Ухвала

від 20.10.2020 по справі 320/5864/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 320/5864/18

адміністративне провадження № К/9901/25836/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Яковенка М. М.,

суддів: Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року у справі № 320/5864/18 за позовом Малого приватного підприємства Магнолія до Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Мале приватне підприємство Магнолія з позовом до Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про скасування рішення № 0005685706 від 24 жовтня 2018 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату єдиного внеску.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2019 року позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Головним управлінням ДПС у Київській області подано апеляційну скаргу.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року апеляційну скаргу було залишено без руху та надано апелянту строк терміном десять днів з моменту отримання копії ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом приведення її у відповідність вимогам пункту 1 частини п`ятої статті 296 КАС України, відповідно до якої до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

За розрахунками наведеними в ухвалі, сума судового збору становить - 2643,00 грн.

На адресу суду апеляційної інстанції 02 березня 2020 року надійшло клопотання, в якому апелянт просить продовжити строк для усунення недоліків.

Проте, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання про продовження строку для усунення недоліків та апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області повернуто заявнику на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України.

Податковим органом повторно подано апеляційну скаргу на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2019 року у справі № 320/5864/18 разом з клопотанням про поновлення строку на касаційне провадження. В обґрунтування поданого клопотання скаржник посилається на своє право повторного подання скарги після її повернення. Також стверджуючи про наявність поважних причин пропуску строку оскарження, скаржник вказує про неможливість сплати судового збору при поданні першої апеляційної скарги та відсутність належного бюджетного фінансування.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року вказані скаржником причини пропуску строку визнано неповажними, а тому відсутні підстави для задоволення клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, апеляційну скаргу залишено без руху, встановлено десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, шляхом подання до суду заяву про поновлення строку та вказати інші підстави для поновлення строку.

У межах встановленого законом десятиденного строку, скаржник подав до суду клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, у якому зазначив причини пропуску строку, яким суд апеляційної інстанції вже надавав оцінку в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху. Разом з тим, скаржник у поданому клопотанні стверджує, що має проблеми із забезпеченням кадрами, їх постійною зміною, великою кількістю справ, стороною у яких виступає управління і, як наслідок, великим навантаженням.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження. Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2019 року.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд виходив із того, що суд вже наголошував на тому, що стверджуючи про відсутність фінансування, скаржник надає платіжне доручення від 24 січня 2020 року № 45 про сплату судового збору, яке було виконане казначейством 27 січня 2020 року. Тобто неможливість сплати судового збору не є причиною, яка перешкодила скаржнику подати апеляційну скаргу. З огляду на це, безпідставним є посилання скаржника на вчинення ним послідовних та регулярних дій, спрямованих на вчасне оскарження рішення суду першої інстанції, оскільки має місце значна безпідставна затримка у поданні апеляційної скарги. При цьому, незабезпечення державними органами внутрішніх процедур щодо дотримання встановлених законом процесуальних строків внаслідок штатних чи інших організаційних змін та неналежної організації роботи органу державної влади, не може бути поважною причиною для порушення цих строків та слугувати підставою для їх поновлення.

07 жовтня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Київській області на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року у справі № 320/5864/18, у якій скаржник просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу для подальшого розгляду до суду апеляційної інстанції.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права і, як наслідок, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі.

При цьому скаржник зазначає, що ситуація з обмеженим фінансування судового збору унеможливлювала реалізацію права на апеляційне оскарження рішення суду у встановлений Кодексом адміністративного судочинства України строк.

Перевіряючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з такого.

Відповідно до вимог пункту 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Згідно частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а пунктом першим частини п`ятої статті 296 цього Кодексу закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.

За правилами частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт четвертий частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).

Крім того, згідно з частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки.

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).

Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.

Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження з поважних причин.

У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що наведені апелянтом підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції є неповажними, оскільки відсутність належного фінансування видатків, передбаченого для сплати судового збору не може свідчити про наявність поважних підстав, які б перешкоджали апелянту своєчасно звернутися до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою. Разом з тим, незабезпечення державними органами внутрішніх процедур щодо дотримання встановлених законом процесуальних строків внаслідок штатних чи інших організаційних змін та неналежної організації роботи органу державної влади, не може бути поважною причиною для порушення цих строків та слугувати підставою для їх поновлення.

Таким чином, подана касаційна скарга є необґрунтованою. Правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтею 333 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року у справі № 320/5864/18.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов