Рішення

від 06.10.2020 по справі 200/4963/20-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2020 р. Справа№200/4963/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Череповського Є.В., при секретарі Барабашовій С.А., за участю представника відповідача Голуба М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Селянського (фермерського) господарства Кондратюк до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 000267513 від 13.04.2020 року, № 000269513 від 13.04.2020 року,

В С Т А Н О В И В:

Селянське (фермерське) господарство Кондратюк звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 000267513 від 13.04.2020 року, № 000269513 від 13.04.2020 року.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що не згоден з висновками Акту від 26.11.2019 року № 270/05-99-05-13/24617604, на підставі яких було прийнято податкові повідомлення рішення форми Р від 24.12.2019 року № 0003160513, форми В4 від 24.12.2019 року № 0003170513, форми Н від 24.12.2019 року № 0003140513, форми ПН від 24.12.2019 року № 0003180513, форми ПС від 24.12.2019 року № 0003190513.

Позивач наголошує на хибності висновків Акту перевірки, що зводяться до припущень посадових осіб податкового органу щодо списання без підтвердних документів запасних частин на легковий автотранспорт, сільськогосподарську техніку, автошини на автотранспорт, шини на сільськогосподарську техніку, необхідності нарахування податкового зобов`язання з ПДВ на ТМЦ (шини, автозапчастини, зернові та баштанні культури), які використано не в господарській діяльності, відсутності складання та реєстрації протягом граничного строку податкових накладних. Позивач наголошує, що ТМЦ використані у власній господарській діяльності, а характер придбаних товарів відповідає основному виду діяльності підприємства.

Відповідач безпідставно дійшов висновку про фіктивність взаємовідносин позивача з контрагентом ТОВ Південь-Логістик .

Відповідач через відділ діловодства та документообігу суду надав відзив на позов, в якому зазначив, що перевіркою встановлено порушення реєстрації (відсутності реєстрації) податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або щодо виявлення помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкових накладних.

Перевіркою встановлено не нарахування С(Ф)Г Кондратюк податкового зобов`язання з ПДВ у сумі у сумі 1 412 241 грн., в т.ч. за: грудень 2016 року у сумі 608 918 грн., січень 2017 року у сумі 46 400 грн., травень 2017 року у сумі 74 963грн., жовтень 2017 року у сумі 2 142 грн., грудень 2017 року у сумі 551 532 грн., травень 2018 року у сумі 25 810 грн., грудень 2018 року у сумі 36 549 грн., травень 20ї 9 року у сумі 65 927 грн., за операціями зі списання запчастин, автошин, зіпсованої продукції (ячмінь, кавуни, дині); за операціями з понаднормового та необгрунтованого (документально не підтверджено пов`язаність з господарською діяльністю) списання насіння соняшника.

Крім того, встановлено взаємовідносини С(Ф)Г Кондратюк у вересні-жовтні 2016 року з контрагентом-постачальником ТОВ Південь-Логістик (попередня назва ТОВ Велагро ), код за ЄДРПОУ 39568938, щодо якого внесена інформація про неможливість провадження реальної фінансово-господарської діяльності. Операція з ТОВ Півднь-Логістик не мала реального характеру та оформлена первинними документами, що суперчать законодавчим та нормативним актам. Вважає, що прийнявши оскаржувані податкові повідомлення-рішення, діяв відповідно до вимог чинного законодавства та у межах наданих повноважень. З огляду на вищезазначене просив суд відмовити у задоволенні позову.

25 травня 2020 року ухвалою Донецького окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 01 червня 2020 року.

22 вересня 2020 року суд своєю ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті.

В судове засідання позивач не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечила проти задоволення позовних вимог, надала пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач - Селянське (фермерське) господарство Кондратюк (далі - С(Ф)Г Кондратюк ) (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 24617604) зареєстроване як юридична особа, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис, в стані припинення не перебуває, згідно ст. 43 КАС України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки. Зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач - Головне управління ДПС в Донецькій області, є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження, згідно ст. 43 КАС України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки.

У період з 23.10.2019 року по 19.11.2019 року посадовими особами відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку Селянського (фермерського) господарства Кондратюк , код за ЄДРПОУ 24617604, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.06.2016 по 30.06.2019, валютного законодавства за період з 01.06.2016 по 30.06,2019, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 30.06.2019, іншого законодавства за період з 01.06.2016 по 30.06.2019 відповідно до затвердженого плану документальної перевірки.

За результатом вказаної перевірки складено Акт перевірки від 26.11.2019 року № 270/05-99-05-13/24617604 (далі - Акт перевірки).

У висновках зазначеного Акту перевірки зафіксовано порушення С (Ф)Г Кондратюк норм діючого законодавства, а саме:

1. п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, пп. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (чинного в періоді вчинення порушення) в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 01.07.2016 по 30.06.2019 у сумі сумі 1 401 981 грн., вт.ч.:

- жовтень 2016 року у сумі 16 000 грн.

- грудень 2016 року у сумі 648 585 грн.,

- січень 2017 року у сумі 46 400 грн.,

- грудень 2017 року у сумі 628 637 грн.,

- листопад 2018 року у сумі 25 810 грн.,

- грудень 2018 року у сумі 36 549 грн.,

та завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту (р.19) за червень 2019 р. у сумі 65 927 грн.

2. п. 198.5. ст.198, п.201.1 та п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-ІУ, зі змінами та доповненнями, встановлено не здійснення складання та не реєстрація податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму 1 412 241 грн.,

п.201.1 та п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-ІУ, зі змінами та доповненнями, встановлено несвоєчасність реєстрації складених податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму 601800 грн.

3. п.п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16, п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, п. 250.1, п. 250.2 ст. 250 Податкового кодексу України (чинного в періоді вчинення порушення) - встановлено несвоєчасне подання С (Ф) Г Кондратюк податкової декларації кологічного податку, наданої до Західно-Донбаської ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області (Межевське відділення) за 4 квартал 2018 року (вх. №9310485210 від 14.02.2019 року, граничний термін подання декларації - 11.02.2019), за 2 квартал 2019 року (вх. №9277306679 від 21.11.2019, граничний термін подання декларації - 09.08.2019).

4. пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14, п. 51.1 ст. 51, абз. б п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, п. 3.2, п. 3.3, п. 3.4, п. 3.5 п.3 Порядку заповнення і подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку ф. 1-ДФ, затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 13.01.2015 №4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 за №111/26556, в частині подання Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) за 2 квартал 2019 року з порушенням встановлених строків, в частині надання інформації з недостовірними відомостями щодо суми нарахованого і сплаченого доходу за 1 квартал 2018 року і надання інформації не у повному обсязі у податковій звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків за З квартал 2018 року, що призвело до зменшення податкових зобов`язань платника податку;

5. пп. 14.1.180 п.14.1 ст.14, пп.164.1.2 п.164.1 ст.164, пп. 164.2.2 п.164.2 ст.164, п.167.1

ст.167, пп.168.1.1, пп.168.1.2 п.168.1 ст.168, пп.170.1.1, пп.170.1.4 п.170.1 ст.170, абз. а п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, в частині заниження суми податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, обчислених з виплати (нарахування) орендної плати за земельну частку (пай) за 2017 рік фізичній особі ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , податку на доходи фізичних осіб за лютий 2017 року в сумі 28,36 грн., терміном сплати 28.02.2017 (дохід виплачено безготівково 28.02.2017);

6. пп.14.1.180 п.14.1 ст.14, ст.18, абз.2 п.57.1. ст. 57, пп. 168.1.2 п. 168.1, пп.168.4.7 п.168.4, ст.168, абз. а п.176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, а саме під час виплати готівкою із каси оподатковуваного доходу у вигляді орендної плати за земельну частку (пай) несвоєчасно сплачено (перераховано) до бюджету податок на доходи фізичних осіб з інших доходів в загальній сумі 61785,63 грн., в тому числі за:

- грудень 2016 року в сумі 33595,34 грн., граничний термін сплати 03.01.2017, фактично сплачено 29.11.2017 (дохід виплачено 30.12.2016);

- грудень 2017 року в сумі 28190,29 грн., граничний термін сплати 05.01.2018, фактично сплачено 24.01.2019 (дохід виплачено 29.12.2017);

7. пп.14.1.180 п.14.1 ст.14, абз. б п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, пп.4.4 п.4 Порядку заповнення і подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку ф. 1-ДФ, затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 13.01.2015 №4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 за №111/26556, в частині не відображення коригування в підрозділу Військовий збір розділу II в звітному новому податковому розрахунку в зв`язку з коригуванням оподатковуваних сум доходів в розділу І за 1 квартал 2018 року;

8. п.4 ч.2 ст.6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 №2464-УІ в частині несвоєчасного надання Звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за червень 2019 року

з урахуванням положень пункту 94 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , Постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.11.2018 року у справі № 812/292/18;

9. абз.2 п.1 ч.І ст.4, п.1 ч.2, п.4 ч.2 ст.6, абз.1 п.1 ч.1 ст.7 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в частині несвоєчасного нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в частині несвоєчасного нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за червень 2019 року в сумі 75738,94 грн., терміном нарахування 20.07.2019, фактично нараховано 149.11.2019

З урахуванням положень пункту 94 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , Постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.11.2018 року у справі № 812/292/18;

10. ч. 2 ст. 6 та ч. 8 ст. 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в частині несвоєчасной сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в загальній сумі 97581,14 грн., в тому числі:

за січень 2019 року частково в сумі 48599,47 грн., терміном сплати 20.02.2019, фактично сплачено 21.02.2019 за платіжним дорученням №448 від 21.02.2019;

за лютий 2019 року частково в сумі 48981,67 грн., терміном сплати 20.03.2019, фактично сплачено 25.03.2019 за платіжним дорученням №467 від 25.03.2019

з урахуванням положень пункту 94 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , Постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.11.2018 року у справі № 812/292/18.

На підставі висновків Акту перевірки, відповідачем 24.12.2019 року було прийнято податкові повідомлення - рішення:

- № 0003160513 форми Р , яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 1385981 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 380212 грн.,

- № 0003170513 форми В4 , яким зменшено розмір від`ємного значення податку на додану вартість на 65927 грн. (за червень 2019 року),

- № 0003140513 форми Н , яким застосовано штраф в розмірі 240720,00 грн. за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на суму ПДВ 601800 грн.,

- № 0003180513 форми ПН , яким застосовано штраф в сумі 760120,60 грн. за відсутність складення та/або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого ст.. 201 ПК України, податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ 1412241,00 грн.,

- № 0003190513 форми ПС , яким застосована сума штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 2040 грн. за порушення п.п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16, пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, п. 250.2 ст. 250 ПК України.

На зазначені податкові повідомлення-рішення позивачем було подано скаргу до Державної податкової служби України від 10.01.2020 року №4.

За результатами розгляду зазначеної скарги, ДПС України прийнято рішення від 12.03.2020 року № 9229/6/99-00-08-05-01-06, яким скасовано податкові повідомлення-рішення від 24.12.2019 року № 0003160513, 0003170513, 0003180513 в частинах встановлених перевіркою порушень по взаємовідносинах із ПП "ПРОМТРАНСПОСТАВКА" та в частинах збільшення податкових зобов`язань з ПДВ та відсутності складання податкових накладних на загальну суму 166700,55 грн за операціями зі списання насіння соняшника та у відповідній частині застосовані штрафні санкції, а в іншій частині зазначені ППР та ППР ГУ ДПС у Донецькій області від 24.12.2019 № 0003140513, № 0003190513 залишено без змін, а скаргу С(Ф)Г "Кондратюк" - частково задоволено.

Враховуючи висновки Акту перевірки та рішення про розгляд скарги позивача, відповідачем 13.04.2020 року прийнято податкові повідомлення-рішення форми Р № 000269513, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 1556926,25 грн., в т.ч. за податковим зобов`язанням 1245541 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 311385,25 грн., форми ПН № 000267513, яким застосовано штраф у сумі 622770,50 грн. за відсутність складення та/або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 Податкового кодексу України, податкових накладних/розрахунків коригування.

Позивач із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями не погодився та звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Статтями 61, 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Розділ V Податкового кодексу України (ст.ст. 180-211) регулює порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, визначає платників податку, встановлює порядок реєстрації в якості платників ПДВ, визначає об`єкти оподаткування та розміри ставок податку, операції, які звільнені від оподаткування, а також, правила віднесення сум до складу податкового кредиту.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 цього Кодексу, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 вказаного Кодексу, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені ст. 200 вказаного Кодексу.

Відповідно до п.п. 200.1 - 200.4 ст. 200 вказаного Кодексу, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 вказаного Кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 вказаного Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до абз. 1 та 2 п. 201.10 ст. 201 вказаного Кодексу, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності визначені ст. 44 Податкового кодексу України, відповідно до п.п. 44.1 та 44.2 якої для цілей оподатковування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів (документи, створені в письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозвіл адміністрації (власника) на їхнє проведення); регістрів бухгалтерського обліку (носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм і т.п., призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування й узагальнення інформації з первинних документів, прийнятих до обліку); фінансової звітності (бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період); інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених вищевказаними документами.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996-ХIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій (видаткові накладні, акти виконаних робіт та інш.).

Слід зазначити, що податкова накладна не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.п. 201.6, 201.8, 201.10 статті 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Таким чином, в разі видачі покупцю контрагентом, який зареєстрований як платник ПДВ, податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, визначеним законом, такий покупець має право на включення цього податку до складу податкового кредиту за звітній податковий період.

Отже, визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Однак, наявність лише податкової накладної не є підставою для формування податкового кредиту. Для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту необхідна наявність і інших первинних документів, які б свідчили про реальність такої господарської операції.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною першою статті 9 вказаного закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з вимогами статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням наведеного вище суд зауважує, що інформація, що міститься в документах первинного обліку, в силу норми частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є підставою для податкового обліку лише за умови, що вона відповідає дійсності.

Позивачем надані до суду документи, які, на його думку, підтверджують зміни у складі його активів внаслідок вчинення операцій, оподаткування яких становить предмет спору у справі.

У перевіряємий період Позивач мав господарські відносини з ТОВ Південь-Логістик , колишня назва ТОВ Велагро (код за ЄДРПОУ 39568938) за вересень-жовтень 2016 року.

Відповідно до п.п. 201.6, 201.8, 201.10 статті 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Таким чином, в разі видачі покупцю контрагентом, який зареєстрований як платник ПДВ, податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, визначеним законом, такий покупець має право на включення цього податку до складу податкового кредиту за звітній податковий період.

Отже, визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до матеріалів справи у позивача наявні податкові накладні, отримані від контрагента, належним чином зареєстровані в ЄРПН, які є обов`язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту.

За змістом Акту перевіркою не встановлено порушень реєстрації податкових накладних.

Одначасно, надаючи оцінку оскаржуваному рішенню, передусім, необхідно надати правову оцінку обставинам, встановленим контролюючим органом під час її проведення та висновкам про наявність порушень податкового законодавства з боку позивача.

Суд зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товар, незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства. Такий висновок узгоджується із позицією колегії суддів КАС ВС у постанові по справі №К/9901/1349/17 від 27.03.2018 року.

Колегія суддів КАС/ВС у вказаній постанові (№ К/9901/1349/17) вказує, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Тобто чинним законодавством допускається укладення договору поставки у спрощений спосіб, власне без самого письмового договору поставку.

Відтак, виходячи зі специфіки укладених між позивачем та його контрагентом договорів, як предмета господарських операцій, надані позивачем документи є достатнім доказом підтвердження фактичного виконання зазначених вище господарських операцій.

При цьому суд зазначає, що при вирішення податкових спорів, суд виходить із презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Подання платником податку до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Слід зазначити, що недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, водночас такі докази податковим органом в акті перевірки не наведено та реальність виконання господарських операцій не спростовано, як і не зазначено жодних належних доказів на підтвердження того, що визначені умовами договорів не виконано.

При цьому, чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності основних фондів.

С(Ф)Г Кондратюк не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме: платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні по справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

У рішенні по справі Інтерсплав проти України (заява № 803/02) Європейський Суд з прав людини зазначив, що у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього субєкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Отже, притягнення суб`єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановленихст. 228 Цивільного кодексу України та ст. ст.207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб`єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Одночасно суд зазначає, що реальність вчинюваної господарської операції це встановлення факту зміни руху активів чи зміни стану зобовязань платника податку внаслідок придбання ним товарів (послуг), що використовуються таким платником у своїй господарській діяльності та висновки в Акті не спростовують фактичного руху активів позивача, а відповідно до його змісту оплата за договорами підтверджена, що доводиться і платіжними документами наявними в матеріалах справи.

Як уже зазначено вище, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість, є факт реального здійснення операцій з придбання у розглядаємому випадку товар з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Оцінка судом обставин справи базується на наданих доказах, їх належності та переконливості, в поєднанні з принципами КАС України.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішення має бути прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Крім того, правова позиція Верховного Суду викладена, в постанові Верховного Суду від 03.04.2018 р. у справі №804/1963/17 (адміністративне провадження №К/9901/3418/17) полягає в наступному.

Акт перевірки, як основний доказ податкових правопорушень не утримує в собі повного дослідження господарських операцій в частині отримання Товариством, оприбуткування ним товару (продукції), списання її у виробництво, використання у господарській діяльності. Натомість акт перевірки наповнений правовими нормами, які на думку Суду потребують застосування, а не наведення їх тексту. Відтак, актом перевірки не встановлені податкові правопорушення, внаслідок неповноти їх дослідження.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відтак, судом не вустановлено, а відповідачем не доведено, що позивач як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з цими підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди, як то вказує відповідач. Господарська діяльність суб`єкта господарювання не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, які на момент господарських операцій між позивачем та контрагентами, були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Іншою підставою винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідача став висновок контролюючого органу про те, що С (Ф) Г Кондратюк списувало запасні частини без надання відповідних первинних документів, що підтверджують їх використання в господарській діяльності.

За правилами п.185.1 ст.185 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

За п. 188.1 ст. 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

У відповідності до вимог п.п. г п.198.5 статті 198 ПК України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Згідно п. 189.9 статті 189 ПК України, у разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.

Норма цього пункту не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв`язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства або коли платник податку подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.

Таким чином, за правилами ПК України підставою для зобов`язання нарахувати податкові зобов`язання та складання/реєстрації зведеної податкової накладної за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість, є використання їх в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

За приписами підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 ПК України, платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

При цьому, відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 ПК України платник податків має право обирати самостійно, якщо інше не встановлено цим Кодексом, метод ведення обліку доходів і витрат.

Згідно з п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 Запаси , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року № 246 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за №751/4044) запчастини на транспортні засоби відносяться до запасів, як такі, що утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством/установою. Подальше використання запасів підлягає бухгалтерському обліку та відображенню на балансі суб`єкта господарювання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 N 996-XIV (зі змінами та доповненнями) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У перевіряємому періоді позивач здійснював діяльність у сфері вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів, вирощування інших однорічних і дворічних культур, допоміжної діяльності у рослинництві, післяурожайної діяльності, у своїй господарській діяльності позивач використовував транспортні засоби, сільськогосподарські машини та обладнання, на підтвердження чого під час перевірки були надані свідоцтва про їх реєстрацію.

На підтвердження факту придбання та використання запасних частин на легковий автотранспорт, сільськогосподарську техніку, автошин на автотранспорт, шин на сільськогосподарську техніку у господарських операціях позивачем у ході перевірки було надано первинні документи: акти на списання, лімітно-забірні картки на отримання запасних чатин, в яких зазначено об`єкти витрат, вид ремонту, дефектні відомості на ремонт.

Наявними у матеріалах справи свідоцтвами реєстрації підтверджується наявність у позивача зазначених в лімітних картках транспортних засобів та сільськгогосподарської техніки.

В обґрунтування висновків Акту перевірки відповідачем зазначено, що запасні чатини та автошини позивач використовував не у господарській діяльності.

Разом з тим, суд не погоджується з такими висновками відповідача, з огляду на наступне.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що у господарській діяльності С (Ф) Г Кондратюк використовувало транспорті засоби: мікроавтобус реєстрційний № НОМЕР_2 , вантажний автомобіль реєстрційний № НОМЕР_3 , самоскид реєстрційний № НОМЕР_4 , причеп реєстрційний № НОМЕР_5 , самоскид реєстрційний № НОМЕР_6 , самоскид реєстрційний № НОМЕР_7 , спеціалізований самоскид реєстрційний № НОМЕР_8 , вантажний самоскид № АН 3496 КС, самоскид № НОМЕР_9 , спеціалізований самоскид № НОМЕР_10 , зернозбиральний комбайн №2675 8АА, зернозбиральний комбайн №36542АЕ, зернозбиральний комбайн №43070АЕ, навантажувач №17301АЕ, причеп № НОМЕР_11 , приичеп спеціалізований № НОМЕР_12 , причеп спеціалізований № НОМЕР_13 , самоскид № НОМЕР_14 , сівалка № НОМЕР_15 , трактор № НОМЕР_16 , трактор № НОМЕР_17 , трактор № НОМЕР_18 , трактор № НОМЕР_19 , трактор № НОМЕР_20 , трактор № НОМЕР_21 , трактор № НОМЕР_22 , трактор № НОМЕР_23 , трактор № НОМЕР_24 , трактор № НОМЕР_25 , трактор № НОМЕР_26 , трактор № НОМЕР_27 , вантажна паливоцистерна № НОМЕР_28 , трактор № НОМЕР_21 , причеп спеціалізований № НОМЕР_29 .

За період з 2016 по 2018 роки С (Ф) Г Кондратюк мало у користуванні від 3736 до 4439 га сільськогосподарських угідь, з яких на 2309 га вирощувало зернових та зернобобових культур, 1152 га соняшнику, 412 га ріпаку та баштанні культури.

У 2016 році валовий збір зернових та зернобобових культур у початково оприбуткованій вазі у господарстві становив 105 165 ц, соняшнику 26 390 ц, цукрового буряку 11 093 ц.

У 2017 році валовий збір зернових та зернобобових культур у початково оприбуткованій вазі у господарстві становив 43 733 ц, соняшнику 34 959 ц, ріпаку озимого 11 001 ц.

Також у 2018 році валовий збір зернових та зернобобових культур у початково оприбуткованій вазі у господарстві становив 63 454 ц, соняшнику 25 200 ц.

Для ремонту вищевказаних транспортних засобів позивачем придбавались запасні частини. Використання їх у господарській діяльності позивача підтверджується долученими до матеріалів справи доказами. При цьому факт купівлі позивачем та використання запчастин, автошин не оспорюється податковим органом.

З вищевказаних обставин суд не приймає до уваги доводи відповідача про ненадання С (Ф) Г Кондратюк в ході проведення перевірки підтверджуючих документів щодо використання придбаних товарів (автозапчастин та автошин) в господарській діяльності.

Суд звертає увагу відповідача, що законодавець не зобов`язав підприємців надавати податковому органу документи, які детально давали б змогу особі, яка проводить перевірку, провести аналіз використання в господарській діяльності придбаних автозапчастин, з урахуванням технічних характеристик транспортних засобів, в тому числі акти списання в розрізі найменувань та кількості з детальним відображенням причин їх встановлення по кожному окремому транспортному засобу, який використовувався у господарській діяльності. Вказані вимоги контролюючого органу суд вважає надмірними та непередбаченими приписами податкового законодавства.

Податковий орган, зазначаючи про безпідставне списання позивачем матеріально-технічних цінностей, не наводить обґрунтованих доводів того, що ці ТМЦ не було використане позивачем у його господарській діяльності.

Суд зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

Провівши аналіз наданих позивачем до матеріалів справи документів, суд дійшов висновку, що позивач в повному обсязі надав підтверджуючі документи щодо пов`язаності списаних запасних частин та автошин з господарською діяльністю позивача.

Щодо не нарахування податкового зобов`язання з ПДВ за операціями зі списання продукції власного виробництва (ячменю, баштанної продукції) у січні та жовтні 2017 року, суд зазначає наступне.

За даними акту перевірки, порушення обґрунтовано тим, що С(Ф)Г "Кондратюк" згідно з актом на списання від 06.01.2017 списано ячменю 1160 ц на суму 232000 гри. В акті списання зазначено, що через несприятливі погодні умови, які склалися у грудні 2016 року, було пошкоджено покрівлю складу, де зберігалась продукція. Комісією було прийнято рішення про списання зіпсованого ячменю як у подальшому непридатного для реалізації.

Згідно з актом на списання від 12.10.2017, списано баштанну продукцію на суму 10710 грн. (кавунів у кількості 150 ц на суму 9450 грн., дині у кількості 20 ц на суму 1260 грн).

В акті списання зазначено, що через тривалу засуху кавуни та дині були припечені більш чим 50%. Комісією прийнято рішення про передачу даної продукції для безоплатного харчування працівникам господарства.

У бухгалтерському обліку підприємством зроблено наступні проведення: Дт 949 Кт 27. Заниження податкового зобов`язання з ПДВ склало 48542 грн.

Згідно з пп.14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України, сільськогосподарський товаровиробник, юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у т. ч. власно виробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Підпунктом "г" пункту 198.5 статті 198 ПК України визначено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до вимог п.185.1 ст.185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь - яка з подій, що склалася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачання, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що витрати понесені позивачем на вирощування ячміня та баштанної продукції, які в подальшому були зіпсовані, вчинені в межах господарської діяльності. Позивач, понісши витрати на вирощування ячміння та баштанної продукції не знав і не міг знати та передбачити, що останні будуть зіпсовані. До того ж, така продукція вирощувалась не для власних потреб позивача, а в межах господарської діяльності господарства.

Відтак безпідставним є висновок відповідача про порушення С (Ф) Г Кондратюк п.198.5 ст 198 ПК України та заниження суми нарахованого податкового зобов`язання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частини 1, 2 статті 77 КАС України).

Отже, враховуючи помилковість та недоведеність висновків акта перевірки, підстави для збільшення ОСОБА_2 суми грошового зобовязання з податку на додану вартість відсутні.

Отже, заявлені Позивачем вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при пред`явленні адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 21020 грн., що підтверджується наявним в матеріалах адміністративної справи платіжним дорученням. Із врахуванням задоволення заявлених вимог, понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 21020 грн. підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Донецькій області на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-9, 19-20, 22, 25-26, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Селянського (фермерського) господарства Кондратюк (85300, Донецька обл., м. Покровськ, м-н Южний, б. 15, кв. 12, код в ЄДРПОУ 24617604) до Головного управління ДПС у Донецькій області (87515, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Італійська, 59, код в ЄДРПОУ 43142826) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 000267513 від 13.04.2020 року, № 000269513 від 13.04.2020 року - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області № 000267513 від 13.04.2020 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області № 000269513 від 13.04.2020 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області на користь Селянського (фермерського) господарства Кондратюк судовий збір у розмірі 21020 (двадцять одна тисяча двадцять) грн.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступна та резолютивна частини рішення виготовлені та проголошені в судовому засіданні 06 жовтня 2020 року.

Повний текст рішення виготовлено 16 жовтня 2020 року.

Суддя Є.В. Череповський