Рішення

від 07.10.2020 по справі 580/1965/20

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2020 року справа № 580/1965/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Рідзеля О.А.,

за участю:

секретаря судового засідання - Мельникової О.М.,

представника позивача - Трояна Ю.О. (за ордером),

представника відповідача - Некоз А.В. (у порядку самопредставництва),

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СМІЛА-РАЙАГРОПОСТАЧ" до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

05.06.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "СМІЛА-РАЙАГРОПОСТАЧ" (20700, Черкаська обл., м. Сміла, вул. Перемоги, буд.14) (далі - позивач) подало у Черкаський окружний адміністративний суд позов до Головного управління ДПС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, буд.235) (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: від 08.01.2020 №000002320121 про застосування штрафу в сумі 250000,00грн., від 09.01.2020 №000004320121 про застосування штрафу в сумі 1,00грн.

Позов мотивований тим, що в акті перевірки, на підставі якого прийняті спірні рішення зазначено, що вона проведена на підставі наказу від 20.11.2019, тоді як вказано про її закінчення 29.10.2019. Тобто перевірка проведена без вручення наказу та направлень. Також зазначає, що позивач не реалізовував пальне без ліцензії, а такий продаж був здійснений охоронником без відома керівництва в особистих корисливих цілях. Вказане підтверджується постановою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 12.12.2019 у справі №703/4702/19, якою закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно директора позивача. Отже порушення законодавства позивач не допустив.

Також зазначає, що податкове повідомлення-рішення від 09.01.2020 №000004320121 прийняте за невидачу розрахункового документа під час здійснення продажу, за що передбачена відповідальність п.1 ст.17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", яка складає 100 % вартості проданих з порушенням товарів. Отже, цим рішенням до позивача неправомірно застосований штраф - 1 грн.

З огляду на викладене, просив задовольнити позов.

Ухвалою суду від 30.06.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання. Також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву та доказів.

10.07.2020 відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Вказував, що за наслідками перевірки діяльності позивача виявлено факт реалізації пального без відповідної ліцензії, що даними перевірки. Також під час перевірки були встановлені залишки дизельного пального на суму 11960,00 грн., про що складений відповідний акт, який підписаний керівником позивача. Твердження позивача неточності акту перевірки щодо періоду її проведення є суто технічними описками та не впливають на суть виявленого порушення. Зазначає, що відповідно до правової позиції Верховного Суду у справах №826/14294/16, 815/4392/15 якщо допуск до перевірки відбувся в подальшому предметом розгляду в суді має бути зміст виявлених порушень.

11.08.2020 позивач подав суду відповідь на відзив з аналогічними позовній заяві доводами.

Усною ухвалою від 12.08.2020, внесеною до протоколу судового засідання, суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів, закінчив підготовче провадження та призначив судовий розгляд справи по суті.

Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

З даних ЄДРПОУ суд встановив, що позивач зареєстрований юридичною особою з 02.07.2010. Одним із видів його діяльності є роздрібна торгівля пальним.

На підставі наказу від 20.11.2019 №710 та направлень від 20.11.2019 №№103-104 службові особи відповідача Ганоль М. та Вернигора О. здійснили фактичну перевірку діяльності позивача за місцем провадження господарської діяльності за адресою: Черкаська обл., м. Сміла, вул. Ольги Олійник.

За її наслідками складений акт від 02.12.2019 №41/23-00-32-01/36746147 (далі - акт перевірки), в якому зафіксовано, що 20.11.2019 о 15 год. 30 хв. на АЗС за вказаною адресою, де здійснює господарську діяльність позивач, встановлено факт продажу 10 л. дизельного пального за ціною 23,00 грн. за 1 л. Оператор отримав кошти після заправки автомобіля, але розрахункову операцію через РРО не провів та не видав розрахунковий документ. Під час перевірки встановлено, що позивач не придбавав ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним. Також встановлено факт зберігання дизельного пального без супровідних документів. про що складено акт зняття ТМЦ на суму 11960,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідач прийняв спірні податкові повідомлення-рішення:

від 08.01.2020 №000002320121 про застосування штрафу в сумі 250000,00грн.;

від 09.01.2020 №000004320121 про застосування штрафу в сумі 1,00грн.

За наслідками адміністративного оскарження спірні рішення залишені без змін. Не погоджуючись із ним позивач звернувся в суд з вищевказаним позовом.

Надаючи оцінку спірним рішенням суд врахував ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним , забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначає Закон України від 19.12.1995 №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (далі - Закон №481/95-ВР).

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону №481/95-ВР контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Згідно з підп.27 п.4 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 року №227, ДПС відповідно до покладених на неї завдань здійснює ліцензування діяльності суб`єктів господарювання з виробництва пального, з оптової, роздрібної торгівлі та зберігання пального і контроль за таким виробництвом.

Пунктом 7 вказаного Положення передбачено, що ДПС здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку її територіальні органи. ДПС та її територіальні органи є контролюючими органами (органами доходів і зборів).

На підставі п.19-1.1.14. ст.19 ПК України однією із функцій контролюючого органу є здійснення контролю у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням.

На підставі підп. 20.1.10. п. 20.1. ст.20 ПК України контролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.

Відповідно до підп.54.3.3. п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Згідно з ч.1 ст.17 Закону №481/95-ВР за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

На підставі абз.7 ч.2 ст.17 Закону №481/95-ВР до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії - 250000 гривень.

З аналізу викладених норм суд дійшов висновку, що на відповідача покладені повноваження здійснення перевірки та застосування штрафних санкцій за наявності факту порушення суб`єктами господарювання вимог Закону №481/95-ВР, зокрема у разі продажу пального без ліцензії.

Стосовно доводів позивача щодо проведення перевірки без вручення наказу та направлень, оскільки, як зазначено в акті, вона проведена на підставі наказу та направлень від 20.11.2019, тоді як вказано про її початок з 20 жовтня 2019 року та закінчення - 29 жовтня 2019 року, суд врахував таке.

Відповідно до п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно із підп.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Підпунктом 80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України встановлено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Суд врахував, що вищевказані наказ та направлення на проведення перевірки вручені під підпис керівнику позивача - Груші Р.С. 20.11.2019 о 16 год. 01 хв. Фактична перевірка позивача проведена та за її результатами складено акт.

Отже, доводи позивача, що перевірка проведена без вручення наказу та направлення є необґрунтованими.

Суд погоджується з доводами позивача щодо окремих неточносте акту перевірки стосовно періоду її проведення, зокрема в абз.2 Розділу 1 акту зазначено час її початку - 20 жовтня 2019 року, а в останньому абзаці Розділу 3 акту час її закінчення - 29 жовтня 2019 року 16 год. 30 хв.

Водночас, на переконання суду, вказані недоліки акту не є суттєвими та такими, що впливають на суть виявлених порушень.

Для вирішення спору суд врахував висновки Верховного Суду у постанові від 21.02.2019 №820/5481/17, які обов`язкові для врахування судом відповідно до ч.5 ст.242 КАС України.

Верховний Суд у цьому рішенні зазначив, що саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Щодо суті виявлених за наслідками фактичної перевірки порушень, суд врахував таке.

За визначенням, наведеним у ст.1 Закону №481/95-ВР, роздрібна торгівля пальним - діяльність із придбання або отримання та подальшого продажу або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з автозаправної станції/автогазозаправної станції/газонаповнювальної станції/газонаповнювального пункту та інших місць роздрібної торгівлі через паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки та/або реалізація скрапленого вуглеводневого газу в балонах для побутових потреб населення та інших споживачів.

Відповідно до ч.20 ст.15 Закону №481/95-ВР роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.

На підставі ч.30 ст.15 Закону №481/95-ВР ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на п`ять років.

У додатку до ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями або пальним суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) зазначається адреса місця торгівлі і вказуються перелік електронних контрольно-касових апаратів та інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери книг обліку розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі (ч.37 ст.15 Закону №481/95-ВР).

З аналізу викладених норм суд дійшов висновку, що обов`язковою умовою для здійснення роздрібної торгівлі пальним є отримання суб`єктом господарювання відповідної ліцензії. При цьому така ліцензія видається окремо на кожне місце торгівлі.

Як установлено судом вище під час перевірки зафіксовано факт продажу 20.11.2019 о 15 год. 30 хв. 10 л. дизельного пального за ціною 23,00 грн. за 1 л. Оператор отримав кошти після заправки автомобіля, але розрахункову операцію через РРО не провів та не видав розрахунковий документ.

Згідно з наданими під час перевірки письмовими поясненнями Шабратка О.Б. , який відповідно до наказу від 19.03.2019 прийнятий на роботу оператора заправочної станції, він не заперечує вищевказаний факт продажу пального.

Доказів наявності у позивача ліцензії на зазначену господарську одиницю станом на час здійснення цієї операції продажу пального суду не надано.

Отже, відповідач довів порушення позивачем приписів ч.20 ст.15 Закону №481/95-ВР, про що зазначено в акті перевірки, та передбачає застосування до позивача фінансових санкцій, передбачених абз.7 ч.2 ст.17 цього Закону.

Щодо посилання позивача на постанову Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 12.12.2019 у справі №703/4702/19, якою закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно директора позивача у зв`язку з відсутністю його складу, суд врахував таке.

Відповідно до ч.6 ст.78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, логічно зробити висновок, що з метою звільнення від доказування, по-перше, адміністративний суд має розглядати справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи. По-друге, стосовно такої особи (правові наслідки дій чи бездіяльності якої розглядаються) постановлене рішення про закриття справи про адміністративне правопорушення. По-третє, таке рішення є обов`язковим виключно в питаннях, чи були здійснені дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

На підставі ч.7 ст.78 КАС України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Суд врахував, що вищевказаним судовим рішенням встановлено відсутність у діях керівника позивача Груші Р.С. складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.164 КУпАП, а саме: недоведеність вини.

Суд зазначає, що адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.164 КУпАП є видом адміністративної відповідальності (ст. 9 КУпАП).

Водночас предметом цього спору є правомірність притягнення ТОВ "СМІЛА-РАЙАГРОПОСТАЧ" до відповідальності, передбаченої абз.7 ч.2 ст.17 Закону №481/95-ВР, що не є видом адміністративної відповідальності, а правовідносини щодо накладення зазначених штрафів не регулюються нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення. Отже є різними видами відповідальності, за що передбачені відмінні санкції.

Тому суд дійшов висновку, що звільнення керівника позивача від адміністративної відповідальності не впливає на встановлений судом у цій справі факт продажу позивачем пального без наявності відповідної ліцензії та, як наслідок, застосування фінансових санкцій відповідно до абз.7 ч.2 ст.17 Закону №481/95-ВР.

Тому спірне рішення від 08.01.2020 №000002320121 про застосування штрафу в сумі 250000,00грн. є законним і не підлягає скасуванню

Щодо податкового повідомлення-рішення від 09.01.2020 №000004320121 про застосування штрафу в сумі 1,00грн. за непроведення розрахункової операції через РРО суд врахував таке.

Відповідно до пунктів 1, 2 ст.3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - Закон №265/95-ВР) суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій , або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

В акті перевірки зафіксовано факт продажу 10 л. дизельного пального за ціною 23,00 грн. за 1 л. на загальну суму 230,00 грн. Зазначено, що оператор отримав кошти після заправки автомобіля, але розрахункову операцію через РРО не провів та не видав розрахунковий документ.

Зважаючи, що вищевказане порушення зафіксовано службовими особами відповідача за місцем здійснення господарської діяльності позивача, яке здійснене її найманим працівником, суд дійшов висновку, що позивачем не спростовано його вчинення.

Пунктом 1 ч.1 ст.17 Закону №265/95-ВР (у редакції станом на час вчинення правопорушення та прийняття спірного рішення) передбачено, що за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності на місці проведення розрахунків суми готівкових коштів сумі коштів, зазначеній у денному звіті реєстратора розрахункових операцій, більше ніж на 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, а в разі використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання: 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше.

Отже, на підставі вказаної норми фіносова санкція за вказане правопорушення мала становити 230,00 грн.

Оскільки податковим повідомленням-рішенням від 09.01.2020 №000004320121 всупереч наведеній нормі застосований до позивача штраф становить 1 грн., суд дійшов висновку, що воноє напревомірним та підлягає скасуванню

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, а позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Тому, суд дійшов висновку на підставі ст.139 КАС України повернути судовий збір в сумі 0,02 грн. позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно задоволеній частині позовних вимог.

Керуючись ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "СМІЛА-РАЙАГРОПОСТАЧ" - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 09.01.2020 №000004320121 про застосування штрафу в розмірі 1,00 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "СМІЛА-РАЙАГРОПОСТАЧ" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 0,02 грн. (нуль гривень дві копійки).

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням вимог пункту 3 розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

1) позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "СМІЛА-РАЙАГРОПОСТАЧ" (20700, Черкаська обл., м. Сміла, вул. Перемоги, буд.14, код ЄДРПОУ 36746147);

2) відповідач - Головне управління ДПС у Черкаській області (18000, м.Черкаси, вул.Хрещатик, буд.235, код ЄДРПОУ 43142920).

Повне судове рішення виготовлено 19.10.2020.

Суддя О.А. Рідзель