Рішення

від 07.10.2020 по справі 761/30879/18

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/30879/18

Провадження № 2/761/564/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2020 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Юзькової О.Л.,

при секретарях Пірак М.В., Буцан Р.О.,

за участі

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги наступним. ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 73 роки померла бабуся позивача - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після її смерті відкрилась спадщина - 5/8 частин трикімнатної квартири АДРЕСА_1 . Позивач є власником 3/8 частин даної квартири. Як онука померлої, позивач має право успадкувати ту частину майна, яка б належала за законом її матері, якби вона була живою на час відкриття спадщини (за правом представлення).Спадкоємцем першої черги є також дядько позивача - ОСОБА_3 . Саме йому і позивачу в рівних частинах ОСОБА_5 в 2012 р. заповіла усе майно, згідно заповіту. Однак, позивач дізналась, що бабусею складено новий заповіт. Після смерті ОСОБА_5 т позивача було повідомлено про те, що спадкодавець склала заповіт 01.11.2016 р. яким заповіла усе своє майно відповідачу ОСОБА_3 позивач вважає, що на момент складання заповіту ОСОБА_5 в силу свого стану здоров`я не усвідомлювала значення своїх дій та керувати ними. За таких обставин, позивач просить суд визнати недійсним заповіт ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зленком В.М.

Провадження у справі відкрито 17.09.2018 р., відповідно до приписів ст. ст. 19,274 ЦПК України вирішено питання про її розгляд за правилами загального позовного провадження.

Від відповідача надійшов відзив на позов, де зазначено наступне. ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати відповідача. Всі останні роки ОСОБА_6 лікував ОСОБА_5 самостійно, купував все необхідне: ліки, продукти харчування. Позивачка самоусунулась від будь - яких дій по утриманню спадкодавця, більш того, насміхалась над бабусею. Такі обставини стали підставою того, що мати склала заповіт на відповідача. Так, ОСОБА_5 хворіла, останні роки не могла самостійно ходити, проте цілком розуміла значення своїх дій і керувала ними. Якби це було не так, нотаріус би не став посвідчувати спірний заповіт.

В судовому засіданні позивач, її представник підтримали заявлені вимоги, просили задовольнити.

Відповідач та його представник просили відмовити у позові в повному обсязі.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши письмові докази, надавши оцінку показанням свідків та висновку експертів, суд вважає за можливе задовольнити заявлені позовні вимоги, зважаючи на наступне.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 у віці 73 років померла ОСОБА_5 , про що Шевченківським районним у місті Києві відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві зроблено актовий запис № 86.

Як свідчать матеріали справи, позивач ОСОБА_1 є онукою, а ОСОБА_6 рідним сином померлої ОСОБА_5 .

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), відповідно до ст. 1261 ЦК України.

За положеннями ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті, відповідно до ст. 1233 ЦК України.

Також встановлено, що за свого життя, а саме 01.11.2016 року, ОСОБА_5 складено заповіт, посвідчений Зленком В.М. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу.

Свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 зачитали цей заповіт у голос та поставили свої підписи.

У зв`язку із фізичною вадою заповідача ОСОБА_9 , за її дорученням, та у присутності нотаріуса, текст заповіту підписано ОСОБА_10 .

Зазначеним заповітом ОСОБА_9 зроблено розпорядження щодо залишення усього свого майна, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось синові ОСОБА_3 .

Також не заперечувалось учасниками процесу, що за померлою ОСОБА_9 відкрилась спадщина - 5/8 частин квартири АДРЕСА_1 .

Позивач ОСОБА_1 , її представник зазначають, що складаючи заповіт 01.11.2016 р. ОСОБА_9 не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними в силу свого стану здоров`я.

В свою чергу, відповідач ОСОБА_6 та його представник вказували на безпідставність доводів позивач з огляду на медичні картки ОСОБА_9 та пояснення свідків.

Правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені, відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦК України.

Як онука ОСОБА_9 , і дана обставина не оспорювалась в судовому засіданні, за положеннями ст. 1266 ЦК України, ОСОБА_1 , має право на спадкування тієї частки спадщини, що належала б за законом її матері, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 .

За частиною 2 ст. 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Доказами, відповідно до ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, згідно до ст. 79 ЦПК України.

В свою чергу положеннями ст. 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Так, свідок ОСОБА_11 , сусідка спадкодавця, пояснила в судовому засіданні, що в 2015 р. стан ОСОБА_9 був поганий, вона фактично все забувала.

Свідок ОСОБА_12 , сусідка, вказувала, що в 2016 р. ОСОБА_9 була у зовсім поганому стані. Вважає, що останній рік вона не розуміла, що відбувається.

Свідок ОСОБА_13 вказала у судовому засіданні, що у ОСОБА_9 в 2015 чи в 2016 р. був другий інсульт. Мова була не досить зрозумілою.

Натомість свідок ОСОБА_14 повідомив суду, що посвідчував заповіт ОСОБА_9 01.11.2016 р. та в нього не було жодних сумнівів у дієздатності спадкодавця.

Свідок ОСОБА_10 , сусідка, зазначила, що ОСОБА_9 розуміла що є хворою та має забезпечити майбутнє сина. В день посвідчення заповіту в присутності всіх побажала передати все своєму синові.

ОСОБА_7 , опитана в якості свідка, пояснила, що є громадянською дружиною відповідача та була свідком посвідчення заповіту. Зазначила, що ОСОБА_9 була в 2015-2016 р.р. адекватною, нормально говорила. Хвилювалась, що саме не може підписати заповіт.

Свідок ОСОБА_8 вказав в судовому засіданні, що за запрошенням товариша був свідком посвідчення заповіту ОСОБА_9 . Вона все розуміла, знала який день та час , де знаходиться.

Свідок ОСОБА_15 внук ОСОБА_9 повідомив, що бабуся була адекватною. Погано розмовляла, проте розуміла який день на вулиці, впізнавала свідка.

ОСОБА_16 , надаючи покази, вказала, що після інсульту у 2016 р. ОСОБА_9 тверезо мислила. В такому стані знаходилась до останніх днів.

У п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування № 7 від 30 травня 2008 року роз`яснено, що за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо він був складений особою під впливом фізичного або психічного насильства, або особою, яка через стійкий розлад здоров`я не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними. Для встановлення психічного стану заповідача в момент складання заповіту, який давав би підставу припустити, що особа не розуміла значення своїх дій і (або) не могла керувати ними на момент складення заповіту, суд призначає посмертну судово-психіатричну експертизу.

З метою з`ясування наявності підстав, в розумінні положень ЦК України, вважати, що спадкодавець не мав можливості розуміти значення своїх дій та керувати ними, та що складення заповіту не відповідало волі заповідача, по справі було призначено посмертну судову - психіатричну експертизу, проведення якої було доручено експертам Комунального закладу Київської обласної ради Обласне психіатрично-наркологічне медичне об`єднання .

За висновком судово-психіатричного експерта № 74-ц від 03.07.2019 р. ОСОБА_9 на період підписання заповіту (01.11.2016 р.) страждала на змішану коркову та підкоркову судинну деменцію (за МКХ10-F01.3) у вигляді органічного ураження головного мозку судинного генезісу внаслідок гострих повторних порушень мозкового кровообігу , дискуляторною енцефаоапатією 3 стадії, з інтелектуально-мнестичним зниженням до ступеню деменції, емоційно-вольовими розладами. За своїм психічним станом ОСОБА_9 на період підписання заповіту (01.11.2016 р.) не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати нами.

Як свідчить зазначений висновок, фахівцями експертної установи для надання відповіді на поставлене питання проаналізовано матеріали цивільної справи, покази свідків, інформацію з медичних карток ОСОБА_9 , витребуваних за клопотанням учасників процесу.

Експерти, якими складено висновок № 74-ц ОСОБА_17 , ОСОБА_18 в порядку приписів ч. 4 ст. 72 ЦПК України з`явилися до суду та надали роз`яснення щодо висновку та відповіли на питання сторін, їх представників.

За приписами ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

При цьому за положеннями ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

В свою чергу за положеннями ч.ч. 1,2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Так зважаючи на обставини встановлені в судовому засіданні, отримані докази суд приходить до висновку, що наявні підстави для визнання недійсним заповіту, що його складено 01.11.2016 р. ОСОБА_9 , оскільки доводи сторони відповідача, покази свідків не спростовують висновків, зроблених фахівцями у відповідній галузі.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про задоволення заявлених вимог.

Розподіляючи судові витрати суд керується положеннями ст. 141 ЦПК України.

Виходячи з наведеного, керуючись ст. ст. 2-5,11-13,141,196,223,258,259,263,268, 353-357 ЦПК України, ст.ст. 225,1257 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним задовольнити.

Визнати недійсним заповіт ОСОБА_9 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зленко В.М. від 01.11.2016 року.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп., витрати на проведення експертизи у сумі 7 500 грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду, в порядку ст.ст. 353-357 ЦПК України з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 16.10.2020 року.

Суддя: