Ухвала

від 20.10.2020 по справі 372/5480/14-ц

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/5480/14-ц

Провадження №4-с-29/20

У Х В А Л А

20 жовтня 2020 року Суддя Обухівського районного суду Київської області Проць Т.В., розглянувши скаргу ОСОБА_1 на постанову приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трофименка Михайла Михайловича №59794546 від 13.08.2019 року про стягнення з боржника основної винагороди,-

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з даною скаргою в якій просила визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення з боржника основної винагороди ВП №59794546 винесену 13.08.2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Трофименком М.М. з виконання виконавчого листа №372/5480/14-ц виданого 28.04.2016 року Обухівським районним судом Київської області на підставі рішення Апеляційного суду Київської області від 05.04.2016 року щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 37333152 грн. 40 коп. основної винагороди.

В обґрунтування скарги її ініціатор зазначає, що 12.03.2020 року приватним виконавцем Трофименком М.М. у виконавчому провадженні ВП №59794546 винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу. Чинною ухвалою суду від 29.08.2020 року виконавчий лист визнано таким, що не підлягає виконанню. ОСОБА_1 посилається на те, що виконавчий документ визнаний таким, що не підлягає виконанню, а тому усі виконавчі дії проведені по його виконанню є недійсними і підлягають скасуванню.

Суд, дослідивши скаргу та додані до неї матеріали, приходить до наступного висновку.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Статтею 125 Конституції України визначено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. За пунктом 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція).

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон № 1404-VIII та зміни до ЦПК України , внесені відповідно до цього Закону .

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 3 Закону України Про виконавче провадження постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди є окремими виконавчими документами.

На спірні правовідносини поширюється саме Закон № 1404-VIII , згідно зі статтею 1 якого Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України , цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Згідно із частиною другою статті 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Отже, імперативною нормою - частиною другою статті 74 Закону № 1404 VIII закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, основної винагороди, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

Вказаний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №766/740/17-ц, від 07 лютого 2019 року у справі №927/769/16.

Таким чином, суд приходить до висновку, що скарга ОСОБА_1 на постанову приватного виконавця про стягнення з боржника основної винагороди підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.186 ч.1 п.1 ЦПК України, суддя,-

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 на постанову приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трофименка Михайла Михайловича №59794546 від 13.08.2019 року про стягнення з боржника основної винагороди.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 186 ЦПК України роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд таких справ віднесено до юрисдикції Київського окружного адміністративного суду.

Ухвала суду вступає в законну силу після спливу строку на апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Проць Т.В.