьку, площею 0,9599 га, кадастровим номером 0710100000:11:057:0035, було встановлено порушення ТОВ "БІЛА АКАЦІЯ" вимог ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України - використання вказаною земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, про що складено акт.

Договір оренди на вищезазначену земельну ділянку між Територіальною громадою міста Луцька Волинської області та ТОВ "БІЛА АКАЦІЯ" укладено лише 13.03.2019 року

Так, відповідач у період з 12.01.2018 до 13.03.2019 року користувався земельною ділянкою за адресою: пр-т Василя Мойсея, 1, м. Луцьку, площею 0,9599 га, кадастровим номером 0710100000:11:057:0035, на якій знаходиться фізкультурно-оздоровчий центр, що належить ТОВ "Біла Акація" , однак, не сплачував за користування вказаною земельною ділянкою орендну плату у встановленому законодавчими актами розмірі, отже без законних підстав зберіг у себе майно - кошти за оренду землі.

Судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого суду, що відповідач (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшив свої доходи, а позивач (потерпілий) втратив належне йому майно (кошти від орендної плати). До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України .

Аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 922/207/15, № 922/5468/14.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком про наявність усіх трьох ознак кондикційного зобов`язання відповідача:

- відповідач дійсно зберіг (заощадив) у себе майно - кошти у вигляді орендної плати, що нараховується за володіння і користування земельної ділянки за адресою: пр-т Василя Мойсея, 1, м. Луцьку, площею 0,9599 га, кадастровим номером 0710100000:11:057:0035. Відсутність договору оренди земельної ділянки з моменту придбання права власності на об`єкт нерухомого майна має фактичним наслідком набуття відповідачем володіння і користування чужою земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації. В результаті відбулося збереження (заощадження) відповідачем належних до сплати за таке володіння і користування коштів у вигляді орендної плати. Відповідно до поданого позивачем розрахунку її розмір за період з 12.01.2018 до 13.03.2019р. складає 219750, 58 грн.

- правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні. Передача прав володіння і користування земельною ділянкою, згідно 206 ЗК України, п.п.14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України здійснюється за плату, що має вноситися на користь позивача, на підставі договору оренди земельної ділянки. Правові підстави для одержання відповідачем прав володіння і користування земельною ділянкою безоплатно відсутні. Так само відсутні правові підстави для не нарахування, несплати орендної плати за землю.

- відповідач зберіг майно саме за рахунок позивача, оскільки власником відповідної земельної ділянки є територіальна громада м. Луцька в особі позивача. Згідно ст. 206 ЗК України, п.п. 14.1.136. п.14.1. ст. 14 ПК України власником майна фактично збереженого відповідачем (коштів у вигляді орендної плати за користування земельними ділянками) також є територіальна громада м. Луцька в особі позивача. Таким чином, збереження (заощадження) відповідачем коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення (накопичення) цих коштів у відповідача за рахунок їх неодержання позивачем.

Стосовно доводів апелянта щодо неправильності розміру орендної плати, за період з 12.01.2018 по 13.03.2019, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Визначення земельної ділянки наведено в ч. 1 ст. 79 Земельного кодексу України, відповідно до положень якої земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Як встановлено приписами ч. 1, 3, 4, 9 ст. 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оренду землі" об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Положенням ст. 21 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Абз.1 п. 289.1 Податкового кодексу України встановлює, що для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Згідно зі ст. 271.1. Податкового кодексу України базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Відповідно до підпункту 288.5.1. п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України визначає, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території.

Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки (п. 274.1 ст. 274 ПК України).

Відповідно до частини 2 статті 20 і частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Як встановлено судом, згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 16.08.2019 та п. 4 Договору оренди землі від 13.03.2019 нормативно-грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:11:057:0035 становить 6278588,02 грн.

Крім того, у листі Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 08.08.2019 року №10-3-0.10-5478/2-19, також підтверджено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0, 9599 га, кадастровий номер 0710100000:11:057:0035, за адресою: м. Луцьк, пр-т. Василя Мойсея,1 становить 6278588,02 грн.

Значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за 2018 рік становив 1,0 (Лист Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від №22-28-0.22-125/2-19 Про індексацію нормативно-грошової оцінки земель ). Отже, у 2018 році нормативно грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:11:057:0035 також становила 6278588,02 грн.

Таким чином, з огляду на визначений розмір нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, розмір орендної плати за використання земельної ділянки, суд перевіривши розрахунок прокуратури щодо стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у сумі 219 750, 58 грн., встановив його обґрунтованість та відповідність вимогам чинного законодавства.

Посилання скаржника на те, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки не містить інформації про те, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки діяла саме у такому розмірі в період з 12.01.2018 до 13.03.2019 не приймаються до уваги, оскільки чинне земельне законодавство, в тому числі ст. 20 Закону України "Про оцінку земель", не містить обґрунтування щодо обов`язковості надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, а лише зазначає про необхідність фіксування нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки у відповідному витязі. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.05.2020 № 922/2843/19). Судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 16.08.2019 є належним та допустимим доказом, що підтверджує дані про нормативну грошову оцінку.

Доводи скаржника про те, що він не користується спірною земельною ділянкою, а на ній тільки розташоване його нерухоме майно, не може бути взято до уваги, оскільки відповідач є фактичним користувачем спірної сформованої земельної ділянки, протилежного скаржником судам не доведено.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевикладен, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про користування відповідачем у період з 12.01.2018 року по 13.03.2019 року земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та без сплати коштів за користування, у зв`язку з чим позовна вимога щодо стягнення 219750, 58 грн з відповідача безпідставно збережених коштів підлягає задоволенню.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі Трофимчук проти України Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі Федорченко та Лозенко проти України від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення поза розумним сумнівом . Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Судова колегія зазначає, що місцевим господарським судом у ході розгляду справи було досліджено усі обставини справи, перевірено їх наявними у ній доказами, та надано їм відповідну правову оцінку, а доводи апелянта не спростовуються вірних висновків суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

За таких обставин, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Біла Акація» на рішення Господарського суду Одеської області від 07.10.2020 у справі №903/906/19 задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Одеської області від 07.10.2020 у справі №903/906/19 залишається без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Біла Акація» на рішення Господарського суду Одеської області від 07.10.2020 у справі №903/906/19 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 07.10.2020 у справі №903/906/19 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 286 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 26.01.2021 року.

Головуючий суддя: Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

А.І. Ярош