Постанова

від 20.10.2020 по справі 340/3002/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 жовтня 2020 року м. Дніпросправа № 340/3002/19

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),

суддів: Ясенової Т.І., Суховарова А.В.,

за участю секретаря судового засідання Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області

на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 липня 2020 року (суддя Сагун А.В.) в адміністративній справі

за позовом Приватного підприємства Агрореммаш-Плюс

до Головного управління ДПС у Кіровоградській області

про визнання протиправними та скасування рішень, -

в с т а н о в и в :

До суду надійшов позов Приватного підприємства Агрореммаш-Плюс , в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 11.11.2019: № 00000130508, № 00000140508, № 00000150508, № 00000160508, податкові повідомлення-рішення від 13.11.2019: № 00000173305, № 0000343305 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2019 № 0000093305.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 липня 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 11.11.2019 № 00000130508 про сплату грошового зобов`язання в сумі 240988,00 грн. (у т.ч. 48198,00 грн. штрафних санкцій), за платежем податок на прибуток , прийняте Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 11.11.2019 № 00000140508, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість за податковим зобов`язанням у розмірі 172992,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 43247,00 грн. в частинні нарахування позивачу податку на додану вартість у сумі 172936,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 43233,00 грн. Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2019 № 0000093305 про сплату грошового зобов`язання в сумі 834,90 грн. штрафних санкцій, заборгованості зі сплати єдиного внеску, прийняте Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 13.11.2019 № 00000173305 про сплату грошового зобов`язання в сумі 2097,13 грн. штрафних санкцій, про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, прийняте Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позову, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами ГУ ДПС у Кіровоградській області було проведено документальну планову виїзну перевірку за період діляьності Приватного підприємства Агрореммаш-Плюс з 01.01.2016 по 31.12.2018, за результатами якої складено Акт від 28.10.2019 № 21/11-28-05-08/32718797.

Згідно з висновками Акту перевірки ПП Агрореммаш-Плюс порушено вимоги: пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України, п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 Зобов`язання , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20, п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 192790,00 грн.; п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, пп. в п. 200.4 ст. 200, п.п. 201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 178565,00 грн.; п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, пп. в п. 200.4 ст. 200, п.п. 201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд. 21 Декларації), за грудень 2018 року на суму 72,00 грн.; п. 85.4 ст. 85 Податкового кодексу України в частині не надання належним чином завірених копій первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про встановлені в ході перевірки заниження податків, у зв`язку з чим до підприємства буде застосовано штрафну (фінансову) санкцію, передбачену статтею 121 податкового кодексу України; п. 51.1 ст. 51, п. 70.16 ст. 70, пп. б п. 176.2 ст.176 Податкового кодексу України в частині не включення до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) виплат поворотної фінансової допомоги за ознакою 153 за 3, 4 квартали 2018 року; п. 5 ст. 8 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , п. 8 розділу III Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 20.04.2015 № 449, в результаті чого занижено єдиний внесок на загальну суму 834,90 грн.; п. 9 розділу Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435 та п. 2 розділу VI, пп. 3 п. 2 розділу VII Наказу Міністерства фінансів України Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 20.04.2015 № 449 в частині донарахування платником єдиного внеску застрахованим особам за попередній звітний період у Звітах про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за лютий 2017 року, липень 2017 року, серпень 2017 року, листопад 2017 року, травень 2018 року.

На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: 11.11.2019 № 00000130508 про сплату грошового зобов`язання в сумі 240988,00 грн., у тому числі 48198,00 грн. Штрафних (фінансових) санкцій, за платежем податок на прибуток ; від 11.11.2019 № 00000140508 про сплату грошового зобов`язання в сумі 216239,00 грн., у тому числі 43247,00 грн. Штрафних (фінансових) санкцій за платежами податок на додану вартість ; від 11.11.2019 № 00000150508 за платежами податок на додану вартість , згідно з яким визначено суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у розмірі 72,00 грн.; від 11.11.2019 № 00000160508 про сплату грошового зобов`язання в сумі 510,00 грн. штрафних санкцій за порушення встановлених законом строків зберігання документів з питань обчислення сплати податків і зборів, не надання копій документів, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; від 13.11.2019 № 0000343305 про сплату грошового зобов`язання в сумі 510,00 грн. штрафних санкцій за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, із доходів платників податку у вигляді заробітної плати ; від 13.11.2019 № 00000173305 про сплату грошового зобов`язання в сумі 2097,13 грн. штрафних санкцій за порушення законодавства про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування; вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2019 № 0000093305 про сплату грошового зобов`язання в сумі 834,90 зі сплати єдиного внеску.

Надаючи оцінку оскаржуваним рішенням податкового органу в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції встановив, що підставою для прийняття податкових повідомлень-рішення від 11.11.2019 № 00000130508 та № 00000140508, 13.11.2019 № 00000173305 стали висновки відповідача щодо не включення ПП Агрореммаш-Плюс до складу інших доходів вартість безоплатно отриманих товарно-матеріальних цінностей на суму 1071055,10 грн. За висновком відповідача задекларовані господарські операції із придбання ПП Агрореммаш-Плюс товарно-матеріальних цінностей від ТОВ Фортуна-71 , ТОВ Мін ЛТД , ТОВ Армастек , ТОВ Емполі Гранд не підтверджуються по ланцюгу постачання. При цьому податковим органом перевірено та підтверджено рух придбаних активів у господарській діяльності позивача, проте зазначено, що фактично мало місце використання в господарській діяльності товару, джерело походження якого не встановлене, тобто безоплатно отриманого.

Перевіряючи обґрунтованість таких висновків податкового органу, суд апеляційної інстанції встановив, що між позивачем та ТОВ Фортуна-71 , ТОВ Мін ЛТД , ТОВ Армастек , ТОВ Емполі Гранд було укладено договори купівлі-продажу та договори поставки товарів, виконання яких підтверджується рахунками-фактурами, актами приймання-передачі, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, звітами про використання коштів на відрядження, квитанціями до прибуткових касових ордерів, податковими накладними та виписками по рахунку, які підтверджують розрахунок між сторонами договору.

Відповідно до ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п. 44.2 ст. 44 ПКУ).

Відповідно до п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за № 27/4248 об`єкт витрат - продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов`язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

Згідно з п. 6 Положення витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Підпунктом 9.4 пункту 9 Положення визначено, що не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати: інші зменшення активів або збільшення зобов`язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту).

Відповідно до п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Колегія суддів зазначає, що первинний документ має дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. При цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Також відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що право платника податків на нарахування податкового кредиту залежить від сукупності подій, а саме: здійснення контрольованої операції, сплата коштів за такою операцією, реальне отримання товару/послуг, отримання податкової накладної.

Матеріали справи містять копії первинних документів, які також були надані під час перевірки, що підтверджують виконання умов договорів та подальше використання товарів у власній господарській діяльності позивача.

Податковий орган за вказаними договорами зазначає про недостатність трудових та матеріальних ресурсів у контрагентів на вчинення господарської операції, не відображення останніми у податковій звітності операцій, пов`язаних з виконанням умов вищенаведених договорів, а також відсутність за юридичною адресою.

З цього приводу суд апеляційної інстанції зазначає, що факт постачання товару на адресу позивача та використання товару останнім у власній господарській діяльності підтверджується належно складеними первинними документами, до яких відсутні будь-які зауваження з боку контролюючого органу.

Реальність здійснення вищевказаних господарських операцій не спростовані податковим органом жодним належним та допустимим доказом.

Доводи апеляційної скарги та висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, суд апеляційної інстанції знаходить необґрунтованими та розцінює як припущення, адже відповідач не довів належними доказами, що вищезазначені договори було визнано недійсними в судовому порядку. Жодних недоліків щодо оформлення первинних бухгалтерських документів в ході виконання правочинів судом апеляційної інстанції не встановлено.

Суд апеляційної інстанції також не знаходить обґрунтованими доводи апелянта щодо неможливості здійснення господарської операції контрагентами позивача, адже такі доводи ґрунтуються на підставі інформаційних баз даних ДПС і не підтверджені належними доказами. Висновки суб`єкта владних повноважень щодо нереальності господарських операцій не можуть ґрунтуватися лише на інформації, що міститься у податковій базі відносно контрагентів платника податків. Такі висновки можуть бути здійснені на підставі первинних документів та об`єктивної перевірки фактичних обставин господарських правовідносин. Податковим органом не надано жодних доказів щодо проведення зустрічних звірок контрагентів позивача для відпрацювання податкових ризиків з ПДВ, жодні первинні документи, які перебувають у контрагентів позивача, не досліджувалися, що свідчить про необґрунтованість висновків податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства.

Тобто, висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях, без об`єктивної та перевіреної інформації щодо контрагентів.

Крім того суд апеляційної інстанції зазначає, що неналежне виконання податкових зобов`язань контрагентами позивача тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цих осіб. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Сукупність викладених обставин, свідчить про необґрунтованість висновків, здійснених за результатами перевірки, що потягло за собою прийняття протиправних податкових повідомлень-рішень та направлення податкової вимоги, наслідком чого є їх скасування.

Суд першої інстанції вірно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 липня 2020 року в адміністративній справі № 340/3002/19 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з 20 жовтня 2020 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 20 жовтня 2020 року.

Головуючий - суддя О.В. Головко

суддя Т.І. Ясенова

суддя А.В. Суховаров