Постанова

від 20.10.2020 по справі 826/12940/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 826/12940/17

адміністративне провадження № К/9901/51136/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Кравчука В.М., суддів Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні справу

за касаційною скаргою Дочірнього підприємства "Телерадіоорганізація "Довіра"

на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.01.2018 (суддя Кармазін О.А.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2018 (колегія у складі суддів Кучми А.Ю., Аліменка В.О., Безименної Н.В.)

у справі №826/12940/17

за позовом Дочірнього підприємства "Телерадіоорганізація "Довіра"

до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення

про визнання протиправним та скасування рішення

І. РУХ СПРАВИ

1. До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Дочірнє підприємство Телерадіоорганізація Довіра з позовом до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про визнання протиправним та скасування рішення від 05 жовтня 2017 року №1875 "Про заяву ДП "ТРО "Довіра", м. Київ, щодо продовження строку дії ліцензії на мовлення (НР №00228-м від 25.04.2007) (ефірне, позивні: "АВТОРАДІО")".

2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.01.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2018, у задоволенні адміністративного позову Дочірнього підприємства Телерадіоорганізація ДОВІРА відмовлено у повному обсязі.

3. 21.05.2018 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Позивача на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.01.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2018.

4. У касаційній скарзі Позивач із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права просив скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.01.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2018 та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

5. Ухвалою Верховного Суду від 26.06.2018 відкрито провадження у справі.

6. Позивач заявляв клопотання про розгляд справи за його участі. Однак відповідно до ч.1 ст. 343 КАС України попередній розгляд справи проводиться без повідомлення учасників справи.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Дочірнє підприємство Телерадіоорганізація ДОВІРА зареєстровано у статусі юридичної особи 05.03.1997, код ЄДР 24735255, місцезнаходження 01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 15.

8. Національно радою України з питань телебачення і радіомовлення позивачу була видана ліцензія на мовлення серії НР № 00228-м. Дата набрання чинності ліцензії 25.04.2007. Строк дії ліцензії - з 25.04.2007 до 25.04.2017.

9. Відповідно до Ліцензії позивні - АВТОРАДИО . Вид мовлення - ефірне (радіомовлення). Територія розповсюдження програм - загальнонаціональне. Загальні характеристики каналу мовлення, мережі мовлення, багатоканальної телемережі - згідно додатку № 3. Періодичність, час, обсяги мовлення - по 24 години на добу.

10. Згідно з додатком № 1 до Ліцензії: засновник (співзасновник) - ТОВ Радіо Довіра , код з ЄДР 32828753, адреса: м. Київ, вул. Фрунзе, 104, частка у статутному фонді - 100%. Власник (співвласник): ТОВ Радіо Довіра , код з ЄДР 32828753, адреса: м. Київ, вул. Фрунзе, 104, частка у статутному фонді - 100%.

11. Згідно із додатком № 2 до ліцензії зафіксовано керівника організації - ОСОБА_1 , а також склад наглядової ради: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

12. У додатку № 3 до ліцензії визначено докладні характеристики каналу мовлення, мережі мовлення, багатоканальної мережі.

13. Згідно з Додатком № 4 до Ліцензії: Програмна концепція мовлення (будні дні), частка програм власного виробництва - 15 годин на добу, 62,5%. Мінімальна частка національного аудіовізуального продукту (у тому числі власного виробництва) - 15 годин на добу, 62,5%. Максимальна частка аудіовізуальної продукції іноземного виробництва - 9 годин на добу, 37,5%. Формат - музично-розважальний. Програмна концепція мовлення (вихідні дні) є аналогічною.

14. Згідно із Додатком № 5 до Ліцензії визначено організаційно-технічні, фінансові, інвестиційні зобов`язання.

15. 18.10.2016 позивачем до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення подано заяву про продовження строку дії ліцензії на мовлення НР №00228-м від 25.04.2007 (ефірне загальнонаціональне радіомовлення з використанням 11 частот по Україні, обсяг мовлення - по 24 години на добу).

16. 05.10.2017 Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення прийнято рішення № 1875 (протокол 33) Про заяву ДП ТРО ДОВІРА , м. Київ, щодо продовження строку дії ліцензії на мовлення (НР № 00228-м від 25.04.2007 р. (ефірне, позивні: АВТОРАДИО ), яким відповідно до ч.6 ст.12 Закону України Про телебачення і радіомовлення відмовлено ДП ТРО ДОВІРА , м. Київ, у продовженні строку дії ліцензії на мовлення НР № 00228-м від 25.04.2007 відмовлено. Управлінню радіочастотного ресурсу та технічного контролю доручено врахувати це рішення під час підготовки матеріалів щодо оголошення конкурсу на отримання ліцензії на мовлення з використанням вільних радіочастот.

17. Як зазначається у вищевказаному рішенні, відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України Про телебачення і радіомовлення заявник до заяви про видачу (продовження) ліцензії додає, крім іншого, інформацію про учасника, що володіє істотною участю, та кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) телерадіоорганізації та провайдера програмної послуги, при цьому у поданих позивачем документах відсутня структура власності ТРО та інформація про кінцевого бенефіціарного власника (контролера) відповідно до статті 24 Закону України Про телебачення і радіомовлення .

18. Компанію було проінформовано листами від 08.11.2016 № 17/3245 та від 30.03.2017 № 17/582 про необхідність усунення недоліків у поданих документах, а саме про необхідність надання відповідної інформації про структуру власності та підтверджуючих документів.

19. 20.04.2017 Національна рада отримала лист ДП ТРО ДОВІРА (вх. № 16/2808) щодо зміни кінцевого бенефіціарного власника, яким став ОСОБА_5 , без жодних документальних підтверджень цих змін.

20. Поданий лист свідчить про наявність підстави для переоформлення Ліцензії на мовлення. Проте жодних заяв встановленого зразка (форма заяви про переоформлення ліцензії на мовлення була затверджена рішенням Національної ради від 18.12.2013 № 2434) про переоформлення ліцензії на мовлення на виконання вимог ст.35 Закону України Про телебачення і радіомовлення Національною радою отримано не було.

21. 03.05.2017 ТРО надіслала до Національної ради (вх. № 16/3060) програмну концепцію мовлення, відомості про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру кінцевого бенефіціарного власника за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 № 859, інформацію про структуру власності, зокрема, форми 2, 3 та 5 структури власності та схематичне зображення структури власності. Відповідно до наданої інформації кінцевим бенефіціарним власником ДП ТРО ДОВІРА є громадянин України ОСОБА_5 .

22. Подані документи, не дають змоги визначити всіх осіб, які мають пряму та/або опосередковану істотну участь у юридичній особі чи можливість значного або вирішального впливу на управління та/або діяльність юридичної особи ДП ТРО ДОВІРА , у тому числі відносини контролю між усіма особами в ланцюгу володіння корпоративними правами щодо цієї юридичної особи, а також визначити кінцевого бенефіціарного власника.

23. Крім того, забороняється створення та діяльність телерадіоорганізації, засновником (співзасновниками), власниками (співвласниками) якої є нерезидент (нерезиденти), що зареєстровані в одній з офшорних зон, перелік яких визначений Кабінетом Міністрів України (ст. 12 Закону України Про телебачення і радіомовлення ). Зазначено, що серед власників ДП ТРО ДОВІРА компанія зазначає TRILADO ENTERPRISE INC, що зареєстровано на Британських Віргінських островах та Bradley Matthew Adrian, зареєстрованого в Беліз. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 № 143-р Про перелік офшорних зон , Британські Віргінські Острови (Карибський регіон) та Беліз (Центральна Америка) визначено офшорними зонами.

24. Національною радою зазначається, що відповідно до ч. 6 ст. 12 Закону України Про телебачення і радіомовлення недотримання визначених статтею вимог є підставою для відмови у продовженні ліцензії на мовлення.

25. Позивач, вважаючи рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення №1875 від 05.10.2017 протиправним, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

26. В обґрунтування позовних вимог Позивач покликається на те, що рішенням від 05.10.2017 №1875 "Про заяву ДП "ТРО "Довіра", м. Київ, щодо продовження строку дії ліцензії на мовлення (НР №00228-м від 25.04.2007) (ефірне, позивні: "АВТОРАДІО")"відмовлено у продовженні строку дії ліцензії на мовлення серії НР № 00228-м від 25.04.2007.

27. Рішення про відмову мотивовано, зокрема, тим, що подані позивачем документи, ніби то, не дають змогу визначити всіх осіб, які мають пряму та/або опосередковану істотну участь у юридичній особі чи можливість значного або вирішального впливу на управління та/або діяльність позивача, у тому числі відносини контролю між усіма особами в ланцюгу володіння корпоративними правами щодо цієї юридичної особи, а також визначити кінцевого бенефіціарного власника. При цьому, як вказує позивач, відповідач не наводить жодних законних аргументів в підтвердження такого порушення.

28. Крім того, однією із причин відмови є те, що позивач не розмістив на сайті схематичне зображення структури власності. Рішення мотивовано тим, що співзасновниками/засновниками чи власником/співвласником організації не можуть бути офшорні компанії, а у ланцюгу структури власності є така компанія, однак, як зазначає позивач, така компанія не є співзасновником/засновником чи власником/співвласником організації.

29. Позивач зазначив, що спірне рішення прийнято з порушенням норм Закону України Про телебачення і радіомовлення (далі- Закон № 3759-XII), ґрунтується на припущеннях та не відповідає принципу законності, об`єктивності та обґрунтованості.

30. Позивач заявив, що відповідно до ч. 7 статті 24 Закону України Про телебачення і радіомовлення , Національна рада у разі подання неповного пакета документів (у тому числі невиконання або несвоєчасного виконання заявником запиту, передбаченого абзацом другим частини п`ятої цієї статті) чи їх невідповідності вимогам цього Закону, або якщо подані документи не відповідають вимогам щодо прозорості структури власності заявника, ухвалює рішення про повернення документів заявникові без розгляду. Відповідне рішення Національної ради має містити посилання на підстави, передбачені цією частиною, з яких Національна рада прийняла рішення повернути подані документи заявникові без розгляду, і не може ґрунтуватися на припущеннях.

31. Тобто, у разі наявності зауважень до заяви та доданих документів Національна рада мала б надіслати запит або повернути документи без розгляду. Відмовивши в продовженні строку дії ліцензії, Національна рада порушила процедуру, передбачену статтею 24 Закону України Про телебачення і радіомовлення .

32. Більше того, відповідно до ч. 7 ст. 33 Закону Про телебачення і радіомовлення Національна рада може прийняти рішення про відмову у продовженні строку дії ліцензії на мовлення лише за умови, якщо:

а) ліцензіат подав заяву на продовження строку дії ліцензії пізніше ніж за 180 днів до закінчення строку дії ліцензії;

б) протягом дії ліцензії ліцензіат порушував умови ліцензії та вимоги чинного законодавства. Ці порушення повинні бути підтверджені рішеннями та санкціями Національної ради, не скасованими у визначеному законодавством порядку, або відповідними судовими рішеннями;

в) ліцензіат не відповідає вимогам статті 9 або частини другої статті 12 цього Закону.

33. Але, як зазначив позивач, в резолютивній частині оскарженого рішення була зазначена частина 6 статті 12 Закону. На цій підставі, на думку позивача, Національна рада не має законного права самостійно на власний розсуд прийняти рішення про відмову у продовженні строку дії ліцензії.

34. Виходячи із наведеного, позивач вважає, що оскаржуване рішення незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

35. Відповідач по суті зазначив, що позивач своєчасно звернувся до Національної ради щодо продовження строку дії Ліцензії, проте заява та заявник не відповідають встановленим вимогам, у зв`язку з чим вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, підстав для його скасування не вбачає, у задоволенні позову просив відмовити.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

36. Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що структура власності Позивача не відповідає вимогам ч. 2 ст. 12 Закону України Про телебачення і радіомовлення , а саме через нібито участь у Позивачі компанії TRILADO ENTERPRISE INC (Британські Віргінські Острови) та гр. ОСОБА_7 (Беліз).

37. Суди першої та апеляційної інстанцій погодились з висновками Відповідача щодо того, що нібито участь вказаних осіб у телерадіокомпанії є забороненою, адже зазначена компанія та громадянин - іноземець зареєстровані в офшорних зонах (Британські Віргінські Острови та Беліз відповідно), вказаних у розпорядженні Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 №143-р Про перелік офшорних зон .

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

38. Позивач не погоджується з рішенням судів першої та апеляційної інстанції та вважає, що висновки суду зроблено з порушенням таких норм матеріального та процесуального права:

А) Аналізуючи норми ст. ст. 1,12 Закону України Про телебачення і радіомовлення , суди дійшли хибного висновку, що у разі, якщо в ланцюгу володіння корпоративними правами є нерезиденти, які є володільцями опосередкованої істотної участі суб`єкта інформаційної діяльності, що зареєстровані в одній з офшорних зон, перелік яких визначений Кабінетом Міністрів України, то це є безумовною підставою для відмови у продовженні дії ліцензії на мовлення.

В доданих до заяви про продовження строку дії ліцензії документах дійсно в ланцюгу структури власності зазначалися особи, які є резидентами офшорних зон, а саме компанія Трілано Ентерпрайзис Інк (Британські Віргінські острови) та гр. ОСОБА_7 (Беліз). Але висновок суду про те, що такі особи підпадають під поняття власник, співвласник, засновник, співзасновник є хибними з огляду на наступне.

Так, у ст. 1 Закону власник суб`єкта інформаційної діяльності у сфері телебачення і радіомовлення визначається як фізична особа або юридична особа, стосовно якої не існує фізичних осіб, яка володіє прямою або опосередкованою істотною участю суб`єкта інформаційної діяльності у сфері телебачення і радіомовлення (крім фізичних осіб, які здійснюють опосередковане володіння істотною участю виключно за дорученням, за відсутності інших ознак опосередкованого володіння). Кінцевий бенефіціарний власник (контролер) є власником суб`єкта інформаційної діяльності у сфері телебачення і радіомовлення. У зазначеному визначенні мова йде не про будь які юридичні особи, а лише про ті, стосовно яких не існує фізичних осіб.

Відповідно до тієї ж статті 1 Закону юридичними особами, стосовно яких не існує фізичних осіб, є публічні компанії. Публічна компанія визначається в ст. 1 Закону як юридична особа, створена у формі публічного акціонерного товариства, акції якої включені до біржових списків (пройшли процедуру лістингу) фондових бірж, що відповідають критеріям, визначеним Національним банком України. Вважається, що публічна компанія не має осіб, які мають істотну участь, здійснюють над нею контроль, та є такою, що не має кінцевого бенефіціарного власника (контролера). В структурі власності Позивача відсутня жодна публічна компанія. Якби публічна компанія була присутня, відповідно не існувало б кінцевого бенефіціарного власника.

Отже, якщо в структурі власності відсутня публічна компанія, то відповідно до визначення Власника, яке зазначене в Законі, власниками в розумінні цього визначення є лише Фізичні особи. Фізичні особи можуть бути прямими власниками (у позивача вони відсутні) або опосередкованими власниками, яким і є кінцевий бенефіціарний власник, - у позивача ним є громадянин України ОСОБА_5 .

Відповідно до ст. 1 Закону істотна участь - пряме та/або опосередковане володіння особою самостійно чи спільно з іншими особами 10 і більше відсотками статутного капіталу та/або права голосу часток (паїв, акцій) суб`єкта інформаційної діяльності у сфері телебачення і радіомовлення або незалежна від формального володіння можливість значного впливу на управління таким суб`єктом інформаційної діяльності. Особа визнається власником опосередкованої істотної участі незалежно від того, чи здійснює вона контроль прямого власника істотної участі в суб`єкті інформаційної діяльності у сфері телебачення і радіомовлення або контроль будь-якої іншої особи в ланцюгу володіння корпоративними правами зазначеного суб`єкта інформаційної діяльності, жодним чином не вказує на те, що всі юридичні особи наявні у ланцюгу володіння, є власниками суб`єкта інформаційної діяльності. Опосередкована власність стосується лише кінцевого бенефіціарного власника.

Висновок судів першої і апеляційної інстанції про те, що власниками Позивача вважаються всі особи з ланцюга володіння корпоративними правами суперечить основоположним принципам цивільного права про право власності.

Б) суд апеляційної інстанції не взяв до уваги додані до матеріалів справи копії структур власності інших телерадіокомпаній в ланцюгу володіння яких наявні компанії зареєстровані в офшорних зонах. Хоча цей факт має значення для вирішення даної справи, оскільки свідчить про необґрунтовану вибірковість при застосуванні Відповідачем одних і тих самих норм чинного законодавства до вирішення питань по окремим телерадіоорганізаціям.

39. 10.07.2018 надійшов відзив від відповідача. Відповідач не погоджується з доводами касаційної скарги, посилаючись на правомірність висновків судів першої та апеляційної інстанції.

VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

40. Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування норм матеріального та процесуального права та дійшов таких висновків.

41. Відносини, що виникають у сфері телевізійного та радіомовлення на території України, правові, економічні, соціальні, організаційні умови їх функціонування, врегульовані Законом України Про телебачення і радіомовлення від 21.12.1993 №3759-XII (зі змінами та доповненнями в редакції, чинній на час подання позивачем заяв, прийняття відповідачем оскаржуваного рішення).

42. Статтею 1 Закону України Про телебачення і радіомовлення передбачено: власник суб`єкта інформаційної діяльності у сфері телебачення і радіомовлення - фізична особа або юридична особа, стосовно якої не існує фізичних осіб, яка володіє прямою або опосередкованою істотною участю суб`єкта інформаційної діяльності у сфері телебачення і радіомовлення (крім фізичних осіб, які здійснюють опосередковане володіння істотною участю виключно за дорученням, за відсутності інших ознак опосередкованого володіння).

Кінцевий бенефіціарний власник (контролер) - фізична особа, яка незалежно від формального володіння має можливість здійснювати вирішальний вплив на управління або господарську діяльність суб`єкта інформаційної діяльності у сфері телебачення і радіомовлення безпосередньо або через інших осіб, який здійснюється, зокрема, шляхом реалізації права володіння або користування всіма активами чи їх значною часткою, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування, а також вчинення правочинів, які надають можливість визначати умови господарської діяльності, надавати обов`язкові до виконання вказівки або виконувати функції органу управління, або яка має можливість здійснювати вплив шляхом прямого або опосередкованого (через іншу фізичну чи юридичну особу) володіння однією особою самостійно або спільно з пов`язаними фізичними та/або юридичними особами часткою в суб`єкті інформаційної діяльності у сфері телебачення і радіомовлення;

Істотна участь - пряме та/або опосередковане володіння особою самостійно чи спільно з іншими особами 10 і більше відсотками статутного капіталу та/або права голосу часток (паїв, акцій) суб`єкта інформаційної діяльності у сфері телебачення і радіомовлення або незалежна від формального володіння можливість значного впливу на управління таким суб`єктом інформаційної діяльності. Особа визнається власником опосередкованої істотної участі незалежно від того, чи здійснює вона контроль прямого власника істотної участі в суб`єкті інформаційної діяльності у сфері телебачення і радіомовлення або контроль будь-якої іншої особи в ланцюгу володіння корпоративними правами зазначеного суб`єкта інформаційної діяльності.

43. Згідно з частиною третьою статті 12 Закону України Про телебачення і радіомовлення забороняються створення та діяльність телерадіоорганізації, засновником (співзасновниками), власником (співвласниками) якої є нерезидент (нерезиденти), що зареєстрований в одній з офшорних зон, перелік яких визначений Кабінетом Міністрів України.

44. Відповідно до частини четвертої статті 12 Закону України Про телебачення і радіомовлення структура власності суб`єкта інформаційної діяльності у сфері телебачення і радіомовлення визнається прозорою, якщо інформація, оприлюднена на його офіційному веб-сайті та надана Національній раді, дає змогу визначити всіх осіб, які мають пряму та/або опосередковану істотну участь у юридичній особі чи можливість значного або вирішального впливу на управління та/або діяльність юридичної особи, у тому числі відносини контролю між усіма особами в ланцюгу володіння корпоративними правами щодо цієї юридичної особи, а також визначити кінцевого бенефіціарного власника.

45. Водночас, частиною шостою статті 12 Закону України Про телебачення і радіомовлення встановлено, що недотримання визначених цією статтею вимог є підставою для недопущення відповідної телерадіоорганізації до конкурсу на видачу ліцензії на мовлення, відмови їй у видачі та продовженні ліцензії на мовлення.

46. Згідно з частиною сьомою статті 33 Закону України Про телебачення і радіомовлення Національна рада може прийняти рішення про відмову у продовженні строку дії ліцензії на мовлення лише за умови, якщо: ліцензіат подав заяву на продовження строку дії ліцензії пізніше ніж за 180 днів до закінчення строку дії ліцензії; протягом дії ліцензії ліцензіат порушував умови ліцензії та вимоги чинного законодавства. Ці порушення повинні бути підтверджені рішеннями та санкціями Національної ради, не скасованими у визначеному законодавством порядку, або відповідними судовими рішеннями; ліцензіат не відповідає вимогам статті 9 або частини другої статті 12 цього Закону (пункти а - в ).

47. Згідно зі статтею 35 Закону України Про телебачення і радіомовлення в разі зміни відомостей про прямого власника (співвласників) та/або кінцевого бенефіціарного власника (контролера) заявника, ліцензіат подає Національній раді заяву про переоформлення ліцензії на мовлення за встановленою Національною радою формою.

48. Частиною другою статті 36 Закону України Про телебачення і радіомовлення після закінчення строку дії ліцензія на мовлення втрачає чинність, за винятком випадків, коли вчасно подана ліцензіатом заява про продовження дії ліцензії на мовлення не була розглянута Національною радою у визначені цим законом строки. У цих випадках ліцензія залишається чинною до прийняття Національною радою рішення про продовження дії ліцензії або про відмову у продовженні дії ліцензії відповідно до вимог цього Закону.

49. Згідно з частиною шостою статті 17 Закону України Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення від 23.09.1997 №538/97-ВР рішення про відмову у видачі ліцензії, рішення про відмову у продовженні строку дії ліцензії повинно містити щонайменше: обставини, з яких Національна рада виходила, приймаючи рішення про відмову у видачі ліцензії або рішення про відмову у продовженні строку дії ліцензії; нормативне обґрунтування прийнятого рішення - посилання на норму закону України, відповідно до якої встановлені Національною радою обставини надають їй право відмовити у видачі ліцензії або у продовженні ліцензії; обґрунтування надання переваги іншим учасникам - у разі прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії за наслідками конкурсного відбору в рішенні зазначається, чи мала особа, стосовно якої прийнято рішення про відмову, встановлені законом переваги на отримання ліцензії, чи мали інші особи такі самі або інші переваги, з яких міркувань виходила Національна рада, надаючи перевагу щодо видачі ліцензії переможцю конкурсу, а не заявникові.

50. Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, підставою для його прийняття слугували статті 12, 24, 33 Закону України Про телебачення і радіомовлення . У рішенні зазначається, що інформація про структуру власності була відсутня станом 05.10.2017 на офіційному веб-сайті позивача, подані позивачем документи разом з заявою від 26.04.2017 суперечливі.

51. Верховний Суд зазначає, що з аналізу норм діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства вбачається заборона діяльності телерадіокомпаній засновником (співзасновниками), власником (співвласниками) якої є нерезидент (нерезиденти), в тому числі, які є власниками опосередкованої істотної участі суб`єкта інформаційної діяльності, що зареєстровані в одній з офшорних зон, перелік яких визначений Кабінетом Міністрів України.

52. Як було встановлено судами попередніх інстанцій, у додатках до заяви на продовження ліцензії від 26.04.2017 вх. № 4/612 зафіксовано, що Trilado Enterprise Inc та ОСОБА_7 є власниками опосередкованої істотної участі із зазначенням 99% участі в ТОВ Телерадіокомпанія Довіра .

53. Посилання скаржника на те, що наведені особи не підпадають під визначення поняття власник, співвласник, співзасновник Суд вважає безпідставним та вільним трактуванням положень Закону України Про телебачення і радіомовлення , адже стаття 1 вказаного Закону містить чітке та зрозуміле визначення цього поняття, яке не дає підстав для його подвійного тлумачення.

54. Крім того, колегія суддів враховує, що така інформація із зазначенням вищевказаних осіб саме власниками істотної участі у ТОВ Телерадіокомпанія Довіра була надана самим позивачем для оформлення продовження строку дії ліцензії на мовлення.

55. З матеріалів справи вбачається, що в межах даних правовідносин контролюючим органом встановлено істотну опосередковану участь нерезидентів в ТОВ Телерадіокомпанія Довіра , які зареєстровані в офшорних зонах, перелік яких встановлений Кабінетом Міністрів України, що заборонено частиною третьою статті 12 Закону України Про телебачення і радіомовлення та є самостійною підставою для відмови в продовженні дії ліцензії.

56. Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи свідчить про те, що оскаржуване рішення відповідача відповідає правовим положенням чинного законодавства, оскільки в ньому зазначено правові підстави для відмови позивачу в продовженні ліцензії позивачу.

57. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 18.12.2019 у справі №826/12941/17, і Суд не вбачає підстав для відступу від них.

58. Решта доводів касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій щодо правомірності оскаржуваного рішення.

59. Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

60. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства Телерадіоорганізація Довіра залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 січня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2018 року у справі № 826/12940/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.М. Кравчук

Суддя Я.О. Берназюк

Суддя Н.В. Коваленко