Постанова

від 23.12.2020 по справі 580/1965/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/1965/20 Суддя (судді) першої інстанції: О.А. Рідзель

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Шурка О.І.,

секретаря Ткаченка В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сміла-Райагропостач до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Сміла-Райагропостач на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року, -

В С Т А Н О В И В :

У червні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю Сміла-Райагропостач (далі - позивач, ТОВ Сміла-Райагропостач ) звернулось у суд з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Черкаській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень про застосування штрафа за не проведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій та здійснення роздрібної торгівлі без ліцензії.

Позовні вимоги мотивує тим, що фактична перевірка проведена відповідачем за відсутності правових підстав для її проведення, а виявлене під час перевірки порушення не підтверджується належними та допустимими доказами.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення про застосування штрафа за не проведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій. В задоволення решти позовних вимог відмовлено

Не погоджуючись із рішенням суду в частині відмови в задоволенні позову, ТОВ Сміла-Райагропостач подало апеляційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що підстави для проведення фактичної перевірки, визначені підпунктом 80.2.5 пункта 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, відсутні. Наголошує, що провадження у справі про притягнення директора товариства до адміністративної відповідальності за провадження господарської діяльності без одержання ліцензії, постановою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 12 грудня 2019 року закрито у зв`язку з відсутністю складу правопорушення. Також акцентує увагу, що у податковому повідомленні - рішенні не міститься посилання на абзац 7 частини 2 статті 17 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального .

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що перевірка проведена на підставі положень нормативно-правових актів, а під час розгляду справи судом першої інстанції на підставі належних та допустимих доказів встановлено допущення позивачем порушення, яке полягало у здійсненні роздрібної торгівлі паливом без відповідної ліцензії. На обґрунтування правомірності призначення перевірки, відповідачем надано копію листа оперативного управління Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області від 18 листопада 2019 року.

Апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження на підставі пункта 2 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню, з таких підстав.

Судом установлено, що 20 листопада 2019 року ГУ ДФС у Черкаській області прийнято наказ №710 Про проведення фактичних перевірок , яким на підставі підпункта 80.2.5 пункта 80.2 статті 80 Податкового кодексу України з метою контролю за обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та пального призначено проведення фактичної перевірки позивача за період діяльності з 01 січня 2018 року по 29 листопада 2019 року за місцем фактичного провадження діяльності, а саме: Черкаська обл., м. Сімла, вул. Ольги Олійник, з 20 листопада 2019 року.

На підставі наказа 20 листопада 2019 року виписано направлення на перевірку №103 та №104.

За результатами проведення фактичної перевірки 02 грудня 2019 року складено акт, в якому зазначено, що 20 листопада 2019 року о 15 год. 30 хв. на АЗС за адресою Черкаська обл., м. Сміла, вул. Ольги Олійник, де здійснює господарську діяльність позивач, встановлено факт продажу 10 л. дизельного пального за ціною 23,00 грн. за 1 л. Оператор отримав кошти після заправки автомобіля, але розрахункову операцію через РРО не провів та не видав розрахунковий документ. Під час перевірки встановлено, що позивач не придбавав ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним. Також встановлено факт зберігання дизельного пального без супровідних документів, про що складено акт зняття ТМЦ на суму 11960,00 грн.

На підставі зазначеного акта відповідач прийняв податкові повідомлення - рішення:

№ 000002320121 від 08 січня 2020 року, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 250000,00 грн.;

№000004320121 від 09 січня 2020 року, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1,00 грн.

Уважаючи такі рішення протиправними, позивач звернувся з позовом до суду.

Постановляючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що проведення відповідної перевірки віднесено до повноважень відповідача, яким дотримано вимоги податкового законодавства щодо процедури її проведення. До того ж, наявними у матеріалах справи доказами підтверджено здійснення позивачем роздрібної торгівлі пальним без відповідної ліцензії.

Здійснюючи перегляд рішення місцевого суду, колегія суддів керується положеннями частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, тобто в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів приходить до наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податкового кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин (далі - ПК України).

Відповідно до підпункта 20.1.4 пункта 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України закріплено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно підпункта 75.1.3 цієї правової норми фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичних перевірок врегульований положеннями статті 80 ПК України.

Відповідно до підпункта 80.2.5 пункта 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за умови наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що право на проведення фактичної перевірки виникає у посадових осіб контролюючого органа за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред`явлення оформлених відповідно до вимог ПК України направлення і наказа на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки.

Підстави для проведення перевірки чітко визначені пунктом 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.

Платник податків може скористатись правом недопуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки у випадках передбачених пунктом 81.1 статті 81 ПК України.

Разом з тим, недопуск посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки є правом, а не обов`язком платника податків, а тому реалізація права на судовий захист своїх прав та інтересів не може перебувати у залежності від використання особою своїх прав на їх позасудовий захист.

Незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі №826/17123/18 та від 04 вересня 2020 року у справі №821/1274/18.

Під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень визначених Податковим Кодексом.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як убачається із матеріалів справи, підставою проведення фактичної перевірки, визначеної підпунктом 80.2.5. пункту 80.2. статті 80 ПК України, стала наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Однак, ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанцій відповідачем не надано письмових та належним чином оформлених доказів, які б підтвердили факт наявності або отримання контролюючим органом вищезазначеної інформації.

До того ж, наведена правова норма передбачає, що підставою для проведення фактичної перевірки є інформація про порушення визначених вимог законодавства, а саме:

в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;

в частині цільового використання спирту платниками податків;

в частині обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;

в частині здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Наданий відповідачем лист оперативного управління Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області не підтверджує існування наведених вище підстав для проведення фактичної перевірки позивача, оскільки містить лише повідомлення про отримання інформації щодо порушення чинного законодавства на автомобільних заправних станціях певних субєктів господарювання, у тому числі позивача.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що наказ про проведення фактичної перевірки прийнятий за відсутності підстав для його прийняття.

Колегія суддів звертає увагу й на правову позицію, неодноразово висловлену як Верховним Судом України у постанові від 27 січня 2015 року у справі №21-425а14, так і у постановах Верховного Суду від 05 лютого 2019 року у справі №821/1157/16, від 05 лютого 2019 року у справі №2а-10138/12/2670, від 04 лютого 2019 року у справі №807/242/14, згідно з якою, лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, може бути підставою для визнання правомірними дій контролюючого органу щодо їх проведення. У свою чергу порушення контролюючим органом вимог щодо призначення та проведення перевірки призводить до відсутності правових наслідків такої. Таким чином, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Аналогічний підхід до застосування норм матеріального права продемонстрував Верховний Суд й у постанові від 23 січня 2018 року у справі №804/12558/14, де зазначив, що у випадку незаконності перевірки прийнятий за результатами її проведення акт індивідуальної дії автоматично підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Ураховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення № 000002320121 від 08 січня 2020 року підлягає визнанню протиправним та скасуванню саме з наведених вище підстав без перевірки наявності порушень, виявлення яких зумовило його прийняття .

Згідно з частиною 2 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до пункта 2 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення і ухвалити нове судове рішення.

За змістом частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, що зумовило неправильне вирішення справи у відповідній частині.

Частиною 1 та 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 6 цієї правової норми закріплено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно наявних у справі платіжних доручень позивачем за подання позову та апеляційної скарги сплачено судовий збір у загальному розмірі 9376,52 грн., відповідна сума підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - відповідача.

Керуючись статтями 33, 34, 243, 311, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сміла-Райагропостач задовольнити.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року скасувати в частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області № 000002320121 від 08 січня 2020 року. У цій частині позов задовольнити .

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області від 08 січня 2020 року №000002320121.

Стягнути з Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області (18002, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, код ЄДРПОУ 43142920) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сміла-Райагропостач (20700, Черкаська обл., м. Сміла, вул. Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 36746147) судові витрати зі сплати судового збора в загальній сумі 9376 (дев`ять тисячі триста сімдесят шість) грн. 52 коп.

В решті рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Я.Б. Глущенко

Судді О.Є. Пилипенко

О.І. Шурко