Рішення

від 16.10.2020 по справі 916/2299/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" жовтня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/2299/20

Господарський суд Одеської області у складі: судді Цісельського О.В.,

за участю секретаря судового засідання Нечепуренко А.П.,

за участю представників:

від позивача: не з`явився,

від відповідача 1: не з`явився,

від відповідача 2: не з`явився,

від відповідача 3: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/2299/20

за позовом: Публічного акціонерного товариства МТБ Банк (вул. пр-кт Миру, № 28, м. Чорноморськ, Одеська обл., 68003, адреса для листування: Польський узвіз, № 11, м. Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 21650966)

до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю Сант Ніколас (вул. Приморська, № 17, кв. 28, м. Южне, Одеська обл., 65481, код ЄДРПОУ 32145903),

2) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ),

3) ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )

про стягнення 640 515,14 грн.

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

Публічне акціонерне товариство МТБ Банк звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до в Товариства з обмеженою відповідальністю Сант Ніколас , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення 640 515,14 грн. заборгованості, з яких: 432 077,71 грн. поточна заборгованість за наданим кредитом, 123 420,48 - заборгованість по сплаті відсотків, 80 016,95 грн. - пеня та 5000,00 грн. - штраф за невиконання прийнятих зобов`язань.

Так, позивач зазначає, що 20 серпня 2019 року між Публічним акціонерним товариством МТБ Банк та Товариством з обмеженою відповідальністю Сант Ніколас був укладений Договір про надання овердрафтового кредиту №00010/О47, відповідно до умов якого Банк зобов`язався здійснювати овердрафтові кредитування Позичальника, шо полягає в проведенні його платежів понад залишок коштів на відкритому в Банку поточному рахунку Позичальника № НОМЕР_3 за рахунок кредитних коштів у межах ліміту, встановленого відповідно до п.1.3. договору овердрафту, шляхом дебатування поточного рахунку.

Ліміт стосовно договору овердрафту, являє собою суму коштів, у межах якої Банк зобов`язується здійснювати оплату розрахункових документів Позичальника понад залишок коштів на поточному рахунку і ліміт при цьому складає суму в розмірі 500 000,00 грн.

Крім того, позивач вказує, що у забезпечення виконання Відповідачем-1 зобов`язань за договором овердрафту між Банком та ОСОБА_1 20 серпня 2019 року був укладений Договір поруки №00020С47.

Також у забезпечення виконання Відповідачем-1 зобов`язань за договором овердрафту між Банком та ОСОБА_2 20 серпня 2019року був укладений Договір поруки № 00021С47.

Поручителі, відповідно до п.п. 1.3. та 1.4. договорів поруки зобов`язались перед Банком відповідати за виконання зобов`язань Відповідача-1 за Кредитним договором солідарно, у повному обсязі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів за користування кредитом, комісій, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.

Позивач стверджує, що Позичальник свої зобов`язання за договором овердрафту виконує неналежно, систематично порушує строки по сплаті платежів в рахунок погашення кредиту, нарахованих за користування кредитом відсотках. Позичальнику та поручителям направлялись листи з вимогою про дострокове повернення кредиту, сплати відсотків та комісії за користування кредитом листом від 13.05.2020р. за вих. № 01/427-0/55. Проте на даний час вимоги Банку не виконані.

Станом на 04.08.2020р. заборгованість Позичадьника за Договором про надання овердрафтового кредиту №00010/О47 від 20.08.2019р. становить 640 515,14 грн. За таких умов, у відповідності до п.2.3.3, 2.3.8.,2.3.9. договору овердрафту, та у відповідності до п.4 ЗУ Про споживче кредитування , в зв`язку з істотним порушенням умов договору позичальником, позивач звернувся до суду з вимогою виконання відповідачами зобов`язань за кредитним договором, а саме вимагає повернення Банку суми кредиту у повному обсязі, сплати відсотків та комісії за фактичний термін користування кредитними коштами.

Відповідачі відзив на позов не надали, своїм правом на захист не скористались.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

2. Процесуальні питання, вирішені судом

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2020р. позовна заява вх.№2380 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.

Ухвалою суду від 21.08.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2299/20; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження; призначено судове засідання.

15.09.2020 року в судовому засіданні проголошено протокольно перерву до 01.10.2020 року, про місце, час та дату судового засідання відповідачі повідомлялись ухвалою суду від 16.09.2020р. в порядку ст. 120 ГПК України.

01.10.2020 року судом оголошено перерву в судовому засіданні по суті до 16.10.2020 року з метою належного повідомлення відповідачів, суд повідомив Товариство з обмеженою відповідальністю Сант Ніколас , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про дату, місце та час судового засідання по суті в порядку ст. 120 ГПК України.

В судове засідання, призначене на 16.10.2020р., представник Позивача не з`явився.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Сант Ніколас відзив на позов у встановлений судом строк не надав, також відповідач у судові засідання не з`явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином за юридичною адресою, яка значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Проте, надіслані судом копії ухвал суду були повернуті до суду без вручення разом з рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, що містяться в матеріалах справи, з позначкою адресат відсутній за вказаною адресою .

Відповідачі - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відзиви на позов у встановлений судом строк не надали, також відповідачі у судові засідання не з`явились, хоча про дату, час і місце розгляду справи відповідачі повідомлялись судом належним чином за адресою, вказаною у позові, що також значиться у Відділі обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Одеській області згідно відповіді на запит господарського суду Одеської області від 12.08.2020р. Наразі слід зазначити, що надіслані на адресу відповідачів копії ухвал суду про повідомлення про дату та час судового засідання та про призначення справи до судового розгляду повернуті до суду без вручення разом з рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, що містяться в матеріалах справи, з позначкою адресат відсутній за вказаною адресою .

Відповідно до п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За змістом п. 116 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270 (зі змінами), у разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою у порядку, визначеному у пунктах 99, 99-1, 99-2, 106 та 114 цих Правил, із зазначенням причини невручення.

В п. 99-2 вказаних Правил передбачено, що рекомендовані поштові відправлення з позначкою «Судова повістка» , адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою» , яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Так, надіслані на юридичну адресу відповідачів копії ухвал суду щодо розгляду справи повернулись на адресу господарського суду Одеської області з відміткою відділення поштового зв`язку адресат відсутній за вказаною адресою .

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного суду від 28.01.2019р. у справі №915/1015/16.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.

Виходячи з вищевикладених положень ГПК України та встановлених обставин щодо порядку викликів і повідомлень відповідача, суд вважає, що відповідачі є належним чином повідомленими про час та місце судового розгляду, що наділяє суд правом розглядати справу без їх участі.

На думку суду, процесуальна поведінка відповідачів при розгляді даної справи в суді свідчить про відсутність реальної зацікавленості у вирішенні даного спору у встановлений процесуальним законом строк та відповідно до положень ст. 2 ГПК України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст.ст.209, 210 ГПК України судом були з`ясовані всі обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, а також безпосередньо досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи.

В судовому засіданні, 16.10.2020р. Господарським судом був закінчений розгляд справи по суті та відповідно до ч.1 ст.240 ГПК України постановлена вступна та резолютивна частини рішення в нарадчій кімнаті.

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

15.08.2019р. Товариством з обмеженою відповідальністю Сант Ніколас було подано до ПАТ МТБ Банк заяву, згідно якої Товариство просило розглянути можливість надання ТОВ Сант Ніколас кредиту у вигляді овердрафту до поточного рахунку позичальника в розмірі 500 000,00 грн.

20.08.2019р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Сант Ніколас (позичальник) та Публічним акціонерним товариством МТБ Банк (банк) було укладено договір про надання овердрафтового кредиту № 00010/О47, відповідно до п. 1.1 якого на умовах цього договору банк зобов`язується здійснювати овердрафтове кредитування позичальника, що полягає в проведенні його платежів понад залишок коштів на відкритому в банку поточному рахунку позичальника № НОМЕР_3 (далі - «поточний рахунок» ) за рахунок кредитних коштів у межах ліміту, встановленого відповідно до п. 1.3 цього договору, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.

Овердрафтове кредитування (далі - «кредит» ) надається на поповнення обігових коштів позичальника.

В п. 1.2 договору визначено, що кредит надається на умовах та в порядку, визначених цим договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти і комісії згідно до умов цього договору. При надходженні розрахункових документів на примусове списання (стягнення) коштів з поточного рахунку позичальника банк припиняє оплату розрахункових документів позичальника за рахунок кредиту. Подальші взаємовідносини сторін регулюються окремо, з урахуванням п. 2.1.5. цього договору.

Відповідно до п. 1.3 договору ліміт, стосовно до цього договору, являє собою суму коштів, у межах якої банк зобов`язується здійснювати оплату розрахункових документів позичальника понад залишок коштів на поточному рахунку. Ліміт розраховується відповідно до затвердженої внутрішньобанківської методики на підставі даних про рух коштів на поточному рахунку, балансу і звіту про фінансові результати на останню звітну дату, показника ліквідності діяльності, співвідношення власних і позичкових коштів платоспроможності, кредитній історії й іншим показникам фінансового стану позичальника відповідно до внутрішньобанківських нормативів і нормативних актів Національного банку України.

На момент укладання даного договору ліміт складає 500000,00 гривень, з урахуванням п. 1.3.1 цього договору.

Згідно п.п. 1.3.1. п. 1.3 договору якщо розрахунковий ліміт овердрафту, визначений станом на дату чергового продовження терміну овердрафтового кредитування, відповідно до пп. 1.4., 1.4.1 - 1.4.4, розрахований згідно з методикою, визначеною п. 1.3.2 цього договору (далі за текстом - «розрахунковий ліміт» ), буде нижче, ніж розрахунковий ліміт, розрахований на дату укладення кредитного договору, має бути пропорційно знижений ліміт кредитування за цим договором. У цьому випадку банк зобов`язується письмово та/або засобами системи «Банк-Клієнт» /«Інтернет-Банкінг» повідомити позичальника про зазначені зміни, при цьому додаткова угода до цього договору відносно зазначених змін сторонами не укладається. У випадку зазначеного зниження ліміту кредитування, позичальник зобов`язаний погасити заборгованість за кредитом у строк, що не перевищує два банківські дні з моменту отримання зазначеного повідомлення та у розмірі, достатньому для досягнення розміру зниженого ліміту заборгованості за овердрафтом, зазначеному у цьому повідомленні. У випадку непогашений позичальником частини заборгованості у передбаченому цим підпунктом розмірі, зазначена частина заборгованості вважається простроченою.

Умовами п.п. 1.3.2 п. 1.3 договору визначено, що розрахунковий ліміт - це максимальний ліміт овердрафтового кредитування позичальника, який дорівнює 20% від середньомісячної виручки позичальника за останні 12 календарних місяців, згідно із показниками фінансової звітності, яку позичальник надає банку у відповідності до п. 2.2.9. цього договору, або 20% від загального обсягу надходжень від господарської діяльності позичальника, зазначеного в п. 2.2.14 цього договору, в залежності від того, який з цих двох показників є нижчим. У будь-якому випадку, розрахунковий ліміт не може бути більшим ніж 500000,00 грн.

Пунктом 1.4 договору визначено, що проведення платежів позичальника в порядку, встановленому цим договором, здійснюється банком у термін по 19 листопада 2019 року включно, з урахуванням п. 1.4.1-1.4.5 цього договору, цей строк може бути продовжений до 14 серпня 2020 року включно. При цьому таке продовження здійснюється виключно в рамках розрахункового ліміту відповідно до п. 1.3.1 цього договору, але в будь-якому випадку сума ліміту овердрафтового кредитування при такому продовженні не повинна перевищувати ліміт, визначений п. 1.3. цього договору.

Відповідно до п.п. 2.2.1, 2.2.2, 2.2.3, 2.2.5, 2.2.14 п. 2.2 договору позичальник зобов`язується: використовувати кредит на цілі, зазначені в п. 1.1. цього договору (п.п. 2.2.1); сплатити проценти за весь час фактичного користування кредитом згідно п.п. 4.1, 4.2 цього договору (п.п. 2.2.2); погашати кредит, отриманий в межах установленого цим договором ліміту, у строк та на умовах, встановлених п. 1.5 цього договору, але не пізніше терміну, зазначеного у п. 1.4 цього договору (п.п. 2.2.3); здійснити повне погашення кредиту на пізніше терміну, встановленого п. 1.4. цього договору (п.п. 2.2.5); починаючи з другого місяця з дати укладання цього договору, для забезпечення належних обсягів грошових надходжень на рахунки, відкриті позичальнику в банку, для підтримання ліміту, а також для оперативного зарахування цих коштів, позичальник зобов`язується направляти щомісячно не менш 2500000,00 гривень загального обсягу надходжень від господарської діяльності (за всіма поточними рахунками позичальника, що відкриті в банківських установах) на власні поточні рахунки у банку. Для цілей цього договору під «загальним обсягом надходжень від господарської діяльності» сторони розуміють грошові кошти, що були отримані позичальником від третіх осіб на власні поточні рахунки позичальника у банківських установах відповідно до укладених господарських договорів, за винятком: повернення грошових коштів; внесення коштів, як вкладу до статутного фонду; перерахування грошових коштів в якості додаткових внесків; перерахування позичальником коштів власного поточного/вкладного (депозитного) рахунку, відкритого в іншому банку та навпаки; надходження на поточні рахунки позичальника кредитних коштів; отримання зворотної фінансової допомоги, надходження на поточні рахунки позичальника коштів з вкладного(их) рахунку(ів).

За положеннями п. 3.1 договору кредит, наданий банком, забезпечується всім майном і коштами позичальника, на які може бути звернене стягнення в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Забезпеченням виконання зобов`язань позичальником за цим договором є: порука фізичної особи - ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (паспорт: серія НОМЕР_4 , виданий Южненським МВ УМВС України в Одеській області 13 лютого 1998 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків НОМЕР_1 );

порука фізичної особи - ОСОБА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (паспорт: серія НОМЕР_5 , виданий Южненським МС ГУДМС України в Одеській області 01 квітня 2014 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків НОМЕР_2 ) (п. 3.2 договору).

За умовами п. 4.1 договору позичальник сплачує банку проценти у розмірі:

- 25% річних в межах передбаченого п. 1.5. цього договору періоду безупинного користування кредитом;

- 35% річних в разі перевищення встановленого п. 1.5. цього договору періоду безупинного користування кредитом (починаючи з наступного дня за встановленим п. 1.5 цього договору періодом безупинного користування кредитом),

- виходячи з фактичної кількості днів користування кредитом та фактичних залишків за дебетом поточного рахунку позичальника № НОМЕР_3 та 360 днів у році. Проценти підлягають сплаті в межах строку надання кредиту щомісяця, з 26-го числа поточного місяця, але не пізніше останнього робочого дня цього місяця, і в день закінчення, терміну надання кредиту. Після закінчення терміну надання кредиту, передбаченого п. 1.4. цього договору, проценти за період прострочення сплачуються позичальником на день фактичного погашення заборгованості (основного боргу) за кредитом.

Платежі здійснюються на рахунок в банку № НОМЕР_6 , МФО 328168.

В п. 4.2 договору визначено, що проценти за користування кредитом нараховуються 25-го числа кожного місяця за фактичний період користування кредитом, в день повного (дострокового або із простроченням) погашення кредиту та в день, передбачений для повного погашення кредиту відповідно із п. 1.4. цього договору, за період з дати попереднього нарахування/дати виникнення заборгованості (включно) до 24-го числа поточного місяця включно/дати повного погашення кредиту (не включаючи день повного погашення)/дати, передбаченої для повного погашення кредиту відповідно із п. 1.4 цього договору.

Відповідно до п. 4.3 договору позичальник сплачує банку комісії: а) за проведення розрахунків за поточним рахунком, пов`язаних з кредитуванням, в розмірі 2% від суми кредиту, передбаченої п. 1.3. цього договору. Комісія без ПДВ. Комісія сплачується позичальником в день укладення цього договору на рахунок № НОМЕР_7 у банку, МФО 328168. Комісія відповідно до п. «а» , сплачується в день укладання цього договору.

Згідно п. 4.4 договору при надходженні коштів у рахунок оплати зобов`язань позичальника за цим договором погашення зобов`язань позичальника здійснюється у наступній черговості:

1) сума простроченої заборгованості:

1.1 прострочені проценти (у повному обсязі);

1.2 прострочені реструктуризовані проценти (у повному обсязі);

1.3 прострочені комісії (у повному обсязі);

1.4 прострочені реструктуризовані комісії;

1.5 прострочена заборгованість за основним боргом (в повному обсязі);

2) строкова заборгованість до сплати по графіку в поточному місяці:

2.1 строкова заборгованість за відсотками (щомісячний платіж);

2.2 строкова заборгованість за реструктуризованими відсотками (щомісячний платіж);

2.3 строкова заборгованість за комісіями (щомісячний платіж);

2.4 строкова заборгованість за реструктурованими комісіями (щомісячний платіж);

2.5 строкова (поточна) заборгованість за основним боргом (щомісячний платіж за графіком погашення);

3) сума неустойки;

4) поточна заборгованість за кредитним договором.

Погашення заборгованості у межах кожної черги відбувається залежно від терміну/строку прострочення. В першу чергу погашаються прострочені платежі, у другу чергу - поточні платежі, третю чергу - сума неустойки, в четверту - часткове або повне погашення поточної заборгованості за кредитним договором, якщо інше не встановлено цим договором.

Черговість оплати може бути змінено за рішенням уповноваженого органу банку, про що банк у строк до трьох робочий з днів з дати прийняття відповідного рішення уповноваженим органом банка, повідомляє позичальника листом, який направляється на адресу позичальника, що вказана у розділі «Реквізити і підписи сторін» даного договору.

Зазначені платежі за умови готівкових розрахунків повинні бути здійснені позичальником протягом операційного часу банку (до 15 годин 30 хвилин). Платежі, прийняті банком пізніше зазначеного часу, зараховуються в погашення заборгованості позичальника на наступний банківський день.

Умовами п. 4.5 договору визначено, що при непогашенні кредиту є будь-який з термінів, встановлених п.п. 1.4, 1.5, 2,2.3, 2.2.4, 2.2.5 цього договору: заборгованість у частині вчасно непогашеної суми кредиту вважається простроченою, на залишок заборгованості за простроченою сумою кредиту розрахунок процентів здійснюється відповідно до п. 4.1 цього договору з дня виникнення простроченої заборгованості.

В п. 4.6 договору визначено, що після закінчення терміну надання кредиту, передбаченого п. 1.4 цього договору, не погашена заборгованість (за основним боргом) за кредитом вважається простроченою та сплачується позичальником на рахунок в банку № НОМЕР_8 , МФО 328168.

За положеннями п. 5.1 договору при порушенні позичальником будь-якого із зобов`язань: зі сплати процентів за користування кредитом, передбачених п.п. 2.2.2 4.1, 4.2, 4.3 цього договору, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 1.4, 2.2.3, 2.2.4, 2.2.5 цього договору, комісій, передбачених п.п. 2.2.7, 4.3 цього договору, позичальник виплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який виплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

При порушенні позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених пп. 2.2.9, 2.2.10, 2.2.12 цього договору, позичальник сплачує банку за кожний випадок порушення штраф у розмірі 0,07% від ліміту, встановленого у п. 1.3. цього договору (п. 5.2 договору).

За умовами п. 5.3 договору при порушенні позичальником зобов`язання, передбаченого п. 2.2.14 цього договору, позичальник сплачує банку штраф у розмірі 1% від первісного ліміту, встановленого у п. 1.3 цього договору, щомісяця до моменту виконання порушеного зобов`язання.

В п. 5.4 договору визначено, що позичальник сплачує банку штраф за порушення умов п. 2.2.19 цього договору у розмірі 1% від ліміту, встановленого у п. 1.3 цього договору на протязі 1 (одного) робочого дня з моменту виявлення порушення за кожний випадок порушення.

Відповідно до п. 5.5 договору нарахування неустойки, передбаченої п.п. 5.1 - 5.4 цього договору за кожен випадок порушення зобов`язань здійснюється протягом 3-х (трьох) років із дня, коли відповідне зобов`язання повинне було бути виконане позичальником.

Пеня та всі штрафи, зазначені у цьому договорі, сплачуються позичальником на рахунок № НОМЕР_9 у Банку, МФО 328168.

Згідно п. 5.7 договору позовна давність за вимогою про стягнення кредиту, процентів за користування кредитом, комісії, неустойки (пені, штрафів) за цим договором встановлюються сторонами тривалістю 3 (три) роки.

Умовами п. 6.1 договору визначено, що останній набирає сили з моменту його підписання обома сторонами. При цьому сторони домовились, що підписи їх представників на договорі мають бути скріплені печатками сторін. Цей договір діє до повного виконання зобов`язань сторонами за цим договором.

Пунктом 7.3 договору визначено, що усі зміни і доповнення до цього договору оформлюються додатковою угодою, що є невід`ємною частиною цього договору.

Як встановлено судом, ПАТ МТБ Банк свої зобов`язання за договором про надання овердрафтового кредиту № 00010/О47 від 20.08.2019р. виконував належним чином та здійснював проведення платежів відповідача-1 у відповідному обсязі, про що свідчить надана позивачем на підтвердження надання відповідачу-1 овердрафту та використання ним овердрафтних коштів виписка по особовим рахункам відповідача за період з 20.08.2019 р. (дата укладання договору) до 08.04.2019р.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.08.2019 року між Публічним акціонерним товариством МТБ Банк (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель) укладено договір поруки № 00020С47.

Також, 20.08.2019 року між Публічним акціонерним товариством МТБ Банк (кредитор) та ОСОБА_2 (поручитель) укладено договір поруки № 00021С47.

Відповідно до умов п. 1.1 вказаних договорів сторони погодили, що у відповідності до цього договору поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником - Товариством з обмеженою відповідальністю Сант Ніколас , місцезнаходження 65481, Одеська область, м. Южне, вул. Приморська, буд. 17, кв.28 та його правонаступниками (далі - «боржник» ) зобов`язань за договором № 00010/О47 про надання овердрафтового кредиту від 20 серпня 2019 року із всіма додатковими угодами до нього (далі - кредитний договір) в повному обсязі, в тому числі:

- по поверненню наданого боржнику кредиту у вигляді овердрафту до поточного рахунку боржника з лімітом заборгованості 500000,00 грн. (далі - «кредит» ), терміном погашення по 19 листопада 2019 року, з урахуванням п. 1.4.1 - 1.4.5 кредитного договору, цей строк може бути продовжений до 14 серпня 2020 року включно;

- по сплаті процентів за користування кредитом у розмірі 25% річних протягом 30 календарних днів безперервного користування кредитом, 35% річних в разі перевищення періоду безперервного користування кредитом, у відповідності до п. 1.5 кредитного договору, (починаючи з наступного дня за встановленим кредитним договором періодом безупинного користування кредитом), виходячи з фактичної кількості днів користування кредитом, 360 днів у році та фактичних залишків за дебетом поточного рахунку боржника, що сплачуються щомісяця, не пізніше останнього робочого дня поточного місяця, і в день фактичного повного погашення кредиту;

- по сплаті комісії за проведення розрахунків за поточним рахунком, пов`язаних з кредитуванням, в розмірі 2,0% від суми кредиту, передбаченої п. 1.3 кредитного договору, що сплачується в день укладання кредитного договору;

- по сплаті можливих штрафних санкцій у випадках та розмірі, передбачених кредитним договором.

Відповідно до п. 1.2 договорів поруки від 20.08.2019 р. поручителі з умовами кредитного договору ознайомлені, вони їм зрозумілі. Копія договору № 00010/О47 про надання овердрафтового кредиту від 20 серпня 2019 року надана поручителю при підписанні цього договору.

Згідно п. 1.3 договорів поруки від 20.08.2019 р. у випадку порушення боржником зобов`язань за кредитним договором, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

В п. 1.4 договору поруки від 20.08.2019 р. сторони погодили, що поручитель відповідає перед кредитором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів за користування кредитом, комісій, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. За цим договором поручитель поручається перед кредитором за виконання зобов`язань боржника по всіх наданих боржнику траншах за кредитам.

Умовами п. 2.1 договорів поруки від 20.08.2019 р. визначено, що забезпечене порукою зобов`язання боржника поручитель повинен виконати на протязі 5-ти календарних днів з моменту отримання письмової вимоги кредитора.

За положеннями п. 4.4 договорів поруки від 20.08.2019 р. своїм підписом під цим договором поручителі надають письмову згоду кредитору на зміну розміру зобов`язань боржника, у порозумінні ч. 1 ст. 559 ЦКУ, шляхом укладення між кредитором та боржником, без будь-яких додаткових погоджень з боку поручителя та без укладення між поручителем та кредитором відповідних додаткових угод до даного договору, додаткових угод виключно про: продовження строку погашення заборгованості за кредитом за кредитним договором у межах зазначеного у п. 1.1 цього договору строку та/або зниження ліміту овердрафту та/або зменшення процентних ставок за користування кредитом, зазначених у п. 1.1 даного договору, без зміни будь-яких інших умов кредитування за кредитним договором.

При цьому цей договір вважається сторонами продовженим на відповідний строк та/або ліміт овердрафту знижений до відповідного рівня та /або процентні ставки за користування кредитом зменшені до відповідного рівня, що вказані у відповідній додатковій угоді до кредитного договору без необхідності укладення та підписання будь-яких додаткових угод до цього договору.

Пунктом 5.1 договору поруки від 20.08.2019 р. сторони погодили, що договір набирає чинності з моменту його підписання і діє 120 місяців з дати набуття ним чинності.

13.05.2020р. позивачем направлено на адресу позичальника - ТОВ Сант Ніколас та поручителів - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вимогу вих. №01/427-0/55, відповідно до якої зазначено про систематичне порушення позичальником умов кредитного договору щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, у зв`язку з чим, станом на 29.04.2020р. заборгованість за кредитним договором склала 574 589,00 грн., в тому числі: заборгованість за основним боргом за кредитом - 432 077,71 грн.; нарахована заборгованість за процентами - 82 673,16 грн.; пеня за несвоєчасну сплату платежів за кредитом - 59 838,13 грн. Та, у відповідності з умовами кредитного договору та договору поруки, банк вимагав дострокового погашення заборгованості за кредитним договором, процентами за користування кредитом та сплату пені і штрафу в повному обсязі протягом 5-ти календарних днів з моменту отримання цього повідомлення.

Однак, як зазначає позивач, заборгованість за кредитним договором ані позичальником, ані поручителем так і не була сплачена.

4. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.

Відповідно до ст.15 Цивільного Кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.16 Цивільного Кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За положеннями до ч.ч.1, 2 ст.11 Цивільного Кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Пункт 1 ст.202 Цивільного Кодексу України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.627 Цивільного Кодексу України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.629 Цивільного Кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У разі відсутності іншої домовленості сторін, проценти виплачуються щомісяця до повернення позики.

У відповідності до частини першої статті 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у тій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що ,залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1069 ЦК України, якщо відповідно до договору банківського рахунку банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.

Таким чином, норми чинного законодавства надають сторонам договору банківського обслуговування можливість надання банком клієнту овердрафту - короткострокового кредиту, який надається понад залишок грошових коштів на поточному рахунку клієнта в цьому банку в межах заздалегідь обумовленої суми шляхом дебетування його рахунка. Таке кредитування рахунка клієнта надає останньому можливість здійснювати платежі за умови відсутності або недостатності грошових коштів на його рахунку.

Відповідно до ч. 2 ст. 1069 ЦК України права та обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 («Позика» ), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За статтею 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Ст. 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Також порушення зобов`язань згідно приписів ч. 2 ст. 193 ГК України є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ст. 230 ГК України, іншими законами або договором.

Відповідно до положень частини 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Разом з тим частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За положеннями ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Також відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

В ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, якою визначені загальні умови забезпечення виконання зобов`язання, передбачено, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Так, в силу приписів ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Згідно зі ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У відповідності до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Відповідно до частини 1 статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківський кредит - будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов`язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

5. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Відповідно до ч. 1, 3ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частиною 1ст. 76 ст.74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Отже, належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини.

Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об`єктивного зв`язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об`єктом судового пізнання.

У той же час, ч. 1 ст. 77 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Так, допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.02.2019 р. у справі № 909/327/18).

Отже, укладений між банком та відповідачем-1 договір про надання овердрафтового кредиту є підставою для виникнення у сторін за цим договором відповідних зобов`язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання його сторонами.

Як встановлено судом, ПАТ МТБ Банк свої зобов`язання за договором про надання овердрафтового кредиту № 00010/О47 від 20.08.2019р. виконував належним чином та здійснював проведення платежів відповідача-1 у відповідному обсязі.

Наявні в матеріалах справи виписки з особового рахунку свідчать про те, що за класами вказаний рахунок класифікується як рахунок класу 2600.

Відповідно до вимог Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, що затверджена постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 р. N 280 визначено, що призначення рахунку класу 2600 є відображення наданих кредитів овердрафт. За дебетом цього рахунку проводяться надані кредити овердрафт, а за кредитом цього рахунку проводяться суми, що надходять у встановленому порядку на рахунки клієнтів згідно з режимом роботи рахунків, а також відображаються залишки кредитів овердрафт, що перераховані на рахунки простроченої заборгованості.

Наданий відповідачу кредит за договором від 20.08.2019р. за своєю правовою природою є позикою овердрафт.

Так, згідно листа Міністерства фінансів України № 31-04200-30-5/7021 від 09.12.2003 року кредитове сальдо поточного рахунку, що утворюється за позикою овердрафт відображається на підставі виписки з банку кредитного рахунку.

Отже, надані позивачем до суду виписки по особовому рахунку є належним доказом перерахування банком кредитних коштів відповідачу в силу вимог ст. 76 ГПК України.

Зокрема, як свідчать матеріали справи, отримані відповідачем-1 кредитні кошти у встановлений договором остаточний строк по 19.11.2019р. (п. 1.4) останній не повернув, що не спростовано відповідачами, тим самим позичальник прийняті на себе зобов`язання за договором не виконав, у т.ч. не сплатив відсотки за користування кредитом, у зв`язку з чим у відповідача-1 виникла заборгованість перед позивачем.

Відповідно до п. 4.1 договору процентна ставка за цим договором є фіксованою.

Так, з наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач-1 має непогашену заборгованість по нарахованим відсоткам перед ПАТ МТБ Банк за користування кредитними коштами за договором про надання овердрафтового кредиту № 00010/О47 від 20.08.2019 р. в сумі 123420,48 грн.

Так, в підтвердження зазначеної заборгованості позивачем надано виписки по рахунку та обґрунтований розрахунок заборгованості за договором.

При цьому слід зазначити, що розмір вказаної суми заборгованості по кредиту і відсоткам відповідач-1 не оспорив, докази її погашення в матеріалах справи відсутні. Адже, частиною першою, третьою статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, якими в силу ст. 73 ГПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, які мають значення для вирішення справи.

Несплатою позивачу отриманих кредитних коштів за вищевказаним договором, а також нарахованих процентів за користування кредитним коштами відповідач-1 порушив умови цього договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України. В свою чергу вказані обставини є підставою для стягнення суми заборгованості у судовому порядку.

Таким чином, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача-1 суми заборгованості за договором про надання овердрафтового кредиту № 00010/О47 від 20.08.2019р., що складає згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості 432077,71 грн. по кредиту та 123420,48 грн. по процентам за користування кредитом.

Щодо вимог позивача про стягнення нарахованої пені та штрафу слід зазначити наступне.

Згідно умов вказаного договору про надання овердрафтового кредиту № 00010/О47 від 20.08.2019 р. відповідач зобов`язався сплачувати нараховані відсотки, здійснити погашення кредиту, проте порушив вказані умови. Так, з огляду на невиконання відповідачем-1 зобов`язань за спірним договором позивачем нараховано відповідачу штраф у розмірі 1% у розмірі 5000,00 грн. та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення в сумі 80016,95 грн., розрахунки яких наведено в позові.

Так, згідно умов вказаного кредитного договору відповідач-1 як позичальник зобов`язався сплачувати нараховані відсотки, здійснити погашення кредиту, проте порушив вказані умови, зокрема, з розрахунку заборгованості та виписки по рахунку вбачається, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов`язання в частині повноти та своєчасності сплати кредиту і відсотків. Зокрема, з огляду на встановлений в п. 1.4 кредитного договору строк повернення кредиту, відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання.

Враховуючи вищевикладене та те, що позичальником не були своєчасно виконані зобов`язання за спірним договором про надання овердрафтового кредиту № 00010/О47 від 20.08.2019 р., на думку суду, позивачем правомірно нараховано пеню на прострочену суму боргу по кредиту, що складає за розрахунками позивача 80016,951 грн., що узгоджується з вимогами приписів ч. 2 ст. 193, ст. 230 та ч. 1 ст. 549, ст. 1050 ЦК України. При цьому розмір нарахованої пені не спростовано відповідачем.

Стосовно нарахованого штрафу в розмірі 5000,00 грн. слід зазначити наступне. Як випливає зі змісту позовної заяви, підставою для заявленого позову про стягнення боргу і нарахованих санкцій стало систематичне порушення позичальником графіку погашення кредиту, а також строків сплати відсотків за користування кредитом, тому внаслідок невиконання позичальником грошового зобов`язання у останнього виникла заборгованість.

Наразі, за змістом розділу 5 кредитного договору „Відповідальність сторін» , такий вид відповідальності позичальника як штраф за невиконання зобов`язання з повернення кредиту і сплаті відсотків в умовах договору відсутній.

За таких обставин, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для нарахування відповідачу-1 5000,00 грн. штрафу за невиконання останнім грошового зобов`язання.

Між тим позовна заява не містить обставин щодо порушення позичальником п. 2.2.14 спірного договору, яким визначено, що починаючи з другого місяця з дати укладання цього договору, для забезпечення належних обсягів грошових надходжень на рахунки, відкриті позичальнику в банку, для підтримання ліміту, а також для оперативного зарахування цих коштів, позичальник зобов`язується направляти щомісячно не менш 2500000,00 гривень загального обсягу надходжень від господарської діяльності (за всіма поточними рахунками позичальника, що відкриті в банківських установах) на власні поточні рахунки у банку.

Відповідальність за порушення вказаного пункту 2.2.14 договору визначена в п. 5.3, згідно якого позичальник сплачує банку штраф у розмірі 1% від первісного ліміту, встановленого у п. 1.3 цього договору, щомісяця до моменту виконання порушеного зобов`язання.

Разом з тим слід зазначити, що підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Згідно ч. 3 ст. 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Так, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Однак, будь-яких заяв про зміну підстав заявленого позову в частині вимог про стягнення штрафу від позивача до суду під час розгляду справи не надходила. Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає правових підстав для стягнення з відповідача 5000,00 грн. штрафу.

Водночас, з огляду на заявлення позивачем до стягнення заборгованості з відповідачів в солідарному порядку, слід зазначити наступне.

Виходячи зі змісту ст.ст. 554, 559 ЦК України, суд вважає, що порука, встановлена договором поруки № 00020С47 від 20.08.2019р. та договором поруки № 00021С47 від 20.08.2019р. як вид забезпечення виконання зобов`язань за вищезазначеним договором про надання овердрафтового кредиту № 00010/О47 від 20.08.2019 р., не є припиненою, оскільки позивач пред`явив вимогу до поручителів.

Таким чином, господарський суд вважає цілком обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідачів солідарно суми заборгованості за договором про надання овердрафтового кредиту № 00010/О47 від 20.08.2019 року по кредиту в розмірі 432077,71 грн., по відсоткам в розмірі 123420,48 грн. і пені за несвоєчасну сплаті кредиту і відсотків в розмірі 80016,95 грн., що виникла у зв`язку з неналежним виконанням ТОВ Сант Ніколас - позичальником своїх зобов`язань по вказаному договору, що було встановлено судом.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства МТБ Банк про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню, оскільки судом встановлено необґрунтованість вимог про стягнення штрафу.

У зв`язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідачів та рішення відбулось частково на користь позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що дорівнює 9532,73 грн.

Керуючись ст.ст.13, 76, 79, 86, 129, 202, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов - задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Сант Ніколас (вул. Приморська, № 17, кв. 28, м. Южне, Одеська обл., 65481, код ЄДРПОУ 32145903), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь Публічного акціонерного товариства МТБ Банк (вул. пр-кт Миру, № 28, м. Чорноморськ, Одеська обл., 68003, адреса для листування: Польський узвіз, № 11, м. Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 21650966) суму заборгованості за кредитом у розмірі 432 077 (чотириста тридцять дві тисячі сімдесят сім) грн. 71 коп., суму заборгованості по сплаті відсотків в розмір 123 420 (сто двадцять три тисячі чотириста двадцять) грн. 48 коп., суму заборгованості за пенею в розмірі 80 016 (вісімдесят тисяч шістнадцять) грн. 95 коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 9532 (дев`ять тисяч п`ятсот тридцять дві) грн. 73коп.

3. В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України.

Повний текст складено рішення 20 жовтня 2020 р.

Суддя О.В. Цісельський